Приступаючи до розгляду питань, пов’язаних із правовими осно­вами управління в галузі використання природних ресурсів охорони довкілля, слід пам’ятати, що тема є складною через великі обсяги ін­формації та постійні процеси адміністративного реформування в дер­жаві. Водночас ці проблеми є основними в курсі екологічного права й потребують особливої уваги. Перед розглядом рекомендованої літера­тури з екологічного права доцільно повторити відповідні теми з курсів конституційного та адміністративного права України, а також держа­вного будівництва та самоврядування.

Загальна характеристика управління у сфері використання при­родних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища передбачає розгляд поняття управління, об’єктів і суб’єктів управлін­ської діяльності, методів, принципів її здійснення та видів управління в сфері екології.

Слід мати на увазі, що система органів державного управління в сфері екології базується на загальновизнаному в теорії управління по­ділі на органи державного управління загальної компетенції та органи державного управління спеціальної компетенції в сфері охорони на­вколишнього природного середовища й використання природних об’єк­тів. У рамках першої групи слід проаналізувати повноваження екологіч­ної спрямованості, що входять до компетенції Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради й уря­ду Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Розгляд органів спеціальної компетенції слід розпочинати зі струк­тури, завдань і повноваження Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та його органів на місцях. Крім того, до органів спеціальної компетенції включаються органи державного управління в сфері використання та охорони земель, вод, надр, лісів, тваринного світу, атмосферного повітря, територій і об’єктів природ­ного заповідного фонду. Необхідно також з’ясувати міжгалузеву ком­петенцію МОЗ України, Міністерства транспорту та зв’язку України, Міністерства аграрної політики України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають повноваження в сфері охорони довкілля.

Вивчення правового регулювання громадської управлінської дія­льності в сфері охорони навколишнього природного середовища доціль­но розпочинати з відповідних статей Конституції України, законів “Про об’єднання громадян” та “Про охорону навколишнього природного се­редовища”. Крім того, слід ознайомитися з міжнародно-правовим регу­люванням участі громадськості в процесі прийняття рішень, що сто­суються довкілля, а також із діяльністю громадських інспекторів з охорони навколишнього природного середовища.

Важливою частиною опанування теми є розгляд питань стосовно функцій управління у сфері використання природних ресурсів та охо­рони навколишнього природного середовища. Слід визначитися з по­няттям функцій управління та їх класифікацією, а також окремо про­аналізувати кожну зі специфічних еколого-управлінських функцій, а саме: просторово-територіальний устрій об’єктів природи; облік при­родних ресурсів і види природноресурсових кадастрів; екологічне планування та прогнозування; екологічний моніторинг використання та охорони навколишнього природного середовища; екологічне інфо­рмування; стандартизацію та нормування в галузі охорони навколиш­нього природного середовища; розподіл і перерозподіл природних ре­сурсів між власниками та природокористувачами; екологічний контроль; екологічну експертизу; вирішення екологічних спорів. Не­обхідно також ознайомитися з процесуальним порядком здійснення функцій управління природокористуванням та охороною довкілля.