Вступ.

1. Поняття винаходу.

2. Об'єкти винаходів і їхні ознаки.

3. Патентування винаходів.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

З проголошенням в Україні курсу на створення ринкової економіки найважливішим стимулом активізації господарської діяльності стає конкуренція, направлена на включення в цей процес об'єктів промислової власності — важливого інструменту технологічного і економічного розвитку держави.

З визнанням об'єктів промислової власності як товару зростає інтерес до питань оформлення прав на об'єкти промислової власності та їх використання. Сьогодні ці питання набувають великого значення у комерційній, підприємницькій, виробничій і зовнішньоекономічній діяльності підприємств усіх форм власності.

Чинне законодавство, яке діє в Україні з 1994 року, створює сприятливі умови для забезпечення правового регулювання відносин, що виникають у зв'язку із створенням, правовою охороною, використанням та захистом прав на об'єкти інтелектуальної власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, топографії інтегральних мікросхем та ін.).

Усвідомлюючи важливість більш, широкого роз'яснення правових норм щодо об'єктів промислової власності, Державне патентне відомство України підготувало серію видань під назвою «Інтелектуальна власність в Україні», яка має на меті допомогти тим, хто бажає одержати права на об'єкти промислової власності як в Україні, так і в іноземних державах та знати свої права і обов'язки, щоб скористатися ними для захисту своїх законних інтересів як власників охоронних документів на об'єкти промислової власності.

1. Поняття винаходу

Винахід — це технологічне (технічне) вирішення у будь-якій галузі суспільно-корисної діяльності, що відповідає вимогам патентоздатності, тобто є новим, має винахідницький рівень і придатне для використання.

Отже, законодавство не обмежує поле винахідницької діяльності певною технологічною галуззю.

Винахід вважається патентоздатним, якщо він є новим, має винахідницький рівень та є придатним до промислового використання.

Винахід є новим, якщо його сутність не відома з рівня техніки. Такий рівень щодо заявленої пропозиції визнається за всіма видами інформації, загальнодоступними в Україні та за кордоном до дати пріоритету винаходу. Це означає, що до дати пріоритету заявки сутність цього або тотожного рішення не була розкрита ні в Україні, ні за кордоном для невизначеного кола осіб настільки, що стало можливим його використання. Бувають випадки, коли новатор самостійно вирішує певні задачі. Інколи виявляється, що така задача вже вирішена, але відомості про це ще не дійшли до винахідника. Винахід повинен давати нове технічне рішення, не відоме сучасному рівню техніки. Тому не може бути визнана винаходом пропозиція, описана у вітчизняній чи зарубіжній літературі або впроваджена у виробництво в Україні чи за її межами.

Не визнається винаходом пропозиція, на яку вже подано заявку або видано авторське свідоцтво чи патент. Причому не має значення, де видано авторське свідоцтво чи патент — в Україні чи за кордоном. Новизна пропозиції втрачається, коли відомості про її сутність розголошені іншим шляхом до її заявки і роблять можливим її використання третіми особами. Тому автор пропозиції, що може бути визнана винаходом, а також інші особи, які мають відношення до пропозиції, повинні уникати будь-якого розголошення змісту пропозиції до її заявки. Це має значення не лише для автора, а й для держави. У разі розголошення суті пропозиції до її заявки, хоча б і самим автором, останній втрачає право на одержання охоронного документа, оскільки держава не може гарантувати охорону такої пропозиції. У цьому випадку втрачається можливість патентування пропозиції за кордоном і вона може бути використана іноземними особами без будь-якого дозволу і без виплати винагороди за її використання.

Проте з цього загального правила Законом встановлений важливий виняток. Якщо сам винахідник чи особа, яка одержала інформацію про винахід від винахідника прямо чи опосередковано, виявлять цю інформацію, але не раніше як за 12 місяців до дати подання заявки, то таке розкриття інформації про винахід не впливає на визнання його патентоздатності. Тобто новизна пропозиції не втрачається.

Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця його сутність не випливає з рівня техніки. Винахідницький рівень свідчить передусім про творчий характер пропозиції. Хоча в Законі про це прямо не йдеться, але це випливає з його змісту. Винахід — це винайдення, відшукання рішення, якого фахівець не знає. Це рішення істотно відрізняється від подібних відомих рішень (прототипів) такими ознаками чи перевагами, що роблять доцільним його використання[7, c. 126-128].

Винахідництво — це творчий пошук, створення нового пристрою, технології, матеріалу тощо. Про це йдеться в Законі: право авторства на винахід належить громадянинові, який створив винахід. Тому не вважається винаходом запозичення відомого рішення, перенесення і використання позитивного досвіду, хоча ці заходи можуть бути дуже ефективними. У них немає творчого процесу, самого винахідництва. Проте одного творчого характеру для визнання за пропозицією винахідницького рівня ще не достатньо. Може мати місце творчість, а підстав для визнання її результатів винаходом не буде. Пропозиція має творчий характер, але не відповідає вимогам патентоздатності. Вона визнається такою, що має винахідницький рівень, якщо порівняно з рішеннями, відомими в науці й техніці на дату пріоритету, пропозиція характеризується новою якістю, перевагами, які позитивно вирізняють її від відомих рішень. Винахідницьким рівнем відзначаються, зокрема, пропозиції, що відкривають нові галузі техніки, нові напрями у суспільному виробництві, медицині, сільському господарстві або створюють нові види цінних матеріалів, машин, виробів, ліків тощо. Винахідницьким рівнем відзначаються пропозиції, що істотно поліпшують умови і безпеку праці, а також саму продукцію, вироблену на основі даної пропозиції.

Винахід є придатним для використання. У Законі йдеться про промислове використання, але з подальшого тексту випливає, що використання може мати місце не тільки у промисловості, а й у сільському господарстві, у системі охорони здоров'я, оборони, транспорту та інших галузях народного господарства. У цій нормі Закону (п. 1 ст. 7) йдеться про два аспекти поняття «промислова придатність»:

1) галузі застосування винаходу;

2) технічна можливість використання винаходу.

Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» в ст. 6 п. 2 визначає об'єкти винаходу. Ними можуть бути:

— продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин тощо);

— спосіб;

— застосування раніше відомого продукту чи способу за новимпризначенням.

Отже, поняття «винахід» є об'єктом цивільного права, права інтелектуальної власності, результатом інтелектуальної діяльності. У свою чергу винахід, як результат технічної творчості, може стосуватися різних сфер діяльності людини, але всі вони згруповані у дві групи: продукти або способи. У даному разі результатом винахідницької діяльності є об'єкт у вигляді продукту або способу. Третій об'єкт винаходу, власне, не є новим об'єктом, а використанням уже відомого об'єкта за новим призначенням[10, c. 137-139].

Об'єктами винаходу не можуть бути, тобто винахідницькі рішення не можуть стосуватися: відкриттів, наукових теорій та математичних методів; методів організації та управління господарством; планів; умовних позначень, розкладів, правил; методів виконання розумових операцій; комп'ютерних програм; результатів художнього конструювання; топологій інтегральних мікросхем; сортів рослин і порід тварин.

Зазначені об'єкти не можуть визнаватися винаходами або через свої специфічні особливості, або тому, що деякі з них є об'єктами інших результатів інтелектуальної діяльності, наприклад, програми для комп'ютерів, результати художнього конструювання, компонування інтегральних мікросхем, сорти рослин і породи тварин. Закордонне патентування будь-якого об'єкта промислової власності доцільне тоді, коли є повна впевненість у тому, що на запатентований об'єкт буде попит у країні патентування. Тому перед патентуванням того чи іншого об'єкта необхідно ретельно вивчити кон'юнктуру ринку в країні патентування. Має бути повна впевненість у тому, що об'єкт чи виріб, заснований на ньому, будуть мати попит у країні патентування. Якщо такої впевненості немає, то патентування в цій країні недоцільне. Наприклад, якщо в Україні буде створено винахід, що стосується металургії, то такий винахід доцільно патентувати у тих країнах, де розвинена металургійна промисловість або де вона перебуває у процесі становлення. У тих країнах, де металургійна промисловість відсутня, патентування такого винаходу недоцільне.

Другим чинником, що зумовлює потребу патентування того чи іншого об'єкта в тій чи іншій країні, є договір на поставку до цієї країни промислових виробів, у яких використані об'єкти промислової власності або які виготовлені на основі зазначених винаходів, корисних моделей, промислових зразків тощо. Слід зазначити, що в одному виробі можуть бути використані кілька винаходів, корисних моделей чи промислових зразків, особливо, коли йдеться про поставку великомасштабних об'єктів. Наприклад, новітній танк останньої конструкції може містити численні винаходи, корисні моделі і промислові зразки та інші об'єкти промислової власності[3, c. 116-118].

2. Об'єкти винаходів і їхні ознаки

Об'єктом винаходу може бути:

• продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо);

• процеси (спосіб);

• нове застосування відомого продукту чи процесу.

Об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою.

1. Пристрій (конструкція, виріб) з такими ознаками:

• наявність конструктивного (-их) елементу (-ів);

• наявність зв'язків між елементами;

• взаємне розташування елементів;

• форма виконання елементу (ів) або приладу в цілому, в тому числі, геометрична форма;

• форма виконання зв'язку між елементами;

• параметри і інші характеристики елементу (-ів) і їхній взаємозв'язок;

• матеріал, з якого виконаний елемент (-и) або прилад у цілому, середовище, що виконає функцію елементу.

2. Спосіб (процеси виконання дій над матеріальним об'єктом) з такими ознаками:

• наявність чинності або сукупності дій;

• порядок виконання таких дій у часі (послідовно, водночас, у різноманітних комбінаціях і т. п.);

• умови здійснення дій, режим, використання речовин (вхідної сировини, реагентів, каталізаторів тощо), приладів (пристроїв, інструментів, обладнання тощо), штамів мікроорганізмів, культур кліток рослин і тварин.

3. Речовина — індивідуальні сполучення (до яких також умовно віднесені високомолекулярні сполучення і об'єкти генетичної інженерії — плазміди, вектори, рекомбінатні молекули і фрагменти нуклеїнових кислот), композиції (склад, суміші, розчин, сплав тощо), продукти ядерного перетворення.

Для характеристики індивідуальних сполучень використовуються такі ознаки:

• для низькомолекулярних сполучень якісний склад (атоми певних елементів), кількісний склад (число атомів кожного елементу), зв'язок між атомами і взаємне їхнє розташування в молекулі, висловлені хімічною структурною формулою;

• для індивідуальних сполучень з невстановленою структурою (антибіотики, нативні ферменти, моноклональні антитіла) і для об'єктів генетичної інженерії (плазмід, векторів, рекомбінатних молекул нуклеїнових кислот) — фізико-хімічні і інші характеристики (в тому числі ознаки засобу отримання), що дозволять їх ідентифікувати;

• для високомолекулярних сполучень — хімічний склад і структура однієї ланки макромолекули, структура макромолекули в цілому (лінійне, розгалужене), періодичність ланок, молекулярна маса, молекулярно-масовий розподіл, геометрія і стереометрія макромолекули, її кінцеві і бокові групи.

Для характеристики композицій використовуються такі ознаки:

• якісний (інгредієнти) склад;

• кількісний (зміст інгредієнтів) склад;

• структура інгредієнтів;

а для невстановленого складу:

• фізико-хімічні, фізичні і утилітарні властивості;

• ознаки отримання.

Для характеристики речовин, отриманих шляхом ядерного перетворення, використовуються такі ознаки:

• якісний склад або ізотопний склад елемента;

• кількісний склад (число протонів і нейтронів);

• основні ядерні характеристики (період піврозпаду, тип і випромінюванняенергії для радіоактивних ізотопів).

4. Штам мікроорганізму культури кліток рослин і тварин (індивідуальні штами, консорціуми мікроорганізмів, культури кліток рослин і т. і.) з різноманітними ознаками для їхніх характеристик

Штами мікроорганізмів — спадково однорідні культури профілактичних бактерій, вірусів, водоростей і ін., які продукують корисні речовини або використовуються безпосередньо. Штами застосовуються з лікувальною, профілактичною метою як стимулятори розвитку рослин, тварин і т. ін. Створення штамів припускає відшукання потрібного середовища для мікроорганізмів, оптимального температурного режиму, виявлення засобів, сприятливих для їхнього зростання і збереження. Об'єктом цього виду винаходу є колонія живих мікроорганізмів.

5. Застосування відомих раніше пристрою, способу, речовини, штаму за новим призначенням (використання в іншому застосуванні для задоволення суспільної потреби).

Наприклад, цанги, що широко застосовуються в машинобудуванні, знайшли застосування в спінінгах, цангових олівцях, у системах управління як штекери тощо[4, c. 96-98].

Заявка на винахід повинна стосуватися одного або групи винаходів, пов'язаних єдиним винахідницьким задумом (вимога єдиності винаходу). Заявка на корисну модель повинна стосуватися однієї корисної моделі (вимога єдності корисної моделі).

Вимога єдності винаходу визнається дотриманою, якщо:

• Заявка відноситься до одного об'єкта винаходу (ОВ), тобто до одного пристрою, засобу, речовини, штаму мікроорганізму, культури кліток рослин і тварин або застосуванню відомого раніше пристрою, засобу, речовини, штаму за новим призначенням;

• Заявка відноситься до одного ОВ, з розвитком і/або уточненням застосування до передбачених заявником приватних випадків його виконання і/або використання, що не приведе до заміни або виключення одного або декількох ознак, достатніх в усіх випадках, на що поширюється необхідний об'єм правової охорони;

• Заявка відноситься до групи винаходів, зокрема:

— до ОВ, один з яких передбачений для отримання (виготовлення) іншого (наприклад, пристрій, речовина або штам і спосіб його отримання, виготовлення);

— до ОВ, один з яких призначений для здійснення іншого (наприклад, спосіб і пристрій для реалізації способу);

— до ОВ, один з яких призначений для використання в другому (другого) (наприклад, спосіб і речовина, призначена для використання в способі);

— до ОВ одного виду, однакового призначення, що забезпечують отримання одного і того же технічного результату принципово однім і тим же шляхом (варіанти виконання)[8, c. 219-220].

3. Патентування винаходів

Відповідно до Закону винахід — технологічне (технічне) вирішення, що відповідає умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню і промислової придатності).

Секретний винахід це винахід, що містить інформацію, віднесену згідно із Законом України "Про державну таємницю" до державної таємниці.

Службовий винахід — винахід, створений працівником:

у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи дорученням роботодавця — особи, яка найняла працівника за трудовим договором (контрактом), — за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачене інше;

з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця.

До службових обов'язків відносяться обов'язки, що зафіксовані в трудових договорах (контрактах), посадових інструкціях функціональні обов'язки працівника, що передбачають виконання робіт, які можуть привести до створення винаходу (корисної моделі).

Дорученням роботодавця є видане працівникові у письмовій формі завдання, яке має безпосереднє відношення до специфіки діяльності підприємства або діяльності роботодавця і може привести до створення винаходу (корисної моделі);

Право на винахід охороняється державою і засвідчується патентом.

Патент (патент на винахід, деклараційний патент на винахід, патент на секретний винахід, деклараційний патент на секретний винахід) — охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство та право власності на винахід.

Патент (деклараційний патент) України на винахід (на секретний винахід) діє тільки на території України.

Строк дії патенту України на винахід становить 20 років від дати подання заявки.

Строк дії деклараційного патенту на винахід становить 6 років від дати подання заявки.

Строк дії патенту на винахід, об'єктом якого є лікарський засіб, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин тощо, використання якого потребує дозволу відповідного компетентного органу, може бути продовжено за клопотанням власника цього патенту на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки та датою одержання такого дозволу, але не більше ніж на 5 років.

Строк дії патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід дорівнює строку засекречування винаходу, але не може бути довшим від визначеного за Законом строку дії охорони винаходу.

Правова охорона надається винаходу, що не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності, тобто якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним.

Об'єктом винаходу може бути:

• продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин);
• спосіб;
• застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням.

Право на одержання патенту має:

• винахідник;
• роботодавець (якщо винахід є службовим);
• правонаступник винахідника або роботодавця[2, c. 134-136].

Патент на винахід надає його власникові виключне право використовувати винахід за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів, та забороняти його використання всім іншим особам без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається відповідно до Закону порушенням прав, що надаються патентом.

Виключні права власника патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід обмежуються Законом України "Про державну таємницю" і відповідними рішеннями Державного експерта з питань таємниць.

Права, що випливають з патенту, діють від дати публікації відомостей про його видачу.

Права, що випливають з патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід, діють від дати внесення інформації про нього до Державного реєстру патентів і деклараційних патентів України на секретні винаходи.

Особа, яка бажає одержати патент на винахід і має на це право (заявник), подає заявку на його видачу до Державного підприємства "Український інститут промислової власності" (Укрпатент), який здійснює приймання, розгляд та проведення експертизи заявок.

Заявку подають безпосередньо до Укрпатенту або надсилають на його адресу: вул. Глазунова, 1, м. Київ-42, 01601, Україна.

Вимоги до складу й оформлення матеріалів заявки, поданню заявки визначені "Правилами складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель", затверждені наказом Мiнiстерства освiти i науки України вiд 22 січня 2001 року № 22, зареєстровані в Міністерстві юстиції України за № 173/5364 від 27.02.2001 (далі Правила) і є обов'язковими для заявників. За наявності кількох заявників, один із них може бути призначений іншими заявниками як спільна довірена особа (спільний представник).

За дорученням заявника заявку може подати представник у справах інтелектуальної власності (патентний повірений), зареєстрований відповідно до "Положення про представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного)", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.94 за № 545 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.1997 за № 938 із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2001 за №996 або інша довірена особа.

Іноземні особи та особи без громадянства, які проживають чи мають постійне місцезнаходження поза межами України, реалізують свої права, зокрема, право на подання заявки, тільки через патентних повірених, якщо інше не передбачено міжнародними угодами.

Так, згідно з угодами про співробітництво у сфері охорони промислової власності між Урядом України та Урядами Російської Федерації і Республіки Білорусь, громадяни та юридичні особи, які проживають чи мають постійне місце проживання в цих державах, мають право подавати заявки безпосередньо до Укрпатенту.

Якщо до складу заявників входить фізична особа, яка проживає на території України чи юридична особа, яка має постійне місцезнаходження на території України, то заявку може бути подано без залучення патентного повіреного за умови зазначення адреси для листування в Україні.

Заявка — це сукупність документів, необхідних для видачі патенту України на винахід.

Заявка повинна стосуватися одного або групи винаходів, пов'язаних єдиним винахідницьким задумом (вимога єдиності винаходу).

Заявка складається українською мовою і повинна містити:

• заяву про видачу патенту України на винахід;
• опис винаходу;
• формулу винаходу;
• креслення (якщо на них є посилання в описі);
• реферат.

Форма заяви наведена у Додатку до Правил.

До заявки додають документ, що підтверджує сплату збору за подання заявки. Таким документом є копія платіжного доручення на перерахування збору з відміткою установи банку або квитанція (форма №042005). Терміни і порядок сплати зборів за подання заявки, а також їх розміри зазначені у "Про затвердження Порядку сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності", що затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року № 1716 (далі — Положення).

Cтрок подання документа про сплату збору за подання заявки може бути продовжений, але не більше ніж на 6 місяців (ч.11 ст.12 Закону). Клопотання про продовження пропущеного строку разом із документом про сплату збору за продовження строку повинно надійти до Укрпатенту не пізніше ніж через 6 місяців після закінчення строку.

Якщо заявник згідно з чинним законодавством України має пільги у сплаті зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, то до заявки додається клопотання про надання пільги та завірена копія документа, що підтверджує право на пільгу. Копію подають до кожної заявки.

Якщо заявку подають через патентного повіреного або іншу довірену особу, то до заявки слід додати видану заявником довіреність (копію довіреності), що засвідчує його (її) повноваження.

Якщо заявка подається відповідно до Паризької конвенції з охорони промислової власності і заявник бажає скористатися правом конвенційного пріоритету, то він має додати до заявки такі документи: заяву про пріоритет із посиланням на дату подання й номер попередньої заявки, поданої до відповідного органу держави — учасниці Паризької конвенції; копію попередньої заявки, засвідчену зазначеним органом. Ці документи мають бути подані до Укрпатенту разом із матеріалами заявки або не пізніше встановленого Законом строку.

Таким чином, право власності на винахід (корисну модель), що засвідчується охоронним документом — патентом, надає його власникові повноваження, подібні тим, що і право власності на будь-який об'єкт, що чинним законодавством визначений як товар, і тому може бути об'єктом будь-яких цивільних правових дій[1, c. 214-218].

Висновки

Винахід (рос. изобретение, англ. invention, нім. Erfindungf) — технічне рішення, що є новим, корисним у господарській діяльності і може бути практично застосоване. Визнаний офіційними експертами винахід може отримати правову охорону від держави і стати об'єктом промислової власності, що засвідчується особливими правоохоронним документом, який має назву

Винаходом може бути пристрій, спосіб, речовини, застосування пристроїв за новим раніше невідомим призначенням, штами мікроорганізмів, культура клітини рослин і тварин.

Винахід вважається патентоздатним, якщо він є новим, має винахідницький рівень та є придатним до промислового використання.

Винахідники можуть керуватися бажанням винайти або створити щось нове та краще, звичайним альтруїзмом або комерційними інтересами. Винахід може бути і результатом комбінування цих мотиваційних факторів. Однак незважаючи на фактори мотивації винахідника, без комерціалізації, тобто виробництва товарів та послуг із використанням винаходу, останній буде приречений на існування на рівні теоретичної розробки. З метою сприяння комерціалізації винахідники об'єднуються у асоціації, інноваційні центри та бізнес-інкубатори, що надають їм необхідне тренування підприємницьких здібностей, консультаційну допомогу та економічні ресурси, яких у приватних винахідників зазвичай недостатньо. Дослідницькі центри великих корпорацій працюють за іншим принципом, вони наймають талановитих науковців, котрі мають винахідницький потенціал і забезпечують цих працівників регулярним прибутком в обмін на передачу усіх майнових прав на винахід.

Список використаної літератури

1. Інтелектуальна власність в Україні : Проблеми теорії і практики/ Ред.: Ю.С. Шемшученко.-К., 2002. -422 с.

2. Інтелектуальна власність в Україні : Нормативна база/ Укл. О. М. Роїна. -К.: КНТ, 2003. -438 с.

3. Інтелектуальна власність: Словник-довідник : У 2 т./ Ред. О.Д. Святоцький; Державне патентне відомство України. -К. : Ін Юре. -2000

4. Дахно І. Право інтелектуальної власності : Навчальний посібник. -К.: Либідь, 2002. -199 с.

5. Захист прав на об'єкти промислової власності/ Держ. патентне відомство України; За ред. В.Л.Петрова . -К.: Б.в., 1999. -28 с.

6. Интеллектуальная собственность : Словарь-справочник/ Под общ. ред. А. Д. Корчагина и др.. -М.: ИНФРА-М, 1995. -112 с.

7. Мікульонок І. Основи інтелектуальної власності : Навчальний посібник. -К.: ІВЦ "Видавництво "Політехніка" НТУУ "КПІ": Ліра-К, 2005. -230 с.

8. Охорона промислової власності в Україні/ Акад. правових наук України. Ін-т інтелектуальної власності і права; За ред. О.Д.Святоцького, В.Л.Петрова; Передм. В.Я.Тацій. -К.: Вид. Дім "Ін Юре", 1999. -397 с.

9. Підопригора О. Законодавство України про інтелектуальну власність. -Харків: Консум, 1997. -190 с.

10. Підопригора О. Право інтелектуальної власності України : Навчальний посібник для студ. юридичних вузів і фак. ун-тів. -К.: Юрінком Інтер, 1998. -333 с.