Вступ

Контрабанда в усі часи була прибутковим видом злочинної діяльності. Але суттєве її зростання у нашій країні в даний час визначається лібералізацією зовнішньоекономічної діяльності, спрощенням митного контролю (зокрема, у зв’язку з проведенням фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року), нормативно-правовими недоліками регулювання діяльності господарюючих суб’єктів, внутрішньо-економічними дестабілізуючими факторами, різким збільшенням кількості осіб, які перетинають з різною метою державний кордон України, прагнуть ввезти чи вивезти контрабандним способом будь-який товар, що користується попитом. Поширення ввізної контрабанди обумовлює створення робочих місць на закордонних виробництвах та відповідні негативні тенденції у структурі вітчизняної економіки. А це, в свою чергу, спричиняє до ланцюгової реакції щодо погіршення показників внутрішнього валового продукту, скорочення видатків на соціальну сферу, зростання соціальної напруженості, недовіра до органів влади, поширення правового нігілізму та, в решті-решт, загострення криміногенної ситуації практично за всіма параметрами.

Викладене свідчить про те, що цей вид злочинної діяльності є надзвичайно небезпечним, набув загрозливого стану та масового характеру. Це обумовлює необхідність провадження досліджень його сучасного детермінаційного комплексу. Поряд з цим, аналіз криміногенних факторів буде не повним за відсутності базових положень, які охоплюються кримінологічною характеристикою контрабанди. Таким чином, виникає необхідність у аналізі показників даного підвиду злочинності.

Слід зазначити, що проблемам протидії контрабанді присвячена низка наукових праць таких вчених, як Л.В. Багрій-Шахматов, А.Ф. Бантишев, М.М. Богданов, В.М. Володько, О.В. Козаченко, С.Й. Кравчук, А.А. Музика, Н.А. Мірошниченко, О.М. Омельчук, М.А. Погорецький, М.П. Селиванов та ін. Визнаючи суттєвий внесок зазначений науковців у розробку проблематики кримінально-превентивної діяльності щодо контрабанди, все ж слід звернути увагу на недостатньо високий ступінь дослідження специфіки формування кількісних показників аналізованого злочину (зокрема, у 2005–2010 рр.), факторів, які впливають на них.

1. Суспільна небезпечність контрабандні поняття контрабанди

Контрабанда має підвищену суспільну небезпечність, оскільки посягає на встановлений порядок переміщення через митний кордон матеріальних цінностей і може завдати збитків економіці держави, її культурній спадщині, сприяти розширенню тіньового сектору економіки, а в окремих випадках поєднуватися з учиненням інших тяжких злочинів.

Згідно зі ст. 100 Митного кодексу України контрабандою визначається переміщення товарів, валюти, цінностей та інших предметів через митний кордон України поза митним контролем або з прихо­вуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах або групою осіб, які організувалися для заняття контрабандою, а також незаконне переміщення історичних цінностей, наркотичних засобів, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних, вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї).

Відповідальність за контрабанду передбачена ст. 201 Кримінального кодексу України і карається позбавленням волі на термін від трьох до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Способи незаконного переміщення предметів через митний кордон визначено у статтях 115, 116 Митного кодексу України.

Під переміщенням предметів поза митним контролем слід розуміти їх переміщення через митний кордон поза місцем розташування митниці або поза часом здійснення митного оформлення [6, c. 24].

Контрабанда передбачає наявність прямого умислу. Для кваліфікації дій за ст. 201 КК не мають значення мотив і мета їх вчинення, а також чи спричинили вони шкідливі наслідки.

Науковці схиляються до думки, що вагомим аргументом в оцінці організованої злочинності є корисливість злочинної діяльності учасників злочинного угруповання. Це стосується і контрабандної організованої діяльності. Як свідчить судова практика, домінуючий мотив контрабанди – корисливість. У випадках незаконного переміщення предметів контрабанди, які перебувають у вільному обігу, винні особи прагнуть, як правило, ухилитись від сплати обов’язкових платежів. Кінцевий результат таких дій – певна матеріальна вигода, незаконне збагачення. Хоча “можливе вчинення контрабанди, особливо з боку пособника, з безкорисливого мотиву”, для організованої контрабандної діяльності характерна корислива мотивація. За кримінальним законодавством України корисливість – це прагнення до матеріального надбання, бажання винного звернути майно у свою власність назавжди, без наміру колись повернути його власнику чи відшкодувати його вартість [5, c. 427].

Доведено, що до контрабандної організованої діяльності вдаються передусім організовані злочинні угруповання, що діють у сфері економіки. Вони забезпечують виготовлення, придбання контрабандної продукції, її проходження у формі контрабанди через кордон та реалізацію через своїх зарубіжних контрагентів, у тому числі колишніх співвітчизників. Вивчення також показало, що значна частка контрабанди здійснюється, як правило, у межах функціонування галузі виробництва та компетенції посадових осіб [7, с.61]. Серед них є особи, протиправна діяльність яких в основному пов’язана з бізнесом (підприємці).

У зв’язку з цим певний інтерес викликає питання наявності в економічного злочинця, у тому числі контрабандиста, корпоративного інтересу, який у літературі розглядається як “вузькогруповий інтерес”. У нашому випадку корпоративний інтерес зводиться до того, що контрабандист-підприємець, який незаконно перевозить товар через митний кордон і не сплачує митні податки й інші платежі, робить так в інтересах членів його колективу, намагаючись заощадити побільше грошей для виплати їм заробітної плати, розвитку виробництва. Корпоративний інтерес означає спільний інтерес певної групи людей, об’єднаних єдиним виробництвом або  професією з метою  реалізації своєї нагальної потреби. Така потреба може бути й матеріального плану. Питання про те, чи буде їхній корпоративний інтерес корисливим, залежить від того, який спосіб обере корпорація (від латинського corporatio – об’єднання, союз, товариство) [10, c. 88], тобто група осіб, що об’єдналася для його задоволення. Якщо корпорація обере злочинний спосіб, такий корпоративний інтерес стане причиною появи корисливого мотиву і мети – одержання особистої вигоди в інтересах третіх осіб чи об’єднання, яким може бути  в тому числі організація або підприємство.

Загальним для контрабандистів є перебування в орбіті відносин, пов’язаних із зовнішньою економічною діяльністю, з підприємництвом, з бізнесом. Для них “притаманно підвищене почуття незалежності від правової системи, правовий нігілізм, орієнтація на задоволення своїх власних потреб за допомогою будь-яких засобів, чітке усвідомлення протиправності своїх діянь”. Тому, на нашу думку, з метою запобігання контрабанді слід звернути увагу на соціальний статус таких осіб, відсутність у свідомості підприємців таких понять, як ведення чесного бізнесу, честь підприємця. До того ж, у суспільстві “відбувається дезорієнтація суспільної думки і думки окремої особи щодо можливого “незначного” відступу від вимог законів і моральних принципів, що призводить до правового нігілізму.

Можна виділити й зовнішні групи обставин, під впливом яких у контрабандиста, члена організованого угруповання сформувався  корисливий мотив. На наш погляд, це такі обставини: криміналізація господарської сфери України; особливості матеріального забезпечення людей; залишення поза увагою правоохоронних органів фінансово-промислових груп та підприємств, для яких характерні є факти неповідомлення у вантажній митній декларації даних про переміщувані товари або декларування їх не за своєю назвою; неефективність економічної політики держави; наявність зв’язку між злочинними угрупованнями і корумпованими чиновниками; неефективність законодавства.

Під час визначення заходів запобігання контрабанді  слід виходити з того, що домінуючим мотивом контрабандиста, особливо такого, що вчиняє злочин за попередньою змовою групою осіб або в складі організованої групи, є корисливість. Заходи щодо запобігання такому суспільно-небезпечному явищу, як контрабанда, слід зосередити насамперед на внутрішніх (особистісних) і зовнішніх обставинах, що формують корисливу мотивацію особи  контрабандиста [2, c. 19].

2. Стан виявлення СБУ контрабанди на сучасному етапі

Аналіз стану боротьби з контрабандою свідчить, що, незважаючи на комплекс здійснених правоохоронними органами заходів, вона продовжує поширюватись, а пов’язані з нею негативні процеси набувають дедалі витонченіших форм, що завдає значної шкоди економіці України, негативно впливає на криміногенну ситуацію у державі. Мають місце факти незаконного звільнення товарів підакцизної групи від митного оформлення, їх ввезення на митну територію України під виглядом транзиту, переміщення цих товарів через митний кордон поза пунктами пропуску, недекларування та їх приховування від митного контролю шляхом подання митному органу документів, що містять неправдиві відомості стосовно вартості товару, кількості вантажу, країни його походження, відправника товару тощо.

За даними Служби безпеки України, протягом 2005 року її підрозділами зібрано відповідні матеріали та порушено 253 кримінальні справи про контрабанду, загальна вартість предметів якої сягнула 145 млн грн.

У 2006 році на підставі здобутих органами СБУ матеріалів, за ознаками контрабанди порушено 221 кримінальну справу про контрабанду, загальна вартість предметів якої становила 79,3 млн грн.

У 2007 відповідні показники діяльності СБУ становили 263 кримінальні справи з розміром предметів злочинів – 163, 9 млн грн.

У 2008 році підрозділами СБУ за ознаками контрабанди було порушено 247 кримінальних справ. Загальна вартість предметів злочинів становила 151,2 млн грн.

У 2009 році підрозділами СБУ за ознаками контрабанди було порушено 283 кримінальні справи. Загальна вартість предметів злочинів склала 162,1 млн грн.

У 2010 відповідні показники діяльності СБУ становили 292 кримінальні справи з розміром предметів злочинів – 174,5 млн грн.

Здійснений аналіз сформованої практики кримінологічного попередження злочинів показав, що за своїми структурно-змістовними елементами і спрямованістю дій воно охоплює такі основні напрямки: 1) індивідуальне попередження злочинів; 2) соціальне попередження злочинів (загальне); 3) спеціальне попередження злочинів [1, c. 30].

Сприймаючи в принципі зазначену класифікацію як науковий інструментарій дослідження, ґрунтуючись на його емпіричних матеріалах, слід погодитися з таким визначенням цього напрямку діяльності правоохоронних органів. Попередження контрабанди – це вид діяльності правоохоронних органів, їх служб, підрозділів і посадових осіб, здійснюваний у межах їх компетенції щодо виявлення, усунення чи нейтралізації причин і умов, що сприяють вчиненню контрабанди; позитивний вплив на осіб, що виявляють протиправні наміри, вчинки та поведінку, припинення підготовлюваних кримінальних діянь.

У ході проведення таких спільних заходів (а в них повинні брати участь, крім БЕЗ МВС України, і співробітники по боротьбі з організованою злочинністю, співробітники карного розшуку і міліції громадської безпеки, а також представники митної служби та Служба безпеки України), можна встановити:

1) місця зберігання великих партій контрабандного товару;

2) організації, підприємства та окремих осіб, що займаються його перевезенням, зберіганням і реалізацією;

3) які товари і звідки ввозяться на територію України, в якій кількості і для яких підприємств чи окремих осіб вони призначалися;

4) канали (маршрути) транспортування контрабандного товару, хто з корумпованих співробітників митної служби, які брали участь у його незаконному переміщенні, а також інших співучасників;

5) припинити надходження несертифікованих, а часто небезпечних для життя підакцизних товарів на ринок для її подальшої реалізації.

Слід зазначити, що ці дії доцільно здійснювати на основі раніше проведеного оперативно-економічного аналізу. У цьому випадку правоохоронні органи досягли більш високого результату в  попереджувальній діяльності і чіткіше уявляють ту ситуацію, яка склалася у зовнішньоекономічній сфері, що дозволить їм більш ефективно протидіяти контрабанді підакцизних товарів, вплинути на неї з позиції запобіжних заходів.

Тенденція зростання фактів контрабанди та незаконного обігу підакцизних товарів свідчить про те, що прийняті СБУ та митною службою заходи не відповідають активним протиправним прагненням і дій їх порушників. Таке становище пояснюється як ускладненням криміногенної ситуації в країні за рахунок кризових явищ у соціально-економічній діяльності держави, так і недоліками взаємодіючих суб’єктів у вирішенні завдань своєчасного виявлення осіб, схильних до вчинення вказаних злочинів [9, c. 25].

Звідси з очевидністю випливає висновок, що правоохоронні органи самостійно не можуть вирішувати завдання соціального попередження контрабанди та незаконного обігу підакцизних товарів, але в межах своєї компетенції беруть участь у постановці та реалізації проблем, які заслуговують планування на державному рівні. Зазвичай їх участь реалізується в державних комплексних програмах боротьби зі злочинністю.

У зв’язку з цим, для вирішення завдань соціального попередження контрабанди та незаконного обігу підакцизних товарів доцільно розглядати:

– комплексну оцінку криміногенної ситуації у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

– ознайомлення з аналітичними матеріалами Митної служби, ОВС, СБУ та інших зацікавлених правоохоронних органів показало, що вони в більшості випадків відображають відомчу позицію і не носять комплексного, міжвідомчого характеру;

– обґрунтування комплексних заходів соціального попередження контрабанди може і повинно базуватися на сукупному аналізі та узгодженій оцінці криміногенної ситуації у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Ініціативне узгодження своїх заходів і дій з виконання планових завдань з виявлення та нейтралізації криміногенних чинників, які сприяють вчиненню контрабанди та незаконного обігу підакцизних товарів, служить гарантією комплексного їх вирішення і подолання укорінених стереотипів вузьковідомчого підходу до виконання державної правоохоронної функції.

Проведені дослідження як зарубіжних, так і вітчизняних учених дозволяють зробити висновки, що для створення моделі ефективного попередження за основу повинен бути взятий постулат про те, що так звані некримінально-правові засоби впливу (економічні, цивільно-правові та інші заходи) часто для суспільства більш вигідні, ніж кримінально-правові [2, c. 20].

Висновки

Отже, контрабанда на сучасному етапі товарів зростає, а бюджет держави несе збиток. Насамперед необхідно суттєво знизити, а в деяких випадках і взагалі звільнити від митних зборів вітчизняні товари, які не обмежені у цивільному обороті. У цьому випадку, крім попереджувальних заходів, імпорт вітчизняних товарів буде збільшений, а в результаті вітчизняна промисловість отримає можливість для свого розвитку та, відповідно, усе це позитивно вплине на розвиток економіки країни, зниження рівня безробіття та зростання доходів тієї частини населення, яка зайнята в промисловості.

На нашу думку, до економічних заходів з попередження контрабанди підакцизних товарів та незаконного обігу підакцизних товарів слід віднести розвиток вітчизняної промисловості, здатної за своїми можливостями наситити внутрішній ринок якісними, конкурентоспроможними промисловими і продовольчими товарами. У зв’язку з цим державні органи повинні сприяти, допомагати і заохочувати розвиток підприємництва, в тому числі і малого, надавати починаючим організаціям різні пільги, в тому числі і митні. Однак при. цьому необхідно здійснювати і контроль, задіюючи і відповідні правоохоронні органи, для виявлення недобросовісних підприємців.

Список використаної літератури

1. Богданов М. М. Організаційно-правові засади боротьби з контрабандою на сучасному етапі [Текст] / М. М. Богданов // Економіка. Фінанси. Право. — 2011. — № 2. — С. 30-32
2. Василинчук В. І. Визначення функцій протидії контрабанді у правоохоронній діяльності // Міліція України. — 2013. — № 3-4. — С. 19-20
3. Костін М. Окремні проблемні питання кваліфікації та росзслідування контрабанди [Текст] / М. Костін // Право України. — 2005. — № 3.- С.112 — 114.
4. Кравченко О. Порівняльно-правова характеристика контрабанди за кримінальним законодавством України та законодавством інших держав [Текст] / О. Кравченко // Право України. — 2009. — № 11.- С.152-155
5. Османова Д. Контрабанда и ее влияние на развитие национальной экономики / Д. Османова, Ф. Жаксыбекова // Актуальні проблеми економіки. — 2013. — № 5. — С. 426-431
6. Пашко П. Тенденції реалізації державної політики протидії контрабанді [Текст] / Павло Пашко // Євроатлантикінформ. — 2006. — № 1. — С. 23-27
7. Стригун Д. Проблеми протидії контрабанді наркотичних засобів та шляхи їх розв’язання // Юридична Україна. — 2010. — № 2. — С. 120-122
8. Стригун Д.Ю Виявлення контрабандних вкладень наркотичних засобів і психотропних речовин в контейнерах та вантажах, які в них переміщуються // Економіка. Фінанси. Право. — 2010. — № 1. — С. 32-35
9. Федченко, О.С. Застосування законодавства про контрабанду та порушення митних правил // Вісник Верховного Суду України. — 2005. — № 8. — С. 24-27
10. Ясінська О. Різноманітність способів, форм та методів контрабандних операцій // Юридична Україна. — 2006. — № 9. — С. 88-90