(Наказ МОЗ України №120 від 25.05.2000 р.)

При аварії

І.        Укол, поріз:

1)       зняти гумові рукавички всередину;

2)       вичавити кров з рани;

3)       обробити 70% етиловим спиртом, 5% розчином йоду, З % розчином пероксиду водню (одним з розчинів);

4)       вимити руки з милом під проточною водою і протерти їх 70 % етиловим спиртом;

5)       на рану накласти пластир, надягти напальник;

6)       надягти рукавички;

7)       повідомити керівнику відділення;

8)       зареєструватися в журналі травм у ВПК.

1. Слизові оболонки:

1)       ротова порожнина — полоскання 70% етиловим спиртом;

2)       порожнина носа — закрапати ЗО % розчин альбуциду;

3)       очі — промити водою чистими руками, закрапати ЗО % розчином альбуциду.

Примітка. Для оброблення носа і очей можна використати 0,05 % розчин калію перманганату.

III.     Одяг, шкіра рук:

1)       при потраплянні крові на халат — негайно зняти халат і замочити в одному з наявних дезінфекційних розчинів;

2)       обробити місце під халатом (місце потрапляння крові): 70 % етиловим спиртом; промити водою з милом; повторно обробити 70 % етиловим спиртом.

Аптечка для надання термінової медичної допомоги медичним працівникам і технічному персоналу лікувального закладу

1. Напальники з розрахунку 1—2 на працівника;
2. Лейкопластир — 1 піт.
3. Ножиці — 1 шт.
4. Калію перманганат по 0,05 — 3 шт.
5. Ємність для розведення перманганату калію з маркуванням на 1 л.
6. 70 % етиловий спирт — 50 мл.
7. Тюбик-крапельниця з 30 % розчином альбуциду — 1—2 шт.
8. 5% розчин йоду — 30 мл.
9. 3% розчин пероксиду водню — 50 мл.
10. Перев’язний матеріал (серветки, вата).
11. Гумові рукавички — 3 пари.
12. Дистильована вода — 1л.
13. Наважки дезінфекційних розчинів — хлорамін 30 г по З шт. кожної (зберігати окремо).
14. Ємність для розведення дезінфекційних засобів на 1 л.
15. Окуляри.
16. Фартух клейончастий.

Медсестра повинна пам’ятати: щоб нівелювати ризик зараження ВІЛ-інфекцією, необхідно до кожного пацієнта ставитися як до умовно інфікованого.

Якщо склалася аварійна ситуація, призначають екстрену медикаментозну профілактику антиретровірусними препаратами. Починати її потрібно в перші хвилини й години, не пізніше 72 год від такої ситуації. Питання про доцільність антиретровірусної терапії вирішується в рамках наказу МОЗ України № 658 від 4.10.2006 р. «Про затвердження клінічного протоколу АРВ-терапії ВІЛ-ініфікованих у дорослих і підлітків».

Медичній сестрі слід приймати ВІЛ-інфікованого пацієнта без з’ясування його провини. Адже негативізм і дискримінація з боку медичних працівників змушують ВІЛ-позитивних людей приховувати правду, що спричинює віддалення початку лікування, тяжчий перебіг захворювання.

Багато дискутують про вагітність і пологи при ВІЛ-інфекції. Нерідко ВІЛ-позитивна жінка зіштовхується з неприйняттям її бажання стати матір’ю. Однак останніми десятиліттями доведено, що своєчасна терапія АРВ-препаратами, плановий кесарів розтин і відмова від грудного вигодовування дає змогу запобігти інфікуванню дитини, знижує ризик зараження з 30 до 1—5 %.

Перебіг вагітності у ВІЛ-інфікованих характеризується збільшенням частоти передчасних пологів і народженням не-доношених дітей, несвоєчасним відходженням навколоплідних вод. Під час передчасних пологів збільшується ризик зараження плода внаслідок незрілості імунної системи. Вагітність найчастіше ускладнюється гестозом.