1.Способи платежу за експортно-імпортними операціями

Умови платежів контрактів — це комплексне поняття, зміст якого відповідає характеру платіжних зобов’язань, термінам розрахунків і гарантіям партнерів. Умови платежів контрактів охоплюють визначення:

• способу здійснення платежів;
• засобів платежів;
• форм розрахунків.

Способи платежів різняться залежно від співвідношення у часі моменту оплати товару та його реальної поставки. Платежі можуть здійснюватися у так званий готівковий спосіб (реально — як правило, з використанням банківських установ і з прив’язкою у часі до акту фізичного передання товару), авансом і в кредит.

Готівковий платіж здійснюється до або після передання експортером товаророзпорядчих документів імпортерові (з урахуванням технічного періоду обробки платіжної документації бухгалтерськими підрозділами й банківськими установами). Фактично оплата товару відбувається до моменту його переходу у користування споживачем.

Авансовий платіж — це оплата імпортером за контрактними зобов’язаннями до моменту передання йому товаророзпорядчих документів і самого товару. Авансовий платіж може відігравати позитивну роль в організації поставок, оскільки він фактично є кредитуванням експортера й забезпечує його необхідними фінансовими, обіговими коштами, а також матеріальними ресурсами (якщо він здійснюється не в грошовій, а в товарній формі). Крім того, для експортера він є гарантією від збитків у ситуації, коли покупець відмовляється від обумовленої раніше продукції.

Отже, закладені в природу даної форми платежу переваги продавця зумовлюють для покупця необхідність фіксувати в контракті відповідні зворотні гарантії (передусім з боку уповноважених банків) щодо повернення авансових платежів і можливої виплати компенсацій.

2.Форми міжнародних розрахунків

Форми міжнародних розрахунків умовно поділяються на документарні (акредитиви, інкасо) і недокументарні (платіж на відкритий рахунок, авансові платежі, банківський переказ, векселі та чеки).

2.1. Акредитивна форма розрахунків

Акредитивні розрахунки мають вигляд доручення банку (клієнтом якого є імпортер) одному або декільком банкам здійснити платежі юридичній чи фізичній особі в межах визначеної суми на умовах, що викладені в акредитиві. Іншими словами, акредитивна форма розрахунків – це форма безготівкових розрахунків між підприємствами і організаціями за товарно-матеріальні цінності та послуги за допомогою акредитивів.

Акредитивом називають платіжний документи, за яким кредитна установа (банк, страхова компанія, фонд тощо) дає розпорядження іншій кредитній установі за рахунок спеціально заброньованих коштів оплатити товарно-транспортні документи на відвантажений товар чи виплатити пред’явникові акредитиву зазначену суму грошей.

2.2. Інкасо

Інкасо — це операції з комерційними і фінансовими документами або тільки з комерційними документами, що здійснюються банками на підставі одержаних від клієнтів інструкцій з метою:

— одержання акцепту та (або) платежу;

— видачі комерційних документів проти акцепту та (або) платежу;

— видачі документів на інших умовах.

Залежно від документів, що надаються експортерами до банку, розрізняють чисте та документарне інкасо.

Чисте інкасо — це інкасо векселів, чеків, платіжних розписок та інших документів, що використовуються для одержання платежу.

Документарне інкасо — це інкасо фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами, або інкасо тільки комерційних документів.

2.3. Банківський переказ

Банківський переказ є розрахунковою операцією, яка здійснюється через подання телексного або телеграфного платіжного доручення одного банку іншому. Це наказ одного банку, адресований своєму банку-кореспонденту, про виплату певної суми бенефіціару. Платіжне доручення банк видає на підставі відповідних вказівок клієнта банку щодо умов виплати бенефіціару суми переказу.

Здійснення банківського переказу включає такі операції:

1) відповідно до укладеного контракту експортер передає необхідні документи імпортеру;

2) імпортер виставляє платіжне доручення в обслуговуючий його банк;

3) банк імпортера надсилає до свого банку-кореспондента наказ про перерахування відповідної суми на користь експортера;

4) банк-кореспондент перераховує кошти з коррахунка банку імпортера до банку експортера;

5) банк експортера зараховує одержані кошти на рахунок експортера та авізує експортера про находження на його користь відповідної суми коштів.

При надходженні коштів на користь клієнта українського уповноваженого банку іноземний банк-кореспондент зараховує відповідну суму на його коррахунок та надсилає авізо на його адресу. Український банк, у свою чергу, зараховує кошти на поточний валютний рахунок клієнта-експортера та авізує його про надходження на його користь відповідної суми в іноземній валюті.

2.4. Чекова форма розрахунків

Чек (англ, check) — грошовий документ встановленої форми, який містить безумовне розпорядження чекодавця банку здійснити платіж зазначеної у чеку грошової суми чекоутримувачеві готівкою чи перерахування грошей на його рахунок. У міжнародному обороті чек як засіб платежу як правило використовують при остаточному розрахунку за поставлені товари (роботи, надані послуги).

Чек має бути виставлено на той банк, в якому чекодавець має кошти, і відповідно до чітко вираженого або негласного погодження, в силу якого чекодавець має право розпоряджатися цими коштами шляхом виставлення чеків. Однак чинність документа як чека не порушується на підставі недотримання цих положень.

Оплата чека здійснюється за пред’явленням. Будь-яка інша вказівка вважається ненаписаною. Чек, який пред’являється до оплати до настання дня, вказаного як день його виставлення, сплачується в день пред’явлення.

Держатель може здійснювати свій регрес проти індосантів, чекодавця та інших зобов’язаних осіб, якщо пред’явлений своєчасно чек не оплачено та відмова від сплати засвідчена:

—         шляхом складання офіційного документа (протесту);

—         шляхом письмового датування заяви платника на чека, де вказано дату пред’явлення чека,

—         шляхом   датування   заяви   розрахункової   палати   про   те,   що   чек своєчасно надіслано та не сплачено.

2.5. Вексель як форма розрахунку

Вексельна форма розрахунків — це розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, які оформлюються векселем.

Вексель — це письмове безумовне зобов’язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці.

Важлива особливість векселя полягає в тім, що його можна використати як засіб платежу. Фінансово-кредитні установи використовують «розрахунковий» вексель. Розрахунковий вексель — це вексель, який купують з дисконтом для покриття кредиторської заборгованості перед векселедавцем у розмірі вексельної суми. Сутність такої операції в тім, що різниця між ціною покупки векселя і вексельною сумою стає доходом.

У таких операціях використовують векселі надійних банків або транспортних підприємств. Векселі цих підприємств купують з метою дострокового погашення кредиторської заборгованості перед векселедавцем. Тому до таких векселів додають гарантовані листи із зобов’язанням векселедавця достроково погасити вексель у рахунок кредиторської заборгованості власника векселя перед векселедавцем за отримані останнім товари і надані послуги.

2.6. Відкритий рахунок

Експортер після відвантаження товару передає своєму банку документи, підтверджуючи ними не лише відвантаження, а й передачу власності на товар. Одночасно він дає вказівку своєму банкові передати ці документи покупцеві через його банк проти платежу.

Для цього виду платежу, як і для інших, є загальні умови, розроблені Міжнародною торговою палатою, а також загальні умови інкасо 1978 р.

Основна умова – передача документів покупцеві лише за умови здійснення платежу готівкою або переказом.

Етапи відображають такі дії:

1 – передавання банку документів та видача доручення на інкасо;

2 – документи відправлено банку одержувача;

3 – банк одержувача інформує отримувача, що документи надійшли і він виконав умови інкасо;

4 – виконання умови інкасо покупцем і передання йому документів;

5 – переказ грошей банку продавця;

6 – гроші надходять на рахунок експортера:

а) банк покупця має право передати йому документи за умови, що він акцептує виставлений продавцем вексель. Цей вексель (акцепт) або залишається до дня платежу в банку покупця, або його надсилають продавцеві через його банк;

б) безвідмовне зобов’язання провести платіж. Передача документів проти безвідмовного підтвердження покупця, оплата рахунку у встановлений день;

в) інкасо без документів здійснюють, якщо терміново потрібний покупцеві товар було відвантажено і відправлено продавцем повітряним або наземним транспортом, надходить раніше, ніж документи, надіслані поштою. У таких випадках документи висилають разом із товаром також і на адресу банку в країні покупця. Банк одержує розпорядження та інструкції від банку по телексу або через комп’ютерну систему.

Ці умови доцільно використовувати лише тоді, коли продавець впевнений у стабільному фінансовому стані покупця. У деяких країнах, насамперед неєвропейських, не завжди є гарантія того, що банк у країні покупця передасть йому документи тільки після платежу. Якщо така практика є між покупцем і банком у його країні, може бути, що він одержить документи без платежу.

3. Гарантії по розрахунках

У міжнародній практиці розрізняють два види банківських гарантій — платіжні та договірні (контрактні) гарантії.

Платіжні гарантії використовуються при розрахунках за відкритим рахунком й у формі інкасо, при розрахунках на умовах комерційного кредиту. Платіжні гарантії виставляються банками-гарантами в забезпечення платіжних зобов’язань покупців (боржників) щодо продавців (кредиторів). Такі гарантії захищають інтереси експортерів. Вони можуть бути як безумовними (при розрахунках на умовах комерційного кредиту; при розрахунках у формі інкасо, особливо якщо покупець має можливість отримати товар до його оплати), які передбачають платіж проти першої простої вимоги бенефіціара, так і умовними (при розрахунках банківським переказом), тобто передбачати подання певних документів, що підтверджують відвантаження товару, проти яких здійснюється платіж за гарантією (документарна гарантія).

При виставленні документарних гарантій банки-гаранти просять виписувати товаророзпорядчі документи їх наказу. Останнім часом проявилася тенденція виконувати операції за документарними гарантіями так само, як операції за документарними акредитивами, застосовуючи при цьому до них низку положень Уніфікованих правил і звичаїв для документарних акредитивів.

Договірні (контрактні) гарантії забезпечують платежі за будь-якими договорами (наприклад, договір про постачання товару, договір про надання тієї чи іншої послуги тощо) і виставляються банками в забезпечення інтересів імпортера. Договорні гарантії, так само як і документарні акредитиви та інкасо, є предметом уніфікації.

Список використаної літератури

1. Алієва-Барановська, В. Глобальний бізнес [Текст] : навч. посібник-довідник / Віра Алієва-Барановська, Іван Дахно, 2013. — 558 с.
2. Гребельник, О. Основи зовнішньоекономічної діяльності : підручник / Олександр Гребельник, 2013. — 450 с.
3. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств [Текст] : навчальний посібнки / Ольга Шкурупій [та ін.] ; ред. О. В. Шкурупій, 2012. — 247 с.
4. Зовнішньоекономічний менеджмент [Текст] : навч. посібник / Іван Дахно [та ін.]; за ред. І. І. Дахна, 2012. — 567 с.
5. Правове забезпечення, організація та захист господарської діяльності [] : навч. посіб. / Валерій Понікаров [та ін.], 2012. — 327 с.
6. Руденко Л. В. Міжнародні кредитно-розрахункові та валютні операції. Видання 2-ге, перероблене і доповнене. Підручник – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 632 с.
7. Рум’янцев А. П. Зовнішньоекономічна діяльність [Текст] : навчальний посібник / А. П. Рум’янцев, Н. С. Рум’янцева, 2012. — 290,[2] с.