Законодавство про рекреаційні, лікувально-оздоровчі зони та курорти має комплексний характер і складається з низки нормативно- правових актів. Більшість з них тією чи іншою мірою вже вивчалися в попередніх темах, оскільки регулюють питання охорони і використання земельних, водних та інших ресурсів, які і є складовими частинами рекреаційних, лікувально-оздоровчих зон і курортів.

Для отримання повного уявлення про правовий режим курортів необхідно вивчити поняття “лікувальні ресурси (фактори)”, їх види (особливо цінні, унікальні та загальнопоширені) та типи (бальнеологічні, кліматичні, грязьові тощо). Крім підтвердженої у встановленому законом порядку наявності лікувальних ресурсів, юридичними ознаками курорту також є розташування необхідної для використання зазначених ресурсів і лікування людей об’єктів інфраструктури та оголошення території курортом з визначенням меж і правового режиму використання.

За характером природних ресурсів курорти поділяються на курорти загальнодержавного і місцевого значення. Залежно від спеціалізації або медичного профілю відокремлюються курорти загального призначення та спеціалізовані для лікування конкретних захворювань.

Порядок створення курорту охоплює декілька самостійних етапів, тому слід вивчити послідовність і зміст кожної стадії, а також суб’єктів, компетентних здійснювати відповідні дії і приймати рішення про створення курорту загальнодержавного чи місцевого значення.

Наявність лікувальних ресурсів також є обов’язковою ознакою лікувально-оздоровчих зон, однак останні, на відміну від курортів, не завжди мають необхідну інфраструктуру, тому юридичний статус курорту їм не присвоюється. Звідси такі території розглядаються як резервні — на них у майбутньому можуть бути створені курорти.

Розглядаючи поняття рекреаційних зон та їх юридичні ознаки, необхідно враховувати, що це території, які призначені для масового відпочинку людей і туризму. Природним ресурсам цих зон притаманні певні властивості, які справляють благотворний вплив на здоров’я людини, відновлюючи її життєві, психофізичні сили, працездатність. Склад рекреаційних зон (земель рекреаційного призначення) та їх правовий режим деталізується у ЗК України.

Усі названі території мають особливу, відповідно, лікувально-оздоровчу, рекреаційну, естетичну, наукову цінність і становлять єдиний лікувально-рекреаційний фонд України.

Для отримання повного уявлення про правовий режим цих територій слід повторити питання щодо права власності на землі рекреаційного й лікувально-оздоровчого призначення, особливості використання природних ресурсів у межах рекреаційних і лікувально-оздоровчих зон та курортів.

Правова охорона рекреаційних, курортних і лікувально-оздоровчих зон становить стрижневу основу правової регламентації відносин щодо використання природних ресурсів цих територій. Необхідно визначити вимоги до господарської діяльності, що проводиться в межах рекреаційних, лікувально-оздоровчих зон і курортів, обмеження, які встановлюються для власників і користувачів природних ресурсів, заходи відповідальності за порушення санітарно-курортного та рекреаційного законодавства.