Вступ

1. Світові ринки дорогоцінних металів: сучасний стан та основні чинники впливу

2. Світовий ринок срібла: попит та пропозиція

3. Світовий ринок платини: попит та пропозиція

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Оцінка операцій із дорогоцінними металами актуальна як для інвесторів, так і для банків, особливо за нестабільної економічної ситуації, що, зокрема, спостерігається в Україні після світової фінансової кризи. Дорогоцінні метали — надійний засіб заощадження та нагромадження, тому він може бути повноцінною складовою інвестиційного портфеля. Хоча золото вже понад три десятиліття не є замінником грошей, воно залишається важливим фінансовим інструментом. Золотий запас держави — вагомий чинник її могутності.

Історично склалося так, що після Другої світової війни саме долар США став основною резервною валютою. Цей факт зумовлений накопиченням у офіційних резервах Сполучених Штатів Америки найбільшого на той час запасу золота в світі.

Вкладення у дорогоцінні метали — ефективний спосіб страхування від інфляції, оскільки за її наявності відбувається знецінення грошей та зростання цін на всі товари (зокрема й дорогоцінні метали). Вкладення ж в іноземні валюти з метою заощадження супроводжуються значними ризиками, пов’язаними з тим, що будь-які гроші є зобов’язаннями уряду держави і їх надійність безпосередньо залежить від стабільності економічної ситуації цієї країни на певний момент. З огляду на значний державний борг США та на певні проблеми країн єврозони вкладення у дорогоцінні метали набувають особливої ваги. Слід зауважити, що згідно з дослідженнями зарубіжних аналітиків дохідність цінних паперів на американському ринку протягом 1969— 2009 років зросла у 12 разів, нафти — у 25 разів, золота — у 35 разів. З метою підвищення ефективності операцій із дорогоцінними металами необхідно враховувати чинники, що впливають на попит і пропозицію цих металів у світі.

1. Світові ринки дорогоцінних металів: сучасний стан та основні чинники впливу

Характерною ознакою золота є його широке застосування майже всіма державами світу як страхового і резервного фонду. Державні запаси золота, що зберігаються у центральних банках різних країн та в МВФ, становлять на сьогодні понад 31 тис. тонн. Значна їх частина може бути виставлена на продаж.

Незважаючи на те, що основною часткою пропозиції золота за ідеєю має бути нововидобутий метал, на практиці нині ще домінує пропозиція брухту цього металу, а також золота, виставленого на продаж банками та інвесторами.

Загалом попит на золото формує в основному ювелірна промисловість. Однак її роль у формуванні цього попиту поступово зменшується (див. графік 1). Якщо у 2005 році частка ювелірної промисловості в загальному попиті становила 70%, то у 2009му — 52%. Спад попиту спостерігався в усіх країнах, крім Китаю та Індії, де протягом двох останніх років істотно зросли інвестиції в золото і ювелірну продукцію.

Підвищення попиту на золото у Китаї зумовлене насамперед стрімким економічним розвитком держави і зміцненням юаня, а також зростанням чисельності та рівня добробуту середнього класу, високою нормою заощадження у населення та політикою держави, спрямованою на лібералізацію і розвиток внутрішнього ринку дорогоцінних металів. Зростання попиту на золото в Індії зумовлене як національними традиціями, так і вагомою роллю ринку ювелірних прикрас на тлі економічного піднесення країни.

Якщо попит на золото в ювелірній промисловості у 2005—2009 роках падав, то інвестиційний попит унаслідок поширення світової валютної кризи у цей час, навпаки, — зростав. У 2009 році було досягнуто історичного максимуму обсягів інвестиційного золота на суму 55 млрд. доларів США (див. графік 2). При цьому велику частину інвестицій здійснено біржовими індексними фондами (ETF-фондами). Слід зауважити, що інвестиційний попит є по суті інвестиціями саме у вигляді придбання банківських злитків, монет, “металевих” рахунків та ETF-фондів. Інвестиції в ювелірні прикраси дещо відрізняються від перелічених вище, оскільки ці вироби мають водночас і художню цінність, що додає їм спорідненості з об’єктами тезаврації.

На підвищення цін на золото у 2007— 2009 роках значно вплинуло зниження обсягів дехеджування виробників. Дехедж — приведене до “фізичної величини” зниження обсягів коротких позицій виробників золота. Зазвичай виробники здійснюють хеджування від зниження цін на золото і підтримують короткі позиції за терміновими контрактами у формі опціонів. Зниження цих позицій виробниками призводить до підвищення цін на золото (оцінку хеджа виробників проводять експерти британської дослідницької компанії ДжіЕфЕмЕс (GFMS) і банку Сосьєте Женераль (Societe Generale). Пропозицію на ринку золота формують насамперед такі фактори, як обсяги його видобутку, продажу офіційним сектором і надходження золота після вторинної переробки (див. графік 3).

До основних країн, які постачають золото на світовий ринок, належать ПАР, Росія, США, Канада і Китай. Слід наголосити, що динаміка золотовидобування у Китаї протягом 2008—2009 років стала несподіванкою для всього світу: у 2009 році Китай випередив ПАР і став найбільшим у світі виробником золота.

Таким чином, проаналізувавши величини попиту і пропозиції золота у світі, можна стверджувати, що на ринку золота спостерігався профіцит на тлі рекордних цін на метал. Якщо у 2005 році ціна на золото становила 430.66 долара за унцію, то у 2007-му вона зросла до 655.49 долара за унцію, а наприкінці 2009-го вже становила 1 026.65 долара за унцію. Нині його ціна сягнула нового максимуму — 1 441.25 долара за унцію. Отже, можна дійти висновку, що на ціну золота впливають не лише чинники, що безпосередньо формують попит і пропозицію на ринку металу, а й інші, про які піде мова далі.

До 2010 року центральні банки всього світу протягом двох десятиліть були нетто-продавцями золота. З II кварталу 2010 року вони змінили свою політику, перетворившись у нетто-покупців. Передусім це стосується центральних банків країн, що розвиваються, з великими золотовалютними резервами. Так, Національний банк Індії збільшив за 2010 рік свої золоті запаси на 200 тонн, таким чином частка монетарного золота в його резервах зросла з 4.1 до 7.8%. Народний банк Китаю збільшив свої золоті запаси за п’ять років до 1.054 тис. тонн. Активно купує золото й Банк Росії. Він та Національний банк Індії в 2009—2010 роках лідирували у цій сфері. Однак порівняно з країнами з розвинутою економікою частка золота в їхніх зоотовалютних резервах є невеликою. За даними Світової ради з питань золота (World Gold Council — WGC), на початок 2010 року вона становила у Китаї — 1.5%, Росії — 5.1%, Південній Кореї — 0.2%, Бразилії — 0.5%. Щодо розвинутих країн, то світовим лідером за цим показником є США — 70.4%. Золоті резерви Німеччини становлять 66.5% від загального обсягу резервів, Франції — 64.6%, Великобританії — 16.3%. У свою чергу центральні банки західних країн знизили до мінімуму або зовсім призупинили продаж золота. У рамках п’ятирічної угоди між центральними банками регіону, яка втратила чинність 26.09.2009 р., вони могли продавати щороку до 500 тонн золота.

Таблиця 1. Обсяги запасів золота в окремих країнах світу та в МВФ

Країна	За станом на 31.12.2005 р.	За станом на 31.12.2010 р.
США	8.13	8.13
Німеччина	3.42	3.40
Італія	2.45	2.45
Франція	2.82	2.44
Китай	0.60	1.05
Швейцарія	1.29	1.04
Японія	0.76	0.77
Росія	0.38	0.79
Нідерланди	0.72	0.61
Резерви МВФ	3.217	2.814

Згідно з новою угодою на найближчі п’ять років центральні банки Європи оголосили про зменшення ліміту на продаж золота на 20% — до 400 тонн за рік. Приблизно за рік дії нової угоди ними було продано лише 6.2 тонни, що на 96% менше порівняно з попереднім роком. На сьогодні багатьма центральними банками, що володіють найбільшими обсягами золотих резервів, підтримується консервативна стратегія (див. таблицю 1). Слід також зауважити, що хоча після прийняття у 1978 році Другої поправки до Статуту МВФ операції із золотом для нього обмежено, золото все ж може бути прийняте фондом (за умови схвалення переважною більшістю Виконавчої ради МВФ) як погашення зобов’язань країнами — членами фонду.

Лідерами з нарощення власних золотих резервів є Народний банк Китаю та Банк Росії, мета політики яких полягає у підвищенні ролі національної валюти у світі, що потребує істотного збільшення її золотого забезпечення та диверсифікації власних резервів.

2. Світовий ринок срібла: попит та пропозиція

Основними споживачами срібла, що формують його попит на світовому ринку, є ювелірна галузь, фотосправа і промисловість (див. графік 4). Обсяги попиту на срібло у світі з боку промислових підприємств унаслідок світової кризи у 2009 році зменшилися порівняно з попереднім роком на 21%. Однак при цьому проявилася тенденція до зростання промислового попиту на зазначений метал у Китаї та Японії. Скорочення споживання срібла спостерігалося переважно в Індії (до 60%). У ювелірній промисловості протягом 2005—2009років попит упав неістотно — до 10%, що в основному пов’язано зі зміною потреб споживачів.

Обсяги видобутку срібла протягом 2005—2009 років збільшилися з 636.6 до 709.6 тонн (на 11.4%). Лідерами з видобутку в 2009 році стали Перу, Мексика, Китай, Австралія і Болівія (див. таблицю 2).

Незначне скорочення пропозиції на ринку срібла відбувалося внаслідок зменшення обсягів його продажу державами, скорочення постачання посередниками та згортання продажу із запасів виробників, що було викликано побоюваннями виробників щодо можливого зниження попиту на метал на світовому ринку (див. графік 5).

У цілому ж можна стверджувати, що протягом 2005—2010 років рівень пропозиції срібла у світі суттєво не змінився і відповідав попиту на цей метал. Водночас спостерігалося істотне зростання цін на срібло — (з 7.31 долара за унцію в 2005 році до 23.39 долара за унцію в 2010 році).

Таблиця 2. Перша десятка країн — виробників срібла

№	Країна	Обсяги видобутку, млн. унцій
п/п		2005 р.	2009 р.
1	Перу	111.6	123.9
2	Мексика	96.4	104.7
3	Китай	75.4	89.1
4	Австралія	55.6	52.6
5	Болівія	20.1	42.6
6	Росія	39.6	42.2
7	Чилі	51.5	41.8
8	США	36.7	39.8
9	Польща	40.4	39.2
100	Казахстан	26.1	21.7

Тобто динаміка світових цін на срібло, як і на золото, крім впливу чинників, що безпосередньо формують попит і пропозицію на метал, залежить і від інших умов.

3. Світовий ринок платини: попит та пропозиція

Ще одним дорогоцінним металом, на який постійно підтримується попит на міжбанківському ринку, є паладій. Інтерес до цього металу виник у ХХ ст., зокрема, у зв’язку з розвитком виробництва електронного устаткування, каталітичних конверторів для автомобілів. Причому, незважаючи на численні розробки, повноцінної заміни паладію дотепер не знайдено. Як і на ринках інших дорогоцінних металів, на ринку паладію спостерігалася тенденція до стрімкого зростання інвестиційного попиту за останні три роки переважно за рахунок інвестиційної активності ETF-фондів. Порівняно з показниками 2006 року інвестиції у паладій за 2007 рік зросли у 5.4 раза, за 2008-й — у 8.73 раза, за 2009-й — у 13 разів (див. таблицю 5).

В останні роки збільшення попиту на паладій спостерігалося в Європі, стрімке зростання зафіксовано в Китаї; у Північній Америці і Японії попит на цей метал стабільний. Ринок пропозиції паладію формували ті ж країни, що і ринок пропозиції платини. Зокрема частка Південної Африки в обсязі постачання металу становила 30—33%, Росії — 48—53%, Північної Америки — 11—13%, Зімбабве — 2—2.5% (див. таблицю 6). Загалом пропозиція паладію в 2010 році становила 221.1 т, попит — 220.7 т.

Таблиця 3. Світовий попит на платину в 2005-2009 роках

Тонни
Сфери застосування	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.
Автокаталізатори	118.1	121.5	128.9	113.7	69.4
Хімічна промисловість	10.1	12.3	13.1	12.4	9.2
Електроніка	11.2	11.2	7.9	7.1	5.9
Виробництво скла	11.2	12.6	14.6	9.8	0.3
Ювелірна промисловість	76.6	68.8	65.6	64.1	93.6
Медицина	7.7	7.8	7.2	7.6	7.8
Нафтопереробка	5.4	5.6	6.5	7.5	6.4
Інвестиційний попит	0.5	-1.2	5.3	17.3	20.5
Інше	7.0	7.4	8.2	9.0	5.9
Утилізація металу	-39.5	-44.0	-49.5	-56.9	-43.7
Попит, усього	208.3	201.4	207.8	191.6	175.3
Джерело:огляд “Platinum-2010” компанії “Джонсон Метью” (Johnson Matthey).

У цілому на ринку паладію також спостерігався профіцит, що збільшувався протягом 2005—2007 років (з 32.7 до 54.3 тонни), але протягом двох наступних років він скоротився більш як у 2.5 раза: відповідно до 19.8 тонни (2008 р.) і 23.6 тонни (2009 р.). У 2010 році ринок паладію був наближений до рівноваги (обсяг профіциту складав лише 1.6 тонни). 

Проаналізовані нами дані дають підстави стверджувати, що на ціни світових ринків дорогоцінних металів впливають не лише чинники, що безпосередньо формують попит і пропозицію (рівень видобутку металів, їхні державні запаси, споживання різними галузями промисловості тощо). Наведені на графіках 6 і 7 дані, засвідчують, що впродовж останніх п’яти років, незважаючи на стійке перевищення пропозиції над попитом, спостерігалася тенденція до стрімкого зростання цін на метали.

Висновки

Отже, за результатами досліджень можна дійти таких висновків. На динаміку цін на світових ринках дорогоцінних металів, крім обсягів їх видобутку і рівнів споживання, суттєво впливають зміни курсів валют, фондових індексів і цін на нафту. Водночас на ціни кожного виду дорогоцінного металу справляють вплив курси різних валют і фондові індекси. Наявна також доволі сильна кореляція між окремими ринками дорогоцінних металів, причому кореляційний зв’язок завжди прямий, тобто можна стверджувати, що ринки дорогоцінних металів значною мірою підтримують один одного.

Оцінювання динаміки цих чинників, визначення ступеня їхньої значущості й характеру взаємозв’язку дає змогу отримати ширше уявлення про тенденції і процеси, які спостерігаються на світових ринках, а також точніше прогнозувати майбутні ціни на дорогоцінні метали. Крім того, виявлення та визначення взаємозв’язків зазначених чинників певною мірою може знизити рівень інвестиційних банківських ризиків, оскільки причинами фінансової кризи були зокрема недостатньо раціональна диверсифікація фінансових вкладень та недооцінка зв’язків між ними.

На світові ціни дорогоцінних металів найбільше впливають зміни курсів таких валют, як долар США і швейцарський франк. Особливий вплив на ціни дорогоцінних металів швейцарського франка зумовлений, по-перше, тим, що Швейцарія є світовим центром торгівлі золотом (через Цюріх реалізується близько 50% золота, призначеного для задоволення промислово-побутового попиту на метал у світі) і, по-друге, важливе значення має нейтралітет країни і стабільність валюти. Вплив зміни курсу канадського долара на ціни платини і паладію зумовлений тим, що Канада є одним із найбільших постачальників платини на світовий ринок. Крім цієї валюти, на формування цін на платину і паладій впливає також зміна курсу австралійського долара. Однак ступінь впливу і канадського, і австралійського доларів поки що не дуже високий (порівняно з доларом США і швейцарським франком).

Одним із найвагоміших чинників, що впливають на динаміку цін на срібло, є зміна курсу фунта стерлінгів. Слід також зауважити, що зміна курсів фунта стерлінгів і японської єни впливає на ціну лише одного металу (відповідно срібла і платини), що робить згадані валюти привабливими в контексті мінімізації інвестиційних ризиків.

Список використаної літератури

1. Абалов А.Э. Международный рынок драгоценных металлов: основные принципы функционирования. — Спб.: ООО “Издательство ДНК”, 2001. — 160 с.
2. Бодрова, Н. Світові ринки дорогоцінних металів: сучасний стан та основні чинники впливу [Текст] / Н. Бодрова // Вісник Національного банку України. — 2011. — № 7. — С. 26-32
3. Василенко В. В. Характеристика сегментації ринку банківських металів України [Текст] / В. В. Василенко // Актуальні проблеми економіки. — 2012. — № 6. — С. 248-254
4. Диба М., Бахтарі Е. Еволюція золота: історія і сучасність // Вісник Національного банку України. — 2008. — № 10. — С. 20—28.
5. Шаров Ю. Сучасні тенденції розвитку та інвестування ринків дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння [Текст] / Ю.Шаров // Вісник Національного банку України. — 2001. — № 1.- С.18-22