Вступ

Однією з необхідних умов розвитку всієї економічної системи України є розвиток малого бізнесу — сектору, який на сьогодні виконує таку важливу роль, як накопичення капіталу. Практика економічно-розвинутих країн показує, що одним з основних напрямків формування успішного малого бізнесу є формування різноманітних мережевих структур, в межах яких малі підприємства співпрацюють між собою та з суб’єктами великого бізнесу.

Побудова в Україні ринкової економіки, яка призвела до появи та можливості вибору різних організаційно-правових форм підприємництва, залучення до сфери торгівельної діяльності значної кількості населення, посилення конкуренції, впровадження ефективного обладнання та прогресивних технологій, обумовила потребу в нових підходах до організації комерційної діяльності. Одним з таких шляхів є побудова франчайзингової системи.

За останні роки в Україні з’явилась велика кількість підприємців, які працюють під марками відомих як національних, так і зарубіжних компаній. Такою формою діяльності суб’єктів ринку є широко застосовувана в світовій практиці система франчайзингу. Проблемі розвиту франчайзингових відносин приділено багато уваги як вітчизняними, так і зарубіжними науковцями, зокрема: Котлер Ф., Мендельсон М., Шейн С., Дикаленко М., Ковальчук Н., Ляшенко В., Москвичук Е., Суховатий О., Широбокова Н., Шкромада В. та інші.

Метою даної роботи є розкриття сутності франчайзингової системи, визначення основних переваг та недоліків побудови такої системи в умовах розвитку української економіки. 

1. Сучасний стан франчайзингових відносин та необхідність їх застосування в Україні

Франчайзинг — це різновид довготривалих ділових відносин, які передбачають співробітництво двох сторін: франчайзера та франчайзі.

Франчайзером, як правило, виступає відомий бренд, який дає дозвіл франчайзі вести виробництво за власними технологіями та під його маркою. В ролі франчайзі виступає фізична особа або невелика компанія, яка бажає розпочати бізнес в конкретному напрямку.

Франчайзинг виник у США. Сьогодні в Америці в області франчайзингу зосереджено 60 % малого бізнесу, близько 40% усіх роздрібних продаж здійснюється через франчайзингові підприємства. В Австралії більше 90% торгівлі на підприємствах швидкого обслуговування здійснюються на умовах франшизи. Також стрімко розвивається франчайзинг в Канаді, Японії, Великій Британії та Західній Європі.

В Україні найбільшого поширення франчайзинг набув у сфері громадського харчування, роздрібній торгівлі та сфері послуг. Починає розвиватись у туризмі та готельно-ресторанному бізнесі. За даними Української асоціації франчайзингу, в Україні функціонує 114 франчайзингових мереж та 1805 підприємств.

При побудові франчайзингової системи в Україні підприємці з однієї сторони отримують чималі переваги, а з іншої — стикаються зі значними недоліками та труднощами.

Щодо переваг франчайзингу, то вони доволі різноманітні, але, як правило, їх можна поділити на 3 категорії:

1. В порівнянні з системою найманої праці, франчайзинг забезпечує більш ефективний механізм відбору керівників торгових точок;
2. Франчайзинг пропонує ефективний механізм залучення трудових та фінансових ресурсів для швидкого росту компанії;
3. Пропонує рентабельну економічну модель, яка генерує фінансові доходи при відносно низькому рівні ризику.

Підприємства доволі часто стикаються з проблемою низької продуктивності праці. Основна причина даної ситуації — одинаків рівень заробітної плати працівників. При використанні франчайзингу дана проблема втрачає свою актуальність в силу того, що замість найманого працівника, який отримує фіксовану заробітну плату, існує підприємець, дохід якого залежить від прибутку торгової точки.

Франчайзинг приносить додаткові фінанси для розповсюдження бізнесу, швидкого поширення на нові ринки. Так, як всі стартові інвестиційні витрати бере на себе франчайзі — купує необхідні для бізнесу приміщення, робить ремонт, купує обладнання та інвентар, забезпечує бізнес оборотним капіталом, оплачує роботу персоналу, то можна з впевненістю назвати це ефективним залученням капіталу.

Франчайзинг значно виграє в плані швидкості. Франчайзі отримують від франчайзера розкручений бренд і авторитет, структуру виробництва, методи ведення бізнесу, послуги в процесі функціонування, що дає можливість в короткі терміни розгорнути бізнес. Так, наприклад, мережа супермаркетів «Наш край» вже налічує 45 об’єктів по всій країні, і з них 15 відкрито у 2010 році, що говорить про надзвичайну швидкість поширення бізнесу за допомогою використання франчайзингових систем.

Сучасні масштаби світового поширення франчайзингу є переконливим доказом його ефективності при веденні бізнесу. Так, у США частка суб’єктів підприємництва, що працюють у контексті франчайзингу складає 80%, в країнах Європи — 67%, в Україні — 23% (рис. 1) [5].

До поточного рівня активності франчайзингових відносин Україна крокувала майже 15 років, протягом яких кількість суб’єктів зросла майже у 12 разів (рис. 2).

Серед 565 франчайзерів в Україні — 424 (75%) підприємств розширюються за рахунок відкриття як власних, так і франчайзингових об’єктів, а 141 (25%) компаній мають тільки власні точки [5].

Незважаючи на низький рівень частки франчайзингу в Україні, порівняно із зарубіжними показниками, майже кожного року про- слідковується позитивна тенденція приросту франчайзерів.

Рис. 1. Частка франчайзерів у бізнес-структурах за географічним критерієм у 2017 р.

В Україні побудова франчайзингової системи також вигідна як франчайзера, так і франчайзі. Український підприємствам франчайзинг вигідний, насамперед, як можливість уникнути необхідності створення власних збутових мереж.

Рис. 2. Динаміка кількості франчайзерів в Україні за 2001-2015 рр.

Вигода для франчайзі — можливість для підприємців-початківців розвинути конкурентоспроможний бізнес з використанням вже відомої торгової марки.

Рис. 3. Кількість активних та неактивних франчайзерів в Україні на 2017 рр.

Більше того, сьогодні в Україні франчайзинг охоплює доволі обмежене коло галузей промисловості, що дає можливість франчайзі освоювати нові сфери діяльності і, таким чином, розширювати межі поширення франчайзингових систем у вітчизняній економіці.

Розвиток франчайзингу в Україні значно гальмується наступними проблемами:

1. Фінансово-кредитного характеру (складність процедури кредитування малих підприємств).
2. Незахищеність українських франчайзі у франчайзинговій співпраці з іноземними представниками.
3. Брак знань у підприємців щодо можливостей такого способу ведення бізнесу, як франчайзинг.
4. Значне обмеження розвитку малого бізнесу податковими нормами, внаслідок чого підприємці змушені шукати «обхідні шляхи» у здійсненні паушального платежу та роялті.
5. Недосконалість нормативно-законодавчої бази, стосовно франчайзингових відносин. 

2. Основні переваги та недоліки побудови франчайзингової системи

В ряді галузей саме франчайзинг дає можливість стати підприємцем. Науково-технічний прогрес об’єктивно завищує вхідні бар’єри вступу в бізнес: потрібно більше інвестувати в купівлю ліцензій, обладнання, навчання, тощо. Франчайзинг допомагає оминути ці труднощі.

За даними Української асоціації франчайзингу в Україні  на сьогодні налічується більше 190 франчайзингових компаній, що співробітничають з більш ніж 2 тис. франчайзі. За сегментами ринку прослідковуються такі дані: 25% франчайзингових підприємств — це підприємства громадського харчування (фаст-фуди, ресторани); 20% — підприємства роздрібної торгівлі як продовольчими, так і непродовольчими товарами; 12% — підприємства сфери послуг (мобільний зв’язок, перукарні, хімчистки, спортклуби, туристичні агентства); 8% — АЗС; 35% — підприємства інших сфер [4].

Однак, при такому значному переліку переваг, які надає побудова франчайзингової системи, існує ряд недоліків такої діяльності.

В першу чергу, незважаючи на той факт, що франчайзинг, як інструмент ведення бізнесу, є вигідним для держави, оскільки сприяє створенню значної кількості нових робочих місць, сплаті податків і розвитку економіки країни в цілому, в Україні його розвиток не знаходить належної підтримки саме на державному рівні — в Україні досі законодавчо не визначено поняття «франчайзингу».

Недоліком даної системи є також неможливість завершити відносини з франчайзі, що не дотримується правил системи. Франчайзинговий договір визначає природу відносин між франчайзером і франчайзі. Франчайзинговий договір передбачає ряд положень, що захищають франчайзі. Ці положення передбачають неможливість для франчайзера розірвати контракт із франчайзі. Але разом з тим такі положення ускладнюють вивід із системи франчайзі, що не виконує законів франчайзингового бізнесу. Франчайзі не є працівниками франчайзера. Франчайзі є незалежними власниками бізнесу. Навіть при наявності франчайзингового договору можуть виникати труднощі при контролі угод, здійснюваних франчайзі у своєму бізнесі. Багато споживачів сприймають кожне франчайзингову підприємство як частину одного ланцюга підприємств, що працюють під єдиним товарним знаком. І якщо який-небудь франчайзі погано веде свій бізнес, то це буде кидати тінь на всю франчайзингову систему.

Робота будь-якої франчайзингової системи заснована на принципах і стандартах, що є інтелектуальною власністю франчайзера. Ці принципи бізнесу являють собою комерційну таємницю і є основою успіху франчайзингової системи. Франчайзі одержує доступ до комерційних секретів, проходячи навчання по програмі франчайзера. І хоча франчайзинговий договір забороняє франчайзі розголошувати подібну інформацію, усе одно це трапляється. Франчайзеру складно з цим боротися, тому якщо йому не вдається виробити ефективні заходи, то вся франчайзингова система може сильно постраждати.

Також франчайзі може вважати, що франчайзингові відносини накладають на нього занадто великі обмеження й у результаті втратити інтерес до цього бізнесу. Розірвавши контракт із франчайзером він, можливо, захоче відкрити свій власний бізнес, який буде представляти пряму конкуренцію франчайзеру.

Для того, щоб уникнути всіх цих труднощів, франчайзери повинні дуже ретельно відбирати підприємців, яким вони хочуть продавати франшизи. Франчайзер повинен провести співбесіду з кожним кандидатом, метою якого буде визначення у франчайзі наявності якостей, необхідних для успішного ведення справи. Після того, як франчайзі стає частиною системи, франчайзер повинен спостерігати за тим, як йдуть його справи. Франчайзер повинен вміти швидко визначати назріваючі проблеми і негайно приймати рішення.

Франчайзер повинен підтримувати безперервний зв’язок з франчайзі і дізнаватися від нього про нові ідеї та рішення вже існуючих проблем. Працюючи разом із франчайзі, франчайзери можуть уникнути проблем, які могли б завдати серйозної шкоди всій системі.

При створенні української системи франчайзингу слід мати на увазі, що франчайзингова мережа складається в основному з малих підприємств. Це означає, що людський фактор відіграє в ній дуже велику роль. Можна з упевненістю стверджувати, що зараз назріла реальна потреба для створення в Україні, хоча б на регіональному рівні, шкіл, асоціацій, інститутів франчайзингу які змогли б забезпечити весь науково-інформаційний комплекс послуг, пов’язаний з проведенням конференцій, семінарів, випуском спеціальної рекламно-інформаційною продукцією, публікацією довідників, з інформацією та умовами ведення бізнесу про фірми, які вже сьогодні працюють за системою франчайзингу. Вітчизняний підприємець суттєво відрізняється від своїх колег на Заході. Тому пряме запозичення зарубіжного досвіду навряд чи приведе до успіху, що говорить про необхідність формування та створення «Української школи франчайзингу».

Основною проблемою потенційних українських франчайзі є недостатність стартового капіталу для купівлі франшизи і торгового приміщення. Також існують проблеми в пошуку коштів. При отриманні кредиту необхідно надати переконливий бізнес-план. Потенційний франчайзі повинен бути готовий вкласти хоча б одну третину загальної суми власних коштів. Особиста фінансова відповідальність є необхідною вимогою при виборі франчайзі.

Також до проблем, які стримують розвиток франчайзингу в нашій країні можна віднести:

—         відсутність реальної допомоги з боку держави;

—         відсутність інститутів, асоціацій, які б займалися розвитком франчайзингу, проведенням конференцій, розробкою спеціальних бізнес-програм, характерних для української економіки;

—         франчайзингові схеми потребують стабільності та прогнозованості економічного розвиту країни, що українській економіці на даний момент не характерно;

—         небажання франчайзі втратити самостійність;

—         складність отримання кредиту для створення стартового капіталу;

—         відсутність у потенційних українських франчайзі достатньої обізнаності про механізм побудови та функціонування франчайзингової системи та досвіду управління нею;

—         проблематичність оцінки якості послуг;

—         для розвитку франчайзингу необхідні сфери з високим ступенем стандартизації.

Західний досвід в області франчайзингу демонструє досить жорсткий підхід до стандартизації. У Європі та США пред’являються дуже жорсткі вимоги до майбутнього франчайзера. Він повинен мати юридично оформлену торгову мар^ і довести ефективність її використання. Підприємство може продавати франшизу тоді, коли воно здатне надавати всебічну підтримку своїм операторам, має відповідно розташовану інфраструктуру, фахівців, персонал, базу для навчання. Переговори про франчайзинг будуть вестися тільки з підприємствами, потенційними франчайзі, які відповідають стандартним умовам. Стандарти в цьому випадку стосуються початкового капіталу, приміщень, досвіду роботи і т.д. Існує спеціальна технологія застосування стандартів.

Взагалі динаміку розвитку українського франчайзингу не можна назвати високою, адже існує ряд стримуючих факторів. До таких слід віднести:

—  нестабільність українського інвестиційного ринку, за якої закордонні франчайзери, не маючи надійних гарантій, побоюються розвивати свій бізнес на території нашої держави;

— недобросовісне ставлення до угоди франчайзингу дрібних фірм (франчайзі), тобто різного роду спроби зекономити на технології виробництва, також гальмують застосування франчайзингу через ризик зіпсованої репутації франчайзера;

—  недостатня законодавча закріпленість  франчайзингових відносин. Спеціального закону щодо регулювання відносин франчайзингу в Україні ще немає, він знаходиться на стадії розробки (на розгляд до Верховної Ради було подано Проект Закону України «Про франчайзинг»). Відносини між суб’єктами франчайзингових взаємин регулюються окремими розділами Цивільного, Господарського кодексів України, де розглядаються під поняттям «комерційної концесії», яке не відображає і не регулює всіх особливостей франчайзингу [5];

—  висока вартість франшизи та брак стартового капіталу унеможливлює цей спосіб здійснення підприємницької діяльності для малих підприємств;

— присутність у відносинах франчайзингу іноземного елементу, що викликає проблеми  з’ясування правосуб’єктності іноземної сторони, правового регулювання і захисту виключних прав промислової власності та проблему відповідності українського законодавства міжнародним нормам і угодам.

Для нашої держави франчайзинг є порівняно новим явищем, тоді як у промислово розвинутих країнах він практикується століттями, забезпечуючи потреби суспільства в різних послугах. Звичайно, тут слід враховувати те, що стан ринкового середовища розвинутих країн суттєво відрізняється від економіки України. Основними відмінностями є наявність сталих ринкових відносин, дієвість й стабільність законодавства, інформаційна відкритість, розвинута ринкова інфраструктура, фінансова стабільність, офіційно мінімальна «тінізація» економіки.

Але, на мою думку, для раціональнішого та ефективнішого впровадження франчайзингу на вітчизняних підприємствах слід детально та поглиблено вивчати досвід інших фірм, в тому числі іноземних, по застосуванню франчайзингових відносин та враховувати особливості економіки України. Адже, франчайзинг являє собою одну з пріоритетних форм організації бізнесу, вироблену світовою практикою, яка в комплексі з іншими ринковими структурами здатна стимулювати розвиток малого підприємництва в Україні. 

3. Стан та доцільність розвитку франчайзингових відносин в Україні

В Україні за системою франчайзингу уже працює більше 100 не тільки зарубіжних, але й українських торгових марок. Найбільш прибутковими є ті компанії, які розвивають закордонні франшизи. Адже за критеріями розвитку і грошовим оборотам лідерами ринку франчайзингу являються компанії, які є представниками західних товарів і послуг: Coca-Cola, Pepsi, Carlsberg, InBev, TNK-BP, Lukoil, Empik, «Лига Инвест», «Дельта Спорт». Крім того в десятку лідерів ввійшла також одна українська компанія-франчайзер «Система быстрого питания» (FFS). Це дає надію на те, що українські компанії у майбутньому можуть стати конкурентами закордонних франшиз [4, с.22].

За стабільної економічної ситуації в країні оборот грошових коштів на ринку франчайзингу буде значно більшим [4, с.22].

Франчайзинг також є економічно вигідним для держави, адже створює нові робочі місця, сприяючи ефективному функціонуванню економічної системи.

Кількість персоналу, який працював у франчайзерів у 2009 р. становила більше 200 тис. осіб.

Стан розвитку підприємництва в     кризовий     період в Україні характеризувався переходом економіки у стадію рецесії. За даними Держкомстату України рівень промислового виробництва у 2018 р. щодо 2017 р. знизився майже на 30%. Біля половини (45,7%) підприємств є збитковими. Середньорічна інфляція у 2016 становила 15% [9]. Все це говорить про те, що вплив фінансової кризи на стан економіки є досить суттєвим і не прогнозованим. Зараз економіка України перебуває в стані рецесії, тоді як ринок франчайзингу поступово зростає.

Як правило франчайзингові фірми не банкрутують. Особливо це стосується тих, у кого бренд є «розкрученим», і франчайзі виживає завдяки використанню марки лідера. За оцінками експертів більшість вітчизняних та іноземних компаній розглядають франчайзинг як один з перспективних напрямів розвитку бізнесу [5, с.39].

Однак для діяльності компанії-франчайзі існує низка певних ризиків: інституційного забезпечення ефективного франчайзингового співробітництва (це ризики юридичної якості франчайзингового договору); операційного забезпечення ефективного використання франчайзингової угоди (своєчасна та якісна технологічна, консультаційна, тренінгова підтримка франчайзі); погіршення ринкового іміджу команії-франчайзера (зменшення масштабів діяльності компанії, погіршення іміджу) [7, с.251]. Останнє показує, що франчайзер повинен постійно доводити свою ринкову ефективність, не дивлячись навіть на транснаціональні масштаби своєї діяльності.

Основними проблемами розвитку франчайзингу в Україні є: нестабільність національної економіки; недосконалість правової бази; питання фінансового характеру; відсутність необхідного інформаційного забезпечення та практики ведення бізнесу.

Загалом в Україні досить широкі перспективи для використання франчайзингу, саме його розвиток дозволить: підвищити загальну культуру підприємницьких відносин та ефективність позитивного державного впливу на розвиток тих чи інших видів діяльності й на мале підприємництво; поліпшити етичний клімат бізнесу; створити нові робочі місця; залучити значні іноземні інвестиції в економіку; посилити правову захищеність малого підприємництва; ініціювати розробку нових ідей, методів і технологій у малому бізнесі; побудувати комплексну систему практичного навчання для малого підприємництва без створення будь-яких спеціальних навчальних структур і програм; освоїти нові технології малого підприємництва [2].

Найбільш прибутковими та активними залишаються компанії, що розвивають іноземні франшизи. Серед українських компаній безумовним лідером — є компанія «Система швидкого харчування» (FFS).  Деякі українські оператори ресторанного бізнесу активно розглядають можливості покупки іноземних франшиз для посилення власного портфелю бізнесу та збільшення капіталізації.

Найбільш динамічним з точки зору інвестицій є ринок готельного бізнесу. Цьому значно сприяло проведення Євро 2012 в Україні та бажання власників нерухомості якнайшвидше заповнити власні готелі за рахунок входу у всесвітньовідомі мережі готелів. Дана подія неабияк посприяла знайомству з Україною багатьох іноземців які у найближчий час неодмінно захочуть не тільки повернутись в Україну знову, але і організувати тут бізнес. Федерація розвитку франчайзингу прогнозує у найближчий час прихід міжнародних операторів ринку нерухомості та найбільш відомих брендів ресторанного бізнесу.

Ринок ресторанного бізнесу займаю найбільшу частку – біля 55% від усіх брендів які розвивають франчайзингу в Україні. Ринок роздрібної торгівлі – біля 35% та 10 відсотків займуть всі інші види діяльності.

За даними експертів Федерації розвитку франчайзингу (FDF), спостерігається висока перспективність галузевого розвитку бізнесу, які в перспективі будуть працювати на умовах франчайзингу. Адже, в цих галузях, на сьогодні, дуже низький рівень конкуренції, хоча вони є прибутковими та перебувають на стадії становлення в Україні.

Франчайзинг має перелік переваг, які дозволяють знизити операційні витрати та підвищити ефективність виробничої діяльності, що особливо важливо для України в сучасних умовах. Однак, незважаючи на таку значну кількість переваг, ринок франчайзингу має ряд проблем, що потребують вирішення. До таких проблем варто віднести наступні:

• Необізнаність українських підприємців щодо основних принципів ведення бізнесу за умов франчайзингу.
• Невідповідність правового регулювання франчайзингу змісту та стану розвитку комерційних відносин. Вимоги до реєстрації договорів комерційної концесії, які на сьогоднішній день регулюють відносини партнерів за системою франчайзингу.
• Незахищеність франчайзі (особливо українських франчайзі у франчайзингових договорах з іноземними франчайзерами).
• Відсутність детальної інформації про франчайзинг як метод ведення бізнесу.
• Відсутність практики апробації бізнесу.

Податковий Кодекс України значно звужує перспективи розвитку малого бізнесу та заставляє підприємців шукати обхідні шляху у здійсненні платежів «роялті» та «паушальний платіж» своїм партнерам.

Зазначені вище проблеми ринку франчайзингу є основними, але також існують й інші проблеми, які заважають широкому використанню франчайзингових схем в Україні, на відміну від інших країн з більш розвиненою економікою, основними з яких є:

• значна вартість франшизи у порівнянні з низькою купівельною спроможністю покупців;
• відсутність кваліфікованих кадрів;
• складні умови та бар’єри в організації та ведення бізнесу.

Отже, здійснення підприємницької діяльності на умовах франчайзингу, ураховуючи вивчення іноземного досвіду франчайзингових відносин, має перспективу, набуває все більшого поширення в Україні, характеризується тісною взаємодією підприємств великого і малого бізнесу з метою розв’язання спільних проблем їх функціонування, є ефективним як для франчайзера, так і для франчайзі, сприяє удосконаленню корпоративної культури. 

Висновки

Таким чином, незважаючи на ряд проблем, які гальмують розвиток франчайзингу в Україні, дана форма організації бізнесу все-таки залишається вигідною, прибутковою та перспективною. Стимулюючи франчайзинг та його елементи, як систему управління бізнесом, держава здатна створити можливості для переходу до нових прогресивних форм управління. Досвід інших країн демонструє, що ті, хто пройшов школу франчайзингу, морально набагато краще підготовлені до позитивного сприйняття і інших мережевих форм управління, які впевнено прокладають собі дорогу в світовому бізнесі і рано чи пізно будуть затребувані повною мірою в Україні.

Тенденції на ринку франчайзингу є як достатньо позитивними так і такими, що стримують розвиток, але їх наявність свідчить про те, що франчайзинг буде ще не один рік стрімко розвиватися в Україні, адже даний напрямок зосереджує в собі не тільки вітчизняні бренди, але й відомі світові бренди, що, безсумнівно, є кращим стимулом для споживачів продукції або послуг.

Для успішного розвитку системи франчайзингу в Україні існують об’єктивні передумови. У сфері українського бізнесу чимало компаній функціонує на підставі франшизи, з’являються різноманітні ідеї та проекти, які можуть бути реалізовані за допомогою даного способу ведення бізнесу. Стимулювання франчайзингу з боку держави дасть змогу створювати нові робочі місця, сприятиме розробці нових ідей, технологій та методів ведення малого бізнесу, ефективному державному впливу на розвиток різних видів діяльності в цілому, а також допоможе залучити значні іноземні та внутрішні інвестиції у розвиток національної економіки.

Але для того, щоб прогнози здійснилися, потрібно забезпечити певні умови, а саме: здійснення державної фінансово-кредитної допомоги, утворення системи податкових пільг для франчайзі, мережі навчально-консультаційних структур для допомоги кращого освоєння цього виду бізнесу, надання можливості застосування франчайзі спрощеного бухгалтерського обліку.

Саме тому ринок франчайзингу можна розглядати як перспективний напрямок для ведення комерційної діяльності на території України та варто очікувати збільшення кількості франчайзерів та, особливо, франчайзі. 

Список використаної літератури

1. Данильченко Н.М. Франчайзинг у бізнесі [Текст] / Н. М. Данильченко // Економіка в школах України. — 2019. — № 2. — С. 33-39
2. Карякіна О. Франчайзинг як особлива господарсько-правова форма поліпшення економічної ефективності суб’єкта господарювання [Текст] / О. Карякіна // Юридичний вісник. — 2014. — № 4. — С. 303-307
3. Корсак, Віктор. Франчайзинг – ефективний спосіб організації роздрібної торгівлі та стимулювання розвитку економіки регіонів [Текст] / Віктор Корсак // Економіст. — 2012. — № 8. — С. 60-63
4. Ногачевський О. Франчайзинг в Україні: проблеми та перспективи [Текст] / О. Ногачевський // Економіст. — 2010. — № 3. —  С. 22-25
5. Ногачевський О.Ф. Франчайзинг в Україні: вибір і купівля франшизи / О. Ф. Ногачевський // Актуальні проблеми економіки. — 2010. — № 12. — С. 63-69
6. Носаченко І. Франчайзинг як спосіб поширення бізнесу [Текст] / І. Носаченко // Вісник Київського інституту бізнесу і технологій. — 2011. — № 2. — С. 76-81
7. Терехов В.І. Франчайзинг як форма міжнародного трансферу технологій / Терехов В.І., Максимчук Л.В., Бадзим О.О. // Актуальні проблеми економіки. — 2007. — № 7. — С. 90- 97
8. Франчайзинг як ефективна модель ведення бізнесу [Текст] // Економіка в школах України. — 2018. — № 10. — С. 34-39