Вступ

Місце фінансового права як самостійної галузі права в системі права України та інших пострадянських держав давно стало загальновизнаним. Проте в науці не існує єдності в позиціях щодо розгляду критеріїв виділення фінансового права в системі права, а це суттєво впливає на визначення змісту та структури цієї галузі права.

Слід сказати, що поряд з існуванням занадто широкого підходу щодо розповсюдження сфери фінансово-правового регулювання на всі або майже всі грошові відносини, у науці останніх років простежується протилежна тенденція обґрунтування вкрай вузького підходу до визначення предмета фінансового права, яка, на наш погляд, також не зовсім відповідає об’єктивним потребам у регулюванні суспільних відносин. Така позиція формулюється як в наукових працях, так і в навчальній літературі.

У новітньому вітчизняному підручнику фінансового права вказується, що об’єктом фінансової діяльності є винятково відносини, що регулюють рух державних грошових фондів [2, С.13], а предметом фінансового права відповідно є винятково відносини щодо руху грошових фондів держави і територіальних громад [2, С. 21]. Вказані положення відповідають класичній доктрині радянського фінансового права і їх формулювання має фундаментальну цінність для науки фінансового права. Разом з тим, не можна не враховувати, що в умовах державної монополії в усіх існуючих в радянський період сферах фінансового посередництва критерій державної належності грошового фонду дійсно був універсальним та не перешкоджав віднесенню до предмета фінансового права публічно-правової частини відносин щодо функціонування кредитної системи і організації грошового обігу. На наш погляд, часткова зміна форми власності не змінює сутнісних характеристик вказаних відносин та не може бути достатньою підставою для зміни їх правового режиму.

 

 

 

1. Порушення фінансового законодавства як підстави кримінальної відповідальності

Кримінальна відповідальність є найсуворішим видом юридичної відповідальності, а тому настає лише за найбільш суттєві (суспільно небезпечні) порушення вимог законодавства про партії.

Юридичною підставою такої відповідальності є, передусім, ст. 159-1 КК України, в межах якої передбачено відповідальність за:

1) подання завідомо недостовірних відомостей у фінансових звітах, що подаються партіями, розпорядниками виборчих фондів чи фонду референдуму;

2) умисне грубе порушення порядку здійснення внесків на підтримку партії або порядку надання фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення передвиборної агітації чи агітації з референдуму;

3) умисне грубе порушення порядку отримання внесків на підтримку партії або порядку отримання фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення передвиборної агітації чи агітації з референдуму.

Порушення вимог законодавства про партії в частині цільового використання бюджетних коштів може мати наслідком й притягнення винних до кримінальної відповідальності за ст. 210 КК України.

До «класичної» кримінальної відповідальності можуть бути притягнуті лише фізичні особи (юридичні особи, в тому числі партії, не є суб’єктами цих правопорушень). Тому покарання за вчинення відповідних злочинів може бути призначене лише конкретній фізичній особі чи групі осіб, що вчинили такий злочин у співучасті. Разом із тим, до партій можуть бути застосовані так звані «заходи кримінально-правового характеру», на підставі та у порядку, визначеному статтями 96-3–96-11 КК України.

Важливо підкреслити, що кримінальна відповідальність за статтями 159-1 та 210 КК України може наставати тільки в тому випадку, коли ці правопорушення вчиняються особою умисно (свідомо). Необережне вчинення таких діянь є підставою для притягнення відповідних осіб до адміністративної відповідальності, описаної статтями 212-15 та 212-21 КпАП України.

Реалізація фінансово-правової відповідальності можлива у примусовому і добровільному порядку. Так, платник податків, який виявив помилку в розрахунку сплаченого ним раніше податку, може зробити перерахунок суми податку, сплатити недоїмку та пеню і при цьому не зобов’язаний сплачувати штраф.

Фінансово-правова відповідальність – це міра державного осуду, яка виявляється у нормативному та забезпеченому державним примусом у фінансовому праві обов’язку суб’єкта фінансового правопорушення зазнавати заходів державного примусу у вигляді фінансових санкцій (штраф, пеня, припинення бюджетного фінансування) за вчинене ним правопорушення у сфері публічної фінансової діяльності.

Фінансово-правова відповідальність досить тісно пов’язана з такими видами юридичної відповідальності, як адміністративна, кримінальна, цивільна, дисциплінарна.

Найтісніший зв’язок у фінансової відповідальності з адміністративною. Адміністративну відповідальність розглядають як різновид юридичної відповідальності, що становить сукупність адміністративних правовідносин, які виникають у зв’язку із застосуванням уповноваженими органами (посадовими особами) до осіб, що вчинили адміністративний проступок, передбачених нормами адміністративного права особливих санкцій – адміністративних стягнень.

Кримінальна та фінансова відповідальність схожі за суб’єктами, об’єктами, суб’єктивним і об’єктивним складами правопорушення. Предметом кримінально-правового регулювання і охорони е окремі фінансові відносини. Так, за окремі фінансові правопорушення може наставати як фінансова, так і кримінальна відповідальність (ухилення від сплати податків, здійснення валютних операцій).

Різниться фінансова і кримінальна відповідальність порядком їх реалізації. Кримінальна відповідальність застосовується за рішенням суду, а фінансова – за рішенням органів, уповноважених законодавством на застосування фінансових санкцій. Також різняться наслідки кримінальної та фінансової відповідальності (кримінальна відповідальність – накладення судимості, конфіскація майна, штрафи, позбавлення права обіймати певні посади, позбавлення волі в кінцевому рахунку, а фінансова відповідальність – застосування санкцій відновлювального майнового характеру, такі як штраф, пеня, припинення бюджетного фінансування).

Цілями фінансово-правової відповідальності є:

1) охорона фінансового правопорядку;

2) підвищення рівня правосвідомості та правової культури у галузі фінансової діяльності;

3) забезпечення фінансового правопорядку, виховання поваги до фінансового права

Фінансово-правова відповідальність полягає в накладенні обов’язку майнового характеру, який є додатковим, новим, який не існував раніше, до вчинення фінансового правопорушення. Заходи фінансово- правової відповідальності реалізуються через спеціально уповноважені органи, що мають владні повноваження.

У розумінні сутності фінансово-правової відповідальності слід виокремити особливості, що пов’язані з її існуванням, по-перше, наявність кола суб’єктів фінансово-правової відповідальності, що існує незалежно від наявності факту правопорушення (оскільки регламентується нормативними актами фінансового законодавства, що встановлюють відповідні моделі поведінки у фінансових правовідносинах), а по друге, саме несення відповідальності, яке має місце після вчинення фінансового правопорушення і має наслідки для всіх учасників цих відносин, але виникає безпосередньо для порушника.

Норми кримінальної та фінансово-правової відповідальності спрямовані на підтримку нормального функціонування фінансових відносин та беруть участь в оформленні їх динаміки. Відмінність фінансово-правової відповідальності від кримінальної полягає в нормативно-правовій базі її регулювання, процесуальному порядку застосування, суб’єктах застосування і суб’єктах відповідальності. Взаємодія фінансово-правове» та кримінальної відповідальності має функціональний характер, який полягає у тому, що норми інституту кримінальної та фінансово-правової відповідальності беруть участь у врегулюванні та охороні валютних, податкових, банківських публічних відносин тощо. Об’єкт охорони кримінальної відповідальності, на відміну від об’єкта охорони фінансово-правової відповідальності, є більш широким. Фінансові відносини становлять тільки частину об’єкта охорони кримінальної відповідальності.

Отже, фінансова відповідальність є самостійним видом у системі юридичної відповідальності, вона функціонально взаємопов’язана з іншими видами юридичної відповідальності.

Розглянемо фінансову відповідальність за порушення в податковій, бюджетній та інших сферах фінансової діяльності держави.

Скоєне податкове правопорушення є підставою для застосування заходів відповідальності до платників податків. Фіскальні органи, діяльність яких спрямована на забезпечення режиму законності в податковій сфері, мають право застосовувати до платників податків – юридичних і фізичних осіб засобів юридичної відповідальності за порушення податкового законодавства.

Порушення приписів податкового законодавства призводить до настання юридичної відповідальності. Навіть за відсутності завдання майнової шкоди інтересам держави або органів місцевого самоврядування юридичну відповідальність можуть нести платники податків за умови невиконання або неналежного виконання податкового зобов’язання у повному обсязі. Особа може сплатити своєчасно і в повному розмірі податок до бюджету відповідного рівня, але не подалі декларації. Така бездіяльність платника є скоєнням податкового правопорушення, і до нього буде застосовано заходи юридичної відповідальності, зокрема фінансові санкції.

Розвиток ринкових відносин зумовив розширення тіньових схем і нелегальних методів отримання прибутку під видом підприємницької чи іншої господарської діяльності. Зазначені схеми негативно впливають на стан фінансової системи країни, що зумовило внесення до Кримінального кодексу складів злочину, які забезпечують захист і безпеку економіки України від протиправних посягань. Нижче наведена характеристика деяких складів злочину, в яких основним чи факультативним об’ єктом виступає фінансова система та суміжні з нею сфери суспільних відносин. Статтею 199 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту, а також збут підробленої національної валюти України у виді банкнот чи металевої монети, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї. Дії, передбачені цією статтею, вважаються вчиненими у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; в особливо великому розмірі — якщо сума підробки у чотириста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Об’ єктом злочину є встановлений законом порядок формування і функціонування грошової системи України як частини фінансової системи нашої держави. Деякі різновиди цього злочину мають транснаціональний характер. Кримінальне переслідування за фальшивомонетництво незалежно від національної належності підроблених грошових знаків та країни, в якій вчинено відповідний злочин, передбачено міжнародно-правовими договорами, учасницею яких є Україна. Предметом злочину є: 1) гроші; 2) державні цінні папери; 3) білети державної лотереї. Поняттям «гроші» охоплюються національна валюта України та іноземна валюта. Державними цінними паперами є облігації, казначейські зобов’язання, приватизаційні папери та векселі. Об’єктивна сторона злочину полягає у: 1) виготовленні; 2) зберіганні; 3) придбанні; 4) перевезенні; 5) пересиланні; 6) ввезенні в Україну або70 збуті зазначених вище предметів. Суб’єкт злочину загальний. Його суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну підробленої національної валюти, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї є злочинним лише тоді, коли ці дії вчинені з метою їх подальшого збуту. Встановлення наявності великого чи особливо великого розміру, як кваліфікуючих ознак даного злочину, має здійснюватися виходячи із розміру (грошового значення) неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, який відповідно до законодавства діяв на момент вчинення злочину.

Статтею 200 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за підробку документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків, а так само придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту підроблених документів на переказ чи платіжних карток або їх використання чи збут.

Статтею 204 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів; незаконне виготовлення алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів, шляхом відкриття підпільних цехів або з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів.

Статтею 207 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за умисне ухилення службових осіб підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності або осіб, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи, від повернення в Україну у передбачені законом строки виручки в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг), або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, а також умисне приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей.

Статтею 209 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за вчинення фінансової операції чи укладення угоди з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.