1. Сутність фінансового лізингу

2. Лізинг – як альтернатива банківського кредитування

Вступ

Актуальність розвитку лізингу в Україні зумовлена насамперед несприятливим станом парку устаткування (значна питома вага морально застарілого обладнання, низька ефективність його використання, великий обсяг демонтованого обладнання, незабезпеченість запасними частинами й т. ін.). Експерти вважають, що для підтримання наявних виробничих потужностей нам щорічно потрібно 10 млрд дол. США, а для оновлення виробничих фондів країни — набагато більше. Для того, щоб отримати банківський кредит для закупівлі найновішого обладнання, потрібна застава, якої більшість підприємств не в змозі запропонувати. Тому виникає серйозна проблема. Щоб її вдало розв´язати, потрібен той, хто зміг би забезпечити таку заставу. Справді, банки чи страхові компанії могли б надати інвесторам як заставу свої гарантії, але під що?

Труднощі полягають у тому, що потужності страхових компаній та банків дуже малі, щоб резервувати кошти для надання гарантій за кредитами на закупівлю обладнання з метою оновлення зношених основних фондів у масштабах усієї країни. Одним із варіантів успішного розв´язання таких проблем може бути лізинг. Тим більше, що в дослідженні, яке було проведено Світовим банком у 2005 році, попит на лізинг в Україні визначений як «потенційно безмежний».

1. Сутність фінансового лізингу

Лізинг — це підприємницька діяльність, що спрямована на інвестування власних і залучених коштів і полягає у наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений термін лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням із лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Об’єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме й рухоме майно, що належить до основних фондів, у тому числі машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо, стосовно яких немає обмежень передавання їх у лізинг. Не можуть бути об’єктами лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти (мисливські угіддя, водоймища тощо).

Лізинг як ефективне соціально-економічне явище виконує найважливіші функції по формуванню багатоукладної економіки й активізації виробничої діяльності. Так, виробнича функція лізингу полягає в оперативному і гнучкому вирішенні лізингоотримувачем своїх виробничих завдань за допомогою тимчасового використання, а не придбання машин та обладнання у власність. Фінансова функція виражається у звільненні товаровиробника від одноразової сплати повної вартості необхідних засобів виробництва. Функція збуту передбачає розширення кола споживачів і завоювання нових ринків.

Особливість лізингу полягає в тому, що його слід розглядати не як традиційну форму довгострокової оренди, а як особливу форму перспективного фінансування. Якщо порівнювати оренду та лізинг, то останній вирізняється вищою формою організації бізнесу. Для розмежування понять «лізинг» і «оренда» розглянемо порівняльну таблицю лізингових та орендних відносин (табл. 1).

Таблиця 1. Порівняльна характеристика лізингових та орендних
відносин [9,c.108]

Лізинг, на відміну від оренди, має комплексний характер, об´єднує елементи фінансово-кредитних, інвестиційних та зовнішньоторговельних відносин.

На механізм лізингових відносин безпосередньо та опосередковано впливає низка зовнішніх та внутрішніх чинників.

Серед зовнішніх факторів впливу перш за все слід виділити рівень розвитку банківської системи, оскільки саме з наявністю цих фінансових установ та їхніх ресурсних можливостей у розвинених країнах пов´язують розвиток лізингу. У свою чергу можливість рефінансування підприємства залежить від методу нарахування амортизації. Грошово-кредитна політика додає визначального значення рівню процентних ставок.

1 — підписання лізингового контракту; 2 — придбання товару; 3 — постачання товару; 4 — приймання товару; 5 — кредитування комерційним банком операції придбання лізинговою компанією товару; 6 — оплата товару та постачання; 7 — виплата орендних (лізингових) платежів; 8 — повернення кредиту.

Рис. 1. Алгоритм лізингового фінансування

Що ж до внутрішніх чинників, то тут важливе значення має термін лізингової угоди — безпосередньо впливає на вартість операції: чим довший термін, тим вища ціна. Від графіка погашення лізингових платежів залежить можливість погашення боргу, а від способу — його розмір; якщо передбачити угодою першочерговість погашення основного боргу, а не відсотків, то вартість операції знижується. Відіграють роль і ринкова ціна об´єкта лізингу, оскільки є вихідною величиною для розрахунку основної частини вартості надання лізингової послуги, та розмір комісійної винагороди лізингодавцю.

Існує безліч інших схем, їх види безпосередньо залежать від кількісного складу учасників угоди. Структура лізингових операцій може передбачати участь сторін, які наведено на рис. 2.

Рис. 2. Склад потенційно можливих учасників лізингової угоди

Сьогодні лізинг — це проста та ефективна фінансова схема, яка поєднує інтереси власників фінансового капіталу і виробників. Шляхом застосування лізингових операцій реалізується близько 15% інвестицій у світі та близько 35% інвестицій у країнах з розвиненою економікою.

2. Лізинг – як альтернатива банківського кредитування

Найважливіші переваги лізингу полягають у великому пакеті послуг, які комерційний банк надає у рамках цієї форми інвестування.

Клієнт сам бере участь у визначенні утримання та організації угоди, разом із лізинговою компанією погоджує основні умови кредитування: термін лізингу, суму та періодичність лізингової плати тощо. Таким чином, лізинг — це демократична форма кредитування інвестицій, що відповідає прагненню господарських організацій до більшої самостійності.

Через значну залежність українських лізингових компаній від фінансуючих установ, як правило банків, з одного боку, та недосконалість банківського законодавства, з іншого, поширений опосередкований метод участі банківського капіталу в лізинговому бізнесі. Тобто банк виступає єдиним чи більшим акціонером лізингової компанії, а лізингова компанія виступає в ролі його дочірнього підприємства.

Рис. 3. Структура зв´язків при лізингу

На таких засадах в Україні сьогодні діють фінансово-лізинговий дім банку «Україна» (з 1996 p.), лізингова компанія «Аваль-лізинг» (із 1992 p.), лізингова компанія «Укрексімлізинг» (із 1997 p.), лізингова компанія «РЕАЛ-банк». Схематично взаємовідносини за такої форми співпраці можна зобразити так:

Рис. 4 . Здійснення опосередкованого лізингу

В Україні спостерігається активізація лізингових операцій та збільшення кількості дрібних лізингових компаній (див. таблицю 2).

Таблиця 2. Обсяги лізингових операцій, здійснених лізинговими
компаніями України, млн. грн.

Таблиця 3.Динаміка договорів фінансового лізингу за 2008 рік

Як видно з табл. 4, середня вартість одного договору знижується, незважаючи на загальне зростання кількісного складу договорів. Також зменшується договірний портфель окремих лізингових компаній.

Через лізингові платежі банк отримує нове джерело доходів у вигляді комісійних виплат. Крім того, комерційні банки в процесі розвитку лізингового бізнесу можуть економити кошти за рахунок відносної простоти обліку лізингових операцій порівняно з кредитними операціями довготермінового характеру.

Між тим, лізингова операція належить до високоризикових банківських операцій. Банківський ризик зростає при оперативному лізингу, коли є необхідність відшкодувати високу залишкову вартість об´єкта лізингу при відсутності попиту на нього після закінчення терміну лізингового договору. Тому з погляду банківського ризику економічним інтересам банку лізингодавця найбільше відповідає фінансовий лізинг.

Вкладаючи кошти в придбання майна та виконуючи функцію лізингодавця, комерційні банки зможуть внести свій вклад у формування стратегії й тактики оновлення основних фондів, прогнозувати і визначати напрямки розвитку лізингу, контролювати ситуацію у сфері лізингового бізнесу, а отже, цим самим сприяти розвитку та поширенню лізингових відносин.

Висновки

Розвиток лізингового бізнесу в нашій країні стримується проблемою мобілізації значних грошових коштів, які могли б стати джерелом для закупівлі обладнання з метою його подальшої передачі користувачу лізингу. Аналіз стану вітчизняного лізингового підприємництва дає можливість зробити висновок про те, що в наш час найбільш реальними господарюючими суб´єктами, які мають тимчасово вільні кошти чи мають доступ до них, виступають банківські установи. Закордонний досвід підтверджує правильність таких міркувань, а вітчизняна практика доводить доцільність включення лізингових операцій у діяльність банків.

Якщо банк виступає безпосередньо як лізингодавець, а не кредитор лізингової компанії, то це прямий метод участі банківського капіталу в лізинговому бізнесі.

Порівняно з лізинговими компаніями, що створюються, банки мають ту перевагу, що вони вже організаційно оформлені; для проведення ними лізингових операцій необхідне лише виділення в їхній структурі спеціального управління, до складу якого мають увійти працівники з певним досвідом банківської роботи.

Привабливість лізингової операції для комерційних банків пояснюється наявністю реального матеріального забезпечення. Крім того, розвиток лізингового бізнесу дасть можливість банкам розширити коло своїх операцій, підвищити якість обслуговування клієнтів і тим самим збільшить кількість їх, зміцнить традиційні зв´язки та встановить нові взаємовигідні партнерські відносини з клієнтами.

Список використаної літератури

1. Брус С.І. Розвиток ринку лізингових послуг в Україні/ С. І. Брус //Фінанси України. — 2008. — № 11. — С.75-85

2. Внукова Н. М. Оцінка можливостей розвитку фінансового лізингу в Україні//Актуальні проблеми економіки. — 2005. — № 9. — C. 49 -57.

3. Гаєвська Н.М. Теоретичні аспекти управління фінансовим лізингом //Автошляховик України. — 2006. — № 2. — C. 39.

4. Єфімов С. Лізинг як альтернатива кредиту //Пенсійний кур’єр. — 2006. — 12 травня. — C. 9

5. Львова І. Фінансовий лізинг : суть правовідносин та їх юридичне оформлення //Збірник систематизованого законодавства (Додаток до газети «Бизнес). — 2009. — Вип. 3. — C. 108-111

6. Онищук Я. В. Розвиток лізингу в Україні //Фінанси України. — 2005. — № 7. — С.106-113

7. Черевань І. Лізинг як метод фінансування інноваційного розвитку виробничої бази вітчизняних підприємств/ Ірина Черевань //Банківська справа. — 2008. — № 2. — C. 46-56

8. Ярошенко А. Фінансовий лізинг: юридичні аспекти/ Андрій Ярошенко //Все про бухгалтерський облік. — 2005. — 11 липня. — C. 9-12