Вступ.

1. Поняття казначейських зобов'язань України.

2. Прибутковість казначейських зобов'язань.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Важливим видом цінних паперів на пред'явника є казначейські зобов'язання. Казначейські зобов'язання України розміщуються виключно добровільно і засвідчують внесення їхніми власниками грошових коштів до бюджету та право на отримання фіксованого доходу.

Казначейські зобов'язання стали важливим джерелом мобілізації здебільшого короткострокових капіталів. Водночас казначейські зобов'язання випускаються за терміном своєї дії як короткострокові і середньострокові, так і довгострокові. До короткострокових казначейських зобов'язань належать державні цінні папери, що мають строк погашення до одного року. Деякі з них випущені на дуже короткий строк (до 91 дня); вони називаються казначейськими векселями. Середньострокові казначейські зобов'язання випускаються строком на 1-5 років, а довгострокові — від 5 до 10 років. До середньострокових казначейських зобов'язань належать податкові сертифікати казначейства, строк погашення яких може розтягуватися до 10 років. Довгострокові казначейські зобов'язання (векселі) мають строк погашення від 10 до 30 років.

Нові випуски казначейських векселів розміщуються в ході регулярних аукціонів, що проводяться уповноваженими на це банками. У період, коли гроші пов'язані, казначейські векселі продаються на вільному вторинному ринку за цінами, нижчими за номінал. Вкладник, який придбав їх, отримує прибуток пізніше за рахунок суми, що складає вартість, більшу від фіксованого щорічного процента, якщо він збереже вексель до самого строку погашення. Він отримує також номінал векселя.

1. Поняття казначейських зобов'язань України

Різні види цінних паперів, як ми з'ясували в попередніх розділах, виконують різні функції. У цьому можна переконатися, розглянувши такі цінні папери, як казначейські зобов'язання, приватизаційні папери, ощадні сертифікати банків.

Державними цінними паперами вважаються такі цінні папери на пред'явника, за допомогою яких держава бере в борг грошові кошти у юридичних осіб і населення на добровільних засадах, та які дають право на отримання певного доходу в майбутньому. Найбільш поширеними видами державних цінних паперів є облігації державної позики і казначейські зобов'язання.

Казначейські зобов'язання держави — це вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються винятково на добровільних засадах серед населення, підприємств, організацій та інших учасників ринку цінних паперів та засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на отримання фінансового доходу. В Україні здійснюється випуск таких видів казначейських зобов'язань:

• короткострокові — із терміном погашення до 1 року;

• середньострокові — із терміном погашення в межах від 1 до 5 років;

• довгострокові — термін погашення яких від 5 до 10 років.

Рішення про випуск довгострокових і середньострокових казначейських зобов'язань приймається Кабінетом Міністрів України, а короткострокових — Міністерством фінансів України. У рішенні про випуск казначейських зобов'язань також визначаються й умови їх випуску. Порядок визначення продажної вартості таких цінних паперів встановлюється Міністерством фінансів України, виходячи з часу їх придбання. Кошти, отримані від реалізації казначейських зобов'язань держави, спрямовуються на покриття поточних видатків державного бюджету.

Правове регулювання випуску і функціонування казначейських зобов'язань здійснюється Законом України «Про цінні папери і фондову біржу», рішеннями Міністерства фінансів України та іншими законодавчими і нормативними документами[3, c. 164-166].

Отже, держава бере в борг в інвесторів грошові кошти шляхом продажу їм цінних паперів (коротко-, середньо- чи довгострокових казначейських зобов’язань) у випадку перевищення державних витрат над надходженнями в державний бюджет. Внаслідок цього держава отримує необхідні кошти для покриття дефіциту державного бюджету. Як правило, цей спосіб залучення додаткових грошових коштів є більш привабливим і ефективним на відміну від емісії нових грошових знаків, оскільки не призводить до інфляції. Однак і такий спосіб буває часом невдалим, особливо тоді, коли уряд тієї чи іншої держави неконструктивно використовує залучені кошти, а виплата доходу (відсотків) за казначейськими зобов'язаннями та подальше погашення останніх може стати тягарем для держави, якщо емісія не була добре обґрунтованою.

Державні цінні папери в країнах з ринковою економікою є більш надійними вкладами в порівнянні з іншими видами цінних паперів (акціями, векселями тощо), оскільки інвестори отримують за ними стабільний дохід, який часто звільняється від оподаткування. До основних причин відсутності такого становища в Україні можна віднести складне економічне становище у державі, використання отриманих коштів не на розвиток власного виробництва чи впровадження передових технологій, а на погашення боргів (на проїдання).

На підприємства, які одержують дотації з бюджету, операції з продажу і застави казначейських векселів не поширюються. Казначейські векселі, не пред'явлені до погашення в установлений термін, втрачають силу і оплаті не підлягають. Векселедавцем і платником по казначейських векселях виступає Головне управління Державного казначейства України. Проценти на вексельну суму не нараховуються[5, c. 116-117].

2. Прибутковість казначейських зобов'язань

Коли ми ведемо мову про становлення і розвиток національного ринку цінних паперів, то здебільшого маємо на увазі посилення капіталізації корпоративних цінних паперів, акцій приватизованих підприємств і очікуємо на іноземних інвесторів саме в цьому секторі. Але досвід роздержавлення та приватизації, повільного розвитку фондового ринку, здійснення далеко не однозначних економічних реформ дає лише поодинокі приклади вдалих проектів розвитку великого бізнесу шляхом залучення іноземного капіталу. І цей факт характерний не лише для України, а й для інших країн, що тільки нещодавно стали на шлях ринкових перетворень. Крім того, слід наголосити, що у всьому світі основним джерелом інвестування підприємств є не зовнішнє фінансування, а зароблений прибуток. Лише в таких країнах, як США, Великобританія та деяких інших, фондовий ринок широко використовується і є джерелом фінансування для корпорацій. Але користуються таким джерелом тільки найбільш великі корпорації.

Усе наведене спрямовує увагу учасників ринку цінних паперів на не менш прибутковий, але суттєво більш надійний сектор фондового ринку — на ринок державних цінних паперів. Як наголошувалося, в Україні серед таких цінних паперів є казначейські зобов'язання.

Так само як і облігації, вони мають два основні способи отримання доходів. Перший спосіб полягає в тому, що інвестор може придбати казначейські зобов’язання держави, ставши його власником до моменту погашення даного цінного папера. Коли дата погашення настає, то власник такого зобов'язання надає його, або інший документ, що підтверджує право власності на нього, і отримує певну суму готівкою. Суть другого способу полягає в тому, що власник казначейського зобов'язання держави може забажати продати такий вид державних цінних паперів до настання терміну їх погашення. На прийняття такого рішення можуть вплинути такі чинники: скрутне фінансове становище власника цінного папера, отримання інформації про погіршення становища в економіці країни, бажання вкласти гроші в інший більш-менш прибутковий проект, політична нестабільність, різка зміна котирувань таких цінних паперів тощо. У такому випадку ціна даного цінного папера, за якою власник бажає здійснити його продажу, повинна відображати: суму, позичену державі під час придбання казначейського зобов'язання; дохідність казначейського зобов'язання за період володіння даним цінним папером; при зміні кон'юнктури ринку державних цінних паперів — ринкову різницю між вартістю казначейського зобов'язання на момент придбання і ринковою вартістю в момент його продажі. Звичайно, може виникнути й така ситуація, коли власник цінного папера не лише не отримає очікуваного доходу, а й понесе збитки. Це може трапитись в період переходу держави від однієї економічної політики до іншої, що суттєво відрізняється від попередньої.

Отже, прибутковість казначейських зобов'язань держави залежить від таких чинників:

• номінальної вартості даного цінного папера;

• дохідності цінного папера (відсотків на нього);

• строку, що залишається до його погашення;

• змін ринкової кон'юнктури тощо[7, c. 32-35].

Дохідність державних казначейських зобов'язань в Україні розраховується за наступною формулою

Практика вивчення прибутковості такого виду цінних паперів свідчить, що зростання ефективної дохідності первинного розміщення не дозволяє обернути наявні казначейські зобов'язання в готівку без збитку або втрати дохідності. У цьому випадку очікування погашення виявляється набагато кращим, ніж будь-яка оперативна діяльність.

Коливання поточної дохідності державних казначейських зобов'язань, в принципі, не відрізняють їх від інших цінних паперів як методи вибору ефективного портфеля. Такі цінні папери взагалі приймаються як безризиковий актив. Таке припущення справедливе для роботи на первинному ринку цінних паперів при отриманні номінальної дохідності погашення. При діяльності на вторинному ринку цінних паперів, з метою отримання більш високої дохідності, казначейські зобов'язання стають досить ризикованими цінними паперами і вже суттєво не відрізняються в цьому плані від акцій.

Портфель казначейських зобов'язань, випуск яких здійснюється державою, представляє собою сукупність різних видів зобов'язань Казначейства України. Вони систематизовані таким чином, щоб диверсифікувати ризик і отримувати стабільний дохід. Формування портфеля відбувається на основі дохідності, безпечності і ліквідності. Портфель державних цінних паперів поряд з портфелем акцій, облігацій та інших цінних паперів формує інвестиційний портфель.

Виплата доходу за казначейськими зобов'язаннями та їх погашення здійснюються відповідно до умов їх випуску, затверджених за довгостроковими та середньостроковими зобов'язаннями — Кабміном України, а за короткостроковими — Мінфіном України.

Оподаткування казначейських зобов'язань держави здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Максимальні рівні дохідності КЗ серії С, за підрахунками автора, можна отримати, придбавши їх 8 квітня і 23 квітня або 8 травня і 23 травня, коли вона становитиме відповідно 11,76% та 11,78% (див. графіки)[9, c. 113-116].

Нагадаємо, що рішення про випуск фінансового інструменту — цінного паперу з фіксованою дохідністю, що розміщувався б тільки серед населення, уряд прийняв 2002 року. Такими цінними паперами стали казначейські зобов’язання, що випускаються в документарній формі на пред’явника. Дохід фізичних осіб за ними не оподатковується. Кабмін визначив (постанова № 15 від 10 січня 2002 року), що з 2002 року уряд випустить 8 рівних серій КЗ на загальну суму 400 млн гривень. КЗ всіх серій випускатимуться номіналом 50 грн, вони матимуть 8 купонів, кожен з яких дорівнює 2 гривням, а термін обігу становитиме два роки. Уже продано дві серії КЗ на загальну номінальну суму 100 млн грн.

Міністерство фінансів 15 травня 2002 року розпочало продаж КЗ серії А за ціною 50,37 грн, або 100,74% номіналу, що відповідає дохідності до погашення 16,44%. Перший транш КЗ продано протягом перших двох місяців з дати початку продажу. 5 липня 2002 року почався продаж серії В (уже і через обласні дирекції Ощадбанку) за ціною 51,52 грн, або 103,04% від номіналу (відповідає дохідності до погашення 14,95%), що тривав п’ять місяців від початку торгів. Розміщення другого траншу розтяглося в часі з кількох причин — Мінфін підняв ціну продажу і, відповідно, знизив дохідність КЗ на тлі зниження протягом минулого року відсоткових ставок на вітчизняному фінансовому ринку. Почавши продавати КЗ серії С за ціною 54,42 грн, або 108,84% номіналу, що відповідає дохідності до погашення 11,48%, Мінфін максимально наблизив їх дохідність до середньозваженої дохідності за державними борговими цінними паперами 2002 року — 10,8%.

У цілому Міністерство фінансів цього року продасть щонайбільше три серії КЗ на загальну номінальну вартість 150 млн грн. Власників КЗ першої серії і певною мірою другої може тішити той факт, що початковий етап володіння ними супроводжується незначною інфляцією і стабільністю обмінного курсу гривня/долар США. КЗ також вигідно відрізняються від інших цінних паперів з фіксованою дохідністю — державними і корпоративними облігаціями: перші мають меншу дохідність, а з отриманого доходу від корпоративок необхідно сплачувати прибутковий податок у розмірі від 20%. Крім того, переважна більшість емітентів корпоративок передбачає механізм зменшення розміру купонів, що зменшує їхню дохідність, коли відсоткові ставки на ринку падають[10, c. 246-248].

Висновки

Казначейські зобов'язання України — вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Випускаються такі види казначейських зобов'язань:

а) довгострокові — від 5 до 10 років;

б) середньострокові — від 1 до 5 років;

в) короткострокові — до одного року.

Короткострокові й середньострокові казначейські зобов'язання випускаються Міністерством фінансів України, довгострокові — Кабінетом Міністрів України.

Короткострокові казначейські зобов'язання випускаються Міністерством фінансів строком на 3, 6 і 12 місяців на пред'явника. Ці зобов'язання не мають купонів і погашаються шляхом к викупу, включаючи сплату нарахованих по них процентів.

Середньострокові казначейські зобов'язання випускаються Міністерством фінансів на строк від 1 до 5 років і не мають купонів. Порядок визначення продажної вартості середньострокових казначейських зобов'язань визначається Міністерством фінансів виходячи з часу їх придбання. Погашення середньострокових казначейських зобов'язань здійснюється щороку на підставі тиражів, що провадяться Міністерством фінансів України.

Доходи тримачам середньострокових казначейських зобов'язань сплачуються шляхом нарахування процентів до номіналу без щорічних виплат при їх викупі залежно від строку, що минув від випуску зобов'язань до його погашення.

Довгострокові казначейські зобов'язання випускаються державою на строк від 5 до 25 років на пред'явника. Випуск довгострокових казначейських зобов'язань здійснюється у тому ж порядку, що і випуск середньострокових казначейських зобов'язань.

Дохід за казначейськими зобов'язаннями починають сплачувати у наступному році після року придбання.

Виплата доходу за казначейськими зобов'язаннями здійснюється щороку по купонах або при погашенні зобов'язань шляхом нарахування процентів до номіналу без щорічних виплат.

По казначейських зобов'язаннях, які вийшли в тираж погашення, сплачується їх номінальна вартість, аналогічно оплачуються непогашені купони минулих років, включаючи купони того року, в якому зобов'язання підлягає викупу. Якщо тримач казначейського зобов'язання, що вийшло у тираж погашення, не пред'явив його до сплати, він зберігає право на одержання доходу по купонах до закінчення терміну дії. Але після закінчення цього терміну казначейські зобов'язання втрачають силу і оплаті не підлягають.

Облік операцій Державного казначейства. Постановою Кабінету Міністрів України № 689 від 27 червня 1996 р. "Про затвердження Порядку використання векселів Державного казначейства" запроваджено випуск векселів Державного казначейства (далі — казначейські векселі) номіналами 500 млн. і 1 млрд. карбованців (5 і 10 тис. гривень) для використання векселетримачами з метою:

— погашення кредиторської заборгованості за згодою відповідних кредиторів. Розрахунки казначейськими векселями здійснюються за вексельними сумами;

— продажу юридичним особам, які є резидентами відповідно до законодавства України;

— застави по забезпеченню зобов'язань перед резидентами відповідно до законодавства про заставу;

— зарахування у сплату податків до Державного бюджету України за бажанням векселетримача.

Список використаної літератури

1. Демківський А. Гроші та кредит: Навчальний посібник/ Анатолій Демківський,. — К.: Дакор, 2003,, 2005: ВИРА-Р. — 527 с.

2. Кузнєцова Н. Ринок цінних паперів в Україні: Правові основи формування та функціонування/ Наталія Кузнєцова, Ігор Назарчук ,. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — 525с.

3. Мельник В. Ринок цінних паперів: Довідник керівника підприємства: Спец. випуск/ Віктор Андрійович Мельник,; Віктор Мельник. — К.: А.Л.Д.: ВІРА-Р, 1998. — 559 с.

4. Мендрул О. Фондовий ринок: операції з цінними паперами: Навчальний посібник/ Олександр Мен-друл, Ірина Павленко; М-во освіти України; КНЕУ. — 2-е вид., доп. та перероб.. — К.: КНЕУ, 2000. — 156 с.

5. Мозговий О. Фондовий ринок: Навчальний посібник/ Олег Мозговий,; М-во освіти України; КНЕУ. — К.: КНЕУ, 2000. — 314 с.

6. Основи економічної теорії: Навч. посібник/ Авт. кол.: В'ячеслав Алєксєєв, Ольга Андрусь, Марина Вербицька та ін.; За заг. ред. Петра Круша, Валентини Депутат, Світлани Тульчинської,. — К.: Каравела, 2007. — 447 с.

7. Пальчевич Г.Т. Ринок цінних паперів: Навчальний посібник/ Г.Т. Пальчевич, В.В. Подплєтній. — Кіровоград: Мавік, 2002. — 238 с.

8. Словник-довідник фінансового ринку: словник/ Укл.: В. В. Фещенко, О. О. Резнікова, О. В. Романченко та ін.. — К.: Українське агентство фінансового розвитку, 2005. — 321 с.

9. Фондовий ринок України: законодавче регулювання: Практичний посібник/ М. О. Бурмака, В. В. Посполітак, Д. С. Бутенко та ін.. — 2-е вид., перероб. та доп.. — К.: АДС УМКЦентр, 2005. — 559 с.

10. Шелудько В. Фінансовий ринок: Підручник/ Валентина елудько,. — К.: Знання , 2006. — 535 с.