Вступ.

1. Критерії визначення товарів.

2. Підтвердження походження товарів, що вводяться на митну територію України.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

У сучасному світі всі держави активно використовують правила визначення країн походження товарів з метою реалізації торгово-економічної політики, зокрема в частині надання тарифних преференцій. Це передбачено і в рамках угод про вільну торгівлю, укладених Україною з країнами СНД та Балтії. Відповідно до покладених на Держмитслужбу повноважень (постанова Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року № 846 "Про верифікацію сертифікатів про походження товарів з України") Державна митна служба є органом, який здійснює верифікацію (встановлення достовірності) сертифікатів про походження товарів з України.

Сертифікат про походження товару це — документ, який підтверджує країну походження товару та надається з метою здійснення тарифного і нетарифного регулювання при ввезенні на митну територію України товарів. В частині тарифного регулювання визначення країни походження товару пов'язане з отриманням тарифних пільг та преференцій при митному оформленні товару. Неправильне визначення країни походження товару може призвести до заниження передбачених законодавством митних платежів або їхньої несплати.

Правові основи визначення країни походження товарів закріплені нормами Закону України "Про Єдиний тариф України", зокрема згідно з статтею 18 країною походження товару вважається країна, де товар був повністю вироблений або підданий достатній обробці чи переробці. Документальним підтвердженням країни походження товару є сертифікат про походження, який видається уповноваженими органами країни. В Україні таким уповноваженим органом відповідно до чинного законодавства є Торгово-промислова палата України та її регіональні торгово-промислові палати.

1. Критерії визначення товарів

Критерії ідентифікації визначають методи ідентифікації, тому дуже важливим є їх правильний вибір. Загалом критерії ідентифікації поділяють на критерії синтезу і критерії аналізу. Критеріями синтезу називають такі критерії, які призначені для побудови на їх основі алгоритмів визначення структури моделі, настроювання параметрів цієї моделі або їх оцінювання.

Критерії аналізу — це критерії, призначені для перевірки результатів, отриманих на основі застосування критеріїв синтезу, та встановлення відповідності між моделлю та об'єктом. Для цілей ідентифікації товарів головну роль відіграють саме критерії аналізу.

Найбільш поширеними критеріями аналізу є:

♦ коефіцієнт кореляції та індекс кореляції;

♦ мінімум розходження оцінок (коефіцієнт конкордації);

♦ рівняння зв'язку між змінними;

♦ мінімум відстані від початку координат;

♦ критерій регулярності;

♦ критерій незміщеності;

♦ критерій Колмогорова;

♦ критерій перевірки гіпотези про нормальний розподіл даних;

♦ критерій перевірки гіпотези адекватності Фішера.

Усі критерії аналізу можна згрупувати таким чином:

♦ критерії, які після відповідних обрахувань і наступного порівняння з істинними значеннями величини дозволяють вважати завдання ідентифікації розв'язаним;

♦ критерії, які залежать від невизначеного параметра, того ж, від якого залежить і критерій синтезу:

♦ критерії, що вимагають зміни апріорної інформації під час їх переходу від одного значення до іншого.

Під назвою місця походження товарів розуміють назву країни, населеного пункту, місцевості чи іншого географічного об'єкта, що використовуються для маркування товару, особливі властивості якого винятково чи головним чином визначаються характерними для даного географічного об'єкта природними умовами, технологічними та людськими чинниками одночасно. При цьому слід враховувати, що не визнається назвою місця походження товару позначення, яке нібито є собою чи містить назву географічного об'єкта, проте загалом застосовується як позначення виду товару і не пов'язане з місцем його виготовлення. Наприклад, сири "Естонський", "Голландський", "Буковинський" та інші часом виробляються в місцях, зовсім не пов'язаних ні з назвою країни, ні з географічним регіоном. їх назви свідчать не про місце походження, а про асортиментну належність.

Знаки країн походження поділяють на міжнародні та національні. У зовнішньоторговельній діяльності прийнято застосовувати міжнародні знаки, що складаються з декількох літер і цифрового коду. Знаки країн походження можуть бути складовою частиною інших інформаційних знаків (наприклад, знаків відповідності) або включатися в товаросупровідні документи (сертифікати, експлуатаційні та інші документи).

Поруч із міжнародними знаками або на їх заміну можуть застосовуватися національні знаки походження товару. Наприклад, в Україні використовується національний знак походження "Made in Ukraine", у США — "Made in USA". Національний знак походження часто має символіку із зображенням елементів національного прапора.

Більш інформативними є знаки місць походження, що подають детальну адресу виробника. Наприклад, Волочиський плодоконсервний завод подає на етикетці "Горошку зеленого особливого" такий знак місця походження: "Україна, м. Волочиськ, вул. Копачівська 2, тел.: (03845) 3-66-40". Інші виробники подають додатково поштовий індекс (Львівська кавова фабрика СП "Галка Лтд."), факс (ТзОВ "Техноаквапром"), коди ЗКПО, ЄДРПОУ і номер ліцензії на виробництво продукції (виробники лікеро-горілчаної продукції), які є опосередкованою інформацією про місце походження.

Інші знаки місць походження товарів — назви населених пунктів, історичні назви географічних об'єктів не мають загальноприйнятої символіки. Вони досить часто виступають і марочними знаками. Наприклад, у марочному знаку вина "Троянда Закарпаття" використовується назва місця походження товару, а візитною карткою виноробного об'єднання "Массандра" є "Мускат білий Червоного каменю", вироблений в господарстві "Гурзуф" з винограду, що росте навколо скелі Червоний камінь неподалік табору "Артек" у Криму[5, c. 59-62].

Роботи з визначення походження товарів/послуг, а також оформлення та засвідчення сертифікатів походження товарів/послуг виконують ТПП відповідно до Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.97 р. за № 671/97 ВР та Постанови КМ України «Про визначення Торгово-промислової палати уповноваженим органом з видачі сертифікатів про походження товарів» від 25.02.2003 р. за № 255.

Визначення країни походження товарів/послуг, оформлення, засвідчення і видача сертифікатів походження усіх форм здійснюється відповідно до умов міжнародних конвенцій, міжнародних угод, схем Генеральної системи преференцій країн-донорів, положень чинного законодавства України.

Сертифікат (про) походження товару – документ установленої форми, який однозначно свідчить про країну походження товару, виданий органом держави-експортера, уповноваженим у відповідності з національним законодавством.

Сертифікат (про) походження послуг – документ, який підтверджує, що послуга виконується українським підприємством у межах або за межами митної території України.

Країна походження товару – країна, де товари були повністю вирощені, видобуті, виготовлені або піддані достатній переробці/обробці.

Товар – будь-яке рухоме майно (включаючи газ, тепло-електроенергію та інші види енергії), що перетинає митний кордон України.

Послуга – трудова доцільна діяльність, результати якої виражені в корисному ефекті, особливій споживчій вартості. Особливістю послуг є збігання в часі та просторі процесів виробництва, реалізації та споживання її споживчої вартості.

Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД) – перелік товарів з присвоєними їм відповідними кодами, складений на базі Гармонізованої системи опису та кодування товарів і Комбінованої Номенклатури Європейського співтовариства.

В залежності від країни призначення товару можуть застосовуватися:

• Комбінована номенклатура ЄС (КН ЄС);
• Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності СНД (ТН ЗЕД СНД);
• Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД);
• Генеральна система преференцій ( ГСП ) – система, що визначає преференційні тарифні умови для окремих товарів, які експортують з країн, що розвиваються (країни-бенефіціари), у розвинуті країни (країни-донори). Гарантовані цією Системою пільги можуть бути виражені у частковому або повному звільненні від ввізного мита на території країни-донора.

Критерій походження – сукупність умов, відповідно до яких товар може бути визнаний таким, що повністю походить з країни (критерій повністю виробленого товару), або достатньо обробленим та переробленим в країні (критерій достатньої обробки/переробки чи критерій кумуляції).

Достатня обробка/переробка – операції, в результаті яких товар (сировина, матеріали), який мав походження певної країни, набуває походження країни, де він був підданий істотній обробці/переробці, достатній для надання товару його характерних властивостей.

Кумулятивний принцип походження – принцип, який враховують при застосуванні критерію достатньої переробки, коли в разі послідовної переробки товару в країнах-учасниках міжнародних угод ці країни розглядають для визначення походження як одне ціле.

Додана вартість – доля вартості декларованих товарів у процентному вираженні, яку визначають як різницю між вартістю декларованої продукції та вартістю використаних для її виробництва імпортних комплектуючих, сировини та матеріалів.

Висновок про походження – документ, що містить інформацію про походження товару, який експортується, та про критерій походження цього товару згідно з відповідними правилами визначення країни походження товару.

Висновок про походження послуги – документ, що містить інформацію про походження та процес виконання послуги, яку надає суб'єкт підприємницької діяльності.

Уповноважений орган – Палати в Україні відповідно до Постанови КМ України «Про визначення Торгово-промислової палати уповноваженим органом з видачі сертифікатів про походження товару» від 25.02.2003 р. за № 255.

Уповноважена особа – особи, уповноважені наказом по відповідній ТПП визначати країну походження товарів/послуг.

Посадова особа – посадові особи підприємств-керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов'язків відповідають за виконання вимог, встановлених законодавством України.

Верифікація – перевірка сертифікатів походження, що проводиться митними органами з метою встановлення достовірності сертифіката та заявлених у ньому даних[2, c. 264-267].

Зазначення походження товару є узагальнюючим та охоплює два таких терміни:

Просте зазначення походження товару — будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару. Ним може бути і назва географічного місця, яка вживається для позначення товару або як складова частина такого позначення. Таке зазначення походження товару не підлягає реєстрації.

Кваліфіковане зазначення походження товару — термін, що охоплює такі терміни як назва місця походження товару та географічне зазначення походження товару. Таке зазначення походження товару підлягає реєстрації.

Назва місця походження товару — назва географічного місця, яка вживається для позначення товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характерним для даного географічного місця людським фактором.

Географічне зазначення походження товару — назва географічного місця, яка вживається для позначення товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора.

Держави-учасниці СНД стосовно товарів, які походять з цих країн, застосовують Правила визначення країни походження товарів, затверджені рішенням глав урядів СНД від 11 листопада 2000 року (в Україні застосовуються з 21 грудня 2001 року).

Введення в дію нового Митного кодексу України з 1 січня 2003 року забезпечить правове регулювання в частині визначення країни походження товарів у повній відповідності з міжнародною практикою. При підготовці відповідних розділів Митного кодексу використано матеріали Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, а також Угоди про походження товарів Уругвайського раунду ГАТТ/СОТ.

Кодексом встановлено, що країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці. Новою нормою є те, що під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Кодексом розширено коло критеріїв достатньої переробки товару. Передбачено, що вказаний критерій може визначатись переліком виробничих та технологічних операцій. Встановлення такого переліку віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України. Серед критеріїв достатньої переробки виділено правило зміни тарифної позиції: якщо стосовно конкретного товару або конкретної країни (країн) критерій достатньої переробки окремо не обумовлено, то застосовується правило, згідно з яким товар вважається підданим достатній переробці, якщо у результаті його переробки змінено класифікаційний код товару за Гармонізованою системою опису та кодування товарів на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків.

У Кодексі детально регламентовано норму щодо застосування документального підтвердження походження товару. Митним органам у передбачених законом випадках надано право вимагати для підтвердження походження товару подання сертифіката про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару обов'язково подається:

— на товари, що походять з країн, яким Україна надає преференції за митним тарифом України;

— на товари, ввезення яких з відповідної країни регулюється кількісними обмеженнями (квотами) чи іншими заходами регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

— якщо це передбачено міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку, а також законодавством України в галузі охорони довкілля, здоров'я населення, захисту прав споживачів, громадського порядку, державної безпеки та інших життєво важливих інтересів України;

— у випадках, коли у документах, які подаються для митного оформлення, немає відомостей про походження товарів або у митного органу є достатні підстави вважати, що декларуються недостовірні відомості про походження товарів.

Водночас неподання належним чином оформленого сертифіката чи відомостей про походження товару не є підставою для відмови у митному оформленні та випуску товару з метою його переміщення через митний кордон України. Товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом за умови сплати мита за повними ставками. Законом встановлено, що не пізніше ніж через один рік з дати здійснення митного оформлення до товарів може застосовуватись (відновлюватись) режим найбільшого сприяння або преференційний режим за умови одержання належним чином оформленого посвідчення про їх походження.

Щодо верифікації сертифікатів про походження товарів з України, то новим Митним кодексом ці функції віднесені до компетенції митних органів. Тобто у разі необхідності перевірки сертифікатів про походження товарів з України, які в Україні видаються торгово-промисловими палатами, їхня перевірка здійснюється державним органом. Тим самим задовольняються вимоги зарубіжних країн щодо порядку підтвердження відомостей про країну походження товару при наданні українським товарам преференцій. Зокрема це стосується забезпечення необхідних умов для застосування до українського експорту тарифних преференцій у рамках загальної системи преференцій країн ЄС. З метою встановлення достовірності даних, зазначених у сертифікаті про походження товарів з України, митні органи можуть запросити у підприємств-виробників товарів документацію, необхідну для перевірки даних, зазначених у такому сертифікаті, а також здійснювати безпосередньо на підприємствах перевірку виробництва товарів та первинної документації, пов'язаної з їх виробництвом[1, c. 219-221].

2. Підтвердження походження товарів, що вводяться на митну територію України

Для підтвердження походження товарів/послуг застосовують такі форми сертифікатів:

сертифікат походження загальної форми (англійською мовою) – звичайна форма сертифіката, яку видають на всі товари при експорті в країни, з якими не обумовлені правила визначення країни походження товарів; а також у разі, коли товар не має преференційного доступу на ринок країни імпорту та при відсутності або тимчасовому припиненні дії пільг на українські товари;

сертифікат походження загальної форми (російською мовою) – звичайна форма сертифіката, яку видають при експорті в країни СНД;

сертифікат походження форми «СТ-1» (російською мовою) – видають на товари, що експортуються до країн СНД, та задовольняють вимоги Правил визначення країни походження товарів, затверджених Рішенням Ради глав урядів СНД від 24.02.1993 р. та «Правил визначення країни походження товарів», затверджених Рішенням Ради голів Урядів СНД від 30.11.2000 р.;

сертифікат походження форми «А» (англійською або французькою мовами) – видають на товари, які підпадають під преференційний режим при експорті на ринки країн-донорів у рамках Генеральної системи преференцій;

сертифікат походження на текстильні товари «TEXTILE PRODUCTS» (англійською мовою) – видають на товари, які експортують до країн ЄС відповідно до положень Угоди між Європейським Співтовариством та Україною про торгівлю текстильною продукцією;

сертифікат походження на металопродукцію (англійською мовою) – видають на металопродукцію, яку експортують до країн ЄС відповідно до Положень двосторонньої «Угоди між Урядом України та Європейським Співтовариством про торгівлю деякими сталеливарними виробами»;

Сертифікат форми EUR-1, серія «М» (англійською мовою) для експорту в Республіку Македонія – видають згідно з положенням Угоди про вільну торгівлю між Республікою Македонія та Україною;

сертифікат походження «У-1» (українською мовою) – застосовується в межах митної території України у разі потреби підтвердження українського походження товарів, які знаходяться в обігу в межах митної території України;

сертифікат походження для засвідчення товарів, що експортуються до Мексиканських Сполучених Штатів (англійською мовою) – застосовується для підтвердження українського походження товарів, що експортуються до Мексиканських Сполучених Штатів, та яким на території Мексики надаються преференції;

Сертифікат походження послуг – сертифікат для підтвердження факту виконання послуги (наприклад, транспортні перевезення) українським підприємством або суб'єктом ЗЕД України в межах або за межами митної території України. Цей сертифікат застосовують в межах України[6, c. 184-186].

Країна походження товару визначається з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

При цьому під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Товарами, повністю виробленими у країні, вважаються:

1) корисні копалини, видобуті на її території або в її територіальних водах, або на її континентальному шельфі і в морських надрах, якщо країна має виключне право на розробку цих надр;

2) рослинна продукція, вирощена та зібрана на її території;

3) живі тварини, що народилися і вирощені в цій країні;

4) продукція, одержана від тварин, вирощених у цій країні;

5) продукція мисливського, рибальського та морського промислів;

6) продукція морського промислу, видобута та/або вироблена у Світовому океані суднами цієї країни;

7) вторинна сировина та відходи, які є результатом виробничих та інших операцій, здійснених у країні;

8) продукція високих технологій, одержана у відкритому космосі на космічних кораблях, що належать цій країні чи орендуються нею.

У разі якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, походження товару визначається згідно з критерієм достатньої переробки, а саме: країною походження товару вважається країна, в якій було здійснено повне виготовлення товару або останні операції з його переробки, достатні для того, щоб товар одержав основні характерні риси.

Критеріями достатньої переробки є:

1) правило, яке потребує в результаті переробки товару зміни класифікаційного коду товару за Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків;

2) правило адвалерної частки, яке полягає у зміні вартості товару в результаті його переробки, коли відсоткова частка вартості використаних матеріалів або доданої вартості досягає фіксованої частки у вартості кінцевого товару;

3) виконання виробничих і технологічних операцій, які можуть не вести в результаті переробки товару до зміни його коду або вартості згідно з правилом адвалерної частки, але з дотриманням певних умов вважаються достатніми для визнання товару походженням із тієї країни, де такі операції мали місце.

Такі критерії достатньої переробки, як правило адвалерної частки та виконання виробничих і технологічних операцій, встановлюються та застосовуються для конкретних товарів або конкретної країни (країн) у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Якщо стосовно конкретного товару або конкретної країни (країн) такі критерії достатньої переробки, як правило адвалерної частки та виконання виробничих і технологічних операцій не встановлено, то застосовується правило, згідно з яким товар вважається підданим достатній переробці, якщо в результаті його переробки змінено класифікаційний код товару за Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків[4, c. 459-461].

У разі застосування правила адвалерної частки вартість товару, одержаного в результаті переробки в цій країні, визначається на базі ціни франко-завод виробника товару. Вартість складових цього товару, що походять з інших країн, визначається за їх митною вартістю, а тих складових, походження яких не визначено, — за встановленою ціною першого їх продажу в цій країні.

Товари у розібраному чи незібраному вигляді, що поставляються кількома партіями, якщо за виробничими чи транспортними умовами неможливе їх відвантаження однією партією, а також у випадках, коли партія товару роздрібнена на кілька партій в результаті помилки, повинні розглядатися за бажанням декларанта як єдиний товар для цілей визначення країни походження товару.

Умовою застосування цього правила є:

1) попереднє повідомлення митного органу про роздрібнення партії розібраного чи незібраного товару на кілька партій із зазначенням причин такого роздрібнення, докладної специфікації кожної партії із зазначенням кодів товарів за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, вартості і країни походження товарів, що входять до кожної партії;

2) документальне підтвердження помилковості роздрібнення товару на кілька партій;

3) поставка всіх партій товарів з однієї країни одним постачальником;

4) ввезення всіх партій товарів через один і той же митний орган (митний пост);

5) поставка всіх партій товарів у строк, що не перевищує шести місяців від дати прийняття митної декларації чи закінчення строку її подання стосовно першої партії.

Для підтвердження походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати подання сертифіката про походження такого товару.

У разі вивезення товарів з митної території України сертифікат про походження товару, в тих випадках, коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку, видається органом, уповноваженим на це Кабінетом Міністрів України.

У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково:

1) на товари, що походять з країн, яким Україна надає преференції за Митним тарифом України;

2) на товари, ввезення яких з відповідної країни регулюється кількісними обмеженнями (квотами) чи іншими заходами регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

3) якщо це передбачено міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку, а також законодавством України в галузі охорони довкілля, здоров'я населення, захисту прав споживачів, громадського порядку, державної безпеки та інших життєво важливих інтересів України;

4) у випадках, коли у документах, які подаються для митного оформлення, немає відомостей про походження товарів або у митного органу є достатні підстави вважати, що декларуються недостовірні відомості про походження товарів.

Сертифікат про походження товару повинен однозначно свідчити про те, що зазначений товар походить з відповідної країни, і має містити:

1) письмову заяву експортера (постачальника чи виробника) про країну походження товару;

2) письмове посвідчення компетентного органу країни вивезення, який видав сертифікат, про те, що наведені у сертифікаті відомості відповідають дійсності.

Сертифікат про походження товару подається разом з митною декларацією, декларацією митної вартості та іншими документами, що подаються для митного оформлення.

У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат.

У разі виникнення сумнівів з приводу достовірності сертифіката чи відомостей, що в ньому містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до органу, що видав сертифікат, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, з проханням про надання додаткових відомостей.

Товар не вважається таким, що походить з відповідної країни, доти, доки митні органи у випадках, встановлених цим Кодексом, не одержать належним чином оформлений сертифікат про походження товару або затребувані ними додаткові відомості[3, c. 15-18].

Висновки

Сертифікат походження (Certificate of origin) підтверджує країну, у якій товар був повністю вироблений або підданий достатній обробці. Вимагається, як правило, митними органами країни, що імпортує, з метою здійснення тарифних і нетарифних мір регулювання ввозу товару на митну територію відповідної країни (наприклад, для нарахування відповідної ставки імпортного мита, у тому числі й пільгової у випадку надання товарам режиму преференції).

Сертифікати про походження товарів можуть вимагати також і банки, наприклад, коли сторони під час здійснення розрахунків по зовнішньоторговельних операціях указали в акредитиві необхідність надання таких документів.

Крім цього, сертифікати походження товарів необхідні у випадках, якщо це передбачено відповідними зовнішньоторговельними контрактами, що укладають сторонами, національними правилами країни, що імпортує, міжнародними угодами, учасниками яких є сторона експорту й сторона імпорту товару.

Для цілей визначення країни походження товару не враховується походження енергії, машин та інструментів, що використовуються для його виробництва або переробки.

Приладдя, запасні частини та інструменти, використовувані в машинах, пристроях, агрегатах або транспортних засобах, вважаються такими, що походять з тієї самої країни, що і ці машини, пристрої, агрегати або транспортні засоби, за умови їх ввезення та продажу разом із зазначеними машинами, пристроями, агрегатами або транспортними засобами і відповідності їх комплектації та кількості звичайно використовуваним атрибутам, запасним частинам і приладдям.

Країна походження упаковки, в якій товар ввозиться на митну територію України, вважається тією ж, що і країна самого товару, крім випадків, коли національне законодавство країни ввезення передбачає її окреме декларування для тарифних цілей. У цих випадках країна походження упаковки визначається окремо від країни походження товару.

Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари режиму найбільшого сприяння або преференційного режиму визначаються на підставі положень цього Кодексу, законів України, а також міжнародних договорів, укладених в установленому законом порядку.

Особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.

Список використаної літератури

1. Дідківський М. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навчальний посібник/ Микола Дідківський,. — К.: Знання , 2006. — 462 с.

2. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Навчальний посібник/ Ю. Г. Козак, Н. С. Логвінова, І. Ю. Сіваченко та ін.; Мін-во освіти і науки України, Одеський державний економічний ун-т. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 791 с.

3. Митна політика України: науково-популярна література/ П. С. Романюк; Досл. центр сприяння розвитку малого бізнесу "Венчур". — К., 1994. — 80 с.

4. Митне регулювання в ЄС та в Україні: порівняльно-правове дослідження: нау-кове видання/ А. Мазур, В. Мароха, Н. Олійник та ін.; За наук. ред. А. В. Мазура; Центр європейського та порівняльного права, М-во юстиції України. — К.: Ніка-Прінт, 2005. — 831 с.

5. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності: Опорний конспект лекцій для студентів усіх форм навчання/ Мін-во освіти і науки України, Київський нац. торговельно-економічний ун-т; Укл. О.П. Гребельник. — К., 2001. — 120 с.

6. Науменко В. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні: Монографія/ Віталій Науменко, Павло Пашко, Володимир Руссков,;. — К.: Знання , 2004. – 403 с.