Вступ
До початку нашої ери римське суспільство було вже досить розвиненим не тільки в культурному плані, а й з точки зору народного господарства. Цьому кілька сприяв рабовласницький лад держави.

Основним джерелом існування Греції було сільське господарство. Навіть міські жителі часто мали господарство в селі і користувалися тим, що воно давало. Однак рельєф і клімат Греції не сприяв сільському господарству. Приблизно три чверті території займали гори і ділянки, малопридатні для землеробства.

Серед цивілізацій і древніх держав, що виникли на планеті, особливе місце займає індійська цивілізація, що зробила величезний вплив на розвиток економіки і культури всієї Південно-Східної Азії.

У III тисячолітті до н. е. в долині річки Хуанхе жили осілі землеробські племена, обробляли різні сільськогосподарські культури із застосуванням штучного зрошення і використанням відповідних гідротехнічних споруд.

Порівняльний аналіз господарства, суспільного життя і культури населення стародавніх Греції та Риму й Індії та Китаю

Економіка східного рабства характерна і для давньої Індії. Перші держави на її території виникли ще в III тисячолітті до н. е. Населення було різноманітним за етнічним складом.

Суспільний лад стародавньої Індії відрізнявся специфічною особливістю — наявністю особливої сімейної громади — великий патріархальної сім’ї, яка була основною господарською одиницею індійського села. Головним заняттям родини були землеробство і ручне ткацтво. Влада голови (батька) була безмежною.

Економічний і політичний лад стародавньої Індії аналогічний іншим давньосхідним державам. Глава держави (раджа) і аристократія (жрецька і бюрократична верхівка) вели на своїх землях рабовласницьке господарство. У містах, де жила рабовласницька знать, процвітали ремесла.

Торгівля здійснювалася між рабовласницькими містами і районами і носила мінової характер. Грошовий обіг було нерозвинене.

Рабство мало патріархальний характер. Раби часто мали своє житло, сім’ю і особисте майно.

Особливістю суспільного ладу стародавньої Індії було поєднання зародкових форм рабовласницьких відносин і серйозних пережитків первіснообщинного ладу.

Іншим і незалежним від країн Стародавнього Сходу шляхом формувалися класове суспільство і держава в античному світі. Рабовласницький лад, що склався в Стародавній Греції і Стародавньому Римі, істотно відрізнявся від стародавнього рабства як відносно вищим рівнем розвитку продуктивних сил, так і більш зрілими рабовласницькими виробничими відносинами.

В І тис. До н. е. у Греції життя звело народи трьох континентів — Європи, Азії та Африки, і це сприяло взаємодії різних культур. У тих умовах важливе значення мали фактори географічного характеру.

Населення концентрувалося в містах. Вперше у світовій історії місто витіснило і підпорядкувало собі село. Тут не вистачало зерна власного виробництва, тому сільське господарство було другорядним, місто експлуатувало село.

У VIII — VI ст. до н. е. прогрес в землеробстві привів до відокремлення ремесла від сільського господарства і розвитку торгівлі між окремими районами Греції. Розвиток обміну зумовив появу грошей, торгового капіталу, купців.

В результаті був створений так званий грецький світ, в якому колоніальні окраїни грали роль постачальників рабів і продуктів харчування для метрополій — давньогрецьких держав. З усіх грецьких держав найбільш сильними були Афіни і Спарта.

За рівнем економічного розвитку Спарта була одним з найбільш відсталих держав Стародавньої Греції. Головними галузями господарства були примітивне землеробство і скотарство. Робочою силою були раби, обробляли виноград, маслини, ячмінь, пшеницю та інші культури. Ремесло і торгівля знаходилися в зародковому стані. Для Спарти характерна досконала нерозвиненість обміну і грошового обігу: у спартанців замість грошей зверталися металеві пластини, які не бралися в сусідніх областях.

Стародавній Рим як держава склалась в VIII-VI ст. до н. е. Піднесенню Риму сприяли сприятливі загальноісторичних і природні умови. Раннє зникнення сільської громади прискорило становлення античного типу рабовласницького суспільства. Під впливом грецької колонізації на півдні Італії стало рано розвиватися землеробство, садівництво і виноградарство, а в заснованих греками містах розвивалися ремесло і торгівля.

В період утворення Римської держави відбулося досить складне класовий поділ суспільства на вільних і рабів; вільне населення, в свою чергу, поділялося на землевласницьку і рабовласницьку знати (патриції) і пригноблених безправних дрібних і середніх власників (плебеї). Крім того, в залежності від патриціїв і плебеїв перебувала специфічний прошарок напіввільного експлуатованого населення — клієнти.

Особливе місце в економіці Стародавнього Риму займала работоргівля, тісно пов’язана з війнами і морським розбоєм (піратством).

Світовим центром грошових операцій, аукціонів і торгових угод, світовою біржею був Рим.

Однак далі розвиватися продуктивні сили не змогли: рабська праця економічно себе зжив. Землеробство і ремесло стали приходити в занепад, а наслідком цього з’явився повернення до повного натурального господарства.

З середини III в. Римська імперія починає занепадати: невдачі у війнах зменшують приплив рабів, поля порожніють. Нащадки розорилися раніше селян, нові збіднілі самостійні виробники виробили презирство до праці. Накопичуючись в містах, вони утворювали паразитичний шар люмпен-пролетарів, яких рабовласницьке суспільство Риму містив за рахунок праці рабів і фінансового пограбування провінцій. У період імперії в Римі регулярно отримували безкоштовний хліб до 200 тис. чоловік.

Висновок

Отже, культура Китаю своїм корінням сягає глибокої давнини. Китайська писемність, яка виникла дуже рано в формі складної ієрогліфіки, вплинула на розвиток писемності у інших народів Азії. Винахід компаса, способу виготовлення паперу, книгодрукування і застосування пороху древніми китайцями значно випередили відповідні відкриття в інших країнах, зокрема в Західній Європі.

Культура стародавньої Індії досить істотно вплинула на культурний розвиток ряду східних народів. Зокрема, це виразилося в поширенні в Азії буддизму, як виник в Індії і став однією з світових релігій.

Падіння Риму знаменувало кінець рабовласницької формації в цілому. На руїнах Римської імперії утворилося кілька феодальних держав.