За заявою одного з подружжя в органах РАГСу шлюб розривається у випадках, якщо другий з подружжя;

а) визнаний судом безвісно відсутнім;

б) визнаний судом недієздатним внаслідок душевної хвороби або недоумства;

в) засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше 3 років.

Розірвання шлюбу в зазначених вище випадках проводиться незалежно від наявності у подружжя неповнолітніх дітей.

Згідно зі ст.18 ЦК України, якщо протягом одного року за місцем постійного проживання громадянина немає відомостей про нього, він може бути в судовому порядку визнаний безвісно відсутнім і на підставі судового рішення, яке набрало чинності, орган РАГСу реєструє розірвання шлюбу. В силу частини 2 ст.44* КпШС України, якщо особа, визнана безвісно відсутньою, з’явиться і буде скасовано рішення суду про визнання її безвісно відсутньою, шлюб може бути поновлено органом РАГСу за спільною заявою подружжя. Шлюб не може бути відновлено, якщо чоловік (дружина) особи, визнаної безвісно відсутньою, вступив в новий шлюб.

Опікун особи, визнаної в судовому порядку недієздатною внаслідок душевної хвороби або недоумства, має право подати в орган РАГСу заяву про розірвання шлюбу особи, яку опікає. Такий порядок розірвання шлюбу не застосовується до осіб, обмежених в дієздатності внаслідок зловживання спиртними напоями, наркотичними або токсичними засобами. В цих випадках шлюб розривається в загальному порядку.

Розірвання шлюбу з особами, засудженими за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше 3-х років, проводиться в органах РАГСу в тому випадку, якщо засуджений відбуває покарання в місцях позбавлення волі.

Розірвання шлюбу з особами, умовно засудженими до позбавлення волі з обов’язковим притягненням до праці, умовно звільненими з місць позбавлення волі у зв’язку з обов’язковим притягненням до праці, з будь-яких інших підстав звільненими з місць позбавлення волі — здійснюється на загальних підставах.

До заяви про розірвання шлюбу додається копія або витяг із рішення суду, що набрало чинності, про визнання іншого з подружжя безвісно відсутнім або недієздатним внаслідок душевної хвороби або недоумства, копія або витяг із чинного вироку суду про засудження іншого з подружжя до позбавлення волі на строк не менше 3-х років, а також свідоцтво про укладення шлюбу.

Якщо чоловік (жінка) або опікун недієздатного чоловіка (жінки), який знаходиться в місцях позбавлення волі, порушать спір про дітей, про розподіл майна, яке є загальною спільною власністю подружжя, або спір про виплату коштів на утримання непрацездатному чоловіку (дружині), що потребує матеріальної допомоги, розірвання шлюбу проводиться через суд.

1. Розірвання шлюбу в судовому порядку

Основним способом розірвання шлюбу є судовий. Судом шлюб розривається в тих випадках, коли один із подружжя не погоджується на розлучення, коли у подружжя є спільні неповнолітні діти, коли у подружжя, які бажають розірвати шлюб, виникають майнові спори.

Законодавством передбачено, що справи про розірвання .шлюбу розглядаються судом за заявою одного з подружжя, як правило, за місцем проживання відповідача.

Згідно ч.2 ст.38 КпШС України чоловік не має права без згоди дружини порушити справу про розірвання шлюбу під час її вагітності і протягом одного року після народження дитини. Це положення відноситься і до випадків, коли дитина народилася мертвою або не дожила до одного року. При відсутності згоди дружини на розгляд справи про розлучення, суддя відмовляє в прийнятті позовної заяви, а якщо вона була прийнята, суд припиняє провадження по справі.

При розгляді справ про розірвання шлюбу суд зобов’язаний всебічно вияснити взаємовідносини сторін, дійсні мотиви, з яких ставиться питання про розірвання шлюбу, прийняти заходи до примирення подружжя як при підготовці справи до судового розгляду, так і в судовому засіданні. Суди зобов’язані розглядати справи про розірвання шлюбу, як правило, з участю обох сторін.

Розгляд справи при відсутності одного з подружжя, що не з’явилось, може бути допущено лише у виключних випадках і по мотивованій постанові суду. При неявці в судове засідання без поважних причин подружжя, суд відкладає розгляд справи. А при неявці при повторному виклику, суд залишає позов без розгляду, якщо не вважає можливим вирішити справу по матеріалах, які є в наявності.

В позові, поданому в суд, повинні бути вказані підстави для розірвання шлюбу. Короткочасний розлад в сім’ї і конфлікти між подружжям, викликані випадковими причинами, а також необґрунтоване серйозними доводами небажання одного або обох з подружжя продовжувати шлюб не можуть вважатися достатніми підставами для розірвання шлюбу.

Справи про розірвання шлюбу, як правило, розглядаються у відкритому судовому засіданні, але за проханням подружжя в деяких випадках, коли зачіпаються інтимні сторони їх життя, повинні розглядатися в закритому засіданні.

Суд, який розглядає справу про розлучення, може:

а) винести рішення про розірвання шлюбу;

б) відмовити в позові;

в) винести постанову про відкладення справи і визначити термін в межах шести місяців для примирення, якщо не вдалося досягнути примирення подружжя в судовому засіданні.

Конкретний строк для примирення призначається судом виходячи із фактичних обставин кожної справи, яка розглядається і по якій виникла необхідність в його наданні подружжю. При цьому тривалість строку повинна бути такою, щоб виключалась будь-яка можливість прийняття подружжям поспішного рішення.

Якщо по закінченню визначеного судом строку подружжя примиряються, провадження в справі закривається, ї якщо подружжя примирилось після вступу рішення-суду про розірвання шлюбу в законну силу, суддя виносить постанову про закриття виконавчого провадження.

Одночасно із розірванням шлюбу суд може розглядати спори про те, при кому із батьків повинні проживати неповнолітні діти, а також спори про стягнення аліментів на дітей або чоловіка (дружину), про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя. Вказані спори розглядаються в шлюбно-розлучному процесі, якщо про це заявлене ррохання одного або обох із подружжя і якщо суд визнає це необхідним в інтересах захисту неповнолітніх дітей і непрацездатного чоловіка (дружини).

Суд при відмові в позові про розірвання шлюбу не розглядає в тому ж провадженні інші, заявлені спільно з цим позовом, вимоги подружжя. В цьому випадку сторони мають право знову пред’явити ці вимоги з дотриманням правий про підсудність.

В рішенні суду повинно бути вказано, в якому розмірі і з кого стягується державне мито, при визначенні розміру державного мита, яке підлягає стягненню з подружжя у випадку розірвання шлюбу, суд приймає до уваги матеріальне становище кожного із них і інші конкретні обставини, зокрема, при кому і подружжя залишаються проживати неповнолітні діти.

Шлюб припиняється з часу реєстрації розлучення в книзі запису актів про розірвання шлюбу, тобто днем припинення шлюбу є не день винесення рішення суду про розірвання шлюбу і не момент вступу рішення суду в законну силу, в день реєстрації розлучення в органах РАГСу хоча б одним із подружжя.

2. Реєстрація розірвання шлюбу

Реєстрація розірвання шлюбу може проводитися незалежно від строку, який минув після винесення рішення судом про розірвання шлюбу.

Реєстрація розірвання шлюбу на основі рішення суду проводиться органом РАГСу по заяві як обох, так і одного із подружжя, за вибором подружжя в тому органі РАГСу, де проживає будь-який із них.

Орган РАГСу не вправі відмовляти в реєстрації розірвання шлюбу, якщо один із подружжя звернувся з заявою в орган РАГСу не за своїм місцем проживання, а за місцем проживання другого із подружжя. Якщо заява подається за місцем проживання другого із подружжя, який раніше не зареєстрував розлучення в органі РАГСу, заявник повинен представити документ, що підтверджує місце проживання другого із подружжя. Якщо ж розірвання шлюбу одним із подружжя вже було зареєстровано в даному органі РАГСу, такий документ не потрібен. До заяви про реєстрацію розірвання шлюбу додається копія рішення суду, що вступило в законну силу (або виписка із рішення суду), про розірвання шлюбу і квитанція про сплату державного мита. Якщо один з подружжя звільнений від сплати державного мита, він має право отримати свідоцтво про розірвання шлюбу незалежно від сплати другим із подружжя державного мита.