Четверта Конституція УРСР була ухвалена на позачерговій сьмій сесії Верховної Раді 20 квітня 1978 року. У преамбулі цієї Конституції записано слідуюче: “Народ Української Радянської Соціалістичної Республіки:

• керуючись ідеями наукового комунізму,
• усвідомлюючи себе невід’ємною частиною всього радянського народу,
• зберігаючи спадкоємність конституційного розвитку нашої країни, ідей і принципів Конституції Української РСР 1919 року, Конституції Української РСР 1929 року і Конституції Української РСР 1937 року та у відповідності з Конституцією (Основним Законом) Союзу Радянських Соціалістичних Республік 1977 року, яка закріпила основи суспільного устрою і політики СРСР, встановила права, свободи і обов’язки громадян, принципи організації і цілі соціалістичної загальнонародної держави, приймає і проголошує цю Конституцію.”

Верховна Рада України від імені Українського народу – громадян України всіх національностей приймаючи у 1996 році Конституцію незалежної України керувалась вже не ідеями наукового комунізму, а Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року при цьому усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішніми і прийдешніми поколіннями.

Отже, проаналізувавши тільки преамбули обох Конституцій, можна зрозуміти, що спрямованість цих Основних Законів різна.

Саття 1. Конституції 1978 року визначала Українську Радянську Соціалістичну Республіку як соціалістичну загальнонародну державу, котра виражає волю і інтереси робітників, селян та інтелегенції, трудящих будь-яких національностей. Відповідно до Конституції України, прийнятої на п’ятій сесії ВР України 28 червня 1996 року і її третьої статті, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Отже, на відміну від Конституції 78 року, яка говорить, що держава виражає волю і інтереси робітників, селян і т.д., Конституція 96 року головним обов’язком держави визначає утвердження і забезпечення прав і свобод не робітників, селян чи інтелегенції, а просто людини.

В Конституції 78 року підкреслювалось, що УРСР є суверенна радянська соціалістична держава, яка з метою успішного будівництва комуністичного суспільства, зміцнення економічної і політичної єдності, гарантування безпеки і оборони країни в результаті вільного самовизначення її народу на основі добровільності і рівноправності разом з іншими радянськими соціалістичними республіками входить до складу Союзу РСР. Оскільки необхідність успішного будівництва комуністичного суспільства відпала (натомість виникла необхідність побудови Комунізму в окремо взятій сім’ї), а зміцнити економічну і політичну єдність і гарантувати безпеку і оборону держави є можливим і не входячи до складу Союзу РСР, то стаття перша Конституції 96 року підкреслює, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Відповідно до Статті 6 Конституції 78 року керівною і направляючою силою радянського суспільства, ядром його політичної системи, державних і громадських організацій є комуністична партія Радянського Союзу. Стаття 15 Конституції України 96 року гарантує побудову суспільного життя на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності.

Глава 2 Конституції 78 року має назву “Економінча система”. Основу економічної системи Української РСР складає соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. У Конституції 96 року основні засади економічних відносин в Україні закріплені у статтях 13, 14, 16.

Спільною рисою обох Конституцій є наявність в одній глави, а в другій Розділу, які присвячені правам, свободам та обов’язкам громадян.Їх перелік в обох документах майже співпадає, проте є й відмінності. Так, стаття 52 Конституції 78 року гарантує громадянам Української РСР недоторканність особи і говорить, що ніхто не може бути заарештований інакше як за вироком суду або з санкції прокурора. Стаття 29 Конституції 96 року теж декларує право кожної людини на свободу та особисту недоторканість. Частина друга цієї статті говорить, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Як бачимо, за сучасною конституцією людина може бути заарештована або триматися під вартою тільки за вмотивованим рішенням суду, тоді як Конституція 78 року дозволяла робити це також з санкції прокурора. Кажуть, що ми так ближче до цивілізрованої частини світової спільноти.

Слід відмітити, що попередня Конституція, зокрема стаття 48, громадянам гарантувала свободи: слова , друку, зібрань, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, але все це у відповідності з інтересами народу та з метою зміцнення і розвитку соціалістичного устрою. За конституцією 96 року громадяни теж можуть збиратися, проводити мітинги і демонстрації та ін., але не з метою зміцнення і розвитку соціалістичного устрою, а “мирно” і “без зброї”.

Суттевою відмінністю переліку прав та свобод за Конституцією 96 року від аналогічного переліку у Конституції 78 року можна вважати наявність у першій проголошеного статтею 42 права кожного на підприємницьку діяльність не заборонену законом. Конституція 78 року дозволяє лише індивідуальну трудову діяльність у сфері кустарно-ремісничих промислів, сільського господарства, побутового обслуговування населення та інші види діяльності, засновані виключно на особистій праці громадян і членів їх сімей.

Стаття 22 Конституції 96 року говорить, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. У Конституції 78 року подібного застереження немає, але з назви глави “Основні права, свободи і обов’язки громадян Української РСР” видно, що у главі наведено лише основні (головні, найбільш важливі) права і свободи, а, отже, можуть бути й інші права.

Стаття 6 нині діючої Конституції встановлює, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, а Конституція 78 року такого поділу не передбачає.

Відповідно до статті 75 Конституції 96 року єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Про неї говорить Розділ 4 Конституції, а повноваження передбачні статтею 85.

Частина друга статті 97 Конституції 78 року говорить, що Верховна Рада Української РСР правомочна вирішувати всі питання, віднесені Конституцією СРСР та цією Конституцією до відання Української РСР.

Помітною відмінністю Конституції 78 року від Конституції 96 року є те, що в ній не передбачено інститут президентства.

Відповідно до Конституції 78 року Рада міністрів УРСР утворюється Верховною Радою УРСР, а за Конституцією 96 року Кабінет Міністрів України – вищий орган у системі органів виконавчої влади – призначається Президентом, точніше Прем’єр-міністр призначається Президентом за згодою більше ніж половини від конституційного складу ВР, а персональний склад КМ призначається Президентом за поданням Прем’єр-міністра.

Що стосується судової влади, то за Конституцією 96 року перше призначення на посаду судді строком на п’ять років здійснюється Президентом України, а всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду, обираються ВР безстроково. За Конституцією 78 року народні судді районних (міських) народних судів обираються громадянами району (міста) строком на 5 років, а вищесоящі суди обираються відповідними Радами народних депутатів строком теж на 5 років. Крім того, слід зазначити, що “Основний Закон УРСР” не передбачав існування Конституційного суду.

Що стосується прокуратури, то відповідно до статті 163 Конституції 78 року Прокурор Української РСР і прокурори областей призначається Генеральним прокурором СРСР. Районні та міські прокурори призначаються Прокурором УРСР та затверджуються Генеральним прокурором СРСР. За Конституцією 96 року Генеральний прокурор України призначається на посаду за згодою Верховної Ради та звільняється з посади Президентом України.

Цікавою відмінністю попередньої Конституції від нинішньої є те, що в останній мова про державні символи ведеться у першому розділі, тоді як у Конституції 78 року їм присвячений аж передостанній розділ. З цього можна зробити висновок, що остання Конституція державним символам надає більшого значення.

Отже, порівнявши Конституції УРСР 78 року і України 96 року, можна дійти до дуже оригінального висновку – при наявності багатьох спільних рис це продукти різних епох: Конституція 78 року визначає Україну як складову частитну Союзу РСР і у відповідності з цим уповноважує органи влади УРСР, а також вона спрямовує народ України на побудову “Світлого майбутнього”. Конституція України 96 року спрямована на зміцнення громадянської злагоди на землі України, розвиток демократичної, соціальної, правової держави.