1. Економічна сутність оподаткування: податки в структурі розподілу та перерозподілу ВВП, функції та основні елементи податків

Стягнення державою на свою користь певної частини ВВП – це один, хоч і дуже важливий бік податкових відносин. Що стосується використання податків як інструменту державного регулювання економіки, то цей аспект податків має більш змінні характеристики – від фрагментарного податкового втручання держави до її постійного (з кінця ХІХ століття) і далі (з початку ХХ століття) до цілеспрямованого податкового впливу на економіку, який, однак, відрізнявся своїм рівнем в окремі періоди.

Частка прямих податків у структурі ВВП не справляє істотного впливу на перерозподіл доходів. Більш істотним чинником є структура податкової системи, а саме: співвідношення прямих і непрямих податків.

Податки як основний інструмент державного розподілу та перерозподілу сукупності виробничих, фінансових ресурсів належать до однієї з найбільш важливих складових системи перерозподілу доходів. За їх допомогою провадиться перерозподіл вартості створеного валового національного продукту між державою, юридичними і фізичними особами. У цьому розумінні податкова система перетворюється в структуроформуючу частину цілісної системи управління економікою.

Податковий метод формування доходів бюджету пов’язаний з перерозподілом доходів юридичних і фізичних осіб на користь держави. Основна частина податків відбиває перерозподіл виробленого у країні ВВП.

3. Податок з доходів фізичних осіб: загальні засади та алгоритм оподаткування доходів для фізичних осіб, що отримують доходи на умовах трудового договору

Платниками податку є фізичні особи — громадяни України, особи без громадянства або громадяни іноземних держав, а це майже усі фізичні особи, які проживають на Україні понад 185 календарних днів і отримують доходи, як на території України, так і за її межами.

Прогресивну шкалу ставок замінено єдиною ставкою податку — 15 % від об'єкта оподаткування (загального місячного оподатковуваного доходу). Але у перехідний період з 2004 року тимчасово буде діяти ставка у розмірі 13 %, а 15 % з 2007 року. Ця ставка буде застосовуватись до оподаткування доходів громадян, незалежно від місця їх роботи (основного або неосновного).

Згідно з нормами Закону при утриманні податку з заробітної плати від загальної суми доходу віднімається сума утримань, тобто збір до пенсійного фонду, внески до фонду соціального страхування, а також сума податкової соціальної пільги. Крім того, платник податку буде мати право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року. До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально. Визначено перелік таких витрат, суми яких відображаються у річній податковій декларації.

4. Податок з доходів фізичних осіб: засади та алгоритм оподаткування доходів для фізичних осіб, що отримують доходи як суб'єктів підприємницької діяльності (без утворення юридичної особи)

Оподаткування фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності може здійснюватись на умовах загальної системи оподаткування або на умовах спрощеної системи оподаткування обліку та звітності.

Одним із видів загальної системи є оподаткування за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту, що за своєю суттю належить до спрощеної системи оподаткування.

Підприємець самостійно вирішує, який спосіб оподаткування йому більш підходить при здійсненні підприємницької діяльності, виходячи з відповідних умов.

Для суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб у відповідності до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 3.07.1998 р. встановлена спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та фінансової звітності. [12, с.4-8]

Враховуючи, що фізична особа-суб'єкт підприємницької діяльності не є юридичною особою і платником податку на прибуток і не зобов'язана вести бухгалтерський облік, тому до декларації про доходи, одержані за звітний період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.

Будь-які суми витрат фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності до моменту одержання доходу від результату такої діяльності є його власним ризиком відповідно до статті 1 Закону України "Про підприємництву". [13, с.35] Тому виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх частини, яка безпосередньо відноситься до отримання цього доходу.

5. Альтернативні моделі (спрощена система) оподаткування доходів фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності (без утворення юридичної особи): фіксований податок та єдиний податок

У разі якщо суб'єкт малого підприємництва — фізична особа прийняв рішення щодо збільшення своєї бази оподаткування шляхом залучення до підприємницької діяльності найманих працівників, включаючи членів сім'ї, то тоді розмір єдиного податку для такого суб'єкта збільшується на 50 відсотків за кожну найману особу.

Отже, платником єдиного податку є саме фізична особа — суб'єкт малого підприємництва, а не наймані працівники, їх кількість лише впливає на розмір єдиного податку, який сплачує ця особа. Згідно із ст.2 (частина 8 Указу Президента ( 727/98 ) саме доходи, отримані цією особою від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до її сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва — фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. [12, с.4-8]

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва — фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. [12, с.4-8]

Громадяни, які перебувають з платником єдиного податку в трудових відносинах, отримують від нього відповідну винагороду за виконану роботу, а не дохід від здійснення підприємницької діяльності.

Статтею 6 Указу встановлено, що безпосередньо платник єдиного податку — фізична особа — суб'єкт малого підприємництва звільняється, зокрема, від сплати податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) з доходів, одержуваних ним від здійснення підприємницької діяльності, які обкладаються єдиним податком. Разом з цим фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності — платники єдиного податку не звільняються від покладеного на них обов'язку нарахування (утримання, перерахування) прибуткового податку з громадян із сум заробітної плати (винагороди), що виплачується ними найманим працівникам, включаючи членів їх сімей, оскільки в такому випадку платниками прибуткового податку є вже не фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, а безпосередньо працівники, що перебувають з ними у трудових відносинах, включаючи членів їх сімей.

6. Оподаткування прибутку підприємств в Україні: загальні засади, основні елементи та алгоритм обчислення податку

Оподаткування прибутку підприємства від звичайної діяльності на сьогоднішній день здійснюється за ставкою 25%. До 2004 року прибуток підприємства оподатковувався за ставкою 30%. Податок на прибуток в 2005 році склав 27,3% доходів загального фонду держбюджету.

Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування. Платник податку, який здійснює діяльність, що підлягає патентуванню відповідно до Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", зобов'язаний окремо визначати податок на прибуток від кожного окремого виду такої діяльності та окремо визначати податок на прибуток від іншої діяльності. З цією метою такі платники податку ведуть окремий облік:

1. валових доходів, отриманих від здійснення діяльності, що підлягає патентуванню;
2. валових витрат, понесених у зв'язку із здійсненням такої діяльності;
3. балансової вартості товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції (далі — запаси), які використовуються для здійснення діяльності, що підлягає патентуванню. При цьому балансова вартість таких запасів не бере участі у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості згідно із пунктом 5.9 статті 5 цього Закону, для визначення об'єкта оподаткування від іншої діяльності;
4. амортизаційних відрахувань, нарахованих на відповідну групу основних фондів, що використовуються для здійснення діяльності, що підлягає патентуванню.

У разі якщо основні фонди використовуються як для здійснення діяльності, що підлягає патентуванню, так і для іншої діяльності, то з метою визначення об'єкта оподаткування для різних видів діяльності, застосовується метод пропорційного розподілу суми амортизаційних відрахувань залежно від питомої ваги доходів, що припадає на кожний вид діяльності. За цим методом валовий дохід платника податку, одержаний за окремим видом діяльності, що підлягає патентуванню, підлягає зменшенню на частку загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду, як сума доходу, одержаного за окремим видом діяльності, що підлягає патентуванню, відноситься до загальної суми валового доходу. Аналогічно відбувається розподіл валових витрат, що одночасно пов'язані як з діяльністю, що підлягає патентуванню, так і з іншою діяльністю.

У разі коли платник податку вважає за доцільне роз'яснити окремі результати фінансово-господарської діяльності, зазначені у податковій декларації з цього податку, такий платник податку може надіслати податковому органу таке пояснення, складене у довільній формі. Податковий орган не може вимагати надання форм звітності чи обліку, прямо не передбачених цим Законом, у тому числі складених за правилами бухгалтерської звітності, інших, не передбачених цим Законом, балансів чи звітності. Статистична та бухгалтерська звітність подається органам державної статистики згідно із законом. Крім того, бухгалтерська звітність подається підприємствами органам, до сфери управління яких вони належать, згідно із законом. Це правило поширюється також на будь-які інші податки, збори (обов'язкові платежі), включені до системи оподаткування. У зв'язку з цим платник податку не несе податкової відповідальності за затримку, неподання або неповне подання бухгалтерської звітності.