1. Волонтерство: види волонтерської роботи, принципи організації роботи волонтерських об’єднань, винагороди для волонтерів

Волонтерство — інструмент соціального, культурного, економічного та екологічного розвитку. Це добровільна, непрофесійна соціальна робота, яка сприяє поліпшенню якості життя особистості, особистісному зростання, поглибленню почуття солідарності, задоволенню потреб людини.

Волонтерами є:

• діти середнього шкільного віку, старші школярі, студенти вищих навчальних закладів;
• громадяни середнього і пенсійного віку;
• клієнти соціальних служб, які є учасниками програм самодопомоги і взаємодопомоги;
• родичі клієнтів соціальних служб;
• професіонали, які приділяють вільний від роботи час добровільній допомозі.

Волонтерство — це організований і керований процес участі людей у діяльності державних уповноважених органів влади в різних недержавних організаціях і установах третього сектору. Перш ніж стати волонтером кандидат проходить спеціальну підготовку в соціальній службі (крім фахівців). Процес підготовки волонтерів складається з кількох етапів:

1. Проведення агітації, залучення громадян до волонтерської роботи (рекретування). З цією метою соціальна служба через засоби масової інформації, листівки, оголошення, рекламну продукцію запрошує бажаючих до участі у волонтерських програмах.
2. Проведення співбесіди, інтерв’ю з кандидатом, під час яких відбувається знайомство із соціальними працівниками, соціальною службою, програмою соціальної допомоги, до якої залучається кандидат, отримується основна інформація про нього, з’ясовуються мотиви участі у волонтерській роботі. Під час співбесіди встановлюються рівень психолого-педагогічної готовності до такої роботи, комунікації, емпатійності, а також інтереси, ціннісні орієнтації та ін.
3. Підготовка до волонтерської роботи. Проведення курсів, тренінгів, семінарів, на яких волонтери отримують основні знання, оволодівають основними уміннями і навичками соціальної роботи з різними цільовими групами і категоріями населення. Термін проведення навчання, зміст навчальних програм, їх інформаційна насиченість залежать від віку кандидатів, їхньої участі в інших волонтерських програмах, загально-культурного рівня. Навчання волонтерів в соціальних службах для молоді здійснюється у таких напрямках: соціально-реабілітаційна робота, попередження та подолання негативних явищ у молодіжному середовищі (робота з молоддю та підлітками, котрі перебувають у кризовому стані чи схильні до суїциду; робота з молоддю, схильною до девіантної поведінки; підтримка та розвиток соціально дезадаптованої молоді; профілактика вживання алкогольних напоїв і наркотичних речовин; підтримка дітей та молоді, які постраждали від насильства); соціальна опіка і соціальний захист соціально незахищених груп молоді (підтримка і розвиток творчих здібностей інвалідів; соціальна допомога молодим сім’ям; соціальна допомога самотнім матерям і неповним сім’ям; робота з групами ризику; волонтерські програми соціальної опіки); соціальний розвиток молоді та її інтеграція у суспільство (формування інтересів, потреб, цінностей та пріоритетів життя; сприяння самовихованню, самовизначенню, самовдосконаленню; розвиток та підтримка творчого потенціалу талановитої молоді; формування світогляду молодої людини засобами соціальної реклами).
4. Організація волонтерських груп, реалізація волонтерської роботи. На цьому етапі вона здійснюється відповідно до певної соціальної програми, плану роботи у групі, графіка волонтерської допомоги. Волонтерська робота може бути постійною у тому випадку, коли волонтер згідно з графіком роботи працює певний час у визначені дні в соціальній службі чи організації третього сектору; тимчасовою — за викликом соціальної служби за попередньою домовленістю про вільний час, який волонтер може присвятити такій роботі. Взаємовідносини із соціальною службою визначаються на основі контракту (усного або письмового) чи угоди. Керує роботою волонтерів соціальний працівник чи супервізор. Його завдання — спостерігати за роботою волонтерів, надавати консультації, поради, рекомендації щодо поводження у різних ситуаціях, проводити наради, збори тощо.
5. У разі припинення роботи волонтерської програми — припинення участі волонтерів у добровільній допомозі чи їх переведення в інші програми.

Ефективність роботи волонтерів залежить від рівня їх мотивації, який підтримується соціальною службою шляхом здійснення різних заходів: підтримки професійної мотивації студентів, які навчаються на відділеннях чи факультетах соціальної роботи вищих навчальних закладів, оформлення навчальної і виробничої практики на основі волонтерської допомоги; різних матеріальних заохочень у вигляді спеціальних стипендій, проїзних квитків та ін. Волонтери, які самі звернулися у соціальну службу, встановлюють межі для своєї роботи, визначають її тривалість, прилаштовуючи свій час та енергію так, щоб досягти максимально успішного результату від роботи. Вони прагнуть виконувати будь-яке доручення, намагаючись зробити все необхідне, щоб їхні зусилля виявилися дієвими. Мотивацією для такого типу волонтерів є як «досягнення», так і «приєднання», що часто має вигляд чудової можливості залучитися до роботи та проявити себе у справі. Багато з утворюваних організацій покладаються на таких волонтерів, які працюють тривалий час, створюють робочі місця, що потребують постійного витрачання часу впродовж тривалого періоду. Мотивація волонтерів, які працюють тимчасово, — це не відчуття себе у групі, а лише визнання власних досягнень. Визнання є для них мірою вдячності з боку організації, що дає їм змогу просуватися вперед.

У багатьох розвинутих країнах світу волонтерський рух є основою системи саморегуляції у суспільстві. Вважають, що саме залучення широких кіл громадськості до розв’язання суспільних проблем на волонтерських засадах може створити передумови для формування такої системи саморегуляції у суспільстві, коли проблеми, що виникають, можуть бути вирішені за рахунок внутрішнього потенціалу цього суспільства. Зокрема, поширену традицію має волонтерство в американській історії, воно є вагомою складовою сучасної американської культури. Впродовж 80—90 років XX ст. волонтерство в Америці охоплювало майже половину дорослого населення. Близько 40 % населення бере участь у волонтерській діяльності у Канаді. Найбільше зростання інтересу до волонтерської діяльності спостерігається серед 26-річних осіб. Подібними до наведених прикладів є й волонтерство у Європі. В Англії майже половина її населення бере участь у волонтерській діяльності. Високий рейтинг волонтерство має у таких європейських країнах, як Франція (19 %), Нідерланди (36 %), Данія (25 %) та Ірландія (39%).

Ефективне спілкування, доступність організатора волонтерів завжди життєво необхідні для підтримки волонтерів. На особистісному рівні організатор повинен помічати ознаки стресу, які виникають, наприклад, через хворобу, втрату або сімейні проблеми. Зрозуміло, можливості й час організатора обмежені. Але майже невичерпними є ресурси команди. Групові зустрічі заохочують волонтерів «вентилювати» їхні проблеми, обговорювати зміни, обмінюватися думками і розслаблятися, допомагають створити мережу взаємодії, на яку можна покластися, коли потрібно. При цьому інколи найкращою формою підтримки є конструктивна критика.

Відомо, що рутинна робота обмежує задоволення. Тому особливого значення набуває визнання / заохочення. Передусім необхідно оцінювати виконану роботу, підкреслювати її позитивні результати, визнавати її успішність. Визнання та заохочення може відбуватися не тільки у словесній формі, а й у вигляді наступних тренінгів або збільшення відповідальності волонтерів, котрі виявили відданість та компетентність.

Активне спілкування, спільне проведення часу та розваги сприяють встановленню дружніх стосунків, що задовольняє потребу волонтерів у спілкуванні та є запорукою взаємопідтримки в роботі.

Знання основних «стилів» роботи волонтерів, їхньої ролі у реалізації соціальних проектів, урахування мотиваційного аспекту залучення добровільних помічників та забезпечення наявності основних навичок менеджменту волонтерської діяльності є умовою, необхідною для становлення та розвитку ефективної волонтерської роботи в Україні.

Волонтерська діяльність потребує постійному заохочення, мотивації. Фахівці організації, у якій працюють волонтери, мають заохочувати своїх добровольців в різний спосіб. Заохочення має спрямувати подальшу мотивацію на роботу волонтерів. Керівники установ, у яких працюють волонтери, має займатися мотивацією, виходячи, переважно, з мотиваційних орієнтацій самих добровольців. Спеціалісти називають кілька таких установок: можливість кар’єрного росту, можливість управління, організації. До пріоритетних цінностей волонтерів належить: добробут у ній, змога самовдосконалення, самореалізації, спілкування, отримання знань, стосунки з колегами. Також однієї з найбільш поширених установок є орієнтація на підприємництво (мається на увазі й не так прагнення прибутку, скільки прагнення створювати й будувати щось нове, реалізація якихось новаторських ідей). Спеціалісти ВООЗ зазначають також основні потреби, мотиви до вступу до волонтерства. По-перше, це справитися з особистими, і навіть сімейними проблемами; по-друге, це задоволенні потреби у самовдосконаленні і самореалізації; і він, це можливість широкого соціального й фахової спілкування. Фахівці підкреслюють, що навколо лише потреби волонтерів потребують задоволенні, тоді як інші може бути недостатньо усвідомлені і потребують проясненні, а треті вимагають спеціального формування. особистісний зростання добровольців, направлений замінити формування внутрішньої мотивації до добровільної діяльності, має стати як пріоритетне завдання керівників громадської організації.

2. Привести приклади вдалого та невдалого використання емоційного аспекту рекламного впливу

Процеси сприйняття й розуміння реклами, формування позитивного ставлення та цікавості до рекламованого товару, поява бажання придбати його — це процеси, що обумовлені певними психологічними характеристиками людей, для яких саме та реклама призначена. Саме тому реклама має бути побудована з урахуванням цих характеристик та законів, які управляють даними процесами.

Важливими аспектом рекламного впливу, що визначає ставлення потенційного споживача до тієї чи іншої інформації (симпатія – антипатія, нейтральність – суперечливість), є емоції. У психології існують різні підходи до розуміння емоцій (франц. еmotion – лат. еmovere – „збуджувати”, „хвилювати”), а тому й різні аспекти їхнього вивчення. Складність визначення цього поняття зумовлено тим, що під емоціями розуміють два  типи явищ: з одного боку, зовнішні фізіологічні реакції, які можна спостерігати (зміна дихання, серцевої діяльності, функцій органів чуття й нервової системи тощо), з іншого – ті внутрішні стани людської психіки, які зазвичай називають переживаннями.

Рекламні матеріали неминуче навіюють неусвідомлені емоційні образи.

Вважається, що симпатія до товару пропорційна симпатії до рекламної інформації. Емоції традиційно поділяють на позитивні та негативні. Позитивні викликають переважно приємні асоціації щодо рекламованої продукції, стимулюють бажання споживача купити саме цей товар або скористатися саме цією послугою.

Загальновідомо, що вдала покупка – це спосіб отримання задоволення, зняття стресу, поганого настрою, вона дає людині позитивний заряд.

Негативні емоції можуть викликати неприємні відчуття й асоціації, яких споживачеві хотілося б уникнути. Якщо реклама провокує почуття відрази, страху, ніяковості, то це гальмує збут товару, його ефективну реалізацію на споживчому ринку. Психологами встановлено, що людина не прагне запам’ятати інформаційний матеріал, який викликає негативні емоції.

Емоційний вплив реклами залежить від низки чинників: від емоційної насиченості рекламних образів, їхньої переконливості та оригінальності, точного підбирання слів, правильної композиції тексту.

Аналіз сучасних рекламних текстів дав можливість з’ясувати, що надзвичайно рідко в рекламні образи закладаються одвічні людські цінності – життя, щастя, любов, сім’я, родина, – що здатні викликати позитивні асоціації рекламного впливу, тим паче українського споживача. Хоча спроби оперувати до людини, спираючись на загальнолюдське та вічне, є досить вдалим (у психологічному розумінні) рекламним ходом. Так, досить успішно використовують із метою привернення уваги в рекламі мотиви любові (реклама Народного Руху України „Подзвони мамі”; реклама партії „Демократичний Союз”, у якій показують дитину і говорять: „Хай тобі щастить у Новому році”; „З дому додому” (цукерки Roshen); мотиви сімейних традицій („Рецепт стародавнього пива, яке робили у давні часи наші предки” („Львівське”); „Домашній сир, який готувала бабуся” (President). Дім, бабуся чи дідусь у рекламі створюють відчуття сімейного затишку, спокою, довіри (соки „Садочок”, чай „Бесіда”). Адже дім – це символ захищеності, безпеки, тепла. Така реклама є достатньо ефективною для продуктів харчування (найчастіше це реклама соку, чаю, молочних продуктів, різноманітних добавок до борщу й супу та ін.) [2, с. 70].

Використання „теплих” слів (щастя, радість, добро, свято, тепло, затишок, єдність і т. ін.) у рекламних текстах має бути спрямоване на формування дієвих рекламних образів. Так, цілком реально оцінюючи неабиякий інтерес українців до цього „національного” продукту та його значення в повсякденному житті (здатність піднімати настрій, згуртовувати, давати можливість „вилити душу”), рекламісти активно послуговуються національно-колоритними мовними засобами: Горілочка. Там, де весело! Біленька. Зі святом, рідненькі! Яскраві, емоційно забарвлені мовні одиниці (демінутиви) підсилюють виразність рекламного образу. Мова стає більш зрозумілою для споживача, створюється атмосфера дружнього невимушеного спілкування.

Окрім того, безсумнівно, позитивні асоціації викликає гумор. Це специфічне почуття, яке здатне переживати людина і яке притаманне українцям. Напр.: Деликатес для кожи. Крем для области вокруг глаз. Cream Caviar Luxe Eye Lift (PINK. – № 12. – 2007. – С. 8). Однак не варто забувати, що використання гумору в рекламі – справа надзвичайно делікатна й потребує продуманого, обережного підходу, аби не відштовхнути потенційного споживача. Напр., різнотипні, не завжди позитивні асоціації викликає телереклама ірисок „Meller”: У тебе ще є час. Час на іриску „Meller”. Зауважимо, що в багатьох західних країнах спостерігається нині тенденція презентувати товари у привабливому світлі, проте дещо іронічно.

Реклама, що зорієнтована не на конкретного споживача, а на безособову, значну за обсягом аудиторію, не може бути ефективною в емоційному аспекті. Вона має носити довірчий особистісний характер, що завжди викликає позитивне ставлення. Тому не варто використовувати канцелярські штампи. Так, ніякої корисної інформації не несуть словосполучення на зразок: найбільш вигідно, значний прибуток, більш ефективно.

Реклама, що повчає, навіть якщо вона емоційна, викликає негативні емоції, перетворюючись на своєрідну антирекламу. Потенційний споживач не полюбляє, коли його повчають, щось йому нав’язливо радять. Натомість йому потрібна інформація про те, що дасть йому придбання конкретного товару.

Часто негативні емоції виникають від реклами, що викликає еротичні (інтимні) асоціації. Сучасна реклама вельми активно шукає прийоми активізації уваги, за визначенням М. М. Бахтіна, до „області тілесного низу”. Ця ж тема для традиційної української культури була офіційно не забороненою, проте дуже обмеженою для оприлюднення. Тому непродумана реклама, що робить ставку на еротичні асоціації, нерідко викликає роздратованість і неприйняття певної групи споживачів, особливо людей старшого покоління. Так, товари часто почали робити привабливими за допомогою звернень до напівоголеної натури. Навіть у рекламі цукерок M & M’s сюжет ґрунтується на використанні гри на роздягання: за столом уже сидять напівоголені дівчата із двома постійними героями цього ролика („червоним” та „жовтим”). Один із них програв і має зняти із себе весь одяг. Він вагається та каже: „Я не хочу показувати… свій горіх”.

Сексуальні мотиви широко реалізуються у вітчизняній рекламі не лише через використання напівоголеної постаті. Часто такі мотиви мають прихований характер  (ідеться про маніпулятивну рекламу). Ще З. Фрейд висловлював теорію, що перше сексуальне задоволення маленька людина отримує від смоктання материнських грудей [6, с. 580]. Сигарети ж – це начебто спосіб зняти напругу, пов’язану з витісненими дитячими переживаннями. Жувальна гумка, як виявилося, має ті ж властивості, а саме: задовольняє забуті дитячі потреби [2, с. 65]. Тому сприйняття рота як зони насолоди було взято на озброєння й використано в багатьох рекламних роликах. Найяскравішим підтвердженням цього є реклама батончиків „Bueno”, у якій вродлива вчителька вимовляє іспанською спочатку слово „рот”, а потім каже: „А насолода – це „Bueno”. Після чого відкушує шматочок батончика. Ще одним прикладом може бути реклама нового полуничного „Nut’s”. „Закрий очі, відкрий ротик”, – звучить заклик у кінці ролика, після зустрічі „горішків” та „полуничок”.

Отже, сексуальні мотиви широко використовують у вітчизняній рекламі. Товар чи послуга ототожнюються з підсвідомими сексуальними перевагами. Проте використання напівоголених постатей, занадто відверте нав’язування сексуальних асоціацій, порушення морально-етичних і культурних „табу” викликають роздратованість і негативне ставлення до предмета реклами певної групи споживачів, що свідчить про неврахування рекламістами емоційних реакцій різнотипної аудиторії.

Крім того у рекламі широко експлуатують комплекс неповноцінності та протилежний йому комплекс „манії величі”, різноманітні мотиви страху, що мають досить значний вплив на людину. Відчуття страху намагаються активно „насаджувати” рекламні кампанії передусім тих фірм, які виробляють ліки, медичні препарати, предмети догляду за хворими. Акцентуючи увагу на цьому питанні, зауважимо, що йдеться про доцільне використання різноманітних мотивів і підсвідомих комплексів.

Страх за своє здоров’я – найпоширеніший спосіб маніпулювання свідомістю споживачів. Здоров’я та молодість обіцяє реклама мінеральної води „Прозора”. „Активіа” від Danon обіцяє покращити роботу кишечника, оскільки містить корисні біфідобактерії. Сюди ж належить майже вся реклама зубних паст та ліків (Хілак Форте, Мезим та ін.). Страх перед старінням нерідко використовують у рекламах косметичних засобів, що обіцяють подарувати шкірі молодість та позбавити від зморщок. Страх перед майбутнім, упевненістю у завтрашньому дні широко експлуатується в рекламах страхових компаній [2, с. 67]. Прикладом цього є рекламний ролик страхової компанії „Княжа”, у якій один автомобіль врізається в інший, з авто вибігає жінка, винна в аварії, зазирає у вікно до постраждалого і, побачивши його „закривавлене” обличчя, починає голосно кричати.

Для перевірки емоційної ефективності рекламного повідомлення варто уявити собі це повідомлення та визначити, як будуть ставитися до нього люди з різними психологічними характеристиками, наскільки воно буде зрозумілим та приємним для потенційного споживача. Під час створення рекламного ролика варто пам’ятати, які товари і для кого доцільно рекламувати.

Отже, аналіз рекламних текстів засвідчив, що рекламісти та ЗМІ не завжди враховують психологічну структуру сприймання реклами українськими споживачами, зокрема, емоційний компонент рекламного впливу. Реклама емоційно має притягувати людину, а не відштовхувати її, презентувати нові можливості, що можуть з’явитися у зв’язку із придбанням того чи іншого товару. Думається, зарано покладати надії на те, що „реклама зробить наше життя кращим”, однак уже на часі говорити про обґрунтоване, продумане, психологічно вмотивоване, толерантне ставлення до споживачів рекламного продукту з урахуванням різноманітних типів (за психологічними характеристиками, віком, статтю тощо) вітчизняної аудиторії.

Список використаних джерел

1. Бацевич Ф. С., Космеда Т. А. Очерки по функциональной лексикологии. – Л.: Світ, 1997. – 392 с.
2. Геращенко Л. Психология рекламы: Учеб. пособие. – М.: АСТ: Астрель: Хранитель, 2006. – 298 с.
3. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М.: Политиздат, 1975. – 304 с.
4. Лихтенберг Г. К. Афоризмы. – М.: Наука, 1965. – 344 с.
5. Психологічний словник / За ред. В. І. Войтка. – К.: Вища школа, 1982. – 215 с.
6. Фрейд З. Психоаналіз. Релігія. Культура. М., 1992. – 280 с.