Функції родини

Робота з родинами — визначальна ознака сімейної практики. Попри стрімкі соціальні зміни, родина залишається первинною соціальною структурою суспільства. Вона заснована на подружньому союзі і родинних зв’язках. ВООЗ визначила такі функції родини:

1. Біологічна:

а)       відтворення виду;

б)       догляд за дітьми;

в)       забезпечення харчуванням усіх членів родини;

г)       захист здоров’я усіх членів родини;

ґ) організація дозвілля.

2. Психологічна:

а)       емоційний захист;

б)       виховання почуття самоствердження;

в)       формування особистості;

г)       психологічний захист членів родини;

ґ) допомога у встановленні соціальних зв’язків поза родиною.

3. Соціально-культурна:

а)       передача понять і норм поведінки, традицій, мови і етики;

б)       соціалізація дітей;

в)       установлення норм поведінки для всіх стадій життя людини.

4. Економічна:

а)       нагромадження засобів для виконання інших функцій;

б)       розподіл засобів, облік витрат;

в)       економічне ведення господарства;

г)       економічна допомога членам родини.

5. Виховна:

а)       передача знань, умінь і навичок, необхідних для виконання інших функцій;

б)       готування дітей до способу життя дорослих;

в)       виконання функцій дорослої людини.

Виконання всіх функцій родини важливе не лише для її членів, а й суспільства загалом. З часом значущість тієї чи іншої функції змінюється або втрачається.

Кожна родина проходить кілька етапів свого розвитку:

I         — період від укладання шлюбу до народження першої дитини. Іде адаптація до сімейного життя, один до одного, вирішуються проблеми житла, стосунків з родичами. Чимало молодих родин розпадається саме в цей період.

II       — період народження і виховання дітей — основний етап життєвого циклу родини. Тут особливого значення набуває виховна функція, перевантаження чоловіка і дружини часто призводять до порушення емоційної і духовної єдності.

III      — збігається із закінченням виховної функції родини стосовно дітей і появою нових ролей — бабусь і дідусів, зростає потреба в шануванні, увазі дітей та їхній допомозі.

Найкритичнішими в житті родини є періоди 3—7 і 17—25 років спільного життя.

Сім’я відіграє важливу роль у збереженні здоров’я її членів. Здорові стосунки в родині забезпечують фізичні й емоційні основи здоров’я. Поліпшується надання медичної допомоги хворому, про якого в родині турбуються, від участі (або неучасті) членів сім’ї залежить своєчасне виявлення, перебіг захворювання, ефективність лікування. Родинні конфлікти можуть спровокувати початок або загострення хронічних захворювань (стенокардія, гіпертонічна хвороба, бронхіальна астма, енурез тощо). У разі конфлікту сімейна медсестра повинна знайти причину неблагополуччя, правильно оцінити ситуацію і провести психокорекцію на користь хворого.

Конфліктологія родинного життя

Сімейні проблеми виникли не сьогодні. Однак у минулому вони не привертали такої уваги. Нині людина стала більш вимогливою в коханні, духовній сфері, сексі. З іншого боку, усі люди різні: одні розуміють кохання як статеву, інші — як духовну близькість. Багато хто намагається використати чоловіка або дружину для задоволення матеріальних потреб.

Тому в суспільстві все частіше і голосніше обговорюють такі проблеми, як неповні родини, розлучення, подружні конфлікти, самотність. Найчастіші причини конфліктів у родині:

• різні погляди на родину;
• пияцтво одного з членів подружжя;
• невірність;
• неповага один до одного;
• незадоволені потреби і несправджені надії;
• побутова невпорядкованість;
• неповага до родичів;
• небажання допомагати по господарству;
• ревнощі;
• різні духовні інтереси тощо.

Конфлікт може бути творчий, коли його учасники виявляють витримку, дошукуються причин і намагаються змінити вже сформовану ситуацію. При руйнівному конфлікті учасники ображають і принижують один одного, намагаються звинуватити інших, що призводить до зникнення взаємоповаги. Слід визнати, що більшість руйнівних конфліктів провокують жінки, які прагнуть зробити «на зло», «насолити», «провчити». Чоловіки частіше намагаються знайти конструктивний вихід із ситуації.

Для усунення конфлікту в родині необхідно дотримуватися таких правил:

• установіть причину конфлікту. Для цього намагайтеся почути одне одного;
• не ображайте один одного. Пам’ятайте: конфлікт повинен привести до конструктивного спілкування і встановлення доброзичливого мікроклімату в родині;
• не втягуйте в конфлікт третю особу, вільно чи невільно вона стане на чийсь бік. Неприпустима участь у конфлікті дитини, оскільки саме вона найбільше потерпає від батьківських сварок;
• не відволікайтеся від теми конфлікту, не намагайтеся відразу розв’язати всі проблеми;
• шукайте компроміс;
• виявіть почуття гумору, це іноді дає змогу згладити конфліктну ситуацію;
• майте мужність визнати помилку, якщо ви її допустили — вибачіться.

Розлучення

Нині кожна третя пара розлучається. Переважно через легковажне ставлення до шлюбу, а також тому, що чоловік і жінка психологічно не готові до сімейного життя.

Психологи зійшлися на думці, що конфлікти, які призводять до розлучення, ґрунтуються на егоїзмі одного з членів подружжя або обох, їхньому нерозумінні й небажанні змінюватися, підпорядковувати свої інтереси потребам родини.

Випробуйте наведені нижче правила спілкування у своїй родині, і ви побачите, що спілкуватися і розуміти один одного вам стане легше.

Правила спілкування в родині

1. Не намагайтеся переробити свою дружину (чоловіка), з повагою ставтеся до її (його) друзів і родичів, навіть якщо вони вам не подобаються.
2. Поступайтеся один одному. Зважайте на інтереси дружини (чоловіка). У своїх вимогах виявляйте здоровий глузд.
3. Якщо суперечка зайшла в глухий кут, переведіть розмову на іншу тему, а про це поговоріть пізніше.
4. Керуйте своєю поведінкою, не відповідайте на брутальність брутальністю.
5. Не будьте злопам’ятні.
6. Поважайте одне одного, виявляйте знаки уваги.
7. Висувайте високі вимоги до себе.
8. Прагніть бачити в людині гарне, підкреслюйте позитивні якості свого супутника.
9. Підтримуйте один одного.
10. Якщо ви все-таки зібралися розірвати шлюб, ось кілька порад людині, яка бажає розлучитися:

• вирішуючи питання про розлучення, не піддавайтеся емоціям, подумайте про дітей і можливу самотність;
• проконсультуйтеся з психологом або зателефонуйте в службу довіри: можливо, знайдеться інший вихід;
• «пробне розлучення»: залишайтеся в будинку, проте господарюйте окремо;
• відпочиньте один від одного;
• якщо попри все вирішили розлучитися — розлучіться інтелігентно! Не втягуйте у процес розлучення своїх дітей. 2/3 дитячих неврозів виникає через розлучення батьків;
• не забороняйте батькові (матері) бачитися з дитиною, оскільки це завдасть величезної шкоди психіці дитини.

Розлучення має як позитивні, так і негативні наслідки. До позитивних варто віднести можливість створення нової родини. Близько 25 % розлучених жінок і 50 % розлучених чоловіків повторно одружуються. Негативні наслідки — припинення репродуктивної функції жінок, які залишилися самотніми, розвиток комплексу неповноцінності в решти членів сім’ї, самотність і, як наслідок, нервово-психічні розлади, а головне — дитина, яку після розлучення виховує один із батьків, часто розвивається психологічно неповноцінно, що залишає глибокий слід на все життя.