1. Податкова система та її місце у фінансовій системі

2. Елементи системи оподаткування.

3. Поняття та функції податків.

4. Класифікація податкових платежів.

5. Загальна характеристика прямого оподаткування.

6. Загальна характеристика непрямого оподаткування.

7. Тіньова економіка: поняття та форми.

8. Теоретичні засади податкового регулювання економіки.

9. Податкові системи країн СНД: загальна характеристика.

10. Податкова система Російської Федерації.

11. Загальна характеристика податкових систем країн Західної Європи.

12. Податкова система Великої Британії.

13. Податкова система Французької Республіки.

14. Податкова система Федеративної Республіки Німеччини.

15. Загальна характеристика податкових систем країн Північної Європи (Королівства Швеції, Республіки Фінляндії, Королівства Норвегії).

16. Загальна характеристика податкових систем країн Східної Європи (Польща, Угорщина, Чехія)

17. Податкова система Японії

18. Податкова система Австралії

19. Податкова система США.

20. Податкова система Канади.

Список використаної літератури.

1. Податкова система та її місце у фінансовій системі

Загалом податкова система являє собою сукупність різних елементів податкових платежів, принципів їх нарахування, порядку та термінів сплати. Вона несе відповідальність за їх розрахунки. Ця система є частиною загальної фінансової системи як на макрорівні (тобто на рівні держави), так і на мікрорівні (на рівні підприємства та громадян).

Основним завданням на макрорівні є наповнення державного бюджету необхідними коштами та забезпечення постійного їх надходження згідно з чинним законодавством. При цьому необхідно дотримуватися єдиної спрямованості податкової і фінансової систем та економічної стратегії як держави, так і підприємства.

Податкова система ґрунтується на дії загальноекономічних законів суспільства. Вона має певні особливості, які залежать від економічної системи держави, але є і спільні риси, характерні для будь-якої країни.

Мета системи оподаткування — це розробка економічного механізму нарахування та сплати податкових платежів, встановлення відповідних прав та зобов'язань суб'єктів оподаткування, відповідальності за порушення чинного законодавства. Загалом вона повинна відповідати тій системі розширеного відтворення, яка існує в державі, а також її фазі розвитку.

2. Елементи системи оподаткування

Загальні принципи побудови системи оподаткування знаходять конкретний вираз у загальних елементах оподаткування. До елементів системи оподаткування належать:

· суб'єкт оподаткування або платник податків, зборів та обов'язкових платежів;

· об'єкт оподаткування;

· база оподаткування (оподатковуваний оборот);

· одиниця оподаткування;

· джерело сплати податку, збору та обов'язкового платежу;

· податкова ставка (норматив);

· податкова пільга;

· податкова квота;

· строки сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Суб'єкти оподаткування або платники податків, зборів та обов'язкових платежів — це особи, на яких Конституцією України та податковим законодавством покладено обов'язки:

а)сплачувати податки, збори та обов'язкові платежі;

б)нараховувати, утримувати та перераховувати податки, збори та обов'язкові платежі до бюджетів і до державних цільових фондів.

3. Поняття та функції податків

Податок являє собою з одного боку філософську й економічну категорію, а з іншого — одночасно вступає конкретною формою правових взаємовідносин, що закріплюються законодавством при наповненні доходами бюджетної системи. Аналіз сутності податку як економічної категорії базується на дослідженні закономірностей розширеного відтворення, його окремих фаз, особливо розподілу та перерозподілу грошової форми вартості. У свою чергу дослідження податкових форм має виходити з положень теорії держави та права. Податок як конкретна форма примусового вилучення частини сукупного доходу суспільства до казни держави відображає всі позитивні та негативні риси даного економічного простору і даної системи державного устрою та державного управління. Залежно від стану податкових правовідносин у державі можна робити висновки про її прогресивний розвиток або регрес.

До функцій податків можна віднести такі:

— фіскальна — ця функція є визначальною для податків і полягає в тому, що податки виконують своє головне призначення — наповнення доходної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства, фіскальна функція є важливою у характеристиці сутності податкової системи, вона визначає її суспільне призначення. З огляду на цю функцію держава повинна отримувати не просто достатньо податків, але головне- надійних. Податкові надходження мають бути постійними і стабільними. Постійність означає, що податки мають надходити до бюджету не у вигляді разових платежів з невизначеними термінами, а рівномірно протягом бюджетного року в чітко встановлені строки. Оскільки призначення податків полягає у забезпеченні витрат держави, то терміни їх сплати мають бути узгоджені з термінами фінансування видатків бюджету. Стабільність надходжень визначається достатнім рівнем гарантій того, що доходи, передбачені Законом про Державний бюджет на поточний рік, будуть отримані у повному обсязі;

— регулююча — через неї здійснюється регулювання державою виробництва та споживання, у першу чергу шляхом справляння непрямих податків, що є податками на споживання;

— розподільча — її завданням є наповнення доходної частини бюджетної системи країни з метою подальшого розподілу отриманих коштів для здійснення завдань і функцій держави та муніципальних органів;

— стимулююча — ця функція визначає орієнтири для розвитку та розгортання виробничої діяльності. Шляхом запровадження пільг окремим категоріям платників податків або пільгових режимів на певних територіях держава стимулює розвиток певних галузей національної економіки або здійснює політику підтримки певних верств населення;

— контролююча — за її допомогою держава регламентує фінансово-господарську діяльність підприємств та організацій, отримання доходів громадянами, використання ними свого майна та коштів, додержання фінансової дисципліни тощо.

4. Класифікація податкових платежів

Податки класифікують за кількома ознаками: формою оподаткування; економічним змістом об'єкта оподаткування; залежно від рівня державних структур, які їх встановлюють; способом стягнення.

За формою оподаткування всі податки поділяються на прямі й непрямі. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування, непрямі — в цінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.

За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поділяються на три групи: податки, на доходи, споживання і майно. За суб'єктом оподаткування податки поділяються на такі, що справляються з юридичних осіб, з фізичних осіб та змішані (справляються як з юридичних, так і з фізичних осіб).

Залежно від рівня державних структур податки поділяються на загальнодержавні та місцеві. Згідно з чинним законодавством до загальнодержавних податків належать прибуткові податки з юридичних та фізичних осіб, податок на додану вартість та акцизній збір, податок з власників транспортних засобів та плата за землю, єдиний податок тощо.

До місцевих податків належать податок з реклами та комунальний податок. Закон України "Про систему оподаткування" містить також перелік чотирнадцяти місцевих зборів, у тому числі збір за припаркування автотранспорту; ринковий збір; збір за видачу ордера на квартиру; курортний збір тощо. З 2003 р. Верховна Рада України виключила з переліку місцевих зборів готельний збір.

Законодавство більшості країн світу, в тому числі і в Україні, забороняє використовувати у фіскальній сфері інструменти безпосередньої демократії. Конституція України прямо забороняє референдум щодо законопроектів з питань податків.

5. Загальна характеристика прямого оподаткування

Прямі податки майже не впливають на ціни, але зменшують доходи платників — тим самим впливаючи на обсяги інвестиційного і споживацького попиту. В той же час вони не змінюють структуру попиту, на відміну від деяких видів непрямих податків. Пряма залежність між сумою прямих податків і обсягом доходу сприяє збільшенню можливостей для держави в регулюванні економічних процесів і вирішенні проблем соціальної справедливості за рахунок прогресивних ставок оподаткування. В той же час з фіскальної точки зору вони поступаються непрямим в стабільності надходжень, в рівномірності розподілу надходжень по окремих регіонах, в існуванні більш сприятливих умов щодо ухилення від їх сплати.

Прямі податки поділяються на дві підгрупи : особисті і реальні. Особисті податки встановлюються персонально для конкретного платника, в залежності від його доходу чи майна. Видами особистих податків є прибутковий, майновий, на спадщину та дарування, подушний. Реальні податки передбачають оподаткування за зовнішніми ознаками. До них належать земельний, домовий, промисловий, на грошовий капітал. Наведена вище класифікація прямих податків є вже дещо застарілою, оскільки деякі з вказаних податків не застосовуються не лише в Україні, а й у світі. Тенденції розвитку практики оподаткування свідчать про те, що реальні податки, які були досить поширеними на початку минулого століття поступаються місцем особистим податкам. Тому прямі податки можна поділити на дві підгрупи в залежності від об’єкта оподаткування : податки на доходи та податки на власність.

6. Загальна характеристика непрямого оподаткування

В світовій практиці існують три види непрямих податків: акцизи, фіскальна монополія і мито. Hині в Україні стягуються акцизи і мито. Hепрямі податки, на відміну від прямих мають свої переваги і недоліки. Вони ефективніші в фіскальному аспекті, оскільки оподатковують споживання, яке в свою чергу є більш стабільною і негнучкою величиною, ніж прибутки. Від них тяжко ухилитись і досить легко контролювати їх сплату. Hепрямі податки не впливають на процеси нагромадження, але вони регресивні в соціальному аспекті і здійснюють досить значний вплив на загальні процеси ціноутворення. Крім того, за допомогою специфічних акцизів можна впливати на структуру споживання.

Акцизи — це непрямі податки, які встановлюються у вигляді надбавки до ціни. Специфічні акцизи виникли набагато раніше, ніж універсальні. Характерними їх рисами є обмежений перелік товарів, по яких вони стягуються, та диференційовані ставки по окремих групах товарів. Універсальні акцизи відрізняються від специфічних універсальними ставками на всі групи товарів та ширшою базою оподаткування.

Фіскальна монополія — це прибуток держави від реалізації монополізованих державою товарів. При частковій монополії держава монополізує або тільки процес ціноутворення, або ціноутворення і виробництво певних видів товарів, або ціноутворення і реалізацію. При повній монополії держава залишає за собою виключне право на виробництво і реалізацію окремих товарів за встановленими нею цінами.

Мито встановлюється при переміщенні товарів через митний кордон держави, тобто при ввезенні, вивезенні або транспортуванні транзитом. На відміну від інших непрямих податків стягнення мита має на меті не стільки фіскальні потреби держави, скільки формування раціональної структури експорту і імпорту. В залежності від мети введення розрізняють наступні види мита: статистичне, фіскальне, протекціоністське, антидемпінгове, преференційне, зрівняльне.

7. Тіньова економіка: поняття та форми

Чинниками, які зумовлюють збільшення тіньових операцій, можуть бути: недосконалість правового регулювання економічної сфери; знецінення обігового капіталу в результаті інфляції; штучність курсу національної грошової одиниці і жорсткі грошово-кредитні відносини; фіскальний характер податкової політики; нерозвиненість фондового і страхового ринків; негативне зовнішньоторговельне сальдо і нелегальний переказ валютних коштів за кордон та ін.

Під тіньовою економікою слід розуміти економічну діяльність, яка пов’язана з незаконним привласненням особою, або групою осіб частини створеної вартості або частки майна через різного роду викривлення об’єктивної інформації про рух грошових коштів та матеріальних цінностей, спотворення даних первинного обліку для заплутування джерел походження доходів, а також через реалізацію методом лобіювання відповідних законодавчих норм і нормативів, схем корисливого перетікання капіталів, здійснення яких не підпадає під кримінальну відповідальність, але зумовлює матеріальні втрати державних або підприємницьких структур та окремих громадян [8, c.74].

8. Теоретичні засади податкового регулювання економіки

Особлива роль у державному регулюванні належить податковій політиці. Податки є одним із найважливіших видів державних доходів, що їх одержує держава на підставі своїх владних повноважень. Податок — це обов'язковий платіж, який стягується до бюджету з юридичних осіб і громадян.

Сплата податку є одним з основних обов'язків юридичних і фізичних осіб. Реалізація цього обов'язку залежить як від наявності певних заохочувальних стимулів і їхнього правового регулювання, так і від чіткого розподілу прав і обов'язків суб'єктів податкових правовідносин. Згідно із Законом України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів зобов'язані:

1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність;

2) подавати до державних податкових та інших органів відповідні декларації, бухгалтерську звітність та інші документи й відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків;

3) сплачувати належні суми податків у встановлені законами терміни;

4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків.

Податкове регулювання — це комплекс розроблених заходів щодо визначення оптимальних обсягів податкових платежів, тобто, з одного боку, щоб повністю задовольнити фінансові потреби держави при розробці державного бюджету, а з другого — щоб зменшити податковий тягар на платників. Основне завдання податкового регулювання — досягнення повноти та своєчасності сплати податків усіма суб’єктами та надходження фінансових ресурсів до бюджетів усіх рівнів.

9. Податкові системи країн СНД: загальна характеристика

Аналіз досвіду оподаткування розвинутих країн та країн СНД свідчить про розвиток податкових систем у напрямі зниження податкового навантаження. В умовах інтеграції та глобалізації економіки цей процес набуває спільних рис, до яких можна віднести скорочення кількості податкових ставок, зниження рівня максимальних ставок, зниження рівня прогресії, виділення різних категорій оподатковуваних доходів, надання податкового кредиту на окремі соціальні витрати (навчання, лікування, придбання житла) тощо.

Функціонування механізму фіскальної системи, що регулює процеси стягування податків з доходів фізичних осіб, в економічно розвинутих країнах направлено на максимальне повне врахування реальних економічних можливостей платників і досягнення соціальної справедливості.

Для України досвід зниження податкового навантаження на доходи фізичних осіб є цінний, бо існуючий механізм оподаткування доходів створює значне податкове навантаження, навіть не забезпечує прожиткового мінімуму для працюючих. Це знижує рівень життя населення до показників, що не забезпечують основних потреб працівників та членів їх сімей, тобто не забезпечується навіть простого відтворення. Це, у свою чергу, руйнує мотивації до ефективної праці та негативно впливає в цілому на розвиток виробництва в країні.

10. Податкова система Російської Федерації

Перебудова податкової системи почалася з розробки та прийняття Податкового кодексу Російської Федерації (ПК РФ). Основною передумовою його прийняття було зростання валового внутрішнього продукту (ВВП), ліквідація бюджетного дефіциту та збільшення надходження коштів до бюджету. У 2000 році було взято курс на спрощення податкової системи, зниження податкового тиску на виробника та переміщення податкового тягаря на споживача. Важливе місце в проведенні податкової реформи належить формуванню нової етики платника. Більшість підприємців, фізичних осіб підтримують політику держави у сфері оподаткування і згодні з тим, що сплата податку — це їх обов’язок.

Податкова реформа, яка проводиться в Росії, спрямована на зниження податкового тиску на платника податків. Суттєво зменшені були податкові пільги, що надавались окремим платникам (скасовані всі пільги щодо податку на прибуток, зменшено кількість пільг на прибутковий податок з громадян та ін.), тобто створені однакові умови оподаткування для всіх платників. Утім, вводяться чотири види соціальних відрахувань, які враховують різні витрати платника, пов’язані з лікуванням, одержанням послуг установ охорони здоров’я, здобуванням освіти і з витратами родини.

Реформою спрощено систему оподаткування та зменшено кількість податкових платежів. Так, зараз їх нараховують 28. Введено єдиний соціальний податок замість існуючих раніше відрахувань до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування та Фонду обов'язкового медичного страхування.

Важливе місце в проведенні податкової реформи належить формуванню нової етики платника. За твердженнями деяких російських економістів, більша частина підприємців, фізичних осіб підтримує політику держави у сфері оподаткування.

11. Загальна характеристика податкових систем країн Західної Європи

Дотримання принципу соціальної справедливості на сучасному етапі трансформаційного розвитку стає чи не найголовнішим критерієм прогресивності суспільного ладу, необхідним чинником забезпечення економічного зростання й соціальної стабільності держави.

У західній науковій доктрині щодо побудови податкових систем панує істина, що для здійснення податкових реформ необхідною умовою с відповідне функціонування політичних інститутів їхнє підґрунтя становлять певні демократичні принципи, такі як свобода політичного вибору, наявність вибору імовірної вільної економічної поведінки, що ґрунтується на приватній власності. За таких умов усі політичні й економічні сили із залученням парламентського механізму законотворчості домагаються задоволення власних інтересів шляхом пошуку оптимальних варіантів V європейських країнах податкова політика формується як результат складного процесу взаємодії інтересів і пристрастей економічного, соціального та культурного xapaicrepv- На сьогодні можна стверджувати, що податкова політика у європейських країнах є складовою загальної соціальної політики суспільного добробуту.

Наукова думка європейських країн найчастіше зосереджує свою увагу на проблемі досягнення справедливого оподаткування в суспільстві. Розв'язанням цієї проблеми за допомогою податків опікувались Р. Хар (Англія), Дж Смарт (Австралія) — послідовники основних ідей вчення І. Бентама та Д.Мілля, які додержувалися справедливості у розрізі задоволення потреб якнайбільшого кола людей. Оцінюючи точку зору західних авторів на справедливість в оподаткуванні, не можна не помітити їхнього ліберального, навіть гуманістичного, загальнолюдського характеру. Західні вчені відмежовуються від соціальної конфронтації та класового підходу до розподільчих процесів, проповідують свободу господарської та інтелектуальної діяльності, політичного вибору як абсолютної суспільної цінності.

12. Податкова система Великої Британії

Найбільших змін податкова система зазнала в XX ст. Основним напрямком стало проведення поетапного зниження ставок прибуткового податку, змін щодо надання пільг для окремих верств населення, здійснення структурних змін податкової системи (деякі податки скасовувались, вводилися нові податки).

Управління, регулювання, розробку податкової політики у ВБ здійснює Казначейство. Йому підпорядковується Управління внутрішніх доходів та Управління мит і акцизів.

Сучасна податкова система ВБ складається з п'яти груп податків: прямі податки на доходи, непрямі податки, місцеві податки, податки на ділову активність, інші податки.

За своїм складом всі вони поділяються на загальнодержавні (до 90 % всіх надходжень) та місцеві. За формою оподаткування — на прямі та не прямі, за суб'єктами оподаткування — на податки з фізичних осіб і податки з юридичних осіб.

Податки з фізичних осіб. Найважливішим з них є прибутковий податок (становить близько 65 % від усіх прямих податків, що надходять до державного бюджету).

Оподаткування фізичних осіб залежить не лише від розміру доходу, а й від джерела його одержання. Усі доходи поділяються на певні частки (шедули), які оподатковуються за окремою методикою. Відповідно до джерела одержання доходи поділяються на такі шедули:

— заробітна плата, пенсії, допомога та інші трудові доходи;

— дивіденди, інші відсотки та виплати, що може одержувати громадянин від різних компаній та фірм;

— доходи від власності на землю, майно, споруди, житло, що здаються у тимчасове використання іншим особам;

— доходи від державних цінних паперів;

— доходи від комерційної діяльності;

— доходи від використання у комерційних цілях лісових масивів.

13. Податкова система Французької Республіки

Найважливіше місце в групі прибуткових податків Франції займає прибутковий податок з фізичних осіб, що стягується щороку з доходу, який декларується на початку року за підсумками попереднього фінансового року. Під доходами розуміють усі грошові надходження, отримані протягом року, до яких належать заробітна плата, пенсія, винагороди, довічна рента, доходи від рухомого майна, доходи від землеволодінь, доходи від сільськогосподарської діяльності, прибутки від промислової або комерційної діяльності, доходи некомерційного характеру, прибутки від операцій з цінними паперами. Ураховуються також і разові доходи, одержані у випадку передачі права власності. База оподаткування зменшується на окремі витрати, наприклад цільові допомоги на харчування, деякі відрахування застосовуються до певних соціальних груп (люди похилого віку, інваліди тощо).

Закони, що стосуються введення нових або ліквідації старих податків, сфери їх застосування, щорічно затверджуються парламентом при прийнятті державного бюджету.

Податки та збори у ФР становлять до 90 % від усієї дохідної частини бюджету. Досить централізована система законодавства у сфері оподаткування створює відносну автономію для місцевих органів, які мають можливість самостійно встановлювати місцеві податки, визначати їх ставки та порядок стягнення. В той же час у ФР діє чітка система розподілу податків за надходженням до центрального та місцевих бюджетів. Щоправда, в останній час з'явилась тенденція децентралізації податкової політики, що пов'язано з розширенням прав місцевих органів влади у справі благоустрою, екології, містобудування, професійної підготовки фахівців. Це потребує додаткових надходжень до місцевих бюджетів.

Найбільшу частку в дохідній частині бюджету ФР займає податок на додану вартість (ПДВ). Відомо, що Франція була першою державою у світі, яка застосувала у себе цей податок. Він встановлюється на новостворену вартість. Об'єктом оподаткування є продажна ціна виробу, тобто та частина її, що додається до відпускної у вигляді витрат підприємства та прибутку і з якої сплачується податок до бюджету. У ФР діє дві ставки податку: основна — 18,6 % та підвищена — 22 %. Підвищена встановлюється переважно на алкоголь, автомобілі, тютюнові вироби, предмети розкоші. На більшість продовольчих товарів, продукцію сільськогосподарського виробництва, книжки, медикаменти, деякі послуги (туристичні, готельні) запроваджується знижена ставка. Зовсім звільняються від сплати ті підприємства, що здійснюють зовнішньоекономічні операції, пов'язані з експортом (при імпорті ПДВ стягується на загальних підставах).

Податок з компаній сплачується п'ять разів на рік: чотири рази авансово — кожний квартал, а п'ятий — як рахунок кінцевого результату протягом трьох місяців після завершення фінансового року. Особливістю його застосування є те, що тут передбачається багато пільг. Так, щойно створені компанії мають пільги щодо цього податку протягом п'яти років (перші два роки податок зовсім не сплачується, на третій рік — лише 25 % від ставки, четвертий — 50 %, п'ятий -75 % і лише на шостому році ставка застосовується у повному обсязі). З метою стимулювання підприємства в інвестуванні передбачається надання податкового кредиту — 50 % на приріст витрат з науково-дослідних робіт.

14. Податкова система Федеративної Республіки Німеччини

Суттєві зміни в систему оподаткування внесла податкова реформа 1990 року. Прийняті закони "Про запровадження федеральної програми консолідації" (1993 рік) та "Про гарантування місцезнаходження підприємців" (1994 рік) були спрямовані на створення найсприятливіших податкових умов. Було введено три рівні бюджетів, куди надходили кошти від сплати податків. Перший рівень — державний бюджет. До цього найвищого рівня відраховувалось 42 % прибуткового податку з громадян, 50 % з корпорацій, приблизно 25 % на підприємницьку діяльність, частина податку з обороту (вона постійно змінювалась). Другий рівень становлять земельні бюджети. Сюди відраховувалося 42 % прибуткового податку з фізичних осіб, 50 % з корпорацій, частина податку на підприємницьку діяльність, з обороту. Третій рівень — місцевий бюджет (бюджет місцевих органів управління), що складається з 15 % прибуткового податку з фізичних осіб, 50 % податку на підприємницьку діяльність та частини податку з обороту.

Відмітною рисою податкової політики ФРН є велика кількість існуючих податків (понад 50 видів) і висока дисципліна їх платників.

15. Загальна характеристика податкових систем країн Північної Європи (Королівства Швеції, Республіки Фінляндії, Королівства Норвегії)

Розвиток системи оподаткування Королівства Швеція (КШ) здійснювався під впливом загальної економічної ситуації, для якої були характерні такі тенденції:

— стабільність та незмінність протягом кількох років загальних правил стягнення податків;

— високий ступінь розвитку регулятивної системи;

— здоров'я вноситься визначена сума на одного працівника щомісяця).

Підприємець також сплачує кошти на фінансування системи працевлаштування та матеріальної допомоги безробітним (розмір ренти становить 4,2 % від загальних витрат на заробітну плату).

У Фінляндській Республіці (ФР) створені умови для стимулювання іноземних інвестицій, відкриття іноземних підприємств або представництв. Насамперед це стосується країн — членів Європейського Союзу та Організації Європейського розвитку та співробітництва, для яких не існує будь-яких обмежень для відкриття підприємств, розгортання малого та середнього бізнесу. Обмеження встановлені лише для великих підприємств. Якщо іноземний інвестор має намір придбати пакет акцій, що перевищує 33 %, він повинен отримати відповідний дозвіл у Міністерстві промисловості та торгівлі. Необхідною умовою залишається також реєстрація іноземного інвестора в Державній Адміністративній Палаті (якщо нерухомість була придбана на території ФР з метою організації відпочинку) та в Центральному банку ФР. Така реєстрація здійснюється лише з метою регулювання надходжень іноземних інвестицій у країну. Важливою рисою проведення економічної та податкової політики ФР є відсутність обмежень на вивіз капіталу та одержаного прибутку з території країни. При відкритті іноземного представництва в ФР виконавчий директор та не менше 50 % працюючих мають бути платниками податків у державах-членах Європейського Союзу. Основною організаційною формою підприємств-нерезидентів є філії.

Серед підприємницьких структур ФР найпоширенішими є товариства з обмеженою відповідальністю та акціонерні товариства.

Податкова система Королівства Норвегія (КН) побудована на принципах, притаманних системам інших країн Північної Європи. Тут діють ті ж податки, що і в багатьох європейських країнах.

Більшість юридичних осіб (підприємства, фірми, корпорації, товариства), здійснюючи на території КН виробничу чи іншу діяльність, сплачують податок на додану вартість (ПДВ). Для здійснення цього вони зобов'язані зареєструватися в Державному реєстрі платника ПДВ, якщо обороти товарів та послуг, що підлягають оподаткуванню, протягом від 18 до 30 % і визначається залежно від ступеня спорідненості та вартості майна. При цьому законодавчо встановлюється вартість майна, що звільняється від сплати податку. Якщо той. хто дарує майно, є постійним податковим резидентом КН, то оподатковується все майно, у тому числі і те, що знаходиться за межами КН. Якщо платник є нерезидентом КН, то він сплачує податок лише на активи, що знаходяться на території КН (якщо не існує відповідних угод між державами).

Юридичні та фізичні особи щорічно сплачують податок на майно, виходячи з фактичної вартості капітальних активів. Акціонерні товариства від нього звільняються. Фізичні особи — резиденти сплачують податок на майно як у Норвегії, так і за її межами, а нерезиденти — лише на те, що знаходяться в КН; ставки оподаткування від 0 до 1,5 %. Якщо сума податку на майно більша 65 % від суми загального доходу до оподаткування, то ставка податку може бути знижена, якщо сума чистих активів не перевищує встановлену межу. При перевищенні її ставка податку зменшується до 0,6 %

При купівлі земельних ділянок сплачується державне мито у розмірі 2,5 %. Особливим податком обкладаються нафтові та газові компанії. Податок на товари розкоші (парфуми), спирт, бензин сплачується за ставкою не більш ніж 70 %.

16. Загальна характеристика податкових систем країн Східної Європи (Польща, Угорщина, Чехія)

Податкова система Республіки Польща (РП) характеризується обмеженою кількістю податків та обов'язкових платежів (їх всього 11). Інвестори у вільних торговельних зонах звільнені від сплати податку на доходи організацій, ПДВ і можуть платити зарплату твердою валютою. Організації, що працюють з нафтою, сплачують податок на розробку родовищ за ставкою 3 % і нафтовий роялті (процент від валового виробництва).

Для податкової система Угорської Республіки (УР) визначальною є спрямованість на:

· отримання суми доходів, достатньої для фінансового забезпечення всіх витрат держави;

· уніфікацію оподаткування з різних джерел доходів;

· досягнення рівності щодо оподаткування різних суб'єктів.

В результаті в Угорщині постійно зростає валовий внутрішній продукт, помітно зменшується рівень безробіття.

Перехідний період характеризується виникненням нових ринкових інститутів, відокремленням приватного сектора, створенням ефективної податкової системи. При цьому велике значення має фінансова дисципліна, особливо у сфері малого та середнього бізнесу, яка передбачає:

· під час ділових угод кошти вносяться у чітко визначений термін;

· заборгованість щодо податкових відрахувань сплачується у встановленийтермін.

Чеська Республіка є країною з більш розвиненою індустрією, але значна питома вага при цьому й аграрного сектору, тобто в країні діє органічне поєднання промисловості та сільського господарства, які і формують загальний національний дохід держави.

З початком перебудови економіки ЧР для неї були характерні такі ж негативні явища, як і для всіх країн соціалістичної орієнтації.

17. Податкова система Японії

У Японії найбільш значні доходи державі приносить прибутковий податок з юридичних і фізичних осіб. Він дорівнює 56,4% усіх податкових надходжень. Фізичні особи сплачують державний прибутковий податок за прогресивною шкалою, яка має 5 ставок. При цьому доречно сказати, що середній річний дохід жителя Японії складає в останні роки 7,5 млн. ієн. Існує значний неоподатковуваний мінімум, який зважає на сімейний стан людини, ряд інших факторів. Платники податку самостійно заповнюють податкові декларації й водночас з їх подачею подають у податкові органи заяви про доходи й збитки.

Провідне місце у податковій політиці Японії належить державним податкам (приблизно 2/3, або 64-65 % усіх податкових надходжень). Враховуючи невелику частку місцевих податків у загальній сумі, фінансування місцевих бюджетів здійснюється також за рахунок державних податків.

Крім податкових відрахувань, для Японії характерні також неподаткові надходження (становлять до 15 % державного бюджету). Місцеві органи одержують до 25 % таких надходжень.

Найбільшу питому вагу серед усіх податкових надходжень мають прямі податки (основні з них: прибутковий з юридичних та фізичних осіб, на майно та споживчий). В Японії існує понад 25 платежів, що стягуються на підставі відповідних законодавчих актів.

18. Податкова система Австралії

Австралія — одна з провідних промислово-аграрних країн. Важливими галузями національної економіки є гірничодобувна промисловість, тваринництво та туризм. У країні видобувають кольорові метали, золото, а також виробляють товари з них. Крім того, Австралія займає провідне місце в світі з постачання вовни, цукру, пшениці, м'ясо-молочних виробів. Щорічно до країни приїжджає понад 4 млн туристів, що дає змогу мати бюджет з перевищенням дохідної частини над витратною. В адміністративному відношенні Австралійський Союз (АС) поділяється на 6 штатів і 2 території, які мають свій уряд та законодавчі органи.

З усіх доходів федерального бюджету АС левову частку становлять податкові надходження (92-96 %).

Податкова система складається з трьох рівнів: федерального (державного), регіонального (штатів), місцевого (общин). З фінансової точки зору головним є державний рівень, що практично забезпечує всі інші. Податки регіонального рівня, як і місцеві податки, особливого значення для формування бюджету не мають.

Основним серед податків федерального рівня є прибутковий, що стягується як з юридичних, так і з фізичних осіб.

19. Податкова система США

Федеральна форма державного устрою США зумовлює триступеневий процес стягування податків: на рівні федерації; на рівні штату; на рівні місцевих органів влади. На всіх трьох рівнях стягуються 5 видів податків: прибутковий податок з фізичних осіб; податок з прибутку корпорацій; обов’язкові внески у фонди соціального страхування; акцизи; податок на спадщину та подарунки. Найбільш значною статтею доходів у США є прибутковий податок з громадян, питома вага якого сягає до 40% обсягу федерального бюджету. Податок збирається за прогресивною шкалою. Є неоподатковуваний мінімум доходів і п’ять податкових ставок. Податком може обкладатися або окрема людина, або родина. В останньому випадку враховують підсумок усіх видів доходів членів родини за рік.

20. Податкова система Канади

Податкова політика Канади здійснюється на трьох рівнях: федеральному (48 % державних доходів), провінційному (42% державних доходів), місцевому (10% державних доходів).

Кожен з рівнів має свої джерела надходження. Основним джерелом надходження доходів до федерального бюджету є прибутковий податок з громадян, податок на прибуток корпорацій, на товари та послуги, акцизи, мито, внески до фондів соціального страхування.

Провінційний бюджет поповнюється переважно за рахунок прибуткового податку з громадян, податку з продажу, на прибуток корпорацій, акцизу, податку на спадщину, рентних платежів, реєстраційних та ліцензійних зборів.

Джерелами доходів місцевих бюджетів є податки на нерухомість та на підприємництво.

Податкова стратегія Канади розробляється Міністерством фінансів, у складі якого є відділ бюджетної політики та економічного аналізу. її принципи затверджуються Палатою громад. Збиранням податків займається Міністерство національного доходу (деяким провінціям, щоправда, надано виняткове право на збирання прибуткового податку та податку на прибуток).

Основною законодавчою базою податкової політики в Канаді є Закон "Про податок на прибуток", який регулює стягнення прибуткового податку та податку на прибуток, а також Закон "Про страхування по безробіттю".

Список використаної літератури

1. Буряк П. Податкова система: теорія і практика застосування активних методів навчання: Навчальний посібник/ Петро Буряк, Катерина Беркита, Богдана Ярема,; М-во освіти і науки України. — Київ: ВД "Професіонал", 2004. — 222 с.

2. Довгалюк В. І. Податкова система/ В. І. Довгалюк, Ю. Ю. Ярмоленко; М-во освіти і науки України. — К.: Центр учбової літератури, 2007. — 315 с.

3. Іванов Ю. Податкова система: Підручник/ Юрій Іванов, Андрій Крисоватий, Оксана Десятнюк,; Міністерство освіти і науки України. — К.: Атіка, 2006. — 918 с.

4. Крисоватий А. Податкова система: Навчальний посібник/ Андрій Крисоватий, Оксана Десятнюк,; М-во освіти і науки України, Тернопільська акад. нар. госп-ва. — Тернопіль: Карт-бланш, 2004. — 331 с.

5. Литвиненко Я.В., Якушик І.Д. Податкові системи зарубіжних країн: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2004. — 208 с.

6. Олійник О. Податкова система: Навчальний посібник/ Олександр Олійник, Ігор Філон,; М-во аграрної політики України, Харківський нац. аграрний ун-т ім. В. В. Докучаєва. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 452 с.

7. Система оподаткування та податкова політика: Навчальний посібник/ В. Б. Захожий, Я. В. Литвиненко, К. В. Захожай та ін.; Під керівн. та наук. ред. В. Б. Захожая, Я. В. Литвиненка; М-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 465 с.