1. Податкова система України: принципи їїпобудови та функціонування.

2. Податки в системі доходів держави.

3. Становлення податкової системи Українита перспективи розвитку.

Вступ

Податки є однією з найважливіших фінансових категорій . Історично — це найдавніша форма фінансових відносин між державою та членами суспільст- ва.

Формування податкової системи України потребує вивчення досвіду розвинутих країн, податкові системи яки мають багатолітню історію.

Головними чинниками виникнення податків було : по-перше, перехід від натурального господарства до грошового; по-друге, зародження та формуван-ня держави. Зараз податки, з одного боку, забезпечують фінансову базу держави, а з іншого — виступають інструментом реалізації її економічної доктрини . Податки відзеркалюють фінансові відносини між державою і плат-никами з метою створення централізованого фонду грошових коштів, що знаходяться в розпорядженні держави .

У своїй роботі на тему : “Податкова система України: проблеми станов-лення та розвитку ” я намагаюсь розкрити принципи побудови украінської податкової системи та її функціонування, а також провести паралелі між загальнодержавними податками та місцевими податками та зборами , на прикладах показати світовий досвід податкової системи, та визначити проблеми, встановлювати причини їх виникнення та їх подолання .

За останні півріччя дуже серьйозні зміни були проведені в податковій по-літиці нашої країни, а також зміни в деяких податках, що не може бути відо -кремлено від уваги в курсовій роботі .

Одним з найважливіших завдань трансформації економіки України є реформування податкової системи.

1. Податкова система України: принципи її побудови та функціонування.

В умовах ринкової економіки держава може приймати досить автономні рішення про рівень своїх витрат, однак не про рівень доходів, так найважли-вішим джерелом державних доходів — податків. Завданням держави стає фор-мування таких умов, показників і ставок оподаткування , які давали б йому змогу найкращим чином виконувати свої функції .

Теоретичний аналіз впливу різних податків на поведінку економічних суб` єктів і нагромаджений країнами з ринковою економікою досвід дозво-ляють сформулювати систему досить загальних вимог (принципів оподатку-вання ), яким має відповідати раціональна податкова система. Можна виділити чотири групи принципів оподаткування .

Перші — це фіскально-бюджетні принципи.

Очевидним критерієм формування податкової системи є достатність. Податкова система має бути сформована таким чином , щоб забезпечувати покриття витрат, які фінансуються за рахунок податків.

Нестача податкових надходжень означає появу бюджетного дефіциту, фінансування якого можливе лише в певних межах і пов`язане з рядом негативних наслідків. Так у випадку фінансування за рахунок випуску урядо-вих цінних паперів виникає загроза для інвестицій приватного сектора, отже, і майбутніх доходів бюджету. При цьому може відбуватися не тільки пряме витіснення приватних інвестицій, але й зростання процентних ставок, що додатково призведе до збільшення витрат по обслуговуванню внутрішнього боргу.

Необхідно підкреслити, що залучення зовнішніх позик означає зростання зовнішнього боргу і витрат на його обслуговування , та скорочення можливо-стей фінансування майбутніх державних витрат. Використання кредитів НБУ (емісії грошей ) для покриття бюджетного дефіциту стає додатковим джере-лом інфляції. Кожен з цих наслідків не бажаний для країн перехідної еконо-міки, тому отримання принципу достатності є для України особливо актуаль-ним.

Для збільшення податкових надходжень, як відомо, існують дві принци-пові можливості :

1) збільшення бази оподаткування;

2) збільшення податкових ставок.

Збільшення бази оподаткування.

Розширення податкової бази можливе за рахунок скасування пільг по оподаткуванню. Ліквідація податкових пільг могла б дати значно відчутніші результати для збільшення державних доходів, ніж спроби вибіркового розв`язання бюджетних проблем за рахунок прибуткових підприємств.

В існуючій податковій системі зменьшення оподатованого прибутку від-бувається ще й тому, що частина податків та обов`язкових платежів підпри-ємств прив`язана до окремих елементів витрат і відноситься до собівартості продукції . Але відомо, що податки сплачуються, врешті-решт, лише з доходів економічних суб`єктів. А тому найнадійнішим джерелом збільшення доходів

бюджету в середньостроковій перспективі є не введення нових податків чи збільшення податкових ставок, а розширення ділової активності й зумо-влене цим зростання платоспроможності населення і кількості прибутково працюючих підприємств .

Збільшення податкових ставок.

Податкові надходження мають бути здатними збільшуватись за досить короткий строк і такоюмірою, наскільки це є необхідним для фінансуваннядодаткових бюджетних витрат. Неможливо сформувати досить однорідні часові ряди економічних показників, які могли б бути використаними для прогнозу доходності різних податків та їх здатності до збільшення. Подат-кова система має включати такі елементи, використання яких давало б змогу отримувати необхідні кошти для фінансування додаткових державних витрат. Такий підхід використовується не тільки для країн з перехідною економікою. Наприклад, у Німеччині як адаптаційний елемент використовується ПДВ,

оскільки його тимчасове підвищення не справляє істотного впливу на поведін-ку платників податку і оподаткування споживання становить меншу не-безпечну для економічного зростання, ніж оподаткування особистих доходів і прибутку підприємств . Аналіз показує, що і в умовах України зниження ставки ПДВ на початку 1995 р. з 28 % до 20 % привело до приблизно пропорційного зниження доходів ( у 1994 р. доходи від ПДВ становили 11,42 % ВВП , а в 1995 — 8,56 % ), а тому зміна ставки цього податку є більш принятною у випадку необхідності збільшення бюджетних доходів, ніж введення нових податків або збільшення оподаткування доходів.

Друга категорія принципів — це політико-економічні.

Націленість на економічне зростання.

Оподаткування не повинне створювати перешкод для економічного зростання, збільшення його, має сприяти економічному зростанню.

За період проведення реформ в Україні з 1992 по 1995 р. державна квота ( питома вага податків, зборів і внесків по соціальному страхуванню у ВВП ) зросла з 35,1 до 40,6 %. На 1996 р. передбачалось їх подальше збільшення до 47,3 % ВВП.

Для забезпечення умов економічного зростання України необхідно :

по-перше, зробити реальні кроки щодо зниження державної квоти у ВВП і зниження податкового навантаження на підприємства, насамперед,за рахунок вдосконалення оподаткування прибутку; по-друге, використати такі правила розрахунку амортизаційних відрахувань, які б дали змогу індексувати активи та пасива балансу підприємства з урахуванням рівня інфляції і не призво-дили б до оподаткування фіктивного прибутку;по-третє, створити сприятли-ві умови для самофінансування інвестицій, найважливішими, з яких є можливість прискореної амортизації і зниження ставок податку на прибуток.

Нейтральність щодо конкуренції.

Оподаткування не повинне викривляти конкуренцію як між підприєм-ствами та галузями всередені країни , так і між галузями вітчизняними і зару-біжними підприємствами. Велике податкове навантаження на підприємствах України не сприяє підвищенню конкурентноспроможності вітчизняних вироб-ників на світовому ринку. Умови конкуренції всередині країни викривлюються податковими пільгами, надання яких також означає, що для поповнення бюд-жету необхідно збільшувати податкові навантаження на інші підприємства. Наприклад , звільнення від податку на прибуток сільського господарства та будівельних організацій , які споруджують об`єкти у сільській місцево-сті і використання пільгової ставки для підприємств АПК, які обслуговують сільське господарство, погіршують становище інших галузей без помітного полегшення ситуації в сільському господарстві .

Поряд з ПДВ береться ще кілька податків, які розраховуються, виходячи з обсягу реалізованої продукції тобто являють собою багатоступінчасті брутто-податки з обороту. До них належать: по-перше, внески до інноваційно-го фонду ( 1 % від обсягу реалізованої продукції ); по-друге, відрахування на будівництво, ремонт та утримання автомобільних доріг ( 1,2 % від обсягу реалізованої продукції); по-третє, відрахування до державного цільового фонду розвитку промисловості у складі бюджету України (1 % від обсягу реа-лізованої продукції підприємств, які входять до сфери управління Міністер-ства промисловості ).

Ці податки стягуються з усієї вартості продукції на кожній стадії її вироб-ництва і обігу, і тому призводять до поступового збільшення податкового на-вантаження в результаті нарахування податку на раніше сплачені податки. При цьому в гіршому становищі , з точки зору умов конкуренції, виявляють-ся дрібніші підприємства ( порівняно з більшими ), а також підприємства з більшою матеріалоємкістю виробництва, оскільки таки податки на їх продук-цію виявляються більшими. Це робить їх продукцію дорожчою, а значить — і менш конкурентоспроможною.

Третя категорія принципів — це соціально-етичні.

Основу цієї групи принципів становлять ідеї справедливого оподатку-вання , реалізація яких передбачає загальний характер оподаткування (всі особи, які є платоспроможними, мають залучатися до сплати податків) та справедливість оподаткування (урівняне оподаткування за рівних або аналогіч-них обставин, а з різних — відповідним чином диференційоване.

Послідовне втілення принципів справедливого оподаткування передба-чає відмову від податкових пільг. Так, світова практика застосування податко-вих пільг і досвід самої України показують, що вони часто призводять зовсім не до тих результатів, досягнення яких декларувалося або на які розраховува-ли при їх введені. Нерідко пільги в оподаткуванні стають одним із засобів ухилення від сплати податків. З практики роботи податкових служб України добре відомі факти використання комерційними структурами пільг, наданих, наприклад, громадянам, що постраждали від Чорнобильської катастрофи.

Принцип відносності.

Податкове навантаження може розподілятися таким чином, щоб при цьому платоспроможність платника зменшувалася відносно рівною мірою.

Посилення податкової прогресії має виправдовуватися міркуваннями соціальної справедливості і пов`язаною з цим необхідністю перерозподілу доходів.

Остання група принципів — це принципи, що відбивають правові й технічні аспекти стягування податків.

У відповідності з принципами цієї групи оподаткування має бути транс-парентними і практичним. Транспорентність податкової системи передбачає максимально чітке і несуперечливе формування норм податкового права, що включає їх неоднозначне тлумачення. Це є необхідною передумовою практич-ного дотримання принципів рівності і загального характеру оподаткування. Виконання податкових правил має бути також пов`язане з мінімальними ви-тратами як для платників податків, так і для податкової адміністрації. Незруч-ний час або форма стягування податку можуть стати причиною його неспла-ти.

Податки є складовою частиною фінансового механізму і виконують регулюючу функцію. Її суть полягає в тому, що податки впливають на всі сторони діяльності платників. Функції податків, як і самі податки, є явищем об`єктивним і незалежним від волі держави впливають на підприємницьку діяльність. Але держава може свідомо використовувати цю функцію для регу-лювання певних пропорцій у соціально-економічному житті суспільства. Ви-користання податків як фінансових регуляторів — це складова справа, для якої на різних етапах розвитку суспільства можуть використовуватись різні подат-ки, змінюватись об`єкти і ставки оподаткування, а також надання пільг.

На базі використання фіскальної і регулюючої функції, які мають не тільки теоретичне значення, а й використовуються на практиці оподаткування, формується податкова система.

У податковїй системі повинні реалізовуватись обидві функції податків. З одного боку, податки мають бути інструментом, який забезпечить бездефіцит-ність бюджету, а з іншої — стимулювати підприємницьку діяльність.

Перед законодавцями держави стоїть вибір збільшувати доходну частину бюджету за рахунок високих податків ( т.б. “податкового пресу”, використову-ючи лише фіскальну функцію ) чи формувати систему стабільних стимулів для підприємницької діяльністі, яка забезпечить зменьшення дифіциту бюджету через деякий час і перспективу економічного росту.

Перший напрямок вирішує лиш тимчасові проблеми і безперспективним для розвитку економіки. Другий — стимулює виробництво, що само по собі скоротить дефіцит бюджету. У податковій системі мають делектично поєдну-ватись дві функції: фіскальна і регулюча. З позиції фіскальної — податкова си-стема повинна забезпечити стабільне і гарантоване надходження до бюджету. З позиції регулюючої — мати можливість впливати на всі сторони економічного і соціального розвитку суспільства. Фіскальна функція реалізується в усих податках, регулююча ж при певних умовах може проявлятися, а може й ні, хоча вона об`єктивно притаманна податкам, але на практиці діє не завжди так, як це передбачалось при створенні того чи іншого податку. Тому практично неможливо, щоб одночасно реалізувалися обидві функції в одному податку.

Податкова система має включати до себе, насамперед, податки, які б за-безпечували сталу фінвнсову базу держави і давали можливість пезперебійного фінансування державних видатків. Крім того, в податковій системі має бути достатня кількість податків, на які здебільше податок окладається регулюча функція. Справа в тому, що неможливо впливати на всі боки господарської діяльності підприємств та всі сфери економічно-суспільного життя за допомо-гою одного чи двох податків. Очевидно, що податкова система повинна вклю-чати досить широке коло податків різної цілеспрямованості.

2.Податки в системі доходів держави.

Нарощування кризису неплатежів суттєво відобразились на фінвнсових можливостяе держави, якої внаслідок цього не змогли забезпечити рішення потреб. Зусилилось напруження до взаємо відносин центральних та місцевих влад.

2.1 Аналіз загальнодержавих і місцевих податків та зборів.

Як завжди, надходження від загальнодержавних податків розподіляється між центральними і місцевими органами влади. В минулому році ( 1996 р. ) співвідношення видатків виглядало як 4:1 в рахунок центральної влади ( а 2 роки тому це співвідношення було 3:1 ).

Й тому прогнозувалось, що в 1997 р. вся сума, яка стягувалась з ПДВ, яка повинна була нараховуватись до державного бюджету передбачалось, що до місцевих бюджетів буде надходити 50 % (проти 20% в 1996 р.), акцизного збору , який стягувався на території (крім акцизного збору з ввезених в Украї-ну підакцизних товарів) та 70% податку на прибуток та податку на майно.

Достатньо невизначений та нестабільний поділ коштів між місцевими бюджетами різних рівнів. Тобто він здійснюється в умовах відсутності стабіль-них нормативів. Наприклад, в бюджетах міст з населенням більше 1 млн.чол. в 1995 році доля залишених доходів коливалась в межах від 12% до 57%. При регулюванні місцевих бюджетів недостатньо враховувати рівень економічного розвитку областей та районів.

В більшості країн оподаткування населення в рахунок центральних і місцевих влад історично розвивалось самостійно. Наприклад, в Англії нарахо-вувалось 13 000 місцевих бюджетів та бюджетів вищих адміністративних оди-ниць, які не контролювали нижчих. В Німечинні звітний державний бюджет не затверджувався, а публікувався як статистичний матеріал. В США податкові джерела частково розподілені: Федеральному Уряду належить виключно право на державне мито та поштові збори. Органи влади штатів і місцевого управ-ління збирають податки на майно, платежі за реєстрацію автотранспорту, добуток корисних копалин, санітарні послуги.Інші доходи — на власність та доходи юридичних та фізичних осіб, спадщину, дарування, акцизи — можуть використовуватись всіма рівнями влади до свого нагляду. На рівні штатів основними джерелами податкових надходжень: обов`язкові внески з соц. страхування (21%), податок з продажу (20%), прибутковий податк (19%), індивідуальні акцизи (10%). Для місцевого управління основним джерелом податкових надходжень — місцевий майновий податк. В загальній структурі місцевих податкових надходжень на прямі податки припадає приблизно 58 %, основними з яких є : промисловий податок, податок на житло, земельний податок. В місцеві бюджети надходить та частина загальнодержавного ПДВ, яка збирається централізовано.

Організація збору податків в розвинутих країнах побудована таким чином, що загальнодержавні податки стягуються центральним урядом на основі законодавства країни і направляються до державного бюджету, місцеві платежі збираються місцевим органами управління на певній території і посту-пають в місцеві бюджети.

В більшості держав напрацьован досвід вирівнбвання місцевих доходів в процесі збору податків. Практично всюди місцеві бюджети датуються центра-льним урядом: частина субсидій в доходах місцевих бюджетів США складає більш ніж 20%, Франція — 15%, ФРН — 24%, Англія — 46%, Японія — 41%.

2.2 Аналіз прямих та непрямих податків.

На початок 1990-х років питома частка податкових надходженнь бюдже-тів у ВНП становила в таких країнах як в США — 30%, Японії — 31%, Англії — 37%, Канаді — 37%, Німечинні — 38%, Італії — 40%, Франції — 44%, Бельгії — 46.1%, Норвегії — 48.3%, Данії — 52%, Швеції — 61%.

Важливою характиристикою сучасних податкових систем розвинутих країн є їхня стуктура оподаткування, дослідження якої почну з аналізу відно-шення прямих і непрямих податків (див.табл.1).

В США, Японії, Канаді, Англії переважають прчмі податки, у Франції — непрямі (56.6%): податки на споживання, акцизи, внески підприємців у фонди соц.страхування. ФРН та Італія мають досить урівноважений рівень структури податків ( частка непрямих податків у ФРН — 45.2%, в Італії — 48.9%).

Залежність цього співвідношення свідчать такі чинники: життевий рівень переважної частини населення; досить досконалий механізм стягнення подат-ків, його здатність звести до мінімуму ухилення від оподаткування; рівень по-даткової культури, розв`язування найгостріших соціальних проблем; традиції оподаткування.

Що стосується нашої країни,то співвідношення прямих та непрямих податків протягом 1991-1995 р.р.змінвалось таким чином : у 1991 р. — переважали прямі податки, 1992-1993 років — непрямі податки, у 1994 -1995 р. — їх співвідношення змову змінювалось на користь прямих податків (див.табл.2),

Якщо до непрямих податків віднести внески Фонду ліквідації наслідків Чорнобильськоє катастрофи і соціального захисту населення, Пенсійного фон-ду і Фонду зайнятості, які по суті, є аналогом такого специфічного податку на Заході, як внески на соц.страхування, але на відміну від західних країн, на 99% забезпечуються надходження від підприємств, які являють собою нарахування на фонд заробітної плати , а тому підвищують ціни товарів, то разом із внеска-ми у ці фонди непрямі податки становлять основу податкової системи Украї-ни.

Таким чином, структура податкової системи України підтверджує ту закономірність, згідно з якою в умовах низького рівня доходів юридичних і фі-зичних осіб, недосконалості фіскального законодавства і роботи податкових служб неможливо забезпечити переважання в структурі податкової системі прямих податків. В Україні чинником, що підсилює цю закономірність, є на-дання реальних доходів підприємств, зростання числа збиткових підприємств в умовах однієї з найглибших економічних криз. За цих обставин збереження по-рівняно значної ролі прямих податків може забезпечити лише шляхом надмір-ного оподаткування як фізичних так і юридичних осіб, що руйнує стимули до економічної діяльності, а саме оподаткування таких особистих доходів, які в усьому світі або взагалі неоподатковуються, або оподатковуються за більш низькими ставками.

Пряме оподаткування в Україні базується на основних видах податків: податку на прибуток підприємств та прибуткового податку з громадян.

Причому частка першого в доходах бюджету втріччі (1995 р.), майже вшестеро (1993 р.) перевищує частку другого, тоді як у розвинутих країнах перевищує прибутковий податок з громадян.

Причиною відмінностей цього є відмінності в структурі ВВП. Якщо в розвинутих країнах частка оплати праці у 1992 році становила 60.6% у США, в Японії — 56.4%, в ФРН — 54.5%, частка прибутку відповідно: 30.8%, 37%, 34.2%, то в Україні у 1994 році лише 33.8%. Таким чином, низький рівень заробітної плати і взагалі рівень життя переважної частина населення зумовлює низьку частку прибуткового податку з громадян у доходах бюджету. Лише зростаня осбистих доходів стане надійним підгрунтям для зміни ролі прибуткового по-датку з громадян.

Важливою причиною високої частки податку на прибуток підприємств (зокрема причиною багаторазового перевищення часткою цього податку част-ки особистого прибуткового податку ) є особливість податкової політики в Україні, що проявляється в становленні надмірного тягаря на підприємства внаслідок особливостей обліку фінансових результатів в Україні.

Непрямі податки в Україні характеризуються переважанням ПДВ та відрахувань у фонди: Пенсійний, зайнятості і ліквідації наслідків Чорнобильсь-кої катастрофи, соціального захисту населення.

Щодо зростання ролі ПДВ, то воно хоч і підбиває загальну тенденцію, власну більшості розвинутих країн, усеж є надмірним: частка ПДВ в доходах бюджету України вища, ніж в розвинутих країнах.

Зниження у 1995 році ставки ПДВ до 20% (1992-1995 ставка становила 28%) вона є максимальною ставкою ( в 14-20% на основі групи товарів при більш низьких ставках для окремих видів, наприклад, продовольчих).

А частка акцизного збору в Україні занадто низька порівняно з розвинутими країнами ( у США ставка податку на продаж коливається 3 — 7% , у Канаді — 7.8%, ФРН — 15%, в Англії ставка ПДВ — 17.5%, в Японії — 3%).

Внески у фонди : Пенсійний, зайнятості, ліквідації наслідків Чорнобиль-ської катастрофи, соціального захисту населення — мають найбільшу питому вагу в доходах бюджету України. Але їхнє зіставлення із внесками у фонди соціального страхування розвинутих країн свідчить про відавання України від більшості країн — менш, ніж у нас частка цих внесків у Англії і Канаді. З одно-го боку, це свідчить про недостаню соціальну спрямованість податкової полі-тики України, з другоого — частка внесків у вищезагальні фонди в Україні й так перевищує об`єктивні можливості сб`єктів підприємницької діяльністі та гро-мадян (оскільки сплачують їх кікцеві споживачі) , є одним із чинників надмір-ного податкового тиску на них. Отдже, збільшення відрахування на соціальне страхування можна шляхом їхнього часткового прямого перекладаня на плечі громадян. А це потребує як підвищення рівня особистих доходів, так і розвит-ку системи соціального страхування в Україні.

2.3 Аналіз доходів бюджету.

В останні роки загострилась проблема формування і викрнання бюджету. Починаючи з 1992 року в Україні порушуються усі строки прийняття введення в дію Закону України “ Про державний бюджет України на поточний рік ” та щорічно погіршується ситуація з його виконанням. Для прикладу : державний бюджет 1997 року був сформований і поданий до Верховної Ради двічі (14 ве-ресня та 21 листопада 1996 р.),коли ВВП становив 106.6 млрд.грн. і — втретє —

в березні 1997 року, коли ВВП становив 104.4 млрд.грн.

Протягом останніх п`яти років ситуація із виконанням прогнозних макроекономічних показників соціально-економічного розвитку погіршується. Так, у 1996 році передбачалось зниження обсягів ВВП на 1.8% і зростання промислового виробництва на 0.5%. Підсумки минулого року свідчать про зниження ВВп на 10%, обсягів виробництва промислової продукції — на 5%, а сільськогосподарської — на 9%. Знизились виробництво ТНС на 20.2%, обсяги реалізації платних послуг населенню — на 13.5%, на транспортних послугах — на 17.8%.

Все це негативно позначається на стані виконання бюджету — основного фінансового плану держави. В 1995 році їз 28 джерел надходжень коштів до бюджету, план виконано по 8, а в 1996 році — відповідно із 29 по 9. При плані 34.4 млрд.грн. доходів на 1996 рік по зведеному бюджету фактично надійшло 30.1 млрд.грн., або 86.7% . Недонадійшло коштів у сумі 4.3 млрд.грн.

Аналіз джерел надходжень свідчит, що порівняно з прогнозними показниками доходів на 1996 рік через невиконання завдань по 20 платежах до бюджету недонадійшло понад 5 млрд.грн., в тому числі (див.табл 3).

Виконання доходів державного бюджету становило відповідно 82.1%. При плані 29.6 млрд.грн. фактично надійшло 19.6 млрд.грн. і недонадійшло 14.3 млрд.грн. До місцевих бюджетів надійшло 10.8 млрд.грн. доходів, що становить 98.8% до річних призначень.

Таким чином у 1996 році до бюджетів усих рівней мобілізовано податків, зборів та обов`язкових платежів 37.4% до ВВП. У структурі доходів бюджету 80% займають ПДВ, податок на прибуток, прибутковий податок, плата за землю, надходження до Пенсійного фонду та внески підприємств і господар-ських організацій до фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катострофи та соціального захисту населення, що становить 30% до ВВП.

Фактично функціонують три головних платежи, на частку яких припадає 50% усих надходжень до бюджету — ПДВ, податок на прибуток, і надходження до Пенсійного фонду. В 1996 році ці платежі становили 19 млрд.грн., що рів-нозначно сумі надходжень державного бюджету України і становить майже 25% до ВВП.

Зупинимось на аналізі окремих причин і факторів впливу на формування і виконання доходів бюджету. Через зростання заборгованості підприємств із сплатою податків торік бюджет недоодержав 3 млрд.грн. або 12% загальних надходжень (див.табл. 4).

Таким чином, заборгованість підприємств перед бюджетом на 01.02.97 р. становила 3.5 млрд.грн. або в 2 рази більше всих місячних надходжень у січні поточног року. Майже 50% усієї заборгованності припадає на 600 великих під-приємств переважно державної форми власності й таких дев частка акцій належить державі.

ДПА України в 1996 р. році перевірено 369 000 підприємств, або близько 60% їх загальної кількості. У кожному другому перевіреному підприємстві встановлено порушення чинного законодавства, додатково нараховано податків і застосовано фінансових санкцій на суму 2.8 млрд.грн.

Причиною таких ситуацій є низький рівень відповідальності та недійовий механізм адміністративних покарань щодо стягнення податків і зборів. У сучасних умовах підприємствами і оргнізаціями фінансово вигідніше сплачу-вати штрафні санкції та використовувати в своїх цілях кошти, які своєчасно не сплачені до бюджету та не повернуті постачальникам, ніж взяти кредити в установах комерційних банків.

Зважаючи на таку складну ситуацію Верховна Рада 05.02.97 р. приняла Закон України “ Про внесення змін і доповнень до Кримінального і креміна-льно-процесуального кодексів України щодо відповідності ухилення від сплати податків ” , відповідно до якого посилюється міра відповідальності платників податків і зборів та обов`язкових платежів, але до позбавлення волі з конфіс-кацією майна.

Законом допомогою податків держава має регулювати процеси вироб-ництва, роподілу, перерозподілу та споживання ВВП, збалансованості еконо-мічних інтересів та вилучення частки новоствореної вартості до бюджетів усіх рівней і цільових фондів.

3. Становлення податкової системи Українита перспективи її розвитку.

З проголошенням самостійності Української держави на перший план виступила проблема структурної перебудови господарського комплексу, під-вищення економічної ефективності його функціонування.

Податкова система має надзвичайно важливе значення для виходу еконо-міки з кризового стану, вана повиння створювати нормальні умови для вироб-ничої і фінансової діяльності.

Податкова система — це не механічна сукупність податків, а внутрішньо організаційна, функціонально взаємоузгоджена і взаємодоповнююча система. Виходячи з цього можна сказати, що завершеної податкової системи України ще немає, вона перебуває в процесі становлення.

Для усвідомлення особливостей податкової системи України в перехід-ний період та напрямів їх змін розглянемо структуру надходжень до зведеного бюджету України за 1990-1995 р. (див.табл. 6).

Ознайомлення з талицею засвідчує безперервні зміни стукткри податків та структури надходжень протягом аналізованого періоду. З таблиці видно, що протягом заданого періоду не було жодного року, коли з податкової системи не зникали одні податки і не з`влялися інші.

З одного боку, це зумовлено змінами в державному устрії України, перетворенням її, держави з формальними ознаками повної державності в складі СРСР, в самостійну державу.

Так, прояви цього є відсутність в системі оподаткування України до 1991 р. доходів від зовн.-економічної діяльності і акцизного збору, які з`явили- ся лише з 1992 р. Окрім того , в Законі УРСР “ Про систему оподаткування ”, що був приянятий у 1991 р., не було визначено систему місцевих податків. Вона була визначена лише в Законі України “ Про внесення змін і доповнень

до Закону УРСР”. “ Про систему оподаткування ” прийнятому на початку 1994 р. порівняно із Законом 1991 р. із переліку загальнодержавних податків та зборів було виключено :

nподаток на прибуток

nподаток на прибуток іноземних юридичних осіб від діяльності вУРСР

nподаток з обороту

nподаток на фонд оплати праці колгоспників

nлісовий доход

nподаток на експорт та імпорт

Водночас в перелік було введено 9 нових податків, обов`язкових плате-жів та зборів, зокремавнески до фонду соціального страхування, ліквідації наслідків Чорнобильської катастроф, Пенсійного фонду та інші.

Перелік загальнодержавних податків та інших обов`язкових платежів визначено у статті 14 названого Закону. Він включає 19 податків. Перелік міс-цевих податків та зборів на території України містить 15 найменувань податків та зборів.

Другою причиноюзміни структури податкових надходжень є залежність податкової системи від трансформаційних процесів в економіці.

Між дією першої та другої причини є певна узгодженність і водночас суперечність. Якщо норма пов`язана із спробою свідомого впливу на фор-мування податкової системи, то друга відображає успіх чи невдачу цього впливу.

Нестабільність податкової системи проявляється не лише у змінах системи законів, але також в частих змінах, що вносяться до змісту самих законів.

Серйозні корективи проводилися щодо базових податкових, зокрема, Закон України “ Про оподаткування прибутку підприємств ” прийнятого 22 травня 1997 р. ВРУ “ Про внесення змін і доповнень до Закону України “ Про оподаткування прибутку підриємств””. Цим Законом передбачається ввести в дію з 1 липня поточного року і застосувати при розрахунках із бюджетом, по-чинаючи з доходів і витрат, що отримані й проведені з 1 липня нинішнього року.

Законом запропоновано примусово новий підхід до оподаткування іно-ваційного фонду, внесених в державний реєстр здійснюється у розмірі 50% дючої ставки на прибуток від реалізації іноваційної продукції. Ставка діє перші 3 роки після реєстрації іноваційної продукції. Доходи отримані від страхової діяльностіобкладаються податком у розмірі 3%. Доходи отримані від страху-вання і перестрахування життя, звільнені від оподаткування.

Законом також передбачено, що з 01.07.97. по 01.01.2002 року 1.5% суми неоподатковуваного податку на прибуток перераховується до спеціальних ра-хунків місцевих бюджетів для фінансування будівництва та інших цілей.

Крім того, з 1997 р. після прийняття законопроекта “ Про податок на землю ” Законом податку на прибуток призначається введення норми, по якій податок на прибуток сільськогосподарських підприємств розраховуються як різниця між розрахованим податком на прибуток податком на землю. По Закону доходи нерезидентів отримуються від джерел в Україні, які стягуються за ставкою 30% (раніше — 15%). Ставка оподаткування при перестрахуванні ризиків нерезидентами складала 10%. Сума доходів нерезидентів, яка сплачу-валась резидентами як сплата вартості фрактовки транспортних засобів -6%.

З 01.10.97 р. вступає в силу Закон України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР

“ Про ПДВ ”, держав змістом нововведень є перш за все перелік плат-ників податку :

nособа, яка на протязі будь-якого періоду за останній рік пребільшив неоподаткуванний мінімум доходів громадян (зараз 10 200 грн. ) в тому числі :

nособа, яка ввозить (пересилає товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги для їх використання або потреби на митній тер. України за виключенням фізичних осіб, неза-реєстрованих як платники податку, в випадку коли вказані фізичні особи ввозять товари в об`ємах, не підлягаючих оподаткуванню відповідно до законодавста;

nособа, яка пред`являє послуги, пов`язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України .

До числа платників податку відносяться також особа, відповідальна за внесення податку до бюджету по об`єктах оподаткування залізничного транспорту.

Законом вводяться єдини для всіх категорій платників податку підпри-ємств — виробників; підприємств торгівлі, крім комісійних заготоівельних, снабженсько-збутових, оптових, інших здійснюючих посоередницьку діяль-ність; фізичних осіб незалежно від валюти розрахунків ( в національній або іноземній ), порядок обчислення і сплати ПДВ

Змінюється порядок обчислення ПДВ імпортних товарів. В залежності від виду імпортуємих товарів і статуту підприємства імпортера виявляються три види розрахунків з бюджет:

1. Обов`язкова сплата податку. Здійснюється при ввезенніна митну територію України підакцизних товарів.

2. Оплата по бажанню платника може здійснюватися шляхом пред`явлення податковим органам митного контролю простого векселя, забезпеченого підтвердженням комерційного банку.

3. Теж саме, що і в другому варіанті, з тієї лише різниці, що замість підтвердження комбанка висотий статус платника підтверджує податковий орган.

У зв`язку з переходом на загальний порядок сплати податку , а також особливостях визначення оподаткування обороту, платниками податкустаном на 01.01.97 р. повинен бути здійснений одноразовий перерахунок сум кредиту і сум податкових забов`язань. При цьому сума податкового кредиту платників ПДВ виплачених або нарахованих у зв`язку з отриманням або самостійно виро-блених основних фондів, не введених в експлуатацію, а сума податкових забо-в`язань підвищується на суму ПДВ на вартістьвідвантажених, але не сплачених товарів.

Закон України “ Про внесення змін і доповнеь в Закон України “ Про плату за землю” вступить в дію з 01.01.97 р. Вже визначені розміри і порядок плати за використання земельних ресурсів, направлення отриманих коштів , а також відповідальність платників податку за правильність обчислення і своєчасної сплати земельного податку.

Використання землі в Україні є платним.Власники землі сплачують земе-льний податок. За земельні ділянки, надані в оренду , сплачується орендна плата.

Плата за землю — це земельний податок та орендна плата. Визначена в залежності від грошової оцінки земель.

Ставка земельного податку з земель населених пнктів, грошова оцінка яких проведена, встановлюється в розмірі 1% від їх грошової оцінки, за виклю-ченням земельних ділянок, які вказані згідно з Законом.

Цей Закон значно розширив перелік пільг відносно сплати земельного податку . Платники, яких стосуються пільги повинні знати їх; обов`язково враховувати при обчисленні і сплаті цього податку.

Згідно Закону, земельний податок сплачується рівними частинами. Власниками землі і землекористувачами — виробниками сільськогосподарської продукції і громадянами до 15 липня і 15 листопада. Переплачені суми податку підлягають поверненню платнику по його письмовій заяві або по його бажан-ню зараховувати до сплати податку за наступний рік.

Податкова система повинна створювати нормальні умови для виробничої і фінансової діяльності підприємств і господарств, а також усіх інших виробни-ків матеріальних благ. Через податкову політику держава стимулює як окре-мих товаровиробників, так і розвиток продуктивних сил вцілому.

У минулому податки сплачувались з обороту. Після проголошення курсу на перехід до ринкової економіки податок з обороту було скасовано. Пільги з оподаткування малих підприємств та кооперативів було скасовано, а введення ПДВ збільшувало витрати на виробництво при кожному обороті коштів на суму , призачену для перерахування до державного бюджету .В умовах фінансової нестабільності, інфляції та неплатежів це швидко призвело до гост-роі нестачі оборотних засобів, загальмувало розвиток виробництва і доверши-ло зруйнуванню легального малого бізнесу, який тільки почав розвиватися, а державному секторі — до катастрофічного спаду виробництва.

В Україниі має місце катастрофічне зниження економічної ефективності функціонування господарського комплексу, яке є основною причиною зменьшення грошових надходжень до державного бюджету. І хоч не все можна віднести на негативний вплив недосконалої податкової системи, однак треба визначити, що вона спрямована на максимальне вилучення доходів господарюючих суб`єктів, а це позволяє їх можливостей нарощувати виробни-чі потужності і збільшувати свої грошові доходи.

Податок на прибуток та ПДВ, які сплачують підприємства, не підвищу-ють їх фінансової стабільності і не сприяють пріорітету розвитку підприємства взагалі, а малих зокрема. Внаслідок цього більшість малих підприємств, які не можуть конкурувати з великими, не відповідають всім вимогам фінансових і правових нор, які дуже часто змінюються. ПДВ полягає тягарем не тільки на підприємства, яле й на нселення. Ще тільки купуючи матеріали, сировину і все інше , що необхідно для виробництва готової продукції, кожне підприємство змушене переплачувати 20% понад ціну, вони йдуть до бюджету держави. Така форма вилучення ПДВ є несправедливою щодо підприємства оскільки оподаткувуються не доходи підприємств, а їх витрати на виробництво продукції.

Але хоч підприємство перераховує до бюджету тільки різницю між сплаченими і отриманими сумами ПДВ, а решту платять самі покупці продукції, підприємства виступають не тільки як платники власного податку, але і як його збераючи з населення.

Цілком природно, що ПДВ, підвищуючи ціни, у великій мірі впливає на економіку країни, оскільки користується не тільки виробництво, але й споживання, що створює сприятливі умови для проникнення іноземних товарів на внутрішній ринок України.

Підприємства України повинні мати значно більші оборотні засоби для забезпечення нормального функціонування виробничого процесу, ніж аналогічні підприємства в інших країнах світу. Податок на майно може призвести до до ліквідації багатьох низькорентабельних підприємств і цехів, а податок на землю — до господарської діяльності тих сгільськогосподарських підприємств, які знаходяться в несприятливих для землеробства і тваринництва умова