Вступ.

1.Проблеми оцінки ємкості ринку офісних меблів.

2. Суб’єкти меблевого ринку.

3. Тенденції розвитку та шляхи вдосконалення ринку офісних меблів

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

В умовах ринкової економіки ефективна робота будь-якої фірми (підприємства) неможлива без орієнтації на максимальне задоволення попиту на виготовлений продукт або послугу. Одним, із самих головних аспектів діяльності виробничих підприємств (фірм) є дослідження ринку товарів, головна ціль якого — оцінка існуючої ситуації (кон'юнктури), що склалася на ринку, і розробка прогнозу його розвитку на перспективу.

Актуальність теми. Ринок офісних меблів відносно молодий, та вже нині переживає перехідний вік. Бурхливий розвиток, розпочатий у 1996-1997 роках, під час якого, шляхом жорсткої конкуренції було визначено основних гравців, сьогодні на стадії завершення. Попереду — поступове витіснення найслабших учасників та стабілізація ринку.

Райдужні перспективи, пов’язані з постійно зростаючим попитом на офісні меблі, призвели до появи надто великої кількості виробників, і сьогодні цей сегмент ринку існує в умовах жорсткої конкуренції. Якщо п’ять років тому виробництво офісних меблів можна було розпочати з нуля, не витрачаючи багато зусиль, то сьогодні увійти на вже сформований та перевантажений ринок можна лише з великими інвестиціями та досконалим знанням вимог клієнтів до якості і дизайну. Крім того, спостерігається зворотний процес – виробники поступово втрачають зацікавлення до офісних меблів, розвиваючи інші напрями, наприклад, виробництво м’яких та спеціальних меблів.

Мета роботи: дослідити стан та перспективи розвитку ринку офісних меблів на Україні.

Основні завдання:

• аналіз загальних характеристик ринку, визначення його потенційної ємкості по окремих видах традиційних і нових товарів;
• аналіз умов конкуренції.

1.Проблеми оцінки ємкості ринку офісних меблів

Під ринком офісних меблів розуміється сукупність економічних відношень із приводу виробництва товарів, а також механізм взаємодії між виробником даного товару і його споживачем, який ґрунтується на співвідношенні попиту та пропозиції.

Програма проведення досліджень ринку офісних меблів, як правило, повинна включати такі напрямки:

1. Вивчення споживачів, їх поведінка на ринку;

2. Аналіз ринкової сегментації по різних ознаках товару;

3. Оцінка існуючого і прогнозованого попиту, вивчення чинників, які визначають його розмір;

4. Прогнозування тарифів в рамках механізму ціноутворення та прогнозних даних про вплив ціноутворюючих чинників;

5. Вивчення попиту споживачів на товари з урахуванням розходжень рівня їхньої платоспроможності;

Комплексне дослідження ринку вимагає великих затрат часу і засобів, тому що пов'язане зі збором та опрацюванням великого об'єму інформації про стан — внутрішнього і зовнішнього середовища, у яких фірма здійснює комерційну діяльність.

Найбільш загальні напрямки вивчення ринку офісних меблів із виділенням у них головних етапів дослідження такі:

Аналіз споживачів: сегментація споживачів, виявлення основних споживачів, вивчення незадоволеності споживачів, оцінка тенденції зміни потреб, вивчення мотивів зміни потреб;

Вивчення ринку: оцінка відношення до товару, оцінка якості товару, вивчення життєвого циклу товару, оцінка конкурентноспроможності товару, відношення до нових товарів;

Дослідження попиту: аналіз існуючого стана, вивчення змін, виявлення та аналіз домінуючих чинників і їхнє прогнозування, а також прогнозування попиту в цілому;

Аналіз умов конкуренції: визначення конкурентів, аналіз їхньої діяльності, визначення переваг та недоліків конкурентів, оцінка ємкості цього ринку, розробка заходів щодо підвищення конкурентноспроможності товару.

Аналіз потреб починається з етапу сегментації ринку по сферах використання номенклатури товару, оскільки попит і схильність до конкретних видів товарів істотно відрізняються по номенклатурі товару. Мотивація поведінки на ринку дає можливість більш точно визначити необхідний об’єм виробництва традиційних і нових товарів, їхню номенклатуру і якість.

Дослідження попиту необхідно починати з поточного визначення попиту на офісні меблі, динаміки і тенденцій її продажу. Найбільше істотна роль у цій проблемі належить виявленню об'єктивних і суб'єктивних чинників, які впливають на рівень і динаміку споживання конкретних товарів.

При вивченні попиту виявляються чинники, що впливають на його розмір і динаміку. Ці чинники діляться на внутрішні і зовнішні.

До внутрішніх чинників відносяться: досягнутий рівень споживання офісних меблів, якість обслуговування, діючі ціни.

До зовнішніх чинників відносяться: географічні (географічне розміщення регіону фірм-споживачів); демографічні (чисельність фірм у секторі власного споживання, розмір фірми, чисельність фірм у визначених регіонах); психографічні (визначає наскільки прибуткова фірма); поведінкові ( схильність до даного виду офісних меблів або готовність до схвалення нових видів товарів); економічні (рівень прибутку споживача, загальні витрати підприємства, які виділяються на оснащення офісу і т.д.). Звичайно на попит офісної меблі дуже впливають реклама, яку представляє виробник. По оцінках АТ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок», приблизно 45% меблевих фірм віддають перевагу сьогодні давати рекламу в прайс-листах спеціалізованих, ділових, регіональних та всеукраїнських виданнях. [1, c. 22-24]

По оцінках фахівців маркетологів, більшість меблевих фірм дотримуються думки, що при наявності грошей вони віддали б перевагу телебаченню, спеціалізованим виставкам та діловій пресі. Однак, у даний час усього 3-5% меблевих фірм готові дати свою рекламу на телебаченні, і лише кожна десята фірма планує витратити рекламні гроші на спеціалізовані виставки. У багатьох дрібних фірм рекламної політики не існує взагалі (95% із виділених на рекламу грошей витрачають на рекламу в пресі і 5% — на радіо). Фірми середнього розміру до 15% бюджету виділяють на участь у спеціалізованих виставках і 5% — на виготовлення рекламної поліграфічної продукції. Великі фірми приблизно 50% рекламного бюджету в них іде на рекламу в пресі, 30% — на участь у спеціалізованих виставках, 20% — на рекламу по телебаченню.

Як у минулому, так і в нинішньому роках позиції вітчизняних виробників на ринку офісних меблів продовжують зміцнюватися. По оцінках трейдерів, імпорт у 2000 році забезпечував усього 12-16% продажу (приблизно $ 22 млн. у роздрібних цінах).

В Україні сьогодні створена потужна виробнича база по виготовленню меблів. За даними АТ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок», всього на Україні нараховується більш 700 підприємств різного розміру, які займаються виробництвом меблів. З них майже половина виробників ( більш 300 фірм) паралельно з меблями для будинку випускають і меблі для контор.

Товари, реалізовані на ринку офісних меблів: столи, стільці, шафи, стелажі, тумби, м'які офісні меблі. За даними офіційної статистики, вітчизняні фірми зробили офісних меблів на $ 75 млн. (у відпускних цінах); по оцінках операторів — приблизно $ 140-160 млн. (у роздрібних цінах). Великих підприємств, які випускають офісні меблі на суму не менше $ 200 тис. на місяць, 3-5% (10-15 фірм) загальної кількості «офісних» виробників. «Середнячків», які випускають продукцію приблизно на $ 25-35 тис. на місяць, — приблизно 60-65%. Дрібних виробників, об'єм виробництва яких не перевищує $ 20 тис. на місяць, — приблизно 25-30%. Саме ці фірми одержали прізвисько « гаражні» фірми.

За даними Керування меблевої і деревообробної промисловості Державного комітету промислової політики, у 2004 році було зроблено меблів на $ 145 млн., із них частка офісних меблів — приблизно 50% ($75 млн.).

Торік експорт офісних меблів збільшувався, а імпорт зменшувався. За даними офіційної статистики, у 2004 році підприємства меблевої промисловості України поставляли різні офісні меблі більш ніж у 20 країн світу ( Росія, Білорусія, Туркменія, Польща, Словаччина, Франція та ін.). Всього за даними Держкомстата, за кордон було продано вітчизняних офісних меблів на $ 6,3 млн., що приблизно на 30% більше, ніж торік. У той же час імпорт офісних меблів в Україну, у порівнянні з 1999 роком, зменшився майже вдвічі і склав приблизно $ 7,1 млн.

Опитані оператори вагалися дати загальні оцінки ринку в абсолютних показниках. Однак багато хто відзначив дві «відносні» залежності, які зберігаються як у минулих роках, так і в нинішньому році:

По-перше, приблизно чверть проданих на вітчизняному ринку офісних меблів виготовлені невеликими фірмами («гаражними»), які не звітують перед статистичними і галузевими інстанціями;

По-друге, частку імпорту в загальному обороті ринку офісних меблів трейдери оцінили приблизно в 15%.

Приблизно 30% асортименту «сидячих меблів» на українському ринку — імпортного виробництва (з Італії, Польщі, Франції, Бельгії). Серед продукції українських виробників цілком із вітчизняних матеріалів виготовлене всього біля 25-30% продукції. А 70-75% «вітчизняних» товарів виготовлено з імпортних комплектуючих. [2, c. 166-169]

Продавці відзначають, що все більше покупців тяжіють до меблів нетрадиційного кольору та форми. Зростає потреба в офісних меблях до середини весни, коли завершується формування замовлень на проведення ремонтно-будівельних робіт та майбутні клієнти починають роздумувати про «начинку» помешкання стільцями, шафами і столами. До середини літа , як правило, споживчий попит знижується, але вже з початку вересня, після завершення відпускного періоду, знову помітний ріст продаж. За останні п'ять-шість років схеми збуту офісних меблів потерпіли істотних змін.

Реалізація меблів через власні салони. По оцінкам трейдерів, через цей канал торік продано 18-21% офісних меблів. Цим шляхом йдуть ряд імпортерів і ряд великих і середніх вітчизняних виробників. У таких салонах, поряд із виставкою-продажем приймаються замовлення від клієнтів.

Співробітництво з меблевими салонами і магазинами, які займаються продажем меблів різних фірм. Торік через даний канал реалізовано, як показують статистичні дослідження, приблизно 25% товару. Таку форму просування товару, поряд з імпортерами, практикують майже всі великі і середні вітчизняні виробники, та в меншому ступені — «гаражні» фірми.

Розвиток власної дилерської мережі. Об'єм реалізації через дилерські мережі на вітчизняному ринку приблизно дорівнює 30% від загального продажу. У даному випадку головна біль із приводу реалізації товару лягає на плечі дилера. Дилер найчастіше самостійно встановлює остаточну ціну на готовий товар, який він купує зі знижкою і продає товар або через власну торгівельну точку, або безпосередньо постачає замовнику.

Прямий продаж. Торік цей канал «пропустив» приблизно 20% обороту ринку. Імпортери по такій схемі не працюють, а в основному саме так працюють невеликі «гаражні» фірми. На їхню частку прийшлася майже половина продавців. При такій схемі роботи фірма-виробник активно веде пошук клієнтів через різні ремонтно-будівельні компанії. Виконуючи роботи, будівельники відразу можуть запропонувати клієнту меблі від тієї або іншої компанії.

Реалізація товару через каталоги. Торік по каталогах було продано менше 1% офісних меблів, реалізованих на ринку. В основному по каталогах продавали товар імпортери.

Таким чином варто очікувати, що буде зростати значення продажу через дилерів та прямий продаж. Реалізація меблів через власні торгівельні салони буде прерогативою великих фірм, і оскільки різкого їхнього росту не передбачається, то і питома вага просування офісних меблів по цьому каналу навряд чи буде зростати. Також буде стабільна питома вага продажу через меблеві «універсами». А торгівля по каталогах, як і колись, залишиться долею декількох імпортерів, які працюють в основному з представництвами закордонних компаній. [6, c. 22-24]

2. Суб’єкти меблевого ринку

Сьогодні, на думку більшості фахівців, на українському ринку меблів ситуація досить складна. Вітчизняний виробник здебільшого агонізує, а компанії (малі чи великі), які торгують меблями, за словами президента корпорації DIO Олега Дзюбяка, працюють украй нестабільно. Великі приватні компанії, що робитимуть власні виробництва та намагаються формувати торгову марку (подібних до "Родо", DIO, "Теслярів", "Інтерстилю"), можна перелічити на пальцях.

У майбутньому, за прогнозами операторів меблевого ринку, "погоду" на ньому створюватимуть переважно великі компанії, а малі поступово зникатимуть. Водночас директор "Інтерстилю" пан Буравков вважає, що років через 3-4 в Україні окреслиться тенденція, яка нині спостерігається в Росії і характеризується відродженням власного виробництва. Вже сьогодні більшість фірм намагаються якщо й не повністю виробляти меблі, то хоча б складати їх в Україні, завозячи з-за кордону лише імпортні компоненти. На думку деяких операторів, за кілька років на вітчизняну продукцію припадатиме до 90% від усього обсягу меблів, представлених на ринку.

Але для реанімації, приміром, одного державного заводу з середніми потужностями необхідно $3-7 млн. Тому більшість фахівців вбачають вихід із кризи у залученні іноземних інвестицій. Для цього, зокрема, передбачається можливість створення СП з участю таких підприємств, як АТ "Спецмеблі" (виробляє корпусні, м'які та інші меблі; потреба в інвестиціях становить від $850 тис. до $2500 тис.), АТ "Меблева фірма "Либідь" (випускає корпусні та м'які меблі; потребує $2 млн), ЗАТ "Котовська меблева фабрика" (спеціалізується на виробництві наборів меблів для житлових кімнат, столів журнальних та обідніх тощо; загальна вартість проекту — $4,25 млн, з них іноземний капітал — $2,625 млн), ВАТ "Житомирдерев" (окрім меблів для житлових кімнат, виготовляє шафи, столи, дивани; потребує $5,46 млн) та інші.

За даними Міністерства промислової політики, загальні обсяги інвестицій у меблеву галузь мають сягати $200-300 млн. Утім, сьогодні сюди вкладено лише близько $1 млн. За словами Володимира Варениці, "зацікавити інвесторів вкладати кошти в українську меблеву промисловість може виробництво продукції, яка до цього часу в Україні не виготовлялася, наприклад, виробництво плит середньої щільності (МДФ)".

За даними Міністерства статистики, сьогодні в Україні меблеві вироби продають у понад 1000 крамниць. Але здебільшого там представлена закордонна продукція. Як повідомив кореспонденту "ГК" заступник директора АТ "Будинок меблів" Володимир Петренко, "60% меблів, що продають у магазині, — імпортні й лише 40% — вітчизняні. Останніх витісняють через те, що вони поступаються імпорту дизайном і співвідношенням ціни та якості". З 30 столичних крамниць вітчизняну продукцію продають лише в 10.

Нині деякі меблеві фабрики намагаються відкривати власні магазини. Один з таких — фірмовий магазин "Боженківець" від АТ "Либідь" (колишня меблева фабрика ім. Боженка). Як зазначив його директор Андрій Даневський, "причиною відкриття крамниці стало бажання вийти безпосередньо на споживача і спробувати оперативніше задовольняти попит на продукцію фабрики за доступнішими цінами". Фірмовий магазин дозволив значно прискорити обіг коштів, а також на 15-20% знизити ціни на меблі, бо до його відкриття підприємство реалізовувало продукцію через мережу магазинів фірми "Меблі", торгова націнка у яких становить 20-25%.

Оскільки вітчизняний виробник поки що не здатен задовольнити потреби ринку, останній швидко заповнюється меблевим імпортом. За даними Держмиткому, минулого року обсяги імпорту меблів в Україну становили $65 млн (трейдери називають іншу цифру — $80 млн). Проте із введенням 30-відсоткової ставки ввізного мита на окремі види меблів їх імпорт (особливо легальний) цього року може дещо зменшитись.

Основні імпортери меблів в Україну — Італія та Польща. За статистичними даними, частка італійських меблів у загальному обсязі імпорту за 1996 рік становила 35%, польських — близько 20%. Ще 10-15% Україна імпортувала з Німеччини, приблизно 15-20% — зі Скандинавії, Чехії, Нідерландів та Югославії, решту — з інших країн. Проте, на думку трейдерів, які посилаються на власні експертні дані, розподіл українського ринку виглядає дещо інакше. Так, на Італію припадає 60%, Польщу — 20%, решта — на продукцію виробництва Німеччини, Голландії, Бельгії, Іспанії, Фінляндії тощо.

На ринку чимало фірм, які торгують імпортованими меблями вже понад 5-6 років і, таким чином, створюють сильну конкуренцію вітчизняному виробникові. За неофіційними даними, у Києві діють близько 80-90 подібних компаній. Серед них такі фірми, як Sergo (продає німецькі меблі), "Івлія" (переважно американські), LKS (чеські, італійські тощо), "Ла Скала" (італійські), "Укрітал" (італійські), "Екселенс" (італійські), югославська компанія Simpo (меблі власного виробництва), Arma-Pol (меблі з Польщі та Іспанії) тощо. Деякі фірми мають в Україні лише свої представництва і працюють за оптовими замовленнями (наприклад, спільне українсько-американське підприємство "Інтерлайн", яке продає побутові меблі італійського та іспанського виробництва).

За словами заступника директора СП "Екселенс" (підприємство зі 100% іноземним капіталом) Юрія Капусти, "через кілька років вітчизняне виробництво, можливо, й займе певний сегмент ринку. Найімовірніше, це буде виробництво дешевих меблів, а дорогі й надалі завозитимуться з-за кордону".

3. Тенденції розвитку та шляхи вдосконалення ринку офісних меблів

Виробники офісних меблів практично подолали стереотип споживачів, за яким імпортні меблі завжди кращі вітчизняних, витіснивши імпорт до 10-20 відсотків від загального обсягу продажу. Висока конкуренція сприяє не лише зниженню цін, а й підвищенню якості, яка сьогодні прирівнюється до якості польських меблів. Завдяки цьому українські офісні меблі користуються попитом і за межами України, зокрема у Росії та інших країнах СНД. Однак, однією з умов якісного продукту залишається використання імпортного обладнання, імпортної фурнітури та ДСП. Звісно, клієнти також стали більш обізнаними та вимогливими при виборі меблів, і хоч основним критерієм відбору залишається ціна — покупців також цікавить функціональність, дизайн, якість меблів, а також різноманітні нюанси – фурнітура, ДСП, покриття, кромки та екологічність матеріалу. Користуються попитом вироби з натурального дерева, шпону.

За час свого існування ринок офісних меблів відчутно розділився на декілька сегментів: — “гаражники” та дрібні компанії, які виготовляють дешеві меблі під замовлення в основному з вітчизняних матеріалів; — компанії, які працюють під складську програму і намагаються задовольнити клієнта високим асортиментом різних цінових категорій; — трейдери, які пропонують в основному імпортні офісні меблі. Що стосується самих меблів, існує широкий асортимент у трьох цінових категоріях – дешеві меблі для персоналу (так звані оперативні меблі), меблі середньої цінової категорії для персоналу та дорогі меблі (директорські кабінети) для топ-менеджменту.

Конкуренція

Висока конкуренція – характерна риса виробництва офісних меблів в Україні. Серед лідерів які “правлять бал” на вітчизняному ринку називають ДП “Меркс Меблі”, ЗАТ “Енран”, компанію “Ірма”, донецьку компанію “Ерготехнології” та Харківське АТЗТ “Меблі Трейд”- торговельна марка “Євротех”, а також до 20 інших крупних компаній.

Однак, виготовлення офісних меблів настільки простий за технологічним рівнем процес, що підрахувати усіх, хто оволодів ним, ніхто не наважується. Якщо підтримувати складську програму обтяжливо фінансово, — тут і оренда, і податки, і технології повинні бути на рівні, то виготовляти меблі під замовлення можна і в гаражі без зайвих витрат. Безліч дрібних компаній та “гаражників” роблять велику послугу для споживачів, утримуючи ціни на офісні меблі на мінімальному рівні. Кожен з них бере для себе мінімальну частку заробітку, але у своїй масі “гаражники”, “деревопили”, як їх зазвичай називають, становлять серйозну конкуренцію для серійних виробників.

Асортиментна політика

Асортиментна політика є дуже важливою у сучасних умовах. Клієнт повинен відчувати, що у нього є вибір, тому кожна фірма, яка серйозно займається виробництвом та продажем меблів, повинна мати мінімальний асортиментний ряд. Часто, якщо компанія не виготовляє, наприклад, офісні крісла та стільці, для поповнення асортименту відсутню частину товару доводиться закуповувати у постачальників. Адже якщо клієнт піде за кріслами до конкурентів, то він може купити там і все інше.

Виробники поділяють свою продукцію на кілька категорій – офісні меблі низької та середньої цінових категорій, що виготовляються із вітчизняного та польського ДСП; – директорські кабінети, для створення яких використовують імпортні матеріали (ДСП постачається як правило з Італії, Угорщини чи Словаччини, а гарнітура — з Німеччини). Кожна серія, повинна мати декілька варіантів у різних стилях — модерн, класика, екстравагантний. Часто вони переплітаються.

Дрібні фірми не переймаються проблемами створення власних дизайнерських рішень, не вбачаючи нічого “піратського” у відтворенні дизайну, побаченого у каталогах інших українських чи італійських фірм.

Ціни

Виготовлення якісних меблів є досить затратним видом виробництва – для того щоб утримувати якість на конкурентоспроможному рівні, потрібно залучати великі інвестиції у виробництво, закуповувати нові лінії, поновлювати технології, налагоджувати систему збуту. Крупні компанії намагаються задовольнити клієнтів як дорогими якісними меблями, так і меблями з більш дешевих матеріалів.

Оскільки офісні меблі, на думку більшості операторів, “продає їхня ціна”, зниження цін на продукцію дає миттєвий ефект. Крупна компанія, яка знижує ціни, одразу ж веде за собою інших операторів. 2001-2002 рік характеризувався жорсткою ціновою конкуренцією — компанії повально знижували вартість офісних меблів на 30 — 40 відсотків. Це призвело до того що вже біля року виробники працюють при мінімальній рентабельності. За словами директора з маркетингу компанії “Неопол” Максима Садчікова, ціни тримаються на такому рівні, що подальше їх зниження багатьох може вивести із гри. Причому, у вигіднішому положенні знаходяться великі компанії, з великими об’ємами продаж, які можуть дозволити собі тимчасово працювати навіть при нульовій рентабельності та “гаражники”, принцип роботи яких не потребує великих затрат. [8, c. 74-76]

Технології продаж

Ринок офісних меблів має свою специфіку і напряму пов’язаний з об’ємами будівництва та розвитком компаній. Можна чітко визначити, хто цікавитиметься офісними меблями і які вимоги до них ставитимуться. З цим пов’язаний розвиток активних, або, як їх ще називають, агресивних продаж, коли продавці самі виходять на клієнтів і напряму підписують контракт, обминаючи роздрібну мережу магазинів та салони. Активні продажі — основний канал збуту для невеликих компаній, але і серйозні виробники приділяють їм максимальну увагу, паралельно налагоджуючи і інші основні канали збуту — салони магазинів, мережу дилерів, відчутно зростає попит через Інтернет. Завдяки власним каналам збуту підприємці мають можливість знижувати ціну кінцевого товару, підіймаючи його конкурентоспроможність. Посередники втрачають свої позиції, більшість з яких або перекваліфікувались у виробників, або пішли з ринку. Проте частина трейдерів бачить перспективи свого розвитку у створенні меблевих супермаркетів, які б забезпечували споживачів великим асортиментом товарів імпортних та вітчизняних виробників, якісним обслуговуванням та невисокими цінами.

Розповсюджена тенденція до того, що виробники переходять дорогу посередникам та своїм же дилерам, продаючи клієнтам, які напряму виходять на них, навіть невеликі партії меблів за оптовими цінами. За таких умов, посередникам залишається лише сподіватися на клієнтів, які готові платити більше за сервіс та професійне обслуговування.

Основна частина реклами розміщується у періодичних виданнях та біг-бордах, популярність телереклами поступово падає. На рекламу витрачаються великі кошти, і хоч, на думку деяких операторів, її роль поступово знижується, ефективність цього “рушія прогресу” ніхто не заперечує. Однак до конкретного виробника клієнтів зазвичай приводить розкручене ім’я, чиясь рекомендація, зручне розташування салону, ціна, а також різноманітні маркетингові ходи — акції, конкурси та сезонні знижки. На думку операторів, не останню роль відіграє і швидкість виконання замовлення і рівень обслуговування.

Існують певні часові тенденції у продажу меблів, які не можна ігнорувати. Наприклад, за кілька місяців до Нового Року рівень реалізації різко підіймається, а потім на місяць — два об’єми продаж скорочуються. Літо також традиційно вважається “мертвим сезоном” для будь-якої торгівлі, оскільки люди, переважно у відпустках.

Імпорт

Імпортні меблі середньої та низької цінової категорій за якістю не відрізняються від вітчизняних меблів, і коштують однаково – тут по продажах, безперечно, лідирують вітчизняні меблі. Однак на ринку дорогих меблів імпортна продукція все ще переважає — тут наші виробники стикаються не лише з проблемою освоєння сучасних технологій, а й зі сліпою вірою в якість імпортних меблів. Хоча поступово ситуація вирівнюється на користь наших виробників.

Як розповів Дмитро Кальченко, керівник проекту “Магнат дизайн центру”, ціни на дорогі імпортні меблі залишаються такими ж, як і 2–3 роки тому – високими. Скромний директорський кабінет відомих європейських виробників коштуватиме від двох тисяч умовних одиниць, а верхня цінова межа практично відсутня, при бажанні можна купити і за 60–65 тисяч у.о. Великий об’єм продажу італійських меблів, які цінуються завдяки дизайну та зручності. І хоч є спроби копіювати моделі, а деякі з дрібних виробників навіть працюють за італійськими каталогами, проте до італійської якості вони не дотягують – інші ДСП, інші матеріали та обладнання, також помітне суттєве відставання у технологіях. Німецькі меблі відомі своєю функціональністю, довговічністю та простотою, однак на українському ринку представлені мало. Незважаючи на те що вітчизняні виробники, на думку деяких операторів, вже вийшли на рівень польських – польські меблі продовжують купувати. Серед представлених на українському ринку імпортерів, можна виділити Францію, Литву та Росію.

Експортуються українські меблі у більшість країн СНД, зокрема Росію. ДП “Меркс-меблі” у Москві відкрило своє представництво. Однак, поки для виготовлення якісних меблів використовуватимуться імпортні ДСП та комплектуючі, перспектива виходу наших меблів на ринок більш далекого зарубіжжя залишається примарною.

Дизайн

Вітчизняні виробники виготовляють, як правило, корпусні меблі, деякі іноземні компанії пропонують меблі з металевим каркасом.

Користуються стабільним попитом класичні моделі, однак молоді керівники намагаються відповідати сучасним тенденціям, за якими навіть традиційно громіздкі директорські кабінети стають легкими, з плавними та заокругленими лініями. Якщо раніше офісні меблі були виконані у темних тонах, то зараз більшим попитом користуються світлі, легкі тони, з різними варіаціями – горіховий, сливовий, світлосірий. Успішно розвивається та удосконалюється стиль “hi-tech”, або модерн, де використовується скло, метал, пластик.

Загалом офісні меблі стають світлими, максимально мобільними. Останнім часом, замість стаціонарних перегородок деякі компанії пропонують внутрішні мобільні офісні перегородки, які у будь-який час можуть бути трансформовані або переміщені.

Одним із обов’язкових елементів серед послуг кожного серйозного виробника або трейдера є послуги по проектуванню приміщення. Дизайнери пропонують оптимальні рішення, демонструють віртуальні фотографії, де клієнт може побачити свій майбутній офіс.

Крісла та стільці

Близько шести років тому в Україні почало налагоджуватись виробництво офісних крісел та стільців. Проте так склалося, що виробництвом стільців та крісел і виробництвом корпусних меблів займаються різні компанії. Сьогодні в Україні досить потужне виробництво офісних гобеленових крісел та шкіряних крісел, компанії дуже швидко розвиваються, уважно стежать за ринком, випускають нові колекції, які приймаються споживачами.

Серед основних виробників крісел та стільців в Україні називають компанію “Новий стиль Україна”, ДП ТД Маркет-групп, ООО «Примтекс плюс» та ТОВ «ХаСеН-к». Невеликих виробників також вистачає, однак у порівнянні з виробниками корпусних меблів конкуренція не така жорстка. В цілому ринок вже сформований, проте конкуренти не дають один одному тупцювати на місці, постійно розвиваючись і освоюючи нові технології. Приблизно з Нового Року “друзі-конкуренти” утримують ціни стабільними, за винятком дрібних виробників, які демпінгують, щоб утриматись на ринку. Вони поступово витісняються з ринку, не витримуючи вимог до якості, об’ємів та швидкості виконання замовлень, на ринок виходять більш потужні компанії. “Гаражників”, які виготовляють крісла, мало – технологія виготовлення складніша та й витрати для того, щоб розпочати власне виробництво, часто завеликі.

В Україні виготовляються далеко не всі механізми, необхідні для виробництва крісел. Якщо стільці для відвідувачів можна виготовити без використання імпортних матеріалів, то більш складні операторські крісла та крісла для керівників складаються з механізмів, які закуповуються за кордоном — газ-ліфт, мультиблоковий механізм, синхронмеханізм і т.д. Закуповують механізми у Польщі, Німеччині, Тайвані.

Вітчизняні офісні крісла користуються попитом в Україні – близько 80 відсотків продаж припадає на вітчизняну продукцію. Однак вважається, що вітчизняні стільці та крісла все ще відстають від польських у якості та швидкості реагування на нові тенденції, хоча відрив швидко скорочується, і українські крісла експортуються до Литви, Естонії, Казахстану, Росії, країн Європи та США.

Місця для сидіння, як їх називають, розподіляють на три категорії: стільці для відвідувачів, операторські крісла та крісла для керівників, які масивніші та дорожчі. Крісло повинне бути ергономічним (зручним і модним.) Критерії, які висуваються навіть до найпростіших крісел — зручність у роботі та відпочинку. Масовим попитом користуються дешеві стільці для відвідувачів та дешеві операторські крісла, більш дорогі продаються набагато повільніше. Незважаючи на тенденцію меблів до освітлення, крісла найчастіше купують темних тонів. Та коли з клієнтом починають працювати дизайнери – офісні крісла набувають світліших, веселіших кольорів.

Простежується тенденція, що виробники крісел поступово схиляються до того, що кожен повинен займатись своєю справою. І хоча виробники мають свої салони-магазини, все ж з’являється схильність перекладати проблеми збуту на плечі посередників та дилерів. І звичайно ж, відносини з ними набирають нових якостей. Якщо раніше навіть дрібну партію можна було придбати у виробника за дилерськими цінами — зараз, щоб не ображати партнерів по бізнесу, знижки робляться тільки для великих партій.

Хоча можливості виходу на ринок нових операторів все ще реальні, вони потребують залучення значно більших інвестицій, ніж кілька років тому. І, оскільки, є набагато перспективніші шляхи для розміщення інвестицій — поява нових серйозних гравців на ринку офісних меблів малоймовірна. Передбачається поступове зникнення з ринку дрібних виробників і розширення діяльності крупних фірм. Попит на офісні меблі в найближчі кілька років не падатиме, тому виробники не охоче покидатимуть свої ніші, тож конкуренція може загостритись та набути інших масштабів та форм. [10, c. 61-65]

Висновки

На наш погляд, сьогодні меблевий ринок України знаходиться ще в стадії становлення , а не розквіту. По оцінкам, потреба в м'яких офісних меблях поки ще не дуже велика. Позначається і низька платоспроможність компаній, і відсутність великих офісів, де можна було б розмістити спеціальні меблі. По спостереженнях, на просування нового товару витрачається від 3-х місяців до півроку.

Цілком нові зразки товару, звичайно, вимагають, більшого терміну просування. Клієнту треба довести, що саме такий товар йому дійсно потрібний. Доцільно, щоб у майбутньому багато виробників меблів прийшли б до висновку, що індивідуальне замовлення набагато вигідніше, чим масове виробництво. Хоча, з іншого боку, виготовлення ексклюзивних меблів тягнуть за собою великі витрати.

На сьогоднішній день виробники меблів вже відчувають конкуренцію, але вона поки ще не настільки гостра, щоб бити тривогу. У кожного виробника є своя ніша, працюючи в який він не мішає конкурентам. Єдине, що робить негативний вплив, так це діяльність дрібних фірм, які, працюючи практично в підвалах, пропонують меблі по демпінговим цінам.

Споживач, згодом може розчаруватися у вітчизняних меблях, які придбав по низькій ціні і прийде до висновку, що імпортний товар краще. А це не так. Сьогодні вітчизняні виробники можуть випускати добротні меблі, що по якості краще польської і не поступаються аналогічним зразкам італійських виробників. Поступово вітчизняний виробник витискає з українського ринку іноземців.

Список використаної літератури

1. Весна на ринку меблів // Галицькі контракти. — 2001. — № 14. — C. 22-25

2. Волосецкая А. Стойкий оптимизм // Бизнес. — 2005. — № 18-19. — C. 166-169

3. Волосецкая, Анна Удержаться в кресле // Бизнес. — 2005. — 21 марта. — C. 106-107

4. Касумов Т. Метаморфози меблевого ринку // Галицькі контракти. — 1998. — № 42: Документи для роботи. — C. 36-41

5. Ксенз Л. Короли ширпотреба: Украинские производители мебели завоевали дешевый сегмент собственного рынка, другие пока остаются недоступными // Компаньон. — 2000. — № 40. — C. 52-54

6. Меблева незалежність // Галицькі контракти. — 2002. — № 17. — C. 22-24

7. Ряполов К. Провинция Стулширь: Рынок офисной мебели // Бизнес. — 2003. — № 12. — C. 122-125

8. Ряполов К. СТОЛьники и СТУЛьники 2003 : Рынок офисной мебели // Бизнес. — 2003. — № 29. — C. 74-76

9. Стольники и стульники // Бизнес. — 2002. — 20 мая. — C. 60-65

10. Трамбицкая Л. Структурные особенности рынка мебели // Маркетинг. — 1998. — № 3. — C. 61-65

11. Шрамко Е. Кому шкафчик, а кому- диванчик // Компаньон. — 1999. — № 37. — C. 50-52