Відповідно до п.1 ч.1 ст. 195 Цивільного кодексу України пайовим визнається цінний папір, який засвідчує участь у статутному капіталі, надає власнику право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів та частини майна при ліквідації емітента. Пайові цінні папери ще називають корпоративними, оскільки вони посвідчують корпоративні права їх власників, обсяг яких визначено у ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України.

За чинним законодавством України єдиним пайовим цінним папером є акція. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 р. акція — цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду і на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Проте у Коментарі Господарського кодексу України [10; 275] до групи пайових цінних паперів автори також відносять інвестиційний сертифікат. Однак аналіз Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15 березня 2001 р. (далі – Закон) дає підстави зробити висновок про відмінності між акцією та інвестиційним сертифікатом. Зокрема:

• акція засвідчує участь у статутному фонді юридичної особи (акціонерного товариства); інвестиційний сертифікат посвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді, який не є юридичною особою (ст. 22 Закону);
• акція підтверджує право на участь в управлінні акціонерним товариством; інвестори пайового інвестиційного фонду, за загальним правилом, не мають права втручатися у діяльність компанії з управління активами, що випустила інвестиційні сертифікати (ст. 25 Закону);
• акції надають їх власникам право на одержання частини прибутку (дивіденду); дивіденди за інвестиційними сертифікатами відкритого та інтервального пайового фонду не нараховуються і не сплачуються (ст. 26 Закону).

Отже, інвестиційний сертифікат не можна вважати пайовим цінним папером.

У ст. 197 Цивільного кодексу України передбачено способи передання прав за цінними паперами. До них належать:

• передання врученням цінного паперу іншій особі;
• передання у порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії);
• передання шляхом вчинення на цінному папері передавального напису (індосамент).

Кожному із цих способів передання прав за цінним папером у Цивільному кодексі України відповідає повний його вид, оскільки різні види цінних паперів обертаються за різними правилами. Зі змісту даної статті Цивільного кодексу України випливає, що:

• права, посвідчені цінним папером на пред’явника, можуть передаватися лише шляхом вручення цінного паперу іншій особі;
• у порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії) передаються права, посвідчені іменними цінними паперами;
• шляхом вчинення на цінному папері передавального напису (індосаменту) передаються права, посвідчені ордерним цінним папером.

Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» у ст. 4 встановлює, що акції можуть бути іменними та на пред’явника. Звідси висновок, що до акцій можуть застосовуватися два із перелічених способів передання прав, тобто вручення акції іншій особі та цесія.

Однак ч. 3 ст 163 Господарського кодексу України зазначає, що іменні цінні папери передаються шляхом повного індосаменту, якщо інше не передбачено законом або в них спеціально не вказано, що вони підлягають передачі.

На відміну від Господарського Цивільний кодекс України встановлює не лише повний індосамент, тобто за передавальним написом, вчиненим на цінному папері, до особи, якій або у розпорядження якої переходять усі права, засвідчені цінним папером. Індосамент може бути обмежений лише дорученням здійснювати права, посвідчені цінним папером, без передання цих прав індосату. Тобто індосат виступає представником. У даному випадку в індосаменті повинно бути відповідне застереження.

Разом з тим деякі вчені пропонують вирішити питання щодо введення в цивільний оборот ордерних акцій за допомогою правового інституту, яким є договір на користь третьої особи [11, с.47]. Відповідно до ч. 1 ст. 636 Цивільного кодексу України договором на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання. На підставі такого договору корпоративні права, посвідчені акцією, можуть здійснюватися самим акціонером або призначеною ним третьою особою. Акція, придбана таким чином, містить усі необхідні ознаки ордерного цінного паперу – цінний папір, за яким посвідчені ним права належать особі, названій у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу.

Акції можуть випускатися у документарній та бездокументарній формі (ч. 3 ст. 195 Цивільного кодексу України). Особливості кожної із форм випуску акцій відображаються на порядку передання прав, посвідчених акцією.

Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» можна зробити висновок, що документарна форма випуску акцій може мати щонайменше два прояви:

• акція як окремий документ, що містить визначені законом реквізити;
• сертифікати на сумарну кількість акцій.

Проте Закон України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” від 10 грудня 1997 р. встановлює, що акції можуть посвідчуватись лише сертифікатом. Документарна форма цінного паперу – сертифікат цінних паперів, що містить реквізити відповідного виду цінних паперів певної емісії, дані про кількість цінних паперів та засвідчує сукупність прав, наданих цими цінними паперами.

Потрібно при цьому розрізняти момент виникнення прав, посвідчені цінним папером та момент переходу права власності на цінний папір як різновид речі.

Якщо мова іде про акції на пред’явника, то право власності на таку акцію та права, посвідчених нею, виникають з моменту передачі (вручення) акції іншій особі.

Врученню акції на пред’явника завжди передує двосторонній правочин між попереднім власником акцій та особою, яка набуває право власності на неї.

Вручення акції на пред’явника, випущеної у документарній формі, новому власнику легалізує його перед третіми особами, тобто даній особі достатньо пред’явити сам цінний папір, а договір виступає юридичним фактом — підставою виникнення прав, посвідчених акцією.

Під відступленням права вимоги акціонера-власника іменної акції, випущеної у документарній формі, слід розуміти передання ним прав, посвідчених іменною акцією, іншій особі за правочином, який вчиняється у такій же формі, що і правочин, на підставі якого виникли права, посвідчені даною іменною акцією.

До нового власника переходять права попереднього власника в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна власника іменної акції здійснюється без згоди боржника (її емітента), якщо інше не встановлено законом.

Іншими словами, застосовуються норми, встановлені у ст. 512 – 514, 516 – 519 Цивільного кодексу України.

Проте заміна власника іменної акції може вимагати згоди інших акціонерів. Це випливає з норми, передбаченої ч. 3 ст. 81 Господарського кодексу України: акціонери закритого акціонерного товариства мають переважне право на придбання акцій, що передаються іншими акціонерами товариства.

У такому випадку новий власник несе ризик настання для нього несприятливих наслідків, а попередній власник відповідає лише за недійсність переданої вимоги.

Підставами для переходу прав, посвідчених іменною акцією, випущеною у документарній формі, є договір купівлі — продажу, дарування, управління майном тощо.

На відміну від акцій на пред’явника, випущених у документарній формі, право власності на іменну акцію і корпоративні права, посвідчені нею, виникають одночасно. Момент виникнення права власності на іменну акцію, випущену у документарній формі, співпадає з моментом набуття права власності за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто за загальним правилом право власності на іменну акцію, випущену у документарній формі, виникає з моменту її передання іншій особі.

Проте законодавство України не встановлює заборони домовитися сторонам договору про його нотаріальне посвідчення. В даному випадку право власності виникає з моменту нотаріального посвідчення договору.

Відповідно п. 8.1. Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій акціонерного товариства, затвердженого Наказом Фонду державного майна України спільно з Антимонопольним комітетом України та Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 31 серпня 2004 р., право власності на пакет акцій акціонерного товариства переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Однак права з іменної акції, випущеної у документарній формі, виникають з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів (ст. 5 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»; п. 8.1. вище вказаного Наказу.

Відповідно до законодавства України бездокументарна форма цінного паперу – це здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір.

Права за акцією, випущеною у бездокументарній формі, передаються у порядку, встановленому для відступлення права вимог (цесії).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» право власності на акції, випущені у бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування акцій на рахунок власника у зберігача. Підтвердженням права власності на акцію, випущену у бездокументарній формі, є виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач видає власнику цінних паперів.

Відповідно до п. 5.12.1. Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 трвня 1998 р., виписка про стан рахунку у цінних паперах є підтвердженням права власності на цінні папери на дату стану рахунку вказану у цій виписці. Звідси висновок, що моментом, з якого можуть бути здійснені корпоративні права, посвідчені акцією, випущеною у бездокументарній формі, є момент видачі власнику акцій виписки з рахунку у цінних паперах.

Таким чином, акціонер, набувши право власності на акцію, не може реалізувати свої корпоративні права одразу.

Література

1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р.
2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.
3. Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18 червня 1991 р.
4. Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р.
5. Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 р.
6. Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15 березня 2001 р.
7. Наказ Фонду державного майна України, антимонопольного Комітету України та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 31 серпня 2004 р. про затвердження Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій акціонерних товриств.
8. Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 травня 1998 р. про затвердження Положення про депозитарну діяльність.
9. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / За редакцією В.М. Коссака. — Київ, 2004.
10. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / За редакцією В.К. Мамутова. — Київ, 2004.
11. Проблеми правового регулювання корпоративних відносин в Україні. — Львів, 2004.