Вступ

Естетична привабливість товару є одним з тих чинників, які впливають на рішення споживача надати перевагу одному виробу перед іншим. Особливо це стає помітним в тих випадках, коли асортимент товарів, що виконують однакову функцію, розташований близько один від одного. У цьому випадку, коли технічні характеристики різних продуктів, що пропонуються різними виробниками, є порівняно однаковими, зорова привабливість, звичайно із врахуванням ціни, буде визначати вибір споживача.

Правова охорона промислових зразків виконує, таким чином, важливу функцію охорони однієї з розпізнавальних властивостей, завдяки яким виробники досягають успіху на ринку. При цьому, винагороджуючи розробника за працю, яка призвела до виготовлення промислового зразка, правова охорона є стимулом до вкладання коштів, що сприяють поліпшенню зовнішнього виду товарів. Саме сприятливі умови правової охорони об’єктів інтелектуальної власності, в тому числі і промислових зразків, сприяють підвищенню виробництва. Зважаючи на вищевикладене є доцільним проведення історичного аналізу нормативно-правових актів щодо охорони прав на промислові зразки.

Тему охорони прав та патентування промислових зразків досліджувало чимале коло фахівців у галузі інтелектуальної власності та авторського права, а саме В. В. Гривняк, І. І. Дахно, Л. М. Жемчужникова, А. Д. Святоцька.

Багато дизайнерів плідно працюють, створюючи фірмові стилі, торгівельні марки, розробляючи промислові знаки: емблеми, етикетки, пакування, конфігурацію шрифтів, нові меблі, машини та інше – не замислюючись, що це може приносити додатковий фінансовий зиск, якщо оформити право власності на всі ці інтелектуальні здобутки.

1. Поняття та природа промислового зразка

Об’єкт творчості, який відображає сутність промислового зразка, з’являється лише з розвитком промисловості й використання моделей виробів, які тиражувались. Сформувався індивідуальний об’єкт, який не можна вже було віднести до „чистого мистецтва”, твори якого вважались проявом інтуїції, натхнення, а тому охоронялись нормами авторського права. І хоча цей новий об’єкт творчості мав своїм джерелом мистецтво, — він утілювався у предметному середовищі, яке має практичне значення, та втратив ексклюзивність, притаманну об’єкту авторського права.

Оскільки розробка зовнішнього вигляду промислового виробу вимагала не тільки майстерності, знань, а й значних фінансових та матеріальних ресурсів, у промисловців виникла заінтересованість у юридичній охороні. Оскільки ініціатива виходила від промисловців, то і звертались не в органи, що займались авторським правом, а до промислових міністерств. Звідси, в більшості країн охорона оригінального зовнішнього вигляду промислових виробів традиційно здійснювалась на підставі реєстрації, що притаманне патентному, а не авторському праву [4, с. 51].

На міжнародному рівні промисловий зразок було віднесено до об’єктів охорони промислової власності з прийняттям Паризької конвенції з охорони промислової власності. [6, с. 45] Але Конвенція не визначила дефініції промисловий зразок і віднесла до компетенції країн-учасниць обрання способів та методів охорони.

Зазначимо, що в законодавчих актах різних країн, які регулюють правову охорону промислових зразків, та в науковій літературі спостерігається відсутність підходів до розуміння поняття „промисловий зразок”, хоча все ж найбільш розповсюдженим у міжнародному законодавстві і в науковій літературі є погляд на цей об’єкт як на вирішення зовнішнього вигляду виробу, яке має власну цінність.

Для визначення поняття промислового зразка як правової категорії й об’єкта правової охорони, уявляється необхідним з’ясувати його природу як результату творчої діяльності. Теорія зобов’язана поряд з юридичними ознаками виявити ті матеріальні фактори, що визначають певне явище та є об’єктивною основою його правового конструювання .

Визначаючи природу промислового зразка, на нашу думку, доцільно дослідити ті об’єкти творчої діяльності людини, які проявляються у „формі” виробу. До них відносяться дизайнерські рішення та твори прикладного мистецтва.

Несвідомий дизайн – явище таке ж давнє, як і прикладне мистецтво, але дизайн у сучасному якісно новому розумінні з’являється тільки у 19 столітті [6, с.50].

Промисловий зразок є результатом художньо-конструкторського рішення виробу, візуально виявлений в його зовнішньому вигляді. Послідовність викладення суттєвих ознак промислового зразка в переліку підпорядковано логіці художньо-конструкторського рішення виробу, естетичні і/або ергономічні особливості зовнішнього вигляду якого є предметом правової охорони.

Новий і оригінальний зовнішній вигляд виробу забезпечується творчим методом художнього конструювання (дизайну) за рахунок проектних рішень, які змінюють: композицію (склад і взаємне розташування основних формоутворюючих елементів); форму елементів композиції (для об`ємних зразків); їх конфігурацію (для площинних промислових зразків); пластику (подробиці форми); орнамент (графічне рішення); колористичне рішення (у зв’язку з фактурою).

Ця послідовність складання переліку суттєвих ознак виявляє суть зразка, естетичний зміст художньо-конструкторського рішення, яке може бути об’єктом уваги заявника [2, с. 11].

Розглядаючи промисловий зразок як один з результатів творчої діяльності особи, слід погодитись, що з моменту його створення у автора виникає право авторства — ніхто не може привласнити собі авторство на створений ним промисловий зразок. Це право виникає та забезпечується не на підставі норм, які регулюють права інтелектуальної власності, а, на мою думку, тому що таке право авторства є одним з природних прав людини і забезпечується нормами Конституції України, котрі встановлюють, що кожен громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; кожному гарантується захист авторських прав, моральних та матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами творчої діяльності [7, с.17].

Оскільки промисловий зразок створюється за рахунок творів художнього конструювання або творів декоративно-прикладного мистецтва, то з моменту створення цих об’єктів авторського права на них виникає право авторства. Втім, розглядаючи промисловий зразок як об’єкт, право інтелектуальної власності на який засвідчується патентом, можна говорити про спеціальне право.

2. Кваліфікаційна експертиза промислового зразка

Законодавство різних країн світу містить різноманітні вимоги про  порядок проведення експертизи заявки.

Експертиза є найважливішим елементом в механізмі отримання патенту. Сьогодні у світі існує 3 системи експертиз: явочна (реєстраційна); перевірочна (дослідницька); відстрочена (відкладена).

Експертиза заявки на промисловий зразок  врегульована Законом України «Про охорону прав на промисловий зразок» і правилами проведення експертизи заявки на промисловий зразок.

При встановленні дати подачі заявки і за наявності документа про сплату мита Держдепартамен ІВ здійснює експертизу заявки за формальними ознаками, у ході якої встановлюється дата подачі заявки; чи відноситься заявлений об’єкт до об’єктів правової охорони; встановлення пріоритету; відповідність заявки вимогам єдності і закону; перевіряється наявність документа про сплату мита.

Якщо до заявки не прикладений документ про сплату мита, то про це повідомляєтся заявнику. За необхідності у Держдепартаменті ІВ можуть додаватися доповнення і зміни до заявки протягом двох місяців від дати одержання сповіщення. Під час проведення експертизи заявки на промисловий зразок здійснюється перегляд усіх заявок, що надійшли до дати подачі розглянутої заявки з метою виключення видачі охоронного документа на тотожний промисловий зразок. Якщо фотографії загального вигляду не відображають усі  суттєві ознаки  промислового зразка (неправильно вибрано ракурс, фон чи присутні відблиски, тіні, сторонні предмети тощо), що не дає повного уявлення про заявлений об’єкт, то заявнику надсилається сповіщення з пропозицією виправити недоліки згідно з указаними зауваженнями або доповнити комплект документів необхідними фотографіями. У разі відсутності в описі промислового зразка будь-якого розділу або достатніх відомостей у кожному з розділів опису заявнику надсилається сповіщення із зазначенням невідповідностей і один примірник опису для доопрацювання. Якщо заявником подано додаткові матеріали, то в процесі експертизи з’ясовується, чи не виходять вони за межі розкритої в поданій заявці суті промислового зразка.

Додаткові матеріали виходять за межі розкритої  в поданій заявці суті промислового зразка, якщо вони містять нові суттєві ознаки. Додаткові матеріали в частині, що виходить за межі розкритої у поданій заявці суті промислового зразка, не беруться до уваги під час розгляду заявки і можуть бути оформлені заявником як самостійна заявка.

За ініціативою заявника під час проведення експертизи до заявки можуть бути внесені виправлення і уточнення. Ці виправлення і уточнення не враховуються, якщо вони надійшли до Укрпатенту від дати одержання заявником рішення про видачу патенту або рішення про відхилення заявки.

Якщо заявка пройшла експертизу з позитивним результатом, прийметься рішення про видачу патенту на промисловий зразок.

У випадках незгоди заявника з рішенням експертизи про відмову у видачі патенту в ряді країн проводиться повторна експертиза (перевірочна) заявки.

У деяких країнах, в тому числі в Україні, при незгоді заявника з рішенням експертизи подається скарга в апеляційний орган патентного відомства. Найбільш поширеними підставами для подачі скарги є:

— відмова у видачі патенту;

— відмова внести зміни  та виправлення в документи заявки або інші документи .

Скарга може подаватися тільки у відношенні одного патенту або однієї заявки і повинна містити чітке обґрунтування неправомірності дій Держслужби ІВ. Скарга (заперечення) розглядаються Апеляційною палатою Держслужби ІВ.

Заперечення викладається в письмовій формі українською мовою і повинно бути підписано апелянтом або його представником. Додатки до заперечення можуть бути викладені українською або російською мовою. Якщо ці додатки викладені іншою мовою, то апелянт має подати їх переклад на українську або російську мову за десять днів до початку апеляційного засідання. В іншому разі вони не беруться до уваги.

Висновки

Отже, промисловий зразок – це художнє оздоблення або естетичний компонент виробу. Зразок може містити об’ємні елементи, такі як форма або рельєф поверхні виробу, або елементи в межах однієї площини, такі як малюнок, лінії або колірне виконання.

Промислові зразки застосовуються відносно самих різних промислових виробів і творів ремісничої творчості, таких як прилади і медичне устаткування, годинник, ювелірні вироби та інші предмети розкоші, кухонне начиння, побутові електроприлади, транспортні засоби, архітектурні об’єкти (малі архітектурні форми — в Україні), малюнки на тканині і предмети дозвілля.

Для забезпечення охорони відповідно до національного законодавства більшості країн промисловий зразок повинен бути привабливим на вигляд. Це означає, що промисловий зразок має перш за все естетичну природу і не припускає охорони яких-небудь технічних властивостей виробу, частиною якого він є.

Згідно Закону України, об’єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Механізм правового регулювання правовідносин у сфері охорони прав на промислові зразки потребує негайного удосконалення шляхом прийняття сучасної концепції розвитку інтелектуальної власності в Україні, яка б врахувала всю систему елементів адміністративно-правового регулювання охорони прав на промислові зразки. Система охорони інтелектуальної власності повинна бути зміцнена ефективною системою захисту прав, що має відповідну нормативно-правову базу та інфраструктуру, укомплектовану необхідною кількістю фахівців з відповідною підготовкою і досвідом;

Список використаної літератури

1. Основи інтелектуальної власності – К.: Юридичне видавництво “Ін Юре”, — 1999. – 578 с.
2. Алексеева О.Л. Эволюция законодательства России о промышленных образцах. / О.Л. Алексеева. // Патенты и Лицензии. — №12. – 2004. – С. 44 — 55
3. Лало В.М. До історії становлення державної системи охорони промислової власності України. / В.М. Лало, А.М. Ферчук // Інтелектуальна власність – № 6. – 2005. – С.11-17
4. Макода В.Є. Правова охорона промислових зразків в Україні: дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Макода Володимир Євгенович. — К., 2001. – 190с.
5. Інтелектуальна власність в Україні: Проблеми теорії і практики/ Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького, НАН України, Ужгородський державний ін-т інформатики, економіки і права; Ред.: Ю.С. Шемшученко, Ю.Л. Бо-шицький. — К., 2002. — 422 с.
6. Інтелектуальна власність в Україні: Нормативна база/ Укл. О. М. Роїна. — 2-ге вид.. — К.: КНТ, 2005. — 396 с.
7. Інтелектуальна власність: теорія і практика інноваційної діяльності: Підручник/ М. В. Вачевський, В. Г. Кремень, В. М. Мадзігон та ін.; Мін-во освіти і науки України, Дрогобицький державний педагог. ін-т ім. Івана Франка. — К.: Професіонал, 2006. — 447 с.
8. Інтелектуальна власність : Словник-довідник : У 2 т./ Ред. О.Д. Святоцький; Державне патентне відомство України. — К.: Ін Юре. — 2000. — (Б-ка словників «Ін Юре») Т.1: Авторське право. — 2000. — 354 с.
9. Інтелектуальна власність : Словник-довідник : У 2 т./ Ред. О.Д. Святоцький; Державне патентне відомство України. — К.: Ін Юре. – 2000. — Т.2: Промислова власність. — 2000. — 354 с.