Важливий розділ профілактичної діяльності є санітарно- просвітня робота. Її завдання — ознайомити кожну людину з причинами виникнення захворювань, чинниками ризику, наслідками, заходами профілактики, навчити пацієнта і його родину жити із захворюванням, яке вже є.

Методи санітарно-просвітньої роботи різноманітні: індивідуальні бесіди, бесіди з родиною, лекції в колективах, випуск санбюлетенів, виступи медичних працівників по радіо, на телебаченні, у пресі тощо.

Індивідуальні бесіди можна проводити під час прийому, відвідувань удома. Сімейні бесіди (формальні і неформальні) проводять на прийомі, якщо члени родини супроводжують хворого (батьки — дітей, дочка — матір похилого віку, чоловік — дружину і т. ін.) або медичний працівник відвідує хворого вдома. Спілкування повинне сприяти одужанню пацієнтів, зменшувати психологічне напруження в родині. Для проведення бесіди з кимось із членів родини потрібно мати дозвіл хворого. Тому треба ставити питання, пов’язані із залученням членів родини, наприклад: «Кого із членів родини краще запросити?», «Чи є потреба в присутності всіх членів родини?», «Чи запрошувати дітей?» тощо.

Такі розмови часто сприяють тому, що медичний працівник заручається підтримкою родини хворого, зникають непорозуміння між медичним працівником і членами родини.

Планові бесіди часто проводять з пацієнтами, які зловживають алкоголем, наркотиками, або з літніми людьми перед оформленням їх у будинок для людей похилого віку.

Завжди необхідно пояснити мету запрошення на бесіду, оскільки і пацієнт, і родичі можуть неправильно інтерпретувати запрошення. Мету запрошення можна пояснити хворому і запросити родичів через нього або надіслати лист із докладним поясненням мети візиту.

Важливо правильно побудувати бесіду. Подаємо орієнтований план бесіди:

1. Вітання всіх членів родини, починаючи зі старшого.
2. Запропонуйте правила бесіди: не перебивати один одного, вислухати кожного члена родини.
3. Записати діагноз хворого, імена всіх присутніх, час і мету бесіди.
4. Дати членам родини інформацію про хворого, відповісти на їхні запитання.
5. Поговорити з кожним членом родини окремо, з’ясувати позицію кожного.
6. Налаштувати родину на позитивний результат, привести позитивні приклади інших родин з подібними проблемами.
7. Скласти план подальших дій для кожного члена родини (як кожному поводитися для досягнення мети, де знайти додаткову інформацію тощо).

Якщо хворий не погоджується з членами родини, медсестра повинна підтримати хворого. У разі сімейного конфлікту медсестра докладає зусиль для його розв’язання.

Після бесіди медсестра повинна обговорити її результати з лікарем, отримати в нього відповіді на запитання, що виникли, з’ясувати доцільність наступних бесід та їхню частоту. Родинам, де бесіди не дали позитивних результатів, можна запропонувати консультацію психотерапевта.

Значення бесід при лікуванні пацієнта підтверджує вислів видатного лікаря М. Мудрова: «Сила лікаря не в тому, щоб максимально наблизитися до діагнозу у своєму постійному пошуку, а в налагодженні з пацієнтом такого контакту, за якого, попри фізичні страждання, він отримує впевненість у тому, що хвороба буде переможена».

Лекції на дільниці сімейної медицини медсестра може проводити в колективах, де зареєстроване якесь захворювання (вірусний гепатит, дизентерія, дифтерія тощо). Ставитися до проведення лекції слід відповідально. Рекомендується заздалегідь скласти текст лекції. Для цього потрібно:

• підібрати літературу на тему лекції;
• скласти план лекції;
• ознайомитися з літературними джерелами, визначити, які з них краще висвітлюють різні пункти вашого плану, зробити позначки для себе;
• написати текст лекції; внести короткі і переконливі дані про актуальність теми, статистичні дані, історичні факти, докладно зупинитися на причинах виникнення захворювання і заходах щодо його профілактики, бажано навести приклади з особистої практики;
• проводити лекцію потрібно в теплому приміщенні, спокійній обстановці, зрозумілою для слухачів мовою. На лекції слід стежити за реакцією аудиторії, залишити час для відповідей на запитання, що можуть виникнути в слухачів. Час проведення лекції обговорити заздалегідь.

Випускаючи санбюлетені, пам’ятайте, що текст має бути стислим, легко читатися, супроводжуватися ілюстраціями і схемами. Необхідно розкрити питання етіології, звернути увагу на початкові ознаки захворювання, методи його виявлення і профілактики.