Вступ

У сексологічному консультуванні прийнято вважати, що більшість сексуальних розладів у чоловіків має психогенну основу. Якщо пацієнт молодого чи середнього віку, не має хронічних ендокринних, судинних чи системних захворювань, то навіть без спеціального медичного обстеження уролога, венеролога, сексопатолога чи андролога можна припускати психологічну причину виникнення чи наявності того чи іншого порушення сексуальної сфери.

Психоемоційна сфера людини напряму пов’язана із сексуальним життям. Стреси, незадовільні міжособистісні стосунки, іпохондричні риси характеру, низька самооцінка, нерозбірливість або, навпаки, надмірна вибірковість у статевих партнерах готують психологічний ґрунт для виникнення сексуальних проблем і навіть сексуальних неврозів.

Особлива соціальна і психологічна значущість сексуальної функції обумовлює вразливість психіки до найменшого, навіть випадкового, прояву розладу. Пов’язані із сексуальними травмами афективні переживання є дуже гострими, надцінні уявлення про неминучість або непереборність сексуальних розладів формуються легко, тому будь-які порушення в сексуальній сфері відчутно позначаються на особистісних особливостях, поведінці людини.

Сексуальні розлади спостерігаються при різних психоневрологічних, соматичних захворюваннях і за їх відсутності. В одних людей вони проявляються як окремий симптом (захворювання), у інших — як сукупність патологічних ознак, що взаємодоповнюються, погіршуючи загальний стан хворого.

Сексуальні розлади — хворобливі зміни, що впливають на отримання статевого задоволення обома сексуальними партнерами (чоловіком і жінкою), їх плодючість (здатність до зачаття та відтворення потомства). 

1. Основні види сексуальних розладів у чоловіків

Статеві розлади охоплюють порушення статевої диференціації, статеву неплідність і сексуальні дисфункції.

Вирішальними психогенними факторами порушення статевого життя чоловіка є постійні хвилювання, тривоги, життєві турботи, порушення режиму роботи і відпочинку, хронічні психотравмувальні ситуації на роботі і в сім’ї.

Основними сексуальними розладами чоловіка є імпотенція, еякуляторні розлади, безпліддя.

Найчастіше імпотенцію розуміють як порушення ерекції. Цей розлад сексуального життя чоловіка найпоширеніший.

Імпотенція (лат. impotentia — слабкість, безсилля) — статеве безсилля, нездатність чоловіка виконувати повноцінний статевий акт, забезпечити досягнення сексуального задоволення обома партнерами.

Залежно від характеру цього порушення розрізняють повну і часткову імпотенцію. За повної імпотенції чоловік не здатний досягти або підтримати достатню для проникнення у жіночий статевий орган ерекцію, здійснити статевий акт. За часткової імпотенції ерекція іноді або постійно буває слабко вираженою, але достатньою для проникнення у жіночий статевий орган і здійснення статевого акту, зменшується або зовсім зникає під час статевого акту.

Багато дослідників стверджує, що імпотенція є не лише порушенням ерекції. Чоловіка можна вважати імпотентом, якщо він не здатен:

а) відчувати статевий потяг до жінки (або до чоловіка — у гомосексуалістів);

б) досягти достатньої ерекції внаслідок сексуального бажання;

в) ввести статевий член у піхву після появи ерекції;

г) здійснити фрикційні рухи протягом необхідного часу;

ґ) досягти еякуляції внаслідок фрикційних рухів;

д) відчути оргазм за звичайних для статевої близькості обставин.

Наслідки порушення потенції залежать від фази, на якій вони проявляються: чим раніша фаза, тим серйознішими будуть наслідки, оскільки порушення в попередній фазі зумовлює відхилення в усіх інших фазах.

Чоловікам, які страждають від імпотенції, притаманні такі риси особистості:

— прагнення не відрізнятися своєю поведінкою від інших чоловіків;

— демонстративна беземоційність, холодність у стосунках, жорстокість у вчинках;

— надмірні пихатість, егоцентризм, переконаність у власній вищості, нездатність до емоційного співпереживання, ігнорування потреб іншої людини;

— схильність до фобій, невпевненість у собі, відмова від спроби подолати труднощі, неможливість швидко відновити рівновагу після невдачі;

— ананкастні, часто у поєднанні з підвищеною вразливістю; схильність до перебільшення, постійних роздумів, прагнення переконатися у правильності своїх вчинків;

— девіантні, тобто досягнення ерекції лише за умови виконання девіантних сексуальних дій чи внаслідок відповідних сексуальних фантазій.

Серед фахівців побутують різні думки щодо причин виникнення імпотенції. Багато з них стверджує, що в 96% випадків вона має психологічні причини, і лише в 4% — органічну природу. Деякі урологи-андрологи подають інше співвідношення — 80% і 20%, сексологи — 60% і 40%.

До органічних причин імпотенції зараховують травми статевих органів, головного та спинного мозку, неврологічні захворювання, гормональні та судинні розлади, наслідки вживання ліків та оперативних втручань. До психологічних причин — партнерські проблеми, стреси, фобії, психопатології та ін.

Порушення ерекції — типовий сексуальний розлад для культури Заходу, наслідок сексуального неуцтва, що розвивається через нереалізовану сексуальність та різні фобії. Серед психогенних її причин особлива роль належить істерії та надмірній прихильності до матері. Розлади статевої функції виникають також при невротичних і псевдоневро-тичних станах. Психічна імпотенція як наслідок емоційного переживання проявляється частіше, ніж реактивна іпохондрична депресія через травму статевих органів або атрофію (зменшення) яєчок.

Зниження потенції є однією з ознак пригнічення духу і втрати життєвої енергії. Цей симптом виявляють при цілеспрямованому дослідженні кожного емоційно нестабільного хворого. Тому одним з найбільш хибних діагнозів при невротичних станах з наростаючою емоційною нестійкістю та афективними реакціями є «імпотенція». Сексуальні труднощі пацієнта можуть бути неприємною темою для лікарів, особливо жіночої статі, які не виявляють інтересу до встановлення справжніх проблем хворого. Внаслідок цього пацієнти починають вважати своєю істинною хворобою статеве безсилля, проходять неодноразові курси лікування з приводу обтяжливих відчуттів у зоні тих або інших органів, виникнення сильного болю в різних частинах тіла, насправді спричинених депресивним станом. Депресія посилюється ще більше після закінчення лікування у зв’язку з проблемами нормалізації статевих функцій.

Спричиняє психогенну імпотенцію вразливість психіки до найменших статевих негараздів. Чим більше чоловік вважає ознакою своєї мужності статевий чинник, тим швидше виникає у нього фобія імпотенції. За такої готовності центральної нервової системи навіть інформація про можливість зниження потенції породжує страх імпотенції, після чого починається виникнення статевого безсилля. Наприклад, необачний вислів лікаря про можливість порушення потенції в разі якогось захворювання або вживання ліків може спричинити швидкий розвиток психогенної імпотенції, з якої пацієнта неможливо буде вивести роками.

Не лише явна статева холодність дружини, її небажання статевої близькості, а й іронічна чи недобра посмішка (за сприйняттям чоловіка), необережне слово, стороння думка можуть порушити цільність сексуального сприйняття та унеможливити ерекцію. Статевий акт, який не приносить повного задоволення, не тільки не знімає емоційної напруги, а й посилює почуття ніяковості, навіть ворожості до свідка. Унаслідок цього виникає перекручення статевого почуття, коли враження, що раніше супроводжувалися відчуттями радості, сприймаються як болісні і неприємні. Емоції статевого життя набувають все суперечливішого характеру. Оптимістичні очікування і сподівання поступово витісняються тривогою, сумнівами і невпевненістю в собі, виникають почуття гіркоти і страху.

Чоловіки-іпохондрики постійно займаються самоспостереженням, звертають особливу увагу на випадкові порушення статевої функції, які є наслідком гальмівних психічних впливів (хвилювання, втоми, алкогольних ексцесів тощо). Такі іпохондричні страхи, обумовлені легкими фізіологічними розладами, можуть призводити до органічних змін.

Втрата мужності і здорової довіри до себе нерідко переслідує осіб, які отримали інформацію з науково-популярної літератури про шкідливість онанізму і венеричних захворювань. Спричинені цим тривога і страх, занепокоєність, невпевненість у своїх силах, очікування лиха та інші важкі симптоми ятрогенної реактивної депресії наштовхують чоловіка на сприйняття хвороби, навіюють страх перед смертю.

Виникнення сексуальних порушень при невротичних станах пов’язано не так із несподіваними і сильними афектами на фоні екстремальної ситуації, як із повсякденними емоційними перевантаженнями. Статеве безсилля породжують не тільки тривалі несприятливі для сексуального контакту обставини, а й емоційна напруга, дисгармонія партнерів, неузгодженість їхніх дій щодо матеріального забезпечення сім’ї, виховання дітей, непристойна або неадекватна поведінка, конфліктні взаємини з родичами, які мешкають поряд, незадовільні житлові умови, матеріальні труднощі, нецікава і виснажлива праця. Суттєвого значення набувають при цьому психотравмувальні обставини: відчуття особистісного занепаду, втрата близьких і рідних та інші фактори, які стосуються важливих життєвих питань.

Психогенну імпотенцію спричинюють також такі депресивні переживання, як утрата віри у правдивість, вірність дружини; розкаяння після випадкових статевих зв’язків, а також прояви з її боку неповаги, грубості, недовіри та переслідування. Депресія може виникнути при нещасливому коханні, через постійну статеву незадоволеність, яка є наслідком байдужості жінки або тривалого статевого стримування. Такі особи страждають від усвідомлення безсилля, необхідності приховувати свою ганьбу. Думки про можливість своєї недієздатності викликають сором і навіть роздуми про самогубство.

Потужним астенізувальним (таким, що породжує слабкість) чинником при афективних порушеннях із сексуальними розладами є виникнення інтенсивної тривоги і страху з приводу зниження або втрати своєї «чоловічої основи». Наприклад, страх першої шлюбної ночі або першої статевої близькості; страх вагітності партнерки, шлюбу або його наслідків; страх перед венеричними захворюваннями або страх бути захопленим зненацька. Усі ці форми коїтофобії (боязнь статевих стосунків) призводять до виникнення страху статевого безсилля і страху смерті.

Суттєво впливає на розвиток психогенної імпотенції страх невдачі. Переконаність у власній безпорадності викликає безпорадність, а страх статевого безсилля може бути настільки сильним, що назавжди заблокує ерекцію. Чим більше така людина прагне бути статево «сильною», тим сильніше на неї діють уявлення, що перешкоджають ерекції і стримують її. Патологічна чи навіть проста фіксація уваги на функціонуванні тих або інших органів зумовлює втрату автоматизму, який забезпечує виконання відповідних функцій. Вирішального значення набувають тривога, чи вдалою буде близькість, непомірно сильне бажання викликати ерекцію. Чим більше чоловік готується до цієї відповідальної акції, тим менше у нього шансів на успіх. Граничне бажання мати повноцінну ерекцію, наростання через постійну афективну напругу, астенізації особистості унеможливлять будь-які прояви ерекції.

Клінічна картина імпотенції дуже різноманітна: у хворих знижується або цілком втрачається апетит, вони різко худнуть; пришвидшується серцебиття; у 50% випадків порушується сон; зниження працездатності у першій половині доби компенсується увечері. Таким особам притаманний весь набір вегетативних розладів: стійкий дермографізм (поява червоної або білої смужки на місці подразнення шкіри), блідість шкіри, охолодження кінцівок тощо. Можуть виникнути обтяжливі відчуття — свербіння, печія, гострий біль у статевих органах і всьому тілі. Вегетативна дисфункція (розлад у роботі органів), яка супроводжує депресію, залишається і після виходу з неї. Обтяженість своїми думками зумовлює нездатність до сприйняття сексуального об’єкта, відсутність статевого потягу, без якого неможлива реалізація статевого акту.

Страждання, яке наростає за депресивного стану, може стимулювати психічне затримання ерекції навіть при збереженому статевому потязі. Відчуття розбитості, спустошення, серцевий, головний болі, розумова млявість та інші симптоми невротичного розладу виникають або посилюються після кожного статевого акту і зберігаються кілька годин або днів. Деякі чоловіки настільки налякані цими обтяжливими відчуттями, що місяцями уникають навіть коханої жінки і статевої близькості з нею.

Проявляються еякуляторні розлади у вигляді передчасної еякуляції (у період сексуальних пестощів або перед проникненням статевого члена в піхву), ранньої еякуляції, затримання еякуляції, еякуляції без оргазму, болючої еякуляції, сперматореї (стікання сперми).

Передчасна еякуляція настає удвічі швидше, ніж оргазм у жінки, в половині статевих актів жінка не отримує оргазму через короткочасну близькість. Виникає вона у чоловіків, у яких порушено зворотний зв’язок контролю-вальної ролі мозку над оргазмом, що наближається, а також не сформований рефлекс стримування.

Прискорене (після 10-15 фрикцій) і надто швидке (після 2-7 фрикцій) сім’явиверження характерне для більшості хворих з функціональними статевими розладами. Психічна імпотенція із підвищеною збудливістю і передчасною еякуляцією характерна для атипових депресивних станів з переважанням страху і тривоги.

Фіксація на прискореній еякуляції, яка постійно наростає через невдачі (за типом неврозу очікування з посиленням поганого настрою в очікуванні чергового провалу), доводить чоловіків до того, що іноді одна лише думка на початку статевого акту про можливість передчасної еякуляції провокує її настання.

Сім’явиверження без оргазму найчастіше відбувається після запальних процесів чоловічої статевої системи. Відсутність еякуляції може бути спричинена патологією передміхурової залози, особливо в чоловіків у післяклімактеричний період.

Важким розладом статевої функції, спричиненим депресивними станами є психічний асперматизм (грец. а — початкова частина слова із значенням заперечення і врегта — насіння) — відсутність еякуляції та оргазму незалежно від тривалості фрикцій за цілковитого збереження лібідо та нормальної ерекції (вимушений статевий акт з однією жінкою при закоханості в іншу). За цієї патології статевий акт виснажливий для обох партнерів. Психічний асперматизм може проявлятися із жінкою, з якою встановилися складні і негативні взаємини, і бути відсутнім у стосунках з іншою. Спостерігається він в осіб, які підтримують обтяжливі подружні стосунки.

Причинами чоловічого безпліддя є врождені й спадкові порушення розвитку статевих органів, секреторна недостатність статевих залоз, травми, запальні процеси, інтоксикація. Залежно від причин чоловіче безпліддя поділяють на секреторне, екскреторне та поєднане.

Секреторне чоловіче безпліддя виникає через функціональну недостатність чоловічих статевих залоз (гіпогонадизм). Він може бути первинним (безпосереднє уражений яєчок) і вторинним (ураження яєчок під впливом патології інших ендокринних залоз). Ппогонадизм виникає при вроджених або набутих захворюваннях. Вродженими захворюваннями є недорозвиненість або відсутність яєчок, патологія опускання яєчок у мошонку, гіпоталамо-гіпофі-зарна недостатність, хвороби інших ендокринних залоз тощо; набутими — пухлини та запалення яєчок, водянка оболонок яєчок, варикозне розширення вен сім’яного канатика, травми яєчок, наслідки перенесених інфекцій та отруєнь, недостатність щитовидної залози тощо.

Безпліддя діагностується при істинній патоспермії, коли кількість рухливих і морфологічно нормальних сперматозоїдів менша 70-80% від норми. При хронічній алкогольній інтоксикації і зловживанні нікотином виникає некроспермія (підвищена кількість у спермі нежиттєздатних сперматозоїдів).

2. Сексуальні розлади у чоловіків та їх профілактика

Найчастіше відбуваються в організмі відхилення сексуального здоров’я люди сприймають як норму і не хочуть займатися діагностикою, лікуванням або просто не усвідомлюють свої проблеми.

Проте, перелік розладів сексуального характеру досить довгий. Ця проблема в рівній мірі може зачіпати чоловіків і жінок.

Сексуальні проблеми набагато серйозніші, ніж багато хто думає, так як впливають на сфери життя: душевну рівновагу людини, працездатність, взаємини з протилежною статтю. Таким чином, можна стверджувати, що проблеми на сексуальному ґрунті доставляють людині масу неприємностей: від фізичного дискомфорту до масштабних соціальних наслідків. Тому цю сферу життя ніяк не можна залишати без уваги. Не потрібно соромитися: у випадках будь-якого дискомфорту необхідно звертатися за консультацією до кваліфікованого лікаря-сексопатолога.

Відхилення в сексуальному потязі: причиною цьому, як і у жінок, можуть бути психологічні чинники та органічні порушення. Психологічні проблеми можуть стати причиною зниження ерекції, в прояві статевого збудження нетрадиційної ситуації, зміни орієнтації і таке інше.

Розлади збудження можуть мати у чоловіків емоційну і фізіологічну природу. Сексуальне збудження проявляється у чоловіків ерекцією статевого члена. За ерекцію відповідає головний мозок, який безпосередньо пов’язаний з переживаннями станів емоційних. Цей процес управляється вегетативною нервовою системою. Будь-який негативний стан, пов’язаний з сексуальною діяльністю, страх, стрес можуть в першу чергу відбитися на чоловічій ерекції. Причому це може відбуватися вибірково: те, що виходить з одним партнером може не виходити з іншим.

Розлад оргазму, як стверджують фахівці, найчастіше виникає у чоловіків через різні психологічні проблеми. Причини можуть критися в далекому дитинстві, тому їх виявленням повинен займатися лікар сексопатолог. Якщо аноргазмія чоловіча викликана органічними причинами, наприклад при неврологічних порушеннях, то лікуванням таких порушень займається лікар-андролог.

Розлади больові: чоловіки нарівні з жінками можуть відчувати неприємні відчуття і навіть біль під час або після статевого акту. Найчастіше причинами є різні органічні порушення, наприклад, вузька крайня плоть, що стискає голівку пеніса і т. д.

Фізіологічні реакції у формі зниження лібідо, послаблення ерекції, передчасного сім’явиверження, котрі можуть бути наслідком випадкових, поодиноких порушень фізіологічної програми статевого акту, статевих надмірностей або, навпаки, вимушеного статевого утримання, у тривожно-помисливих або малообізнаних осіб можуть закріпитися за механізмом невротичної фіксації і у подальшому трансформуватися у відповідну форму первинного розладу потенції.

Причиною дисрегуляторної форми первинної сексуальної дисфункції може стати систематичне переривання статевого акту з метою запобігання вагітності. Для попередження цієї форми розладу потенції необхідно використовувати інші методи (наприклад, календарний) або протизаплідні засоби.

Щоб уникнути виникнення абстинентної форми первинної сексуальної дисфункції, необхідно знати, що тривале статеве утримання, особливо в літньому віці, може тимчасово знижувати сексуальну активність і якість статевого акту, однак при сексуальному тренінгу потенція повністю відновлюється.

Цілям запобігання конституціонально-генетичній формі сексуальної дисфункції мусить слугувати своєчасне лікування дитячих хвороб та їх ускладнень, повноцінне харчування дітей, залучення їх до занять фізкультурою, особливо в пубертатний період.

Психопрофілактика вторинних розладів потенції включає всі заходи попередження, спроможних призвести до них соматичних і психічних захворювань, а також підвищення культури, розширення знань у галузі психогігієни статевого життя.

Все сказане переконливо свідчить про необхідність активної санітарно-просвітницької роботи серед молоді, серйозної підготовки її до сімейного життя. Перед тим як узяти шлюб, майбутнє подружжя повинно отримати достовірну й достатньо повну інформацію про фізіологію статевої функції, про основи психогігієни статевого життя, способи нешкідливого запобігання вагітності, про значення для нормального сексуального життя правильного режиму праці й відпочинку. Знання про норму й фізіологічні коливання статевої функції, про вплив на неї різних умов (хвороб, медикаментів, психічного перенапруження, перевтоми, вживання алкогольних напоїв тощо) дозволять нейтралізувати наведені вище найбільш часті причини порушення сексуального здоров’я.

Висновки

Отже, серед причин сексуальних розладів розрізняють: фактори, що впливають на фізіологічний стан організму, вікові фактори, психологічні, соціокультурні і психопатологічні.

Сексуальні розлади виникають у 55% алкоголіків, 85% наркоманів, ЗО-50% хворих з порушенням системи кровообігу, 70% хворих з неврологічною патологією, 90% хворих з патологією органів сечостатевої системи, 60% хворих на цукровий діабет, 80% хворих з різними гормональними патологіями. Доповнивши ці показники випадками сексуальних розладів, які тимчасово виникають у процесі лікування різних захворювань як побічні дії ліків, а також унаслідок перевтоми і перенапруги, можна зробити висновок, що більша частина населення має сексуальні проблеми.

Сексуальні розлади значною мірою залежать від віху людини. Так, у 25-річних чоловіків переважають функціональні розлади еякуляції (передчасне або раннє сім’явиверження), у 25-35-річних — функціональні розлади ерекції, а після 35 років — порушення ерекції, частіше органічного характеру, і зниження лібідо.

Повноцінне життя індивіда можливе за взаємодоповнення, взаємозбагачення соціальних (забезпечення життя, відтворення фізичних сил) і культурних (засвоєння, продукування, передавання наступним поколінням культурних цінностей) його складових.

Сексуальні відхилення можуть бути наслідком або одним із симптомів психічного захворювання. Наприклад, депресія на фоні психічного розладу приблизно у 70% випадків спричинює зниження рівня лібідо; від імпотенції страждають 23% чоловіків з проявами депресії. Маніакальні особи схильні до проявів гіперсексуальності. Секс є важливим фактором або причиною розвитку істерії, а сексуальні розлади — одним із її симптомів. 

Список використаної літератури

1. Діденко С. Психологія сексуальності та сексуальних стосунков: Навчальний посібник/ Сергій Діденко,; М-во освіти і науки України, Київський нац. ун-т ім.Т.Г.Шевченка. — Київ: Арістей, 2003. — 309 с.
2. Кочарян Г. Сексуальные дисфункции и трансформации поведения: монографія/ Гарник Кочарян,. — Харьков: Акад. сексологич. исслед., 2000. — 79,[1] с.
3. Кочарян, Г. Синдром тревожного ожидания сексуальной неудачи у мужчин и его лечение: монографія/ Гарник Суренович Кочарян,. — Харьков: Основа, 1995. — 277 с.
4. Мілет К. Сексуальна політика: монографія/ Кейт Мілет,; Кейт Мілет; Пер. з англ. У.Потятиник, П.Таращук. — К.: Основи, 1998. — 619 с.
5. Ускоренный вариант аутогенной тренировки для лечения сексуальных расстройств: Методические рекомендации/ М-во здравоохранения СССР; сост. : Г. С. Кочарян. — М.: [б. и.], 1991. — 18 с.
6. Фрейд З. Очерки по психологии сексуальности: Монография: Пер. с нем./ Зигмунд Фрейд,; Ред. В. В. Пригожая; Предисл. Ив. Ермакова. — К: Здоровья, 1990. — 143 с.