Момент відкриття апеляційного провадження є початковим етапом у цій стадії. Після реєстрації справи в апеляційному суді справи передається судді-доповідачу. На протязі трьох днів суддя-доповідач вирішує питання про відкриття апеляційного провадження.

Суддя-доповідач вирішує питання відповідності апеляційної скарги вимогам, передбаченим у ст. 295 ЦПК. Якщо суддя-доповідач встановить, що апеляційна скарга подана з порушенням вимог ст. 295ЦПК або не сплачено судовий збір, то згідно зі ст. 121 ЦПК заява залишається без руху, про що повідомляється особа, яка оскаржує рішення суду і їй надається строк для усунення недоліків, цей строк не повинен перевищувати п’ять днів з дня отримання апелянтом ухвали. Апеляційна скарга також залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строку, відведеного для апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення такого строку або, якщо підстави, вказані нею у заяві визнані неповажними.

Підстави для відмови у відкритті провадження зазначені у ч.4 ст.297 ЦПК. Суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: 1) справа не підлягає апеляційному розгляду у порядку цивільного судочинства; 2) є ухвала про закриття апеляційного провадження у зв’язку з відмовою особи від апеляційної скарги; 3) є ухвала про відмову у задоволенні апеляційної скарги цієї особи або відмову у відкритті провадження у зв’язку з відмовою від апеляційної скарги. Ще одною підставою для відмови у відкритті провадження у справі є те, якщо особа протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення скарги без руху у зв’язку з порушенням строку для  апеляційного оскарження не подасть до апеляційного суду заяву з проханням продовження такого строку або, якщо причини пропуску будуть визнані судом неповажними.

При надходженні неналежно оформленої справи, з нерозглянутими зауваженнями на правильність і повноту фіксування судового процесу технічними засобами або з нерозглянутими письмовими зауваженнями щодо повноти чи неправильності протоколу судового засідання, або без вирішення питання про ухвалення додаткового рішення суддя-доповідач повертає справу до суду першої інстанції, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.

Відповідно до ч.5 ст. 297 ЦПК рішення судді-доповідача про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, залишення апеляційної скарги без руху або повернення скарги оформлюються ухвалою. Копія ухвали про повернення апеляційної скарги або про відмову у відкритті апеляційного провадження разом із доданими до скарги матеріалами надсилається особі, яка подавала апеляційну скаргу, а апеляційна скарга залишається у справі. Іншим особам, які беруть участь у розгляді справи надсилається копія відповідної ухвали.

Ухвала про повернення апеляційної скарги, про відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку.

Перед початком розгляду справи має місце стадія підготовка розгляду справи судом. Ця стадія має важливе значення для якісного вирішення справи з метою охорони прав та інтересів осіб, які звертаються до суду. Метою стадії є забезпечення правильного і своєчасного вирішення справи в суді апеляційної інстанції.

Законодавством встановлений десятиденний строк для того аби суддя-доповідач провів дану стадію. У цей строк він виконує дії, які полягають у з’ясуванні питання про склад осіб, які беруть участь у справі; визначенні характеру спірних правовідносин та закону, який їх регулює; з’ясуванню обставин, на які посилаються сторони та інші особи, які беруть участь у розгляді справи, як на підставу своїх вимог і заперечень; з’ясуванню, які обставини визнаються чи заперечуються сторонами та іншими особами; вирішенні питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції; вирішенню клопотань про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача, які заявляються сторонами та іншими особами, які беруть участь у розгляді справи; вирішення клопотань сторін та інших осіб, які беруть участь у розгляді справи про вжиття заходів щодо забезпечення позову; вчинення інших дій, пов’язаних із забезпеченням апеляційного розгляду справи. Вирішення питань, пов’язаних із клопотаннями здійснюється у порядку передбаченому для розгляду клопотань, що заявляються під час попереднього судового засідання при провадженні у справі до судового розгляду у суді першої інстанції.

Як бачимо підготовчі дії є досить численними, тому в навчальній і науковій літературі висловлюється думка про те, що модна  їх класифікувати на такі групи: 1) дії, спрямовані на визначення суб’єктного складу справи; 2) дії спрямовані на визначення характеру спірних правовідносин; 3) дії щодо дослідження законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції; 4) інші дії, пов’язані із забезпеченням належного апеляційного розгляду справи.[1]

Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка, якщо це необхідно, вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій та призначення справи до розгляду.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у судді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були дослідженні з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено,  а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

Згідно ч.2 ст. 302 ЦПК справа має бути призначена до розгляду у розумний строк, але не пізніше семи днів після закінчення дій підготовки справи до розгляду.  Деякі науковці критикують таке положення , оскільки встановлений законодавцем строк для призначення справи до розгляду в апеляційній інстанції є об’єктивно не реальним. Хоча законодавець і намагається забезпечити якомога швидше вирішення справи, це призводить до затягування розгляду справи, вимушеного порушення строків призначення справи до розгляду.[2]

Справа в апеляційному суді повинна розглядатись з дотриманням належної процедури розгляду справи. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими розділом 1, главою 5 ЦПК. Розгляд справи є основним елементом апеляційного провадження, він здійснюється у формі перевірки законності та обґрунтованості судового рішення через потворний розгляд справи  по суті. Розгляд справи здійснюється в суді здійснюється у судовому засіданні, яке складається з чотирьох частин: підготовча; з’ясування обставин і їх доказами; судові дебати; ухвалення чи оголошення рішення чи ухвали.

У підготовчій частині суд з’ясовує чи можна розглядати справи за даного складу суду, чи можна розглядати справу за відсутності осіб, що не з’явились в судове засідання. Суд роз’яснює права й обов’язки особам, які беруть участь у справі та їх представникам; вирішує заявлені клопотання. Перед початком розгляду справи по суті головуючий з’ясовує чи наполягає особа, яка оскаржує рішення, на розгляді скарги, чи визнає вимоги апеляційної скарги протилежна сторона, чи не бажають сторони укласти мирову угоду.

Хоча розгляд справи  апеляційним судом і здійснюється в порядку передбаченому для розгляду справ у суді першої інстанції він також має підпорядковуватись вимогам встановленим для суду апеляційної інстанції. Йдеться про особливості дослідження й оцінку доказів апеляційним судом, справа розглядається в межах доводів, заявлених у суді першої інстанції. Правила розгляду справ, які встановлені тільки для суду першої інстанції, застосуванню апеляційним судом не підлягають, наприклад, апеляційним судом не застосовуються правила про об’єднання позовних вимог, про подання зустрічного позову.

Специфікою апеляційного розгляду є також те, що він здійснюється в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, а також перевірка законності і обґрунтованості рішення здійснюється також у межах доводів апеляційної скарги.

Відмінною рисою є також те, що в під час апеляційного розгляду сторона не може протягом усього розгляду справи змінити підстави або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, а в суді першої інстанції вона наділена такими правами.

Справа в суді апеляційної інстанції розглядається колегіально трьома професійними суддями. Колегіальність розгляду справи має виключний характер. При розгляді справ, кожен суддя з колегії має рівні з головуючим права, і судове рішення вважається прийнятим за умови, якщо за нього проголосувала більшість суддів.

На будь-якій стадії сторони можуть завершити справу мировою угодою. У цьому випадку закриття провадження відбувається за загальними правилами, які регулюють питання укладення мирової угоди не залежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Розгляд клопотання про закриття провадження у зв’язку з укладенням мирової угоди здійснюється згідно правил ст. 175 ЦПК. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо сторони укладають мирову угоду, то суд постановляє ухвалу про закриття провадження у зв’язку з укладенням мирової угоди. Ст. 175 встановлює також й інші правила затвердження мирової угоди. Сторони можуть клопотати суд про постановлення ухвали про визнання мирової угоди. Якщо умови угоди суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує розгляд справи. Отже, законом встановлено дві моделі закінчення справи шляхом укладення мирової угоди: без перевірки її на предмет відповідності закону і з такою перевіркою.

Участь сторін у розгляді справи в апеляційному порядку забезпечується шляхом здійснення судових викликів з допомогою надсилання повісток за правилами, встановленими ст. 74-78 ЦПК. Оскільки процесуальне законодавство спрямоване на оперативний та розумний строк розгляду справи, то ст. 305 встановлює наслідки неявки в судове засідання осіб, які беруть участь у справі. Апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Водночас, якщо у судове засідання не з’явились особи, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, то це не є перешкодою для суду розглядати справу.

За результатами розгляду справи апеляційний суд виносить рішення або ухвалу. Винесення судом цих актів регулюється ст. 19 ЦПК та правилами щодо винесення рішення судом першої інстанції з урахуванням особливостей, що зазначаються у ст. 314-316 ЦПК.

Варто сказати, що згадані акти мають виноситись з дотриманням  таємниці нарадчої кімнати. В нарадчій кімнаті питання на обговорення ставить головуючий, а оформлює рішення суддя-доповідач. Рішення приймається більшістю голосів, головуючий голосує останнім. Рішення чи ухвала суду апеляційної інстанції маж відповідати тим самим вимогам, що й ухвала, рішення суду першої інстанції, тобто законності, обґрунтованості, чіткості, ясності.

Суд має можливість у виняткових випадках залежно від складності справи відкласти складання повного рішення на строк не більш як п’ять днів з дня закінчення розгляду справи, але вступну і резолютивну частини суд має проголосити в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи. Рішення суду, що містить вступну та резолютивну частини, має бути підписане всім складом суду і приєднане до справи.

Стаття 314 ЦПК передбачає випадки винесення двох видів судових рішень: ухвали суду апеляційної інстанції та рішення апеляційного суду. Ухвала та рішення апеляційного суду мають різний процесуальний зміст. Випадки винесення ухвали передбачені ч.1 ст. 314 ЦПК:

1) відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду без змін;

2) скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції;

3) скасування рішення суду із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду;

4) відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали суду без змін;

5) зміни ухвали суду першої інстанції;

6) скасування ухвали та вирішення питання по суті.

Рішення суду апеляційної інстанції виносить  у випадках скасування судового рішення й ухвалення нового рішення або зміни останнього. Ухвалення рішення апеляційним судом передбачає вирішення справи по суті, а винесення ухвали не пов’язане з кінцевим розглядом цивільної справи по суті.

Ухвала суду апеляційної інстанції складається:

• зі вступної частини із зазначенням: часу і місця її постановлення; найменування суду; прізвищ та ініціалів головуючого і суддів; прізвища та ініціалів секретаря судового засідання; найменування справи та повних імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі;

2) описової частини із зазначенням: короткого змісту вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальнених доводів та заперечень інших осіб, які беруть участь у справі; встановлених судом першої інстанції обставин;

3) мотивувальної частини із зазначенням: мотивів, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався;

4) резолютивної частини із зазначенням: висновку апеляційного суду; розподілу судових витрат; строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Ухвала суду має відповідати вимогам ст. 315 ЦПК щодо її форми та змісту. Наприклад, при відхиленні апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін у порядку ч. 1 ст. 308 зазначеного Кодексу – містити мотиви такого відхилення. Обґрунтування ухвали суду апеляційної інстанції лише посиланням на рішення суду першої інстанції лише посиланням на рішення суду першої інстанції є недостатнім і таким, що не відповідає вимогам ст. 315 ЦПК.

У разі відхилення апеляційної скарги в ухвалі зазначаються мотиви її відхилення. При скасуванні рішення суду першої інстанції в рішенні має бути визначено, які порушення закону було допущено судом першої інстанції. Суд може в ухвалі посилатись на роз’яснення Вищого спеціалізованого суду чи Верховного суду, таке право не можна заперечити але варто враховувати, що вони не є джерелами права, а тому їх недотримання не тягне за собою санкцій.

Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції має навести в ухвалі конкретні обставини і факти, що спростовують докази апеляційної скарги. Суд має зазначити у чому полягає неправильність рішення суду першої інстанції у разі його скасування і ухвалення нового рішення.

В описовій частині ухвали необхідно стисло викласти зміст заявлених вимог (вимоги позивача, заперечення відповідача, позиція третіх сторін), після цього  — зміст резолютивної частини суду першої інстанції.

У мотивувальній частині ухвали суд апеляційної інстанції повинен вказати підстави, на ґрунті яких він дійшов висновку про необхідність залишити рішення без зміни, скасу­вати або змінити його. Відповідним чином слід аргументувати і висновок суду про закрит­тя провадження у справі або залишення заяви без розгляду. Висновок про законність (не­законність), обґрунтованість (необґрунтованість) судового рішення суд апеляційної інстанції робить на основі аналізу як тих матеріалів, що містяться у справі, так і додатково наданих, відповідно до чинного законодавства, особами, котрі беруть участь у справі. Свої висновки він повинен порівняти з висновками, яких дійшов суд першої інстанції, що до­зволяє з’ясувати питання про їх правильність або неправильність.

Резолютивна частина має містити наслідки розгляду апеляційної скарги й інші відомості, зазначені в п.4 ч.1 ст. 315 ЦПК (розподіл судових витрат, строк і порядок набрання ухвалою законної сили). Також в резолютивній частині як при скасуванні рішення, так і при залишенні його без змін, слід вказувати рішення якого суду і в якій частині скасовується або залишається без змін.

При частковому скасуванні рішення точно зазначається в якій частині воно скасовується, а в якій залишається без змін. Якщо провадження у справі, в якій рішення вже виконано, закривається судом апеляційної інстанції, у резолютивній частині ухвали має бути зазначено про поворот виконання рішення.

У разі часткового скасування рішення ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленні справи для продовження розгляду до суду першої інстанції в ухвалі має бути зазначено, які порушення закону були допущені судом першої інстанції. Ухвала суду апеляційної інстанції за апеляційною скаргою набирає чинності негайно після її проголошення.

Ст. 316 ЦПК передбачає вимоги до змісту рішення суду апеляційної інстанції, яке виноситься у випадках скасування судового рішення й ухвалення нового або зміни рішення. Зміст рішення апеляційної інстанції найбільш суттєво відрізняється від змісту рішення першої інстанції тим, що в рішенні апеляційної інстанції має відображатись юридична доля оскаржуваного рішення.

Рішення апеляційного суду має складатись із вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин. Законодавство встановило вичерпний перелік відомостей, які має містити зміст рішення.

Суд першої інстанції проголошує рішення й ухвали за загальними правилами вчинення зазначених дій у суді першої інстанції. Рішення та ухвала суду чи вступна та резолютивна частина зазначених документів проголошується негайно та прилюдно після закінчення судового розгляду та виходу складу суду з нарадчої кімнати. У разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення, суд повідомляє, коли особи, які беруть участь у розгляді справи можуть ознайомитися з повним текстом рішення чи ухвали суду.

Головуючий роз’яснює суть рішення і порядок та строк його оскарження.

Після проголошення рішення апеляційний суд не може сам скасувати чи змінити це рішення за винятком випадків,  передбачених ст. 318 ЦПК. Ця норма є винятком із загального правила про те, що рішення не може бути переглянуте судом, який його виніс. Перегляд судового рішення за цим правилом не є переглядом рішення за нововиявленими обставинами.

За правилами ст. 318 ЦПК якщо апеляційні скарги на рішення або ухвалу суду першої інстанції були подані в установлені ЦПК строки, але надійшли до суду після закінчення апеляційного розгляду справи або коли строки на подання апеляційної скарги у зв’язку з пропущенням їх з поважних причин були поновлені або продовжені і особа, яка подала апеляційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, апеляційний суд розглядає цю скаргу за правилами апеляційного розгляду.

Зміст норми передбачає, що кожна особа, яка вважає своє право порушеним судовим рішенням, що вже було предметом розгляду судом апеляційної інстанції, може звернутись із апеляційною скаргою на таке рішення суду першої інстанції. Апеляційний суд у такому випадку має ретельно перевіряти наявність порушень прав особи, що звернулась з апеляційною скаргою.

Рішення або ухвала суду набирають законної сили з моменту їх проголошення. Під законною силою рішення (ухвали) слід розуміти його незмінність та виключність. Щодо об’єктивних меж законної сили, то сила рішення поширюється на правовідносини, права та обов’язки, котрі були предметом рішення суду, а також з приводу тих юридичних фактів, що послужили його основою. Суб’єктивна сила судового рішення поширюється на сторін та інших осіб, які брали участь у справі. Такі суб’єкти не можуть вдруге звернутися з апеляційною скаргою на судове рішення.

Особливим правозастосовним актом є окрема ухвала апеляційного суду. Суд апеляційної інстанції, виявивши під час розгляду справи окремі помилки, допущені судом першої інстанції, а також недоліки в роботі підприємств, установ, організацій і службових осіб, може разом із винесенням рішення (ухвали) постановити окрему ухвалу і надіслати її відповідним порушникам правових норм. Постановлення окремої ухвали можливе також при встановленні причин та умов порушення закону.  У справі може бути постановлено декілька ухвал незалежно від характеру та значення інших судових актів, ухвалених по тій самій справі.

Адресат окремої ухвали протягом місяця зобов’язаний повідомити апеляційний суд протягом місяця з дня надходження окремої ухвали про вжиті заходи щодо усунення порушень закону, причин та умов відповідного порушення. Зазначену ухвалу може бути оскаржено до суду касаційної інстанції.

Оформлення судових рішень апеляційним судом, видача або направлення їх сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, відбувається за загальними правилами вчинення таких дій місцевим судом.

Розгляд справи в апеляційному суді є одним засобів здійснення поновлення невизнаних, оспорюваних або порушених прав свобод та інтересів. Ефективність апеляційного провадження визначається рухом цивільної справи. Належний рівень ефективності впливає на реалізацію судом апеляційної інстанції наданих законодавством повноважень.

[1] Курс цивільного процесу: підручник / В.В. Комаров, В.А. Бігун, В.В. Баранкова та ін..; за ред.. В.В. Комарова. – Х.: Право, 2011. – с.850-851

[2]  Луспеник Д. Кому потрібна поспішна апеляція? / Д. Луспеник // Юридичний вісник України . – 2006 – 4-10 лют. (№5), — с.7