Вступ.

1. Зміст аналізу проблемних ситуацій та технології їх проведення.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

У процесі управління сучасне виробництво послуг є складною інтегрованою системою з різними структурними ланками. Однак, якубізланокцієїсистемиутворенняминерозглядали, всівони становлятьтучиіншукомбінаціюпідрозділів. Томуторговельнепідприємствовиступаєякпервинна, основналанканародногогосподарстваУкраїни. Д. М. Черванов, Л. І. Рейкова, К. І. Радченко, І. А. Бланктаінші, розглядаючиздійсненняпроцесувиробництваматеріальнихблаг, вважають, щоостанні формуютьоднітавиявляютьіншіекономічнівідносини, прицьомупереплітаютьсязагальнолюдські, груповійособистіінтереси.

Усі господарські процеси на підприємстві, в його підрозділах та в об'єднаннях підприємств спрямовуються їх керівництвом. В основу управління цими процесами покладаються управлінські рішення. Головною особливістю управлінських рішень є те, що їх приймають для забезпечення безперебійного функціонування об'єкта управління. Тому призначення, принципи та методи підготовки й прийняття управлінських рішень, вимоги до них, їхній зміст принципово відрізняються від рішень іншого характеру.

Теорією управлінських рішень сформульовано основні поняття щодо характеристики таких рішень, обґрунтовано теоретичні положення, методологію й організацію підготовки та прийняття рішень. Управлінські рішення не можна розглядати як довільну дію. Передумовою підготовки та прийняття управлінського рішення завжди є наявність проблеми, тобто встановлення невідповідності між фактичним і бажаним станом діяльності виробничого, комерційного чи іншого об'єкта, невідповідності, яка перешкоджає ефективному функціонуванню, а також розвитку об'єкта.

1.Зміст аналізу проблемних ситуацій та технології їх проведення

Здійснення процесу управління передбачає виконання основних його етапів: підбір інформації про управлінський об’єкт, аналіз цієї інформації, прийняття за його результатами рішення, яке в управлінському процесі є головним етапом. Дослідження показало, що результативність кожного етапу залежить від того, наскільки вдало підібрані відповідні методи і методики вирішення поставлених задач. Однак, використання різних методів і методик може призвести до багатоваріантності результатів кінцевих або проміжних рішень. Тому, на нашу думку, для розробки обґрунтованого управлінського рішення необхідно спершу визначитися з методами і методиками його розробки. Це можна зробити застосувавши якісний аналіз. Вивчення спеціальної літератури показало, що в ній не визначено суть якісного аналізу та сфери його застосування. Для уяснення суті якісного аналізу необхідно відповісти на питання, що мається на увазі під поняттям якість. Опираючись на філософське трактування якості, її можна вважати як визначеність або індивідуальність чогось на основі кількості або кількісного виміру. В свою чергу, поняття аналіз – це метод дослідження, суть якого полягає в уявному розчленуванні цілого на складові елементи і виділенні окремих сторін, властивостей і зв’язків між цими елементами. Синтезуючи ці характеристики, якісним аналізом можна вважати метод дослідження визначеності або індивідуальності розчленування цілого на складові елементи і виявлення взаємозв’язків між ними. Таким чином, якісний аналіз, як вид аналізу, по суті допомагає оцінити якість методик розробки управлінського рішення, тобто побудувати його модель. Ведучи мову про якісний аналіз моделі управлінського рішення, відзначимо, що підхід до побудови моделі є індивідуальним, і управлінець повинен сам визначити, за якою моделлю він буде готувати рішення. На основі якісного аналізу він формує блоки і підблоки моделі, встановлює зв’язки між ними, оцінює модель управлінського рішення в цілому. Якісний аналіз моделі управлінського рішення повинен не лише проводитися за моделлю взагалі, а при необхідності за кожним її блоком і підблоком. Для цього необхідно визначитися з індивідуальністю методики побудови моделі управлінського рішення і процесу управління в цілому і розв’язанням проміжних задач в цих моделях. Якщо за обраною методикою неможливо знайти оптимального варіанту рішення будь-якої задачі, тоді необхідно змінити метод/методику дослідження, провівши якісний аналіз, який допомагає оцінити визначеність або індивідуальність можливого методу вирішення задачі чи визначитися з методикою.

Отже, проведення якісного аналізу дає можливість підібрати найобґрунтованіший метод (методику) побудови моделі управлінського рішення і процесу управління для розв’язання проміжних і кінцевих задач, пов’язаних з розробкою та реалізацією управлінських рішень[10, c. 174-176].

При якісному аналізі моделей прогнозування результативних показників враховують, що його можна здійснювати за функціональною чи стохастичною залежністю. Дослідження показало, що в сільськогосподарському виробництві результативні показники в більшості формуються за стохастичною залежністю і для їх прогнозування використовують відповідні функції. При вивченні методики побудови стохастичної моделі орієнтуються на показники оптимальності підбору рівняння і показники прогнозу результату за ним. Саме ці показники свідчать про доцільність прогнозування результату за обраним методом. Отже показники характеристики якісного аналізу методу визначення впливу факторів на результат при стохастичній залежності пропонуємо назвати показниками якісного аналізу стохастичної моделі, тому що саме за цими показниками ми робимо висновок про доцільність прогнозування за підібраним рівнянням регресії, саме ці показники свідчать про доцільність опису залежності результативної ознаки від факторних таким рівнянням.

Вивчивши методики оцінки стохастичної залежності факторів впливу на результат, зокрема, формування урожайності пшениці озимої, встановлено перевагу регресійної моделі за динамічними рядами, порівняно з моделлю, яка побудована з використанням даних у статиці. Аналіз впливу факторів за динамічними рядами дає змогу не вивчати вплив факторів, які пов’язані з різним місцем розташування об’єктів спостереження.

Дослідження показали, якщо існує багатоваріантність методик оцінки результату, необхідно обрати одну з них або їх поєднання. Ми вважаємо, що такі питання необхідно вирішувати тільки на основі якісного аналізу, який передбачає оцінку кожної методики, з’ясування того, чим вони відрізняються, встановлення переваг і недоліків однієї методики над іншою. Отже від ретельності якісного аналізу залежить достовірність оцінки та прогнозу результатів і обґрунтованість управлінських рішень.

Як було з’ясовано, вирішення задачі за різними методами дає різні варіанти розв’язання поставленого завдання. Отже, при аналізі методик необхідно прослідкувати за вимогами порівнянності показників в часі і просторі, проаналізувати, з яким саме видом залежності маємо справу, вивчити набутий досвід із поставленого питання, зважити на так званий можливий софізм – на перший погляд вірне рішення, яке не призводить до бажаного результату. Ймовірніше, що це відбувається тоді, коли в процесі розробки рішення допущена помилка, або до вирішення проблеми застосований невірний підхід. При цьому необхідно ретельно перевірити хід процедури вирішення поставленої задачі за даною методикою. Якщо в розпорядженні аналітика є декілька методик, придатних для вирішення даної задачі, то необхідно обрати одну з них, але перед цим обґрунтувати свій вибір. Якщо в усіх можливих варіантах вирішення певної задачі є недоліки, то необхідно вжити заходів щодо їх ліквідації, зокрема провести якісний аналіз. Останній повинен слугувати саме тому, щоб аналітик підбирав методики не шляхом проб і помилок, а на основі оцінки альтернативних методик вирішення конкретної задачі[2, c. 218-221].

Упроцесіформуваннятехнологіїприйняттястратегічногорішеннякерівникомвиконуютьсятакідії:

1. Формуваннязавданнявключає:

— причинипостановкизавдання;

— фактори, щовпливаютьнаситуацію;

— цілі, якіповиннібутидосягнутіпривирішеннізавдання.

2. Визначаютьсякритеріїефективностідлявиборустратегічнихрішень.

3. Проведеннязборуданихдляуточненняпоставленогозавдання.

4. Розробка можливих варіантів стратегічного рішення починається вже при уточнені формулюваннязавдання, атакожпривиборікритеріївоцінкиефективності.

5. Вибір альтернатив. Складність розрахунків зіставлення варіантів визначається кількістю

факторів, якімаютьвпливнапроцесприйняттярішення. 6.Контрользавиконаннямстратегічногорішення. Упроцесіконтролювиявляютьсявідхилення тавносятьсяпоправкикерівником, щодопомагаєреалізуватирішенняповністю.

6.Прийняттястратегічнихрішень. Привирішеннізначнихпроблем, колирозробкоюваріантів займаються групи спеціалістів, останні подають керівникам рекомендації, обґрунтовані відповіднимирозрахунками. Рішенняприймаєтой, хтонесезаньоговідповідальність. Управліннябудь-якоюсоціально-економічноюсистемоюпередбачаєцілеспрямованийвплив суб'єктауправліннянаторговельнудіяльністьоб'єктауправліннядлязабезпеченняоптимального функціонуваннятарозвиткуостаннього, створеннянормальнихумовпрацітазадоволеннясоціальних потреб членів колективу. Цей вплив здійснюється насамперед розробкою планової програми діяльностісоціально-економічноїсистеми. Однакузв'язкуздинамічнимхарактеромторговельного процесу умови функціонування системи постійно змінюються, що проявляється у виникненні різноманітнихгосподарськихситуацій, відхиленнівідплановоїпрограмирозвиткуоб'єктауправління.

Торговельно-господарські ситуації можуть бути наперед передбаченими (мати плановий характер) або виникати випадково у зв'язку з непередбаченими обставинами. В будь-якому разі виникнення певної господарської ситуації супроводиться порушенням зв'язків, що склались у господарстві, зміною окремих елементів об'єкта управління: трудових ресурсів, основних та оборотних фондів, технології діяльності тощо. Все це зумовлює потребу втручання у господарський процес, тобто прийняття і реалізації управлінського рішення з приводу виникнення ситуації, що характеризується певними кількісними та якісними параметрами.

Вихід з ситуації, яка склалася, може бути здійснений в різні строки, різними шляхами й із залученням різних засобів. Усі ці аспекти враховуються керівником підприємства при розробленні управлінського рішення.

Для того щоб управлінське стратегічне рішення досягло своєї мети, воно має відповідати певним вимогам: науковій обґрунтованості, цілеспрямованості, кількісній та якісній визначеності, правомірності, оптимальності, своєчасності, комплексності, гнучкості, повноті оформлення.

Однак перехід до ринкової економіки суттєво змінює характер стратегічних управлінських проблем, які вирішують на підприємстві, і підвищує економічну значущість їх розв'язання: оптимізація вирішення цих проблем дає дедалі більший абсолютний ефект, а помилки призводять до великих втрат: зменшується час, відведений на процес вирішення тих чи інших завдань.

Необхідність в діагностичних дослідженнях підвищується в кризових чи перехідних станах суспільства, коли підсилюється мінливість у всіх сферах життя. Методологія вивчення цих змін повинна одночасно включати в себе як діагноз стану так і розробку прогнозів, моделювання процесів зміни дійсності. В загальному розумінні діагностика (від грец. diagnostikos – здатний розпізнавати) – це наукова система про принципи і методи пізнання в багатоманітному одиничного, виділення цих одиничних явищ в певний клас[3, c. 203-206].

У теоретико-методологічному аспекті, діагностика – особливий вид пізнання, який знаходиться між істинним знанням сутності та особливостей процесу життєдіяльності а також розпізнаванням одиничних явищ і проблемних ситуацій. Постановка діагнозу передбачає порівняння, в результаті якого виносяться висновки про стан об’єкту і процеси його зміни. Оцінка стану об’єкта залежить від класифікації засобів діагностики, а саме:

– по джерелу і методам отримання інформації про стан об’єкту (статистичні, документальні, об’єктивні, суб’єктивні, опитувальні, змішані джерела інформації);

– по типу проблемних ситуацій: конкретно-історична проблемна ситуація (визначається економічним рівнем суспільства і відповідними суспільними відносинами; людина виступає як член суспільства і як громадянин); соціально-групова проблемна ситуація (відповідає тим умовам і організації життєдіяльності, які протягом певного часу здійснюють вплив на зміст і структуру життєдіяльності представників різних суспільних верств і груп); локальна життєва ситуація відповідає особистому рівню життєдіяльності, вона складається із психофізіологічних, соціально-психологічних, культурно-освітніх факторів життєдіяльності особистості;

– по напрямку управлінської діяльності (діагностичні засоби, які орієнтовані на вирішення організаційних змін, завдань підбору, розстановки кадрів, формуванні складу колективу; класифікація діагностичних засобів по стратегічним цілям управління, розвиток, функціонування, реформування організації);

Отже, виділяють три типи діагнозу. Діагноз який встановлює відхилення об’єкту від норми. В якості норми акмеологія пропонує: професіограми, акмеограми, еталонні чи ідеальні уявлення про суб’єкт дійсності.

Діагноз, який визначає належність об’єкту до того чи іншого класу, типу, групи.

Діагноз, який описує об’єкт як унікальний стан ознаки, тобто його специфічні особливості.

Діагностика в акмеології виконує такі практичні завдання:

– з допомогою методів діагностики здійснюється оцінка стану об’єкту, виявляються проблемні ситуації;

– проводиться порівняльний аналіз проблемних ситуацій, виділяється пріоритетний напрямок, найбільш актуальні та оптимальні рішення;

– діагностика прослідковує процес змін до конструктивного результату;

– сутність діагностики виражається в необхідності доведення її результатів до прогнозування, проектування, програмування;

– по наслідкам діагностичного дослідження повинен створюватися певний механізм інформаційно-аналітичної взаємодії всіх суб’єктів, які приймають участь у вирішенні проблем об’єкту (моніторингова діяльність).

Діагностика в акмеології володіє певними особливостями:

– об’єкт діагностичного аналізу дуже складний та багатовимірний;

– умовою вирішення діагностичних завдань є тривалість в часі та комплексність у просторі;

– досягнення повноти діагностичної інформації вимагає використання різноманітних методів;

– складність діагностичної інтерпретації станів, які аналізуються є дуже специфічними[9, c. 286-289].

Для підвищення обґрунтованості управлінського рішення перш за все здійснюють якісний аналіз. Він допомагає оцінити доцільність виділення основних елементів моделі і виявити взаємозв’язки між ними, визначити чинники ризику та його межі, з метою оптимізації управлінського рішення. В цьому випадку якісному аналізу підлягає сама модель та блоки і підблоки, які її формують.

Використання елементів кластерного аналізу дає можливість об’єднати певні показники, які в свою чергу впливають на інші, як фактори другого порядку. Це розширило охоплення більшої кількості факторів, що є передумовою якості прогнозування результатів. При побудові моделі управлінського рішення доцільно скористатися і спектральним аналізом, який дає можливість детальніше прослідкувати за процесом залежності результативної ознаки від факторних, шляхом проведення поглибленого дослідження структури аналізованих явищ, процесів, показників.

Оптимізації управлінського процесу досягають використанням властивостей нейронної мережі, для обміну інформації між керівниками і підлеглими. Отже застосування можливостей факторного, спектрального і кластерного аналізу та властивостей нейронних мереж дає можливість досконаліше обґрунтувати управлінське рішення, ефективніше побудувати управлінський процес.

Як доведено в науково-дослідницькій практиці, важливим питанням оцінки та прогнозування показників є їх поділ на кількісні і якісні. Наше дослідження підтверджує необхідність такого розмежування на основі типів структури зв’язку та узагальнення елементів різних кластерів. Це дає можливість конкретизувати задачі аналізу впливу факторів на проміжний або кінцевий результати виробництва сільськогосподарської продукції, а отже підвищити об’єктивність оцінки фактичного і прогнозованого результату.

На основі якісного аналізу нами була зроблена спроба вдосконалити оцінку і прогнозування результату за стохастичною моделлю і з’ясувати, як можна наблизити стохастичну залежність до рівня функціональної, що підвищує точність оцінки і прогнозування.

Таким чином застосування методики, яка базується на якісному аналізі, підтвердило суттєвіший вплив факторів незалежних від виробника, ніж вважалося до цього часу. Це потрібно врахувати при прогнозуванні оптимістичного, середнього та песимістичного варіанту значення результативного показника і оцінці управлінських рішень, прогнозуванні ризику виробництва продукції рослинництва і страхуванні від несприятливих умов та доцільність підтримки сільськогосподарського виробника. Відповідно необхідно очікувати інших результатів від витрачених коштів на виробництво продукції рослинництва, що підвищить контроль за формуванням витрат, собівартості і кінцевого фінансового результату[13, c. 154-157].

Аналіз наукових публікацій показав, що в них не доказана необхідність трансформації стохастичної залежності в функціональну, не розглядається і методика такої трансформації, застосування якої дає можливість підвищити якість оцінки і прогнозу формування результативних показників. Дослідження показало, що така трансформація доцільна, але її можна зробити лише у випадку дотримання таких вимог:

— виявлення всіх якісних і кількісних факторів, які впливають на результат, щоб уникнути латентних змінних, адже за причиною неврахування певного фактору ми не оцінюємо його дію;

— вираження якісних факторів через кількісні, що необхідно для математичного опису залежності результату від цих факторів;

— виявити зв’язки між факторами і результатом, щоб уникнути латентних зв’язків;

— описати дію цих факторів, які впливають безпосередньо на результат і опосередковано, враховуючи міжфакторні залежності, типи зв’язків і залежності, структуру залежності;

— врахувати можливість існування автокореляційного і авторегресійного зв’язку будь-якого порядку.

Отже, в роботі сформовано концепцію якісного аналізу, визначено сфери його застосування і обґрунтована доцільність використання його результатів при моделюванні управлінських рішень з метою оцінки визначеності/індивідуальності виділення основних елементів моделі і виявлення взаємозв’язків між ними, визначення області і чинників ризику з метою прийняття оптимального управлінського рішення. Проведені дослідження і розрахунки підтвердили, що вдосконалення управлінського процесу і обґрунтованість управлінських рішень підсилюється використанням системи підтримки прийняття управлінських рішень і впровадженням функцій якісного аналізу при розробці її програмного забезпечення.

Обґрунтовано доцільність застосування при моделюванні управлінського процесу методики об’єднання показників з використанням результатів кластерного аналізу. Оцінено можливості спектрального аналізу, який дає можливість детальніше прослідкувати за процесом залежності результативної ознаки від факторних, шляхом проведення поглибленого дослідження структури аналізованих явищ, процесів, показників. Запропоновано використання властивостей нейронних мереж при передачі інформації в управлінському процесі, що підсилює ефективність управління виробництвом з метою досягнення запланованого кінцевого результату.

З використанням методології якісного аналізу, виявлені недоліки в прийнятті управлінських рішень, які не повною мірою враховують ситуації, пов’язані з методами нарахування амортизації, розподілом витрат на об’єкти обліку та обліком запасів, що впливає на оцінку фінансого результату виробничої діяльності підприємства за такими показниками як собівартість, виручка, прибуток. Розроблено методологію класифікації кількісних і якісних показників на основі типів структури зв’язку з метою конкретизації міжфакторних взаємозалежностей та прогнозування впливу факторів на результати виробництва сільськогосподарської продукції.

На основі якісного аналізу вдосконалено методику прогнозування за стохастичною залежністю з врахуванням впливу якісних факторів, міжфакторних зв’язків, типів зв’язків і типів залежностей. Якість методики підтверджується результатом прогнозування урожайності пшениці озимої, який доводить необхідність розраховувати на більший ризик несприятливої дії факторів незалежних від нього. Встановлено умови трансформації стохастичної залежності у функціональну з метою підвищення точності прогнозу результативних параметрів; доповнено методику прогнозування результативної ознаки за функціональними моделями, які будуються з врахуванням послідовності використання в індексних агрегатах кількісних і якісних факторів[4, c. 180-184].

Висновки

Для підготовки та прийняття ефективного управлінського рішення необхідно своєчасно одержати вичерпну інформацію про внутрішні й зовнішні умови діяльності об'єкта управління. Оскільки комплекс цих умов практично ніколи не буває однаковим, зміст конкретних рішень навіть за управління тим самим об'єктом, як правило, буває різним. Проте загальні принципи та вимоги до рішень можуть і мусять бути незмінними протягом певного часу (як правило, до зміни конкретних економічних умов).

Важлива роль належить якості рішення, яка виражається через його економічність та своєчасність. Економічність рішення характеризується ефективністю використання залучених в обіг трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів виробництва, а своєчасність — співвідношенням між часом виникнення проблеми та часом прийняття рішення.. Якість управлінського рішення визначає кінцеві результати управління.

За значущістю та часовими параметрами управлінські рішення поділяються на поточні, які приймають для вирішення проблем, що виникають безпосередньо в процесі виробництва, і стратегічні, котрі мають на меті вирішення перспективних проблем.

Управлінське рішення — це творчий процес мислення суб'єкта управління, в результаті якого визначається, які заходи треба здійснити в даній фактичній виробничій ситуації або в ситуації, що передбачається, для розв'язання певної проблеми й одержання бажаного результату.

У спеціальній літературі з теорії управління можна знайти різне трактування поняття "управлінське рішення": його визначають або як соціальний акт, або як частину управлінського процесу, або як засіб впливу управлінської системи на ту, якою управляють. Отже, однозначного поняття управлінського рішення ще не сформульовано.

Підготовка та прийняття управлінського рішення є не тільки органічною частиною процесу управління, а й головним етапом циклу управління. Тому, якщо сутність управління розглядати як цілеспрямований вплив суб'єкта управління на об'єкт, яким управляють, то під сутністю управлінського рішення слід розуміти обґрунтування й формування змісту цього впливу.

Управлінське рішення — це, власне, відповіді на запитання, в які строки, з витратою яких сил і коштів, в якому порядку, за якого розподілу обов'язків, прав і відповідальності, за якої організації контролю, з якими результатами має здійснюватися управлінський вплив.

Потреба в прийнятті рішення постає тоді, коли є кілька можливих варіантів, з яких треба вибрати найприйнятніший. Вибір відповідного варіанта рішення здійснюється з урахуванням системи критеріїв та з дотриманням заздалегідь установленого порядку на базі науково обґрунтованих принципів.

Характеристика сутності управлінського рішення дає можливість повніше уявити собі його роль і місце в процесі управління не тільки в масштабі окремого виробничого об'єкта, а й на вищих рівнях — на рівні регіону, галузі та економіки країни в цілому. Значення науково обґрунтованих управлінських рішень як засобу, що забезпечує ефективне функціонування й розвиток виробничих об'єктів, досягнення поточних і перспективних цілей на всіх рівнях управління, важко переоцінити.

Список використаної літератури

1. Бережной О. А. Інформаційно-аналітичне забезпечення прийняття ефективних управлінських рішень // Актуальні проблеми економіки. — 2004. — № 9. — С. 26 — 29.
2. Єрмошенко М. Менеджмент : Навчальний посібник/ Микола Єрмошенко, Сергій Єрохін, Олег Стороженко,; Національна академія управління. -К.: Національна академія управління, 2006. -655 с.
3. Ліхтер Т.М. Оцінка інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень // Науковий вісник Національного аграрного університету. – 2002. – Вип. 57. – С. 203-206.
4. Ліхтер Т.М. Розмежування кількісних і якісних показників для конкретизації оцінки залежності результативних ознак від факторних // Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету. – 2003. – №24/36. – С. 180-184.
5. Ліхтер Т.М. Якісний аналіз — передумова обґрунтованості управлінських рішень // Збірник наукових праць Дніпропетровського національного аграрного університету. – 2003. – №2. – С. 172-174.
6. Любимова Н. Менеджмент — путь к успеху/ Наталия Любимова. -М.: Агропромиздат, 2002. -59 с.
7. Менеджмент: теоретичні основи і практикум : Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти/ Олег Гірняк, Петро Лазановський,. -К.: Магнолія плюс; Львів: Новий Світ-2000, 2003. -334 с.
8. Осовська Г. Менеджмент організацій : Навчальний посібник/ Галина Осовська, Олег Осовський,. -К.: Кондор, 2005. -853 с.
9. Пушкар Р. Менеджмент: теорія та практика : Підручник/ Роман Пушкар, Наталія Тарнавська,; М-во освіти і науки України, Терноп. акад. нар. госп.. -Тернопіль: Карт-бланш, 2003. -486 с.
10. Рудінська О. Менеджмент : Посібник/ Олена Рудінська, Світлана Яроміч, Ірина Молоткова, ; М-во освіти і науки України, Одеський нац. ун-т ім. І.І.Мечникова. Економіко-правовий фак-т, Регіональний ін-т держ. управління. -К.: Ельга Ніка-Центр, 2002. -334 с.
11. Стадник В. Менеджмент : Посібник/ Валентина Стадник, Микола Йохна. -К.: Академія, 2003. -463 с.
12. Степанова Т. Достовірність як найважливіша якісна характеристика та підстава для прийняття управлінських рішень ( на прикладі доказів у господарському процесі) // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. — 2002. — № 4. — С. 228-231
13. Хміль Ф. Менеджмент : Підручник для студ. вуз./ Федір Хміль,. -К.: Академвидав, 2003. -607 с.
14. Шегда А. Менеджмент : Учебник/ Анатолий Шегда,. -3-е изд., испр. и доп.. -К.: Знання , 2006. -645 с.
15. Яковенко В. Менеджмент і маркетинг : Навчальний посібник/ Валерій Яковенко,; Європ. ун-т. -К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2006. -143 с.