Боротьба з наркозлочинністю та організованими її формами на початку XXI ст. потребує об´єднання зусиль всіх державних органів України. Наміри України, спрямовані на інтеграцію до Європейського Союзу, потребують стандартизації форм і методів боротьби з тяжкими, особливо тяжкими та організованими формами злочинності, наслідками якої є поширення захворюваності на наркоманію, ВІЛ/СНІД, психоневрологічні та інші розлади здоров´я [21].

Судово-фармацевтичний моніторинг свідчить, що за 2003 р. скоєно 57 435 злочинів, пов´язаних із незаконним обігом психоактивних речовин (ПАР), зареєстровано 120 000 споживачів ПАР; 2004 р. — 65 750 злочинів, зареєстровано 124 805 споживачів ПАР; 2005 р. -65 017 злочинів, зареєстровано 152 418 споживачів ПАР; 2006 р. — 64 630 злочинів, зареєстровано 154 447 споживачів ПАР; 2007 р. — 63 838 злочинів, зареєстровано 173 328 споживачів ПАР; 2008 р. — 63 666 злочинів, зареєстровано 174 110 споживачів ПАР; 2009 р. — 57 624 злочинів, зареєстровано 164 771 споживачів ПАР.

Ці дані вказують на складні та багатогранні проблеми суспільства, які пов´язані з наслідками наркозлочинності (грабежі, вбивства, розбої, зґвалтування, крадіжки, ДТП, суїциди тощо) та становлять складову національної безпеки України. Вказані проблеми вирішувалися вченими-практиками (юристами, лікарями та провізорами) протягом ХІХ-ХХІ ст., вони мають кримінально-правовий, соціально-економічний та медико-фармацевтичний характер і в історичному аспекті пройшли складний шлях: від поліцейської хімії до судової хіміко-фармацевтичної експертизи і судової фармації; від судової фармації до фармацевтичного права. Крім того, судово-фармацевтичний моніторинг свідчить про те, що правоохоронними органами України, які ведуть боротьбу із наркозлочинністю та її наслідками, високої ефективності не спостерігається [20, 21].

Тому без системних змін у суспільстві та в системі МВС України (відокремлення від МВС України і створення окремих державних підрозділів: Слідчого комітету України, Державної служби БОЗ України, Державної служби БНОН України), а також без перебудови принципів роботи і взаємодії всіх гілок влади подолати таке явище, як наркозлочинність і корупція не можливо. Сучасний стан законодавчого регулювання боротьби з наркозлочинністю, організації роботи та управління фармацевтичною галуззю не дає змоги позбутися негативного іміджу України як однієї з найбільш корумпованих держав у світі, де на неналежному рівні проводиться протидія наркозлочинності та її наслідків у вигляді захворюваності на наркоманію, токсикоманію, ВІЛ/СНІД та інші супутні соціально небезпечні захворювання [21].

Досудова та судова практика, яка базується на судово-наркологічних, судово-медичних, судово-психіатричних та судових хіміко-фармацевтичних дослідженнях, свідчить, що хворі на наркоманію, токсикоманію, ВІЛ/СНІД, психоневрологічні та інші розлади здоров´я займаються самолікуванням, мають доступ до всіх класифікаційно-правових груп ПАР: наркотичні засоби (НЗ), психотропні речовини (ПР), сильнодіючі речовини (СР), отруйні речовини (ОР) або прекурсори (П), які є лікарськими засобами. Тому Кабінет Міністрів України (далі — КМ України) на черговому засіданні планує розглянути та схвалити єдиний пакет законопроектів, який спрямований на регламентацію діяльності підприємств медичної та фармацевтичної галузей, створення програми інтервенційної мережі аптек, зокрема державної форми власності; визначити мінімальний перелік засобів, який повинен бути у державних аптеках; врегулювати ціноутворювальну політику керівництва цих аптек; заборону реклами лікарських засобів та товарів у засобах масової інформації; скорочення списку лікарських засобів, які мають психоактивні властивості, що відпускаються з аптек без рецепта лікаря. У зв´язку з цим забезпечення прав і свобод, життя і здоров´я громадян на доступність до ефективних, безпечних, якісних лікарських засобів, які є ПАР, організація сучасного управління фармацевтичною галуззю не можливі без висвітлення питань сутності і структури судової фармації, доказової фармації, фармацевтичного законодавства та перспектив їх систематизації. Отже, розробка проблем фармацевтичного права має важливе як теоретичне, так і практичне значення [22].

Тлумачення норм фармацевтичного права може бути неофіційним або офіційним. Неофіційне тлумачення норм фармацевтичного права надається суб´єктами, які не мають офіційного статусу і не володіють за службовим станом повноваженнями щодо тлумачення вказаних норм фармацевтичного права. Серед неофіційного тлумачення норм фармацевтичного права можна виокремити наукове тлумачення. Судово-фармацевтичне тлумачення норм фармацевтичного права міститься у судово-фармацевтичних коментарях до статей 305-322 КК України, а також до Закону України «Про лікарські засоби» і окремих статей КПК України [15; 16; 17; 18].

Наукове тлумачення норм фармацевтичного права також міститься в оглядових статтях з питань досудового і судового слідства, судової медицини, судової психіатрії і судової наркології, що готуються науковими установами (наприклад, науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України в Харківській області, Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи, Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса тощо), окремими вченими, а також у підручниках, навчальних посібниках, монографіях, наукових статтях, тезах доповідей на з´їздах, конгресах, симпозіумах, науково-практичних конференціях.

Неофіційне наукове тлумачення норм фармацевтичного права не обов´язкове для виконання, проте має велике значення, тому що надається висококваліфікованими спеціалістами і формує у фармацевтичній, медичній галузях фінансово-економічну, медико-фармацевтичну, юридично-правову, психолого-педагогічну і духовну культуру, що дає змогу орієнтувати правосвідомість практичного працівника галузі (провізора, фармацевта, лікаря, медичної сестри, пацієнта) на грамотне і правильне застосування норм фармацевтичного законодавства, яке регламентує діяльність фармацевтичних заводів та аптечних установ щодо обігу лікарських засобів.

Офіційне тлумачення норм фармацевтичного права надається суб´єктами, що мають офіційний статус і володіють за службовим станом повноваженнями щодо тлумачення норм фармацевтичного права. До суб´єктів офіційного тлумачення норм фармацевтичного права належать такі дер-жавні органи: КМ України, Міністерство охорони здоров´я України, Міністерство внутрішніх справ України, Генеральна прокуратура України, Верховний Суд України, Комітет з контролю за наркотиками тощо.

Функціонування міжнародної контрольно-дозвільної системи, що пов´язана з обігом окремих груп засобів і речовин, базується на положеннях Єдиної Конвенції про наркотичні засоби 1961 р. (далі — Конвенція 1961 р.), Конвенції про психотропні речовини 1971 р. (далі — Конвенція 1971 р.), Конвенції про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 р. (далі — Конвенція 1988 р.) та відповідних Протоколів, якими вносились зміни і доповнення до вказаних конвенцій ООН [3; 7; 8].

Важливою складовою міжнародної контрольно-дозвільної системи є формування списків засобів і речовин, які належать до однієї із класифікаційно-правових груп: НЗ, ПР, ЄР, ОР або П.

Критерієм включення засобів або речовин до одного зі списків зазначених конвенцій є відомості щодо профілю безпеки для здоров´я людини при їх медичному застосуванні та ризику зловживання ними. Так, Конвенцією 1961 р. (ст. 1) та Конвенцією 1988 р. (ст. 1) передбачено, що будь-який природний чи синтетичний засіб, включений до списків І, II, III та IV, має належати до категорії НЗ [3; 7].

В Україні прийнято Закон «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» у редакції від 15 лютого 1995 р. № 61/95-ВР [6] (далі — Закон України 1995 р.). До категорії НЗ, відповідно до ст. 1, належать рослини, сировина і речовини, природні або синтетичні, класифіковані як такі в міжнародних конвенціях, а також інші рослини, сировина і речовини, які становлять небезпеку для здоров´я населення у разі зловживання ними і віднесені до зазначеної категорії Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров´я (далі — Комітет) [6]. Тлумачення терміна НЗ відповідно до наступних редакцій Основного Закону України 1995 р. зазнало деяких коректив. Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги і прекурсори» в редакції від 8 липня 1999 р. № 863-ХІУ (далі — Закон України 1999 р.), НЗ — «це включені до Переліку речовини природного чи синтетичного походження, препарати, рослини, які становлять небезпеку для здоров´я населення у разі зловживання ними» [4]. Нині згідно з Законом України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 22 грудня 2006 р. № 530-У (далі — Закон України 2006 р.) до НЗ належать «речовини природні чи синтетичні, препарати, рослини, включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» [4].

Таким чином, з часом відбулась певна трансформація терміна «наркотичний засіб» і, наразі, його визначення відповідає тому, що прийнятий міжнародною спільнотою. Тобто відбулося приведення норм національного права до норм міжнародного права.

Аналогічні підходи були застосовані й при визначенні існування другої специфічної категорії контрольованих речовин — групи ПР. Так, Конвенція 1971 р. (ст. 1) та Конвенція 1988 р. (ст. 1) майже ідентично визначають, що будь-який засіб синтетичного або природного походження або інший природний матеріал, який включений до списків І, II, ІІІ або IV (перелік таких речовин надається), має належати до категорії ПР [7, 8]. Важливим єдиним нововведенням Конвенції 1988 р. стало впровадження терміна «речовина» замість попереднього «засіб».

Закон України 1995 р. також визначив існування групи ПР, до яких слід віднести будь-які природні або синтетичні речовини та матеріали, класифіковані як такі в міжнародних конвенціях, а також інші речовини і матеріали, які становлять небезпеку для здоров´я населення у разі зловживання ними і віднесені до зазначеної категорії Комітетом [6]. Зміна терміна ПР відбулась відповідно до ст. 1 Закону України 1999 р. Тепер до групи ПР належать «включені до Переліку речовини природного чи синтетичного походження, препарати, природні матеріали, які здатні викликати стан залежності та справляти депресивний або стимулюючий вплив на центральну нервову систему або викликати порушення сприйняття, або емоцій, або мислення, або поведінки і становить небезпеку для населення у разі зловживання ними» [4]. Нині відповідно до Закону України від 1995 р. у редакції 2006 р. ПР слід вважати речовини природні чи синтетичні, препарати, природні матеріали, включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Так, знову-таки, редакція терміна ПР, яка затверджена Законом України 2006 p., є такою, що найбільш точно відповідає Конвенціям 1971 р. та 1988 р.

Наступна група, існування якої вперше було визнане у Конвенції 1988 р. — це речовини, які можуть бути використані для виробництва НЗ і ПР або так звані П. Обіг цієї групи речовин, як і двох попередніх — НЗ та ПР — також потребує встановлення та застосування спеціальних заходів контролю. Закон України 1995 р. визначив існування групи П, до яких належать речовини та їх солі, класифіковані в міжнародних конвенціях як хімічні матеріали, які використовуються для виготовлення НЗ і ПР, а також хімічні речовини та їх солі, які використовуються з цією метою і віднесені до зазначеної категорії Комітетом [6]. Слід відзначити, що у жодному міжнародному документі, термін «прекурсор» не вживається у тому контексті, в якому використовується в Україні. Наступні дві редакції законів України 1999 р. та 2006 р. пропонують такі визначення цього терміна: «П — речовини та їх солі, що використовуються при виробництві, виготовленні НЗ і ПР, включених до Переліку» та «П, НЗ і ПР — речовини, які використовуються для виробництва, виготовлення НЗ, ПР, включені до Переліку НЗ, ПР і П» [4, 5].

Отже, слід визначити, що для вказаних міжнародних документів [3; 7; 8] є характерним комплексний підхід, зокрема це стосується представлення в одному документі визначення існування специфічної групи засобів та речовин, надання їх списків, а також встановлення заходів контролю за їх обігом.

Вперше необхідність систематизації контрольованих засобів і речовин з метою розподілу їх до списків І, II, III та IV була визначена у ст. 1 Конвенції 1961 р. Аналогічно у ст. 1 Конвенції 1971 р. надані критерії для розподілу ПР до чотирьох відповідних списків. Конвенція 1988 р., у свою чергу, надала перелік речовин, які використовуються при незаконному виробництві НЗ або ПР та провела їх розподіл до двох списків. Таким чином, відповідно до міжнародних угод, у світі існують три групи засобів і речовин, обіг яких підлягає спеціальним заходам контролю.

На підставі вказаних трьох конвенцій ООН та згідно з національним законодавством в Україні був створений єдиний документ, до якого були включені всі категорії засобів і речовин, які підлягають контролю у світі та які повинні відповідним чином контролюватись і в Україні.

Формування національного переліку відбувалось у декілька етапів. Так, на III Конгресі ООН (27 серпня — 7 вересня 1990 р., м. Гавана) було сформульовано напрями щодо попередження зловживання наркотичними засобами і поводження з правопорушниками. При цьому співробітники МОЗ України та МВС України ще керувалися у своїй роботі списками наркотичних засобів (наркотичних речовин і наркотичних лікарських засобів, зокрема синтетичних і природних на 1 липня 1990 р.; списками сильнодіючих і отруйних речовин на 1 березня 1991 р.), які було складено ще в СРСР та затверджено протоколом № 16 від 19 грудня 1990 р. засіданням Постійного комітету з контролю за наркотиками при МОЗ СРСР. Згодом вперше в Україні згідно зі ст. 1 Закону України 1995 р. були складені так звані «таблиці класифікації НЗ, ПР і П», основою яких стали пронумеровані списки, які на основі міжнародних конвенцій мали бути затверджені Комітетом. Внесення змін та доповнень до таких таблиць було дозволене на підставі відповідного рішення Комітету [23].

Інформація щодо небезпеки для здоров´я людини при застосуванні цих засобів і речовин, ризику зловживання ними та доцільності використання їх з медико-фармацевтичною метою стала основою розподілу контрольованих засобів і речовин до відповідних таблиць. Так, НЗ заборонені до застосування на людях і вироблення (Список № 1), ПР (Список № 2), рослини і сировина, що містять НЗ або ПР (Список № 3), які не підлягають включенню до рецептурних довідників та Державної фармакопеї України, складають Таблицю І. Наступна категорія НЗ та ПР, які є небезпечними для здоров´я, але становлять інтерес для використання з медико-фармацевтичною метою увійшли до Таблиці II. Таблиця III містить категорію речовин і препаратів, які визначені не менш небезпечними для здоров´я та становлять інтерес для використання з медичною метою. Таблиця IV — це хімічні речовини та їх солі, які використовуються під час виготовлення НЗ або ПР і реєструються в міжнародних конвенціях як прекурсори: Список № 1 (хімічні речовини та їх солі, під час переробки яких одержують синтетичні наркотичні або психотропні речовини) та Список № 2 (розчинники, окислювачі та інші хімікати промислового або побутового призначення, які використовуються у процесі виготовлення НЗ або ПР) [9, 10].

В Україні вперше списки контрольованих засобів і речовин із зазначенням міжнародних непатентованих найменувань та хімічних формул були згруповані в окремий документ: «Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що підлягають спеціальному контролю відповідно до законодавства України», який був затверджений наказом Комітету в 1995 р. Структурно цей документ складався із чотирьох таблиць, до кожної з яких було включено по два списки. Загальна кількість усіх контрольованих засобів і речовин становила 156 найменувань, з яких до НЗ віднесена 121 позиція, до ПР — 112, до контрольованих рослин — 11 та до групи прекурсорів 22 назв. Цей документ був чинним майже протягом року до 7 лютого 1996 р., коли Комітет наказом № 2 затвердив другу редакцію вказаного Переліку [9].

Слід зазначити, що необхідність щорічного оновлення та затвердження переліку контрольованих засобів і речовин була встановлена постановою КМ України «Про Положення про Комітет з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров´я» від 15 січня 1996 р. № 72 [13]. Саме цим пояснюється затвердження Комітетом черговим наказом від 23 березня 1998 р. № 7 наступної редакції-переліку. Всі зазначені редакції переліків контрольованих засобів і речовин ні за структурою, ні за класифікаційно-правовою ознакою не змінювались.

Закон України 1999 р. надає таке визначення: «Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (далі — Перелік) — згруповані у списки НЗ, ПР та П, включені до таблиць І-ГУ згідно із законодавством України та міжнародними договорами України [4]. Тобто вперше встановлено, що затвердження Переліку є компетенцією КМ України, який повинен відповідною постановою затверджувати як сам Перелік, так і внесення змін та доповнень до нього.

Структура самого Переліку — чотири таблиці (дев´ять списків), принцип його формування залишився незмінним. Назви таблиць Переліку та, відповідно, класифікація контрольованих засобів і речовин зазнала певних змін. Так, до Таблиці І увійшли ті НЗ, ПР та рослини, які їх містять, що визнані особливо небезпечними, обіг яких в Україні заборонено згідно з законодавством, крім НЗ і ПР Списку № 3, культивування яких в Україні допускається лише в промислових цілях. До списків № 1 та № 2 Таблиці II включені такі НЗ та ПР, обіг яких в Україні обмежено і стосовно яких встановлюються заходи контролю згідно із законодавством. Таблицю III (списки № 1 та № 2) формують такі контрольовані засоби і речовини, обіг яких в Україні обмежено, але деякі заходи контролю можуть бути спрощені. Останню, Таблицю IV (списки № 1 та № 2), складають прекурсори, їх обіг є також обмеженим, але деякі заходи контролю не застосовуються. Вказаний документ був затверджений постановою КМ України від 6 травня 2000 р. № 770 під назвою «Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів» (далі — постанова КМ України № 770) [11]. До складу цієї постанови увійшли 128 НЗ, 111 ПР та 22 П (рис. 1).

Закон України 2006 р. змін до структури наведеного Переліку не вносить, тобто він залишається чинним і надалі.

Слід зазначити, що списки контрольованих засобів і речовин з урахуванням судово-фармацевтичної практики (у зв´язку із зловживанням, нераціональним вживанням або вживанням не за призначенням лікаря) можуть підлягати корегуванню, тобто може бути здійснено їх доповнення, перенесення СР, ОР, НЗ, ПР або П із одного списку до іншого або виключення з них. Це положення є актуальним і для списків конвенцій і для національного Переліку України. Наприклад, постановою KM України від 4 червня 2008 р. № 518 Список № 1 Таблиці II Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджений постановою KM України від 6 травня 2000 р. № 770, був доповнений такою позицією: «трамадол (+) (-) — транс-2-[(диметиламіно) метил] — І-(м-метоксифеніл) циклогексанолу гідрохлорид». Таке доповнення змінило класифікаційно-правову групу трамадолу: до постанови KM України від 4 червня 2008 р. № 518 трамадол належав до класифікаційно-правової групи «отруйні речовини», підгрупа  «отруйні лікарські засоби», після постанови KM України від 4 червня 2008 р. № 518 трамадол належить до класифікаційно-правової групи «наркотичні засоби», підгрупа «наркотичні засоби, обіг яких обмежено». Так, наприклад, у 2008 р. за незаконний збут трамадолу (ст. 321 КК України), який був віднесений до ОР, було виявлено 1 637 злочинів (динаміка збільшення на 13,2 % порівняно з 2007 p., а порівняно з 2009 р. динаміка зменшення — 78,5 %, тобто виявлено 396 злочинів).

 

 Рис. 1. Структура сучасного Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів з позиції фармацевтичного права

 

Статті конвенцій визначають алгоритм внесення змін до затверджених списків НЗ, ПР та П. Дотримання визначеної процедури внесення змін до національних переліків є обов´язковим для урядів всіх країн, які ратифікували відповідні конвенції.

Слід звернути увагу на те, що до Переліку, затвердженого постановою KM України № 770 були внесені доповнення постановою KM України «Про внесення змін до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» від 12 грудня 2002 р. № 1890 [12]. Таблиці І, II та III були доповнені шістьма позиціями, зокрема статус контрольованих засобів і речовин отримали кустарно виготовлені препарати з ефедрину, псевдоефедрину, фенілпропаноламіну або препаратів, які їх містять; 4-МТА; 2С-В; GHB; золпідем та мефентермін (метилфентермін) [12]. Підставою для внесення цих змін стало отримання Міністерством закордонних справ України та Комітетом офіційного повідомлення від міжнародного комітету з контролю над наркотиками (далі — МККН) щодо рішення Комісії з наркотичних засобів, яке було прийняте на спеціальній сесії. Причому названі речовини вже були класифіковані експертами МККН та рекомендовані для включення до відповідних списків.

В Україні подальшого вдосконалення потребує механізм (алгоритм) внесення змін до національного Переліку у випадку, якщо ініціатором цього є сама держава. Існує лише теза, що зміни або доповнення вносяться відповідною постановою КМ України. Така ситуація вимагає виконання міжнародних правил, тобто слід пам´ятати, що внесення змін до міжнародних списків конвенцій має чіткий алгоритм, згідно з яким, за умови необхідності внесення змін до національних переліків, уряд країни-учасниці повинен направити листа відповідного змісту до МККН (з обґрунтуванням необхідності прийняття такого рішення). Протягом 180 днів проводиться певна процедура: розглядається представлена інформація, проводиться інформування урядів інших країн-учасниць ратифікації тощо. Після закінчення цього терміну, до уряду країни-учасниці ратифікації конвенцій направляється офіційний лист-висновок МККН щодо прийняття або відмови у прийнятті такого рішення. Внесення змін до переліку контрольованих засобів і речовин в іншому, відмінному від вказаного порядку, може тягти за собою порушення міжнародних угод, обов´язковість виконання яких визначена у Законі України 1995 р. та наступних його редакціях.

При розробленні проекту щодо внесення доповнень до Переліку, слід мати на увазі, що включення до відповідних списків та таблиць будь-якого засобу або речовини (наприклад, трамадол, дифенгідрамін, діазепам, клонідин) автоматично переводить їх до певної класифікаційно-правової групи (НЗ, ПР, СР, ОР, П). Слід пам´ятати, що обіг всіх засобів і речовин Переліків вимагає виконання певних вимог нормативно-правових актів, якими передбачено правила або порядок їх обігу на різних етапах (наприклад, ліцензування, сертифікація експортно-імпортних операцій, квотування, знищення, ведення спеціального обліку, необхідність обладнання спеціальних приміщень для зберігання тощо).

При внесенні змін до Переліку слід зважити, який позитивний чи негативний ефект буде наслідком такого рішення. Також слід мати на увазі, що Перелік в Україні є аналогічним до списків конвенцій і його корегування повинно мати суттєві підстави і здійснюватись лише за умови дотримання міжнародних угод.

Отже, у межах тлумачення норм фармацевтичного права розглянуто порядок формування національного Переліку НЗ, ПР і П в Україні. Встановлено необхідність проведення певної роботи з удосконалення механізму (алгоритму) щодо внесення змін до національного Переліку у випадках, коли ініціатором цього є сама держава, при цьому списки контрольованих засобів і речовин з урахуванням судово-фармацевтичної практики (у зв´язку із зловживанням, нераціональним вживанням, вживанням не за призначенням лікаря) можуть підлягати корегуванню, тобто може бути здійснено їх доповнення або перенесення СР, ОР, НЗ, ПР, П із одного списку до іншого, або виключення з них.

 

ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ

1. Вишар Г. М. Наукове обґрунтування адаптивного управління належним асортиментом лікарських засобів різних номенклатурно-правових груп : автореф. дис. … канд. фармац. наук : спец. 15.00.01 / НФаУ. — X., 2007. — 22 с.
2. Гуторов О. І. Удосконалення нормативно-правового регулювання обігу психоактивних речовин у приватному секторі регіональної аптечної мережі: автореф. дис. … канд. фармац. наук : спец. 15.00.01 / НФаУ. — X., 2007. — 20 с.
3. Єдина Конвенція про наркотичні засоби 1961 р. // http://zakon.rada.gov.ua
4. Про внесення змін до Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги і прекурсори» : Закон України від 8 липня 1999 р. № 863-ХІУ Лекарственные средства в неврологии, психиатрии и наркологии / под ред. В. А. Шаповаловой, П. В. Волошина, В. Стефанова, И. М. Трахтенберга, В. В. Шаповалова. — X., 2003. — С. 445-453.
5. Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори : Закон України від 22 грудня 2006 р. № 530-У // http://zakon.rada.gov.ua
6. Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів : Закон України в редакції від 15 лютого 1995 р. № 61/95-ВР // http://zakon.rada.gov.ua
7. Конвенція про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 р. // http://zakon.rada.gov.ua
8. Конвенція про психотропні речовини 1971 р. // Робочий журн. з метод, реком. для аудит, та поза аудит, роботи по фармацевтичному законодавству : практикум / за ред. В. О. Шаповалової, B. В. Шаповала, О. В. Верещак. — X., 2007. — С. 28-30.
9. Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що підлягають спеціальному контролю відповідно до законодавства України : наказ Комітету з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров´я України від 18 квітня 1996 р. № 2 // http://zakon.rada.gov.ua
10. Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що підлягають спеціальному контролю відповідно до законодавства України : наказ Комітету з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров´я України від 23 березня 1998 р. № 7 // http://zakon.rada.gov.ua
11. Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів : постанова Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. № 770 //Лекарственные средства в неврологии, психиатрии и наркологии / под ред. В. А. Шаповаловой, П. В. Волошина, А. В. Стефанова, И. М. Трах-тенберга, В. В. Шаповалова. — X., 2003. — С. 454-464.
12. Про внесення змін до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів : постанова Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 р. № 1890 // http://zakon.rada.gov.ua
13. Про Положення про Комітет з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров´я : постанова Кабінету Міністрів України від 15 січня 1996 р. № 72 // http://zakon.rada.gov.ua
14. Теория государства и права / отв. ред. А. М. Малько. — М., 2007. — 400 с.
15. Фармацевтичне право і доказова фармація в системі правовідносин держава — закон — вироб-ник — оптовик — менеджер — лікар — пацієнт — провізор — ліки — контролюючі та правоохо-ронні органи : матеріали наук.-практ. конф. (Харків, 16 листоп. 2007 р.) / за ред. В. О. Шаповало-вої, В. П. Черних, В. В. Шаповалова, В. М. Коваленок. — X., 2007. — 276 с.
16. Фармацевтичне право у системі правовідносин: виробник — лікар — пацієнт — провізор — ліки — контролюючі та правоохоронні органи : матеріали наук.-практ. конф. (Харків, 18 листоп. 2005 р.) / за ред. В. П. Черних, В. О. Шаповалової, В. В. Шаповалова. — X., 2005. — 239 с.
17. Фармацевтичне право у системі правовідносин : держава — закон — виробник — лікар — пацієнт — провізор — ліки — контролюючі та правоохоронні органи : матеріали наук.-практ. конф. (м. Харків, 3 листоп. 2006 р.) / за ред. В. П. Черних, В. О. Шаповалової, В. В. Шаповалова. — X., 2006. — 256 с.
18. Фармацевтичне право : організаційно-правові проблеми рецептурного та без рецептурного відпуску лікарських засобів у сучасних умовах : матеріали наук.-практ. конф. / за ред. В. П. Черних, В. О. Шаповалової, В. В. Шаповалова. — X., 2004. — 192 с.
19. Шаповалов В. В. Організаційно-правові підходи до розробки комбінованих лікарських засобів на основі психоактивних речовин для попередження і лікування наркоманії : автореф. дис…. д-ра фармац. наук : спец. 15.00.01 / Київ. мед. акад. післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика. -К., 2005.-44 с.
20. Шаповалов В. В. Інтеграція правової науки та освіти у світлі Болонського процесу : від поліцейської хімії до судової фармації, від судової фармації до фармацевтичного права // Юрист України. — 2008. — № 1. — С. 47-48.
21. Тацій В. Я. Боротьба зі злочинністю на межі XXI — проблема сьогодення // Проблеми законності : Респ. міжвідом. наук. зб. — X., 2008. — Вип. 99. — С. 3—18.
22. Мазуркевич Я. Самолікуванню оголосили війну // Іменем закону. — 2009. — № 46. — С. 2.
23. Фармацевтический анализ лекарственных средств / В. А. Шаповалова, В. А. Заболотный, И. Т. Депешко и др. ; под общ. ред. В. А. Шаповаловой. — X., 1995. — 400 с.