Вступ

Виховання та підготовка школярів до сімейного життя:

а) статеве виховання;

б) моральна психологічна підготовка;

в) правова підготовка;

г) господарсько-економічна підготовка;

д) естетична підготовка.

Практичне дослідження підготовки старшокласників до сімейного життя.

Висновки.

Вступ

Кожні батько та мати мріють бачити своїх дітей щасливими завжди і всюди — і в дитинстві, і в отроцтві, і в юності, і в цілком дорослому віці. Одружуючи сина чи віддаючи дочку заміж, теж від душі зичимо їмщасливого подружнього життя. А що робимо для того, аби нова шлюбна пара, так щедро наділена під час весілля щонайкращими побажаннями, і справді злеліяла міцну і здорову сім'ю? Адже створити таку сім'ю — це справжнє педагогічне мистецтво.

Мета роботи – дослідити проблему підготовки школярів до сімейного життя. Для сьогодення це дуже гостра проблема, тому що інститут сім”ї взагалі опинився в кризовому стані. Нові соціально-політичні відносини чимало сприяли цьому процесу. Про те свідчать цифри численних розлучень.

Та незважаючи на все, сьогодні сторінки багатьох газет рясно виповнюються і оголошеннями про пошук надійного супутника чи вірної подруги для сімейного життя. Причому в цьому різноголоссі людських доль тривожним дисонансом звучать і голоси молодих юнаків та дівчат, які не в змозі природним шляхом знайти собі пару.

Сьогодні в багатьох містах діють служби знайомств де досвідчені психологи допомагають людям подолати труднощі на шляху створення сім”ї. Та першою сходинкою на цьому шляху повинна стати школа і батьки.

В своїй роботі розгляну такі головні аспекти цієї проблеми: роль сім”ї для розвитку особистості, основні напрямки виховання для підготовки школярів до сімейного життя. Третім розділом моєї рботи буде практичне дослідження шляхом тестування конкретної групи школярів і аналіз отриманих даних.

І. Сьогодні перед педагогами, психологами, батьками та громадською спільнотою постає надзвичайної ваги завдання духовного відродження сім”ї – одного з найбільших винаходів людства, цінність якого з давніх часів і аж до наших днів лишається незмінною. Вона концентрує в собі й відображає важливі досягнення тисячолітньої цивілізації людських об”єднань. Вона — той незмінний складник, без якого формування духовної сфери неможливе. У наш час, такий тривожний і бентежний, економічно і соціально нестабільний, суспільно хисткий і вибухово небезпечний непередбачуваними подіями і полярно змінюваними цінностями, сім”я , хоч і зазнає негативного впливу, але продовжує лишатися тим єдиним острівцем у бурхливому життєвому морі, де людина може знайти свій прихисток, розраду і надію.

Мабуть кожен мріє про щасливе подружнє життя, проте виходить, що не кожному воно під силу: в Україні щороку розлучається дуже багато шлюбних пар. Причин цього сумного явища чимало. Та найголовнішу з них бачимо в слабкій підготовці молоді до подружнього життя. Тому й вихід із такої критичної ситуації бачимо в посиленні уваги батьків до належного розв'язання цього завдання у родинному вихованні дітей і підлітків.

Невипадково А.С. Макаренко закликав до виховання у дітей тих якостей, що допомагали б юнакам і дівчатам стати щасливим подружжям. В.О. Сухомлинський вважав, що "до материнського й батьківського обов'язку людину треба готувати, мабуть, чи не з колиски". Він наголошував: "Морально, духовно підготувати наших синів до високої місії батька й чоловіка — це одне з найважчих і найтонших завдань виховання".

Під підготовкою молоді до подружнього життя ми розуміємо вироблення в юнака бажання та вміння бути вірним чоловіком, добрим хазяїном, годувальником сім'ї, авторитетним батьком, вимогливим вихователем своїх дітей, у дівчини — повну реалізацію її природного призначення як жінки, дружини, матері, господині, берегині домашнього затишку.

Та, на жаль, є всі підстави для глибокої тривоги такого гатунку: чому лише мізерна частина учнів зорієнтована до своїх майбутніх сімейних обов'язків; чому держава нічого не зробила й не робить для того, аби жінка могла по-справжньому реалізувати своє природне право так, щоб повністю присвятити себе сім'ї, вихованню дітей, охороні родинного гнізда? Адже непохитною була і лишається педагогічна істина: на материнстві та дитинстві, батьківстві та родинній злагоді тримається світ!

Підготовка до майбутнього подружнього життя може бути різною — фізіологічною, соціальною, духовно-моральною.

З фізіологічної точки зору, в Україні традиційно прийнято вважати, що дівчина може виходити заміж не раніше 20 — річного віку,а юнак — женитися у 24 роки. Соціальна зрілість вимірюється наявністю професії та готовністю юнака самостійно працювати, щоб на хліб заробляти, хату побудувати, дітей вгодувати, тобто матеріально утримувати сім'ю. Духовно-моральна підготовка молоді до шлюбного життя виражає здатність юнака та дівчини після одруження створити міцну, здорову та щасливу сім'ю, віддавши їй своє серце, кохання і любов, свої найкращі помисли й діяльність, самовіддано служачи їй до кінця свого життя. Порівняно з іншими видами підготовки духовно-моральна підготовка належить до найскладніших і найвагоміших.

Народна мудрість вчить, що моральна підготовка молоді до родинного життя найкраща така, що протікає в контексті повсякденного життя самої сім'ї, шляхом безпосереднього прикладу батьків, на основі етнопедагогіки та її органічної складової частини — народної фамілістики. Дитина, як та губка, вбирає все, що бачить у себе вдома, і передусім приклад батьків. Повний успіх у цій важливій справі прийде тоді, коли ідеї дошлюбної підготовки зливатимуться з ідеями батьківської етнопедагогіки, коли в ній реалізовуватимуться принципи історизму та втілюватимуться близькі перспективи.

Дитина не тільки бачить і чує, а й глибоко відчуває і тонко сприймає насамперед піклування та ставлення до неї батька й матері, старших братів і сестер, дідуся й бабусі, сусідів і людей взагалі, жадібно, як губка, вбирає увесь цей досвід. Крім того, вона з перших днів свого дитинства (і чим далі, тим більше) безпосередньо включається у коловорот життя сім'ї зі всіма її труднощами, виконуючи властиві її вікові, статі, соціальному становищу функції. Додамо, що в сім'ї дитина засвоює не тільки властиві суспільству норми поведінки, "належне" (те, як слід жити, що треба знати, як потрібно себе вести), а й "наявне": яке життя в дійсності, як люди поводяться насправді з позицій сімейних духовно-моральних уявлень.

І тут духовно-моральне виховне значення сім'ї як соціального інституту розкривається у всій своїй глибині. Власне, від сім'ї, залежить, наскільки близько в свідомості дитини зійдуться уявлення про "належне" та "наявне", обов'язки та права, слово та діло. Таким чином, саме життя сім'ї у всій її структурі та взаємовідносинах, твердий розпорядок дня, зайнятість дитини роботою та піклування належать до першої, основної і по суті нічим незамінимої школи підготовки молоді до майбутніх ролей чоловіків
і жінок, батьків і матерів. А якщо дивитись ширше, то й виховання громадян своєї Вітчизни.

В Україні, як зауважував Г. Ващенко, молоді люди, як правило, одружувались за взаємною згодою. В основі одруження лежало почуття симпатії й кохання. Коли до того ще взяти порівняно високу інтелігентність українця, то стане зрозумілим, що родинне життя в Україні містило в собі багато високих духовних елементів, а не зводилося до фізіологічних моментів і здобування засобів до існування. Кохання набувало високих моральних рис. Перевага в ньому духовних елементів над фізіологічними зумовлювала стриманість у статевих відносинах.

Від любові народжується все прекрасне на землі: діти, поезія, неперевершені твори образотворчого мистецтва, краса людського буття у всіх його гранях. Любов — це діамант, що прикрашає буття найвищого творіння природи — Людини.

Треба всілякими засобами допомогти кожному юнакові та дівчині, аби вони не збилися на манівці легковажного ставлення до Любові, прагнення задовольнити свої фізіологічні бажання всупереч духу Любові.

Підготовка до родинного життя така ж важлива, як і підготовка до праці. При цьому і трудове, і родинне виховання відбуваються наче самі по собі, в природних обставинах, невимушене, плавно, мимовільно, на перший погляд навіть і непомітно, і сприймаються навколишніми як самоочевидні знання. Однак результати тут найвагоміші, вміння — глибокі й міцні, як кажуть, на все життя. Саме в цьому і криється, на мій погляд, головний секрет батьківської майстерності.

Щоб мати хорошу сім'ю, слід, по-перше, цього хотіти, а по-друге, треба вміти її створити. В результаті провідною основою виступає виховання потреби людини мати сім'ю. А суть уміння полягає у бажанні будувати правильні родинні стосунки та виховати дітей.

За народною родинною етикою особи обох статей мають бути однаковою мірою готові до здійснення благородної місії батьківства та материнства. А потреба в сім'ї, як показало дослідження, найінтенсивніше формується тоді, коли дитина зросте в атмосфері сімейної злагоди ("Мир та лад — великий скарб"), добра й ласки ("У добрих справах завжди добрий наслідок"). Діти, які зросли в такому середовищі, у власній уяві навіть не допускають свого позасімейного становища, а ставши дорослими, взагалі собі не уявляють, як можна жити, не маючи своєї власної сім'ї. Такий погляд цілком природно засвідчує нормальне просування підготовки майбутнього сім'янина.

Старшокласники досить чітко визначають для себе ідеали майбутнього обранця чи обраниці. Як показали соціологічні дослідження, свої відповіді вони мотивували так: працьовитість – визначальна риса для чоловіка, бо в силу традицій , і в силу існуючого соціального становища чоловік повинен забезпечити для сім”ї належні матеріальні умови, а під силу це тільки сильним і працьовитим.. Водночас для нормального подружнього життя чоловік має бути добрим до дружини, дітей, батьків. А все разом має зумовлюватися такою інтегративною рисою , як стриманість, що по суті вкючає в себе поміркованість, розсудливість, урівноваженість, критичну оцінку ситуацій, умінню правильно, безконфліктно приймати виважене рішення тощо.

Підлітки й старшокласники враховуютьі такі якості майбутнього спутника життя як доброта, чуйність, уважність, чесність, тактовність, постійність почуттів. Старшокласники – і дівчата і , і юнаки уже беруть до уваги якості майбутнього матері чи батька: вміння працювати, вести господарство, бути самостійним, незалежним і наполегливим у розв”язанні життєво-важливих питань, уміння орієнтуватися у виборі друзів, підтримувати зв”язки.

У формуванні мотивів одруження сучасної молоді , її ідеалу майбутнього чоловіка чи дружини важливе місце посідають і фактори духовності, серд яких перше місце належить емоційно-любовним. Посилення впливу матеріальних факторів на формування мотивів шлюбу не зможе витіснити фактора духовності та інтимності. Скоріше в цьому соціально-економічному процесі перебудови суспільних відносин сформулюється нова модель сім”ї і шлюбу, в якій якнайтісніше поєднуватимуться духовні загальнолюдські морально-естетичні і матеріально-побутові інтереси молоді.

ІІ. Оскільки юнацький вік – вік морального самовизначення і формування світоглядних поглядів, тосаме цьому періоду належить особлива роль у засвоєнні основних принципів майбутнього сімейного житття. Розглянемо, як формується у школярів усвідомлення своєї статевої ролі , яким чином батьківська сім”я і шкільне виховання впливають на закріплення в поведінці підлітків чоловічих і жіночих рис, як виховують майбутнього сім”янина, готуючи до виконання подружніх і батьківських обов”язків.

Складовою загального процесу виховної роботи школи і сім'ї, що забезпечує правильний статевий розвиток дітей і молоді для майбутнього сімейного життя є статеве виховання.

Статеве виховання – процес засвоєння підростаючим поколінням знань про взаємини статей, формування культури поведінки і потреб керуватися у стосунках з особами протилежної статі нормами моралі.

Воно полягає у формуванні духовності, високих моральних якостей юнаків і дівчат, норм поведінки, відповідальності за свої вчинки, культуру дружби, кохання, інтимних почуттів.

Потреба в поліпшенні статевого виховання учнівської молоді в сучасній школі зумовлена прискореним статевим розвитком школярів (акселерація), недостатнім рівнем обізнаності неповнолітніх у статевій сфері, отриманням ними інформації з цього питання (нерідко перекрученої, вульгарної) переважно на вулиці, статевою розпустою певної частини неповнолітніх, проституцією та злочинністю на статевому ґрунті. Значний вплив справляє на них порнографія, кіно- та телепродукція на сексуальну тематику, що руйнує психіку неповнолітніх. Усеце виявляється в недостатній підготовленості багатьох, молодих людей до створення сім'ї, виконання родинних обов'язків, що в майбутньому призводить до розлучень.

У статевому вихованні насамперед необхідно враховувати вікові особливості школярів, Так, у молодшому шкільному віці відбувається самоусвідомлення дітьми своєї статевої належності, закладаються психологічна та емоційна основи сексуальності — сором'язливість чи розв'язність, різкість чи м'якість, ласкавість чи грубість, доброта чи злість, щедрість чи скупість тощо. Еротична чутливість виявляється через внутрішню рецепцію (зона геніталій). У цьому віці діти активно засвоюють принципи спілкування людей різної статі. Більшість молодших школярів ще шукають розгадку секрету дітонародження, таємниці материнства. Власне сексуальна сфера перебуває у стадії спокою.

Підліткова сексуальність має свої особливості: інтенсивність статевого потягу; ранній початок статевого життя; сексуальна активність має характер експкриментування, відрізняється ігноруванням небезпеки; невідповідність необмеженої еротичної фантазії та обмеження можливостей її реалізації; сексуальність ізольована від почуття любові.

У період статевого дозрівання в підлітка зростає інтерес до протилежної статі, збільшується статевий потяг, стає актуальною інформація сексуального характеру. Велику увагу представники обох статей звертають на вторинні статеві ознаки, їх своєчасна поява і типовий для цього віку стан дає змогу відчути себе повноцінними чоловіками і жінками, проте вони відчувають невпевненість щодо пов'язаних з цим статусом ролей і функцій. З'являється схильність виділяти вторинні статеві ознаки як переваги зовнішності саме представників іншої статі.

Статеве дозрівання впливає і на психіку підлітка: починають формуватися чоловіча іжіноча психологїя_, з'являються викликані статевим потягом відповідні думки, інтерес до протилежної статі, книг, кінофільмів_; розмов дорослих на інтимні теми, Статевий потяг і енергія знаходять вихід не обов'язково в статевому об'єкті. Це можуть бути різні види діяльності (туризм, спорт, музика та ін.), що вельми важливо для виховання особистості, оскільки раннє збудження дитячої сексуальності психологічно шкідливе, затримує подальший психосексуальний розвиток.

В юнацькому віці особистість загалом досягає фізичної зрілості, остаточно формується статева система. У юнаків цей період бурхливіший, ніж у дівчат, і характеризується підвищеною статевою збудливістю, різким зростанням еротичних інтересів і фантазій, потягом до осіб протилежної статі й підвищеною закоханістю. Завершується первинна соціалізація, громадське становлення особистості, її соціальне самовизначення, активне входження в суспільне життя, формування духовних цінностей.

Знання вихователями проблем, що можуть виникати на різних етапах статевого розвитку, дає змогу краще зрозуміти стан особистості школяра і педагогічно доцільно будувати стосунки зним, організовувати виховний вплив.

У статевому вихованні учнівської молоді важливо зосередитися на формуванні моральних "гальм", які б запобігати відхиленням від норми у статевій поведінці, підготовці до сімейного життя. Педагоги повинні акцентувати на морально-психологічних питаннях, розв'язання яких сприяло б формуванню правильних взаємин між статями, унеможливлювало статеву розпусту, закладало підвалини міцної сім'ї в майбутньому. Передусім необхідно виховувати в учнів повагу до себе, чоловічу та жіночу гідність.

Виходячи з потреби врахування особливостей статі в підготовці молоді до сімейного життя, В.Сухомлинський стверджував, що хлопці повинні отримати "чоловіче виховання" (загартовування, важчі роботи, допомога старшим і дівчатам тощо). Нагадування: "Ти чоловік" сприяє вихованню лицарського ставлення до дівчини. У свою чергу, дівчата мають отримати "жіноче виховання". При цьому строгість дівчини, її вимогливість і нетерпиме ставлення до зла і несправедливості, прагнення бути самобутньою, яскравою, незалежною особистістю є своєрідним засобом виховання в юнаків якостей чоловіка. "Виховання стійких, мужніх, незламних, непримиренних до зла жінок — це, на наш погляд, одне з найважливіших завдань формування людини", — писав В. Сухомлинський.

Підліткам слід прищеплювати повагу до представників протилежної статі, особливо до жіночої, щоб юнак бачив у ній дівчинку, подругу, майбутню дружину, матір своїх дітей, а не лише біологічно протилежну стать. Самоповага й повага до протилежної статі є тим моральним гальмом, яке регулює взаємини між статями. Найінтенсивнішу виховну роботу слід проводити в підлітковому віці, коли дівчата статево дозрівають швидше і спостерігається розрив у стосунках хлопців і дівчат, що може позначитися на ставленні до протилежної статі в майбутньому.

А. Макаренко вважав за доцільне проведення серйозних бесід (окремо з хлопцями і дівчатами) з питань статевої гігієни, а в старшому віці — з проблем небезпеки венеричних захворювань. Такі бесіди повинні заторкувати "статеву мораль". Цривід до них — цинічні розмови, підвищений інтерес до чужих сімейних справ, підозріле і не цілком пристойне ставлення до закоханих пар, легковажна дружба з дівчатами, неповага до жінки та ін.

Виняткове значення у статевому вихованні має формування у хлопців і дівчат сором'язливості, почуття відповідальності за свої дії. Вони мають усвідомити, що статеві зв'язки без справжнього почуття є вульгаризацією статевих бажань, яка позбавляє людину високого і прекрасного почуття. Легковажне статеве життя може стати причиною трагедій майбутньої сім'ї.

Паралельно повинна відбуватися загальносоціальна, моральна, психологічна, правова та господарсько-економічна підготовка молоді до сімейного життя. Кожен з цих видів підготовки передбачає ознайомлення учнів з певними питаннями життя й діяльності сім'ї.

Процес статевого виховання не є певним епізодом на шляху формування особистості. Він, стосовно дитини, розпочинається, по суті, з того часу, коли мати відчує під серцем своє дитя. Ставлення до нього як до святості — початок виховання в дівчинки чи хлопчика почуттів любові до мами й тата. А потім — перше прикладання малюка до грудей, перші посмішки, самостійні кроки… — і все до світу любові.

Щоб процес статевого виховання дітей в сім'ї був результативним, необхідна висока моральна і психолого-педагогічна культура самих батьків. Красиве, морально багате подружнє життя батьків — найкраща школа для дітей.

Загальносоціальна підготовка. Виховання правильного розуміння дорослості, почуття відповідальності за свої вчинки; ознайомлення з особливостями сучасної сім'ї, її значенням у житті людини та суспільства; формування у школярів здатності планувати і реалізовувати свій життєвий шлях, самостійно приймати рішення з життєво важливих питань; виховання бережливого ставлення до свого здоров'я і піклування про здоров'я інших, уміння вести тверезий спосіб життя; проблеми виховання дітей в сім'ї.

Моральна підготовка. Виховання готовності будувати сім'ю і рис сім'янина (доброти, чуйності, ніжності, турботливості, доброзичливості, терплячості, принциповості, вміння слухати й розуміти іншу людину, вірності й обов'язковості); виховання почуттів честі та гідності у міжстатевих стосунках, критичного ставлення до неправильних установок стосовно протилежної статі — негативізму, споживацтва, байдужості тощо; ознайомлення з системою вимог, яким повинна відповідати кожна стать, з правилами подружнього життя, культурою та етикою поведінки в сім'ї; організація досвіду нестатевої любові.

Психологічна підготовка. Спрямованість на іншу людину, розуміння її зовнішніх виявів і внутрішніх станів; розвиток уміння помічати переживання іншої людини, психологічно підтримувати її, формування таких рис, як симпатія, емоційна гнучкість, емоційна стабільність, розуміння потреб партнера, поблажливість, адаптивність, здатність поступатися; розвиток психологічної привабливості особистості, здатність до контакту зіншими людьми, вміння спілкуватись і співпрацювати; ознайомлення учнів з психологічними основами дружби і кохання, морально-психологічного клімату в сім'ї, етапами досягнення подружньої сумісності, умовами гармонізації сімейних стосунків; навчання розуміння психологічних відмінностей чоловіка і жінки, вміння враховувати їх у міжстатевому спілкуванні, готовності долати конфліктні ситуації у цих стосунках; ознайомлення з прийомами саморегуляції, зняття стресів, самоконтролю та самокорекції поведінки.

Правова підготовка. Ознайомлення школярів з основними положеннями сімейного права; з порядком укладання шлюбу, усвідомлення ними необхідності його державної реєстрації, правових наслідків незареєстрованих шлюбів; засвоєння учнями прав і обов'язків подружжя, особистих правовідносин між ними та майнових відносин, а також правовідносин між батьками і дітьми; пояснення таких державних актів, як позбавлення материнських і батьківських прав та усиновлення; ознайомлення з причинами, правовими основами та соціальними, економічними, психологічними й педагогічними наслідками розлучення, аліментними зобов'язаннями розлучених; з умовами укладання шлюбного контракту і виховання адекватного ставлення до цього правового акту; з окремими положеннями кримінального права, що стосуються кримінальної відповідальності за ухиляння від лікування венеричних хвороб, незаконне проведення абортів, зґвалтування, розбещення неповнолітніх та задоволення статевої пристрасті неприродним способом.

Господарсько-економічна підготовка. Психологічна установка на необхідність ведення домашнього господарства, готовності до домашньої праці, орієнтування на рівномірний розподіл обов'язків з ведення домашнього господарства між усіма членами сім'ї, подолання хибних установок про поділ домашньої праці на чоловічу й жіночу, а по суті, лише на жіночу; навчання учнів раціональної організації домашньої праці (точний перелік справ, визначення послідовності й тривалості виконання кожної справи, одночасне виконання кількох справ, розподіл особливо складних справ на більш тривалий період); прищеплення навичок ощадливості, економності, планування сімейного бюджету.

Підготовка до сімейного життя означає оволодіння навичками самообслуговування, господарювання як дівчат так і юнаків. Нерідко молоді люди вважають гарний зовнішній вигляд і зовнішню привабливість партнера чи не єдиною запорукою щасливого подружнього життя. Однак той, хто має певний життєвий досвід , знає що існують якості і риси характеру, набагато важливіші за названі для міцності шлюбу. Так , на шкалі цінностей подружніх пар одне з перших місць посідає працелюбність, тоді як за даними опитування, старшокласники на цю якість зовсім не звертають увагу, орієнтуючись здебільшого на зовнішність, уміння одягатися, розважатися тощо.

Важлива умова створення сприятливої трудової атмосфери в сім”ї — рівність подружжя в домашній роботі. Відомо, що упатріархальній сім”ї вся хатня робота покладалася на жінок: коло її занять обмежувалося кухнею, дітьми. В сучасних умовах жінка рівноправна з чоловіком майже в усіх сферах соціального життя. Тому, в першу чергу юнаків треба націлювати на те, що брати участь у домашній роботі — справа спільна. Пригнічує якась надмірна легкість, безтурботність у ставленні старшокласників до майбутньої побутової самостійності. Кризи сімейного життя мають різні причини. Серед них на провідному місці у молодих сімей стоїть побут. Існування сім”ї не можна уявити без виконання численних обов”язків – прибирання житла, догляду за одягом, взуттям, приготуванням іжі тощо. Саме виконання цих справ випробує кохання на міцність. І як свідчать статистичні дані, нерідко почуття невитримують перевірки господарюванням, домашніми клопотами. За образним висловом В..Маяковського: ”Човен кохання розбився об побут”.

Естетична підготовка.

Формування уявлень про естетичну культуру сім”ї і міжстатевих стосунків; виховання у школярів поваги до сімейних традицій; бажання примножувати їх, уміння організовувати сімейні свята; розширення уявлень про естетику побуту й бажання вносити прекрасне в побут (красивий інтер'єр, квіти, гармонія в усьому); розвиток у молоді хорошого смаку (вміння вдягатися, користовуватися прикрасами, косметикою, сервірувати стіл тощо), правильне ставлення до моди, дотримання міри в усьому; розкриття значення мистецтва в житті сїм”ї, стимулювання інтересу до різних видів мистецтва, вміння створювати домашню бібліотеку, фонотеку, колекціонувати тощо; навчання розумної організації дозвілля і культурного відпочинку.

Великі можливості для статевого виховання школярів закладені в навчальних програмах з різних предметів. Уже в молодших класах на уроках рідної мови, читання, природознавства діти знайомляться з такими важливими питаннями, як сім”я, права і обов'язки її членів, взаємодопомога, сімейні традиції; материнство і батьківство; статеві відмінності в природі та суспільстві; розподіл обов'язків під час виконання певної роботи; чоловічі й жіночі професії. У середніх і старших класах вивчення навчальних предметів дає широкі можливості для поглиблення й розширення знань учнів у цьому напрямі. Так, на уроках української літератури розкривається моральна краса рідного народу, його уявлення про щастя, під яким розуміють не лише кохання та сімейне благополуччя, а й правильний вибір місця в житті, прагнення до кращого майбутнього, поєднання особистого й суспільного. На уроках історії учні знайомляться з розвитком шлюбно-сімейних відносин, історією моногамного шлюбу, з сім'єю як соціальним явищем. На уроках правознавства — зі змістом основних положень законодавства про сім'ю, шлюб, державний захист сім'ї та дитинства.

Особлива роль у статевому вихованні учнів належить урокам біології, на яких вони дістають уявлення пророзмноження і розвиток живих організмів; статеве і нестатеве розмноження; органи розмноження (будова чоловічих і жіночих статевих органів); дітородну функцію людини; вплив нікотину, алкоголю і наркотиків на спадковість; спадкові захворювання; ембріональний розвиток, гігієну вагітності; вікову періодизацію розвитку дитини; статеве дозрівання і відхилення у статевому розвитку, ранні статеві контакти та їх шкідливі наслідки; статеву гігієну та ін.

У морально-естетичній підготовці до сімейного життя використовують уроки музики і співів. Уроки фізкультури не лише сприяють формуванню фізичних якостей особистості, а й необхідних у сімейному житті моральних якостей: чесних, щирих стосунків між особами різної статі. Крім того, заняття фізкультурою послаблюють передчасний статевий потяг, переключають гормональну активність статевого дозрівання на іншу діяльність, що поліпшує фізичний і розумовий розвиток школярів.

Шкільний компонент базового навчального плану передбачає вивчення в 10 класі курсу "Етика і психологія сімейного життя", який систематизує знання зі статевого виховання, набуті учнями під час вивчення інших предметів, поглиблює і доповнює їх.

Важливою у статевому вихованні учнів є позакласна виховна робота. Виховні заходи покликані ознайомити їх із міжстатевими стосунками і шлюбно-сімейними відносинами (бесіди, лекції, диспути, конференції, вечори запитань та відповідей та ін..), формувати правильну поведінку в міжстатевому спілкуванні, виконання властивої статевої ролі в суспільстві (спільну трудову діяльність учнів різної статі, виконання громадських доручень, організація туристичних походів, шкільних свят, спільне довілля тощо.

Особливе місце у статевому вихованні належить родині, де дитина щодня знайомиться з великою кількістю взірців і форм поведінки батьків у різних ситуаціях.

Найважливішими завданнями сім'ї у статевому вихованні є виховання жіночності та мужності, статева просвіта і сексуальне виховання, формування досвіду нестатевої любові, підготовка до виконання численних подружніх ролей у майбутній власній родині.

У період статевого дозрівання підліткам, на думку А. Макаренка, особливо потрібен душевний контакт з батьками. Неприпустиме "шпигування" за дітьми, підозріле ставлення до їх вчинків

Батьки і вчителі-вихователі завжди мають пам'ятати, що сенс
життя людини — у продовженні роду людського. А отже, у
системі формування особистості провідне завдання — забезпечити достатнє морально-духовне виховання майбутніх Матері і
Батька, які з високою відповідальністю поставилися б до формування власної сім'ї, до виховання своїх дітей.

ІІІ. Практичне дослідження підготовки старшокласників до сімейного життя.

Методична мета даного практичного дослідження – визначити ступінь підготовки старшокласників до майбутнього сімейного життя.

Конкретно – практичною метою дослідження є вивчення такого питання: “Чого ви чекаєте від подружнього життя?”

На першому етапі цього дослідження я ознайомилася з методикою тестування і психолого-педагогічними тестами описаним в літературі.

Другий етап полягав у проведенні тестування в конкретній групі. Контингентом мого дослідження стали учні 11 класу ЗОШ № 20 (24 учня).

Були роздані опитувальні листи з інструкцією досліджуваному: “Перед Вами перелік питань з запропонованими варіантами відповідей. Уважно прочитайте і вирішіть, що оберете. Підкресліть обраний варіант.” Необхідно попередити групу, що тестування цілком анонімне, тому відповіді повинні бути відвертими.

До 15 балів: Можливо з часом ви зміните багато поглядів на подружнє життя, але поки що ви не готові до нього, оскільки ваш шлюб буде сповнений конфліктів, ви не зможете пристосуватися до майбутнього чоловіка ( дружини). Насамперед навчіться бути терплячим, час від часу поступатися партнеру. Для вас головне не внутрішній світ , а зовнішність та матеріальний достаток. Ви більше любите і бережете себе, а справжні глибокі почуття до вашої половини вас обходять.

15 – 25 балів: Якщо ви збираєтесь одружитися, то рішення може бути трохи поспішним. Можливо вам ще не достає життєвого досвіду, впевненості в собі. Приділивши більше уваги самоконтролю, відповідальності за себе і за свою другу половину ви б могли стати хорошим чоловіком (дружиною). У вас є прагнення до гармонії сімейного життя, потрібно тільки набратися терпіння – дорога до сімейного щастя не проста.

25 і більше– Щасливою буде та людина, з якою ви пов”яжете свою майбутню долю. Ви достатньо мудрі, поважаєте інтереси партнера, зберігаючи водночас свою незалежність. Ви відкриті, некорисливі. Ваше ставлення до подружнього життя дуже серйозне і відповідальне Ваші щирі почуття будуть запорукою щасливого сімейного життя.

Аналіз результатів тестування.

Тестування даної групи школярів показало, що не всі досліджувані готові до сімейного життя. Виникло таке відчуття, що шлюб сприймають як один із засобів урізноманітнити життя, можливо тільки покращити свої житлові умови або стабілізувати матеріальне становище. Такі меркантильні погляди на шлюб виказало 48% опитаних, переважно дівчата. Не готові до повної матеріальної незалежності від батьків 27%; 90% вважають, що батьки повинні допомагати їм у догляді за їхніми дітьми. 49% дівчат не відчувають потребу працювати навіть за умови, що чоловік повністю матеріально забезпечить сім”ю. Особливо викликає занепокоєння небажання йти на зустріч один одному в суперечках. 56% вважає, що на примирення першим повинен йти партнер. Не всі виказали бажання займатися побутовими питаннями. Але не все так погано. Більшість старшокласників визнає головним мотивом одруження фактори духовності, серед яких не останнє місце належить емоційно-любовним. 52% опитуваних як причину одруження називають — бажання мати власну сім”ю, 59% хлопців — мати дітей. 54 % школярів готові взяти на себе домашні турботи.

Висновки

Мета моєї роботи – визначити основні завдання по підготовці старшокласників до сімейного життя. Підтвердженням актуальності і важливості цього напрямку виховної роботи в школі стало практичне дослідження, а саме тестування конкретної групи школярів.

В сучасних умовах значних соціально-економічних змін у суспільстві, прискорення процесу соціалізації молоді, її активне громадсько-політичне життя, ставлення до шлюбу ставатиме раціональним. Це, зокрема , стосуватиметься здоров”я шлюбної пари, матеріального достатку, наявності житла, роботи і високого заробітку, перспективи соціального становища. Зрозуміло також, що посилення впливу матеріальних факторів на формування мотивів шлюбу не зможе витіснити чи повністю замінити фактори духовності, інтимності.

Сьогоднішні старшокласники ставлять перед батьками та школою значно більше проблем , ніж їх ровесники 80-х років. Збільшення розриву між темпами статевого дозрівання підлітка і досягнення нею соціальної зрілості розширило діапазон суперечностей між спрямованістю сексуальних інтересів юнацтва, прагненням бути дорослими і можливостями суспільства, вимогами в сім”ї.

Виняткове значення у підготовці старшокласників до сімейного життя відіграє шкільне виховання. Як я зазначила вище цей процес включає статеве виховання, паралельно з яким повинна відбуватися загально-соціальна, моральна, психологічна, правова, господарсько-економічна та естетична підготовка .Кожен з цих видів підготовки передбачає процес ознайомлення учнів з певними питаннями життя й діяльності сім”ї.

Список літератури

1. Бойчак Л. Проблема статевого виховання підлітків// Позакласний час .- 2002. — № 19.- С. 2 – 4.
2. Басисьа Ю. Статеве виховання як невід’ємна частина морального виховання.// Рідна школа. – 2001.- № 3. – с.12 — 16.
3. Вілюк С. Виховання мужності у юнака // Позакласний час. 2003. — № 20. – С.39 –40.
4. Виховання дівчинки – майбутньої матері// Позакласний час. – 2003. — № 20. – С. 35-36.
5. Вихователю про психологію та педагогік сексуального розвитку дитини . – К., 1996. – 167 с.
6. Владин В.З. Гармония брака. – Ташкент, 1989. – 238 с.
7. Вишневський О. Сучасне українське виховання — Львів, 1996. – 157с
8. Гадасина А.Д. Плоды запретов. – М., 1991. – 78 с.
9. Говорун Т.В., Шарган О.М. Батькам про статеве виховання дітей. – К., 1990. – 157 с.
10. Дейнега О. Жизнь вдвоем. – М., 1992. – 93 с.
11. Невмержицька О. Два підходи: До статевого виховання в українській школі// Освіта. – 2003. — № 51. – с.14 – 15.
12. Постовий В.Г. Сучасна сім”я і її педагогіка. – К., 1994. –63 с.
13. Стельмахович М.Т. Українська родинна педагогіка. – К., 1996.–305
14. Тесты для всех. – К., 1993. – 221 с.
15. Тимощенко М.Н. Воспитание старшеклассниц. – М.,1990.–190с.