Вступ

Розвиток системи послуг з управління активами в Україні повинен будуватися й на оцінці впливу внутрішніх чинників, і на адаптації існуючого зарубіжного досвіду. Важливість останнього аспекту визначається впливом процесів глобалізації світового ринку фінансових послуг, створенням міжнародних стандартів, що визначають процес їх надання та споживання.

Зауважимо, що аналіз указаного питання ускладнюється суттєвою різницею в діяльності інституціональних інвесторів на окремих національних ринках фінансових послуг. Відповідно потребує деталізації суб’єктна характеристика основних груп споживачів послуг з управління активами. Окрім того, слід зважати, що становлення та розвиток інституціональних інвесторів на різних ринках відбувався під впливом історичних факторів, урахування яких є надзвичайно важливим з позиції розбудови системи інституціонального інвестування в Україні.

Найбільш вагомими науковими роботами діяльності інституційних інвесторів є праці класиків (У. Ф. Шарп, Г Дж. Александер, В. Дж. Бейлі, Ф. Фабоцці, Ф. Девіс), у яких сформульовано основоположні принципи, що не втратили своєї актуальності й у сучасних умовах. Серед українських науковців сучасні аспекти діяльності інституційних інвесторів досліджують В. Корнєєв, Д. Леонов,А. Федоренко та ін.

1. МЕТОДИКА ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ ІНСТИТУЦІЙНИХ ІНВЕСТОРІВ

У процесі побудови методики оцінки ефективності управління активами інституціональних інвесторів одним із визначальних факторів є встановлення суб’єкта, який здійснює оцінку. В найбільш формалізованому підході до таких суб’єктів можна віднести:

• державу в особі окремих регуляторів;
• оферент послуги з управління активами;
• споживачів цієї фінансової послуги;
• інвесторів, що скористалися послугами інституційних фінансових посередників (кінцевих вигодонабувачів).

Базові установки, що характеризують підходи різних суб’єктів до питання ефективності управління активами інституційних інвесторів, можна виділити абсолютно різні кількісні критерії, які гіпотетично можуть слугувати для визначення ефективності діяльності з управління активами. При цьому суттєві відмінності спостерігаються і в оцінці ресурсів, які вкладаються для досягнення певних результатів.

Зокрема, в той час як інвестори та споживачі послуг зацікавлені у скороченні винагороди, яка виплачується компанії з управління активами, оферент цієї послуги намагається максимізувати її розмір. Схематично, ресурси суб’єктів та очікуваний матеріальний ефект можна представити наступним чином (рис. 1.1).

Зазначимо, що в Україні ренкінг оферентів послуги управління активами ІСІ та НПФ на регулярній основі проводиться саморегулівною організацією, що об’єднує представників цього сегменту ринку фінансових послуг, — Українською асоціацією інвестиційного бізнесу. Зазначимо, цей ренкінг компаній з управління активами передбачає розподіл компаній за видом інституційних інвесторів (інститути спільного інвестування чи недержавні пенсійні фонди), і в своїй основі орієнтується на наступні показники:

• абсолютна зміна вартості активів (для КУА ICI);
• абсолютна зміна вартості чистих активів (для КУА ICI);
• абсолютна зміна вартості активів НПФ в управлінні;
• кількість НПФ, що перебувають в управлінні.

Таким чином, цей дещо спрощений підхід до оцінки ефективності діяльності з управління активами інституційних інвесторів хоча і має право на життя, все ж потребує значного доопрацювання. Насамперед, загальна волатильність вітчизняного інвестиційного ринку призводить до того, що протягом року компанії можуть докорінно змінити власні позиції в ренкінгу.

Виходячи з таких позицій, методика оцінки ефективності управління активами має бути універсальною, тобто, відповідати вимогам усіх наведених суб’єктів, але, в більшій мірі орієнтуватися на потреби інвесторів як власників кінцевих заощаджень. Обговорюючи цілі, які можуть висуватися державою, власниками оферента послуги з управління активами та інвесторами до методики оцінки такої діяльності слід розуміти, що про консенсус можна говорити лише у обмеженому колі випадків, найчастіше

Протягом січня – грудня 2013 року обсяг зареєстрованих Комісією випусків інвестиційних сертифікатів КУА ПІФ становив 28,80 млрд грн, що більше на 8,84 млрд грн порівняно з даними за аналогічний період 2012 року.

Обсяг зареєстрованих випусків акцій КІФ зменшився на 7,80 млрд грн порівняно з 2012 роком та становив 6,28 млрд грн.

З початку реєстрації за станом на 31.12.2013 кількість зареєстрованих корпоративних та пайових інвестиційних фондів становила 2 027 інститутів спільного інвестування, з них:

375 – корпоративних інвестиційних фондів,

1 652 – пайових інвестиційних фондів.

З врахуванням викладеного вище комплексна оцінка ефективності діяльності з управління активами інституційних інвесторів має здійснюватися із врахуванням наступних факторів:

Конкурентна позиція оферента послуг на відповідному сегменті ринку фінансових послуг в Україні — характеризує місце компанії з управління активами на ринку, його динаміку, привабливість встановлених кількісних та якісних параметрів послуг з управління активами з погляду інституціональних інвесторів-споживачів.

2. Конкурентна позиція інституціональних інвесторів, активи яких управляються КУА, на ринку фінансових послуг характеризує місце та роль фінансових посередників в процесах формування та використання заощаджень, відповідність їх фінансових інструментів та послуг потребам потенційних інвесторів.
3. Фінансово-господарський стан оферента послуг з управління активами — відображує загальні результати діяльності КУА, здатність компанії за рахунок надання відповідних послуг забезпечувати досягнення позитивних результатів (насамперед, формування добробуту власників).
4. Результати діяльності інституціональних інвесторів — відображають
5. Витрати на здійснення діяльності з управління активами — характеризують ресурси, що витрачаються інституціональними інвесторами в якості плати за послуги за надання відповідних фінансових послуг.

Виділення наведених вище складових комплексної оцінки ефективності діяльності з управління активами дає можливість обґрунтувати використання кількісних показників, які, на нашу думку, найбільш повно відображають сутнісні сторони окремих складових.

2. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПОСЛУГ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ ІНСТИТУЦІЙНИХ ІНВЕСТОРІВ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Слід зазначити, що фінансова глобалізація, викликає неоднозначні оцінки щодо своїх кількісних та якісних параметрів. При цьому, еволюція наукової думки у вказаному напрямі призводить до переоцінки окремих форм прояву глобалізації, які раніше розглядалися виключно в якості позитивних. Зокрема, акцентуємо увагу в розрізі ринку послуг з управління активам інституційних інвесторів на найбільш поширених в економічній літературі підходах, адаптованих до потреб розвитку послуг з управління активами.

Розглянемо виділені на рис. 3.l характеристики в розрізі вітчизняного ринку послуг з управління активам інституційних інвесторів. Насамперед, акцентуємо увагу на питаннях, що стосуються концентрації офферентів фінансових послуг. Зазначимо, що цей процес може відбуватися таким чином:

♦ по-перше, через діяльність нерезидентів на національних ринках фінансових послуг окремих країн;

♦ по-друге, через входження нерезидентів у структуру власності офферентів послуг з управління активами.

Разом з тим, необхідно підкреслити можливість існування певних обмежень з боку регулюючих органів на використання зазначених вище каналів. Розглянемо вказану проблему з погляду положень, зафіксованих у законодавстві України (табл. l).

Як видно з табл.1, в Україні з погляду управління активами інституційних інвесторів існують тільки обмеження стосовно діяльності страховика, в той час, для копаній з управління активами та адміністраторів НПФ будь-які обмеження з погляду діяльності нерезидентів відсутні. Таким чином, існують реальні можливості створення та функціонування компанії з управління активами зі 100 % іноземним капіталом. Про те, офіційна статистика щодо присутності нерезидентів у структурі капіталу вітчизняних КУА та адміністраторів НПФ відсутні.

Таблиця 1. Обмеження стосовно діяльності нерезидентів на ринку послуг з управління активами інституційних інвесторів в Україні

№ з.п.	Особа, що здійснює управління активами інституційного інвестора	Наявність та характер обмежень
1	Компанія з управління активами	Відсутні
2	Професійний адміністратор НПФ	Відсутні
3	Страховик	Присутні. Обмежується перелік операцій страховика та його резидентура

 Питання щодо доцільності входження нерезидентів до структури власності компаній з управління активами, які функціонують на вітчизняному ринку фінансових послуг неоднозначне, і потребує детального аналізу. Розглянемо аргументи як на користь, так і проти вказаного рішення (табл. 2).

Таблиця 2. Переваги та недоліки присутності нерезидентів у структурі власності вітчизняних КУА

	Позитивні риси	Негативні риси
Необмежена присутність нерезидентів у структурі власності КУА	1. Привнесення закордонного досвіду управління активами на вітчизняні терени. 2.   Збільшення капіталізації вітчизняного ринку послуг управління активами 3.       Зростання конкуренції на ринку послуг з управління активами.	1. Зниження можливостей державного контролю за офферентами послуг з управління активами 2. Погіршення конкурентних умов для вітчизняних офферентів послуги з управління активами

Ще один аспект глобалізації — наявність у складі активів українських інституційних інвесторів закордонних активів, насамперед, у вигляді фінансових інструментів. Зауважимо, що для кожного із розглядуваних видів інституційних інвесторів встановлені обмеження на кількісні параметри володіння цінними паперами, емітентами яких є нерезиденти. Окрім того, нормативно-правовою базою висуваються вимоги щодо якості таких фінансових інструментів, насамперед, в частині необхідності проходження процедури лістингу на провідних світових організаторах торгівлі цінними паперами.

Разом з тим, зауважимо, що рейтингування цінних паперів нерезидентів та їх присутність у котирувальних листках провідних світових організаторів торгівлі не може повністю гарантувати їх високу інвестиційну якість та виконання емітентом зобов’язань за ними.

Схематично вказані вимоги щодо цінних паперів нерезидентів України наведені в наступній табл. 3.

Таблиця 3. Кількісні та якісні обмеження щодо цінних паперів нерезидентів у складі активів інституційних інвесторів

№ з.п.	Вид інституційного інвестора	Характер обмежень
1.	Диверсифіковані ІСІ	Цінні папери, доходи за якими гарантовано урядами іноземних держав, не більше ніж 20 % загальної вартості активів ІСІ; Акції та облігації іноземних емітентів, які допущені до торгів на організованих фондових ринках іноземних держав, не більше ніж 20% загальної вартості активів ІСІ.
2.	НПФ	Цінні папери, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядами іноземних держав, при цьому встановлення вимог до інвестиційного рейтингу цих цінних паперів та визначення рейтингових компаній здійснюються ДКЦПФР. Облігації іноземних емітентів з інвестиційним рейтингом, визначеним ДКЦПФР. Акції іноземних емітентів, що перебувають в обігу на організованих фондових ринках та пройшли лістинг на одній з таких фондових бірж як Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська, або у торговельно-інформаційній системі НАСДАК. Емітент цих акцій повинен провадити свою діяльність не менше ніж протягом 10 років і бути резидентом країни.
3.	Страховики	Акції, облігації іноземних емітентів та цінні папери іноземних держав-емітентів (не більше 10%) включаються до суми прийнятних активів за умови відповідності таким вимогам: суверенні рейтинги в національній валюті, в іноземній валюті, за короткостроковими зобов’язаннями, за довгостроковими зобов’язаннями країни, в якій державою здійснено випуск цінних паперів, мають бути не нижчі за один із таких: «A3»-«Moody’s Investors Service» (США), «A»-«Standard & Poor’s» (США), «A»-«Fitch Ratings» (Великобританія); кредитний рейтинг іноземного емітента облігацій має бути не нижчий за один із таких: «A3»-«Moody’s Investors Service» (США), «A»-«Standard & Poor’s» (США), «A»-Fitch Ratings» (Великобританія); іноземний емітент акцій має провадити свою діяльність не менш ніж 2 роки; акції, облігації іноземних емітентів мають перебувати в обігу протягом останніх 12 місяців до дати розрахунку суми прийнятних активів на організованих фондових ринках та пройти лістинг на одній із таких фондових бірж: Нью-Йоркська фондова біржа, Лондонська фондова біржа, Токійська фондова біржа, Німецька біржа або в торговельно-інформаційній системі НАСДАК.

Проте, слід зазначити, що, незважаючи на доволі ліберальні вимоги щодо присутності в складі активів інституційних інвесторів цінних паперів іноземних емітентів, в цілому в портфелях таких інвесторів вказані фінансові інструменти не присутні, зокрема, в звітності УАІБ, ДКЦПФР та Держфінпослуг такі напрями інвестицій не виділяються.

Окремо зупинимося на питанні єдності світового фінансового ринку. В контексті розвитку вітчизняного сектору управління активами воно набуває доволі своєрідних форм, насамперед, пов’язаних з впливом глобальних процесів на динаміку українського ринку цінних паперів (табл. 4).

Таблиця 4. Обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі протягом січня – грудня  2013 року, млн грн.

Період	Організатор торгівлі										Усього
	УФБ	КМФБ	ПФТС	УМВБ	ІННЕКС	ПФБ	УМФБ	ПЕРСПЕКТИВА	СЄФБ	УБ
Січень	405,07	472,31	2 509,65	0,13	0,08	40,91	6,00	22 189,91	112,02	958,42	26 694,49
Лютий	3,03	565,79	5 285,80	0,07	0,36	179,19	22,44	17 255,23	29,33	1 454,28	24 795,52
Березень	2,68	1 000,30	9 002,33	0,41	2,19	152,15	150,26	22 187,70	32,49	1 336,92	33 867,43
Квітень	3,32	797,73	7 001,71	0,09	6,95	1 925,16	87,28	25 818,29	50,13	1 575,22	37 265,89
Травень	3,09	315,76	6 065,84	0,08	112,05	1 487,48	13,90	24 442,18	24,85	905,34	33 370,56
Червень	14,10	1 094,21	8 183,03	0,17	51,27	849,98	175,14	24 652,26	35,90	711,10	35 767,15
Липень	105,79	1 169,49	18 469,46	0,31	2,31	1 519,35	137,27	32 147,24	436,13	890,11	54 877,45
Серпень	2 181,04	2 995,45	19 828,51	0,03	0,98	1 150,19	15,28	36 302,83	25,93	697,28	63 197,52
Вересень	5,63	1 191,47	12 324,49	0,06	5,17	2 043,12	62,60	24 793,42	53,11	634,22	41 113,30
Жовтень	86,65	422,16	5 367,32	0,06	1,07	539,41	48,54	24 571,92	3,63	496,32	31 537,08
Листопад	52,74	573,22	8 398,61	0,07	0,74	144,54	5,39	34 922,32	3,71	589,89	44 691,21
Грудень	548,21	1 224,18	10 543,15	0,03	37,61	3 058,66	507,33	30 579,81	277,89	680,38	47 457,25
Усього	3 411,38	11 822,06	112 979,90	1,50	220,78	13 090,14	1 231,42	319 863,11	1 085,10	10 929,48	474 634,86

 

У 2009 році інвестиційна індустрія у світі пережила ряд злетів та падінь, однак фондові індекси демонстрували загалом висхідний тренд, який був закономірним після провалу 2008 року та ґрунтувався на поступовому покращенні макроекономічної та корпоративної статистики. Міжнародні фондові ринки завершили рік із піднесеним настроєм та переважно оптимістичними оцінками щодо подальшої динаміки, значною мірою надолуживши втрати попереднього року. Українські фондові індекси у 2009 році часто випереджали світові аналоги, реагуючи, головним чином, саме на позитивні новини. За приростом з початку року вітчизняний ринок, як і у 2007 році, був серед світових лідерів (+90,1%- 91,6%) разом із Росією (+121,1-128,6%) та Китаєм (+80%).

У підсумку, можна говорити про існування на сучасному етапі деформованого впливу процесів глобалізації на розвиток послуг з управління активами інституційних інвесторів в Україні.

Оцінюючи перспективи розвитку послуг з управління активами в Україні в умовах глобалізації, зазначимо: перше, немає ніяких підстав стверджувати про можливе поширення практики входження іноземних інвесторів в структуру капіталу вітчизняних КУА та адміністраторів НПФ; друге, що логічно витікає з попереднього, — найбільш важливим аспектом глобалізації повинно стати розвиток інвестицій ІСІ, НПФ та страховиків в цінні папери емітовані іноземними емітентами. Подібний сценарій розвитку подій створить можливості для:

• підвищення якості сформованих портфелів інституційних інвесторів за рахунок включення до них якісних фінансових інструментів іноземних емітентів;
• урізноманітнить можливі інвестиційні стратегії інституційних інвесторів в Україні.

Разом з тим слід визнати, що для забезпечення більш активного використання цінних паперів іноземних емітентів в інвестиціях вітчизняних інституційних інвесторів доцільно змінити окремі положення законодавства, що стосуються валютного регулювання. В табл. 4 наведені головні, особливості вітчизняної нормативно-правової бази, які визначають діяльність інституційних інвесторів з цінними паперами іноземних емітентів.

Окрім того, законодавством України встановлено, що для формування власних активів інституційні інвестори можуть придбавати іноземну валюту через банківські установи, які мають відповідну ліцензію.

Таким чином, якщо проаналізувати наведені у табл. 5 положення нормативно-правової бази, які регулюють питання валютного контролю в Україні в процесі інвестування в цінні папери, емітовані іноземними емітентами, слід зазначити таке:

Таблиця 5. Обмеження на інвестицій в цінні папери іноземних емітентів відповідно до встановленого режиму валютного регулювання

№ з.п.	Зміст обмеження	Характер впливу
1	Валютні операції — операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України	Оскільки придбання цінних паперів іноземних емітентів резидентами України підпадає під поняття валютної операції, на таку діяльність накладають додаткові обмеження, пов’язані з валютним контролем
2	Небанківська фінансова установа, національний оператор поштового зв’язку має право здійснювати операції, передбачені статтею 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», якщо вони є валютними операціями тільки після отримання генеральної ліцензії	Якщо інституційні інвестори в процесі надання своїх послуг здійснюють операції з використанням торгівців цінними паперами, що підпадають під поняття валютних, вони повинні отримати генеральну ліцензію НБУ
3	Валютними є наступні операції торговця, що виконуються під час здійснення комісійної діяльності: купівля-продаж цінних паперів, які номіновані в іноземній валюті; купівля-продаж цінних паперів, які номіновані в національній валюті, і при цьому відбувається перехід права власності від резидента до нерезидента або навпаки	Для здійснення зазначених операцій торговцю цінними паперами необхідна генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій
4	Торговець цінними паперами, у якого відсутня генеральна ліцензія НБУ на здійснення валютних операцій, має право купувати/продавати цінні папери, виражені в іноземній валюті, на території України лише через суб’єктів міжбанківського валютного ринку України — уповноважені банки або інші фінансові установи, що одержали генеральну ліцензію	Ускладнення процесу купівлі/продажу цінних паперів іноземних емітентів в процесі управління активами інституційних інвесторів

 ♦ в загальному спостерігається доволі жорсткий формат регуляторного впливу на інвестиції у цінні папери, емітовані іноземними емітентами через існування: по-перше, вимог щодо наявності генеральної ліцензії у торговців цінними паперами, які здійснюють подібні операції для інституційних інвесторів; по-друге, обов’язкового використання послуг уповноважених банків у випадку формування грошових коштів, номінованих в іноземній валюті;

♦ без наявності генеральної ліцензії надання фінансових послуг інституційними інвесторами не допускається (у випадку, якщо в процесі надання виникають потреби у проведенні валютних операцій).

Висновки

Таким чином, в Україні сформована, без перебільшення, доволі своєрідна модель валютного регулювання процесів інвестування у фінансові інструменти, що емітовані іноземними емітентами, яка, фактично, призводить до збільшення кількості суб’єктів, що обслуговують процес інвестицій, та, відповідно, здороження трансакційних витрат інвестування. Об’єктивно, існуюча модель валютного регулювання мінімізує головні переваги валютних цінностей як привабливого об’єкту інвестування для інституційних інвесторів.

Ще одним важливим аспектом розвитку інвестицій в іноземні цінні папери інституціональними інвесторами в Україні є покращення кількісних та якісних характеристик вітчизняної депозитарної системи, насамперед, в частині обслуговування цінних паперів іноземних емітентів, а також, в контексті кореспондентських відносин вітчизняних депозитарії з закордонними суб’єктами інфраструктури фінансового ринку.

Список використаної літератури

1. Делягин М. Г. Мировой кризис : Общая теория глобализации : курс лекций / М.Г. Делягин. — 3-е изд., перераб и доп. — М. : ИНФРА-М, 2003. — С. 51.
2. Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди ) № 2299-ІІІ від 15 березня 2001 року [Електронний ресурс] // Законодавство України: [сайт]. Верховна Рада України. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
3. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» № 1057-ІУ вІд 09 липня 2003 року [Електронний ресурс] // Законодавство України: [сайт].Верховна Рада України. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi- bin/laws/main.cgi.
4. Закон України «Про страхування» № 85/96-ВР від 7 березня 1996 року [Електронний ресурс] // Законодавство України: [сайт]. Верховна Рада України. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi. — Назва з екрана.
5. Кардона М., Фендер И. Поведение институциональных инвесторов: последствия для рынков капиталов / М. Кардона, И. Фендер // Банки: мировой опыт. — 2004. — №1. — С. 40-46.
6. Міжнародний досвід розвитку управління активами інституційних інвесторів / В.М. Рудой // Економічний вісник Донбасу. — 2010. — № 3. — С. 28-31.
7. Положення про винагороду за надання послуг з управління активами недержавного пенсійного фонду// ДКЦПФР № 335 від 11 серпня 2004 року
8. Положення про порядок складання та розкриття інформації компанією з управління активами про результати діяльності та розрахунок вартості чистих активів інститутів спільного інвестування (пайових та корпоративних інвестиційних фондів)// Рішення ДКЦПФР №216 від 1 серпня 2002 року.