Проголошення незалежності Україною зумовило новий етап розвитку українського суспільства в напрямі створення суверенної, незалежної, демократичної, соціальної та правової держави. З проголошенням незалежності Україна, зокрема в Законі України „Про правонаступництво”, підтвердила свої зобов’язання за міжнародними договорами,  укладеними  Українською  РСР  до проголошення незалежності України, а також зазначила, що вона є правонаступником прав і обов’язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки [5]. Також Закон „Про правонаступництво” містить норму, в якій зазначено, що Україна дає згоду на обслуговування зовнішнього боргу Союзу РСР за станом на 16 липня 1990 року в частині, яка визначається окремою міждержавною угодою, а також що Україна не несе зобов’язань за кредитними договорами та угодами Союзу РСР, укладеними після 1 липня 1991 року без згоди України. [4]

Повернення знецінених вкладів населення, які отримав український Ощадбанк у спадок від Ощадбанку СРСР, можна вважати однією із широкомасштабних тем, які потребують дослідження не лише теоретиками, а й практиками.

Згідно з діючим на той час Законом України “Про банки і банківську діяльність” Україна гарантувала збереження вкладів і цінних паперів громадян в Ощадному банку України та їх видачу вкладникам на першу вимогу (частина друга статті 57 цього Закону). Прийнятим 1996 році Законом України “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України” перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, були встановлені зобов’язання держави щодо забезпечення збереження та відновлення реальної вартості цих заощаджень і гарантування їх компенсації у встановленому порядку [7]. Відновленню підлягають грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери: облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов’язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР.

Компенсації підлягають також грошові заощадження громадян України, поміщені ними в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992 – 1994 років і які знаходились на рахунках Ощадного банку України не менше одного повного календарного року в період 1992 — 1995 років [7]. Чинність Закону України “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України” поширюється також на іноземних громадян та осіб без громадянства, які за станом на 2 січня 1992 року мали заощадження в установах Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України. Реальна вартість грошових заощаджень громадян, поміщених у період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, була відновлена шляхом проведення компенсаційної індексації у співвідношенні 1 карбованець заощаджень на 1,05 гривні за станом на 1 жовтня 1996 року. Подальша компенсаційна індексація заощаджень громадян здійснюється при видачі вкладів, страхових внесків, погашенні цінних паперів відповідно до індексу інфляції. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 10 жовтня 2001 року № 13-рп/2001 відновлені та проіндексовані згідно із Законом вклади є об’єктом права приватної власності громадян [11]. Слід зазначити, що компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень відповідно до Закону України “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України” проводиться виключно в грошовій формі за рахунок Державного бюджету України, для чого в Державному бюджеті України починаючи з 1997 року передбачаються відповідні кошти. Закон передбачав поетапне, залежно від віку вкладника, суми вкладу, інших обставин повернення знецінених грошових заощаджень.         Протягом 1997-2001 років постановами Кабінету Міністрів України визначались групи вкладників в залежності від їх віку, інших обставин та обсяги бюджетних коштів, що спрямовувались на виплати цим групам вкладників, у межах коштів, передбачених у Державному бюджету України на відповідний рік.

До вказаних груп вкладників відносились, зокрема, особи, яким на 1 січня відповідного бюджетного року виповнилося 80 років і більше (1997-2000 роки), інваліди війни (2000 рік), інваліди війни, дружини (чоловіки) померлих інвалідів війни незалежно від року їх смерті, кавалери орденів Слави, особи, нагороджені чотирма і більше медалями «За відвагу», Герої Соціалістичної Праці, удостоєні цього звання за працю в період Великої Вітчизняної війни 1941 — 1945 років (2001 рік).

У 2001 році 6 млн. гривень передбачалося спрямувати вкладникам, яким станом на 1 січня 2001 р. виповнилося 90 років і більше, у межах залишку проіндексованого вкладу, але не більше 2000 гривень за кожною ощадною книжкою. У цьому ж році на викуп облігацій Державної цільової безпроцентної позики 1990 року за відповідними видами товарів передбачались виплати пенсіонерам та інвалідам.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 10 жовтня 2001 року № 13-рп/2001 положення Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» в частині щодо повернення заощаджень громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, відновлених та проіндексованих згідно з цим Законом в установах Ощадного банку України, залежно «від віку вкладника» та «інших обставин» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Ці положення втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення [11].

Починаючи з 2002 року виплати громадянам України грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи колишнього Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», проводяться незалежно від віку вкладника та інших обставин.

Однак при проведенні зазначених виплат не враховується також вимога Закону щодо повернення заощаджень залежно від суми вкладу.

Так, у 2002 та 2003 роках Кабінетом Міністрів України були прийняті рішення про проведення у межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, таких виплат:

• вкладникам — по 50 гривень кожному, якщо зазначена сума не перевищує залишку проіндексованого вкладу;
• спадкоємцям вкладників, які ще не отримали компенсацію грошових заощаджень у попередніх роках, згідно зі статтею 8 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» в межах залишку проіндексованого вкладу в розмірі державної допомоги на поховання — 150 гривень.

У 2004 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2004 р. № 306 проводяться виплати грошових заощаджень і страхових внесків, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи колишнього Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, та в установи колишнього Укрдержстраху, правонаступниками яких є відповідно відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» та Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», страхові компанії «Оранта-Дніпро», «Оранта-Січ», «Орадон», «Оранта-Лугань» і «Астарта», а також викуп облігацій Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, на загальну суму 500 млн. гривень.

Виплати проводяться:

• вкладникам з числа тих, які не отримали протягом 2002 — 2003 років компенсацію грошових заощаджень у межах залишку проіндексованого вкладу, але не більше ніж 50 гривень по одному рахунку кожного вкладника;
• спадкоємцям вкладників, померлих у 1997 — 2004 роках, які не отримали компенсацію грошових заощаджень протягом 1997 — 2003 років, згідно із статтею 8 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», в межах залишку проіндексованого вкладу в розмірі державної допомоги на поховання, але не більше ніж 150 гривень;
• спадкоємцям застрахованих осіб або страхувальників, померлих у 1997 – 2004 роках, в межах залишку проіндексованого страхового внеску в розмірі державної допомоги на поховання, але не більше ніж 150 гривень.

Слід звернути увагу на те, що всі виплати, що проводились протягом 1997-2004 років, стосувались грошових заощаджень, поміщених в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери в період до 2 січня 1992 року. Тоді, як уже зазначалось, Закон України “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України” передбачає компенсацію також і грошових заощаджень громадян України, поміщених ними в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992 — 1994 років і які знаходились на рахунках Ощадного банку України не менше одного повного календарного року в період 1992 — 1995 років. Однак цим Законом не передбачена індексація зазначених заощаджень, не визначено співвідношення, у якому зазначені заощадження відновлюються. Тобто механізму компенсації грошових заощаджень громадян України, поміщених ними в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992 -1994 років, законодавством України на даний час не встановлено.

Очевидно, проблема полягає у фінансових можливостях держави. Так, компенсація відповідних грошових заощаджень, поміщених у період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, гарантується державою в сумі, яка на 1 жовтня 1996 року становила майже 132 млрд. гривень. Це значна, навіть у державному масштабі, сума. Якщо звернути увагу на те, що протягом 1997-2004 років найбільшою сумою видатків, що затверджувались у Державному бюджеті України на проведення компенсації, була сума 0.5 млрд гривень, то відновлення заощаджень громадян у сумі 132 млрд. гривень є справою не одного року.

Отже, гарантоване державою відновлення грошових заощаджень громадян України, поміщених ними в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992 — 1994 років, – питання часу. У разі встановлення відповідного порядку ці заощадження також будуть поступово відновлені.

Цікавим є досвід РФ, яка законом «Про відновлення і захист заощаджень громадян Російської Федерації» №73–ФЗ від 10 травня 1995 року гроші, вкладені в Ощадбанк до 20 червня 1991 року, офіційно визнані державним внутрішнім боргом. Загалом у Росії прийнято п’ять законів, які повною мірою відновили майнові права власників заощаджень, зроблених у радянський час. У 1997 році було введене поняття номіналу цільового боргового зобов’язання Росії (один борговий рубль дорівнює карбованцеві СРСР). У тому ж році БЗР почав офіційно котуватися: Держкомстат РФ, виходячи з цін поточного тижня, визначає величину БЗР, а уряд її контролює і затверджує. На сьогодні курс БЗР складає приблизно 27 рублів, тобто один радянський карбованець у Росії майже дорівнює доларові США. В цілому ж внутрішній борг Росії перед вкладниками Ощадбанку СРСР складає понад 8 трильйонів рублів – це близько 270 мільярдів доларів. Механізму перекладу боргових зобов’язань у реальні гроші немає, проте держава визнала свій борг і заявила про готовність повернути його в повному обсязі.

У Державному бюджеті України на 2005 рік на зазначені цілі було передбачено 500 млн. гривень. Виходячи з бюджетних призначень поточного року, Кабінет Міністрів України 30.05.2005 прийняв постанову №409 “Про виплату у 2005 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень і страхових внесків, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи колишнього Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, і установи колишнього Укрдержстраху, та викуп облігацій Державної цільової безпроцентної позики 1990 року”, згідно з якою 98 млн. гривень із загальної суми асигнувань буде спрямовано на здійснення компенсаційних виплат вкладникам з числа тих, які не отримали протягом 2002–2004 років компенсацію грошових заощаджень у межах залишку проіндексованого вкладу, але не більше ніж 50 гривень за одним рахунком кожного вкладника; 77 млн. гривень – спадкоємцям вкладників, померлих у 1997-2004 роках, які не отримали компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень протягом 1997–2004 років, у межах залишку проіндексованого вкладу в розмірі державної допомоги на поховання, але не більше ніж 150 гривень; 225 млн. гривень – спадкоємцям вкладників, померлих у 2005 році, в межах залишку проіндексованого вкладу, але не більше ніж 500 гривень.

Стосовно такого способу реструктуризації даного боргового зобов’язання. Група фіскального аналізу зазначає, що повернення знецінених заощаджень громадян у вигляді масштабного заліку з підприємствами коммунального господарства (6 млрд. грн.) перш за все негативно відобразиться на фінансовому стані цих підприємств. Надаючи послуги населенню у 2005 році, такі підприємства отримають „ерзац гроші”, якими можна буде розрахуватися лише по податковому боргу минулих років, сплаті податків та зборів до державного бюджету, поверненню бюджетних позичок та кредитів, наданих під гарантією Кабінету Міністрів України. Таким чином, на думку фіскального аналізу, зазначена сума буде виведена з оборотних коштів підприємств, що погіршить можливості підприємств гнучко реагувати на потреби власної господарської діяльності. Можна стверджувати, що за відсутності податкової заборгованості та незначних нарахуваннях (або збиткової діяльності) підприємства, відбудеться фактичне замороження на невизначений період частини виручки від реалізації.

Аналогічна практика наприкінці дев’яностих років, призвела до масового зростання обсягів кредиторської заборгованості у житлово – комунальному секторі, зокрема по виплаті заробітної плати працівникам. На сучасному етапі зазначені ризики посилюються адміністративним стримуванням цін на комунальні послуги. Житлово – комунальна галузь є однією з найважливіших в економіці регіонів. Тому ризики закладені в статті 39, фактично є ризиками для подальшого соціально – економічного розвитку регіонів.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 29.07.2005 р. №664 “Про заходи щодо проведення у 2005 році розрахунків з погашення зобов’язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР шляхом погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги”, якою затверджений Порядок проведення у 2005 році зазначених розрахунків.

Для прискорення процесу повернення громадянам їх коштів створена спеціальна комісія, яка працює для визначення шляхів вирішення проблеми повернення знецінених заощаджень громадян. Її робота ведеться у двох напрямах: визначення зовнішніх джерел та внутрішніх джерел. Щодо зовнішніх джерел, то на підставі усіх вивчених документів комісія дійшла висновку, що на сьогодні є всі підстави для повернення до переговорів щодо зобов’язань колишнього Ощадбанку СРСР перед вкладниками України. Ці висновки підтримані Комітетом Верховної Ради України із закордонних справ, Комітетом з питань соціальної політики та праці та Міністерством закордонних справ України. Отже, доцільним є поновлення зазначених переговорів для визначення міжнародно-правових зобов’язань Російської Федерації.

Щодо внутрішніх джерел, то комісія вважає, що одним із суттєвих джерел фінансування компенсації знецінених вкладів може і повинен стати податок на нерухоме майно громадян. Крім цього, було розроблено ще один важливий проект закону, яким встановлюється новий механізм компенсації знецінених заощаджень. Перша норма, якого передбачає переоформлення всіх боргів по заощадженнях колишніх вкладників Ощадбанку СРСР, які проіндексовані Законом про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України, в державні компенсаційні облігації. Вони матимуть різні терміни погашення. Першими погашатимуться борги вкладників більш старшого віку. У 2006-2007 рр. – 85 років і старше. До 2018 року мають отримати вкладники наймолодшого віку. Друга норма: щорічно до загального фонду Державного бюджету у видаткову його частину закладати суму не менше 1,5% від ВВП — саме на погашення цих заощаджень.

ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України.
2. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року.
3. Постанова Верховної Ради України „Про Основні напрями зовнішньої політики України „ від 2 липня 1993 року.
4. Закон України „ Про правонаступництво України „ ( З. У. №1543-XII від 12 вересня 1992 року ).
5. Закон України „ Про дію міжнародних договорів на території України „ ( ЗУ №195 З -XII від 10 грудня 1991 року ).
6. Закон України „ Про міжнародні договори України „ ( ЗУ №3767- ХІІ від 22 грудня 1993 року ).
7. Закон України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21 листопада 1996 р.
8. Постанова Верховної Ради України „ Про приєднання до Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів „ (№2608- ХП від 17 вересня 1992 року ).
9. Договір про правонаступництво щодо зовнішнього державного боргу та активів Союзу РСР від 04.12.1991.
10. Постанова КМУ від 29.07.2005 №664 “Про заходи щодо проведення у 2005 році розрахунків з погашення зобов’язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР шляхом погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги”.
11. Рішенням Конституційного Суду України від 10 жовтня 2001 року № 13-рп/2001 положення Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України.
12. Постанови правління ВАТ „ Ощадбанк ” від 1 вересня 2004 року № 93 „ Про переказ вкладів внесених до 1992 року, та компенсаційних рахунків у межах Банку „..
13. Гроций Г. О праве войны и мира : В 3 кн. – М., 1994. – Кн. 3. – С. 599-600.
14. История политических и правовых учений. Учебник для вузов / Под общ. Ред. В.С. Нерсесянца. М., 1996.
15. Захарова Н.В Правопреемство государств. – С. 20.
16. Міжнародне публічне право: Навч. посібник / Відп. Редактори Ю.С. Шемшученко, Л.В. Губерський – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 640 с.