Дослідженню митного законодавства у його різних аспектах присвячено різноманітну наукову літературу. Учені по-різному підходять до проблем митного регулювання. До сьогодні учені, у тому числі й у своїх дисертаційних дослідженнях, присвячених цьому питанню, не прийшли до єдиної думки з цієї проблеми. Зокрема, аналіз наукових праць вказує на те, що нині серед юристів як в Україні, так і в зарубіжних країнах немає єдиної точки зору щодо поняття митного права та його місця у правовій системі. Одні автори вважають митне право підгалуззю [1, 16] і навіть інститутом адміністративного права [2, 13-21], інші визнають його самостійною галуззю права [3, 4], треті відносять митне право до комплексних галузей права [4, 8], останні зазначають, що митне право слід віднести до групи комплексних галузей законодавства [5, 13].

Доцільно також зазначити, що низка навчальних посібників з курсу «Митне право України» має різний зміст, що свідчить про відсутність єдиного підходу при викладанні цієї дисципліни. Наприклад, у навчальному посібнику «Митне право України» 2008 р., авторами якого є В. Гіжевський, І. Світлак, І. Скірський [6], висвітлюються організаційно-правові основи діяльності суб’єктів митних відносин — митних посередників, досліджується теоретичні та практичні питання провадження підприємницької діяльності митних брокерів та митних перевізників в Україні, характеризується сутність, види, юридична природа підприємницької посередницької діяльності у митній сфері, її роль та місце при здійсненні митних процедур. Цей посібник складається із трьох розділів, які присвячені саме вище зазначеним питанням. При цьому слід зазначити, що за результатами проходження цього курсу студентам пропонуються для перевірки знань тестові та практичні завдання з курсу «Митне право». Виникає запитання: чому автори цього навчального посібника дали йому назву «Митне право України»? Можливо цей курс доцільно було інакше назвати, адже у ньому відсутні такі основні правові категорії, як поняття митного законодавства, правове регулювання митних відносин, переміщення товарів, предметів, транспортних засобів через митний кордон України, митних режимів, правові основи діяльності митних органів, митного контролю, відповідальність за порушення митного законодавства тощо.

Аналіз чинного законодавства України дає підстави стверджувати, що до предмета правового регулювання митних правовідносин належать норми адміністративного (сукупність суспільних відносин, що виникають у процесі організації та проходженні державної служби у митних органах, організації та здійсненні митного контролю, встановленні порядку митного оформлення, запровадження митних режимів щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон, ведення митної статистики і товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності, адміністративні правопорушення у галузі митної справи, врегульовуються адміністративно-правовими нормами), фінансового (п. 1.2 ст. 1, пп. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 24 Митного кодексу України, ст. 22 Бюджетного кодексу України), кримінального (ст. 391 Митного кодексу України), кримінально-процесуального (п. 4 ст. 101 Кримінально-процесуального кодексу України), цивільного (статті 255-258 Митного кодексу України), трудового (розділ ХХ Митного кодексу України) та міжнародного (ч. 2 ст. 3, глава 5 розділу І, глава 21 розділу V Митного кодексу України) права.

Враховуючи викладене, вважаємо, що до предмета правового регулювання митних правовідносин належать норми адміністративного, фінансового, кримінального, кримінально-процесуального, трудового, цивільного та міжнародного права. Звідси випливає, що суспільні відносини, пов’язані з переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, регулюються сукупністю правових норм різної галузевої належності.

У зв’язку з цим погодитися з ученими, які вказують на існування такого правового утворення, як митне право, не є можливим. Це пояснюється наступним.

Загальновідомо, що система права — це об’єктивно зумовлена системою суспільних відносин внутрішня структура права, яка складається з взаємозалежних норм, логічно розподілених за галузями, підгалузями та інститутами [7, 239]. Галузь права — це відокремлена сукупність юридичних норм, інститутів, що регулюють однорідні суспільні відносини. Вона відображає більш високий рівень системоутворюючих зв’язків, які характеризуються певною цілісністю, автономністю [8, 176]. Критеріями поділу права на галузі та інститути виступають предмет і метод правового регулювання.

Предметом правового регулювання є різноманітні суспільні відносини, які об’єктивно, за своєю природою можуть піддаватися нормативно-організаційному впливу і в існуючих умовах вимагають такого впливу, який здійснюється за допомогою юридичних норм і всіх інших юридичних засобів, що утворюють механізм правового регулювання [9, 338]. Іншими словами, предмет правового регулювання вказує, на яку групу суспільних відносин спрямований вплив норм права (відповідає на запитання «що?»). У галузі митної справи такі відносини функціонують при переміщенні через кордон товарів і транспортних засобів. У літературі цей факт не заперечується. Приєднуючись до викладених трактувань, вважаємо, що предметом митного регулювання виступають суспільні відносини, що складаються у процесі або з приводу переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон. Найбільш вдало це формулювання коментує О. Бакаєва, яка зазначає, що вживання словосполучення «у процесі або з приводу» означає, що митні відносини можуть бути як пов’язані з ввезенням-вивезенням товарів безпосередньо (наприклад експорт вантажу), так і побічно опосередковані таким переміщенням (наприклад діяльність всередині країни митного перевізника). Особливість тут полягає в тому, що суб’єкт або вже перемістив вантаж через кордон, або переміщує його в даний час, або має намір на здійснення експорту- імпорту, або іншим чином може бути пов’язаний з таким переміщенням (наприклад, митна ревізія проводиться щодо осіб, які не є суб’єктами ЗЕД, але здійснюють торгівлю ввезеними товарами) [10, 24]. Отже, всі відносини, що виникають із самого факту переміщення, належать до предмета митного регулювання. Однак юридична природа їх різна. Предмет митних правовідносин становлять відносини адміністративного, фінансового, цивільного, кримінального, кримінально-процесуального та міжнародного характеру. Все це зумовлюється комплексністю галузі митного законодавства. При цьому різнорідний правовий матеріал об’єднується в галузі митного законодавства за предметною ознакою, яка виражається у переміщенні товарів і транспортних засобів через митний кордон.

У свою чергу, метод правового регулювання — це сукупність прийомів і засобів правового впливу на суспільні відносини (відповідає на запитання «як?»). Він несе основне навантаження в динаміці, «роботі» права, показує, як регулюються суспільні відносини, якими прийомами та у які способи [7, 241]. Загальними є два методи правового регулювання: імперативний — суворо обов’язковий, побудований на засадах влади і підпорядкування, на відносинах субординації (метод «вертикалі»); диспозитивний — автономний, побудований на засадах автономії, юридичної рівності суб’єктів, угоди сторін, їхній неспівпідлеглості між собою (метод «горизонталі») [7, 241]. Митним правовідносинам властиві обидва методи правового регулювання, оскільки ці відносини врегульовуються нормами таких галузей права, як адміністративне, фінансове, цивільне та ін. Імперативний метод проявляється у формулюванні більшості норм Митного кодексу України. Застосування таких конструкцій, як «зобов’язані подавати», «допускається тільки з дозволу керівника або заступника керівника відповідного митного органу», «митні органи мають право вимагати від осіб» саме і є ілюстрацією реалізації імперативного методу правового регулювання [11, 15]. Диспозитивний метод теж відіграє важливу роль у митних відносинах. Насамперед, це стосується відносин, пов’язаних з діяльністю митного перевізника та брокера, можливості обирати вид митного режиму, форму декларування тощо [11, 16]. Звідси випливає, що предмет і метод правового регулювання митних відносин різний. З цього приводу О. Кірімова зазначає, що кожній окремій галузі притаманна своя функція, свій режим правового регулювання. Одна і та сама норма не може одночасно регулювати два різні види суспільних відносин і містити два різних методи правового регулювання. Саме тому один і той самий припис не може бути одночасно включено у дві різні галузі права. Особливістю системи права є те, що галузі, які входять до її складу, будучи взаємопов’язаними, не дублюють, а навпаки, взаємно виключають одна одну [12, 8]. Відсутність взаємозв’язку між предметом і методом правового регулювання у митних відносинах (різнорідний характер) вказує на те, що про існування такої галузі права, як митне, не може бути мови.

З цього приводу С. Алексєєв зазначає, що для кожної основної галузі характерний також свій, досить своєрідний «набір» галузевих принципів, загальних положень, що утворюють загальну частину галузі. Але все ж вирішальне, що надає правовому режиму основних галузей юридично чітке, контрастне вираження і дає змогу розглядати його в якості видового або навіть генерального, — це наявність особливих, тільки цій галузі притаманних методу і механізму регулювання. Звичайно, юридичні ознаки — лише перший крок при розгляді галузей права. Вони слугують лише підставою для виокремлення об’єктивно існуючих підрозділів у правовій системі. У кожен момент наявність особливого юридичного режиму регулювання і його найбільш яскравих для основних галузей рис — специфічного методу і механізму регулювання (що виявляються насамперед в особливостях правового статусу суб’єктів) — слугує безпосереднім і притому практично важливим, безпомилковим показником того, що перед нами реально існуючий підрозділ у правовій системі, самостійна галузь права [13, 173-174].

Не можливо вести мову і про те, що митне право є комплексною галуззю права. Ми цілком згодні з О. Кірімовою, яка наголошує, що комплексних галузей права не існує. При зведенні норм різних галузей права в межі єдиного нормативно-правового акта з метою найбільш повного і різнобічного регулювання конкретної сфери суспільних відносин не відбувається механічної трансформації, злиття різних видів суспільних відносин у новий вигляд і різних методів регулювання цих відносин у новий, специфічний метод правового регулювання. При аналізі норм права, що становлять так звані комплексні галузі права, відбувається виокремлення норм основних галузей, які, як правило, являють собою суб- інститути відповідних інститутів основних галузей права з урахуванням специфіки сфери діяльності, опосередковуваного нормами цих галузей [12, 8-9].

Безумовно, це твердження не ставить під сумнів існування комплексного законодавства. Однією із складових правової системи є система законодавства. Комплексні галузі законодавства, об’єднані третім рівнем системи права, функціонують в окремих сферах життєдіяльності суспільства. їх цільове призначення полягає у тому, що вони покликані забезпечувати специфіку правового регулювання однієї або декількох галузей, а також надавати їм синтетичний характер. У комплексних галузях законодавства поєднується юридично різнорідний правовий матеріал. На нашу думку, категорія комплексності може бути притаманна законодавству, але не галузі права. Абсолютно логічно, коли один законодавчий акт спрямований на регулювання цільного суспільного явища і зручніше за все це зробити, застосовуючи норми декількох галузей права, об’єднаних у цьому акті. Але законодавство і не передбачає обов’язкового об’єднання норм за принципом однорідності предмета і методу регулювання, що, безумовно, необхідно для об’єднання норм права.

У зв’язку з цим О. Кірімова наголошує, що переважання комплексних галузей законодавства, викликаних різними практичними потребами викликає бажання у деяких вчених штучно розширити систему права, але комплексне використання законодавства, що містить «функціонально взаємодіючі» групи норм різних галузей права, не створює нової галузі права, тому що при комплексному правовому регулюванні суспільних відносин не відбувається перетворення норм одного виду в інший або будь-якого їх злиття, інакше вся ідея комплексності з появою нової якості втратила б сенс [12, 9].

Підсумовуючи викладене, вважаємо, що кожна галузь права повинна мати свій (однорідний) предмет і специфічний метод правового регулювання. Різнорідність предмета і методу правового регулювання вказує на те, що не можна вести мову про галузь права взагалі. До предмета правового регулювання митних правовідносин належать норми адміністративного, фінансового, цивільного, міжнародного та інших галузей права. Це свідчить про те, що митне законодавство містить норми і використовує методи правового регулювання різних галузей права. У результаті цього воно є комплексною галуззю законодавства. Саме тому не можна погодитися з ученими, які зазначають про існування такого правового утворення, як митне право. У зв’язку з цим, ми вважаємо, доцільно вести мову про галузь митного законодавства, а не про митне право. Також, на нашу думку, навчальну дисципліну доцільно назвати «Основи митного законодавства».

ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ

1. Сандровский К. К. Таможенное право (общая часть) : учеб. пособие. — К., 1971. — 97 с.
2. Бахрах Д. Н. Таможенное право как институт административного права // Государство и право. — 1995. — № 3. — С. 13-21.
3. Топорнин Б. Н. Юридическая энциклопедия. — М., 2001. — 1272 с.
4. Митне право України : навч. посіб. / В. Я. Настюк, М. Г. Шульга. — Х., 2001. — 114 с.
5. Гіжевський В. К., Світлак 1.1., Скірський І. В. Митне право України : навч. посіб. — К., 2008. — 204 с.
6. Таможенное право : курс лекций / О. Ю. Бакаева, Г. В. Матвиенко. — М., 2009. — 272 с.
7. Теория государства и права : учеб. для вузов / отв. ред. д-р юрид. наук, проф. В. Д. Перевалов. — 3-е изд., перераб. и доп. — М., 2006. — 496 с.
8. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : підруч. / пер. з рос. — Х., 2006. — 656 с.
9. Бакаева О. Ю., Матвиенко Г. В. Таможенное право России : учеб. / отв. ред. Н. И. Химичева. — М., 2003. — 427 с.
10. Алексеев С. С. Восхождение к праву. Поиски и решения. — М., 2001. — 752 с.
11. Митне право України : навч. посіб. / Ю. В. Іщенко, В. П. Чабан, В. М. Дорогих та ін. ; керів. авт. кол. Ю. В. Іщенко, В. П. Чабан. — К., 2010. — 296 с.
12. Киримова Е. А. Правовой институт : понятие и виды : учеб. пособие / под ред. И. Н. Сенякина. —
13. Алексеев С. С. Общая теория права : учеб. — 2-е изд., перераб. и доп. — М., 2009. — 576 с.