У контексті оновлення адміністративного законодавства щодо заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, розширення застосування заходів адміністративно-процесуального примусу, конче важливим є зосередження уваги на доктринальному дослідженні різних аспектів місця заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення у відповідній сфері відносин. Це, у свою чергу, дозволяє сформувати надійну наукову базу для подальшої нормотворчої діяльності, сприяючи її вдосконаленню.

Незважаючи на той факт, що питання заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення розглядали багато вчених-юристїв, безпосередньо даним заходам, як об’єкту наукового дослідження приділяється недостатньо уваги (роботи В.Колпакова, А.Комзюка, Р.Мельника, С.Безсмертного, А.Головача, В.Столбового та ін. ) Слід зазначити, що і роботи згаданих вчених-юристів у дослідженні заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення відрізняються фрагментарністю, оскільки автори аналізують дані заходи у контексті розгляду більш змістовних питань.

Саме недостатнє дослідження потенціалу цих заходів, а також підвищення його ролі та значення останнім часом об’єктивно вимагають зосередження уваги вчених-юристів, що, у свою чергу, й дозволило сформулювати мету роботи. Остання полягає в аналізі наявних доктринальних та нормативних джерел із тим, щоб з’ясувати специфіку місця заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення в адміністративному примусі для найповнішого усвідомлення його для подальшого використання у нормотворчій діяльності.

Провадження в справах про адміністративні проступки (адміністративно-деліктне провадження) — це процесуальна діяльність на підставі визначених законодавцем правил щодо встановлення об’єктивної істини у справі про адміністративний проступок і прийняття рішення відповідно до чинного законодавства [1, с. 131].

Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення є самостійним різновидом примусових заходів і мають всі ознаки останніх. При цьому слід зазначити, що ці заходи застосовуються значною кількістю органів публічного управління і їхніх посадових осіб а також судом (суддею) і деякими громадськими формуваннями, як правило, що беруть участь в охороні громадського порядку.

Застосування будь-яких заходів забезпечення провадження по справах про адміністративні правопорушення переслідує мету, пов’язану з досягненням визначеного результату правозастосовчої діяльності. Але у всіх випадках такі заходи виконують роль правоохоронних функцій, є засобом реалізації адміністративно-правових заборон.

Як засіб припинення протиправної поведінки, спосіб усунення протиправної ситуації заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення відіграють важливу роль в охороні громадського порядку і забезпеченні громадської безпеки. Слід також зазначити, що заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення за своїм характером і цільовому призначенню дуже численні і різноманітні. Багато з них не зустрічаються ні в яких інших галузях українського права, а відомі тільки адміністративному праву.

У світлі нового законодавства вчені-адміністративісти розглядають заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення (адміністративно-деліктного провадження), акцентуючи увагу саме на застосуванні процесуальних норм адміністративного права. При цьому звертається увага на те, що Кодекс України про адміністративні правопорушення має відповідні закріплені у ньому заходи з урахуванням важливості відповідних заходів — декілька статей (наприклад: доставляння порушника (ст. 259); адміністративне затримання (ст. 261); особистий огляд і огляд речей (ст. 264); вилучення речей і документів (ст. 265); тимчасове вилучення посвідчення водія (2651); тимчасове затримання транспортних засобів (ст.2652); тимчасове вилучення талона про проходження державного технічного огляду або ліцензійної картки на транспортний засіб(ст.2653); відсторонення осіб від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан сп’яніння (- ст.266); привід (ч. 2 ст. 268) [2].

Будучи самостійною категорією, заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, відмежовуються від заходів кримінально-процесуального примусу, регламентованого нормами кримінально-процесуального права, а наявність загальних рис — заходи адміністративного і кримінально-процесуального примусу не дає підстав до їх ототожнення; більш того, вони істотно розрізняються між собою. Порівняльний аналіз заходів адміністративного і кримінально-процесуального примусу дозволяє з достатньою повнотою переконатися в тому, що подібність їх лише уявна, чисто зовнішня, поверхнева. Ці заходи глибоко різні по своїй сутності і юридичній природі, цільовому призначенню нормативної регламентації і багатьох інших ознаках.

Сказане дозволяє зробити висновок, що заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення (включаючи заходи примусу) в адміністративному праві України є регламентованими нормами адміністративного права засобами примусового впливу, які застосовуються уповноваженими на те органами публічної адміністрації (їх посадовими особами), а в деяких випадках і громадськими формуваннями, що спрямовані на припинення протиправного діяння, усунення пов’язаних з ним шкідливих наслідків, а також на створення оптимальних умов для наступного притягнення винних осіб до юридичної відповідальності.

Заходи забезпечення провадження по справах про адміністративні правопорушення — це максимально ефективний і широко розгалужений комплекс засобів адміністративного примусу, використовуваний у сфері забезпечення правопорядку. У зв’язку з цим заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення мають потребу в спеціальній систематизації і стабільному закріпленні в чинному законодавстві. Системне представлення про заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення допоможе глибше зрозуміти їхню правоохоронну сутність, правильно застосовувати закон до конкретних протиправних ситуацій. Тому в основу систематизації даних заходів повинні бути покладені стійкі функціональні зв’язки, вимоги логічної упорядкованості складених компонентів системи, чітка системно-структурна урегульованість.

Аналіз діючого законодавства дозволяє зробити висновок, який полягає в тому, що в даний час не існує єдиного нормативного акту, що закріплює систему заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, особливо їхньої початкової стадії, тобто заходів адміністративного примусу. Адміністративно-процесуальна діяльність у сфері публічного управління регламентується багатьма законодавчими актами, серед яких, перш за все виділяються: Кодекс України про адміністративні правопорушення [2], Митний кодекс України [3], а також інші законодавчі акти, і серед них можна назвати: Закони України «- Про міліцію» [4], «Про правовий режим надзвичайного стану» [5] та іншими актами.

Система нормативно-правових актів, що закріплюють чи регламентують застосування заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення — це діюча сукупність адміністративно-примусових засобів, які розглядаються одночасно як інтегративно, так і в їхній внутрішній диференціації.

Результати аналізу адміністративного законодавства, що регламентує застосування заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, показує, що найбільш прийнятною могла б бути система заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, що враховує такі фактори, як:

а) взаємозв’язок заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення зі вчиненням правопорушення;

б) методи впливу, що лежать у їхній основі;

в) характер об’єктів впливу;

г) характер сфери впливу, у якій має місце застосування зазначених заходів;

д) ступінь їх кодификації;

е) обсяг повноважень посадових осіб органів публічної адміністрації і суду, які застосовують заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до зазначених факторів заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення можуть бути класифіковані по декількох самостійних групах:

1) по взаємозв’язку з вчиненим правопорушенням вони можуть бути:

а) самостійними, не пов’язаними з вчиненням правопорушення (введення карантину, щорічний технічний огляд транспортних засобів), і

б) самостійними, але обумовлені з вчиненням правопорушення (відсторонення від керування транспортними засобами, заборона його експлуатації);

2) по методах впливу такі заходи можуть застосовуватися у вигляді:

а) психічного впливу (офіційна вимога про припинення правопорушення);

б) фізичного впливу (доставления, адміністративне затримання, привід);

в) матеріального характеру (вилучення речей, заборона експлуатації транспортного засобу);

3) по об’єктах впливу заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення (заходи адміністративного примусу) можуть бути:

а) заходами, що застосовуються до фізичної особи (доставления, адміністративне затримання, застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї);

б) до юридичних осіб заходи різного характеру (наприклад, призупинення роботи стрілецького тиру у зв’язку з порушенням правил стрільби, призупинення роботи торгового підприємства в зв’язку з порушенням санітарних правил чи фінансових операцій) та ін;

4) по характеру сфери впливу заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення (заходи адміністративного примусу) можуть бути об’єднані в дві групи:

а) заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення загального призначення (доставления, адміністративне затримання й ін.) і

б) заходи спеціального призначення (застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї);

5) по ступеню кодификації заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення (заходи адміністративного примусу) можна підрозділити на дві групи:

а) заходи, які закріплені в Кодексі України про адміністративні правопорушення (кодифіковані і чітко регламентовані) і

6) заходи, які закріплені в законодавчому або в іншому нормативно-правовому акті, зокрема, що регламентують порядок застосування спеціальних засобів і вогнепальної зброї.

б) по обсягу повноважень посадових осіб органів публічної адміністрації, які застосовують заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, можна сказати, що обсяг повноважень у співробітників міліції більш значний, ніж в інших представників органів публічного управління.

Як уже відзначалося, заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, містяться в численних нормативно- правових актах, що створює визначені складності для правозастосовника й у підсумку не сприяє забезпеченню законності і правопорядку в сфері публічного управління. Серед діючих правових актів одним із самих основних, що передбачає досить повну систему заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, які застосовуються як до індивідуальних, так і колективних суб´єктів адміністративного права, є Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року (КУпАП) [2].

Так, КУпАП закріплює визначену систему заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, що застосовуються в наступних цілях:

1) припинення адміністративного правопорушення;

2) встановлення особи;

3) складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов’язковим;

4) забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення.

У систему заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення включені наступні заходи:

1) доставления;

2) адміністративне затримання;

3) особистий огляд, огляд речей, огляд транспортного засобу;

4) вилучення речей і документів;

5) тимчасове вилучення посвідчення водія;

6) тимчасове затримання транспортних засобів;

7) тимчасове вилучення талона про проходження державного технічного огляду або ліцензійної картки на транспортний засіб;

8) відсторонення осіб від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;

9) привід.

У зв’язку з тим, що Кодекс України про адміністративні правопорушення не дає визначення «заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення», вважаємо за доцільне сформулювати його визначення — заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення — це урегульована законодавством та іншими нормативними- правовими актами частина заходів адміністративного примусу, які застосовуються органами публічної адміністрації, їхніми посадовими особами чи судами (суддями) з метою припинення адміністративного правопорушення; встановлення особи порушника; складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення адміністративного правопорушення, якщо складення протоколу є обов’язковим, а також забезпечення своєчасного і правильного розгляду справи про адміністративне правопорушення та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення.

Варто сказати, що закріплені в Кодексі України про адміністративні правопорушення заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення переслідують різні цілі. В загальному плані вони спрямовані на забезпечення названого провадження. Кожне з цих адміністративно-правових заходів займає важливе місце в справі по охороні прав та законних інтересів громадянина.

Підводячи підсумки щодо викладеного, варто прийти до висновку, що виходячи з цілей використання, способів забезпечення правопорядку, специфіки правовідносин, які при цьому виникають, і особливостей примусових заходів, які застосовуються, заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, в адміністративному праві України регламентовані нормами адміністративного права засоби примусового впливу, які застосовуються уповноваженими на те органами публічної адміністрації (їх посадовими особами), а в деяких випадках і громадськими формуваннями, що спрямовані на припинення протиправного діяння, усунення пов’язаних з ним шкідливих наслідків, а також на створення оптимальних умов для наступного притягнення винних осіб до юридичної відповідальності.

Література:

1. Колпаков В.К. Адміністративна відповідальність: Навчальний посібник. — К.: Юрінком Інтер,
2. — 256 с. — Бібліогр.: с.247-254. ISBN — 978- 966-667-313-1.
3. Кодекс України про адміністративні правопорушення//Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР), 1984, додаток до N 51, ст. 1122.
4. Митний кодекс України № 92-IV від
5. 07.2002 // Відомості Верховної Ради. — 2002. — № 38-39. — Ст. 288.
6. Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року N 565-ХІІ // Відомості Верховної Ради (- ВВР), 1991, N 4, ст.’20.
7. Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану», від 16 березня 2000 року N 1550-111 / Відомості Верховної Ради України. — 2000. — №23. — Ст. 176.