Вступ

Одним із пріоритетних напрямків сучасної державної політики України є курс на втілення в життя принципу верховенства права, забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Невід’ємною складовою цієї роботи є формування якісно нового рівня правової культури усього суспільства, кожної конкретної людини. Зробити це можливо лише за умови комплексного, цілеспрямованого процесу правового виховання та правового навчання, що має охоплювати всі категорії населення, особливо молодь. Питання правової освіти молодого покоління заслуговує найбільшої уваги, оскільки мова йде про ціннісні орієнтири нашого суспільства, про майбутнє нашої держави, корінням якого є виховання, творчий розвиток, громадянське становлення підростаючого покоління.

Як зазначається в Законі України «Про освіту», метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору1. Розпочатий у відповідності з Болонськими домовленостями процес реформування освіти в Україні, приведення її у відповідність із сучасними потребами особи і суспільства є викликом часу, умовою входження нашої держави в єдиний європейський та світовий простір. Дуже важливим у даному контексті є необхідність розробки наукової концепції взаємодії молодих громадян і держави, у тому числі у питанні подолання всіляких деформацій у розвитку правової культури, однією з яких є правовий нігілізм. Слід зазначити, що заявлена в статті проблематика є комплексною, оскільки правовий нігілізм традиційно розглядається в руслі аспектів вивчення правової культури та правової свідомості. Окремі питання, пов’язані з дослідженням правової культури, розробляли В.А. Бачінін, Н.Л. Гранат, В.В. Головченко, В.В. Лазарєв, О.А. Лукашова, Н.М. Оніщенко, В.В. Копейчиков, О.Р. Копієвська, М.І. Козюбра, П.М. Рабінович, В.П. Сальников та ін. Проблеми правової свідомості та видів її деформації розглядали Ю.Г .Битяк, О.О. Ганзенко, О.Г. Данильян, Л.М. Герасіна, Ю.Ю. Калиновський, О.В. Макарова, О.Ю. Тодика, М.П. Требін та ін. Авторитетними знавцями проблематики правового нігілізму є українці О.В. Волошенюк, Г.В. Тригубенко, В.В. Чернєй, Ю.С. Шемшученко, росіяни В.І. Гойман, О.Р. Гуліна, О.М. Зрячкін, В.В. Лазарєв, М.І. Матузов, М.Є. Панкратова, О.С. Радьков, В.Г. Сафонов, В.Б. Ткаченко, К.В. Федоренко та ін.

1. Значення правової освіти молоді

Вирішальний влив на формування світогляду молодої людини чинять, перш за все, соціально-економічні фактори, а саме — безпосередні умови її життя, навчання чи праці, тобто ті, у яких здійснюється життєдіяльність особи. Не викликає сумнівів, що деструктивні процеси в економіці тягнуть за собою кризу правової свідомості, ведуть до різного роду відхилень у правовій поведінці, зокрема, до здійснення правопорушень, в т.ч. з причини відсутності засобів до існування. Молодь особливо гостро відчуває наслідки соціального розшарування, фактичної нерівності у можливості реалізації своїх потреб і запитів. На сьогодні можемо говорити про величезні проблеми у сфері розробки і реалізації правової політики в Україні. Як зазначає О. Бідей, досліджуючи фактори ефективності правової політики, у випадку, коли правові норми не збігаються з об’єктивно усталеними соціальними зв’язками, у суспільстві формується правовий нігілізм. Все це перешкоджає дії механізму правового регулювання, веде до знецінення ролі права у суспільстві. Саме таку ситуацію ми бачимо сьогодні — відсутність чіткої «змички» між юридичною нормою і соціальним результатом її дії, недоступність чи складність для суб’єктів використання юридичних засобів, заміщення їх негативними соціальними регуляторами, т.зв. «тіньовим правом». У повній мірі це стосується молоді, оскільки саме ця категорія населення, як свідчить статистика, є найбільш активним контингентом, готовим за найменшої можливості перейти межу правомірної і неправомірної поведінки. На стан правосвідомості молоді дуже значний влив чинять фактори духовного і суспільного життя, зокрема, традиції виховання та поведінки у сім’ї. Діти, підлітки — це категорія, яка якнайбільше страждає від кризи інституту сім’ї, що є характерною для нашого суспільства. Загальновизнаною на сьогодні є тенденція до зростання кількості розлучень, неповних чи наполовину нерідних сімей, народження дітей поза шлюбом, існують колосальні показники прирощення дитячої бездоглядності. Водночас, як свідчить статистика, 90 % малолітніх злочинців походять із неповних сімей, усього ж молодь (у віці 14-28 років) вчиняє приблизно половину усіх кримінальних злочинів в країні. Ми цілком підтримуємо точку зору О.Р.Гуліної, що в кінці 90-х років катастрофічне занедбання сімейного способу життя продемонструвало цілковите несприйняття інтересів держави і особи, посилило їх відчуження і взаємне відторгнення [2, c. 16].

Не відповідає очікуванням і існуюча система навчання та освіти, в т.ч. правового навчання та правової освіти. Аналіз практики правового регулювання показує, що переважна більшість молоді, яка навчається, знає свої права, однак не завжди здатна їх реалізувати. На нашу думку, у правовому вихованні молоді необхідно пропагувати норму права як інструмент розвитку активності і самостійності, свободи людини у найзагальнішому вигляді. Але при цьому не слід захоплюватися безадресними заходами і видовищами, які унеможливлюють доставку педагогічної настанови до конкретної особи. Наголос має бути зроблено саме на правовому навчанні та інформованості молоді про існуючі правові норми. Як пише Г.Ш. Хамітова, справжнє правове виховання має орієнтуватися на те, щоб правова інформація слугувала створенню системи стійких звичок діяти за будь-яких умов і в будь-яких ситуаціях лише правомірно, а також вести боротьбу з яким би то не було правопорушеннями. Важливим фактором, що обумовлює девіацію правової свідомості молодої людини, є особистісний. Такі психологічні характеристики, як вольовий профіль особи і спектр її акцептуації, є вирішальними для формування типу поведінки в тих чи інших умовах, а відтак, і рівня соціальної зрілості. Цілеспрямовані, наполегливі і самостійні молоді люди демонструють більш високий рівень правосвідомості. І, навпаки, інфантильні, конфліктні і схильні до суперництва ювенали досить часто відзначаються антиправовою поведінкою, схильністю до правопорушень. Отже, як бачимо, детермінанти правового нігілізму молоді досить різні. їх природа є полісемантичною, комплексною, тому завдання подолання правового нігілізму у молодіжному середовищі також вимагає комплексного підходу.

Що стосується форм проявів антиюридизму молоді, то вони у цілому не суттєво відрізняються від проявів правового нігілізму суспільства як такого. Аналіз літератури дає нам можливість виокремити та згрупувати за критерієм суспільної небезпеки у висхідному порядку такі форми прояву правового нігілізму молоді:

1. Відсутність правової активності, не участь у справах держави та суспільства. Це найбільш «м’яка» модель нігілістичної поведінки. Може мати вираження у найрізноманітніших діях — від простої аполітичності до не патріотизму, прагматичного сприйняття державно-правових інститутів, заперечення традиційних громадянських цінностей. Молода людина не відчуває себе членом політичної спільноти, громадянином у повному розумінні цього слова, не вважає за потрібне перейматися публічними інтересами.
2. Демонстративне здійснення моделі поведінки, альтернативної до моральної та правомірної, без ознак правопорушень. Для ювенала, в значно більшій мірі, ніж для зрілої людини, є характерною підміна звичних правових регуляторів іншими регулятивними системами. Велике значення, наприклад, у порівнянні з нормами права, у молодіжному середовищі відіграють корпоративні, вузькогрупові, «тусовочні» правила і стандарти поведінки, намагання за будь-яку ціну виділитися із натовпу. Небезпечність такого виду поведінки полягає у тому, що хоча буквально правові норми не порушуються, часто порушується загальний «дух» права, традиції його розуміння і застосування. Формами такого виду нігілізму, наприклад, є молодіжні рухи любителів графіті, футбольних фанів, скінхедів, тощо.
3. Недовіра до судової та правоохоронної системи, намагання вирішувати назрілі проблемні ситуації неюридичними засобами, в неправовій площині. Незнання права, невміння користуватися його інструментарієм, правове невігластво призводять до того, що молоді люди почасти самі чинять правопорушення, намагаючись захистити себе. Статистика свідчить, що навіть стаючи жертвою злочину, молода особа у восьми випадках із десяти воліє не звертатися за допомогою у суд чи до правоохоронних органів, а вдається до самосуду, покладається на друзів, батьків чи допомогу кримінальних або напівкримінальних структур.
4. Підміна безумовної нормативності права мотивами прагматичної доцільності. Ідеологічним підґрунтям такої форми правового нігілізму є переконання, що закон існує для інших, але не для мене, і що ним треба користуватися лише тоді, коли це зручно і вигідно. Можливості права, правові інститути використовуються вибірково, в одних випадках особа легко вдається до порушення правових приписів, в інших — вимагає їх дотримання стосовно себе. Прикладами є нон-коформістське порушення заборони користування мобільним зв’язком, паління, розпиття спиртних напоїв, особливо пива, у тих місцях, де цю заборону означено, з мотивуванням безумовного пріоритету своїх прав відповідно до принципу «дозволено все, що прямо не заборонено законом».
5. Ухиляння від здійснення свого громадянського обов’язку. Хрестоматійним прикладом такого антиюридизму є небажання служити у збройних силах і намагання уникнути цього усіма можливими і неможливими засобами. Надто вузьке трактування поняття «обов’язок» дає можливість значній частині молоді уникати відповідальності і за інші дії, особливо, якщо зобов’язальна дія у законодавстві прописана не досить чітко (наприклад, обов’язок працездатних дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків).
6. Ігнорування вимог законів та інших нормативних актів. Йдеться про ті форми поведінки молодих громадян, які йдуть у розріз з правовими нормами. У сукупності така поведінка складає т. зв. «тіньове право». На сьогодні, на жаль, значна частина соціально значущих дій, в тому числі у сфері послуг, бізнесу, торгівлі носить майже неприхований неправовий характер. Участь у різного роду напівлегальній діяльності, комерційних оборудках, злочинних чи напівзлочинних угрупованнях стає для молоді соціально привабливим заняттям. В ідеологічному аспекті сучасна молодь твердо сприйняла ідею необхідності і можливості досягнення матеріальної успішності за будь-яку ціну. На нашу думку, слід навіть вести мову не стільки про проникнення, скільки про утвердження елементів злочинної субкультури у житті українського соціуму.
7. Грубе порушення норм права з ознаками суспільної небезпеки. Досить значна частина молоді на сьогодні не вміє і не бажає жити за правом, а живе «за поняттями». Загальновизнаним є факт «омолодження» злочинності, для підтвердження чого достатньо сказати, що приблизно половина усіх злочинів в Україні здійснюється особами у віці до 30 років. Саме молодь є тим джерелом, звідки кримінальні структури черпають ресурси [7, c. 113-114].

Отже, як бачимо, явище правового нігілізму як форма деформації правової свідомості займає досить міцні позиції у девіантному молодіжному середовищі. Воно багатолике, має різні іпостасі прояву, виражається як дією, так і бездіяльністю. Результатом поширення правового нігілізму у молодіжному середовищі є його десоціалізація, під якою А.І. Новиков розумів процес згасання, виключення із творчої і активної діяльності цілих груп суспільства ( у нашому випадку — цілого покоління, молоді. Цей рух за своєю сутністю є регресивним, деструктивним, руйнівним, він спричиняє зворотній напрямок розвитку суспільства. Попри величезну суспільну небезпеку зазначеного явища, Українська держава до сьогодні не мала і не має якісної, науково розробленої моделі державної молодіжної політики, яка на практиці забезпечила б подолання антиюридизму і формування у молодого покоління позитивної правосвідомості. Слід зазначити, що управління поведінкою молодих співгромадян у цілому і попередження правового нігілізму , зокрема, є конче необхідним завданням держави і суспільства. Важливість його пояснюється міркуваннями національної і соціальної безпеки держави. Здійснення цього завдання є вигідним суспільству і державі у цілому, оскільки дозволяє попереджувати правопорушення і злочинність. Не маючи на меті окреслення шляхів і напрямків такої роботи (це має стати предметом окремих досліджень), наголосимо, що в сучасних умовах регулятором поведінки молодих громадян, найважливішим фактором розвитку особи, становлення громадянського суспільства і демократичної правової держави може стати комплексна програма подолання правового нігілізму, осердям якої мають бути правова освіта та правове виховання. Лише освічені, виховані у дусі права і діючі відповідно до його букви громадяни можуть жити в соціально-правовій згоді одне з одним і з державою [1, c. 32].

2. Соціально-педагогічні аспекти правового виховання молоді

Слід чітко окреслити завдання правового виховання, оскільки їх вирішення сприятиме ефективності роботи у подальшому.

Першим завданням є формування правової свідомості дітей та молоді. Правова свідомість людини є головним фактором, який впливає на вибір способів поведінки, на готовність до дії в тій чи іншій ситуації. Правова свідомість дітей формується на основі тих правових почуттів, знань, уявлень, поглядів, переконань, які склались в нашому суспільстві і є суспільною свідомістю, що має вирішальний вплив на формування правосвідомості особистості, тобто індивідуальної свідомості.

В основі правових поглядів і переконань лежать правові знання та уявлення. Дитина, у якої сформовані правові погляди і переконання, не лише усвідомлює їх істинність, а й готова діяти відповідно до законів.

У правовому світогляді важливо виховувати правові почуття, які б регулювали поведінку особистості, почуття законності обраної мети, правомірності шляхів і способів її реалізації, справедливості, нетерпимості до порушників норм права, відповідальності, тощо.

Правові почуття виконують психологічні чинники, що сприяють правовому подоланню внутрішніх суперечностей духовного світу особистості; психологічного ставлення особистості до правових явищ і їх наслідків; мотивів правомірної поведінки, емоційних форм саморегуляції, самооцінки вчинків та ідей особистості тощо. У процесі формування правових почуттів важливо розкривати їх зміст, особливо зміст почуття відповідальності, яке виявляється в усвідомленому ставленні до своєї громадянської діяльності; здатності до самоаналізу та самооцінки; вмінні своєчасно виконувати доручення; здатності передбачати наслідки своїх дій і вчинків, готовності визнати свою провину; умінні дати оцінку власної поведінки та зайняти принципову позицію в конкретній ситуації.

На нашу думку, для формування правових почуттів слід використовувати наступні методи:  опис правових фактів, поведінки, цікавих прикладів; використання кінофрагментів; розмова про протиправний вчинок; вивчення правових норм та їх роз’яснення.

Другим завданням правового виховання є формування активної життєвої позиції у правовій сфері, тобто непримиримого ставлення до антисуспільної поведінки, вироблення вміння протистояти негативним впливам [8, c. 65-66].

Вирішення цих завдань приведе й до розуміння того, що у деяких дітей є помилкові погляди та переконання, негативні звички та навички поведінки, які треба усунути. Це і є третє завдання правового виховання. Отже, завдання соціального педагога полягає у забезпеченні дітей відповідними знаннями, перетворенні цих знань у переконання і формування на їх основі готовності до правомірної поведінки.

Слід враховувати і те, що правове виховання неповнолітніх залежить у першу чергу від рівня правової культури батьків, їх свідомого ставлення до законів та власних обов’язків.

Тому правова освіта батьків з метою глибокого засвоєння знань в галузях конституційного, сімейного цивільного права та інших питань, які за своїм змістом стосуються проблем виховання в сім’ї є необхідним компонентом правового виховання дітей та молоді.

Проте соціально-правове виховання не буде ефективним, якщо кожний із його аспектів не буде мати практичного спрямування. Діти повинні не лише отримувати правову інформацію під час виховних заходів, не лише ознайомитися зі своїми правами та обов’язками, але й свідомо застосовувати отримані знання відповідно до конкретного виду діяльності, правильно користуватися своїми правами, виконувати свої обов’язки в конкретних життєвих ситуаціях.

Подача соціально-правової інформації повинна відбуватися з урахуванням вікових особливостей дітей. Чітке усвідомлення дітьми після закінчення школи своїх прав і способів їх захисту, володіння інформацією щодо державних органів, куди можна звернутися за допомогою, можливих труднощів та шляхів їх подолання у рамках чинного законодавства може стати гарантом їхньої успішної соціалізації [8, c. 81].

Важливим аспектом у вихованні школярів є створення умов для соціально-правової освіти. Вона може впроваджуватися в інформаційній та практичній формах, це — навчальна та публічна лекція, диспути та бесіди з правової тематики, зустрічі з провідними фахівцями різних галузей права, консультації юристів, ,,круглі столи” з правових питань тощо.

Не менш важливим питанням є пошук та впровадження у практику відповідних напрямків та форм соціальної правовиховної діяльності.

Ми поділяємо думку авторського колективу під керівництвом професора А. Капської щодо напрямків та форм соціальної правовиховної діяльності: індивідуальна робота; організація самовиховання, саморозвитку з соціального права; вияв і розвиток здібностей; диференційована робота з школярами [6, c. 134].

Важливим аспектом правовиховної роботи є організація співробітництва школи та соціальних служб, зокрема, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Серед напрямків роботи слід відзначити інформаційно — консультативну роботу (лекції, бесіди, вечори запитань та відповідей), організацію конкурсів, фестивалів, акцій, надання індивідуальних юридичних послуг тощо.

Треба пам’ятати, що незважаючи на те, що названі вище форми і методи правовиховної роботи позитивно впливають на формування правової свідомості і правової поведінки, спостерігається зростання правопорушень серед дітей і молоді. Це свідчить, що соціальним педагогам, вчителям, волонтерам, усім суб’єктам соціально — педагогічної діяльності слід постійно оновлювати арсенал методів, впливів, засобів роботи щодо правового виховання дітей та молоді.

Висновки

Все вищезазначене дозволяє нам зробити такі висновки :

1. Виходячи з пріоритетності втілення в життя нашого суспільства принципу верховенства права, важливим завданням держави є формування якісно нового рівня правосвідомості молоді, у тому числі подолання правового нігілізму.
2. Реалії сучасного життя вимагають визнати молодь стратегічним ресурсом держави. Водночас, такі особливості існування молодіжного середовища, як нестабільність і рухливість складу, мобільність процесів і явищ, що відбуваються в його межах, робить цю категорію наших співгромадян досить неблагополучною у девіантному розумінні.
3. Причинами і умовами деформації правосвідомості і виникнення правового нігілізму у молодіжному середовищі є явища об’єктивного і суб’єктивного характеру, пов’язані, зокрема, з соціальними, економічними, політичними, юридичними, ідеологічними процесами у суспільстві, особистісно-психологічними переживаннями тощо. У цілому детермінанти правового нігілізму молоді є різними, полісемантичними та комплексними за своєю природою, звідки виводиться вимога комплексності у підході до вирішення завдання подолання правового нігілізму.
4. Форми прояву антиюридизму молоді відрізняються широким предметним спектром, за критерієм суспільної небезпеки уваги заслуговують, зокрема, такі : відсутність правової активності, не участь у справах держави та суспільства; демонстративне здійснення альтернативної до моральної та правової моделі поведінки, без ознак правопорушень; недовіра до судової та правоохоронної системи, намагання вирішувати назрілі проблемні ситуації неюридичними засобами; підміна безумовної нормативності права мотивами прагматичної доцільності; ухиляння від здійснення свого громадянського обов’язку; ігнорування вимог законів та інших нормативних актів; грубе порушення норм права з ознаками суспільної небезпеки.
5. На основі твердження, що динаміка домінуючих у правовій свідомості молоді поглядів прямо пов’язана з існуючою соціально-економічною та політичною ситуацією у суспільстві, нами виводиться залежність можливості радикальної дії на неї у бажаному для суспільств напрямі лише в контексті конкретних позитивних змін у суспільному розвитку. Регулятором поведінки молодих громадян, засобом протидії правовому нігілізму в сучасних умовах може стати комплексна програма подолання правового нігілізму, осердям якої мають бути правова освіта та правове виховання.

Список використаної літератури

1. Вінгловська О. Діти України потребують правового захисту// Право України. — 1996. — №4. — С. 31 — 34.
2. Караман О.Л., Грєчуха Є.В. Правовий захист дитинства як соціально — педагогічна проблема // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. — 2003. — №7 (63).
3. Методика правового воспитания учащихся / Под ред. А.В. Мицкевича. — М.: Просвещение, 1982. — 223 с.
4. Петрова Н. Проблема захисту прав дитини // Право України. — 1994. — № 5 — 6. — С. 33 — 34.
5. Полешко А. Правові аспекти захисту дітей в Україні. — К., 1996.
6. Соціальна робота: технологічний аспект: Навч. посіб. / За ред. проф. А.Й. Капської. — К.: ЦНЛ, 2004. — 352 с.
7. Соціальна педагогіка / І.Д. Звєрєва, Л.Г. Коваль, С.Р. Хлєбін. — К.: ІЗМН, 1997 — 392 с.
8. Сучасні тенденції соціально — правової освіти молоді / За загальною ред. І.М. Пінчук, С.В. Толстоухової. — К.: УД ЦССМ, 2000. — 152 с.