Вступ

Сьогодні, коли кожне підприємство здійснює підприємницьку діяльність самостійно і на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, значення фінансового аналізу як інструменту пошуку шляхів забезпечення сталого розвитку господарюючих систем тільки посилюються.

За допомогою фінансового аналізу можна забезпечити:

— оцінку рівня ефективності діяльності господарюючих систем та виявлення факторів і причин досягнення існуючого стану;

— визначення тенденцій розвитку підприємства за показниками його фінансового стану;

— розроблення сценаріїв розвитку економічної діяльності суб’єктів господарювання;

— накопичення, трансформацію і ефективне використання інформаційної бази фінансового характеру;

— визначення рівня кредитоспроможності підприємства як позичальника фінансових ресурсів для здійснення господарської діяльності;

— якісне планування, прогнозування, бюджетування, визначення потреби і ефективне розміщення фінансових ресурсів;

— ефективне формування і використання потоків грошових коштів;

— створення рейтингових систем оцінки фінансового стану господарюючих систем;

— своєчасне вживання заходів, спрямованих на підвищення платоспроможності, фінансової стійкості і прибутковості підприємств;

— визначення резервів поліпшення фінансового стану господарюючих систем;

— обґрунтування політики розподілу і використання прибутку для потреб господарюючих систем та їх власників;

— оцінку рівня підприємницького ризику щодо можливості погашення зобов’язань, здатності до нарощування чистих активів, залучення інвестицій та прийняття управлінських рішень.

1. Зміст фінансового аналізу і його функціональна роль в діяльності суб’єктів господарювання

Фінансовий аналіз — це складова аналітичного економічного дослідження щодо вивчення рівня, змін і динаміки фінансових показників у їх взаємозв’язку і взаємозумовленості, з метою прийняття ефективних управлінських рішень для забезпечення внутрішньої і зовнішньої діяльності господарюючих систем, сталого економічного розвитку і стійкого фінансового стану.

Фінансовий аналіз забезпечує фахівцям в сфері побудови економічного механізму діяльності підприємства:

— чітке уявлення про взаємозв’язок системи показників діяльності господарюючих суб’єктів (анатомію їх економіки);

— усвідомлення необхідності при розробці проектів управлінських рішень обов’язково використовувати результати аналітичних досліджень;

— можливість проведення комплексного аналітичного дослідження економічної діяльності господарюючих суб’єктів;

— арсенал методів і прийомів аналізу звітної, планової (прогнозної) і нормативної інформації з урахуванням, крім економічної дії, інших аспектів управління та якісних показників;

— здатність знаходити для кожної ситуації найменш трудомісткі способи і методи аналізу.

Концептуальна структурно-функціональна схема фінансового аналізу господарюючих систем наведена на рис. 1.

Процес фінансового аналізу за інформаційними ресурсами підприємства забезпечують три системотворчих елементи:

• об’єкт дослідження;
• суб’єкт дослідження;
• методика, яка опосередковує відносини між об’єктом, який вивчається та суб’єктом, який пізнає.

Тріада елементів фінансового аналізу забезпечує процес пізнання фінансового стану господарюючих систем.

Для фінансового аналізу характерним є розкладання суб’єктами дослідження цілісної інформаційної системи про об’єкти економічного механізму діяльності підприємства на активи, власний капітал, зобов’язання, витрати, доходи і фінансові результати, як функціональні складові елементи, за якими можна визначити причинно-наслідкові зв’язки їх стану, зміни та розвиток.

Процес пізнання явищ і процесів, які відображають фінансовий стан підприємства, здійснюється за допомогою методології фінансового аналізу. При цьому методологічні засади фінансового аналізу будуть різними залежно від ієрархії конкретної економічної системи, її внутрішньої структури й умов виконання тієї або іншої функції управління.

На сьогодні фінансовому аналізу належить важливе місце у формуванні єдиного інформаційного простору України, показники якого можна використовувати як для діагностики та оцінки ходу реалізації державної політики в сфері підприємництва, так і для прийняття ефективних управлінських рішень при здійсненні господарської діяльності.

Використання суб’єктами управління економічних інструментів у регулюванні економіки може породжувати не тільки позитивні, а й негативні наслідки. Кожен з них може дати позитивний результат при вирішенні однієї проблеми й одночасно породити іншу проблему або ще більш ускладнити її вирішення.

Ця обставина змушує суб’єкт управління щоразу порівнювати позитивні ефекти з негативними та вибирати найоптимальніші варіанти свого втручання в економіку.

За умов ускладнення суспільних завдань і обмеженості ресурсів фінансовий аналіз повинен стати важливим інструментом оцінки успішності дій побудованого господарського економічного механізму. Перевірка успішності передбачає дослідження науковими методами надійності самої концепції того чи іншого господарського заходу, шляхів його здійснення і відповідності одержаних та очікуваних наслідків.

2. Фінансовий аналіз та його місце та роль в системі управління підприємством

Сучасні економічні умови, які характеризуються динамічністю та складністю кон’юнктури ринку, посиленням конкурентної боротьби, швидкими та непередбачуваними змінами законодавства, зумовили розвиток стратегічного підходу до процесу управління.

Стратегічний підхід до процесу управління дає змогу підприємствам своєчасно та адекватно реагувати на зміни в середовищі їх функціонування та формувати конкурентні переваги, що в довгостроковій перспективі забезпечать зростання вартості господарських одиниць та досягнення ними стратегічних цілей [1].

Місце та роль фінансового аналізу в стратегічному управління визначається трактуванням його суті та співвідношенням аналізу та процесу управління.

Сьогодні не існує єдиного підходу щодо трактування сутності фінансового аналізу, його завдань, об’єктів та етапів, також однозначно не визначено його предмет та інструментарій. Перші праці, в яких згадується фінансовий аналіз, трактують його суть в широкому аспекті. Зокрема, І.Ансофф поняття фінансового аналізу та процес формування стратегії підприємства розглядає як єдине ціле. А. Томпсон і А. Стрікленд вважають, що фінансовий аналіз є основою здійснення правильного стратегічного вибору, на основі обґрунтованих альтернатив та критеріїв вибору. В більш пізніх працях фінансовий аналіз найчастіше розглядають як:

— спосіб перетворення інформації, отриманої у результаті аналізу середовища, на стратегію (стратегічний план) підприємства;

— виконання функції управління, яка спрямована на перспективу;

— аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища з метою визначення напряму розвитку [5];

— метод, що забезпечує процес стратегічного планування та контролінгу інформаційно-аналітичними даними [2].

Ці підходи можна доповнити наступними поглядами на трактування сутності фінансового аналізу, які ще недостатньо досліджені:

1) визначення необхідного рівня потенціалу підприємства та можливості його максимального використання для досягнення стратегічних цілей;

2) прогнозування змін у зовнішньому середовищі, аналіз варіантів перетворення загроз на можливості;

3) аналіз ефективності стратегії, яка реалізується в цей час та можливості її модифікації чи заміни з метою прискорення досягнення стратегічних цілей.

Запропоновані підходи до трактування суті фінансового аналізу потребують уточнення поняття «потенціал» як економічної категорії. Найчастіше потенціал розглядають як: сукупну здатність галузей народного господарства; обсяг наявних ресурсів; масштаби діяльності виробничого підприємства; результат економічних і виробничих відносин [2]. Однак жодне із цих визначень не є повним і не розкриває значення цієї категорії. Можна погодитися із думкою Г.П. Уліганинець, що поняття потенціалу слід розглядати як сукупність можливостей досліджуваного об’єкта до оптимального використанням наявних ресурсів з метою досягнення поставлених цілей.

Метою фінансового аналізу є формування множини альтернатив для прийняття стратегічних рішень, які забезпечать конкурентні переваги досліджуваного об’єкта та його прибутковість в довгостроковій перспективі з максимальним використанням потенціалу підприємства та змін у зовнішньому середовищі на свою користь.

Об’єкти фінансового аналізу визначаються відповідно до цілей, які ставить перед собою керівництво підприємства. Більшість дослідників до об’єктів стратегічного аналізу відносять: стратегічні господарські підрозділи (підрозділи диверсифікованої компанії), стратегічні зони господарювання (сегменти ринку), сектори бізнесу (напрями діяльності), окремі продукти (товари, послуги), фінанси, інвестиційні проекти. Інші ж об’єктом вважають лише підприємство загалом.

Враховуючи розглянуті підходи до фінансового аналізу можна визначити його місце в системі управління підприємством.

На думку Парасій-Вергуненко І.М. виникнення фінансового аналізу пов’язане із еволюцією поняття управління. Сьогодні стратегічний аналіз автор розглядає в контексті функції стратегічного управлінського обліку. В системі стратегічного управління здійсненню аналізу передує стратегічне планування та стратегічний облік [1].

Як вихідний етап здійснення процесу стратегічного управління розглядають фінансовий аналіз такі науковці як Г.А.Азоєв, І.Х.Ансофф, Ю.К.Боумен, В.Г. Герасимчук, А.П.Градов, О.С.Віханский, М.В.Володькіна, Г.В.Осовська, А.А.Томпсон, А.Дж.Стрікленд, З.Є.Шершньова. О.Коробейніков вважає, що за межі процесу стратегічного управління слід винести аналіз, прогнозування та моніторинг зовнішнього середовища, оскільки результати їх проведення формують базу для самого управління. Аналіз повинен здійснюватись на кожному етапі: від формування до реалізації та контролю за реалізацією стратегії. Такий підхід забезпечить виконання основного принципу стратегічного управління: «йти від майбутнього до сьогодення» [1]. З.Галушка та І.Ф. Комарницький вважають, що фінансовий аналіз проводиться з метою визначення стратегії розвитку підприємства та ґрунтується на дослідженні внутрішнього та зовнішнього середовища [2]. Однак в запропонованій авторами моделі стратегічного управління блок фінансового аналізу та блоки діагностики внутрішнього і зовнішнього середовища виділяються окремо.

Наведені думки доводять те, що між науковцями не існує єдиної думки щодо місця фінансового аналізу в системі управління підприємством. Більшість із них розглядають аналіз як один і з етапів управління. Крім того до його завдання включають оцінку поточного стану досліджуваного об’єкта на етапі аналізу внутрішнього середовища підприємства, що є невиправданим, оскільки це є прерогативою поточного економічного аналізу. Що ж до аналізу внутрішнього середовища, то на цьому етапі слід оцінювати сильні та слабкі сторони підприємства та рівень його потенціалу, які можуть бути використані для досягнення стратегічних цілей.

Фінансовий аналіз слід виділяти як самостійний напрям дослідження, як окрему систему, оскільки його елементи присутні на кожному із етапів стратегічного управління: від визначення стратегічних цілей до реалізації стратегії та оцінки її ефективності. Щодо співвідношення оперативного та фінансового аналізу, то аналіз оцінки поточного стану організації передує фінансовому і є основою для його проведення.

Роль фінансового аналізу в системі управління підприємством визначається його перевагами, які дають змогу: створити інформаційну базу для прийняття стратегічних рішень на основі оцінювання внутрішнього та зовнішнього середовища; зменшити негативний вплив змін зовнішнього та внутрішнього середовища на результати діяльності підприємства; швидко реагувати на зміни та вносити відповідні корективи до стратегії, яка реалізується на даному етапі діяльності господарюючого суб’єкта; визначити необхідний рівень потенціалу підприємства та дію чинників зовнішнього середовища, які у поєднанні дають змогу досягнути його стратегічних цілей [3].

Розглянуті підходи до фінансового аналізу більш точно та повно розкривають його суть, а також дають можливість з іншого боку розглядати місце та роль фінансового аналізу в управлінні підприємством.

Фінансовий аналіз дає можливість здійснити комплексну оцінку економічного механізму господарювання підприємства щодо його спрямованості на реалізацію і оптимальне узгодження інтересів усіх учасників підприємницької діяльності.

3. Роль фінансового аналізу у фінансовому менеджменті та формуванні фінансової стратегії підприємства

Система управління будь-якою організацією охоплює різноманітні елементи, серед яких можна виділити такі блоки, пов’язані з економічним аналізом.

Планування визначає напрям і зміст діяльності організації; облік забезпечує збір, систематизацію та узагальнення даних, не-обхідних для управління; у процесі аналізу виконують первинну обробку економічних даних, націлену на прийняття необхідних рішень, це визначає місце економічного аналізу в управлінському процесі.

Оперативний аналіз відіграє головну роль при перевірці виконання прийнятих рішень. Введення управлінського обліку, дійового комерційного розрахунку, дотримання режиму економії потребують повсякденного аналізу витрат, невиробничих витрат за статтями та елементами. Прийняття тактичних управлінських рішень робить необхідним постійний аналіз різноманітних варіантів економічних параметрів. Вибір найкращого варіанта господарського розвитку по-в’язаний з поточним прогнозним економічним аналізом, який заснований на економі- ко-математичному моделюванні, системному аналізі ефективності. Без аналізу впливу на економіку організації внутрішнього та зовнішнього середовища, стану ринку, покупців і споживачів продукції, конкурентної ситуації, ринкових цін, кінцевих фінансових результатів неможливі розробка маркетингових програм та контроль за їх використанням. Економічний аналіз і його складова — фінансовий аналіз — є невід’ємною частиною розробки практично всіх видів бізнес-планів і суттєвим елементом управління фінансами в цілому. Практично всі користувачі фінансової звітності використовують метод фінансового аналізу для прийняття рішення щодо оптимізації своїх інтересів.

Управління фінансами складається з трьох взаємопов’язаних блоків:

—         аналіз фінансових результатів діяльності організації;

—         аналіз фінансово-господарської діяльності організації;

—         аналіз ефективності фінансово-господарської діяльності організації.

Вирішення взаємопов’язаних аналітичних завдань дає змогу забезпечити основні функції фінансового менеджменту:

—         управління поточною стійкістю діяльності фірми, її ліквідністю, платоспроможністю та джерелами короткострокового фінансування;

—         управління фінансовою ринковою стійкістю розвитку підприємства;

—         управління інвестиційною діяльністю фірми;

—         управління довгостроковими джерелами фінансування розвитку бізнесу;

—         управління портфелем цінних паперів; довго- та короткостроковими фінансовими вкладеннями;

—         управління фінансами компанії при її реорганізації та ліквідації в умовах банкрутства, за умови роботи на міжнародних ринках капіталу.

В останній час необхідним елементом управління діяльністю організації стає аудит, який передбачає обов’язкове використання методів економічного аналізу для визначення ділової активності організації; оцінки фінансово-господарських перспектив її функціонування; визначення зон можливих навмисних і не навмисних помилок у зовнішній звітності організації. Аналітичні процедури аудитора при ознайомленні з бізнесом клієнта зводяться до таких дій:

—         порівняння поточних даних з даними попередніх періодів;

—         порівняння поточних даних з даними плану і прогнозу;

—         порівняння поточних даних з нормативними показниками;

—         порівняння поточних даних із середньо- галузевими даними;

—         розрахунок фінансових коефіцієнтів у динаміці.

При переході до ринкових відносин вітчизняні підприємства зіткнулись з проблемою невпевненості в ділових партнерах, у законодавчій базі, політиці держави, з невизначеністю майбутніх доходів і витрат, отже, і перспектив діяльності підприємства. Проведення фінансового аналізу підприємства дасть змогу власникам, керівникам, партнерам по бізнесу, банкам визначити надійність, стабільність цього підприємства, оцінити ефективність використання фінансових ресурсів, спрогнозувати фінансові результати його діяльності.

Одним із чинників ефективного управління підприємством, а отже, і його фінансового розвитку, є якісний і своєчасний проведений фінансовий аналіз, що дає можливість визначити “недоліки” в діяльності підприємства та шляхи їх подолання, сформувати фінансову стратегію управління підприємством. Фінансовий аналіз здійснюється за такими напрямами:

—         оцінювання майнового стану — визначають виробничий потенціал підприємства;

—         аналіз ліквідності і платоспроможності — визначають спроможність своєчасно і в повному обсязі здійснювати розрахунки за короткостроковими зобов’язаннями;

—         оцінювання ділової активності — оцінюють ефективність використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;

—         аналіз фінансової стійкості — визначається структура джерел фінансування, які різняться доступністю, ризиковістю, вартістю;

— аналіз прибутковості та рентабельності — оцінюють загальну ефективність вкладення коштів у це підприємство.

Основні коефіцієнти, які характеризують кожний з цих напрямів дослідження, наведено в табл. Фінансова робота на підприємстві, насамперед, спрямована на створення фінансових ресурсів для розвитку з метою забезпечення зростання рентабельності, інвестиційної привабливості, тобто поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Планування визначає напрям і зміст діяльності організації; облік забезпечує збір, систематизацію та узагальнення даних, не-обхідних для управління; у процесі аналізу виконують первинну обробку економічних даних, націлену на прийняття необхідних рішень, це визначає місце економічного аналізу в управлінському процесі.

Аналіз фінансово-господарської діяльності показує, за якими конкретними напрямами необхідно вести цю роботу, дає можливість виявити найважливіші аспекти і найбільш слабкі позиції у фінансовому стані підприємства. Оцінювання фінансово-господарської діяльності може бути виконано з різним рівнем деталізації залежно від мети аналізу, наявної інформації, програмного, технічного і кадрового забезпечення. Найбільш доцільним є виділення процедур експрес-аналізу і поглибленого аналізу фінансово-господарської діяльності.

Фінансові ресурси в умовах ринкової економіки набувають першорядного значення, оскільки це — єдиний вид ресурсів підприємства, що трансформується безпосередньо й з мінімальним часовим інтервалом у будь- який інший вид ресурсів. Фінанси підприємства виконують три основні функції:

—         формування, підтримка оптимальної структури й нарощування виробничого потенціалу підприємства;

—         забезпечення поточної фінансово-господарської діяльності;

—         забезпечення участі підприємства в здійсненні соціальної політики. 

Висновки

Отже, формування ринкових відносин потребує від кожного учасника підприємницької діяльності уміння адекватно аналізувати економічну інформацію та приймати виважені управлінські рішення щодо інвестування своїх ресурсів у суб’єкти господарювання з метою одержання прибутку. Одним із інструментів оцінювання конкурентоспроможності підприємства є фінансовий аналіз.

Фінансовий аналіз діяльності підприємства — комплексне вивчення фінансово-господарської діяльності підприємства з метою оцінки досягнутих фінансових результатів, що проводиться за допомогою методів ста-тистичного, економічного і фінансового аналізу за даними трьох потоків інформації: нормативної, планової та фактичної, відображеної у бухгалтерській (фінансовій) звітності підприємства.

Фінансовий стан підприємства визначається сукупністю показників, що відображають наявність, розміщення та використання ресурсів підприємства, його реальні й потенційні фінансові можливості. Він безпосередньо впливає на ефективність підприємницької діяльності господарюючих суб’єктів. У свою чергу, стан суб’єктів господарювання прямо залежить від результатів їх підприємницької діяльності. Якщо господарська діяльність забезпечує прибуток, то утворюються додаткові джерела коштів, які, в кінцевому підсумку, сприяють зміцненню фінансово-господарської діяльності підприємства. Недостатній обсяг або неправильне формування й використання активів може виявитись головною причиною несвоєчасності сплати заборгованості за одержану сировину та матеріали, неповного та неритмічного забезпечення підприємницької діяльності необхідними ресурсами, а отже, і погіршення результатів виконання підприємством своїх зобов’язань перед власниками, державою та найманими працівниками. Забезпеченість підприємства активами в межах розрахункової потреби та їх раціональне використання створюють широкі можливості для подальшого поліпшення кількісних і якісних показників господарювання.

Коло найважливіших показників фінансово-господарської діяльності підприємства і показників, які характеризують стан, рух і розміщення його фінансових ресурсів, включає:

—         прибутковість (рентабельність) діяльності підприємства;

—         наявність і динаміку основних та оборотних коштів;

—         раціональність розміщення (використання) власних і залучених фінансових ресурсів (основних і оборотних коштів);

—         рівень фінансової незалежності підприємства (фінансової автономії);

—         ліквідність і платоспроможність. 

Список використаної літератури

1. Антонов В. Фінансовий менеджмент: сучасні інформаційні технології: Навчальний посібник/ За заг. ред. В. М. Антонова; М-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 431 с.
2. Єрмошенко М. Фінансовий менеджмент: Курс лекцій/ Микола Єрмошенко, Сергій Єрохін, Олег Сто-роженко та ін.; Національна академія управління (К.). — К., 2004. — 505 с.
3. Кузьменко Л. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник/ Людмила Кузьменко, Володимир Кузьмін, Валентина Шаповалова,. — Херсон: ОЛДІ-плюс, 2003. — 255 с.
4. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник/ С. Я. Салига, Н. В. Дацій, С. О. Корецький та ін.; М-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 273 с.
5. Фінансовий менеджмент: Навчально-методичний пос. для самостійного вивчення дисципліни/ Анатолій Поддєрьогін, Леонід Буряк та ін., Київський нац. економ. ун-т. — К., 2004. — 535 с.
6. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник/ М. М. Александрова, С. В. Бардаш, О. С. Бородкін, Т. А. Бутинець та ін.; За ред. Г. Г. Кірейцева; М-тво освіти і науки України. — 3-є вид., перероб. і доп.. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 530 с.
7. Шелудько В. Фінансовий менеджмент: Підручник/ Валентина Шелудько,. — К.: Знання , 2006. — 439 с.