ВСТУП

Одним з найбільш відповідальних завдань органів поліції є розшук озброєних та інших злочинців підвищеної суспільної небезпеки.

Невідкладні спеціальні заходи щодо розшуку і затриманню озброєних злочинців потребують ретельної підготовки, високої професійної майстерності особового складу органів внутрішніх справ, використання ними різноманітних тактичних прийомів і способів затримання. При проведенні спеціальних операцій більшість співробітників поліції діють самовіддано, мужньо, виявляють корисну ініціативу, уникають від невиправданого ризику. В той же час, через низьку професійну підготовку, відсутність навичок затримання озброєних та інших небезпечних злочинців ще мають місце випадки загибелі та поранень співробітників поліції , сторонніх громадян. Багато керівників органів внутрішніх справ різних рівнів недооцінюють важливість підтримання постійної готовності особового складу до дій в особливих умовах. В результаті в окремих міськрайлінорганах відмічаються грубі прорахунки при проведенні операцій щодо розшуку і затримання озброєних злочинців. До цих заходів іноді невиправдано залучається значна кількість особового складу і техніки, процес знешкодження озброєних злочинців часто неправомірно затягується і супроводжується зайвою стріляниною, що викликає небажаний резонанс серед населення. Через недостатній аналіз ситуацій, що складаються, і конкретних умов, в яких розвиваються події, чимало помилок допускається на початковому етапі операції. Іноді особовий склад направляється на місце події не отримуючи відповідного інструктажу, без захисних і спеціальних засобів. В деяких випадках співробітники, що приймають участь в операціях по затриманню озброєних злочинців, в тому числі і керівники поліції, проявляють розгубленість і невміння приймати чіткі правильні рішення.

Підвищена небезпека появи озброєних злочинців, необхідність максимально швидкого їх затримання, недопустимість при цьому людських жертв потребують виключної організованості, високої оперативності і належної готовності співробітників поліції, комплексного використання сил і засобів, централізованого управління ними, високого наступального темпу дій, вміння грамотно застосовувати тактичні прийоми і методи знешкодження озброєних злочинців.

Порядок організації спеціальної операції та її етапи

Організація спеціальних операцій, складна вже сама по собі, істотно ускладнюється тією обставиною, що її керівникові найчастіше приходиться використовувати підрозділи, рівня підготовки яких він не знає. Досвід навчань показує, що здавалося б такий нескладний маневр, як розосередження натовпу шляхом зустрічного висування двох «клинів», можливий на практиці тільки тоді, коли він здійснюється добре підготовленими, злагодженими підрозділами. В іншому випадку «клини», незважаючи на зазначені орієнтири, ідуть кожен вправо і розходяться тим далі, чим більша відстань, яку потрібно пройти. Тому у випадках, коли рівень підготовки не відомий старшому начальникові чи злагодженість підрозділів є недостатньою, доводиться обирати хоча й менш ефективні, але й менш складні тактичні способи дій: розосередження натовпу колонами, що діють в одному напрямі, фронтальне витіснення тощо.

І ще один принцип заслуговує на особливу увагу. Це вже згадана друга «негативна аксіома» Ліддел-Гарта: «не відновляти наступ на тому самому напрямку або в тому самому угрупованні після того, як він зазнав невдачі». Стосовно до спеціальної тактики він може бути сформульований так: «не починати повторної атаки з того самого напрямку і тим самим способом після того, як вона зазнала невдачі». Це правило однаково справедливе для операцій як із затримання озброєних злочинців, так і з припинення масових безпорядків. Повторний штурм з того самого напрямку укриття злочинців ні до чого, крім втрат, призвести не може. Після невдалої спроби штурму будинку лікарні в Будьонівську повторні дії стали неможливі, і залишилося тільки розпочати переговори з терористами самому прем’єр-міністру (що зовсім неприпустимо ні з тактичної точки зору, ні з етичної). Так само марною та небезпечною є повторна атака натовпу тими ж силами й засобами і з того ж напряму.

Кожному виду спеціальної операції, що проводять органи внутрішніх справ, притаманні свої особливості, які виражаються в різних тактичних прийомах ведення спеціальних заходів, складі, кількості та структурі задіяних сил, груп оперативного реагування, характеристиці спеціальних та технічних засобів. Такі особливості відображені у завчасно розроблених типових оперативних планах по кожній операції. Незалежно від виду та особливостей кожна спеціальна операція складається із трьох етапів:

• організація і підготовка операції;
• ведення операції;
• завершення операції.

Тривалість підготовчого періоду може бути різною, від декількох годин до декількох діб, і залежить від отриманої інформації про злочинців, переліку заходів, які необхідно виконати за цей період, кількості сил що залучаються та інших факторів. Закінченням періоду організації та підготовки вважається термін, коли оперативно — службові наряди та групи оперативного реагування підрозділів поліції готові до виконання поставлених завдань.

Рішення на проведення спеціальної операції приймає начальник органу внутрішніх справ і особисто організовує проведення операції, або призначає керівника операції і його заступника.

Своє рішення керівник операції приймає на підставі всебічного усвідомлення поставленого завдання і оцінки оперативної обстановки.

Під час усвідомлення поставленого завдання керівник операції повинен зрозуміти загальний задум операції та її мету. Також визначає, які заходи необхідно провести для підготовки до операції і здійснює розрахунок часу. Під час проведення розрахунку часу, керівник повинен планувати свою роботу таким чином, щоб надати підлеглим якомога більше часу на підготовку.

Оцінюючи обстановку, керівник операції встановлює, які фактори поліпшують виконання поставленого завдання і які заходи необхідно провести, щоб ліквідувати дію негативних факторів.

До основних факторів, які необхідно врахувати під час оцінки обстановки можна віднести:

• оцінка злочинця;
• оцінка місцевості;
• оцінка сил і засобів;
• пора року, час доби та стан погодних умов.

Після всебічного усвідомлення поставленого завдання, оцінки обстановки та рекогносцировки місцевості керівник приймає рішення на використання сил та засобів в спеціальній операції.

У своєму рішенні керівник вказує:

• тактичний задум СО;
• порядок і маршрут висування до району (місця) проведення СО;
• способи проведення режимно-обмежувальних та силових заходів;
• склад груп оперативного реагування;
• завдання підрозділам та оперативним групам;
• напрямки основної концентрації сил;
• об’єм оперативно — розшукових заходів;
• порядок взаємодії між підрозділами та сусідніми НП;
• час готовності до виконання поставленого завдання;
• порядок управління підрозділами та підтримання зв’язку.

На основі рішення керівника на проведення СО оперативний штаб розробляє оперативно-службові документи. До них відносяться: а) план проведення СО; б) схема зв’язку; в) робоча карта керівника операції; г) таблиця сигналів взаємодії та розпізнання.

Одним із основних документів є план проведення СО. Він складається з графічної ( на карті, схемі ) та текстової частини, підписується керівником операції і затверджується старшим оперативним керівником, що прийняв рішення на проведення СО.

По структурі план операції складається із розділів:

• стан оперативної обстановки;
• сили і засоби, що задіються для проведення СО;
• завдання підрозділам та оперативним групам;
• організація взаємодії між оперативними групами та підрозділами;
• режимні заходи в районі операції;
• організація управління та зв’язку;
• матеріально-технічне забезпечення.

На основі плану проведення операції і прийнятого рішення керівник операції ставить завдання задіяним органам та підрозділам. Як правило, постановка завдань може здійснюватися шляхом об’явлення наказу на проведення СО усно або подачею письмово.

Досягнення успіху в СО найбільше залежить від взаємодії задіяних сил і засобів, яка організовується всередині підрозділів, між сусідніми підрозділами, за часом та місцем проведення спільних заходів. Найбільш ретельно організовується взаємодія між органами і підрозділами в нічній час та в умовах обмеженої видимості.

Концентрація сил і засобів в районі операції здійснюється скрито по завчасно визначених маршрутах. З прибуттям у визначений район, призначаються вихідні рубежі та маршрути висування підрозділів (груп оперативного реагування) на них.

Кожний вид СО має свою специфіку, особливості та чітко визначену послідовність її проведення. Так, під час ведення СО по затриманню (ліквідації) злочинців, що захопили заручників, характерною рисою є ведення переговорів із злочинцями та здійснення на них психологічного тиску. При веденні СО по затриманню озброєних злочинців, які знаходяться в укритті, характер дій в операції залежить від того, очікують вони дій щодо їх затримання та підготувалися до вчинення активного опору, чи дії по їх затриманню будуть для злочинців раптовими і неочікуваними.

Ведення операції в умовах активного опору злочинців починається із здійснення на них психологічного тиску. Висуваються вимоги до злочинців про добровільну здачу, попереджаються про застосування проти них зброї, спеціальних засобів, а при невиконанні висунутих вимог здійснюється затримання чи ліквідація.

Етап завершення операції включає в себе огляд району проведення операції, фіксація та вилучення речових доказів, проведення слідчих дій, збір та перевірка особового складу, засобів забезпечення, підведення підсумків проведених заходів та інші дії.

ВИСНОВКИ:

Незалежно від виду та особливостей кожна спеціальна операція складається із трьох етапів: організація і підготовка операції; ведення операції; завершення операції.

Тривалість підготовчого періоду може бути різною, від декількох годин до декількох діб, і залежить від отриманої інформації про злочинців, переліку заходів, які необхідно виконати за цей період, кількості сил що залучаються та інших факторів. Закінченням періоду організації та підготовки вважається термін, коли оперативно — службові наряди та групи оперативного реагування підрозділів поліції готові до виконання поставлених завдань.