Природа правового регулювання відносин відновлення пратоспроможності боржника або визнання його банкрутом
Правова природа інституту відновлення платоспроможності боржника є досить складним та багатограннми явищем. Не є винятком із цього правила і правове регулювання зазначеного утворення [1, с.524].
В юридичній літературі під правовим регулюванням прийнято розуміти цілеспрямований вплив на поведінку людей та суспільні відносини за допомогою правових(юридичних) засобів [2, с.264]. Відповідно правовим регулюванням відносин відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом буде цілеспрямований вплив на суб’єктів та суспільні відносини з приводу відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом за допомогою правових (юридичних) засобів.
Залежно від тих суб’єктів, між якими складаються ці відносини, і методів, які застосовуються для регулювання, можна виділити публічно-правовий та приватно-правовий аспекти правового регулювання.
Публічно-правовий аспект правового регулювання відносин банкрутства є сукупністю юридичних засобів, направлених на накладення певних обов’язків щодо вчинення конкретних дій, або на утримання від вчинення таких дій у сфері відновлення платоспроможності боржника.
Публічно-правове регулювання вказаних відносин здійснюється такими способами.
1) Шляхом видання Верховною Радою України та іншими вищими органами державної влади загальнообов’язкових нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини які складаються у сфері банкрутства і визначають основні права, обов’язки, правовий статус участників процедури, безпосередньо самі процедури, строки їх протікання тощо. На сьогодні вказані відносини регулює величезна кількість актів, серед яких основними є: Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, „Господарський кодекс”, Закон України „Про господарські товариства”, Закон України „Про банки та банківську діяльність” та багато інших;
2) Через діяльність державних органів, як спеціально створених для регулювання відносин з відновлення платоспроможності боржника, так і таких, які наряду із здійсненням повноважень з урегулювання вказаних відносин здійснюють й інші повноваження у сфері державного управління. Так, відповідно до Положення „Про Міністерство економіки України”, затвердженого Указом Президента від 23 жовтня 2000 р., однією із основних функцій вказаного центрального органу державної виконавчої влади є проведення державної політики, щодо запобігання банкрутству, забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності боржників, визнання боржників банкрутами. Спеціалізованим державним органом з питань банкрутства підприємств в Україні є „Агентство з питань банкрутства”, створене при Міністерстві економіки України і діє на підставі Положення „Про державну госпрозрахункову установу Агентство з питань банкрутства”, що було затверджено наказом Міністерства економіки України від 06 червня 2000 р. Основною метою діяльності зазначеної установи є реалізація повноважень державного органу з питань банкрутства як суб’єкта процедури відновлення платоспроможності та надання послуг у процесі провадження в справах про банкрутство, що передбачені законодавством України;
3) Через діяльність господарських судів. Як спеціалізований державний орган господарський суд займаеться специфічним видом діяльності – вирішенням спорів, що віднесені законодавством до його компетенції. В процедурі відновлення платоспроможності на сучасному етапі основне завдання господарського суду полягає не в керівництві процедурою банкрутства, а в перевірці відповідності законодавству дій тих чи інших учасників [3, с.55]. У зв’язку з цим у господарського суду виникають специфічні контрольні повноваження, не характерні для проваджень в інших справах. Він здійснює контроль за дотриманням законодавства всіма уасниками процедури. Контроль суду здійснюється шляхом встановлення (визнання) грошових вимог кредиторів, призначення на посаду арбітражного керуючого, затвердження плану санації, звітів керуючого санацією та ліквідатора, мирової угоди. Якщо процесуальні документи учасників не відповідають вимогам законодавства, то суд відміняє їх [3, с.27].
Приватно-правовий аспект правового регулювання відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом являє собою систему правових (юридичних) заходів, спрямованих на надання учаснику таких відносин суб’єктивних прав, що виражається в делегуванні комплексу дозволів вповноваженій особі на вчинення певних дій. Так, боржник має право: укладати правочини на відчудження майна вартість якого менша одного відсотка від загального розміру майнових активів; здійснювати господарську діяльність за поточними договорами і т.д. У свою чергу кредитори здійснюють свої повноваження через такий представницький орган, як комітет кредиторів, наділений широкими повноваженнями щодо вибору судової процедури – санації, ліквідації або мирової угоди. Саме комітет кредиторів в основному пропонує господарському суду кандидатуру арбітражного керуючого по справі та дає згоду на застосування заходів з фінансового оздоровлення боржника.
Найхарактернішим проявом приватно-правового регулювання в процедурі відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом є укладення мирової угоди основними участниками цієї процедури (тобто банкрутом та кредиторами), що передбачає досягнення згоди за спеціальними умовами – розстрочці, відстрочці та прощенні боргу.
Враховуючи все вищевикладене та проаналізувавши законодавчу базу з питань банкрутства, можна зробити висновок про нерозривне поеднання та зв’язок публічно-правового та приватно-правового аспектів правового регулювання відносин відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. При цьому приватно-правове регулювання не є вільним за своїм характером. Його основне завдання полягає в узгодженні, конкретизації, виборі оптимальної, економічно вигідної моделі фінансового оздоровлення боржника [3, с.69].