Зміст

Вступ

Розділ 1. Лівонська війна та участь в ній Росії

Розділ 2. Хроніка Лівонської війни

Висновки

Бібліографія

Вступ

Лівонська війна 1558-1583 — війна, що Росія вела за територію у Прибалтиці і вихід до Балтійського моря, щоб прорвати блокаду з боку Лівонії, Польско-Литовська держава і Швеції й установити безпосереднє спілкування з європейськими країнами. Підтримуючі політику уряду, російське дворянство розраховувало на придбання в Лівонії хазяйновито освоєних земель. В одержанні доступу до Балтійського моря через Ригу, Коливань і Ругодив, було зацікавлено і російське купецтво. Спочатку Росія воювала з Лівонією, потім (з 1861) — з Польско-Литовською державою і Швецією, яка також прагнула до захоплення земель Лівонської конфедерації держав і недопущенню Росії до балтійських портів.Проблему вивчення Лівонської війни досліджував Фроянов І.Я. В його підручнику з історії Росії, участь та роль Росії у Лівонській війні добре висвітлена. В ході роботи було ознайомлено з першоджерелами — Першим посланням шведському королю Юхану ІІІ з хрестоматії з історії Росії.Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі новітніх праць з історії дослідити участь та роль Росії в Лівонській війні, визначено причини розв’язання цієї війни та наслідки для Росії, зокрема це добре висвітлено в „История Росии. – Д.І. Іловайського”. Зокрема в т. 3 : Московско-царский период, первая половина или XVI век

Більш стисло ці події подано в „Истории России с древнейших времен до конца ХХ века” за ред. О. Дерев’янко та Н. Шабельнікова, де є лище коротке викладення подій.

В роботі були використані матеріали „Хрестоматии по истории СССР с древнейших времен до конца XVIII века / Сост.: Петр Епифанов”, де подано документи, які стосуються розглянутого нами періоду.

Здійснено історичний аналіз Лівонської війни, показано роль Росії у веденні війни. Визначено головні напрямки Лівонської війни, простежено головні події.

Розділ 1. Лівонська війна та участь в ній Росії

Росія почала війну в січні 1558. Вже в 1-й рік війни були зайняті Нарва і Юр'єв, російські війська доходили до Коливані. Однак у 1559, під впливом політичних діячів, що групувалися навколо А. Ф. Адашева, що перешкоджали розширенню рамок військового конфлікту, було укладене перемир'я. Лимон, феодали скористалися ним для заключення з польським королем Сигізмундом ІІ Августом у 1559 угоди, по якому орден, землі і володіння рижського архієпископа переходили під протекторат польської корони. В обстановці гострих політичних розбіжностей у керівництві Лівонського ордена його магістр В. Фюрстенберг був зміщений і новий магістр став Г. Кетлер, що тримався пропольскої орієнтації. У тому ж році Данія заволоділа о. Езель (Сааремаа). У 1360 росіяни відновили воєнні дії й одержали ряд перемог: були узяті Мариенбург (суч. Алуксне в Латвії) і Феллин (суч. Вильянди в Естонії).

Перепиняючи шлях до Вильянди армія ордену була розбита під Ермесом, а колишній магістр Ордена, Фюрстенберг, полонений. Успіхам рос. війська сприяли спаленілі в країні селян, повстання проти німецьких феодалів. Відбувся розпад Лівонського ордену. Німецькі феодали Північної Естонії перейшли в підданство Швеції. По Віленському договорі (1361) володіння Лівонського ордена перейшли під владу Польско-Литовської держави. З 1361 коли Росія змушена була вести війну з Польсько-Литовською державою і Швецією. Цей період, у свою чергу, можна розділити на 2 етапи:на 1-м росіяни в боротьбі з коаліцією ворожих держав ще домагалися успіху;на 2-м (з 1579) — терплять невдачі.У 1563 рос. військо взяло Плоцк — міцність , що відкривала шлях до столиці Литви Вільно і до Риги. Але в 1564 рос. потерпіли ряд поразок (на р. Улле і під Оршей); у тому ж році в Литву біг боярин і великий воєначальник, кн. А. М. Курбський.

Восени з півдня в напрямку Рязані був нанесений удар Крим. ханом Девлет-Гиреем. На військові невдачі і втечі в Литву цар Іван Грозний відповів репресіями проти бояр. У 1565 була введена опричнина. У 1566 у Москву прибуло лит. посольство, що запропонувало зробити розділ Лівонії на підставі існуючих на той момент положення. Скликаний у цей час Земський собор підтримав намір уряду Івана Грозного вести боротьбу в Прибалтиці аж до захоплення Риги. Для подальшого ходу Лівонської війни серйозні наслідки мало об'єднання в 1569 в одну державу (Річ Посполиту) Польське королівство и Велике князівство Литовського.Складна обстановка склалася на півночі Росії, де знову загострилися відносини зі Швецією, і на півдні (похід тур. війська під Астрахань у 1569 і спустошить, навала Девлет-Гирея на Москву в 1571). Однак настання в Польщі тривалого "безкоролів’я", створення в Лівонії васал "королівства" Магнуса, що мало спочатку притягуючу силу в очах населення Лівонії, знову дозволили схилити чашу ваг на користь Росії. У 1573 росіяни штурмом узяли Пайде — опорний пункт шведів у Прибалтиці. У 1575 війську Магнуса здалася міцність Сазі, а росіянином — Пернов (суч. м. Пярну в Естонії). Після ж кампанії 1576 Росія захопила усі узбережжя, крім Риги і Коливані. Паралельно Іван Грозний вів переговори з імператором Максиміліаном ІІ, прагнучи забезпечити з його боку підтримку своїм планам розірвання Люблінської унії і розчленовування Речі Посполитої.

Після відмовлення Максиміліана визнати права Росії на Прибалтику Іван Грозний організував (1577) новий похід у Лівонію. У січні була почата облога Коливані, а влітку російське військо, очолюване самим царем, вторглось у Лівонію й опанувало Венденом (суч. м. Цесис у Латвії), що була резиденцією магістра Лівонського ордена, і поруч іноземних фортець у Східній Прибалтиці (Латвії). Однак неблагоприятна міжнародна обстановка, роздача земель у Прибалтиці російським дворянам, що відштовхнула від Росії місцеве селян, населення, серйозні внутрішні труднощі (що насунулися на країну руйнування) негативно вплинули на подальший хід Лівонської війни для Росії. Стефан Баторій, що вступив (1576) на польський престол перейшов (1579) у наступ, зайняв Полоцьк, Великі Луки, а в 1581 осадив Псков, наміряючись у випадку успіху йти на Новгород Великий і Москву. У 1581 шведи зайняли Ругодив і Корелу.

Героїчна оборона Пскова в 1581 -1582 гарнізоном і населенням міста визначило більш благоприятний результат Лівонської війни для Росії: невдача під Псковом змусила Стефана Баторія піти на мирні переговори. У 1582 у Яме-Запольському було укладене перемир'я на 10 років, по якому Полоцьк і Лівонія відходили до Речі Посполитої, а інші російські землі, захоплені польським королем, були повернуті Росії. У 1583 було підписано Плюське перемир'я зі шведами, по якому в їхнє володіння перейшли Ругодив і захоплені ними російські міста Ям, Копарье й Івангород. Лівонська війна скінчилася невдачею для Росії. Країна була розорена, центр, і східно-західні райони збезлюділи. Росія утратила виходить, частину своєї території.

Відповідно до договору 1503 р. за нього і прилягаючу територію повинна була сплачуватися щорічна данина, що, однак, не робилося. До того ж Орден уклав у 1557 р. військовий союз з литовсько-польським королем. У січні 1558 р. Іван ІV рушив свої війська в Лівонію. Початок воїни приніс йому перемоги: були узяті Нарва і Юр'єв. Влітку і восени 1558 р. і на початку 1559 р. російські війська пройшли всю Лівонію (до Ревеля і Риги) і просунулися в Курляндії до границь Східної Пруссії і Литви.

Погроза повного розгрому змусила лівонців просити перемир'я. У березні 1559 р. воно було укладено терміном на півроку. Почалися в 1560 р. воєнні дії принесли Орденові нові поразки: були узяті великі фортеці Мариенбург і Феллин, у полон потрапив сам магістр Ордена Фюрстенберг. Результатом компанії 1560 р. став фактичний розгром Лівонського ордена як держави. Однак землі його перейшли під владу Польщі, Данії і Швеції, а останній його магістр — Кетлер — одержав лише Курляндію, та й що то знаходилася в залежності від Польщі.

Таким чином, замість слабкої Лівонії в Росії виявилося тепер три сильних супротивники. Правда, поки Швеція і Данія воювали один з одним, Іван ІV вів успішні дії проти Сигізмунда ІІ Августа. У лютому 1563 р. він узяв Полоцьк. Але вже на початку наступного року російські війська потерпіли ряд поразок (битви на р.Уле і під Оршей).

Тоді Іван ІV спробував відновити Лівонський орден, але під протекторатом Росії, а з Польщею повів переговори. Умови світу цар обнародувала на Земському соборі 1566 р. Вони виявилися неприйнятними, і собор висловився за продовження війни: "Государеві нашому тих міст Лівонських, що взяв король в обереганье, відступитися негарно, а гоже государеві за ті міста стояти". У рішенні собору також підкреслювалося, що відмовлення від Лівонії зашкодить торговельним інтересам.

У 1568-1569 р. війна приймає затяжний характер. А в 1569 р. на сеймі в Любліні відбулося об'єднання Литви і Польщі в єдину державу – Річ Посполиту, з яким у 1570 р. удалося укласти перемир'я на три роки. У травні того ж року Іван ІV нарешті-те створює в Лівонії держава під заступництвом Росії на чолі з братом датського короля Магнусом.

Тим часом, у 1575 р. у Річі Посполитої закінчився період "безкоролів’я" (1572-1575 р.). Королем був обраний (а претендував на польський престол і Іван Грозний) Стефан Баторій. Його обрання означало поновлення війни з Польщею. Однак ще в 1577 р. російські війська займали майже всю Лівонію, крім Риги і Ревеля, що осаджували в 1576-1577 р. Але цей рік був останнім роком успіхів Росії в Лівонської війні. У 1579 р. відновила воєнні дії Швеція, а Баторій повернув Полоцьк і узяв Великі Луки. У серпні 1581 р. почалася облога Баторієм Пскова. Псковичі заприсяглися "за Псков град битися з Литвою до смерті без усякі хитрості". Клятву вони стримали, відбивши 31 приступ . Після п'яти місяців безуспішних спроб поляки змушені були зняти облогу Пскова. Але шведами в цей же час була захоплена Нарва.

У січні 1582 р. у Яме-Запольському (недалеко від Пскова) було укладено 10-літнє перемир'я з Річчю Посполитою. Росія відмовлялася від Лівонії і білоруських земель, але їй поверталися деякі прикордонні російські землі. У травні 1583 р. полягає 3-літнє Плюське перемир'я зі Швецією, по якому уступались Копорье, Ям, Івангород і прилягаюча до них територія південного узбережжя Фінської затоки.

Отже, Лівонська війна стала "справою всього життя" Івана ІV (І.І. Смирнов), а К.Маркс зауважував, що її метою "було дати Росії вихід до Балтійського моря і відкрити шляхи повідомлення з Європою".

Лівонія, створена в XІІІ в. німецькими лицарями-мечоносцями, являла собою в XІ в. слабка держава, по суті розділене між Орденом, єпископами і містами. Орден очолював його лише формально. Разом з тим Орден, спираючи на підтримку інших держав, перешкоджав установленню контактів Росії з західноєвропейськими країнами.

Безпосереднім же приводом до початку Лівонської війни послужило питання про "юрьевську данину" (Юр'єв, згодом названий Дерпт (Тарту), заснував ще Ярослав Мудрий ).

2. Хроніка Лівонської війни

Для більш глибокого ознайомлення з ходом Лівонської війни, наведу хроніку воєнних подій.

1556. З Литвою укладене перемир'я на шість років.

1557.02. Іван ІV відмовляється прийняти послів Лівонського ордену.

1557.12. Військо, у яке входять і татарські загони, займає і спустошує Лівонію.

1557. Зі Швецією укладений світ на сорок років. Голод "по всій землі". Потяг у Москву кабардинського посольства. Оформлення васальних відносин Кабарди з Росією.

1558.01. Початок Лівонської війни (з Лівонським орденом). Облога Нарви і Дерпта (Юр'єва). 1558 — 1561 р. (Див. також карту Лівонська війна 1558 — 1583 р.)

1558. Польський князь Дмитро Вишневецький, союзник Івана ІV, розбиває кримських татар в Азова; тим часом військо під командуванням Адашева доходить до устя Дніпра.

1559.05. Нарва відмовляється визнати перемир'я, і росіяни беруть міцність штурмом.

1559.10. Перемир'я між магістром Лівонського ордена Готардом Кетлером і Іваном ІV.

1560.02. Поновлення війни в Лівонії. Кетлер, вступивши в союз з Польщею, порушує перемир'я.

1560.08. Князь Курбський розбиває лівонське військо у Феллина. Лівонці звертаються за підтримкою до Польщі.

1561. Війна з Польщею і Швецією через Лівонію (1561 — 1583).

1563.02. Опанувавши Смоленськом і Вітебськом, російські війська займають воєводство Полоцьке. Русь укладає союз з Данією проти Польщі і Швеції.

1564.04.30 Після гонінь на Адашева і Сильвестра і після смерті Макарія (1563) Андрій Курбський, останній з радників початкового періоду царювання, що був намісником Івана Грозного в Лівонії, таємно біг у Литву і зрадив військові таємниці, а пізніше очолив військові походи проти Московії Іван Грозний звертається з першим листом до Андрія Курбського.

1564. Російські війська потерпіли поразка на ріці Улле.

1566. Знову скликається в Москві Земський собор, що висловлюється за продовження війни з Литвою, відхилив пропозицію про перемир'я з Литвою.

1570.06.22 У Москві підписане перемир'я з Литовсько-Польським королівством і з Лівонією на три роки. Підписаний також протокол (запис), що додавався до перемир'я. Під час переговорів польські посли усно пропонували Івану ІV приєднання Польщі до Росії.

1571.05.02 Король Польщі Сигізмунд ІІ Август ратифікував перемир'я з російською державою. У травні 1572 року польський посланник Михайло Гарабуда, приїхавши в Москву, запропонував укласти новий Протокол про розділ вітебських і полоцьких спірних земель нарівно між Польщею і Росією.

1572. Невдалий похід московського війська в Естляндію (1572 — 1573).

Перше послання шведському королеві Юхану ІІІ.

1572.07.18 (8 липня по юліанському календарі ) Помер король Польщі Сигізмунд ІІ Август. Постало питання про спадкування трону, що передбачало участь Івана ІV

1572. З Польщі прийшла офіційна пропозиція Івану ІV про висування його кандидатури (або кандидатури його сина, царевича Федора Івановича) для виборів на сеймі польським королем і Великим князем литовським .

1573.01.01 Узяття міцності Вейсенштейн (нині естонське місто Пайде) росіянами військами 1 січня 1573 р. (Лівонська війна, 1558-1583).

1575. Іван ІV намагається схилити польську шляхту до вибору на польський престол його сина, царевича Федора Івановича, але бажає занадто витрачатися на підкуп сейму, через що згода не відбудеться. Відмовлення Івана ІV виставляти себе кандидатом на польський трон, що пустує; він воліє вести переговори з імператором Максиміліаном ІІ про розділ Польщі.

1576. Іван ІV рекомендує польським панам обрати королем австрійського ерцгерцога Ернста, а до Росії приєднати Велике князівство Литовське , що не зустрічає ніякої підтримки сейму.

1576. Королем Польщі обраний австрійський імператор Максиміліан ІІ, що незабаром (12 жовтня) умирає, і це знову актуалізує питання про вибори польського короля.

1576.05.01 Частина польської шляхти обирає королем і коронує (1 травня пройшла коронація) князя Семиградського Стефана Баторія, найбільш неприйнятну для Московської держави кандидата. Сповіщаючи пануючи про своє обрання, новий король навмисно грубо формулює преамбулу своєї грамоти, не називаючи Івана царем, не включаючи до складу його титулу князівств Смоленського і Полоцького, указуючи на претензію на ці землі.

1576. Баторій оправляє в Москву посольство для переговорів про світ . Почалися мирні переговори з поляками.

1577. Війна Росії з Польщею відновилася. Друге послання Івана Грозного Курбському

1578.01. У Москві підписане друге перемир'я Росії з Польщею (у період Лівонській війни) на три роки. Від Польщі — Крийський, воєвода Мазовецький, Микола Сапега, Федов Скмін. Від Росії — Михайло Долматович Коропів, Олексій Якович Щелкалов.

1578.03.25 Набрало сили друге перемир'я Росії з Польщею.

1579.07. Польський король Стефан Баторій схилив герцога Магнуса до зради Івану ІV і розпочне війну проти Росії. Він відвойовує фортеці Венден і Вольмар. Війна з Лівонії переходить у Новгород-Псковські землі. Швеція фактично співробітничає з Польщею проти Росії.

1579.08.30 Облога й узяття поляками Полоцька. Іван ІV намагається домовитися з Баторієм.

1579.09.11 Поляки взяли російську міцність Сокіл у 30 кілометрах від Полоцька.

1580. Відновилася війна Росії з Польщею. Поляки захопили Велиж, Усвят, Великі Луки й Острів, осадили Псков. Почалися переговори про світ .

1581.02. Новий похід Баторія. Армія в 100.000 чоловік починає штурм Пскова (31 приступ був відбитий, Псков не здався).

1581.03. Вторгнення шведів у Лівонію. На прохання посла, що приїхав з Москви, папа римський Григорій XІІІ пропонує своє посередництво.

1581.06.29 Послання Івана Грозного Польському королеві Стефану Баторію

1581.10.27 З цього моменту воєнні дії в рамках Лівонської війни фактично припинилися.

1581.зима зима, що насувається, спонукала поляків піти на мирні переговори, хоча вони спочатку планували спільно зі шведами захопити всю Новгородську землю.

1581.12.13 На пів шляху між Псковом і Порховим, біля містечка Яма Запольського, почалися переговори між Росіянином державою і Речі Посполитої про світ. Був посередником папа римський Григорій XІІІ — Антоні Поссевино. Папа надіслав свого дипломата як адвоката Івана ІV у надії, що найтяжке положення змусив царя погодитися на церковну унію з Римом.

1582.01.06 З Польщею укладене Ям-Запольське перемир'я (Ям Запольський мир). Стефан Баторій зажадав капітуляції росіян перед шведами. Російські посли відправилися в Англію в пошуку союзу проти Польщі. Росіяни відмовляються від своїх завоювань у Лівонії. Швеція не бере участь у договорі, і суперечка щодо російсько-литовської границі залишається незавершеним. Лівонська війна закінчилася.

1582.02. Перебування в Москві папського легату Антоніо Поссевино; він пропонує цареві проект об'єднання церков і прагне схилити його до участі в хрестовому поході проти турків.

1583.08. Плюське перемир'я між Росією і Швецією на три роки, по якому остання зберігає усі свої завоювання (Івангород, Копотье, Ям і Корелу) і відбирає в Росії останній вихід до узбережжя Фінської затоки.

Таким чином, за допомогою хроніки Лівонської війни ми бачимо перебіг війни, яка мала для Росії сумні наслідки, оскільки вона втратила вихід до Балтійського моря. Ми простежуємо як розвивалися події — військові та політичні — укладання договорів, тобто ведення зовнішньої політики європейськими країнами.

Висновки

Лівонська війна стала "справою всього життя" Івана ІV (І.І.Смирнов), а К.Маркс зауважував, що її метою "було дати Росії вихід до Балтійського моря і відкрити шляхи повідомлення з Європою".

Лівонія, створена в XІІІ в. німецькими лицарями-мечоносцями, являла собою в XІ в. слабка держава, по суті розділене між Орденом, єпископами і містами. Орден очолював його лише формально. Разом з тим Орден, спираючи на підтримку інших держав, перешкоджав установленню контактів Росії з західноєвропейськими країнами.

Безпосереднім же приводом до початку Лівонської війни послужило питання про "юрьевской данини" (Юр'єв, згодом названий Дерпт (Тарту), заснував ще Ярослав Мудрий ). Відповідно до договору 1503 р. за нього і прилягаючу територію повинна була сплачуватися щорічна данина, що, однак, не робилося. До того ж Орден уклав у 1557 р. військовий союз з литовсько-польським королем. У січні 1558 р. Іван ІV рушив свої війська в Лівонію. Початок воїни приніс йому перемоги: були узяті Нарва і Юр'єв. Влітку і восени 1558 р. і на початку 1559 р. російські війська пройшли всю Лівонію (до Ревеля і Риги) і просунулися в Курляндії до границь Східної Пруссії і Литви.

Погроза повного розгрому змусила лівонців просити перемир'я. У березні 1559 р. воно було укладено терміном на півроку. Почалися в 1560 р. воєнні дії принесли Орденові нові поразки: були узяті великі фортеці Мариенбург і Феллин, у полон потрапив сам магістр Ордена Фюрстенберг. Результатом компанії 1560 р. став фактичний розгром Лівонського ордена як держави. Однак землі його перейшли під владу Польщі, Данії і Швеції, а останній його магістр — Кетлер — одержав лише Курляндію, та й що то знаходилася в залежності від Польщі.

Таким чином, замість слабкої Лівонії в Росії виявилося тепер три сильних супротивники.

У січні 1582 р. у Яме-Запольському (недалеко від Пскова) було укладено 10-літнє перемир'я з Річчю Посполитою. Росія відмовлялася від Лівонії і білоруських земель, але їй поверталися деякі прикордонні російські землі. У травні 1583 р. полягає 3-літнє Плюське перемир'я зі Швецією, по якому уступались Копорье, Ям, Івангород і прилягаюча до них територія південного узбережжя Фінської затоки. Російська держава знову виявилася відрізаним від моря.

Джерела

1. Хрестоматия по истории СССР с древнейших времен до конца XVIII века: Пособие для учителя/ Сост.: Петр Епифанов, Ольга Епифанова,. -2-е изд., дораб.. -М.: Просвещение, 1989. -287 с.

Бібліографія

1. Деревянко А.П. История России с древнейших времен до конца ХХ века : Учебник для вузов/ Алексей Деревянко, Наталья Шабельникова,. -2-е изд.. -М.: Право и Закон, 2001. -797,[1] с.

2. Иловайский Д.И. История Росии/ Дмитрий Иванович Иловайский. -М. : Тип. М.Г. Волчанинова. -1890 Т. 3 : Московско-царский период, первая половина или XVI век. -1890. -717 с.

3. Соловьев С.М. История России с древнейших времен: Сочинения : В 18 кн./ Сергей Михайлович Соловьев; Сергей Соловьев. -М. : Голос. -1993. -Кн.3, Т.5-6. -1993. -751,[1] с.: портр.

4. История России от древнейших времен до начала XX в. Под.ред.И.Я.Фроянова.