Вступ

Графіка — вид образотворчого мистецтва, у якому використовуються інструменти, якими можна писати, шкрябати, креслити, малювати і де головними зображувальними засобами є контурна лінія, штрих, пляма, а також тон аркуша. Графіка поділяється на два головних види — рисунок та друковану графіку. Друкована графіка, в свою чергу, має такі різновиди, як станкова, книжково-журнальна та газетна, прикладна (промислова). Оскільки плакат важко віднести до одного з цих різновидів, то його можна виділити в окремий різновид — плакатна графіка.

Проблеми функціонування графічного дизайну друкованої реклами в українських ЗМІ досліджено в наукових працях вітчизняних та зарубіжних вчених. Зокрема, Г. Васильєв проаналізував особливості створення друкованої реклами, А. Назайкін визначив специфіку побудови рекламних звернень в пресі. В. Курушин приділяв велику увагу проектуванню та створенню візуальних повідомлень, а також визначив основні засоби побудови графічного дизайну у ЗМІ, В. Шевченко дослідив композицію та архітектоніку друкованого видання.

Актуальність поданої роботи визначається загальносвітовим зацікавленням проблемами національної специфіки та глобалізацією графічного дизайну. Як відомо, галузі графічного дизайну і реклами безпосередньо пов’язані з дослідженням ерґономіки та практичного застосування графічних символів та елементів. А отже, головним завданням цих галузей є вирішення питання проблеми впливу технологічних, економічних, соціальних та національних чинників на стилістику творів графічного дизайну і реклами. Актуалізація питання графічних та рекламних особливостей і глобалізаційних тенденцій пов’язана з розвитком процесів національного відродження в Україні та загальноприйнятого культурного менталітету, образу мислення і світосприйняття.

Проблемами розвитку та інтернаціоналізації національних культур займалися радянські автори Є.Зінгер, Ю.Петров, Е.Акопджанян, М.Пархоменко, І.Ляшенко та інші. «Ґлобальні зміни, що сприяли уніфікації, знайшли висвітлення у роботах зарубіжних авторів (М.Мак-Люен, Олвін і Ґейді Тоффлери, Ф.Фукуяма, Т.Фрідман, Л.Колаковський), де визнавалися об’єктивними наслідками цивілізаційного розвитку».

1. Виникнення графічного мистецтва

Одним із найпоширеніших видів образотворчого мистецтва є графіка. Слово графіка (грец. graphike від graphо — пишу, креслю, малюю) — вид образотворчого мистецтва, заснований на малюнку, виконаному штрихами і лініями без фарб, а також друковані художні зображення, в основі яких лежить такий малюнок.

Графіка є одним із найстаріших видів образотворчого мистецтва – пригадаймо наскельні малюнки первісної людини.

Графіка розвивалась паралельно зі скульптурою, декоративно-прикладним мистецтвом. Як самостійний вид мистецтва вона сформувалася на межі 15-16 ст. Спочатку термін «графіка» використовувався тільки щодо письма та каліграфії. Нове значення він одержав у кінці 19 – на початку 20 ст. у зв’язку з бурхливим розвитком промислової поліграфії, яка дала можливість створювати малюнки у великій кількості за допомогою друкарських машин. Згодом, у процесі історичного розвитку, в графіку почав проникати колір, і ми вже до неї відносимо малюнок, виконаний кольоровою крейдою, пастеллю, кольорову графіку, кольорову гравюру.

Кожна країна мала конкретні моделі, сформовані на основі національних традицій. Передумовами виникнення цих моделей були відповідні характеристики національного мистецтва, що стали основою творів графічного дизайну і реклами. «Наприклад, японська модель графічного дизайну і реклами містила впливи таких традиційних видів мистецтва, як «моншо» (родинні та корпоративні емблеми), «укійо-е» (кольорова ґравюра), «манґа» (розповіді в малюнках) і каліграфія, однак більшість робіт, створених у рамках моделі, відзначалися національним підходом до проектування при повній відсутності формальних елементів національного мистецтва [5, 69]».

Традиції національного мистецтва характеризувалися ілюзією руху, уявна кульмінація якого проминула або ще не наступила. Японські автори передавали простір, глибину, використовуючи кольорові та тональні розтяжки; виявляли особливе ставлення до незаповненого поля. Композиції будувалися за принципом асиметричного балансу, створюючи додаткову напругу образу.

2. Види прикладної графіки. Графічний дизайн друкованої реклами

Прикладна графіка виконує різноманітні функції, вносячи художнє початок в оформлення предметів утилітарного значення (календарі, поштові марки, екслібриси, товарні знаки, етикетки і т.п.).

Графіка включає малюнок, виконаний олівцем, пензлем, вуглиною на папері, картоні або друковані художні твори, що ґрунтуються на малюнку. Отже, основні графічні техніки – це простий та кольорові олівці, фломастери, ручки, крейда, пастель, сангіна.

За призначенням розрізняють станкову, книжкову, прикладну, плакатну графіку та гравюру.

Станкова графіка включає твори, які виконуються автором самостійно вручну. Ці твори можна побачити на виставках, у музеях. Вони можуть бути призначені й для прикрашення інтер’єрів і громадських будинків.

Книжкова графіка об’єднує твори, основне призначення яких – оформлення книжок.

Твори прикладної графіки – це вітальні листівки, календарі, марки, етикетки на різних упаковках, дипломи, грамоти тощо.

Плакатна графіка об’єднує твори, виконані з агітаційною, рекламною та навчальною метою.

Поширеною в графіці є техніка гравюри, тобто друкування відбитків з малюнка, вирізаного на якійсь друкарській формі (площині) з певного матеріалу.

Графіка має свої засоби, тобто мову – це лінії, штрихи, крапки та плями. Мовою графіки розповідають нам про навколишній світ і первісний художник, і середньовічний каліграф, і дитина, яка малює на асфальті, і митці минулого й сучасного.

Друкована реклама – це спеціальна інформація про об’єкт (товар, послугу, фірму, юридичну чи фізичну особу), яка поширюється на поліграфічно-продукційних носіях з комерційною або некомерційною метою. Специфіка друкованої реклами полягає у сутності можливостей поліграфії і поліграфічної продукції, що дає змогу створювати велике розмаїття відображення об’єкта, просування в різних художніх формах [4].

Друкована реклама направлена, в першу чергу, на зорове сприйняття цільовою аудиторією інформаційного повідомлення, що містить риторичний вміст (метафору). Тому зразки реклами друкованого типу володіють надзвичайно високою проникною здатністю. Зоровий канал сприйняття інформації є досить чутливим до подразників відповідного типу.

Всю гаму друкованих образотворчих рекламних матеріалів можна підрозділити на дві основні групи: рекламно-каталогові видання, які рекламують конкретні види товарів, продукції або послуг (каталог, проспект, буклет, афіша, плакат, листівка, бродсайт, флайєр, прес-реліз, телефонні довідники); рекламно-подарункові видання, що представляють собою настінні, перекидні та бізнес-календарі, кишенькові календарі-візитки, вітальні листівки, подарункові пакети та іншу друковану продукцію з логотипом, слоганом, реквізитами [1, с. 51]. Друковані рекламні матеріали широко використовуються під час ділових зустрічей і комерційних переговорів, поширюються на різних ярмарках і виставках. Рекламно-подарункові видання поширюються як під час особистих ділових контактів, так і розсиланням поштою з вкладенням вітальних листівок і візитних карток [8, с. 117]. Також друковану рекламу поділяють на: модульну, реклама, багатосторінкову, зональну реклама, вкладену, клубну і рекламу в додатках.

За характером і поєднанням образотворчих засобів, що використовуються в друкованій рекламі, вона підрозділяється на текстову – якщо в ній переважає шрифт, образотворчу – якщо головним елементом є зображення, і комплексну – якщо вона рівнозначно містить два зазначених компонента. Переважання тексту в рекламі робить її більш інформативною, а використання образотворчих елементів – наочною [6, c. 114].

Кожен із цих різновидів друкованої реклами має свої специфічні характеристики, від сукупності яких залежать особливості подачі інформації. Аби досягнути максимального рівня ефективності та не бути непоміченою, друкована реклама використовує власну систему психологічного впливу. Слід наголосити на тому, що від друкованої реклами потрібно відрізняти рекламу в пресі з такими її різновидами, як газетна, журнальна й довідкова. В обох випадках використовується поліграфічний шлях створення, але абсолютно різними є особливості способів подання інформації [1, 50].

Друкована реклама синтетична за своєю природою і використовує все різноманіття мови графічного дизайну. Графічний дизайн є специфічною областю художньо-проектної діяльності, яка спрямована на створення візуальних повідомлень, що поширюються за допомогою засобів масової комунікації.

Засобами графічного дизайну створюються візуальні повідомлення різної складності і призначення – від короткого оголошення до багатосторінкового друкованого видання. Для цього використовуються традиційні засоби друку, комп’ютерна техніка і інші сучасні електронні засоби відображення інформації. При підготовці інформаційних повідомлень за допомогою методів графічного дизайну використовують графічні образи. На їх основі виробляються уявлення про який-небудь об’єкт, явище або процес реального світу. Графічні образи, скомпоновані в єдине ціле, підштовхують глядача до тих висновків, які потрібні творцеві інформаційного повідомлення [6, 11].

Важливим засобом гармонізації елементів графічного дизайну є композиція рекламного видання, яка завжди була та залишається однією з основних практичних та теоретичних проблем. Композиція – поняття, яке фокусує у собі багато аспектів образотворчого процесу. Вона лежить в основі побудови художнього образу, живить і наповнює творчі ідеї, визначає методичні принципи роботи [10, c. 66]. У графічному дизайні під композицією розуміють такий творчий процес, мета якого – забезпечити цілісність, взаємозв’язок і гармонійне поєднання всіх елементів рекламного повідомлення [6, c. 116].

Розглядаючи композицію друкованої реклами через призму досягнення цілісності твору, необхідно поділити загальний процес на окремі складові. Виділяють такі основні етапи створення друкованого видання: підготовчий (виникає, розвивається і складається задум оформлення), етап виконання та редагування оригіналів оформлення (формується зміст та графічні характеристики зовнішнього та внутрішнього оформлення), композиційно-технічний етап (набір та верстка, підготовка зверстаного матеріалу для поліграфічного етапу, остаточне розміщення текстових та зображальних матеріалів).

Віддаючи належну увагу пошуку ідеї друкованої реклами і композиційним шляхам її втілення, не слід нехтувати такими важливими засобами створення дієвого образу, як зображення і текст, основним завданням яких є передача повідомлення цільовій аудиторії.

Зображення – це візуальний образ, який міститься в друкованій рекламі. Він прямо, образно, символічно, асоціативно чи емоційно вказує на певний об’єкт, подію, поняття. Зображення в багатьох випадках значно підсилює вплив реклами, у деяких випадках – цілком або частково заміняє текст [2, с. 261].

У широкому розумінні сучасний рекламний текст виконує найважливішу комунікативну функцію. З функціональної точки зору текст якнайповніше поєднує в собі реалізацію двох функцій впливу. По-перше, це функція впливу мови, що реалізовується за допомогою усього арсеналу лінгвістичних засобів виразності. По-друге, функція масової комунікації, що реалізовується із застосуванням особливих media-технологій, характерних для того або іншого засобу масової інформації [3, c. 182].

Немає єдиних правил написання тексту друкованої реклами. Це творчий процес й тому для розкриття змісту повідомлення використовуються найбільш доцільні прийоми, які забезпечують сприйняття інформації глядачем.

На рівні ж побудови художньої форми слід розглядати співвідношення не тільки тексту і зображення, а всіх елементів графічного дизайну друкованої реклами, на що в сучасних друкованих ЗМІ не звертається належна увага.

Друкована реклама в Україні не є ефективною, що є наслідком недостатньої взаємопов’язаності композиційних елементів рекламного повідомлення. При створенні реклами не враховуються інтереси та вподобання цільової аудиторії. Ефективність будь якої реклами залежить в першу чергу від зацікавлення та розуміння адресатами її дизайну, головної ідеї і стилістичного оформлення. Крім того, цільова аудиторія часто не звертає свою увагу на газетну рекламу також через наявність великої кількості схожих повідомлень інших фірм.

Найбільше увагу читачів друкованих видань привертає великий розмір рекламних блоків і влучний заголовок реклами. Також велике значення у сприйнятті інформації відіграє колір елементів графічного дизайну. Читачі газет переважно вибирають образотворчі (головним елементом є зображення) і комплексні (текст і зображення рівнозначні) рекламні звернення. Практично на текстову рекламу (головним елементом є шрифт) увага не звертається. Це свідчить про те, що найбільше на сприйняття друкованої реклами цільовою аудиторією впливає зображення, хоча не менш важливим є заголовок. Ці елементи композиції забезпечують цілісне сприйняття інформації та її відтворення у свідомості адресатів.

Основним недоліками реклами у газетах є погана якість друку та її непрофесійне оформлення. Крім того, негативно впливає на сприйняття рекламних звернень невдале розміщення реклами, дрібний шрифт тексту, невідповідність зображень змісту тексту, замалі розміри рекламних блоків, недостатня взаємопов’язаність композиційних елементів рекламного повідомлення та неякісне стилістичне оформлення.

Привертати увагу і викликати зацікавленість у глядача – перша і найважливіша функція друкованої реклами Тому потрібно враховувати психологію цільової аудиторії, більш детально вивчити її потреби, вподобання. Чим більш професійний рівень технічного і естетичного виконання рекламних звернень, тим сильніша їхня дія на споживача інформації. Друкована реклама має володіти такими основними естетичними якостями, як виразність, оригінальність, гармонійність, єдність форми, змісту і стилю.

Виразністю називають здатність друкованої реклами наочно відображати зміст інформації, що публікується. Одна з особливостей реклами полягає в тому, що в ній зміст поєднується з декоративним оформленням.

Оригінальність – це своєрідність, індивідуальність наочно відображуваних елементів форми і відношень між ними. Завдяки такому своєрідності можна відрізнити одну рекламу від іншої. Новизна змісту реклами припускає новизну її форми. Однак оригінальність реклами не виключає, а, навпаки, передбачає збереження певних традиційних ознак, наприклад, національних, галузевих, фірмових.

Гармонійність передбачає не тільки взаємозв’язок між окремими елементами друкованої реклами, але й органічну узгодженість між ними і друкованим виданням в цілому.

Єдність форми, змісту і стилю робить рекламу естетично привабливою і покращує її сприйняття. Всі ці три складові (форма, зміст, стиль) повинні бути органічно взаємопов’язані, інакше буде порушена цілісність друкованої реклами.

В умовах наростаючого рекламно-інформаційного потоку друкована реклама повинна перетворювати інформацію на візуальний сигнал, тим самим прискорюючи розуміння і запам’ятовування цієї інформації. Проте, аби такий подразник став причиною бажаного для рекламодавця результату, слід дотримуватися єдиної концепції максимальної узгодженості під час розробки дизайну, підборі інформаційного та наочного матеріалу, виготовленні рекламного слайду [1, с. 50].

Працюючи над художнім образом, дизайнери, художні та технічні редактори повинні оцінювати можливості конструювання такої форми рекламного повідомлення, щоб споживач міг швидко отримати необхідну інформацію, без труднощів відшукати потрібне. Тому, при побудові та оформленні друкованої реклами потрібно керуватися композиційними законами:

• бути цілісною, впорядкованою, не містити таких елементів або частин, які суперечили б її функціональному призначенню;
• система її побудови повинна ґрунтуватися на взаємопов’язаності головних і другорядних елементів;
• реклама повинна бути узгоджена з розміром сторінки, форматом і стилем оформлення друкованого видання [6, с. 116].

Також з великою увагою для підвищення ефективності друкованої реклами потрібно відноситися до її кольору. Колір в композиції акцентує в тій або іншій мірі найбільш істотну сторону теми, головну її ідею. Це сильний композиційний засіб, яким потрібно користуватись уміло. Колір має бути природним, ненав’язливим, відповідати загальній композиції твору. У наші дні актуальне зіставлення контрастних кольорів, що створює враження насиченості і складності.

3. Моделі розвитку графічного дизайну і реклами

«Корейська модель характеризувалася використанням традиційної системи письма «ханґул» як національно-ідентифікуючого елемента [5, 69]». Писемні символи накладалися на зображення як фактура, уподібнюючись до традиційного орнаменту. При використанні національної системи письма як ідентифікуючого елемента, проектні прийоми звужувалися лише до типографіки. Але у такий спосіб корейський дизайн відтворював формальну сторону національної моделі, де унікальна графіка письма певним чином ототожнювалася з національним стилем у графічному дизайні та рекламі, оскільки вони однаковою мірою є засобами візуальної комунікації.

«Іранська модель графічного дизайну і реклами сформувалася під впливом мистецької традиції давньої Персії, свідомо впроваджуваної авторами, що відобразилося у самоідентифікації професійної спілки [5, 70]». Симетрична збалансованість композицій, ажурне членування елементів, фактурна ритмічність площин – ці особливості перського мистецтва відобразилися у творах графічного дизайну.

Також існували моделі, сформовані на основі певних стильових особливостей. Дані моделі було відтворено у європейських країнах. Модерністична спрямованість західного мистецтва спонукала дизайнерів та рекламістів шукати нові, відмінні форми візуалізації повідомлення.

Швейцарська модель графічного дизайну і реклами сформувалася навколо осередків у Базелі та Цюріху, де працювали Тео Балмер, Макс Білл, Еміль Рудер, Армін Гофман та інші автори. Принципи функціоналізму, об’єктивного структурування інформації втілилися у побудові композицій за модульними сітками; останні визначали типографіку, фотографію та ілюстрації. Швейцарські дизайнери переважно використовували літери без засічок; у рамках цієї моделі були створені нові шрифтові сімейства. Фотографія трактувалася як об’єктивне зображення, яке ілюструє зміст, не визначаючи композицію, а вписуючись у наперед задану структуру. Окреслені принципи поширилися за межі країни і стали основою «інтернаціонального стилю» у графічному дизайні.

Італійська модель у дизайні та рекламі проявилася переважно у творах, пов’язаних із промисловістю. Джованні Пінторі, Джуліо Конфалоньєрі та інші автори відтворювали технологічні особливості абстрактними зображеннями, котрі не були ілюстраціями продукту, а символічно показували відлагодженість, ерґономічність, нові технології тощо. Дизайнери організовували аркуш відповідно до суб’єктивного чуття композиції; колірна гама диктувалася не стільки функціональними завданнями, як емоційним сприйняттям. Роботи відзначалися великими, виразними формами, активним колоритом, динамічною взаємодією прямокутника формату та зображення.

Польська модель відзначилася нетрадиційними для графічного дизайну і реклами техніками, індивідуальними рисами, використанням стилістики модерністичних напрямків образотворчого мистецтва, «народного примітиву», що було викликане, зокрема, невисоким рівнем додрукарських технологій. «Генрик Томашевскі, Ян Лєніца, Роман Цєслєвіч, Лєх Маєвскі формували «концептуальні зображення», застосовуючи техніки акварелі, пастелі, аплікації, колажу, працюючи акрилом і крейдою, використовуючи рукописні шрифти, які інтеґрувалися у зображення [6, 103]». Польська модель відзначалася логічними прийомами візуалізації повідомлення, що полягали у використанні метафор, метонімій, почуття гумору, а також у ставленні до глядача, як рівноцінного партнера.

«Згідно із визначенням поняття «національної моделі» підкреслено, що графічний дизайн в Україні не сформувався як національна модель, оскільки не відзначався ані унікальними стилістичними, ані комунікативними особливостями. Частина українських прикладних графіків працювала згідно з ідеологічними обмеженнями. Інші формували свій почерк під впливами «інтернаціонального стилю», польської моделі графічного дизайну, а також синхронних загально мистецьких течій [6, 104]». Більшість авторів вирішувало конкретні комунікативні завдання, використовуючи ілюстративні прийоми образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва. Протягом 90-х років ХХ ст. графічний дизайн і реклама в Україні користувалися спадщиною «радянської стилістики», а також були під впливом російського дизайну. Це проявилося у великих геометризованих формах, заповнених локальними кольорами, а також в особливостях суті передачі повідомлення. Іншою тенденцією були спроби конструювання «національного стилю». Поширеним засобом «національного забарвлення» графічного дизайну було використання шрифтів з елементами рукописного уставу і барокового скоропису, котрі були переважно декоративними і мали акцидентне застосування. У пошуках національного виразу більшість авторів звертали увагу на проблеми форми і формотворення, натомість недостатньо уваги приділялося комунікативним аспектам. «Пошуки національного стилю проводилися переважно у площині використання зовнішніх ідентифікуючих ознак [6, 106]».

На сьогоднішній день можна стверджувати, що графічний дизайн і реклама в Україні формуються і поширюються завдяки «інтернаціональному стилю». Його походження визначило основні формальні та комунікативні ознаки: організацію формату за модульною сіткою, використання шрифтів без засічок, а також лаконічність та підкреслену функціональність. Відбувається спроба поєднання народних традиційних етномотивів зі стилістикою «Заходу». Представники такого поєднання прагнуть застосувати раціональний підхід до вирішення проблем комунікації. Пошуки нових форм візуалізації повідомлення призводять до створення власної національної моделі, яка, в першу чергу, передбачає концептуальне вирішення завдання. Концептуалізм виражається через чітке розуміння завдання, створення загальної ідеї, її візуалізацію та відповідність вимогам. Наразі ідея стоїть вище за свою візуалізацію.

Результатом глобалізаційних тенденцій у графічному дизайні визначено уніфікацію прийомів проектування. Вона значною мірою зумовлена процесами, що відбуваються поза мистецькою і дизайнерською сферами. Формуванню національного графічного виразу на сьогоднішній день сприяють: транснаціональна економіка, політика інтеграції, розвиток засобів інформації та комунікації, міжнародне спілкування професіоналів та розвиток нових технологій.

Висновки

Отже, друкована реклама в українських засобах далека від ідеального функціонування, але знаходяться на етапі розвитку, причому з кожним новим роком для її створення використовуються нові композиційні прийоми, які все ще потребують вдосконалення. Для вдосконалення друкованої реклами необхідно: враховувати психологію цільової аудиторії, визначити сферу дії і впливу реклами, використовувати різні композиційні прийоми для «просування» певних товарів чи послуг, грамотно використовувати контраст і колір. Друкована реклама повинна головну ідею автора передавати максимально стисло, лаконічно, чітко, використовуючи при цьому різні композиційні прийоми.

Графічний дизайн друкованої реклами має свої недоліки. Але основна причина того, що цільова аудиторія майже не звертає свою увагу на рекламні звернення полягає у перенасиченості комунікативного простору України такими ж повідомленнями. Тому для привернення уваги, активізування сприйняття потрібно створювати друковану рекламу, яка повністю виділяється серед інших видів реклами.

Список використаної літератури

1. Васильев, Г. А. Основы рекламной деятельности [Текст] : учеб. пособие для вузов / Г. А. Васильев, В. А. Поляков. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2004. – 414 с.
2. Владимирська, А. Реклама [Текст] : навч. посіб. / А. Владимирська, П. Владимирський. – К. : Кондор, 2006. – 334 с.
3. Документ как социокультурный феномен: Сборник материалов IV Всероссийской научно-практической конференции с международным участием [Текст] / Под общ. ред. Н.С. Ларькова. – Томск : Томский государственный университет, 2010. – 624 с.
4. Друкована реклама [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1178 – Назва з екрану. (дата доступу 27.10.12).
5. Иванова, К. А. Копирайтинг: секреты составления рекламных и PR-текстов [Текст] / К. А. Иванова. – СПб. : Питер, 2005. – 144 с.
6. Курушин, В. Д. Дизайн и реклама [Текст] / В. Д Курушин. – М. : ДМК Пресс, 2006. – 272 с.
7. Оцінка ефективності реклами: коли, навіщо і як проводити [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://kasner.kiev.ua/ocinka-efektivnosti-reklami-koli-navishho-i-jak/. – Назва з екрану. (дата доступу 10.02.13).
8. Рекламная деятельность [Текст] : учебник для студентов высших учебных заведений / Ф. Г. Панкратов, Ю. К. Баженов, Т. К. Серегина, В. Г. Шахуриы. – 6-е изд., перераб. и доп. – М. : Издательско-торговая корпорация «Дашков и К», 2003. – 364 с.
9. Саттон, Т. Гармония цвета: Полное руководство по созданию цветовых комбинаций [Текст] / Т. Саттон, Б. Вилсн; Пер. с англ. В. П. Воропаева. – М. : ООО «Издательство Астрель»: ООО «Издательство АСТ», 2004. – 215 с.
10. Шевченко, В. Я. Композиція плаката [Текст] : навч. посіб. / В. Я Шевченко. – Х. : Колорит, 2004. – 123 с.