Вступ

Актуальність теми. Метою проведення даного дослідження є визначення тих принципів, які забезпечують вільний рух товарів між державами. Важливість даного питання обумовлюється прагненням України увійти до ЄС, що потребує, в свою чергу, знання тих засад, на яких здійснюється торгівля на внутрішньому ринку. Розуміння вказаних принципів сприятиме усвідомленню тієї стратегії, якої притримується ЄС в торгівельних відносинах із третіми країнами. Вказане свідчить про актуальність теми дослідження, що пропонується. Новизна обумовлюється відсутністю ґрунтовних робіт в цьому напрямку в зв’язку із порівняно невеликим періодом існування Митного союзу, а також поступовим формуванням торгового права Митного Союзу.

Формування в кінці 2000 – на початку 2010-х років митного союзу з Республікою Білорусь та Казахстаном стало першим успішним багатостороннім інтеграційним проектом, реалізованим Москвою на пострадянському просторі. У цьому процесі вперше після розпаду СРСР Росія пішла на певне обмеження власного суверенітету та вагомі економічні втрати заради реінтеграції частини простору Співдружності незалежних Держав (далі – СнД ) під своєю егідою. Дослідження мотивів відповідних дій Росії та прогнозування їх впливу на еволюцію російської політики щодо пострадянського простору являє істотний науковий та практичний інтерес.

Протягом останніх двох років російське керівництво наполегливо запрошує Україну приєднатися до Митного союзу, застосовуючи при цьому як обіцянки істотних економічних переваг, так і погрози втрат у випадку відмови. За цих умов перед вітчизняною наукою про міжнародні відносини стоїть завдання усебічного вивчення підходів РФ до створення Митного союзу й чітке з’ясування політичної складової цього проекту та розрахованого Москвою його довгострокового впливу на ситуацію в регіоні СНД.

У вітчизняній науці даній тематиці приділяється відносно мало уваги. У публічному дискурсі переважають емоційні, ідеологізовані, публіцистичні оцінки як Митного союзу (МС), так і політики РФ щодо нього. Серед якісних наукових досліджень проблеми варто виділити спільне дослідження української вченої В.Мовчан та німецького дослідника Р. Джуччі, виконане на базі Інституту економічних досліджень та політичних консультацій. Їхня праця має назву «Кількісна оцінка варіантів регіональної інтеграції України: глибока та всеосяжна зона вільної торгівлі з ЄС чи митний союз з Росією, Білоруссю та Казахстаном» [1]. Також дану тематику з акцентом на її вплив на геополітику пострадянського простору досліджує професор Інституту міжнародних відносин М. Дорошко.

У російській науці дана проблематика досліджується з доволі ідеологізованих позицій, що визначається високою актуальністю для політичного керівництва країни. Серед учених, які дають достатньо виважений аналіз з цих питань, переважають економісти, які оцінюють фінансово-економічну складову проекту, зокрема М. Делягін, А. Суздальцев. Їм властиві в цілому виважено критичні оцінки процесу створення Митного союзу та припущення про політичну природу ініціативи, яка, втім, ґрунтовно не досліджується.

1. Принципи формування Митного союзу Російської Федерації з Білоруссю та Казахстаном

До межі першого і другого десятиліть ХХІ ст. російська політична еліта прийшла з розумінням корінного значення пострадянського простору для реалізації завдання із закріплення за Росією статусу великої держави, одного із впливових центрів сили у світовій політиці, що стало незмінною парадигмою зовнішньої політики країни з середини 1990-х рр. При цьому в оцінюванні ситуації в регіоні та викликів для російської політики в ньому в Москві виходили з таких міркувань: геополітичний плюралізм на просторі СНД, розмивання сфери впливу Росії через залучення країн регіону до альтернативних геополітичних та коопераційних проектів під егідою інших центрів сили неминуче призведе до підриву позицій РФ як великої держави, зменшення її ваги у діалозі із США, Китаєм та Європейським Союзом.

Митний союз Росії, Білорусії й Казахстану — шоста або сьома по рахунку інтеграційна ініціатива на пострадянському просторі за участю Росії.

Попередні у своїй більшості виявилися провальна або  малоефективними, як, наприклад, Союзна держава.

Співдружність Незалежних Держав з усією своєю важливістю як інструмент конституювання пострадянського простору і сфери особливих інтересів РФ не може бути ефективним інструментом перетворення його на блок країн — сателітів Росії; правлячі еліти окремих країн СНД (Білорусь, Казахстан, Таджикистан, Киргизстан, певною мірою Вірменія) з огляду на різні причини (в основному пов’язані або з невдачею процесу державного будівництва, або із тиском з боку інших світових центрів сили) в зазначений період дійшли розуміння прийнятності зближення з Росією за умови отримання від неї політичних преференцій та підтримки у відносинах і конфліктах із третіми країнами.

Під Митним союзом розуміють політично-економічне об’єднання, яке створюється з метою координації зовнішньоекономічної політики держав, регламентації обсягів, структури й умов здійснення експорту, імпорту та транзиту товарів чи інших предметів [6].

Митний союз передбачає наявність єдиного митного кордону. Крім того, на всій території інтеграційного об’єднання панують єдині митні закони і правила стосовно імпорту товарів до будь-якої із країн-членів союзу. В ідеалі має існувати спільне митне право і єдиний набір митних правил для всіх країн-учасниць.

Виходячи з наведених позицій правлячі кола в Росії дійшли консенсусу щодо виправданості політичних, економічних та дипломатичних інвестицій у реалізацію амбітного проекту з реінтеграції частини, а в перспективі і всього пострадянського простору з перетворенням його у сферу впливу Москви. Найчіткіше відповідний підхід був артикульований у статті тоді ще кандидата в президенти РФ В.Путіна «Новий інтеграційний проект для Євразії — майбутнє, що народжується сьогодні», яка була оприлюднена в газеті «Известия» 3 жовтня 2011 р. [2].

В ній найбільш впливовий російський політик останніх п’ятнадцяти років заявляє про мету створення Євразійського союзу як альтернативного Європейському союзу політико-економічного об’єднання, що визначатиме долю континенту і материка в цілому. «Ми пропонуємо модель потужного наднаціонального об’єднання, здатного стати одним із полюсів сучасного світу і при цьому відіграти роль ефективної «зв’язки» між Європою і динамічним Азійсько-Тихоокеанським регіоном. В тому числі це означає, що на базі Митного союзу і Єдиного економічного простору, які виросли з Євразійського економічного співтовариства (ЄврАзЕС), необхідно перейти до більш тісної координації економічної і валютної політик, створити повноцінний економічний союз», — заявив у публікації В.Путін. Більш відверто пов’язані з цим проектом очікування роз’яснив політик і віднедавна віце-прем’єр Уряду РФ Д. Рогозін у своєму коментарі до вказаної статті Путіна: «Коли Росія знов відчує свою відповідальність лідера, усвідомить свої національні інтереси як життєву потребу і почне проводити свою дипломатію не реактивно, реагуючи на дії світових гравців, а, навпаки, нав’язуючи свій власний міжнародний порядок денний, у нас знову з’являться численні союзники і прихильники, що бажатимуть бути ближче до сильного» [3].

І справа, на відміну від багатьох прикладів перших 20 років пострадянської історії Росії, в цій ситуації не обмежилась гучними деклараціями. З середини 2011р. для РФ, Білорусі та Казахстану діє Єдина митна територія та єдині зовнішні тарифи в торгівлі з третіми країнами. З 1 січня 2012 р. запрацював Єдиний економічний простір, який передбачає інтеграцію у сфері техрегламентів, субсидій, інших форм економічної політики. У середині 2012 р. Євразійська економічна комісія повністю замінить Комісію МС та отримає додаткові істотні наднаціональні повноваження.

Те, наскільки такий підхід Москви до реалізації політики щодо багатостороннього співробітництва на просторі СНД відрізняється від того, який був усталеним у попередні роки, можна оцінити при порівнянні з підходами Росії до питання про наділення наднаціональними функціями інститутів Співдружності. Наприклад, під час саміту СНД 2 квітня 1999 року в Москві Б.Єльцин заявив, що Росія виступає проти створення наддержавних структур у рамках Співдружності, оскільки «рівень інтеграції ще цього не вимагає» [4]. У результаті на саміті замість амбітного плану реформ були ухвалені лише технічні рішення про розмежування повноважень Ради глав держав і Ради глав урядів СНД, а також затверджене Положення «Про Раду міністрів закордонних справ країн-учасниць СНД».

Тоді визначення неприпустимості автономності інститутів СНД як одного з базових елементів російської політики щодо організації знайшло своє повне відображення у кандидатурі Ю.Ярова, обраного Радою глав держав Виконавчим секретарем СНД. Ця людина з типовою кар’єрою чиновника ані претендувала на самостійну роль в СНД, ані була прихильником докорінних змін в Організації. Щоправда, ініційований Москвою за підтримки Казахстану процес об’єднання МЕК із Виконавчим секретаріатом та створення на їх базі Виконавчого комітету СНД був продовжений і успішно завершений у 2000 р. Ця структура, на думку російських дипломатів, повинна була стати не лише виконавчим, а й адміністративно-координуючим центром. Але ці її функції поширювались лише на рівень органів Співдружності і повинні були підвищити ефективність її апарату. Про наднаціональність та поглиблення інтеграції мова вже не йшла.

Перші ідеї про формування Митного союзу на пострадянському просторі ставляться також до початку 1995 року, коли відбулося підписання угоди між Російською Федерацією й Республікою Білорусь. Йому передувало російсько-білоруську міжурядову угоду «Про єдиний порядок регулювання зовнішньоекономічної діяльності». Трохи пізніше до названих держав приєдналася й Республіка Казахстан. Були проголошені основні цілі створення митного союзу:

• забезпечення спільними діями соціально-економічного прогресу своїх країн шляхом усунення між ними поділяючих перешкод для вільної економічної взаємодії між господарюючими суб’єктами;
• гарантування стійкого розвитку економіки, вільного товарообміну й сумлінної конкуренції;
• зміцнення координації економічної політики своїх країн і забезпечення всебічного розвитку національного народного господарства;
• створення умов для формування загального економічного простору;
• створення умов для активного виходу держав-членів Митного союзу на світовий ринок.

Підписання зазначеної угоди дозволяє констатувати формальне створення Митного союзу й початок роботи з формування його нормативно-правової бази. Політична воля на зближення Росії й Білорусії відбилася не тільки в цих документах, але й в утвореному в 1999 році Союзній державі. Однак конкретні кроки по створенню механізму реалізації вільного переміщення товарів, робіт, послуг, капіталу так і не були зроблені.

В 2008-2009 роках з метою формування правових основ Митного союзу приймалися міжнародні договори й угоди, присвячені механізму застосування тарифних квот, наданню тарифних пільг, правилам визначення походження товарів із що розвиваються й найменш розвинених країн, правилам ліцензування в сфері зовнішньої торгівлі товарами й інші.

Більшість названих угод набули законної сили  1 січня 2010 року, а інша частина — 1 липня 2010 року.

Найбільшого апогею політика держав у частині утворення Митного союзу досягла до кінця 2009 року, коли був прийнятий Договір про Митний кодекс Митного союзу і тим самим закладений правовий фундамент для функціонування Митного союзу. Цей період відзначається найбільш  високими темпами спільної роботи з формування нового інтеграційного утворення. До речі, деякі автори пропонують іменувати його «Євразійський митний союз», що в принципі можна вважати виправданим.

Офіційною датою «народження» Митного з Республіки Білорусь, Республіки Казахстан і Російської Федерації вважається 1 січня 2010 року, однак повною мірою  він заробив з початку липня 2010 року — моменту набрання чинності  Митним кодексом Митного союзу. Відповідно до  рішень Комісії Митного із при підготовці нової митної конституції експерти митних служб Росії, Білорусії й Казахстану керувалися положеннями Міжнародної (Кіотської) конвенції про спрощення й гармонізацію митних процедур.

Серед основних переваг членства у Митному союзі можна вказати наступні:

—     покращення виробничого потенціалу країн за рахунок значного трудового потенціалу даного регіону;

—     можливість врегулювання питання щодо транзиту через країни-учасниці Митного союзу нафти та газу до Європи;

—     вирішення спірних питань щодо процедури пропуску товарів через митні кордони;

—     можливість вирішення політичних конфліктів;

—     можливість зниження вартості товарів для країн за рахунок введення єдиного митного тарифу;

—     формування сприятливого інвестиційного клімату;

—     збільшення обсягів інвестицій;

—     можливість отримання прибутків всіма державами;

—     підвищення конкурентоспроможності продукції;

—     залучення нових технологій у виробництві;

—     збільшення обсягів надходжень грошових коштів до державних бюджетів.

Недоліками впливу Митного союзу на країни-учасниці можна вважати:

—     зайняття Росією лідируючого становища на міжнародному ринку;

—     конфлікти з приводу єдиного митного кодексу;

—     негативне ставлення з боку Європейського Союзу;

—     відсутність підтримки з боку населення;

—     не скасування експортного мита між країнами;

—     ріст цін на товари, що імпортуються.

З метою запобігання занепаду й розладу економік країн-учасниць Митного союзу, останній має функціонувати на принципі рівноправності всіх його членів. У рамках даного інтеграційного об’єднання також повинен бути відсутнім негативний вплив на політичні відносини з іншими державами.

2. Правова сутність Митного Союзу

Проголошеними цілями створення Митного союзу є :

— забезпечення спільними діями соціально — економічного прогресу своїх країн шляхом усунення між ними поділяючих перешкод для вільної економічної взаємодії між господарюючими суб’єктами;

— гарантування стійкого розвитку економіки, вільного товарообміну й сумлінної конкуренції;

— зміцнення координації економічної політики своїх країн і забезпечення всебічного розвитку національного народного господарства;

— створення умов для формування загального економічного простору;

— створення умов для активного виходу держав — членів Митного союзу на світовий ринок.

Митний союз, як економічне об’єднання держав, що ґрунтується на наступних принципах:

а) наявність єдиної митної території держав — учасників Митного союзу. Формування єдиної митної території здійснюється шляхом:

— скасування в торгівлі між державами Договірних Сторін товарами, що відбуваються з їхніх територій, мит , податків і зборів, що мають еквівалентну дію, а також кількісних обмежень;

— установлення й застосування у відносинах із третіми країнами однакового торговельного режиму, загальних митних тарифів і мер нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі;

— формування механізму взаємин Митного союзу із третіми державами й міжнародними організаціями на основі положень Угоди між Урядом Російської Федерації й Урядом Республіки Білорусь про єдиний порядок регулювання зовнішньоекономічної діяльності від 12 квітня 1994 р.;

б) наявність однотипного механізму регулювання економіки, що базується на ринкових принципах господарювання й уніфікованому законодавстві.

Позитивні сторони Митного союзу

Створення митного союзу в порівнянні із зоною вільної торгівлі надає суб’єктам господарювання, що відбуває з держав-учасниць, що випливають переваги:

• зниження витрат на створення, переробку, переміщення, транспортування товарів у межах території митного союзу;
• зменшення тимчасових і фінансових витрат, пов’язаних з адміністративними обмеженнями й бар’єрами;
• скорочення кількості митних процедур, які необхідно проходити для ввозу товарів із третіх країн;
• відкриття нових ринків збуту;
• спрощення митного законодавства в силу його уніфікації.

У зв’язку з формуванням нормативної правової бази митного союзу Білорусі, Казахстану й Росії змінюється митне законодавство держав-учасниць. Насамперед , на додаток до діючого національного законодавства з’явилися ще два рівні регулювання: міжнародні угоди держав-учасниць митного союзу й рішення Комісії митного союзу.

Згідно п. 1 ст. 3 ТК ТС митне законодавство митного союзу являє собою чотирьохрівневу систему:

— ТК ТС;

— міжнародні угоди держав-учасниць митного союзу, що регулюють митні правовідносини;

— рішення Комісії Митного союзу;

— національне митне законодавство країн-учасниць.

У силу п. 3 ст. 1 ТК ТС при митному регулюванні застосовується митне законодавство митного союзу, що діє на день реєстрації митної декларації або інших митних документів, за винятком випадків, передбачених ТК ТС.

При переміщенні товарів через митний кордон з порушеннями вимог, установлених митним законодавством митного союзу, застосовується митне законодавство митного союзу, що діє на день фактичного перетинання товарами митного кордону.

Якщо день фактичного перетинання товарами митного кордону не визначений, застосовується митне законодавство митного союзу, що діє на день виявлення порушення вимог, установлених митним законодавством митного союзу.

Базовим документом, що регулює митні правовідносини в рамках митного союзу, є ТК ТС.

Міжнародними угодами встановлюються норми митного регулювання, які повинні застосовуватися однаково на всій території митного союзу. Це, насамперед , визначення й контроль митної вартості, правила визначення країни походження товарів, норми про надання тарифних пільг і преференцій, правила сплати непрямих податків і деякі інші загальні норми.

Комісія митного з ухвалює рішення щодо питань практичної реалізації норм митного регулювання: установлює порядок декларування й форму митної декларації; порядок застосування митних процедур (списки товарів, строки застосування процедур); порядок ведення реєстрів осіб, що здійснюють діяльність в області митної справи; визначає форми документів для митних цілей. У даний момент це більше 150 рішень із питань, віднесеним до компетенції Комісії митного союзу.

Висновки

Договір про створення економічного союзу від 24 вересня 1993 року, розроблений у рамках СНД, у якості одного з етапів інтеграції передбачав побудову митного союзу. Потім, в 1995 році, була укладена Угода про Митний союз між Російською Федерацією й Республікою Білорусь, до якого пізніше приєдналися Казахстан і Киргизія. Учасниками Договору про Митний союз і Єдиний економічний простір, підписаного 26 лютого 1999 р., стали Росія, Білорусія, Казахстан, Киргизія, Таджикистан, а з 2006 року — Узбекистан.

Формування Єдиного економічного простору повинне бути завершене до 1 липня 2012 р.

Таким чином, митний союз Білорусі, Казахстану й Росії будується на економічній і територіальній платформі ЄврАзЕС, має з ним загальні органи керування, частково правову базу й паралельне членство цих трьох країн в обох організаціях. Створення митного союзу не є кінцевою метою країн ЄврАзЕС, він являє собою тільки одну з форм інтеграції на шляху до моделі єдиного економічного простору. Передбачається також, що в майбутньому в нього ввійдуть і інші держави-члени ЄврАзЕС. У свою чергу, Єдиний економічний простір припускає інтеграцію не тільки в економічної, митної, але й у політичній сфері.

Список використаної літератури

1. Гайдуцький, Павло. Україна і Митний союз: проблеми інтеграції [Текст] / Павло Гайдуцький // Дзеркало тижня. — 2013. — № 11 (23 березня). — С. 1, 4
2. Глазьев С.Ф. Формирование Таможенного Союза как важнейшего елемента антикризисной стратегии [Текст] / С.Ф. Глазьев // Таможенное дело. – 2009. – № 4. – С. 37-42.
3. Зубанов, Володимир. Митний союз без макіяжу [Текст] / Володимир Зубанов // День. — 2013. — 26 березня. — С. 9
4. Кобута І.В. Можливі наслідки для АПК від інтеграції України до Митного союзу Росії, Білорусі, Казахстану / І. В. Кобута // Актуальні проблеми економіки. — 2011. — № 1. — С. 33-39
5. Осадча Н.В. Вплив Митного союзу Росії, Білорусії та Казахстану на зовнішньоекономічну діяльність України [Текст] / Н.В. Осадча // Економічні інновації. – 2012. – № 47. – С. 178-196.
6. Полтораков, Олексій. Митний союз або Чим обкладається дружба [Текст] / О. Полтораков // Зовнішні справи. — 2012. — № 1. — С. 25-27
7. Разумов, Ярослав. Казахстан і Митний союз: проміжна реакція на непевну інтеграцію [Текст] / Ярослав Разумов // Дзеркало тижня. — 2013. — № 19 (червень). — С. 5
8. Фесенко О. Митний союз: геополітичний чи соціально-економічний локомотив у СНД [Текст] / О. Фесенко // Зовнішні справи. — 2010. — № 1. — С. 46-48
9. Цирфа, Ю. Статус спостерігача, Митний Союз і ЄС. Розбіжність зобов’язань [Текст] / Юлія Цирфа // Віче. — 2013. — № 11. — С. 8-9