Відповідно до Актів проголошення незалежності України від 24  серпня 1991  року і конституції України від 26 червня 1996 року Україна є незалежною суверенною  державою.  Усі  державні  інститути України  перебувають  у  стадії  реформації,  у  тому  числі  і правовій системі.

Україна є країною кодифікованого права, тобто правову систему України можна віднести до романо-германскої. Відмітною рисою є  верховенство  закону.  Тут  на перший план висунуті норми права,  котрі  розглядаються  як  норми   поводження, що   відповідають вимогам  справедливості  і  моралі.  У  романо-германскій  системі пануюча роль відведена закону і підзаконним актам,  тому що  вони є основними джерелами права.  Закон — це нормативно-правовий акт, видаваний вищим представницьким органом державної влади, який має  вищу  юридичну  силу.  Найбільш  важливий  закон на Україні — конституція.  Підзаконні акти — це  письмові  документи, нормативні  акти  відповідного  органа,  яким  установлюються правила загального характеру і які поширюються на всіх осіб і  на всю територію України. У країнах романо-германскої системи права роль судової практики в основному не виходить за  рамки  тлумачення  закону.

Вважається,  що  правотворча  діяльність  є  прерогативою законодавця,  а також урядової чи адміністративної влади, уповноважених  на  це законодавців.  Відповідно до конституції України і статті №1 Україна є правовою державою. Конечно, практично це мало реалізується, але уже те, що в конституції про це говоритися, є значним кроком уперед на шляху до становлення  України  як самостійної  розвитої  держави і,  зокрема,  її правової системи.