Вступ

Релігійна і наукова картини світу також відрізняються між собою. В релігії, так само як і в науці, існують різні теорії і пояснення виникнення світу. В релігійних колах така велика кількість думок пояснюється існуванням великої кількості релігій, конфесій і напрямків. Але все ж таки існують спільні риси, характерні для всіх релігій, які характеризують релігійну картину світу.

Перш за все, спільною рисою є твердження про творення світу Богом «з нічого». У всіх релігіях присутній факт творення. І хоча кожна релігія по своєму трактує це явище, все ж таки створення світу є провідною ідеєю кожної релігії. При чому творення не обмежується лише творенням світу, сюди входить створення всього існуючого на землі (людини, тварин, рослин і т. д.).

Це логічно випливає з того, що Бог є творцем. Але творець – означає не лише одноразове створення чогось, а постійне творення, оновлення створеного. Так Бог, створивши світ, людину, постійно творить (але вже через саму людину). Деякі релігійні люди говорять, що прогрес є ні що інше, як акт діяльності Бога.

По-друге, спільним для всіх релігій є віра в ідеальний світ (пантеон богів, янголи, біси тощо). Ставлення до цього світу в кожній релігії є неоднозначним, але поклоніння і обожнення ідеального світу є обов’язковим фактично в кожній релігії.

1. Загальна характеристика причин створення світу

Будова неба й землі набагато складніше, ніж будова людини. Все-таки , цей факт має значення далеко не для всіх. Незважаючи на  перевагу, що підсилюється, людей над іншими земними істотами, польоти в космос і постійно, що розвиваються технології, з кожним поколінням людство стає усе більше гордовитим і вважає себе найбільшою істотою у світі. А тим часом більшість людських відкриттів стосуються зовсім не людини, а навколишнього світу. Господь чітко визначає справжнє місце людини у величезному  світі. Це лише незначна частина всесвіту, що існує тільки завдяки утвору Бога. Так, щоб усвідомити, для чого Бог створив людину, потрібно довідатися відповідь на більше глибоке питання: для чого Бог взагалі творив?

Одна із причин полягає в тому що, створюючи Всесвіт, Бог хотів продемонструвати свою могутність. Інша причина зводиться до того, що Бог хотів, щоб його розуміли. Тому він створив мир і населив його живими істотами, своїми підданими. І, нарешті, третя причина полягає в тому, що бажання Бога мати для себе місце перебування в матеріальному світі не піддається раціональному, логічному поясненню.

Якщо причина створення миру була продемонструвати могутність Бога, навіщо було для цього створювати саме матеріальний світ? Для досягнення цієї мети досить було б більше високих духовних мирів, де присутність Бога явно й відкрито.

Бажання бути зрозумілим своїми підданими також не пояснює, навіщо потрібно було створювати матеріальний світ. Адже духовні істоти у вищих світах розуміють Бога набагато глибше, ніж будь-яка земна істота: адже у вищих сферах немає фізичних обмежень, що заважають зрозуміти істину реального існування Бога. У нашім же матеріальному світі, де панують хаос і сум’яття, потрібен посилена праця розуму й серця, щоб знайти істину.

Таким чином, ми бачимо, що причини створення світу не існує зовсім. Алтер Ребе один раз сказав, що у випадку сильної духовної потреби задавати питання ні до чого — бажання не піддається поясненню. Воно ірраціонально, оскільки виходить за межі розумного стану й пов’язане із самою суттю, духом людини.

І якщо ви запитуєте, навіщо Богу було створювати цей світ, відповідь говорить, що на подібне питання не може бути відповіді, тому що не може бути такого питання. Коли ми говоримо про Бога, концепція питання й відповіді недоречна, адже божествена суть вище питань і відповідей.

В створенні людини ми спостерігаємо божественне милосердя, прощення й доброту. Споконвічно в них чиста, добра душа, що розуміє, що є добре, а що — погано. Господь зробив людину бажаючої чогось. І дав здатність їх контролювати, щоб людина сам вирішував  чи підкорятися йому законам чи Бога ні. Створюючи людини, Господь знав, що він стане ослухатися. Тому, на прикладі життя Адама й Єви,  навчив очищати душу щирим каяттям. Перші люди зробили гріх порушивши заборону Всевишнього, потім, усвідомивши помилку й покаявшись, удалися до Бога, а він простив їх. Людина оступається й звертається до Всевишнього за прощенням. Така сутність людської істоти. Через неї проявляється одне з божественних якостей — всепрощення й милість.

2. Мета створення світу

Викладання теми створення світу дуже важливе, оскільки теорія еволюції сформувала в розумі людей помилкове уявлення про виникнення світу. Навіть багато християн вважають, що планети і галактики виникли в результаті великого вибуху і налічують мільйони років історії свого існування.

Основна мета теорії еволюції полягає у видаленні Бога із створення світу, а якщо немає Бога, значить, немає жодних етичних або релігійних норм, що обмежують людину в здійсненні аморальних вчинків.

Релігійна інтерпретація виходить з того, що людина створена Богом за своїм «образом і подобою», тобто спирається на ідею креаціонізму.

Багато теологів уважають побудову єдиної цілісної картини світу цілком можливим, хоча вони й усвідомлюють те, що це дуже непроста справа. Для реалізації даного завдання вони вважають за необхідне об’єднання релігійного й наукового шляхів пізнання дійсності.

На думку цих теологів, наукові теорії мають великі ресурси, які можна плідно використовувати в теологічному дослідженні. Як підкреслював Іоанн Павло II, для адекватної реалізації цих ресурсів теологи, безсумнівно, повинні бути обізнаними в науках. Потрібно знайти шлях до згоди й конструктивної взаємодії, що дає можливість створення єдиної, погодженої адекватної картини світу.

Відповідно до цієї релігійної концепції, яка має давнє коріння, все існуюче у Всесвіті, у тому числі життя, було створено єдиною Силою — Творцем в результаті декількох актів надприродного творіння в минулому. Організми, що населяють сьогодні Землю, походять від створених окремо основних типів живих істот. Створені види були з самого початку чудово організовані і наділені здатністю до деякої мінливості в певних межах (мікроеволюція). Подібних поглядів дотримується сьогодні більшість населення планети.

Традиційне іудейсько-християнське уявлення про створення світу, викладене в Книзі Буття, викликало і продовжує викликати суперечки. Однак виявлені в текстах протиріччя не роблять концепцію творіння менш популярною. Релігія, розглядаючи питання про походження життя, шукає відповідь головним чином на питання «з якою метою?», а не на питання «яким чином?». Якщо наука в пошуках істини широко використовує спостереження і експеримент, то богослов’я прагне до осягнення істини через надприродне прозріння і віру. Тому креаціонізм у принципі ненауковий, а спроби зіставляти його з науковими гіпотезами є методологічно некоректними.

Процес божественного створення світу представляється як акт, який мав місце лише раз, і тому недоступний для спостереження. У зв’язку з цим концепція творіння не може бути однозначно ані доведена, ані спростована і існує поряд з науковими гіпотезами походження життя. Разом з тим детальне прочитання релігійних міфів про Творіння змушує залишати без пояснення величезну кількість спостережуваних біологією взаємозв’язків і закономірностей. Тому навіть серед віруючих вчених абсолютна більшість вважає, що Книгу Буття слід сприймати алегорично.

Алегоричний креаціонізм не стверджує, що події, викладені у Священному Писанні, мали місце у фізичному світі. Замість цього пропонується вважати Книгу Буття поетичним виразом співвідношення духовних сутностей. При такому розумінні релігійні ідеї не вступають в протиріччя з науковими даними, оскільки алегоричний креаціонізм не претендує на статус наукової гіпотези і тому в принципі не заперечується з наукою.

Алегоричне трактування явно визнається Римською католицької церквою. Однак у Православ’ї є течії, які противляться алегоричному тлумаченню Біблії і прагнуть протиставляти християнське віровчення світській науці. Подібний фундаменталізм також властивий багатьом протестантським течіям.

В ісламі немає однозначного ставлення до креаціонізму. Фундаменталістські ісламські центри наполягають на буквальному розумінні легенди про Творіння, більш помірковані ісламські духовні лідери вважають за краще обходити гострі кути і знаходять трактування священних текстів, які не приводять до зіткнення з даними об’єктивної науки.

Наш світ звичайно не досконалий, але він підпорядкований суворому порядку, має надзвичайно складну структуру і являє собою досить стійке утворення, я поки не хочу торкатися впливу людини на долю Землі. Дійсно, планети обертаються навколо зірок, все впорядковано і практично зовсім, а якщо розглянути будову спинного мозку людини, то не зовсім зрозуміло, як такий складний творіння могло утворитися в процесі еволюції, але про це пізніше. Коротше кажучи, можна поставити під сумнів теорію того, що хаос, пустота, відсутність порядку могло перетворитися в настільки добре налагоджену систему світоустрою, включаючи вершину складності та витонченості — людини. Як мені здається, цей аргумент не можна скидати з рахунків.

Фактично сьогодні ставлення до креаціонізму є непоганим маркером релігійного фундаменталізму. Релігійні лідери, які наполягають на прийнятті креаціонізму в якості наукової гіпотези, фактично ведуть боротьбу за визнання релігійних догматів безумовно головуючими над будь-якими даними об’єктивних наукових досліджень. Ця боротьба не має нічого спільного з науковою полемікою і є в чистому вигляді політичною діяльністю, спрямованою на посилення впливу релігійного мислення і проти секуляризації суспільства.

Аргумент другий, добре, нехай всесвіт з’явилася з хаосу, але як виникло життя. Наука висунула ідею, що під впливом електричних розрядів, у азотної атмосфері доісторичної Землі могли утворитися найпростіші мононуклеіновие сполуки, які могли стати зародками життя. У відповідь на це релігія просить надати наукові докази подібних тверджень. До сих пір вченим не вдалося відтворити умови, в яких із найпростіших елементів могла з’явитися хоч невелику частинку життя, не кажучи вже про те, щоб вона проіснувала хоч якийсь час. Прихильники «божественного» створення світу не потрудилися порахувати, що ймовірність комбінації хоча б бактерії з найпростіших елементів одна мільярдна відсотка.

Креаціонізм вважає, що життя виникло внаслідок акту творіння, здійсненого вищою силою. Однак уяви про час цього акту творіння, а також про можливість і характер біологічної еволюції для різних напрямків креаціонізму є суттєво відмінними. Одні напрямки визнають біологічну еволюцію, інші вважають її можливою тільки у вузьких межах або повністю заперечують; одні визнають дані сучасної науки про вік Землі, небесних тіл і живих істот, інші наполягають на буквальному тлумаченні біблійної хронології або дотримуються компромісних поглядів.

Процес божественного створення світу вважається таким, що відбувся однократно і тому недоступний для спостереження; цього досить, щоб винести всю концепцію божественного створення за рамки наукового обговорення.

Висновки

Життя — одне з найскладніших явищ природи. З глибокої давнини воно сприймалося як щось таємниче і непізнане — ось чому над питанням його походження завжди йшла гостра боротьба між матеріалістами та ідеалістами. Деякі прихильники ідеалістичних поглядів вважають життя духовним, нематеріальних началом, що виникло в результаті божественного творіння. Матеріалісти ж, навпаки, вважають, що життя на Землі виникло з неживої матерії шляхом самозародження (абіогенезу) або було занесене з інших світів, тобто є породженням інших живих організмів (біогенез).

За сучасними науковими уявленнями, життя — це процес існування складних систем, що складаються з великих органічних молекул і неорганічних речовин і здатних самовідтворюватися, саморозвиватися і підтримувати своє існування в результаті обміну енергією і речовиною з навколишнім середовищем. Таким чином, біологічна наука стоїть на матеріалістичних позиціях. Проте питання про походження життя ще остаточно не вирішене.

Теорія походження життя на землі чи теорія виникнення життя на землі – поняття як такі не зовсім коректні. Існує кілька теорій походження чи виникнення життя і всі вони рівноцінні та розглядаються завжди разом. У різний час і в різних культурах розглядалися наступні ідеї:

• перша і головна теорія виникнення життя на землі – креаціонізм (життя було створена Творцем)
• друга гіпотеза виникнення життя на землі – мимовільне зародження (самозародження; життя виникало неодноразово з неживої речовини);
• третя – гіпотеза стаціонарного стану (життя існувало завжди);
• четверта гіпотеза – панспермії (життя занесене на Землю з інших планет).

Список використаної літератури

1. Гудінг Д. Людина та її світогляд : у пошуках істини і реальності []. Т. 3 / літ. ред. В. І. Мельник, 20082009. — 479 с.
2. Кислюк К. Релігієзнавство: Навчальний посібник для студентів вузів/ Костянтин Кислюк, Олег Ку-чер,; Нар. укр. акад.. — 3-є вид., перероб. і доп.. — К.: Кондор, 2004. — 643 с.
3. Лубський В. Релігієзнавство: Підручник для студ. вуз./ Володимир Лубський, Василь Теремко, Марія Лубська,. — К.: Академвидав, 2002,, 2003. — 431 с.
4. Релігієзнавство: курс лекцій/ А. М. Колодний, В. М. Скиртач, Л. І. Мозговий; М-во освіти і науки України, Слов’янський державний педагогічний університет. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 267 с.
5. Релігієзнавство: курс лекцій/ В. Л. Петрушенко, О. П. Петрушенко, М. П. Ска-лецький та ін; Мін-во освіти і науки України, Слов’янський держ. педагог. ун-т. — 3-тє вид., стереотипне. — Львів: Новий Світ-2000, 2006. — 327 с.
6. Релігієзнавство: Навчальний посібник для студентів ВНЗ/ Олександр Решетов, Володимир Кирильчук, Зоя Стежко, Сергій Римар,. — Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2006. — 155 с.
7. Чорненький Я. Релігієзнавство: теоретико-практичний курс: Навчальний посібник / Ярослав Чорненький,, 2005. — 540 с.