Вступ

Залежно від виду предмета, яким поранено людину, форми і характеру ушкодження тканин рани поділяють на колоті, різані, рвані, розтрощені, забиті тощо. Вони можуть бути забруднені клаптиками одягу, піском, уламками скла і т. ін. При цьому в рану іноді потрапляють збудники гнійного зараження, газової гангрени, правця. Трапляється, що різні предмети проникають у черевну або грудну порожнину, всередину черепа, що може призвести до ушкодження внутрішніх органів (печінки, легень, мозку і т. ін.).

Будь-яке поранення викликає гострий біль, у ділянці травми починається кровотеча, краї уражених тканин розходяться.

Найбільшу загрозу для життя потерпілого становить кровотеча з ушкодженої кровоносної судини.

Кровоносні судини поділяють на артерії, вени і капіляри. При ушкодженні артерій з рани витікає яскраво-червона кров — іде переривчастою цівкою. Коли поранено великі артерії, наприклад шиї, плеча, стегна, кровотеча може бути дуже масивною. І якщо негайно не зупинити її, людина вмирає.

Венозна кров темно-червона, витікає рівномірно, не пульсуючи, і швидко заповнює рану. Венозна кровотеча так само, як І артеріальна, може бути значною і становити серйозну небезпеку.

Капілярна кровотеча найчастіше спостерігається при поверхових ранах і саднах. Рана поступово заповнюється краплями крові. У людей з нормальною здатністю крові згортатися така кровотеча припиняється сама собою. Трапляються кровотечі й змішаного характеру, особливо при глибоких і великих за обсягом пораненнях, коли ушкоджуються різні кровоносні судини. 

1. Особливості та види кровотеч

Кровотеча з кінцівки, як правило, може бути зупинена шляхом накладення тиснучої пов’язки, тугої тампонади рани, застосування методу ручного притиснення, підняттям пошкодженої кінцівки. Для зупинки кровотечі застосовуйте прямий тиск на рану протягом 5 хвилин. Не виймайте сторонні тіла з рани.

Ізраїльська компресійна пов’язка – високотехнологічний засіб, який дозволяє зупинити кровотечу за рахунок комбінації різних механізмів тиску на рану.

Якщо у пораненого спостерігається кровотеча з кінцівки і прямий тиск не може її зупинити, необхідно накласти кровоспинний джгут.

Необхідно завжди пам’ятати, що кровоспинний джгут являє собою небезпечний (в плані можливості втрати або параліча кінцівки) і дуже болісний для пораненого засіб. Тому його використання повинно обмежуватися випадками, коли мова йде про можливість загибелі постраждалого в результаті крововтрати від критичної кровотечі.

У потерплих внаслідок ушкодження внутрішніх органів (наприклад, легень, печінки, селезінки) виникає внутрішня кровотеча: кров збирається у порожнинах тіла, просякає тканини.

Внутрішню кровотечу виявити нелегко. Як при зовнішній, так і внутрішній кровотечі спостерігаються певні ознаки великої крововтрати: блідість обличчя і слизових оболонок губ; швидке, прискорене дихання; пульс 100 ударів на хвилину та більше; похолодіння кінцівок, запаморочення, позіхання, слабкість, короткочасна непритомність.

Надаючи першу допомогу потерпілому, слід не гаючи часу, зупинити кровотечу. Застосовують різні способи тимчасового зупинення кровотечі (остаточно кровотечу зупиняють звичайно в медичній установі).

1. Накладання на рану стискувальної стерильної пов’язки.

Якщо поранено руку або ногу, то, наклавши пов’язку, поранену кінцівку треба підняти догори або надати їй підвищеного положення. При невеликих венозних і капілярних кровотечах ці заходи досить ефективні.

2. Притиснення артерій до кістки вище від місця ушкодження. Артерії притискають там, де вони розташовані ближче до поверхні тіла (рис. 5.16). Роблять це великим або чотирма іншими пальцями. Стискування артерій пальцями потребує певних зусиль. А під час транспортування потерпілого стискувати артерії досить незручно. Тому, якщо є змога, накладають джгут або стискуючу пов’язку.
3. Надання кінцівкам певного положення. Коли дуже зігнути ногу в колінному суглобі, то можна зупинити кровотечу із судин стопи й гомілки. Максимально зігнувши руку, зупиняють кровотечу з рани в ділянці передпліччя й ліктьового суглоба. Зігнуті кінцівки перев’язують бинтом, косинкою, ременем тощо, попередньо поклавши в підколінну ямку або в ліктьовий згин невеликий валик з бинта чи вати.

Кровотечу з рани в пахвовій ділянці можна зупинити, якщо максимально відвести за спину і зв’язати обидві руки, зігнуті в ліктьових суглобах. При цьому ключиці наближаються до першого ребра і стискають підключичну артерію.

4. Накладання джгута. У разі ушкодження великих кровоносних судин кінцівок найбільш надійним способом зупинення кровотечі є накладання гумового еластичного або пневматичного джгута, а також зробленого джгута-закрутки.

Джгут накладають на кінцівку вище від місця ушкодження кровоносної судини. Перед тим бажано кінцівку трохи підняти догори, щоб прискорити відплив венозної крові.

Під гумовий джгут треба обов’язково покласти щось м’яке — хустку, рушник, вату та ін. Джгут розтягають з певним зусиллям і накладають так, щоб витки його лягали поряд і не залишалося проміжків між ними. Кінці джгута закріплюють гачком, ланцюжком або зав’язують.

Ознаками правильно накладеного джгута є припинення кровотечі й пульсу в місцях прощупування артерій нижче від накладення джгута, воскувата блідість шкіри кінцівки.

Джгут, накладений слабко, не стискує артерій, а тільки перешкоджає відпливу венозної крові. При цьому кровотеча не припиняється, іноді навіть посилюється, кінцівка стає синюшною. В такому разі джгут замінюють іншим або накладають той самий знову, але трохи вище або нижче від попереднього місця. Надмірне стягування кінцівки джгутом може ушкодити м’які тканини, у тому числі й нервові стовбури.

Стискувати кінцівку джгутом можна не більш як 1,5—2 год, оскільки тривале знекровлення призводить до стійкого порушення функції і навіть до змертвіння тканин кінцівки. Транспортуючи потерпілого із джгутом у лікувальну установу, до одежі або до бинта прикріплюють записку, в якій зазначають час накладення джгута.

Тривале стискування кінцівки джгутом нерідко викликає значні больові відчуття. Тому бажано через кожні 30—40 хвилина послаблювати джгути на 2—3 хв, попередньо притиснувши артерію пальця ми до кістки.

Потім джгут знову затягують або перекладають його, трохи відступивши від попереднього місця.

Якщо немає в автомобільній аптечці стандартного джгута, то застосовують джгут-закрутку. Для цього використовують гумовий шланг, косинку, рушник, шарф, краватку тощо. Кінці саморобного джгута міцно зав’язують, вставляють під нього дерев’яну чи іншу паличку і закручують петлю до повного зупинення кровотечі. Щоб джгут не розкрутився, паличку прив’язують до кінцівки.

Закрутку, як і джгут, можна накладати на стегно, гомілку, плече або передпліччя. Оскільки закрутка тисне сильніше, ніж еластичний джгут, то не слід застосовувати її в ділянці середньої третини плеча, де існує найбільша небезпека ушкодження нерва. Закрутку можна залишати на кінцівці не більш як 1,5—2 год. Невдовзі після перетягування кінцівки джгутом, особливо закруткою, нерідко з’являється сильний біль. Отже, хворого треба негайно доставити в лікарню.

Після того як удалося зупинити кровотечу, слід ужити відповідних заходів, щоб запобігти додатковому забрудненню рани мікробами та її травмуванню під час транспортування потерпілого. Шкіру навколо рани протирають спиртом або одеколоном, і змазують йодом або розчином брильянтової зелені. Поверхню рани очищають. Будь-яку рану, крім садна або подряпини, перев’язують. Для цього найкраще використовувати спеціальні пакети, що складаються із стерильних ватно-марлевих подушечок і бинта, а також стерильні бинти і марлеві серветки. Ці перев’язні матеріали є в наборі автомобільної аптечки першої допомоги. 

2. Перша медична допомога при пораненнях

Найбільш небезпечними ускладненнями при відкритих пошкодженнях м’яких тканин — ранах є кровотеча, травматичний шок і інфекція .

Рана заподіює біль потерпілому, супроводжується кровотечею і інфікуванням. Клінічно поранення проявляються болем, кровотечею, набряком навколо місця поранення. Може розвинутися стан шоку або гострої крововтрати.

При різаних, рубаних і колотих ранах мають місце значно менші руйнування тканин, ніж при всіх інших. Тому вони називаються ранами з малою зоною ушкодження. Забиті, розтрощені, рвані і укушені рани називаються ранами з великою зоною ушкодження. Вогнепальні рани бувають з малою і з великою зоною ушкодження.

Невідкладна допомога. Зупинка кровотечі. Холод. Знеболення. Первинна обробка рани. Очистити рану р-ром перекису водню, потім витерти шкіру насухо і змастити 1% йодонатом або 5% р-р йоду. Сторонні тіла витягувати не слід. Накласти асептичну пов’язку. Транспортна іммобілізація.

Перша медична допомога при пораненнях:

• При сильному артеріальній кровотечі з рани надання першої медичної допомоги необхідно починати з зупинки кровотечі
• Обробити краї рани будь-яким антисептиком (від краю рани до периферії).
• Поверхневу рану промити перекисом водню, глибокі рани до огляду лікарем не промивати.
• Накласти асептичну (стерильну) пов’язку, при невеликій кровотечі поверх стерильної серветки покласти згорнуту тканину і туго її прибинтувати (давить).
• Надати пораненому ділянці тіла зручне, покійне положення.

Заборонено при наданні першої медичної допомоги при пораненні:

• промивати рану водопровідною водою, тим більше водою з водойм, а також спиртом, спиртовим розчином йоду;
• видаляти сторонні тіла з глибоких ран;
• засипати свіжу рану порошком (стрептоцид);
• накладати лікувальну мазь;
• прикладати безпосередньо до поверхні рани вату;
• заклеювати рану скотчем або суцільним лейкопластиром.

Профілактика правця. Збудником правця є анаеробна паличка, тобто бактерія, яка розмножується тільки в безкисневому середовищі. Широко поширена в навколишньому середовищі, особливо її багато в землі. Захворювання може початися через 2-3 діб після поранення, але частіше через 14 днів.

З’являються тягнуть болі в рані, посмикування м’язів близько рани і м’язів обличчя (жувальні і мімічні). Потім судоми охоплюють м’язи всього тіла. Температура тіла підвищується до 40 градусів. Смерть настає від ураження дихального центру і паралічу серцевої діяльності. Лікування правця проводиться лише в умовах спеціалізованої клініки.

Профілактика правця починається вже в 3 місячному віці, коли дитині вводять вакцину АКДС (адсорбована коклюшно-дифтерійно-правцева вакцина). Ревакцинація АКДС проводиться планово до 16 років, а потім рекомендують робити щеплення один раз на кожні наступні 10 років.

При будь-якому пораненні обов’язковим є введення пораненому протиправцевої сироватки в дозі 3000 АЕ і правцевого анатоксину в дозі 0,5-1 мл. 

Висновки

Порушення цілісності шкіри та нижчележачих тканин в результаті механічного або іншого впливу називаються відкритими ушкодженнями або ранами.

Рани можуть бути поверхневими, коли ушкоджуються лише шкіра або слизові оболонки, і глибокими, з пошкодженням судин, нервів, внутрішніх органів. Глибокі рани можуть бути непроникаючими та проникаючими, коли ушкоджуються порожнини тіла людини (черевна, грудна порожнини, черепна коробка, суглоби).

Найбільшу небезпеку для життя представляють глибокі проникаючі рани, коли ушкоджуються внутрішні оболонки та органи різних порожнин, насамперед черевної та грудної.

В залежності від механізму утворення розрізняють наступні види ран: різані, колоті, колото-різані, рвані, укушені, рубані, розтрощені, забиті, скальповані, вогнепальні, операційні або хірургічні.

Поранення часто супроводжуються загальною реакцією організму у вигляді травматичного шоку, обумовленого інтенсивним болем і кровотечею. Безпосередньо після поранення найбільш небезпечними для життя є кровотечі, а в більш пізні терміни – розвивається в рані інфекція аж до розвитку грізних ускладнень – сепсису чи правцю.

При пораненнях перша допомога полягає в вирішенні двох завдань:

Перше завдання – зупинка кровотечі будь-яким з можливих способів! Причиною більшості смертей при пораненні є гостра крововтрата!

Друге завдання – захист рани від забруднення та інфікування! Правильна обробка рани охороняє її від ускладнень, більш ніж вдвічі прискорюючи її загоєння. 

Список використаної літератури

1. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації/ Юрій Скобло, Тетяна Соколовська, Дмитро Мазоренко,. — К.: Кондор, 2003. — 420 с.
2. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник/ Юрій Скобло, Валентин Цапко, Дмитро Мазоренко, Леонід Тіщенко,; Ред. В. Г. Цапко. — 4-те вид., перероб. і доп.. — К.: Знання, 2006. — 397 с.
3. Воронцова Т. Основи безпеки життєдіяльності/ Тетяна Воронцова, Ігор Репік,. — К.: Алатон, 2003. — 128 с.
4. Гайченко В. Основи безпеки життєдіяльності людини: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Віталій Гайченко, Григорій Коваль, Євген Буравльов,; Міжрегіональна академія управління персоналом. — 3-є вид. переробл. і допов.. — К.: МАУП, 2006. — 425 с.
5. Геврик Є. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів/ Євген Геврик,; Мін-во освіти і науки України. — К.: Ельга-Н: КНТ, 2007. — 382 с.
6. Дуднікова І. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник/ Ірина Дуднікова,; Європейський ун-т. — 2-е вид., доп.. — К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2003,, 2006. — 267 с.
7. Желібо Є. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів/ Євген Желібо, Нелі Заверуха, Віктор Зацарний; За ред. Євгена Желібо. — 4-е вид.. — К.: Кара-вела, 2005. — 341 с.
8. Збірник нормативних документів з безпеки життєдіяльності: М-во освіти і науки України; Упор.: Микола Васильчук, Наталія Дуброва,. — 2-е вид., перероб. і доп.. — К.: Основа, 2004. — 875 с.
9. Миценко І. Безпека життєдіяльності: організаційно-економічні та соціальні аспекти управління: монографія/ Іван Миценко,; Ред. О. І. Амоша; Національна Академія Наук України, Інститут економіки промисловості . — Донецьк: ІЕП НАН України, 2004. — 380 с.