Вступ.

1. Загальна характеристика емоцій.

2. Головні функції емоції.

3. Види емоцій та їх характеристика.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Різноманітні реакції організму на ситуацію пов'язані з виникненням емоцій існує інстинктивна координація між актом сприймання і реакціями організму. Сприймання як активний процес передбачає, що об'єкт або ситуація сприймаються не лише так, як вони існують, а й у своєму емоційному значенні: ми сприймаємо появу вівчарки не лише як собаки, а й як хижака, що нам загрожує. Будь-який акт передбачає наявність стимулу й відповіді. Поява стимулу супроводжується активацією, його вибір зумовлюється потягом, а форма відповіді, спосіб поведінки відображають координацію між стимулом і відповіддю. Емоція виникає щоразу, коли задоволення потреби не відбувається, коли дія не досягає цілі.

Фізіологу І. П. Павлову належить учення про динамічний стереотип — сталу систему реакцій-відповідей тварини і людини, яка відповідає певній комбінації зовнішніх сигналів. При порушенні стереотипу з'являються ознаки емоцій. Зокрема, емоція виникає тоді, коли виконання дії пов'язане з перешкодою. Якщо людина може втекти, вона не відчуває емоції страху. Або, навпаки, емоція виникає, коли перешкоди не виявляється там, де вона має бути. Якщо не порушується динамічний стереотип реакцій (відповідність між певним стимулом і комплексом реакцій), виразність емоцій занадто низька. Емоція — це реакція індивіда на ті ситуації, до яких індивід не може водночас адаптуватися, і значення її переважно функціональне.

Емоція може викликати порушення пам'яті, навичок, заміну складних дій легшими, простішими. Ця дезорганізація зумовлюється активною реакцією суб'єкта відповідно до ситуації. Емоційна реакція може бути адекватною ситуації, але рівень її організації — нижчим, ніж заведено в даній культурі. Організуюче і дезорганізуюче значення емоції не тотожне не корисності. Дезорганізація може бути корисною в певній ситуації (заплакати, щоб вплинути на іншу людину; виявити наполегливість у подоланні труднощів).

1. Загальна характеристика емоцій

Афективний простір особистості не обмежується потягами й емоціями. До нього входять і складніші афективні утворення — почуття. Однак розглядати емоції як нижчі, а почуття — як вищі прояви ефективності було б занадто спрощено. Віддавати емоції тварині, а почуття людині неправомірно. Тільки людині, на думку Ч. Дарвіна, притаманне почуття сорому. Ми вважаємо це почуття виявом переживань, пов'язаних з нашим суб'єктивним ставленням до певних суспільних норм, правил поведінки. Але й тваринам властиве переживання провини. Тож провина — це почуття чи емоція?

Усю розмаїтість людських переживань можна поділити на дві групи: 1. Відображення ситуаційного ставлення людини до певних об'єктів — це емоції. 2. Стійке й узагальнене ставлення до об'єктів — це почуття (Г. С Костюк). Взаємовідношення між емоціями і почуттями діалектичне. Вони співвідносяться як становлення і стале. Почуття потребують для свого виникнення емоцій, але це не кількісне і не часове накопичення емоцій. Емоції — фаза виникнення і визрівання почуттів, момент їхнього перебігу. Почуття є фазою розкриття, виявлення і демонстрації емоцій. Емоції — це ті безпосередні переживання, з яких формується ставлення. Почуття ж — це саме ставлення. Емоції людини знімаються в почуттях, що фіксується в мові людини. Ми промовляємо «почуття страху, маючи на увазі емоцію страху як негативну за знаком. Ми звично, як синоніми, вживаємо слова емоції радості», «радісні емоції», «почуття радості»,, не розрізняючи, що з них емоції, а що почуття. І разом з тим, коли ми чітко усвідомлюємо життєве значення об'єктів, предметів, інших людей для нас, то говоримо про почуття кохання, почуття патріотизму, пов'язані з цілою гамою емоцій, різних за знаком і модальністю. Слід підкреслити таку дуже важливу властивість емоцій, як амбівалентність, тобто поєднання двох протилежних за знаком емоцій в одному почутті. Так, почуття ревнощів складається з емоцій радості та гніву.

Емоції поділяються на прості і складні. Прості зумовлені безпосередньою дією подразників, пов'язаних із задоволенням первинних потреб. Це рівень афективної чутливості —. задоволення, незадоволення на основі органічних потреб. Звичайно такі емоції створюють емоційний тон відчуттів. Складні емоції пов'язані з усвідомленням життєвого значення об'єктів, це — рівень предметних почуттів, вираження в усвідомлених переживаннях ставлення особистості до світу. Ці емоційні переживання опредметнені. Це радість, викликана чимось певним, гнів щодо когось конкретно. Опредметненість дістає свій найвищий вияв у диференціації предметних почуттів залежно від предметної сфери, до якої вони належать. Ці предметні почуття поділяються на інтелектуальні, естетичні та моральні.

У моральних почуттях втілюється ставлення людини до людини й суспільства. Інтелектуальні почуття — подив, цікавість, допитливість, сумнів — засвідчують взаємопроникнення інтелектуальних і афективних моментів. В естетичних почуттях виявляється не лише спрямованість на предмет, а й проникнення в нього. Це специфічне пізнання, яке являє собою проникнення почуттям у власну сутність предмета, це пізнання специфічної якості предмета — краси. Наступний рівень прояву афективного простору особистості — то світоглядні почуття, що виражають найбільш узагальнене ставлення людини до світу, інших людей, до себе самої. Це почуття трагізму, іронії, сарказму.

Розглянуті емоції й почуття подібні до кілець на зрізі зрубаного дерева, що спрямовуються від афективної чутливості до предметних почуттів, емоцій і світоглядних почуттів. Кожний з цих рівнів поглинається наступним, і кожний попередній слугує основою для прояву наступного. Форми прояву афективної сфери органічно вплетені в життя особистості.

Афективна сфера особистості невідривна від розвитку уявлення, уяви, мислення, відчуттів і сприймання. Вона має специфічні прояви, які впливають на ці процеси, і свої особливості. За силою, характером прояву і стійкістю серед емоцій виділяють афекти і настрої.

Афект — це сильне й відносно короткочасне емоційне переживання, що супроводжується різко вираженими руховими та вісцеральними проявами. Афект — особливий тип емоційних процесів, що розвиваються в критичних умовах, коли суб'єкт неспроможний знайти адекватний вихід з небезпечних, травмуючих, найчастіше несподівано виникаючих ситуацій. Афект бурхливо протікає, має значну інтенсивність та найбільш очевидні наслідки своїх проявів, що характеризуються дезорганізацією поведінки і порушенням перебігу психічних процесів (зміна виразу обличчя, дезорганізація моторики, відхилення в мисленні, в розподілі та, стійкості уваги, порушення свідомого контролю над вибором тієї чи іншої дії); для афекту характерні більш примітивні реакції значної інтенсивності на противагу складнішій і культурно зумовленій поведінці. Афект немовби нав'язує суб'єктові стереотипні дії, що являють собою спосіб «аварійного» виходу з ситуації (втеча, заціпеніння, агресія й т. ін.), який склався у процесі біологічної еволюції й виправдовує себе лише в типових біологічних умовах. Зміст і характер афективних проявів може змінюватися під впливом виховання і самовиховання.

Настрій — це загальний емоційний стан, що забарвлює протягом значного часу окремі психічні процеси й поведінку людини.

При розрізненні почуттів за силою виділяють пристрасті як складне психічне явище, у якому тісно переплітаються емоційні, вольові та пізнавальні процеси. Пристрасть — це можливість ідеї постійно, впродовж тривалого часу викликати сильну емоційну реакцію.

Емоції й почуття становлять два види специфічних проявів афективної сфери особистості, пов'язаних з переживанням ставлення її до навколишнього середовища, інших людей, самої себе. Емоції й почуття мають, крім загальних, і свої специфічні характеристики.

2. Головні функції емоції

Як ми бачимо, емоції та почуття тісно пов’язані один з одним. Для свого виникнення і прояву почуття потребують емоцій, тобто емоція – це фаза виникнення і протікання почуттів. А почуття виступають фазою розкриття, виявлення і прояву емоцій. На емоціях, як на безпосередніх переживаннях, формується ставлення.

А почуття і є саме ставленням.

Звернемося тепер до функцій які виконують емоції:

1. функція відображення суб’єктивного відношення людини до оточуючого світу і до самої себе. Емоції завжди суб’єктивні. Таке відображення відбувається у формі безпосередніх переживань, які інформують людину про те , що відбувається , наскільки це корисне для неї, наскільки ефективно відбувається процес задоволення потреб, які існують перешкоди на цьому шляху, тощо.

Таким чином ми можемо назвати функцію відображення сигнальною функцією емоцій.

2. Функція оцінки. Завдяки емоціям відбувається оцінювання поступаючої у мозок інформації. Людина виділяє важливе та корисне у предметах та оточуючому середовищі , при чому це виділення відбувається відносно його суб’єктивної цінності. Наприклад, якщо людині подобається дивитися футбольні матчі, то з безлічі телевізійних програм вона обере саме футбольну гру і це викличе в неї певні емоції.

2. Функція мотивації. Емоції часто виступають додатковим мотивуючим фактором. Так учень може не прийти на урок через те , що незадовільна оцінка на невиконане домашнє завдання приносить йому негативні емоції. А похід у кіно замість школи, призводить до виникнення позитивних переживань в цього учня.

3. Мобілізуюча функція. Емоції виконують мобілізуючу функцію туму, що слідом за сильною емоційною реакцією відбувається активація всіх сил організму. Крім психологічного компоненту емоції включають в себе ще й біологічний компонент який сприяє своєчасній та повноцінній мобілізації організму в екстремальних умовах.

4. Діагностична функція. Не всі мотиви та спонукання до поведінки людина усвідомлює. Іноді має місце недостатня або неадекватна усвідомленість мотивів та спонукань. Наявність певних емоцій може слугувати засобом їх ідентифікації та виявлення зв’язку з потребами .

Важливу роль грають емоції у міжособистісній взаємодії. Емоції особливим чином забарвлюють спілкування, оскільки несуть додаткову інформацію до того, що відбувається. І,що є самим цікавим, емоції дозволяють познайомитися з внутрішнім світом людини, зазирнути в нього.

Сукупність перелічених функцій обумовлює РЕГУЛЯТИВНУ РОЛЬ емоцій у психічному житті людини.Емоції є одним з головних механізмів регуляції психічної діяльності та поведінки людини, які спрямовані на задоволення певних потреб.

Зробимо висновок з усього вище сказаного. Отже, емоції сигналізують про розвиток подій (сприятливий або ні), про ступінь визначеності положення суб”єкта у системі його предметних та міжособистісних відносин. Тобто емоції забезпечують регулювання поведінки в умовах спілкування та діяльності.

Після того як ми з’ясували те,чим є емоції, які вони виконують функції, виникає цілком слушне питання про фізіологічні основи емоцій. Всім відомо, що сильні емоції пов’язані з цілою низкою фізіологічних змін в організмі людини — змінюється робота слинних залоз ( пересихання в роті), змінюється ритм дихання, діяльність серцево-судинної системи, спостерігається потовиділення. При сприйманні людиною якогось явища чи предмету у корі великих півкуль головного мозку виникає процес збудження, який за певних умов розповсюджується і на підкірку. У підкірці знаходяться центри, що управляють діяльністю внутрішніх органів, а це й обумовлює відповідні зміни в організмі. Позитивний емоційний стан підвищує працездатність, знижує втому людини. Позитивні емоційні переживання завжди пов’язані із значним підйомом життєвого тонусу всього організму. Наприклад, легкоатлет, який щойно одержав перемогу у змаганнях, радіє та не відчуває втоми, хоча перемога вимагала від нього чималих зусиль.

Негативні емоційні переживання з такими змінами в організмі людини, які знижують психічну активність, призводять до погіршення діяльності та псування настрою, падає працездатність.

Тобто позитивні емоції сприяють виконанню будь-якої діяльності, а негативні псують навіть незначну та легку справу. Вам, як майбутнім викладачам слід про це пам’ятати та намагатися зробити так, щоб в учнів з навчанням (та у процесі навчання) пов’язувалися лише позитивні емоції.

3. Види емоцій та їх характеристика

Різні дослідники по різному класифікують емоції в залежності від сфери явищ, що визначають їх виникнення.

Одним з найбільш загальних є поділ емоцій ( в залежності від модальності переживання ) на позитивні, негативні та нейтральні.

Пригадуєте, ми вже трохи про них говорили. Тут ще потрібно відмітити, як саме відбувається такий поділ. Якщо певні предмети, явища оточуючого світу відпоповідають нашим потребам,вони викликають в нас позитивне відношення та, відповідно, виникають позитивні емоції. Якщо ж те, що відбувається не відповідає нашим потребам, то виникає негативне відношення та негативні емоції.

Хто може навести приклади емоцій, які виникають при позитивному відношенні людини до чогось?Так, це радість, задоволення,захоплення тощо. А тепер наведіть приклади тих емоцій, які супроводжують негативне відношення людини? Вірно, це огида, невдоволення, смуток, страждання та інші.

Існують й інші класифікації емоцій. Наступний поділ емоцій відбувається за характером впливу на організм. Тут виділяють стенічні та астенічні емоції.

СТЕНІЧНІ ЕМОЦІЇ (від грецького слова “стенос”- сила ) підвищують активність,енергію та життєдіяльність, викликають підйом та бадьорість. Це радість,захоплення, ненависть.

АСТЕНІЧНІ ЕМОЦІЇ (від грецького слова “астенос”- слабкість, безсилля) зменшують активність та енергію людини, пригнічують життєдіяльність. Це пригніченість, смуток, туга.

Деякі емоції можна віднести як до астенічних, так і до стенічних (горе, страх). Все залежить від індивідуальних особливостей людини, зокрема типу нервової системи. Наприклад, бурхлива радість — стенічна емоція, бо викликає в людини приток сил. Тиха радість — астенічна емоція, оскільки розслаблює.

Наступна класифікація є однією з найбільш повних. Вона була розроблена Б.І.Додоновим. У ній виділяють наступні види емоцій:

1.АЛЬТРУІСТИЧНІ ЕМОЦІЇ. Виникають на основі потреби у співпраці, допомозі іншим людям: бажання приносити людям щастя і радість,хвилювання за долю кого-небудь і т.д.

2. КОМУНІКАТИВНІ ЕМОЦІЇ – виникають на основі потреби у спілкуванні. Це почуття симпатій, прихильності, і т.д.

3. ГЛОРИЧНІ ЕМОЦІЇ ( від лат. “слава” ), пов’язані з потребою в самотвердженні і славі : почуття гордості, переваги.

4 ПРАКСИЧНІ ЕМОЦІЇ, що викликаються діяльністю, її змінами, успішністю чи неуспішністю, труднощами здійснення: захоплення роботою, приємна втома, приємне задоволення від того, що справу зроблено.

1. ПУГНІЧНІ ЕМОЦІЇ ( від лат. “боротьба”), визначаються потребою у безпеці, інтересом до боротьби: почуття спортивного азарту, спортивна злість.

2. РОМАНТИЧНІ ЕМОЦІЇ: устремління до всього незвичайного, таємного: почуття містичного, почуття особливої значущості того,що відбувається.

3. ГНОСТИЧНІ ЕМОЦІЇ ( від грецьк. “знання”), пов’язані з потребою в пізнавальній гармонії: бажання проникнути у сутність явищ, подив при зіткненні з проблемою, радість відкриття істини.

4. ЕСТЕТИЧНІ ЕМОЦІЇ, пов’язані з ліричними переживаннями: насолода гармонією і красою об’єкта чи явища, насолода звуками, поетично-споглядальні переживання.

5. ГЕДОНІСТИЧНІ ЕМОЦІЇ пов’язані із задоволенням потреби в тісному та душевному комфорті: насолода приємними фізичними відчуттями – від смачної їжі, тепла, сонця, почуття безтурботності.

6. АКІЗИТИВНІ ЕМОЦІЇ (від. франц. “придбання”) , що породжуються інтересом, тяжінням до накопичень, приємне відчуття від перегляду своїх накопичень.

В структурі особистості ступінь представленості окремих видів емоцій може мати велику кількість додаткових відтінків, форм прояву, може бути індивідуальною.

Психологи нерідко користуються поняттям фундаментальних (базових, первинних) емоцій. Емоція вважається фундаментальною, якщо вона має свій власний механізм виникнення (специфічний внутрішньо детермінований нервовий субстрат), виражається ззовні особливими мімічними чи нервово-мімічними засобами і володіє особливим суб’єктивним переживанням (феноменологічною якістю).

До фундаментальних емоцій відносяться (згідно К.Є. Ізарду)[6,7]:

1. ІНТЕРЕС – позитивна емоція,що мотивує навчання, розвиток навичок та вмінь, творчі устремління.

2. РАДІСТЬ – позитивне емоційне збудження, що виникає при появі можливості досить повно задовольнити актуальну потребу, ймовірність чого до цього моменту була невисокою чи невизначеною.

3. ГОРЕ – емоція зумовлена комплексом причин, пов’язаних з невідтвореними життєвими втратами.

4. ГНІВ. Може викликати бажання покарати, наказати. Може сприяти мобілізації сили, викликати відчуття впевненості у правильності власних дій.

5. ОГИДА – часто виникає разом з гнівом, але має свої власні ознаки і по-іншому переживається. Огида являє собою бажання позбавитись від когось чи від чогось.

6. ПРЕЗИРСТВО — емоція,що відображає втрату іншою людиною чи цілою групою своєї значущості для індивіда, переживання останнім своєї переваги в порівнянні з іншими.

7. СТРАХ – переживання, зумовлене отриманням прямої чи опосередкованої інформації про реальну чи уявну загрозу, очікування невдачі при здійсненні дій, обумовленої ситуацією, що виникла. Вважається , що страх являється однією з найбільших негативних емоцій. Страх може паралізувати людину, а може і мобілізувати її енергію.

8. ПОДИВ – різке підвищення нервової стимуляції, що виникає в наслідок несподіваних подій. Виникнення даної емоції сприяє миттєвій орієнтації всіх пізнавальних процесів на об’єкт, що викликав подив.

9. СОРОМ – виникає як переживання неузгодженості (дійсного чи тільки уявного ) між нормою поведінки і фактичною оцінкою, прогнозування засуджуючої чи різко негативної оцінки оточуючих. Сором мотивує бажання сховатися, зникнути.

10. ПРОВИНА- емоція, схожа на сором, оскільки також виникає у результаті неузгодження очікуваної та реальної поведінки. Однак сором може з’являтися внаслідок будь-яких помилок, вина ж виникає при порушеннях морального чи етичного характеру, при чому в ситуаціях, в в яких людина відчуває особливу відповідальність.

Також деякі автори виділяють в окрему групу інтелектуальні емоції. До інтелектуальних емоцій відносять: сумнів,подив, задоволення, впевненість, здогад. Ці емоції можуть бути як позитивними, так і негативними. Зрозуміло, що інтелектуальні емоції пов’язують з процесом творчості.

Отже, ми розглянули декілька класифікацій емоцій, що дозволило нам не лише познайомитися з ними, а й побачити всю глибину та багатогранність емоційного життя людини. Після цього ми можемо перейти до розгляду почуттів. Нажаль, досить повної класифікації почуттів поки що не існує. Виділяють наступні найбільш загальні види почуттів: моральні, інтелектуальні та естетичні.

Висновки

Питання про емоції — не лише питання про ступінь реакції, яка викликає порушення адаптивної поведінки. Людина як суб'єкт, що пізнає і змінює світ, не байдужа до нього. «Око людського пізнання не сухе, навпаки, зволожене пристрастями і волею» (Ф. Бекон). Людина не безсторонній споглядач подій, вона їх активний учасник.

Емоції — це переживання людиною свого ставлення до того, що її оточує, що вона робить, до інших людей та самої себе.

Тут поняття почуття та емоції використовуються як тотожні, але за змістовним навантаженням воно відрізняються одне від одного. Спочатку дамо визначення емоціям.

Емоції — безпосередні, ситуативні переживання якогось більш-менш постійного почуття. Так, емоція — це не любов, наприклад, до живопису, а той стан захвату, який виникає в людини, коли вона дивиться на витвори цього мистецтва.

Також слід відмітити, що примітивні форми емоцій (страх, гнів, радість тощо) притаманні і вищим тваринам. Але почуття властиві лише людині.

Емоції виникають поруч майже з будь-якою життєдіяльністю та відображають у формі безпосередніх переживань суть та значення подій та явищ. Емоції є одними з головних механізмів внутрішньої регуляції психічної діяльності та поведінки, спрямованих на задоволення певних потреб. Виникнення емоцій причино обумовлене. Причини виникнення емоцій полягають в оточуючому середовищі та знаходяться у відповідності з потребами людини. Зрозуміло, що все, що якимось чином пов’язане із задоволенням потреб людини, викликає різні емоції. Позитивні емоції виникають тоді, коли потреби задовольняються. А якщо щось перешкоджає задоволенню потреб, то виникають негативні емоції.

Список використаної літератури

1. Варій М. Загальна психологія: Підручник для студентів психологічних і педагогічних спеціальностей/ Мирон Варій,; М-во освіти і науки України, Львівський державний університет внутрішніх справ. — 2-е вид., випр. і доп.. — К.: Центр учбової літератури, 2007. — 967 с. — Бібліогр. в кінці розд.

2. Вартанян Г. Эмоции и поведение: збірка/ Г. А. Вартанян, Е.С.Петров,; АН СССР,Ин-т физиологии им. И.П.Павлова. Науч. совет АН СССР и АМН СССР по физиологии. — Л.: Наука, 1989. — 145 с.

3. Ведяев Ф. Мозг, эмоции, здоровье: учбовий посібник/ Федор Ведяев,. — М.: Знание, 1983. — 64 с.

4. Гозман Л. Психология эмоциональных отношений: монографія/ Л. Я. Гозман,. — М.: Изд-во МГУ, 1987. — 174 с.

5. Зелінська Т. Практикум із загальної психології: Навчальний посібник/ Тетяна Зелінська, Світлана Воронова, Ангеліна Хурчак,. — К.: Каравела, 2006. — 214 с.

6. Изард Кэррол Е. Эмоции человека: [Пер. с англ.]/ Кэррол Е. Изард,; Под ред. Л. Я. Гозмана, М. С. Его-ровой,; Вступ. ст. А.Е. Ольшанниковой. — М.: Изд-во МГУ, 1980. — 439 с.

7. Изард К. Психология эмоций: монографія/ Кэррол Изард,; Пер. с англ. А.Татлыбаева. — СПб.: Питер, 1999. — 460 с.

8. Психология эмоций: Тексты/ Под ред. В. К. Вилюнаса, Ю. Б. Гиппенрейтер; Вступ. ст. В. К. Вилюнаса. — М.: Изд-во МГУ, 1984. — 287 с.