Вступ.

Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти туристичної та рекреаційної системи.

1.1. Передумови формування і розвитку туристичного комплексу Прикарпатського регіону.

1.2. Роль туристичного комплексу у структурі господарства регіону.

Розділ 2. Аналіз рекреаційних ресурсів та готельно-ресторанної інфраструктури Прикарпатського регіону

2.1. Рекреаційно-туристський напрям господарювання Прикарпатського регіону.

2.2. Аналіз основних сегментів туристично-рекреаційної інфраструктури.

Розділ 3. Стратегії розвитку та маркетингу туризму та рекреаційної діяльності Прикарпатського регіону.

3.1. Програми розвитку туристичної сфери областей Карпатського регіону.

3.2. Перспективи розвитку міжнародного туризму в Прикарпатському регіоні.

3.3. Пропозиції щодо вдосконалення компонентно-функціональної структури туристичного комплексу регіону.

Висновки і пропозиції.

Список використаної літератури.

Вступ

Актуальність теми. За останнє століття туризм перетворився на потужну високорентабельну індустрію, величезний комплекс у якому тісно переплелися економічні і соціальні інтереси. Розвиток туризму збільшує кількість робочих місць, розширює торгівлю, транспортні перевезення, спонукає до розбудови нових доріг, готелів, туристичних баз, розвитку ринкових відносин та міжнародного співробітництва. В економіці найбільш розвинених країн Західної Європи та Америки ця галузь посідає одне з чільних місць за обсягами доходів, кількістю створених робочих місць, надходжень до бюджету. Завдяки стрімким темпам зростання вже наприкінці минулого та на початку ХХІ століття туристична галузь стала лідером світової економіки. З туристичною діяльністю пов’язано близько 12% світового ВВП, понад 30% обсягів послуг світової торгівлі, 11% світових споживчих витрат, 7% загального обсягу інвестицій та 5 % податкових надходжень.

Розвиток туризму в Прикарпатському регіоні України є високо актуальним. Перетворення регіону на туристичну зону з європейським рівнем сервісу та комфортабельності принципово змінить обличчя як регіону, так і держави. Регіон має унікальні умови для розвитку туризму та санаторно-курортної галузі. Чисельні природні та культурні атракції, угіддя, мінеральні джерела, горні масиви призначені саме для таких цілей. Регіон має неоціненний лікувально-рекреаційний потенціал, всі умови для розвитку різних видів туризму: рекреаційного, історико-пізнавального, релігійного, спортивного, зеленого, екстремального тощо.

Теоретичні аспекти відбудови сфери туризму досліджуються в роботах таких вітчизняних вчених: Барчукова Н.С., Онищенко В.О., Долішнього М.І., Євдокименко В.К., Жупанського Я.І., Ткаченко Т., Шаблія О.І., Квартальнова В.А., Кифяка В.Ф., Крачило М.П., Благуна І.С., Кравціва В.С. та інших.

Мета та завдання дослідження. Розвиток регіонального туристичного бізнесу в Карпатському регіоні буде сприяти створенню спеціальних малих і середніх підприємств, а також активізації і стимулюванню роботи цілої мережі галузей народного господарства: будівництва, торгівлі, сільського господарства, виробництва товарів народного споживання, транспорту і зв'язку, формуванню сучасної кадрової політики в регіоні і поетапному виходу регіонального туристичного бізнесу як на загальнодержавний, так і на світовий рівень туристичних послуг. У зв’язку з цим постає завдання виявлення перспективних напрямків розвитку туризму в Прикарпатському регіоні.

Об’єктом дослідженняє аналіз формування і розвитку туристичного комплексу Прикарпатського регіону

Предметом дослідженняє туристично-рекреаційні ресурси Прикарпатського регіону.

Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти туристичної та рекреаційної системи

1.1. Передумови формування і розвитку туристичного комплексу Прикарпатського регіону

Карпатський регіон в межах України — унікальна природна гірсько-лісова екосистема, яка займає 37,0 тис. км2, або 6,1% від усієї території країни. Це своєрідні "легені", де формуються три чверті стоків Дністра, Прута, Тиси та інших великих європейських рік. Найціннішим природним ресурсом регіону є ліс, який займає особливе місце. Це найдосконаліший природний комплекс, який продукує понад 20 тисяч видів продукції. Він є регулятором клімату, має незамінне водо- і ґрунтозахисне значення, є місцем рекреації, туризму, оздоровлення людей та ін.

Карпати мають потужний потенціал для розвитку різних видів туризму. Мальовничі ландшафти, рельєф, кліматичні умови створюють сприятливий фон для короткотривалого відпочинку. Карпати — єдиний регіон України, умови якого придатні для розвитку гірськолижного спорту на рівні світових стандартів.

Природний потенціал рекреації органічно доповнюється багатим арсеналом пам'яток історії, культури, архітектури, що є теж привабливим для іноземних туристів, як для відпочинку так і оздоровлення, духовного збагачення.

Карпатський регіон належить до найбагатших на Україні територій на пам'ятки історії та культури, найстарші з яких розташовані в районі Дністра та Закарпаття. На території чотирьох областей взято під охорону понад 6 тисяч пам'яток архітектури IX -XIX століть.

Таким чином, оцінка рекреаційного потенціалу території показує, що його якісні і кількісні параметри в поєднанні з географічними і економічними показниками є важливими об'єктивними передумовами розвитку рекреаційного комплексу Карпатського регіону. А це значні капіталонадходження, тісні зв'язки з іншими державами і основні-створення широкої мережі робочих місць. [5, c. 63-64].

В Карпатах у кожному лісовому масиві є насадження з різним складом деревних порід, з густими і зрідженими деревостанами, під кронами яких створюються різні мікрокліматичні умови. Відвідувачі без особливих зусиль можуть завжди знайти для відпочинку місця з відповідними для них умовами.

Проте не тільки фізіологічний комфорт важливий для людини. Не менше значення має емоційний і психологічний вплив лісу. При сучасному розвитку науки і техніки деякі санітарно-гігієнічні функції лісу можуть замінити технічні засоби, наприклад, кондиціонер повітря, озонатор (створення штучного мікроклімату тощо). Але нічим не можна замінити позитивного емоційного та психологічного впливу, який одержує людина від спілкування з живою природою. З розвитком індустріалізації та урбанізації естетична роль лісових насаджень істотно зростає.

Емоційний та психологічний вплив лісу зумовлюється його естетичними якостями. Проявляються вони через сприйняття людиною краси і динамічності лісових пейзажів, різноманітності характеристик лісових насаджень. З якою б метою не прийшла людина до лісу, свій перший погляд вона завжди зупиняє на його загальному вигляді, на оточуючих деревах і кущах, на багатстві трав'яного покриву.

Українські Карпати характеризуються багатими рекреаційними ресурсами. Важливою складовою цих ресурсів є ліси з наявними в них мінеральними джерелами. Це зумовлює широкий розвиток стаціонарних лікувальних та оздоровчих закладів, різноманітних видів і форм відпочинку людей. Найбільш поширеними видами лісової рекреації в Карпатах є лікувальна, оздоровча, спортивно-туристична, утилітарна та пізнавальна.

Особливе значення має лікувальна рекреація, головна мета якої — лікування і профілактика захворювань. Вона базується на використанні оздоровчих властивостей лісів у комплексі з мінеральними водами, грязями, ваннами та кліматотерапією. Так, у Закарпатській області на базі використання гідрокарбонатно-натрієвих, натрієво-кальцієвих та хлоридно-натрієвих вод функціонують бальнеологічні санаторії «Синяк», «Сонячне Закарпаття», «Поляна», «Квітка полонини», «Шаян», «Гірська Тиса», «Верховина» та кліматична здравниця «Карпати». У передгірній частині Львівської області широкою популярністю користуються бальнеологічні санаторно-курортні комплекси державного значення Трускавець і Моршин, мінеральні води яких з успіхом застосовуються для лікування і профілактики захворювань органів травлення, печінки і нирок. В Івано-Франківській області найбільше значення мають кліматичні санаторно-курортні комплекси Яремче, Ворохта, Косів та бальнеологічно-грязевий курорт Черче. Кліматичні санаторії є також у Чернівецькій області. Санаторії і санаторно-курортні комплекси Карпат дають можливість щорічно лікувати понад 700 тис. чоловік. Лікувальна рекреація здійснюється, як правило, в стаціонарній, довгостроковій і організованій формах.

Не менш важливе значення має оздоровча рекреація, яка базується виключно на використанні цілющих властивостей лісів, її мета — відновлення працездатності людей, зняття фізичних і нервових навантажень. Здійснюється як у стаціонарній, так і в нестаціонарній формах.

Для стаціонарного оздоровлення людей у Карпатах функціонують близько 30 санаторіїв-профілакторіїв, понад 50 баз і будинків відпочинку, 75 дитячих таборів та інші заклади, які розташовані в лісах або поблизу них. Вони дають можливість щорічно оздоровлювати більше 100 тис. чоловік.

Проте найбільш масовим є нестаціонарний, або самодіяльний відпочинок у лісі. Влітку десятки тисяч людей у вихідні виїжджають у приміські ліси, з якими є добре транспортне сполучення.

Як правило, оздоровча рекреація до деякої міри поєднується з утилітарною та пізнавальною. Використання лісів для масового відпочинку населення невпинно зростає. Удосконалення руху громадського транспорту, збільшення кількості транспортних засобів в індивідуальному користуванні, будівництво нових доріг — все це значно розширює можливості нестаціонарної оздоровчої рекреації.

Провідне місце в Карпатах займає спортивно-туристична рекреація, яка поєднує заняття спортом, туризмом, мисливством і рибальством. До послуг спортсменів і туристів 14 спортивних баз і таборів, 36 туристичних баз, їх філій та притулків. Щороку в Карпати приїздить близько двох мільйонів туристів з різних кінців країни. Крупною спортивною базою державного значення є «Україна» у Ворохті. Провщні туристичні бази — «Прикарпаття», «Гуцульщина», «Сріблясті водоспади», «Карпатські зорі» на Івано-Франківщині; «Світанок», «Латориця», «Нарцис», «Трембіта», «Тиса», «Говерла» — на Закарпатті. Туристичні маршрути державного значення проходять через мальовничі гірські ліси до найвищої гори Говерла.

Сприятливі умови в Карпатському регіоні для занять мисливством і рибальством, але ці види рекреаційної діяльності до деякої міри обмежені відповідними строками і певними місцями.

Найбільш масовою і неорганізованою є утилітарна рекреація, яка поєднує аматорський збір грибів, дикоростучих ягід, горіхів, лікарських рослин і квітів з відпочинком у лісі. Цим видом рекреації охоплені практично всі ліси — від передгірних до високогірних районів. У періоди дозрівання ягід, горіхів, появи грибів десятки тисяч мешканців міст і сіл виїжджають в ліси, нерідко на досить велику відстань від населених пунктів.

Досить поширена в Карпатах пізнавальна рекреація, головна мета якої — духовний розвиток людини, збагачення її знань щодо живої і неживої природи, рослинного і тваринного світу. Вона здійснюється переважно шляхом організованих екскурсій у дендрарії, дендропарки, меморіальні лісопарки, до пам'яток природи, на особливо цінні природні об'єкти і комплекси. Великий інтерес виявляють відпочиваючі до краєзнавства, історичних та архітектурних пам'яток, на які багаті Карпати. Для пізнавальної рекреації в окремих лісових масивах створюються пізнавальні або навчальні стежки. Перші такі стежки створені в Трускавецькому та Івано-Франківському лісництвах Дрогобицького лісгоспзагу. [17, c. 185-186].

Важливе значення для пізнавальної рекреації мають пам'ятки живої і неживої природи, заказники, заповідні урочища та інші цінні природні і штучно створені об'єкти. Сьогодні в Карпатах налічується 39 державних заказників, 29 місцевого значення загальною площею понад 44 тис. га, 99 заповідних урочищ (8,8 тис. га), 22 пам'ятки природи державного (0,8 тис. га) і 142 пам'ятки природи місцевого значення (1,2 тис. га). Багато дендраріїв, дендропарків і арборетумів, де зібрані цінні колекції не тільки представників місцевої дендрофлори, але й з інших регіонів нашої країни і зарубіжних країн.

Зупинимося коротко на найбільш визначних пам'ятках природи та інших об'єктах, які інтенсивно використовуються для пізнавальної рекреації.

Скелі Довбуша. Серед зеленого моря букового лісу в урочищі Бубнище неподалік від Болехова на Івано-Франківщині на висоті близько 600 м над рівнем моря височать химерні громади кам'яних скель заввишки 25-30 м. Величезні камені-велети — Монах, Піка, Ведмідь та Одинець — ніби вишикувалися півколом у веселому гуцульському танку. В скелях видовбані печери, походження яких по-різному трактується в легендах. Достовірне те, що вони служили людині захистом від ворогів, лихоліття. В 1744 році під час походу на Дрогобич і Турку тут перебував легендарний Довбуш зі своїми опришками, тому й названі скелі його іменем. Скелі Довбуша — одне з найпопулярніших на Прикарпатті місць масового відпочинку і туризму.

Скит Манявський. На правому березі річки Манявки, притоки Бистриці Солотвинської, в околиці с. Маняви, що на Івано-Франківщині, в 1982 році створений державний лісовий заказник «Скит Манявський» площею 358 га. Свою назву він одержав від пам'ятника старовини — Манявського скита, заснованого в 1612 році Іваном Княгиницьким. Понад півтора століття скит служив опорним пунктом у боротьбі православної церкви проти засилля католицизму й унії на західноукраїнських землях. За указом імператора Йосипа II в 1785 році скит був ліквідований.

Цінний пам'ятник історії і культури Манявський скит в 1970-1980 роках був реставрований. Нині тут щорічно бувають десятки тисяч відвідувачів з різних куточків нашої країни, знайомляться з історією і культурою карпатського краю. Неподалік від скиту мальовничо виглядає збудоване в традиціях гуцульської архітектури Манявське лісництво з найкращим на Прикарпатті зоологічним музеєм.

Довкола Манявського скиту розкинулися лісові насадження заказника, в переважній більшості мішані, штучного походження, віком від 15 до 70 років. Цінним у заказнику є невеликий масив (1 га) старого 300-річного насадження модрини польської. Висота окремих дерев модрини, які входять до складу першого ярусу, досягає 35-40 м. Модринове насадження цінне як лісонасіннєва ділянка й одна з найдавніших пам'яток лісокультурної справи в Українських Карпатах. Навколо старого модринового деревостану на площі близько 3 га виростає молоде 40-річне модринове потомство. Мальовничий рельєф місцевості, стрімкі гірські потоки і водоспади — все це приваблює сюди туристів і відпочиваючих.

Долина нарцисів. В околиці Хуста на Закарпатті біля підніжжя Замкової гори щовесни манить туристів і відпочиваючих білизна килима квітучого нарциса вузьколистого, який зростає в цьому заповідному масиві на площі 256 га. Ще порівняно недавно майже вся долина Тиси від Хуста до Тячева кожної весни вкривалася білим цвітом нарцисів. З розвитком сільського господарства більшість масиву була розорана. Ділянки, що залишилися, взято під охорону держави. Долина нарцисів — унікальний природний комплекс, рекреаційне використання якого необхідно обмежити лише організованими екскурсіями з суворим дотриманням вимог охорони природи.

Тисовий заказник "Княж-Двір". Унікальною живою пам'яткою історії рослинності на Прикарпатті є Княждвірський державний тисовий заказник. Розташований він у Печеніжинському лісництві неподалік від Коломиї. Це один з найбільших в Україні природних осередків тиса ягідного. Заказник розташований на правому березі Прута і займає частину лісового масиву площею 208 га. Але основна маса дерев тиса розташована на площі близько 60 га. Інженером М.І.Луцаком підраховано, що в Княждвірському заказнику зростає зараз 15 123 екземпляри тиса заввишки більше 1,5 м. Переважна більшість його має в діаметрі 2-10 см, а в висоту від 1,5 до 6,5 м. Окремі екземпляри досягли в діаметрі ЗО см, а в висоту до 13 м. У минулому тис був досить поширений в Карпатах, про що свідчать назви рік і окремих населених пунктів (с. Тисів, ріка Тиса), наявність окремих дерев тиса в лісах Ворохтянського, Вигодського та Надвірнянського лісокомбінатів в Івано-Франківській та Путильського лісокомбінату в Чернівецькій області, а також осередок його на площі 10 га в Угольському заповідному буковому пралісі.

Арборетум "Діброва" має пізнавально-рекреаційне і науково-практичне значення. Це пам'ятка садово-паркового мистецтва державного значення. Закладений арборетум в 1972-1973 роках науковцями К.К.Смаглюком та В.І.Ступаром разом з працівниками Солотвинського лісокомбінату в Богородчанському лісництві на Івано-Франківщині. [10, c. 215-217].

Необхідно також відзначити, що через Прикарпатський регіон проходять усі сполучення із країнами Заходу як транспортними засобами (автомобільний, залізничний дорожній), так і повітряне та трубопровідне, що міцно поєднує регіон з сусідніми країнами.

Налагоджені шляхові сполучення роблять регіон привабливим для туризму та економічної співпраці у всіх напрямках діяльності [7, c. 36-37].

1.2. Роль туристичного комплексу у структурі господарства регіону

Туристично-рекреаційна галузь проголошена стратегічним напрямом розвитку економіки Івано-Франківщини і є важливим чинником стабільного й динамічного збільшення надходжень до бюджету, істотного позитивного впливу на стан справ у багатьох галузях економіки. Об’єктивно регіон має всі передумови для інтенсивного розвитку внутрішнього та іноземного туризму.

Роль туризму в господарстві краю зростає з кожним роком. Прикарпаття є одним із перспективних туристичних регіонів держави й відіграє важливу роль на українському туристичному ринку. У багатьох районах і містах області туристична галузь починає відігравати провідну роль у місцевому економічному житті, сприяючи розвитку місцевих громад та поглиблюючи взаєморозуміння у середині громад. Туризм сприяє підвищенню зайнятості населення, розвитку ринкових відносин, міжнародному співробітництву, збереженню екологічної рівноваги.

Розвиток туризму поліпшує інвестиційне середовище, стає джерелом поповнення державного та місцевих бюджетів, сприяє розвитку пов’язаних із туризмом галузей економіки. Він так само відіграє значну роль у збільшенні валютних надходжень і споживчого попиту, поліпшенні структури економіки, зміцненні економічного співробітництва між регіонами, підвищенні якості життя.

Потенціал Прикарпатського регіону, в тому числі Івано-Франківщини, тісно пов'язаний з потенціалом інших країн та інших регіонів. Досліджуваний регіон є транскордонним і межує з багатьма країнами Європи. Крім цього, він багатий на лісові, водні, земельні ресурси, а також запаси хімічної та будівельної сировини. Наявність значних природних рекреаційних ресурсів, а саме мальовничих ландшафтів Карпат, мінеральних вод Моршина, Трускавця приваблює як вітчизняних, так і іноземних туристів [6,с.123-124].

Івано-Франківська область визначила галузь туризму як одну із пріоритетних галузей свого соціально-економічного розвитку. Рішенням сесії обласної ради четвертого демографічного скликання від 22.11.2002 року за № 85-4/2002 затверджено Програму розвитку туризму в області на 2002-2010 роки. Програма передбачає здійснення комплексу заходів щодо удосконалення системи державного регулювання туризму, розвитку матеріально-технічної бази та туристичної інфраструктури, ефективного використання наявних рекреаційних ресурсів, збереження історико-культурної спадщини. Водночас розвиток даної галузі слід спрямувати шляхом адаптації її до європейської інтеграції. При цьому особлива увага має бути звернута на забезпечення екологічної безпеки. З урахуванням сьогоднішніх реалій суспільних відтворювальних процесів, до основних загроз екологічної безпеки в Карпатському регіоні слід віднести: забруднення та засмічення водних та земельних ресурсів через попадання у річки стічних вод промислових підприємств, змитих з полів отрутохімікатів; неконтрольоване вирубування лісів; забруднення атмосфери вихлопними газами через різке збільшення автотранспортних засобів; недостатній рівень фінансування та нерозв’язаність проблем утилізації сміття; використання морально та фізично зношених основних засобів; нераціональне землекористування; споживання імпортних, не завжди якісних продуктів; скорочення інвестицій в сферу охорони навколишнього середовища. З огляду на вищевказане, на нашу думку, вирішенню цих питань повинні сприяти консолідовані зусилля усіх урядових та неурядових організацій, промисловців, вчених не лише України, а й транскордонних країн Європи. Крім цього, для розв’язання усього комплексу проблем необхідна фінансова підтримка Європейського Співтовариства.Протягом останніх років туристична галузь в області динамічно розвивається. Існуюча база санаторно-курортних та оздоровчих закладів усіх форм власності (131 одиниць на 13,5 тисячі місць) дає можливість нарощувати лікувально-оздоровчі, туристичні, спортивні послуги, в тому числі й для іноземних туристів.

Зростає інтерес населення щодо зайняття туристичною діяльністю. Якщо кількість ліцензованих туристичних підприємств області у 2005 році складала 50, з них 14 туристичних операторів та 36 туристичних агенти, то станом на 01 жовтня 2006 року — туристичні послуги надавали 80 ліцензованих туристичних підприємств, з них 19 туроператорів, 61 турагент [2].

Розділ 2. Аналіз рекреаційних ресурсів та готельно-ресторанної інфраструктури Прикарпатського регіону

2.1. Рекреаційно-туристський напрям господарювання Прикарпатського регіону

Основна мета розвитку рекреаційної індустрії в Прикарпатському регіоні полягає в створенні конкурентоспроможної на світовому ринку сфери рекреаційних послуг, спрямованої на максимальне задоволення рекреаційних потреб населення України, забезпечення на цій основі комплексного розвитку території і її соціально-економічних інтересів при збереженні екологічної рівноваги.

Програма дій по досягненню цієї мети повинна бути синхронізована з темпами становлення ринкових механізмів і пов'язана з політикою структурних реформ в економіці. Розвиток матеріально-технічної бази рекреації залежатиме від багатьох чинників, а саме:

— рекреаційної активності населення;

— збільшення доходів населення і коливання цін на послуги;

— темпів проведення економічних реформ;

— стабільності грошової валюти і її конвертованості;

— насичення ринку товарами вітчизняного виробництва;

— лібералізації зовнішньоекономічної діяльності тощо.

У зв'язку з цим прогнозувати процеси в рекреаційній сфері на віддалену перспективу надзвичайно важко. На основі світового досвіду та економічного стану у України у нинішніх умовах в основу рекреаційної політики треба покласти такі пріоритети:

— забезпечення "внутрішньої конвертованості" рекреаційних послуг шляхом підвищення їх якості і розширення асортименту, поліпшення сервісних умов обслуговування;

— обмеження нового будівництва рекреаційних об'єктів, реконструкція і модернізація діючих;

— концентрація коштів і ресурсів на об'єкти інфраструктури;

— створення рекреаційних зон в приміських територіях для короткотривалого відпочинку населення великих міст;

— організація виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції для задоволення потреб відпочиваючих у високоякісних продуктах харчування;

— активне залучення приватного сектора (особливо в гірській місцевості) до туристського бізнесу. Це дозволить значно зняти напругу в пікові періоди щодо розміщення відпочиваючих і їх харчування;

— пошук оптимальних форм залучення іноземного споживача через створення відповідного сервісу обслуговування і надання рекреаційних послуг, що користуються попитом на міжнародному ринку (наприклад, ліцензійне мисливство);

— створення сучасної інформаційно-маркетингової служби у сфері рекреаційного бізнесу;

— вивчення структури і напрямків туристичних потоків та їх прогнозування;

— вивчення міжнародного ринку рекреаційних послуг, ділової активності і конкретних пропозицій іноземних інвесторів;

— активне формування висококваліфікованого кадрового потенціалу в сфері рекреаційного бізнесу;

— підготовка менеджерів, обслуговуючого персоналу, в тому числі за кордоном;

— налагодження потужної реклами, випуск високоякісного інформаційно-довідкового матеріалу [4, c. 46-48].

Реалізація вищенаведених пріоритетів створить необхідні умови для подальшого цілеспрямованого розвитку рекреаційної індустрії, стабілізує економічне становище рекреаційних об'єктів.

Відзначимо, що ступінь рекреаційного освоєння окремих зон і центрів має лімітуватись показниками рекреаційної місткості території, що базується на нормах антропогенного навантаження на ландшафт. Для цього необхідно виділити:

— існуючі рекреаційні центри потенційного розвитку;

— рекреаційні центри обмеженого розвитку;

— резервні зони рекреаційного освоєння.

Слід зазначити, що зміни, які проводяться нині в Україні, вимагають ефективнішого використання інноваційного чинника у розв'язанні багатьох проблем сучасного соціально-економічного розвитку країни. Ключовою серед них є охорона здоров'я людей, збільшення тривалості їх активного періоду життя.

До основних шляхів розв'язання цієї проблеми варто, безумовно, віднести докорінне поліпшення організації та управління процесами охорони здоров'я, зокрема розвитку рекреаційної індустрії. Особлива роль тут належить розвитку оздоровчих та лікувально-профілактичних закладів, впровадженню нових науково-містких технологій рекреації, лікування, реабілітації, сервісу, екологічним і санітарно — епідеміологічним дослідженням, професійному навчанню персоналу та підвищенню ефективності управління рекреаційною індустрією в регіоні.

Наведена градація територій зумовлює тактику і стратегію її освоєння. Районами першочергового освоєння слід вважати існуючі рекреаційні центри з певним розвитком інфраструктури, де потенційно можливе до науково обґрунтованих норм збільшення місткості рекреаційних об'єктів.

Території з високим лікувально-оздоровчим, пізнавально-естетичним і туристичним потенціалом, які і на даний час не освоєні, становлять резервний рекреаційний фонд регіону. В перспективі з урахуванням реальних змін у розвитку існуючих центрів, наявності матеріально-фінансових ресурсів, кон'юнктури ринку на відповідні послуги деякі території можуть відводитись під рекреаційне освоєння [1, c. 218-219].

2.2. Аналіз основних сегментів туристично-рекреаційної інфраструктури

Розвиток транспортної інфраструктури, розгалуження шляхів сполучення та еволюція туристичної індустрії є процесами тісно взаємопов’язаними і взаємозумовленими. Без сумніву, туризм став наслідком виникнення та розвитку транспортної системи. Послуга переміщення людей є постійним компонентом сервісу туристичної діяльності. Розвиток транспортної інфраструктури істотно впливає на туристичну привабливість регіону. Найбільш популярними є залізничний, автомобільний та повітряний види транспорту.

Перевагами залізничного транспорту є: регулярність роботи незалежно від погодних умов та пори року, швидкість та комфортність переміщень.

Загальна протяжність залізниць регіону становить 1483 км. Міжнародні потяги сполучають Івано-Франківську та сусідні області з Польщею, Росією, Молдовою, Білорусією. Через Тернопільську область проходять поїзди у Польщу, Болгарію, Чехію, Росію. В 2008 році в регіоні було перевезено 13427,0 тисяч пасажирів, значна частина яких переміщувалася з метою відпочинку та туризму, у тому числі – ділового туризму.

З 2000 року спостерігається тенденція до зниження кількості туристів, які подорожують залізничним транспортом на користь авіаційного та автомобільного транспорту. Особливо це стосується перевезень туристів, що прибувають із-за кордону та віддалених областей. Негативна динаміка пасажирських перевезень спонукала керівників залізниці до суттєвих змін. Так, на протязі 2006-2009 років залізничниками регіону:

— помітно оновлено рухомий склад та підвищено його комфортність;

— розроблено та впроваджено новий підвид потягу – рейкові автобуси. Це вкорочені поїзди, що працюють на близьких маршрутах. Зокрема, на маршрутах "Чернівці-Львів", "Ворохта-Львів";

— оптимізовано розклад, деякі з потягів, ("Івано-Франківськ-Киів") набули статусу "швидкий";

— піддано реставрації залізничні вокзали та переважну більшість посадочних платформ, зокрема у містах Івано-Франківськ, Тернопіль, Галич, Рогатин, Коломия, Яремче, Долина [13].

Проте, інфраструктура залізниці в цілому продовжує перебувати на низькому рівні. Ступінь зносу основних фондів складає більше 70 %, вони є застарілими фізично і морально і потребують значних інвестицій.

Автомобільний транспорт займає в Україні провідне місце серед усіх видів пасажирського транспорту. Представлений переважно автобусами різних марок. Автобус, як засіб пересування туристів, є найвигіднішим під час короткочасних туристичних поїздок, екскурсій та подорожей, для трансферів, відвідування спортивних та культурних заходів.

Регіон має розвинену мережу автошляхів. Їх довжина у Івано-Франківській області – 4,2 тис. км. Особливістю автомобільних доріг Західного регіону України є те, що частка штучних споруд та підпірних мурів на одиницю протяжності є удвічі більшою за середню в Україні. До того ж, більшість мостових переїздів (близько 70%) було побудовано більш ніж п’ятдесят років тому. На сьогодні стан штучних споруд, покриття доріг та придорожньої інфраструктури потребують глобальної реконструкції та розбудови.

Аналізуючи автомобільні перевезення протягом останніх восьми років, можна помітити тенденцію до зростання кількості пасажирів, які віддають перевагу автомобільному транспорту. Так, у 2000 році пасажирами стали 118429,4 тисяч осіб, а в 2008 році – 212767,6.

У регіоні функціонує близько 300 автозаправних станцій. Рівень їх забезпеченості об'єктами сервісів та торгуючими одиницями – низький. Мережа мотелів, придорожніх готелів та ресторацій розвинена украй недостатньо. Шляхи туристичного значення не обладнано паркувальними майданчиками, туалетами. Дорожні знаки, вказівники та дорожня розмітка практично не враховують потреби подорожуючих іноземних туристів, оскільки виконані переважно українською мовою. Такий стан вказівників та дорожніх знаків утруднює пересування автомобільних туристів і перешкоджає збільшенню туристичного потоку, насамперед з держав Західної Європи [11].

Проблеми стану та експлуатації інфраструктури автомобільного транспорту призводять до низької привабливості туристичних вояжів до України через низьку комфортність користування та високі дорожні ризики, що тягнуть відсутність задоволення від подорожі, утому та дорожній травматизм.

Основною привабливістю авіаційного транспорту з точки зору перевезень туристів є: швидкісність, особливо на великих відстаннях, та комфортність. Стан авіації: клас літаків, інфраструктура, безаварійність значною мірою демонструють обличчя держави, її економічне самопочуття.

Аналізуючи використання транспорту протягом 8 років, можна помітити, що найбільшим попитом авіаперельоти користувались у 2002 році (перевезено 15,5 тисяч пасажирів), починаючи з 2003 року кількість пасажирів постійно зменшувалася і у 2008 році досягла мінімуму.

В Івано – Франківській області функціонує міжнародний аеропорт "Івано-Франківськ", першопочатково обладнаний для прийому та обслуговування літаків за першою категорією ІКАО. Довгий час аеропорт приймав на себе навантаження туристичними, чартерними та комерційними рейсами. Останніми роками зношена експлуатаційна інфрастуктура аеропорту не давала змоги підтвердити його сертифікаційну придатність. Як наслідок, потужності аеропорту не використовувалися належним чином. Наразі аеропорт передано у приватну власність і піддано реконструкції, яку планується завершити до 2012 року. Опісля цього аеропорт матиме повноцінне туристичне завантаження, включно з обслуговуванням проведення у в Україні чемпіонату Європи "Євро – 2012".

В Тернопільській області функціонує 1 аеропорт 4 класу, 2 аеродроми (Мельниця-Подільська та Борщів) та 1 вертодром (Кременецький район). Власне аеропорт потребує будівництва нового аеровокзалу і всіх інфраструктурних споруд. Інші об'єкти також перебувають у нефункціональному стані. З цієї причини повітряний транспорт тут використовується рідко.

Доводиться визнати, що транспортна складова інфраструктури регіону розвинена невідповідно і значною мірою перешкоджає розвитку туризму.

На протязі 2000-2007 років ринок демонстрував зростання за всіма основними показниками. Збільшувалася кількість відпочиваючих, частка іноземних громадян в складі відпочиваючих, посилювалося просування продукту на зовнішній і внутрішній ринок. За 2008 рік суб’єктами туристичної діяльності регіону було обслуговано 708947 осіб, в тому числі 8688 іноземних туристів, 650547 внутрішніх туристів та 49712 громадян України, які виїжджали за кордон. З рисунку 3 видно, що у 2007 році в регіоні було обслуговано найбільше туристів [18].

Кількість туристів зростала у 2001 році на 2%, у 2002 на 20%, у 2003 на 36%, у 2005 році на 57%, у 2006 році на 73%, у 2007 році на 98%, лише у 2004 році зменшилась на 6,5% та у 2008 році на 17%, що є зумовленим світовою фінансовою кризою. Слід відмітити, що кількість екскурсантів зросла у 2008 році в порівнянні з 2000 роком у 8 раз. Найбільше іноземних туристів (16790 осіб) відвідало регіон у 2006 році, найменше — у 2004 році (див. таблицю 1).

Останніми роками внутрішній туризм Західного регіону України має такі зрушення:

— дещо збільшилась кількість гідних місць розміщення, які пропонують послуги за розумною ціною;

— вдвічі виросла популярність турів вихідного дня і одноденних турів та відповідних послуг;

— заклади рекреації розробили та пропонують багато нових програм.

Готельна індустрія – одна з головних складових туристичної індустрії, яка головним чином впливає на розвиток туризму в регіоні. Від її розвитку залежить не тільки завантаження транспорту та прибуток від надання туристичних послуг, але й розвиток таких секторів економіки як торгівля, сільське господарство, промисловість, будівництво, зв’язок.

Готельна індустрія є одним з найголовніших елементів інфраструктури туризму. В регіоні представлена: готелями, туристичними базами та пансіонатами, санаторіями-профілакторіями, дитячими оздоровчими таборами, мотелями, кемпінгами, готелями тощо. Зважаючи на низьку (порівняно до можливостей) розвиненість місцевого ринку рекреаційних послуг та невисокий рівень статистичних даних по нових приватних об'єктах, достатньо складно дослідити та провести абсолютно точну сегментацію підприємств відпочинку. Проте, умовно інфраструктуру місць розміщення туристичного обслуговування Тернопільської та Івано-Франківської областей можна розділити на декілька сегментів:

— санаторії та лікувально-оздоровчі центри;

— пансіонати та будинки відпочинку;

— готелі, туристичні бази, молодіжні табори;

В регіоні діють 102 готелі загальною приймальною здатністю 11957 місць. В 2008 році обслуговано 211,4 тисяч осіб, що на 3% більше ніж позаминулого року і на 29% більше ніж на початку аналізованого періоду (див. таблицю 2) [16, c. 5-6].

Найбільша частка готельного ринку Тернопільської області припадає на ВАТ "Тернопіль-готель", яке включає такі готелі як "Тернопіль" та "Галичина". Послуги розміщення в області надають такі заклади: "Юхнович", "Тернопіль", "Галичина", "Глобус", "Алігатор", "Гетьман", "Таня" (Чортків), "Острів", "Едем" (Кременець), "Гостинний двір", "Затишок" (Борщів), "Гранд" (смт. Дружба Теребовлянського району) та інші. Загалом в області сертифіковані послуги надають 40 закладів.

На території Івано-Франківської області діють 35 туристично-рекреаційних закладів, зокрема готелі "Надія" та "Аускопрут" (м. Івано-Франківськ), відпочинковий комплекс "Синьогора" (с. Гута Богородчанського району), готель "Маливо" (Надвірнянський район), бази відпочинку "Карпати" (м. Яремче), "Легенда Карпат" (м. Косов), готель "Князь Олег" (м. Долина), готель "Писанка" (м. Коломия) та інші.

Переважну більшість становлять готелі, збудовані за радянських часів, із застарілою матеріальною базою.

Розвиток санаторно-курортного господарства Західного регіону України є зумовленим наявністю унікальних рекреаційних ресурсів та їх лікувально-оздоровчими властивостями, красою природи, наявністю історичних та національних пам'ятників культури.

В Тернопільській, Чернівецькій та Івано-Франківській областях функціонує 30 санаторіїв та пансіонатів з лікуванням, 14 санаторіїв-профілакторіїв, 3 пансіонати, 17 баз відпочинку, 1861 дитячих оздоровчих таборів (див. таблицю 3).

В Тернопільській області діють 599 оздоровчих закладів, серед них — 9 санаторіїв та пансіонатів з лікуванням, 5 санаторіїв-профілакторіїв, 3 бази відпочинку та 582 дитячих оздоровчих таборів. Найбільш відомі з них такі як: оздоровчі заклади "Гайдарівець" (Шумський р-н) та "Лісова пісня" (Борщівський р-н), санаторій "Збруч", офтальмологічний санаторій "Барвінок" (смт. Гусятин), знані оздоровчі заклади Теребовлянського району — "Промінь", санаторій "Медобори" (Конопківка), оздоровчий заклад "Зорепад" (с. Струсів) та інші.

В Івано-Франківській області лікувально-оздоровчі послуги надають:

-санаторії "Водоспад", "Яремче" (м. Яремче), "Кремінці" (смт. Татарів), "Косів" (с. Смодна Косівський р-н), "Шешори" (с. Шешори Косівського району), "Гірське повітря", "Смерічка" (сел. Ворохта), "Черче" (с. Черче Рогатинського р-ну), санаторій "Ясень" ім. митрополита А. Шептицького (с. Ясень Рожнятівський р.);

-дитячі санаторії "Прикарпатський", "Сніжинка" (м. Яремче), "Прут" (с. Татарів), "Зелений гай" (с. Коршів Коломийського р.), Єзупіль" (сел. Єзупіль Тисменицького р.) та санаторій матері і дитини "Прикарпаття" (м. Яремче);

-лікувально-оздоровчі комплекси "Гірський" (Яремчанської м/р), "Гуцульщина" (м. Яремче), "Верховина" (сел. Верховина), "Долина" (м. Долина), "Карпатські зорі" (м. Косів), "Смерічка" (с. Люча), "Сріблясті водоспади" (с. Шешори Косівського р.);

-бази та будинки відпочинку "Горгани", "Едельвейс", "Карпати", "Легенда" (м. Яремче) "Нафтовик" (с. Яблуниця Яремчанської м/р) та інші.

Загалом в регіоні функціонує 225 лікарняних закладів та 680 лікарських амбулаторно-поліклінічних закладів.

До початку століття туристичний бізнес досліджуваних областей продовжував існування на матеріальній базі, створеній за радянських часів, нещадно експлуатуючи інфраструктуру та не відновлюючи її. Те саме стосується атракцій та національних пам'яток. З 2000 року поступово починається будівництво приватних туристичних закладів, спочатку дрібних, пізніше — небагатьох сучасних туристичних комплексів з високим рівнем сервісних послуг та, одночасно, і цін. Але більшість оздоровчих комплексів для широких верств населення продовжує експлуатацію застарілої матеріально-технічної бази [16, c. 7-9].

Рекреаційна нерухомість, незважаючи на поточний кризовий стан економіки, залишається одним з найперспективніших напрямів розвитку української економіки. І найперспективнішим є вкладення грошей в пансіонати і готелі саме на південному заході України. Тенденції останніх передкризових років свідчили про поліпшення ситуації в готельному секторі туристичної інфраструктури регіону. Готельний ринок регіону почав розвиватися, і збільшував кількість елітних готелів та закладів відпочинку аж до середини 2008 року (до початку кризи). Спостерігалося підвищення інтересу інвесторів до об'єктів рекреації. Найзначніші інвестиції здійснювалися в будівництво комфортабельних, дорогих об'єктів розміщення. Інвестори все частіше звертали увагу на рекреаційну нерухомість, для розвитку якої щедра природа надала якнайкращі умови.

Дослідження свідчить, що наразі готельний бізнес, як частина туристичної інфраструктури перебуває у замороженому стані. Переважну більшість розпочатих проектів законсервовано через нестачу інвестиційних коштів та недосяжність кредитних ресурсів. Загалом, матеріальна база туризму регіону потребує комплексної програми розбудови та державного нагляду. Така програма у напрямі розбудови матеріальної частини готельного бізнесу мала б містити такі першочергові напрями:

-модернізацію існуючих лікувально-оздоровчих закладів комунальної та державної власності. Підвищення рівня комфортабельності та сервісів санаторно-курортних, оздоровчих установ до європейських стандартів;

-продаж у приватну власність недобудованих рекреаційних об'єктів. Умови: на конкурсних засадах, по результатах розгляду представленої концепції та перевірки фінансових можливостей;

-забезпечення розвитку, будівництва і реконструкції об'єктів туристичної інфраструктури курортних міст та селищ на основі використання сучасних технологій [7, c. 36-38].

Розділ 3. Стратегії розвитку та маркетингу туризму та рекреаційної діяльності Прикарпатського регіону

3.1. Програми розвитку туристичної сфери областей Карпатського регіону

Івано-Франківська область, одна із небагатьох, яка доволі успішно розвиває туристичну індустрію За 2005-2006 рр. збільшена кількість готелів з 28 до 37, відповідно номерів — з 1142 до 1290 та місць з 2092 до 2444. Майже на 70% збільшено сфери сервісу, автостоянки, сауни, заклади торгівлі. За цей же період кількість туристів, обслугованих суб’єктами туристичної діяльності збільшилася з 56,1 тис. до 325,2 тис. осіб, або в 5,8 рази. Кількість іноземних туристів зросла з 2,3 тис. до 8,6 тис. осіб ( в 3,7 рази). А туристів-громадян України, які виїжджали за кордон збільшилося тільки з 3,1 тис. до 5,1 тис. осіб [12]

Для подальшого розвитку туризму, в області розроблена і діє «Програма розвитку туризму на 2002-2010 рр.» основною метою якої є: визначення стратегії основних заходів розвитку туристичної індустрії, забезпечення умов ефективного функціонування суб’єктів туристичної діяльності, залучення інвестицій та поповнення місцевих бюджетів. Наявна рекреаційна база області, які обслуговують туристів налічує 131 закладів на 13,5 тис. місць. останні роки яких явно недостатньо, тим більше що інфраструктура в багатьох з них не відповідає міжнародним стандартам. Тому одна із завдань сьогодення — нарощування лікувально-оздоровчих, туристичних, спортивних та відпочинкових закладів. З метою реалізації Програми розвитку туризму в області органами обласної держадміністрації:

Особливу увагу приділено сільському та зеленому туризму, який в області має давню історію і відповідні умови, адже понад 40% населених пунктів, і зокрема сільських, розміщені в гірській місцевості. Тут туристів приваблює гірська екзотика, зручна система ( без всяких процедур реєстрації) поселення, чисте гірське повітря, джерельна вода, гостинність, домашня атмосфера та невисокі і спів розмірні стосовно якості послуг ціни, що є немаловажним для туристів різних категорій [4, c. 105-106].

На сьогодні в області офіційно налічується понад 300 садиб, які приймають туристів, з них понад 170 – займаються сільським, зеленим туризмом на постійній основі. Най популярнішими з них є 139 садиб в Яремчанській зоні, 88 садиб у Верховинському та 52 – у Косівському районах. В 2007р. обласна рада затвердила спеціальну програму сільського, зеленого туризму на 2007-2012 роки, а також передбачено запровадження категоризації садиб сільського туризму з метою їх класифікації та підвищення якості послуг. Для любителів автотуризму розроблено спеціальні туристські маршрути: «Золоте кільце Південної Галичини», які пролягають територіями 4 областей і проходять через такі історичні населені пункти: Галич – Маріямпіль – Зелене Устя – Кам’янець-Подільський – Хотин – Чернівці – Коломия – Івано-Франківськ. Видано путівник: «Гірськими стежками Карпат».

Функціонує і молодіжний туризм, який відрізняється багатогранністю і різноплановістю, це здебільшого екстремальний (альпінізм, скелелазіння, парапланетаризм, веслування на байдарках і каное, рейнджерський, гірськолижні види спорту) та пішохідний, з відвідуванням історичних та місць визвольного руху. Основні маршрути молодіжного туризму проходять між населеними пунктами Надвірнянського , Косівського, Верховинського, Богородчанського, Рожнятівського, Долинського районів та Яремчанської міської ради, по Карпатських горах та полонинах. На території Богородчанського району побудовано наметове містечко на 200 осіб, На протязі року в Карпатах перебуває понад 500 тис. туристів [13, 64-65].

3.2. Перспективи розвитку міжнародного туризму в Прикарпатському регіоні

Формування ринкових відносин у незалежній Україні вимагає посилення економічного та соціокультурного співробітництва із країнами світу. В цьому контексті постає необхідність всебічного сприяння розвитку туризму, що обумовлюється його неймовірною популярністю та стрімким розвитком. За даними Всесвітньої туристичної організації (ВТО), чисельність міжнародних туристів на 2006 рік склала 702,6 млн. чол., тобто практично кожен дев’ятий мешканець планети відпочивав і подорожував за межами своєї країни. Можна стверджувати, що туризм стає невід’ємною складовою життя людей більшості країн світу і одним із перспективних напрямків соціально-економічної діяльності в ІІІ тисячолітті.

Туристично-рекреаційний потенціал Прикарпатського регіону у поєднанні з вигідним географічним положенням, досить розвинутою транспортною мережею є важливою передумовою заохочення іноземних туристів до відвідання Карпат. Для підтвердження вищесказаного можна навести наступні основні аргументи.

1. Наявність природно-ресурсної бази. Природною базою для розвитку туристично-рекреаційного комплексу є понад 80 джерел мінеральних цілющих вод, достатніх для оздоровлення понад 7 млн. чол. у рік [5, с.57]. Розвідано також значні запаси лікувальних грязей та озокериту (місто Борислав та с.м.т. Східниця). Ці ресурси у поєднанні з сприятливими кліматичними умовами є природною базою розвитку санаторно-курортної справи.

Карпати мають потужний потенціал для розвитку різних видів туризму – мальовничі ландшафти, рельєф створюють сприятливий фон для короткотривалого відпочинку. Карпати не мають альтернативи в Україні щодо розвитку гірськолижного спорту на рівні світових стандартів.

2. Вигідне географічне положення. Регіон розташований в центрі Європи, через нього проходять різноманітні зв’язки, а непогана транспортна доступність є сприятливим фактором залучення контингенту відпочиваючих з різних регіонів України та країн Європи. Карпати можуть служити своєрідним полігоном дислокації центрів міжнародного бізнесу, що стимулюватиме ріст комерційного та ділового туризму.

3. Екологічний феномен території. Порівняно високий рівень екологічної безпеки і наявність великих запасів мінеральних вод для лікування радіаційних захворювань обумовлюють потребу в створенні в Карпатах широкої мережі оздоровниць для населення. Крім того, природа Карпат в порівнянні з іншими регіонами зазнала менших втрат і в багатьох місцях зберегла свій первісний стан. А для різних форм відпочинку і туризму це дуже важливо. І враховуючи винятково важливе – клімато і водорегулююче значення Карпат як для України, так і для сусідніх Європейських держав, гостро стоїть питання збереження унікальної природи цього краю. Якщо відкинути чисто консервативні варіанти виконання цього завдання, то туризм і відпочинок в екологічно обґрунтованих межах можуть виступати активною формою забезпечення екологічної безпеки Карпат.

4. Соціально-економічна специфіка гірських місцевостей. В гірських районах чотирьох карпатських областей проживає біля 1,3 млн. чол., тобто близько 20% всього населення. З них третя частина на висоті 500 м. і вище. Гори створюють специфічні надзвичайно складні умови проживання та господарювання, особливо у сільському господарстві. Тому гостро стоїть проблема зайнятості населення тих районів, і як результат низький рівень матеріального добробуту жителів гір. Стабілізації цих та інших негативних процесів за рахунок розширення сфер зайнятості, розвитку інфраструктури сприятиме розвиток міжнародного туризму з відповідним сервісом та організацією обслуговування, в яких може бути задіяне місцеве населення.

5. Економічна конкурентоспроможність рекреаційної сфери. Світовий досвід показує, що туризм є високорентабельною галуззю народного господарства. Стрімкий розвиток туризму, особливо за останні 50 років, дозволив визначити його як "феномен ХХ століття". Прогнозується подальше зростання чисельності подорожуючих. Можна стверджувати, що туризм стає невід’ємною складовою життя людей більшості країн світу і одним із перспективних напрямків соціально-економічної діяльності в ХХІ столітті. Це стосується і Карпатського регіону, розвиток міжнародного туризму в якому слід вважати доцільним та перспективним [2].

Разом з тим, розвиток індустрії туризму в Прикарпатському регіоні та її інтеграція у світовий ринок вимагають вирішення гострих соціально-економічних проблем, а саме:

— низький рівень життя населення;

— недосконала державна політика в галузі туризму;

— нерозвинена інфраструктура туристичної галузі;

— незадовільне управління туристичними фірмами;

— відсутність реклами за кордоном Карпатських курортів, природних та історичних пам’яток;

— практика роботи турагенцій України з орієнтацією переважно на вивіз за кордон туристичних груп та ін.

Тому сьогоднішні показники економічної результативності вітчизняного туризму поки що далекі від зарубіжних. Хоча в Карпатах є окремі центри, де рекреаційна галузь займає провідне місце в господарській структурі. В цілому, Карпатський регіон посідає друге місце в Україні за обсягом доходів від рекреаційної сфери (22% від сумарного показника по Україні) і поступається лише Криму (42%), випереджаючи Причорноморський регіон (17%) та Приазов’я (13%) [5, c. 58].

Можна навести ще приклади на користь рекреаційної орієнтації перспективного розвитку Карпатського регіону. Але це аж ніяк не означає, що в цьому напрямку можна швидко досягнути бажаних результатів. В цьому необхідні зважені рішення і продумані практичні дії. Тому розвиток рекреації в регіоні дає можливість перебудови господарського комплексу. В перспективі дана галузь повинна зайняти одне з профілюючих місць.

Відносно матеріальної бази туризму, яка створена в регіоні, слід наголосити, що вона на сьогоднішній день не задовольняє існуючого попиту українського споживача, не говорячи про іноземного, туристична інфраструктура не задовольняє вимог іноземців.

Доцільно створити зимові бази відпочинку в районі Борислава, Старого Самбора, Підбужа, Кропивника це місця, де добре транспортне сполучення і гори мають належні схили для різних лижних трас.

За прогнозами вчених, відзначені бази відпочинку, які б мали належний комфорт обслуговування іноземних туристів, змогли б приймати щорічно біля 4 млн. чоловік, на перших початках, а з часом ця цифра змогла б зрости біля 10 млн. приїжджих туристів.

За прогнозами, це дасть змогу залучити в регіон щорічно біля 100 млн. доларів США [2]. Залучені кошти зможуть покращити рівень соціальної сфери та добробуту населення, забезпечити поступлення коштів до бюджетів різних рівнів. Для цього необхідно розвинути, відбудувати, створити такі умови, які б відповідали міжнародним стандартам сервісу, розвинути належну систему інфраструктурного забезпечення.

Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності і активна політика щодо інтеграції України в європейське співтовариства, законодавчі гарантії прав зарубіжних партнерів створюють сприятливі передумови для залучення іноземних інвестицій в рекреаційну сферу з поступовим виходом на світовий ринок рекреаційних послуг [6, c. 123].

3.3. Пропозиції щодо вдосконалення компонентно-функціональної структури туристичного комплексу регіону

Одним з ефективних шляхів залучення іноземних інвестицій в рекреаційний бізнес є створення спільних лікувально-оздоровчих або туристичних підприємств. Другий напрям – формування вільних зон рекреаційного підприємництва. Такі зони мають створюватися на територіях, природні умови та ресурси яких користуються попитом на світовому ринку.

На Прикарпатті з 2000 року функціонує єдина в Україні зона рекреаційно-туристського типу "Курортополіс Трускавець". Чотирирічний досвід цієї зони свідчить про ефективність її створення та підтверджує доцільність формування аналогічних зон на території України.

Крім того, поліпшення соціально-економічної ситуації за рахунок позитивного впливу міжнародного туризму та ефективної організації надання туристичних послуг іноземним туристам досягається шляхом:

— зростання темпів розвитку рекреаційно-туристичного господарства і розширення на цій основі сфер зайнятості населення;

— впровадження ринкових механізмів і форм господарювання в туристичній сфері, підвищення її економічної віддачі до рівня найбільш ефективних галузей виробництва;

— підвищення якості послуг і сервісу обслуговування;

— залучення на взаємовигідних умовах іноземних інвестицій в регіон, що позитивно відобразиться на якісних параметрах розвитку соціальної інфраструктури території, припливі валюти в державний і місцевий бюджети;

— розвитку підприємництва та рекреаційного бізнесу, що забезпечить зростання величини надходжень від індустрії відпочинку до державного бюджету, а також в місцеві бюджети;

— активізації природоохоронної діяльності з метою створення нормальних умов проживання населення і екологічної безпеки території;

— реалізації масштабних заходів щодо реставрації та збереження пам'яток історії, культури, відтворення традицій і звичаїв народу[6, c. 124-125].

Розвиток міжнародного туристичного бізнесу вимагає сприяння державних органів влади та реалізації ними державної політики в галузі рекреації та туризму. В основу міжнародної туристичної політики, на наш погляд, доцільно слід покласти такі пріоритети:

1. підвищення якості та розширення асортименту туристичних послуг, поліпшення умов обслуговування;

2. будівництво нових рекреаційно-туристичних об'єктів, реконструкція і модернізація діючих;

3. концентрація коштів та ресурсів на об'єктах інфраструктури. Необхідно здійснювати інвестиції в об'єкти, безпосередньо не пов'язані з діяльністю туристичних фірм (дороги, водопостачання і каналізація, зв'язок, служби сервісу тощо). В перспективі ці інвестиції працюватимуть на туристський ринок;

4. організація виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції для задоволення потреб туристів у високоякісних продуктах харчування. Світовий досвід засвідчує, що налагодження такої справи при міжнародній сертифікації продуктів і відповідній рекламі може послужити серйозним привабливим фактором і розширити ринок збуту туристичних послуг;

5. активне залучення приватного сектора (особливо в гірській частині) до туристичного бізнесу та розвитку агротуризму.

6. створення сучасної інформаційно-маркетингової служби в сфері туристичного бізнесу, основні завдання якої полягають у вивченні та прогнозуванні попиту на туристичні послуги, і внесення відповідних ініціатив органами управління щодо забезпечення балансу між попитом і пропозиціями;

7. підготовка висококваліфікованого кадрового потенціалу у сфері туристичного бізнесу;

8. налагодження потужної реклами, випуск високоякісного інформаційно-довідкового матеріалу.

Реалізація наведених пріоритетів створить необхідні стартові умови для подальшого цілеспрямованого розвитку туристичної індустрії.

Розвиток міжнародного туризму в Карпатському регіоні є багатогранною проблемою, яка зачіпає різноманітні сторони соціально-економічного життя краю. Тому її розв’язання не вичерпується запропонованими вище підходами та ідеями. Але основний наш висновок є наступним: розвиток міжнародного туризму слід розглядати у контексті перспективної політики соціально-економічної реконструкції регіону, а його популяризація забезпечить необхідні соціальні та екологічні зміни у всіх галузях господарства. Саме таку ідеологію слід закладати у Державну програму соціально-економічного розвитку Карпатського регіону, в якій міжнародному туризму належала б провідна роль [17, c. 415].

Висновки і пропозиції

З огляду на те, що усі складові туристично-рекреаційної інфраструктури знаходяться у неналежному стані та нерозвиненість будь-якої з них тягне за собою затримку розвитку інших, автор вважає, що головним завданням науковців та адміністрації регіону має стати розробка комплексної програми розвитку інфраструктури. Без такої розробки подальша розбудова галузі проходитиме стихійно, що є шкідливим як з економічного боку, так і з погляду забезпечення охорони довкілля, сервісної укомплектованості туризму, самодостатності і прибутковості закладів.

Програми зацікавлених інвесторів, що мають відповідні можливості та ідеї будівництва перспективних туристичних комплексів нового покоління, слід включати до програми загального розвитку для обрахунку нешкідливості, забезпечення комплексності, збалансування конкуренції, забезпечення вимог природокористання тощо.

У межах такої програми першопочатково слід зосередити зусилля на будівництві туристичних комплексів високого рівня, яке потягне комплексну розбудову іншої туристичної інфраструктури, сприятиме розвитку промисловості та сільського господарства регіону.

Таким чином, розробка, впровадження та виконання цілісної програми у перспективі глобалізують туризм регіону та змінять його обличчя, дозволивши отримувати прибутки з мінімізованою шкодою для довкілля та користю для суспільства. Отже,

Конкретні поточні програми, можливі на нинішньому етапі:

1.Першопочатково необхідно створити повний перелік діючих закладів та класифікувати їх. Типологізація дозволить накласти програму на структуру та:

-створити регіональні стандарти закладів, що їх буде опрацьовувати програма;

-визначити поточний стан інфраструктури, необхідні інвестиції та їх суму;

-визначити можливі місця для нових курортів.

2.Є необхідною розробка простої економічної схеми залучення недержавних інвестицій для опорядження та реконструкції пам'ятників природи історії та культури місцевого значення для їх подальшого використання в туристичному бізнесі.

Після виконання первісних завдань відкриваються нові перспективи для наукових досліджень у межах програми та простір для роботи науковців у напрямі розробок для галузі.

Список використаної літератури

1. Беркович В. І. Тенденції та перспективи розвитку туристично-рекреаційної галузі в Закарпатській області / Беркович В. І. // Стратегічні пріоритети. – 2009. — № 2. – С. 218-224

2. ВінськийЙ. Аналіз проблеми, яку передбачається розв’язати шляхом державного регулювання господарських відносин / ВінськийЙ. / [електронний ресурс]. – режим доступу до ресурсу : http://mtu.gov.ua/en/alias_165/8620.html

3. Голояд Б.Я., Римарчук І.В. Рекреаційно-туристський напрям господарювання — застава добробуту краян Прикарпаття. -Івано-Франківськ, 1997. — 32с.

4. Івано-Франківська область. Екологія і оптимізація природокористування. / Приходько М.М., Сав'юк В.О., Дмитраш Н.В. та інші/. Івано-Франківськ. 2006.-137с.

5. Кифяк В. Ф. Організація туристичної діяльності в Україні : підручник / Кифяк В. Ф. – Чернівці : Книги-ХХІ, 2003. — 300 с.

6. Концепція розвитку санаторно-курортної галузі: Схвалено розпорядж. Кабміну // Офіц. вісн. України. — 2003. — № 17. — С. 123- 129.

7. Кравців В.С., Євдокименко В.К., Габрель М.М., Копач М.В. Рекреаційна політика в Карпатському регіоні: принципи формування, шляхи реалізації. Чернівці, "Прут", 2005. — 72с.

8. Масляк П.О., Олійник Я.Б., Степаненко А.В., Шищенко П.Г. Географія: Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів. Програма і відповіді на всі запитання. — К.: Товариство "Знання", КОО. — 829с.

9. Наказ "Про внесення змін до наказу Мінтрансзв'язку від 14.04.2008 № 433" від 15.09.2008 р. № 1131 / [електронний ресурс] / Міністерство транспорту та зв’язку України. – режим доступу до ресурсу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0935-08

10. Панкова Є. В. Туристичне краєзнавство: навчальний посібник / Панкова Є. В. — К. : Альтерпрес, 2003. — 352 с.

11. Романюк Д. М. Невідповідність технічного стану Івано-Франківського міжнародного аеропорту міжнародним стандартам / Романюк Д. М., Єфименко Б. В., Лопата М. О. – [Аналітична записка] / [електронний ресурс]. – режим доступу до ресурсу : http://www.ipas.org.ua/doc/pr/05/18.pdf

12. Статистичні дані / Державна служба туризму та курортів / [електронний ресурс]. – режим доступу до ресурсу : http://www.tourism.gov.ua