Характерною рисою сьогодення є пожвавлення процесу глобалізації міжнародних економічних відносин. Розширення економічної взаємозалежності держав об´єктивно вимагає багатостороннього управління зв´язками між суб´єктами міжнародних соціально-економічних відносин, а отже потребує переосмислення місця, ролі та функцій держави як регулятора цих відносин. Україна дотепер зацікавлена у співпраці не тільки з міжнародними економічними органі-заціями (надалі — MEO), членом яких вона є, але й із тими, про членство України в яких тільки декларується (наприклад, Європейський Союз). Ця обставина вимагає від України не тільки адаптації чинного законодавства до міжнародних вимог, а й відповідних реформ. Проблемам зовніш-ньоекономічної політики країни та її фінансово-економічної співпраці з міжнародними організаціями приділяється багато уваги, вони неодноразово досліджувались у працях як українських, так і зарубіжних науковців та практиків. Проте, проаналізувавши ©Л. Бабій, 2010 наявні доробки, стикаємося з тим, що розгляд MEO є недостатньо глибоким, а саме таке поняття, як «надна-ціональність MEO», або просто ігнорується, або йому приділяється мінімум уваги [2; 3; 4; 5]. Інколи явище наднаціональності міжнародних організацій взагалі заперечується: «…будь-яка міжнародна організація не може мати наднаціонального характеру» [5]. Деякі науковці є противниками концепції наднаціональності MEO. Так, М. Корольов визнає тільки можливість існування функціональної наднаціональності, яка є способом одноманітного регулювання відповідної сфери життя держав [3]. М. Корольов наголошує, що «у чистому вигляді наднаціональність взагалі неможлива, оскільки відколи держави наднаціонального утворення зберігають суверенітет, вони мають здатність у будь-який час припинити своє членство в ньому» [3, 10].

Отже, надзвичайно актуальним питанням сьогодення в умовах глобальної фінансово-економічної кризи постає концепція наднаціональності

MEO в цілому і формування партнерських відносин у співпраці України з MEO. Постає гостра потреба більш детального вивчення й урахування наднаціональності MEO для удосконалення правової системи держав-членів відповідних MEO, від співпраці з якими вони відмовитися не можуть.

Термін «наднаціональність» практично не розглядається українськими авторами. Негативним є той факт, що в програмних урядових документах ще й досі не приділено відповідної уваги такому явищу, як наднаціо-нальність MEO (наприклад, Стратегії співробітництва України з міжнародними організаціями). Виклики сучасності підкреслюють необхідність перегляду «сталих» позицій держави щодо членства країни в MEO, а проблеми співробітництва з міжнародними фінансовими та економічними установами в умовах кризи та зважаючи на наднаціональність таких організацій потребують ґрунтовного дослідження.

Наднаціональність (від англ. supra-nationality) — це нова політична кон-цепція, що дозволяє приймати рішення (закони) особливого характеру, але обов´язково з урахуванням певних особливостей процедури прийняття рішень держав-членів для відповідної організації. Головний сенс наднаціональності міжнародних організацій проявляється у прийнятті рішень та їх реалізації країнами-членами. Схематично характеристика концепції наднаціональності подана на рис. 1.

Наголосимо, що реалізація рішень MEO є обов´язковою для всіх учасників відповідної міжнародної організації (навіть тих, що голосували проти), але враховуються національні особливості всіх учасників відповідної міжнародної організації.

Отож, суть наднаціональності полягає у тому, що держави повинні виконувати навіть ті рішення, які вони не підтримують або навіть категорично виступають проти них. Це обумовлено тим, що такі рішення мають обов´язковий характер і приймаються простою більшістю [2].

Вітчизняні та міжнародні науковці та практики в сучасний період глобалізації виділяють три типи міжнародних організацій за співвідношенням обсягу компетенцій, які розподіляються між державою і власне міжнародною організацією (рис. 2). Виді-лимо головні особливості наднаціональності MEO та розглянемо їх на рис. 3.

Наднаціональна система регулювання — це дія відповідних наднаціональних міжнародних організацій на державні, а також зовнішньодержавні процеси в економічній, фінансовій, політичній та інших сферах. Аналізуючи функціонування міжнародних організацій, варто також зупинитися на наднаціональних системах регулювання, які схематично зображено па. рис. 4.

Для наднаціональної системи регу-лювання економікою дедалі суттєвішу роль відіграє Організація Об´єднаних Націй (ООН) з найвідомішими міжнародними економічними (фінансовими) організаціями: Міжнародним валютним фондом (МВФ) і групою Всесвітнього банку, до котрої входять Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародна асоціація розвитку (МАР) і Міжнародне агентство з гарантування інвестицій (МАГІ) тощо [5]. Наднаціональність з´явилася в міжнарод-ному праві у зв´язку зі створенням і діяльністю Європейської економічної співдружності. MEO відповідно до статуту ООН повинні здійснювати свою діяльність з дотриманням основних принципів, а саме:

—      принцип суверенної рівності держав-членів;

—      принцип невтручання міжнародної організації у внутрішні справи держав-членів;

— принцип поваги державного суверенітету.

 

Рис. 1. Характеристика концепції «наднаціональність»

Але зазначені MEO, які, у свою чергу, є наднаціональними, неодноразово ставали об´єктами звинувачень у недотриманні цих принципів: «…є такі спеціалізовані установи, діяльність яких не сумісна з цілями і принципами Статуту ООН, — це група фінансових спеціалізованих установ (МВФ, МБРР, МФК (Міжнародна фінансова корпорація), МАР (Міжнародна асоціація розвитку))» [3, 105].

 

Рис. 2. Типи міжнародних організацій (за співвідношенням обсягу компетенцій)

 

Рис. 3. Особливості наднаціональних MEO

Наднаціональність таких MEO окреслена в їхніх статутах, а особливо простежується у притаманних їм компетенціях у валютно-фінансовій сфері. Так у статуті МВФ (наприклад, ст. 4 «Зобов´язання по відношенню до валютного режиму» [6]). Ця стаття передбачає обмеження прав держав-членів, а саме:

—      самостійно вводити будь-які валютні обмеження;

—      проводити грошову реформу валюти (девальвацію, ревальвацію) тільки за згодою МВФ;

—      обов´язкове надання звіту про бюджетно-фінансовий стан держави, на запит МВФ;

—      невиконання вимог МВФ тягне за собою накладання штрафних санкцій чи взагалі виключення з числа держав-членів та ін.

 

Рис. 4. Структура наднаціональної системи регулювання економіки

Аналогічні обмеження або деякі з них містяться і в статутах таких міжнародних організацій, як МБРР, МФК, МАР [7].

Наднаціональність та елементи наднаціональності MEO створюють такі умови для держав-членів, коли держави не мають права впроваджувати дії і заходи, притаманні компетенції відповідних MEO, а також перед такими державами виникає обов´язкове правове зобов´язання виконувати їх рішення. Але MEO не обмежують суверенітет держав більшою мірою, ніж це робить міжнародне право, що спирається на угоду держав, оскільки суверенні права залишаються без змін внаслідок повноважень MEO, а також держави не поступаються частиною суверенітету, бо на добровільних засадах обмежують свій суверенітет. Наднаціональність притаманна такій міжнародній організації, як Європейський Союз. Відповідно, якщо наднаціональність — це політична влада над або крім рівня національної держави, наявність деякої міри її автономії від національних правлінь, то держави — члени ЄС, створюючи наднаціональний орган, делегували йому повноваження у вирішенні низки завдань. Це неминуче створює деякі обмеження суверенітету чи влади держав-членів, оскільки ними більше не здійснюється повний контроль над результатами діяльності наднаціональних міжнародних організацій [7]. Європейський Союз внаслідок його наднаціонального характеру поступово перетворюється на союзну державу. Установчі органи ЄС уповноважені створювати правила, регламенти, директиви, які обов´язкові до виконання всіма державами-членами, як це зазначалося вище, і яскраво простежується на рис. 1. Розглянемо ознаки наднаціональності ЄС на рис. 5 за формальними позиціями, а на рис. б такі, що властиві співтовариствам. Усі перелічені вище ознаки наддержавності структур Євросоюзу не викликають сумнівів.

 

Рис. 5. Ознаки наднаціональності, властиві ЄС (з формальних позицій)

 

Рис. 6. Ознаки наднаціональності ЄС, властиві співтовариствам

Отже, проаналізувавши особливості та роль наднаціональності MEO у забезпеченні сталого розвитку України, а також позитивні та негативні аспекти співпраці країн з наднаціональними MEO, можна сформулювати ряд висновків та рекомендацій для подальшого творення економічної політики співпраці України з MEO.

Наднаціональність та елементи наднаціональності MEO створюють такі умови для держав-членів, коли держави не мають права впроваджувати дії і заходи, що притаманні компетенції відповідних MEO, а також перед такими державами виникає обов´язкове зобов´язання виконувати їхні рішення.

Попри всі недоліки членства в наднаціональних міжнародних організаціях, неможливо відмовитися від міжнародного співробітництва, особливо в період інтеграційних процесів у світі, а реалізація рішень MEO і до цього часу є одним із основних чинників творення і становлення глобальної економічної системи, інтеграції в цю систему національних економік.

Водночас реалізація «стандартних» рішень MEO час від часу стає чинником нестабільності національних економік. Наприклад, фінансова заборгованість перед МФО, окрім того, що збільшує зовнішній державний борг, робить економічну систему вразливою, залежною від подальших міжна-родних позик. На жаль, у співпраці міжнародних економічних організацій з Україною остання виступає типовою країною-позичальницею, а тому повинна реалізовувати наднаціональні рішення, навіть ті, які не викликають «особливого ентузіазму».

Виходячи з проаналізованого матеріалу, суть наднаціональності полягає у тому, що держави повинні виконувати навіть ті рішення, які вони не підтримують або навіть виступають проти них. Це обумовлено тим, що такі рішення мають обов´язковий характер і приймаються не одноголосно, незалежно від держав міжнародними організаціями, до того ж існує ефективна судова система [2]. Існує ряд вагомих міжнародних правових проблем, таких як недотримання наднаціональними міжнародними економічними організаціями основних принципів міжнародного права, які до того ж суперечать статуту ООН. Неодноразово розглядалося питання несумісності наднаціональності міжнародних організацій з державним суверенітетом і невтручання у внутрішні справи держав-членів, але вирішення на сьогодні немає. Наша держава, у свою чергу, хотіла б не співпрацювати з наднаціональними структурами, і такі намагання мали місце, наприклад: непідписання статуту СНД тощо, проте, зважаючи навіть на такі недоліки членства в міжнародних організаціях, Україна повинна розвивати міжнародні зв´язки, а особливо в період процесів глобалізації. Від співпраці України з MEO залежить не тільки розвиток держави та її економічної сфери, а й реалії та перспективи діяльності держави на світовій арені.

Для вирішення ситуації, що склалася Україна повинна провести насамперед реструктуризацію законодавчої системи та раціональну економічну реформу, але в цій роботі державі потрібно врахувати аспект світової кризи. Зазначимо, що переважна кількість фахівців стверджує, що світова криза породжена банківською сферою (це пояснюється надто великим обсягом операцій та ще більшими ризиками), тому необхідно зробити акцент саме на цій ланці економіки. На сьогодні процес інтеграції правової системи, а особливо в економічному секторі в нашій державі, відбувається шляхом реформування саме національного за-конодавства, але зрозуміло, що такий підхід не вирішує проблем, а допомагає справитись з ними на деякий час. Тому для України вкрай необхідно зорієнтуватися на узгодженні національного законодавства з міжнародними нормами права, тобто з одночасним урахуванням наднаціональності MEO.

Отже, наднаціональні MEO формують новий погляд на економічний правопорядок, проте правовий аспект наднаціональності і зазначені вище суперечності з міжнародним правом потребують конкретного вирішення, щоб забезпечити безпеку держав шляхом зовнішнього невтручання і непохитність власного суверенітету.

 

ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ

1.      Бабій Л. В., Ільченко-Сюйва Л. В. До проблеми формування державної економічної політики співпраці України з міжнародними економічними організаціями в системі ООН / Л. В. Ільчен-ко-Сюйва, Л. В. Бабій // Економіка і держава. — 2009. — № 6. — С. 83-86.

2.      Кавешников Н. Европейский интеграционный проект вступает сегодня в один из самых сложных периодов своего осуществления // Евразия. — М., 2003. — Июль.

3.      Королев М. А. Наднациональность с точки зрения международного права // Московский журнал международного права. — 1997. — № 2. — С. 9—10.

4.      Моисеев А. А. Международные кредитно-финансовые организации : правовые аспекты деятель-ности : учеб. пособие. — М., 1999 — С. 105. — С. 35.

5.      Шибаева Е. А. Специализированные учреждения ООН. Международно-правовые аспекты / Е. А. Шибаева — М., 1966. — С. 22-35.

6.      Энциклопедия «Кругосвет» : гуманитарные науки. — Экономика и право : (Устав МВФ) // http://www.krugosvet.ru/enc/gumanitarnye_nauki/ekonomika_i_pravo/MEZHDUNARODNI_VAL YUTNI_FOND_MVF.html

7.      Cram L. Reconciling Theory and Practice / Developments in the European Union / Cram L., Diñan D., Nugent N. — L., 1999. — P. 5-6.