Головне завдання закладів ПМСД — сімейної медицини — зберігати здоров’я, що дала природа, відновлювати і коригувати фізіологічні й анатомічні порушення в організмі людини.

Традиційно поняття «здоров’я» і «хвороба» вивчали як взаємозалежні: здоров’я — це відсутність хвороби, і навпаки. Нині існує понад 200 визначень стану здоров’я. У Великобританії інтерв’ювали 9000 респондентів, запропонувавши дати визначення поняттям «здоров’я» і «хвороба». Відповідь залежала від життєвого досвіду, віку, фізичної форми, стану життєво важливих функцій, статі: «здоров’я — це відсутність хвороби», «здоров’я — це резерв», «здоров’я — це збереження соціальних функцій», «здоров’я — можливість нормально жити і працювати» і т. ін.

ВООЗ визначає здоров’я як «стан повного фізичного, психічного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороби».

Нині теоретики сформулювали кілька моделей здоров’я і хвороби. Проаналізувавши різні підходи, Tamm описав 6 моделей здоров’я і хвороби. Три з них зосереджені переважно на здоров’ї (релігійна, гуманістична, міжособистісна), інші три — на хворобі (біомедична, психосоматична, екзистенційна).

1. Релігійна модель найдавніша. Здоров’я, згідно з цією моделлю, описують як «правильний шлях у житті». Головне значення мають релігійні причини: якщо людина живе в гармонії з Богом — вона здорова, якщо ні — тоді виникає хвороба. Одужання пов’язане з відновленням космічного балансу, для чого Цілителі виконують різні релігійні обряди.
2. Біомедична модель розглядає здоров’я як відсутність органічних порушень і суб’єктивного відчуття нездоров’я. За

цією моделлю розум і тіло розглядають як окремі складники. Тіло людини «подібне до машини», і його порушення спричинюють зовнішні чинники. Процес одужання залежить від лікаря, а не від богів. Уважають, що лікар повинен використовувати наявні в людині ресурси для самоодужання.

3. Психосоматична модель виникла в 30-х роках XX ст. і поєднує розуміння важливості розуму і тіла у виникненні захворювання. Відповідно до цієї моделі немає соматичних хвороб без психічних або (і) соціальних причин, і немає психічних захворювань без соматичних ознак. Хвороба виникає через взаємодію фізичних і психічних чинників. Одужання настане, якщо збалансувати систему розум—тіло.
4. Екзистенційна модель виникла в 40-х роках XX ст. Тут акцентують увагу на особистості. Кожна людина має право вибирати спосіб життя. Якщо її мета — активна життєва позиція, вона обирає здоров’я. Однак людина через інертність може не хотіти бути здоровою. Завдання медичного працівника полягає в тому, щоб допомогти пацієнтові краще себе зрозуміти.
5. Гуманістична модель виникла в 50-ті роки XX ст. У поняття «здоров’я» включають біологічні і соціальні ознаки, перевагу віддають соціальним. Ця модель пов’язує здоров’я з довкіллям, описує здоров’я як процес, а не умови. Оскільки здоров’я є процесом, це означає, що сама людина відповідає за своє здоров’я.
6. Міжособистісна модель з’явилася на світ у 60-х роках минулого століття. Вона поєднує гуманістичну і релігійну модель, уважаючи, що здоров’я і хвороба пов’язані з надприродними силами.

Знання різних моделей здоров’я і хвороби сприяє кращому розумінню світогляду пацієнта, створює можливості для співпраці медсестри ЗПСМ з пацієнтом у розв’язанні проблем його здоров’я.

Санологія і валеологія

Проблеми здоров’я вивчають науки санологія і валеологія. Санологія зародилася в 60-х роках XX ст., коли С.М. Павленко і С.Ф. Олійник обґрунтували науковий напрям «санологія» (sano — здоров’я, logos — наука). Санологія вивчає механізми відновлення порушеного здоров’я. Термін «валеологія» (vale — бути здоровим) увів Брехман у 80-х роках XX ст. Валеологія вивчає механізми підтримання і збереження здоров’я, способи подовження життя і збереження працездатності.

Для успішної роботи дільниці сімейної медицини медичні працівники хоча б наполовину мають бути валеологами, оскільки вони повинні вміти діагностувати рівень здоров’я за прямими показниками, прогнозувати стан пацієнта на найближчі роки, втручатися на етапі зниження рівня здоров’я, щоб запобігти розвитку захворювання. Саме цей принцип може радикально вплинути на кінцевий результат діяльності медичних працівників на дільниці сімейної медицини. Пацієнт повинен займати активну позицію: його ніхто не зможе оздоровити, якщо він сам не буде працювати зі своїм організмом.

Завдання медичних працівників — скласти програму оздоровлення, ґрунтуючись на конкретних умовах, переконати і навчити пацієнта враховувати конституційні, індивідуально- психологічні особливості, клімат у родині. Бесідуючи з членами родини, слід дотримуватися таких принципів:

• жоден медичний працівник, уся медицина не здатні зробити для людини більше, ніж вона сама;
• для ефективної роботи в інтересах свого здоров’я потрібно мати елементарні знання про основні функції організму, умови його нормальної роботи, найпростіші критерії здоров’я;
• для підтримання здоров’я необхідно працювати над собою не менше ніж одну годину на день.

Індивідуальне і суспільне здоров’я

Об’єкти для оцінювання стану здоров’я на дільниці сімейної медицини — індивідуум, родина, громада.

Тому розрізняють індивідуальне і суспільне здоров’я.

При оцінюванні індивідуального здоров’я слід пам’ятати, Що поняття «здоров’я», «хвороба» відносні.

Ще Авіценна виділяв 6 ступенів здоров’я:

1 — тіло цілком здорове;

2        — тіло здорове, але з незначними відхиленнями;

3        — тіло в доброму стані, швидко набуває здоров’я;

4        — тіло не здорове, однак і не хворе;

5        — тіло хворе на легку недугу;

6        — тіло серйозно хворе.

Нині використовують термін «практично здоровий» разом з терміном «здоровий». «Практично здорові» — це більшість населення, що не має хронічних захворювань або перехворіла на гостре захворювання і перенесла травми, але без порушень стану здоров’я. До цієї категорії належать і особи, які мають незначні вроджені дефекти, що не впливають на функції організму.

Суспільне здоров’я — це суспільна, соціально-політична і економічна категорія.

Для характеристики суспільного здоров’я використовують демографічні показники, показники фізичного розвитку населення, захворюваності, інвалідності, травматизму тощо.

Сімейна медсестра має пам’ятати, що суспільне здоров’я — це не лише медична проблема. Тому для покращення показників суспільного здоров’я медсестра повинна співпрацювати з органами влади на місцях, із громадськими організаціями, ставитися до родини як до одиниці медичного обслуговування.

Чинники ризику і здоров’я

Чинники ризику досить численні. їх поділяють на зовнішні і внутрішні (спадкові). Серед чинників довкілля найвагоміші такі:

• забруднення довкілля;
• нераціональне харчування;
• гіподинамія;
• стреси;
• тютюнопаління;
• зловживання алкоголем, наркотиками.

Умовно чинники ризику можна розподілити на такі, що найчастіше трапляються, і специфічні (чинники виробничої шкідливості або екологічні чинники, що діють на людину регулярно, щодня). Ці чинники виділені в «Анкеті для раннього виявлення чинників ризику і захворювань».

АНКЕТА

для раннього виявлення чинників ризику і захворювань

Прізвище, ім’я , по батькові

Стать ч/ж Вік       Зріст см Маса тіла         кг

Номер запитання, що характеризує Вашу скаргу, симптом чи чинник, потрібно обвести кружечком. Правильно заповнена анкета дасть змогу лікареві краще з’ясувати стан Вашого здоров’я.

Функцію яких органів і систем потрібно, на Вашу думку, значно покращити?

1. Легені.
2. Серцево-судинна система.
3. Шлунок, кишки.
4. Печінка, жовчний міхур.
5. Підшлункова зало-за.
6. Нирки, сечовий міхур.
7. Нервова система.
8. Кістково-м’язова система.
9. Органи зору.
10. Вухо, горло, ніс. П. Статеві органи.

Чинники ризику

12. Часті стреси.
13. Переважання в раціоні солоної, жирної, смаженої їжі.
14. Регулярне тютюнопаління.
15. Регулярне вживання алкоголю.
16. Незначна фізична активність.
17. Вживання наркотиків.
18. Високий (понад 140/90) АТ.
19. Велика частота застуд.
20. Велика частота ангін.

Шкідливі чинники на роботі

21. Хімічні речовини.
22. Опромінення.
23. Загазованість, пил.
24. Перепади температури.
25. Вібрація.
26. Значний шум.
27. Головний біль.
28. Запаморочення.
29. Непритомність.
30. Біль у ділянці серця.
31. Біль за грудниною.
32. Напад болю усувається вживанням нітрогліцерину або інших серцевих препаратів.
33. Порушення серцевого ритму (почастішання, уповільнення, перебої). Задишка
34. Постійна.
35. Нападоподібна.
36. Під час фізичного навантаження.
37. Напади ядухи. Набряки
38. Під очима щоранку.
39. На ногах напри-кінці дня.

Кашель

49. Понад 3 міс.
50. Періодичний.
51. Сухий.
52. З виділенням мокротиння.

Вас непокоїть: Біль

53. У груднині.
54. У надчеревній дільниці.
55. У правому підребер’ї.
56. У кишках.
57. Унизу живота.
58. У ділянці відхідника.
59. У попереку.
60. Напади ознобу.
61. Зниження апетиту.
62. Підвищення апетиту.
63. Утруднене ковтання.
64. Нудота.
65. Блювання.
66. Печія.
67. Відрижка (повітрям, їжею).
68. Відчуття гіркоти в роті.
69. Сухість у роті.
70. Закрепи.
71. Проноси.
72. Часте сечовипускання.
73. Болюче сечовипускання.
74. Утруднене сечовипускання.
75. Виділення сечі в нічний час.
76. Підвищена пітливість.
77. Підвищена спрага.
78. Випадіння волосся.
79. Тремтіння в тілі або руках.
80. Зниження маси тіла.
81. Збільшення маси тіла.
82. М’язова слабкість.
83. Біль у хребті.
84. Біль у суглобах.
85. Деформація суглобів.
86. Скутість рухів у суглобах щоранку.
87. Підвищена роздратованість.
88. Безсоння.
89. Сонливість.
90. Сезонний нежить.
91. Висипання на шкірі.
92. Свербіж шкіри.
93. Варикозне розширення вен.
94. Порушення менструального циклу.
95. Зміни в грудній залозі.
96. Ви хворієте зазви-чай більше двох разів на рік.

 

Я ставлю свій підпис під тим, що медичну інформацію, якою я володію, тут зазначено.

Дата заповнення «__» ______   200    р.

Підпис пацієнта

 

Численні захворювання мають спадкове походження або схильність. Генотип, успадкований від батьків, може мати як нормальні, так і патологічно змінені гени. Крім того, упродовж життя в генах можуть відбуватися зміни — мутації. Нині відомо близько 3000 спадкових хвороб і генетично детермінованих синдромів.

Значення чинників ризику для здоров’я людини наведено в табл.5.

Таблиця 5. Групи чинників ризику

Сфери	Значення для здоров’я, приблизна питома вага	Групи чинників
Спосіб життя	49—53	Тютюнопаління; незбалан- соване, неправильне харчу­вання; вживання алкоголю; шкідливі умови праці; стре­сові ситуації (дистреси); ади­намія, гіподинамія; неза­довільні матеріально-побу­тові умови; вживання нар­котиків, зловживання ліка­ми; неміцні родини, самот­ність; низький освітній і культур­ний рівень; надмірно висо­кий рівень урбанізації
Генетика, біоло­гія людини	18—22	Схильність до спадкових хвороб; схильність до деге­неративних хвороб
Довкілля, при­родно-кліма­тичні умови	17—20	Забруднення повітря і води канцерогенами; забруднен­ня ґрунту; різка зміна ат­мосферних явищ; підви­щення геліокосмічних, магнітних та інших випромінювань
Охорона здоров’я	8—10	Неефективність профілак­тичних заходів; низька якість медичної допомоги; несвоєчасність медичної допомоги