1. Мотиваційні моделі споживачів туристичного рекламного продукту.

2. Психологічні особливості діяльності працівників сфери обслуговування.

3. Про Вашу тур фірму знають в Україні. Опишіть, як би Ви забезпечили інформаційну обізнаність з нею за кордоном.

Список використаної літератури.

1. Мотиваційні моделі споживачів туристичного рекламного продукту

Фахівці з ринкових відносин та ринкової економіки сприймають людей як споживачів та покупців, а рекламодавці розглядають людей як цільову аудиторію для свого послання про товар та про себе. При цьому рекламодавці описують зазначену аудиторію в поняттях демографії та психографії. Демографічні профілі споживачів охоплюють інформацію про кількість населення, вік, освіту, склад сім’ї, дохід тощо. До психографічних профілів споживача належить інформація про соціальні відносини, життєвий стиль, споживчу поведінку та процес прийняття рішень. Усе це зрештою дає змогу визначати менталітет народу окремої країни та розробляти прийоми, які має застосовувати реклама в кожному конкретному випадку для створення максимально можливої сприятливої ситуації щодо рекламної діяльності рекламодавця. Необхідно враховувати індивідуальні особливості кожної групи потенційних споживачів, як її представники дивляться на життя, сприймають та інтерпретують навколишні події, як у цій групі формуються основи світосприйняття.

Реклама — це єдиний елемент маркетингу, який починається з намагання зрозуміти споживача, його запити й потреби. Через те рекламні дослідження ведуться в багатьох галузях: аналіз товару, вивчення ринку, аналіз можливих засобів масової інформації та носіїв комунікації. Однак основою основ є дослідження характеристик споживачів.

Рекламу розуміють нині як спеціальну форму комунікацій, спрямовану на спонукування людей до певної, підпорядкованої цілям маркетингу поведінки. Основою комунікації є реципієнт, тобто той, хто сприймає інформацію (рекламне звернення). Його особистісні характеристики — консерватизм, упевненість у собі, схильність до нового, менталітет тощо — впливають на сприйняття й оцінку рекламного звернення.

Увесь процес рекламної комунікації можна умовно розділити на окремі фази з відповідною поведінкою реципієнтів.

Перед поширенням звернення на так званій фазі кодування розробляється концепція реклами. Цілі реклами, як правило, визначають рекламодавці, а самі рекламні звернення створюють спеціальні фірми — рекламні агенції.

На другій фазі відбувається передача рекламного звернення носієві реклами. Рекламодавець повинен, вибираючи носія реклами, звертати увагу на його популярність у відповідній цільовій групі споживачів.

На третій фазі відбувається контакт цільової групи споживачів з рекламним зверненням. Сприйняття та позитивне осмислення інформації залежатимуть від того, наскільки реклама може зацікавити осіб, для яких її зроблено[7, c.38-39].

Таким чином, процес рекламної комунікації має вигляд:

Коли зміст реклами зацікавив людину, наслідки бувають неоднозначними:

• по-перше, особа, що сприйняла рекламу, може більш-менш точно запам'ятати зміст звернення, але не зробити з цього висновків (покупки);

• по-друге, рекламне звернення може забезпечити у свідомості реципієнта певну перевагу рекламованій продукції або підтвердити вже прийняте рішення про купівлю;

• по-третє, рекламне звернення може активно вплинути на поведінку всієї цільової групи. Це виявлятиметься як пробна купівля або як пошук ґрунтовнішої інформації про виріб тощо.

Слід обов'язково враховувати, що значна частина цільової аудиторії взагалі не помітить звернення. Тому рекламодавець не повинен обмежуватися одним показом. Необхідно також брати до уваги фактор забування. Тому зарубіжні спеціалісти з рекламного бізнесу рекомендують рекламодавцям робити кілька експозицій (показів) у кількох засобах масової інформації.

Необхідно визначити та врахувати вплив кожного з елементів моделі Лассвела на ієрархію стану та поведінки покупця: перша стадія —усвідомлення, друга — знання, третя — доброзичливе ставлення, четверта— віддання переваги, п'ята — переконання, шоста — здійснення покупки.

Сучасні психологія та соціологія засоби впливу на покупця поділяють на три різновиди: моделі навчання, теорія думок і уявлень людей про рекламу, мотиваційні моделі.

Моделі навчання називають часто імітаційним навчанням. Вони спрямовані, головне, на наслідування певними конкретними особами зразків поведінки, побачених на телеекрані. Моделі навчання обов'язково доповнюються дослідженням процесів пам'яті, тому що криві навчання й забування взаємопов'язані.

У проведенні рекламних кампаній за кордоном переважає увага до останньої групи споживачів (покупців). Дослідники-психологи використовують у цих випадках так звані моделі ієрархії навчання: стадію інформації (когнітивну), стадію ставлення (афективну) і стадію поведінки (конативну). Уважають, що потенційні покупці перед здійсненням покупки повинні послідовно пройти всі ці стадії[11, c. 56-58].

Сучасні дослідники використовують понад 20 моделей навчання.

Якщо покупці недостатньо проінформовані про товар і взагалі на нього не реагують, то механізм впливу на таких покупців дає теорія мінімальної прихильності до товару. Вона попереджає, що в цьому випадку купівлі передуватиме формування позитивного ставлення до товару за схемою:

Теорія пізнання пояснює виникнення мотивації із процесів самого пізнання — це так звана теорія когнітивного дисонансу.

Із цієї теорії випливає, що реклама не повинна навіювати надто високих очікувань, тому що в цьому випадку ймовірність виникнення дисонансу зростає. Тільки вповні задоволені товаром люди стануть його прихильниками і пропагуватимуть його серед знайомих.

Теорію думок і уявлень людей про рекламу часто називають теорією соціального конформізму. Її характерна прикмета в тім, що до речей не ставляться як до таких. Важить лише їхня споживча значущість. Ними маніпулюють як знаками, що характеризують людину або виявляють її належність до певної соціальної групи (річ виступає як соціальний орієнтир), або виокремлюють людину з цієї групи, відсилаючи її в групу з вищим соціальним статусом.

Спеціалісти в галузі рекламного бізнесу вважають, що реклама, спрямована на споживачів, для яких першорядне значення має придбання товарів «про людське око», повинна наголошувати саме на можливості впізнавання їх з першого погляду. Результати психологічних досліджень цієї групи покупців свідчать, що для них, по-перше, предмети — це символи, відторгнення чи сприйняття яких людиною певної групи визначає можливість купівлі чи відмови від неї; по-друге, для них зробити покупку — це означає ототожнити себе й придбану річ (завжди існує відповідність між тим, якою людина хоче видаватися, і тим, що вона купує); по-третє, купити певну річ — означає розповісти про себе іншим, дати їм можливість оцінити себе.

Проте не тільки в цій, інших групах покупців якась коштовна покупка може породжувати почуття тривоги і навіть (на думку зарубіжних спеціалістів) нечистої совісті, оскільки людина повинна відмовитися від чогось на користь іншого, і це породжує в неї почуття жалю, сумнів у зробленому виборі, а іноді навіть (щоб мати гроші на щось дуже дороге) потребу «заплющити очі» на порушення деяких моральних принципів тощо.

Теорія думок і уявлень доводить, що кожний з нас належить до якоїсь певної групи, хочемо ми цього чи ні. Ці обставини необхідно враховувати в рекламному менеджменті.

Мотиваційні моделі є результатом розвитку мотиваційної психології і випливають з наукового постулату про те, що мотивація діє на особистість, для якої її призначено.

У рекламній діяльності найчастіше використовується мотиваційна модель, яка має назву «геостатична теорія мотивації». Вона ґрунтується на тому, що людина прагне задовольнити потреби для досягнення стану спокою й рівноваги. Відхилення від рівноваги породжує реакції, спрямовані на відновлення початкового стану. До цієї моделі відносять також теорію інстинктів, психоаналітику й теорію пізнання.

Модель пізнавальної структури ґрунтується на тому, що людина створює своє ставлення до об'єкта, виробляє власне уявлення про цей об'єкт, а потім поєднує перше і друге в загальному ставленні до об'єкта. Близькою до цього є модель оцінки на базі категорії, коли ставлення визначається сумою оцінних думок, кожна з яких вимірюється за їхньою значущістю (важливістю).

Люди часто поділяють навколишній світ на якісь категорії. Оцінюючи новий стимул, для нього шукають відповідну категорію і загальне ставлення до неї поширюють і на цей стимул. За оцінного підходу на базі категорії споживачі створюють ряд уявних припущень, тобто будують так звані прототипи, якими користуються для пояснення суджень типу «подобається — не подобається». Об'єкт оцінюється за подібністю до інших об'єктів цієї категорії[5, c. 119-121].

Отже, щоб правильно розробити стратегію рекламної кампанії, в основу якої покладено модель оцінки на базі категорії, реклама має «вказати» потенційному покупцеві шлях до такого ранжування продукції, тобто набути порівняльного характеру.

Теорія узгодження корисна також і при користуванні моделями оцінки на базі категорії. Якщо важко передати, наприклад, смакові якості продукції, необхідно зосередити увагу на інших принадах торгової марки (яскраве оформлення, зручна упаковка тощо). Ідея полягає в тім, що позитивна оцінна думка, наявна щодо кількох атрибутів товару, через тяжіння людей до максимального узгодження всіх факторів, може поширитися навіть і на те, про що реклама й зовсім не згадує.

2. Психологічні особливості діяльності працівників сфери обслуговування

Психологія сервісу — одна з галузей психології. Так, у сфері послуг, загальні закономірності психології мають своєрідне фарбування. Так, спілкування обслуговуючого персоналу із клієнтурою характеризується особливостями, які відсутні в трудовому колективі, у колі родини, і властиві тільки колективам сервісній службі.

Виходячи із цього, для розуміння поводження людини, що виступає в ролі клієнта, працівникові сервісу не тільки потрібно знати принципи загальної психології, але й знати й, що досить важливо, уміло застосовувати на практиці психологічні принципи процесу обслуговування споживача. Тому так важливо приділяти велику увагу вивченню особистості клієнта, особистості персоналу підприємства сервісу (і керуванню їм), їхнім взаєминам у процесі обслуговування. Не менш важливі й питання взаємин між членами трудового колективу підприємства сервісу.

Завданнями психології сервісу є:

· Розробка методів впливу на споживача для стимулювання їхнього бажання вдатися до послуг підприємства сервісу;

· Вивчення потреб замовників, якими вони керуються при розміщенні замовлень;

· Вивчення попиту на різні послуги залежно від підлоги, віку й індивідуальних особливостей клієнтів;

· Розкриття психологічних факторів організації процесів обслуговування;

· Вивчення питань психології моди, психології впливу реклами;

· Розгляд психологічних умов організації праці працівників контактної зони.

Виходячи з вищесказаного, можна дати наступне визначення психології сервісу — це спеціальна галузь психологічної науки, що вивчає особливості й роль психічних явищ в обслуговуючій діяльності працівників контактної зони й споживчої діяльності клієнтів.

Знання психології сервісу допоможе персоналу:

· Зрозуміти поводження замовників (споживачів послуг сервісу) для вибору найкращого варіанта (способу) їхнього обслуговування;

· Пізнати себе, свій внутрішній мир з метою свідомого регулювання свого поводження;

· Розібратися в поводженні своїх колег для надання їм (у випадку виникнення такої необхідності) допомоги й підтримки.

Працівникам контактної зони необхідно знати (і вміло застосовувати в процесі трудової діяльності) психологію сервісу, оскільки їхня діяльність характеризується більшим повсякденним психологічним змістом. Насправді , успішне обслуговування багато в чому залежить від уміння працівника сервісу зрозуміти психіко-індивідуальні особливості клієнта й розпізнати його щохвилинний стан і на цьому побудувати тактикові спілкування із замовником. Тому, сьогодні працівники сервісу, особливо з контактної зони, зобов'язані знати психологію взаємин зі споживачами послуг не менше, ніж технологію надання послуги або виготовлення якого-небудь виробу[12, с. 63-65].

Уміння працівників сфери обслуговування вибрати доцільну стратегію поводження при обслуговуванні — одна з необхідних тридцятимільйонного успіху бізнесу.

3. Про Вашу тур фірму знають в Україні. Опишіть, як би Ви забезпечили інформаційну обізнаність з нею за кордоном

Рекламодавець має зібрати багато інформації для того, щоб з'ясувати ставлення ринку до своєї торгової марки. Дуже важливо знати, що стоїть за цим ставленням: сила або слабкість торгової марки, дії конкурентів чи власні недоробки.

Вибір засобів масової інформації є одним з етапів планування рекламної кампанії рекламодавця. Він може здійснюватись або самим рекламодавцем, або рекламною агенцією.

При виборі носія рекламного звернення необхідно враховувати певні якісні й кількісні фактори з тим, щоб поєднання носіїв уможливило максимальне охоплення цільової аудиторії; використовувати засоби поширення рекламних звернень, які породжують довіру, і забезпечити оптимальне поєднання витрат на проведення рекламної кампанії та її результатів.

Ефективність рекламних носіїв треба зіставити із завданнями рекламодавця (зрозуміло, і рекламної агенції) стосовно цих носіїв. Передовсім, необхідно врахувати тиск реклами та її вплив на аудиторію.

Реклама — найбільш значимий елемент комунікаційного комплексу. Вона робить великий потенційний вплив на всі інші елементи цього комплексу (може залучати широкі маси людей) і є самою дорогою.

Відіграючи головну роль у всій комунікаційній системі, реклама одночасно інформує про компанію і її продукт, переконує потенційних покупців зупинити свій вибір на даній компанії і її продукті, підсилює впевненість в існуючих клієнтів у своєму виборі й т.д..

На думку західних фахівців, у туристському бізнесі від реклами потрібне виконання наступних важливих завдань.

1. З її допомогою будь-яка складова послуги повинна мати відчутний вигляд, щоб потенційному споживачеві було зрозуміло, що саме йому пропонується.

2. Вона повинна обіцяти вигоду або рішення проблеми.

3. Вона повинна вказувати на відмінності продукту компанії від продукту її конкурентів.

4. Вона повинна впливати на тих працівників компанії, які повинні проводити в життя обіцянки, дані клієнтам.

5. Вона повинна капіталізуватися за допомогою усного поширення.

При плануванні стратегії просування багато працівників індустрії туризму сприймають просування як якесь доповнення до реклами. У дуже рідких випадках застосовуються ті або інші комунікаційні інструменти окремо від маркетингового плану (кожний з них має своє місце в плані), навіть якщо вони й переслідують різні цілі. Часто реклама сприймається як основний засіб для досягнення мети в довгостроковому плані, а також для створення іміджу організації і його продукту, тоді як просування використовується для виконання короткострокових завдань, наприклад, для рятування від поточних запасів.

Хоча таке відношення до місця просування в маркетинговому плані виходить із надмірно активного використання реклами в минулому як засобу комунікації, зараз вирішальним фактором стає зросла конкуренція в індустрії туризму, що змушує менеджерів по маркетингу точніше визначатися у використанні всіх доступних їм комунікаційних методів.

Існують сотні видів засобів просування, які можуть бути класифіковані як інструменти, націлені на:

— персонал компаній (на торговельних представників) за допомогою різних заохочень (фінансових, інсентив-подорожей та ін.); бонусів; змагань і конкуренції;

— дилерів і роздрібних торговців (турагентів) через:

· випуск сувенірів із символікою компанії (календарі, записні книжки, ручки, попільниці);

· торговельні виставки;

· презентації продуктів (ділові обіди, вечері й ін.);

· переписку (листа, циркуляри й ін.);

· спільні схеми просування (організаційна або фінансова допомога);

— клієнтів (безпосередньо або за допомогою роздрібного торговця)через:

· дисплей комп'ютера. Інтернет, настінні екрани, плакати, брошури й ін.;

· сувеніри (сумочки з назвою фірми, обкладинки для зберігання квитків і ін.);

· надання в готелях мила, шампунів, спеціальних шапочок для душу, а "потрібним" клієнтам — квітів і фруктів;

· переписку;

· фінансування з помірним відсотком;

· надання безкоштовних ваучерів:

· організацію спільних заходів просування з компаніями інших сфер бізнесу (інсентив-подорожі для співробітників компаній, подорожі, що супроводжуються пільговими покупками товарів і послуг).

Ці засоби просування в основному призначені для створення доброго стосунку клієнтів до фірми й пропонованому туристському продукту, а також його запам'ятовування, що може підвищити цінність продукту[3, c. 46-47].

При продажі продукту роздрібним торговцям менеджери компанії по маркетингу можуть застосувати одне із двох дій. Перше називається стратегією підтягування й націлює просування продукту безпосередньо до споживача, створюючи попит за допомогою широкого ознайомлення з торговельної мазкої компанії, у такий спосіб змушуючи клієнта купувати продукт у роздрібних торговців. У цьому випадку клієнт попередньо може ухвалювати рішення щодо покупці, а торговці повинні мати стільки продуктів, скільки потрібно для задоволення попиту. Друга дія називається стратегією поштовху й призначена для активізації купівельної спроможності населення.

Наприклад, нові туристські компанії (щонайбільше) при створенні свого ринку, з одного боку, можуть застосовувати першу стратегію за підтримкою реклами, а з іншого боку, можуть використовувати й другу стратегію, відбираючи ключових роздрібних торговців і допомагаючи їм при продажі продукту своїм клієнтам, при цьому витрати на просування діляться нарівно.

Багато дій по просуванню продукту спрямовані на концентрування уваги до ціни. Наприклад, відома фірма "Томас Кук" пропонує три види просування, засновані на ціні, і один новий прийом.

1. Обіцянка ціни. Компанія погоджується з тим, що багато із проданих турів могли бути куплені в іншому місці по більш низькій ціні.

2. Торговельний привілей, тобто гарантія повернення грошей своїм клієнтам, якщо вони купили продукт у збанкрутілого туроператора.

3. Формальна гарантія, що враховує потреби клієнтів в особливих видах відпочинку.

4. Запрошення в ділові подорожі. Пропозиція різним компаніям надавати на розгляд фірми "Томас Кук" витрати, пов'язані з відправленням своїх співробітників у ділові подорожі цими компаніями (за період більше трьох місяців), і оцінка цією фірмою економії, що могла б бути, якби компанії працювали спільно.

Як і інші елементи маркетингового комплексу, рекламна кампанія просування продукту вимагає попереднього планування. Спочатку треба визначити мети (необхідно завойовувати нових клієнтів або збільшувати обсяг продажів уже існуючим споживачам), а потім вибрати відповідну програму просування. Як цільовий ринок може виступати властиво компанія, роздрібні торговці (турагенты) або клієнти залежно від обраної стратегії (підтягування або поштовху). У план просування допускається обіг відразу до декількох ринків.

Перш ніж визначити метод впливу на ринок, компанія повинна вивчити різних факторів, які можуть вплинути на прийняте рішення (наприклад, природу і якість продукту, етапи його життєвого циклу). На початковому етапі життя продукту повинні вживати особливі зусилля для ознайомлення з новим продуктом (використання реклами або паблик рилейшнз супроводжується відносно невеликими витратами на просування) — прямий маркетинг або заохочення агентів. Дії по просуванню продукту, що перебуває на більше пізніх стадіях свого життєвого циклу, можуть бути посилені для залучення повторних клієнтів, аж до відновлення продукту.

Якщо просування туристського продукту проводиться одночасно з рекламною кампанією по впровадженню добре відомого продукту (наприклад, елітного автомобіля або популярного напою), то це тільки підвищує авторитет компанії.

У стратегічному плані багато компаній при розробці своїх планів також візьмуть до уваги методи й прийоми, які використовують їхні конкуренти. При необхідності можна змагатися з конкурентом або застосовувати інші методи просування[12, c. 142-144].

При здійсненні тієї або іншої програми просування продукту треба визначити точний час початку її реалізації й тривалість. Якщо програма нетривала, то досягти ефективності дуже складно, і. навпаки, якщо програма розрахована на надмірно тривалий період часу, то ступінь впливу її буде поступово зменшуватися, і це може нанести втрату іміджу компанії.

Як правило, програми просування розробляються в контексті з усім комплексом мер просування й разом з іншими комунікаційними засобами. Основна кампанія по просуванню може включати рекламну підтримку, запрошення торговельних представників, пабліситі (через спеціалізовану й місцеву пресу).

Якщо ця кампанія проводиться в більших масштабах і на її реалізацію виділяються значні засоби, то доречно в міру можливості перевіряти її ефективність. Для визначення ефективності просування існують різні шляхи, однак ця ефективність у жодному разі не повинна оцінюватися по обсягах продажів, здійсненим за відносно короткий проміжок часу.

Успіх у досягненні інших цілей повинен вимірятися обов'язково. Наприклад, якщо монітор агентства подорожей створений для залучення людей і продажів їм турів, то на ньому можна відбивати відносно простий підсумок вимог і продажів. Однак його можна використовувати й для залучення випадкових перехожих і ознайомлення їх із продуктами, які продає агентство. Таким чином, за допомогою монітора можна визначити поводження випадкових перехожих: скільки чоловік затримають своя увага на моніторі, скільки зупинилося й задовольнило свою цікавість, що вони роблять успішну покупку або інформацію про тривалу подорож.

Дослідження з метою оцінки підвищення популярності компанії або зміни її іміджу звичайно проводяться до й після здійснення програми просування. Часто гості в тих або інших туристських центрах піддаються опитуванню з метою з'ясування їхні відносини до заходів щодо просування туристського продукту. На жаль, не всі програми просування піддаються такому дослідженню. Наприклад, вплив тривалої програми по створенню доброзичливої атмосфери з дилерами й клієнтами компанії важко оцінити[2, c. 134-136].

На закінчення кілька слів про методи просування, застосовуваних в індустрії туризму. Одним з важливих методів є організація виставок, які дозволяють продавцям і покупцям туристського продукту зустрітися на загальній території й укласти угоди. Сам великими й популярними є виставки, проведені в Лондоні й Берліні. Як правило, виставки підрозділяються на три види й націлені: на суспільство в цілому, туристські компанії й учасників по спеціальних запрошеннях.

Заходи (наприклад, проведений у Лондоні Всесвітній ринок подорожей) відкриті тільки для туристських компаній і виконують більше соціальні функції, ніж комерційні. Деякі з основних компаній не беруть участь у таких виставках, де представлені всі види туризму (внутрішній, в'їзний і виїзний). На цих виставках агентствам подорожей надається можливість підвищувати свої знання про туристські продукти, які пропонуються національними й місцевими туристськими організаціями, і одночасно представляти свій власний продута, а також свою країну або регіон, демонструючи фільми й національні костюми, залучаючи фольклорні ансамблі, проводячи дегустацію вин і т.д. Інтерес до виставки підвищується завдяки активній участі в ній преси. У рамках виставки також організуються симпозіуми й зустрічі по різним актуальним для туристської індустрії темам.

Однак, незважаючи на всі переваги, участь у таких виставках дорого обходиться її учасникам, яким доводиться платити орендну плату за займані площі, оформлення стенда, устаткування, що відповідає літературу й ін. Заради престижу великі компанії намагаються займати більші площі в гарних місцях. Відповідний персонал компаній — учасників виставки встановлює контакти з організаторами виставок задовго до її початку (часто на підготовку таких виставок іде майже рік).

Іншим важливим методом просування в індустрії з є презентація, що визначається як дія, націлене на заяву про себе або на завоювання популярності. Презентації дуже часто використовують туристські компанії для подання своїх програм або продуктів турагентствам. Іноді ці заходи проводяться у вигляді формальних бесід старших менеджерів по продажах з відповідним персоналом турагентств про нові програми й продукти. Такі зустрічі корисні для компанії не тільки як засіб просування свого продукту, але й для одержання інформації про ринок з перших рук. Формальні бесіди під час презентацій супроводжуються також демонстрацією відстежувати.

Якщо презентація проводиться для потенційних клієнтів і націлена на здійснення угод, а також на створення гарного враження про себе, то для одержання певного успіху від проведення презентацій треба ретельно їх планувати. У першу чергу необхідно точно визначити дату й місце її проведення.

Гарне приміщення, обране в кращому готелі або конгресному центрі, а також відповідне оформлення й обладнання можуть деякою мірою з імідж компанії. Для більшої відвідуваності доцільно проводити презентації у вечірні годинники, особливо коли вони націлені на широке коло споживачів. Тому що багато туристських продуктів пов'язані із проведенням канікул, їх доцільно пристосовувати до національних або місцевих свят.

З метою економії невеликі компанії, особливо агентства подорожей, як правило, поєднуються з іншими організаціями для спільного проведення презентації. Наприклад, щонайбільше при спільних презентаціях можуть брати на себе половину витрат, якщо вони очікують певну віддачу від проведеного заходу. При просуванні того або іншого туристського центра агентства звичайно поєднуються з національними туристськими організаціями[6, c. 113-115].

Список використаної літератури

1. Закон України "Про рекламу" від 03.07.96 // Законодавство про рекламу. — К.: Асоціація "Укрреклама". Спілка рекламістів України, 1998.

2. Дурович А. П.Маркетинг в туризме: Учеб. пособие. — Минск: Экономпресс. 1998

3. Исмаев Д. К. Основы стратегии и планирования маркетинга в иностранном туризме. — М., 1994.

4. Каз Ж. Международный туризм: мираж или стратегия будущего?—М.. 1991.

5. Картер Г. Реклама и эффективность. — М.: Прогресс, 1990.

6. Котлер Ф. Маркетинг. Гостеприимство и туризм: Учебник для вузов / Пер. с англ. под ред. Р.Б. Ноздрьовой. — М.: ЮНИТИ. 1997

7. Пузакова Е. П.. Честникова В. А. Международный туристический бизнес. — М., 1997.

8. Сапрунова В. Туризм: эволюция, структура, маркетинг. — М., 1997.

9. Сенин В. Организация международного туризма: Учебник. — М.: Финансы и статистика, 2000.

10. Сенин В.С. и др. Организация туристско-экскурсионного обслуживания: Учеб. пособие. — М.: ЦРиБ "Турист", 1987.

11. Ромат Е. В. Реклама в системе маркетинга: Учеб. пособие. — Харьков, 1995

12. Экономика современного туризма / Под ред. Г. А. Карповой. — М.:Герда. 1996.