1. Банківські автоматизовані клірингові послуги BACS і чековий кліринг у розрахункових палатах США.

2. Завдання і функції СЕП.

3. Засоби керування роботою банку у СЕП.

4. Розширені можливості СЕП.

Список використаної літератури.

1. Банківські автоматизовані клірингові послуги BACS і чековий кліринг у розрахункових палатах США

Телекомунікаційна система BACS (Англія). Система створена в 1968 р. і, за станом на 1988 р., мала 16 банків-акціонерів. Пізніше система була перетворена в систему BACSTEL. Система надає два види послуг для абонентів: "сервіс за графіком " (передача повідомлень у режимі off-lіne) і "сервіс на вимогу" для передачі коротких повідомлень по каналах загальнодоступних телекомунікаційних мереж.

Система забезпечує обробку платежів по операціях Пряме дебатування (Dіrect Debіt) і Пряме кредитування (Dіrect Credіt). Обробка платежів у Системі проводиться протягом трьох робочих днів: уведення (1), обробка (2), проведення (3).

У даний момент послугами Bacs Dіrect Credіt Salary Servіce користуються більше 90% працюючих британців.

У США чековий кліринг виконується у багатьох місцевих розрахункових палатах, де відбувається обмін місцевими чеками.

При використанні механізму місцевого клірингу банки обмінюються чеками через розрахункову палату і здійснюють один остаточний платіж за підсумками балансу розрахунків за день, щоб покрити різницю між сумою чеків, що пред'явлені до оплати іншим банкам, і сумою чеків, отриманих від інших банків, які повинні оплатити клієнти даного банку. Остаточний платіж здійснюється також через центральний банк.

Банки, що мають дебетове сальдо за розрахунками минулого дня, з усіма іншими членами палати повинні внести відповідну суму розрахунковій палаті, а банки з кредитовим сальдо — одержати гроші від розрахункової палати[7, c. 75].

2. Завдання і функції СЕП

Система електронних міжбанківських розрахунків Національного банку України (СЕП) експлуатується з 1993 р. і на сьогодні в цілому задовольняє вимоги та потреби банківської системи України. Однак ця система розроблена на основі технічного та системного програмного забезпечення, що не відповідає сучасним світовим стандартам для систем подібного класу, а відтак вона не може забезпечити в майбутньому достатню надійність, гнучкість, продуктивність та належний рівень захисту інформації.

З огляду на це невідкладним завданням є розроблення проекту нового покоління платіжної системи України, який має враховувати потреби банківської сфери країни, кількісні та якісні перспективи розвитку міжбанківських розрахунків, світовий досвід створення таких систем тощо.

Проект нової платіжної системи має забезпечити єдність, централізованість та комплексність у підході до розв'язання відповідних завдань, цілеспрямованість дій та концентрацію зусиль для досягнення поставленої мети, врахування зарубіжного досвіду та вимог, що зумовлені інтеграцією України до світової ринкової економіки. Проект розроблений у межах загальної стратегії Національного банку України у сфері інформатизації, яка:

— є централізованою, комплексною і єдиною для всього комплексу завдань інформатизації банківської справи України;

— передбачає інтеграцію всіх ключових напрямів завдань інформатизації та автоматизації банківської діяльності;

— заснована на кращих зразках світового досвіду, на сучасному технічному обладнанні та засобах розроблення програмного забезпечення;

— передбачає постійну реструктуризацію та ускладнення інформаційної моделі банківської справи України, кількісне та якісне зростання та зміну семантичного навантаження інформаційних потоків у ній;

— розрахована на досить тривалий період часу.

Система надає НБУ великий діапазон засобів централізованого керування проведенням розрахунків, основні інструменти якого зосереджені в СМР. СМР приймає від уповноважених осіб і надає іншим підсистемам розрахунків керівну інформацію для організації проведення розрахунків. Всі механізми локального керування розрахунками містять в собі як одну з інформаційних компонентів інформацію, отримувану з СМР.

У ролі об'єктів моніторингу розглядаються як кореспондентські (розрахункові) рахунки, так і резервні рахунки комерційних банків. НБУ має засоби для підвищення ефективності використання обмежених сальдо при розрахунках, зокрема, існують механізми надання частини резервного фонду для виконання платежів, переміщення коштів між рахунками (субрахунками) для підтримання ліквідності тощо.

Система термінових переказів призначена для виконання платіжних трансакцій банком — відправником у режимі реального часу[1, c. 49-51].

Система електронних платежів Національного банку України — це загальнодержавна платіжна система, яка забезпечує здійснення розрахунків у електронній формі між банківськими установами (та їхніми філіями) як за дорученнями клієнтів банків, так і за зобов'язаннями банків один перед одним на території України.

Основними завданнями системи є:

— задоволення потреб економіки, що реформується і розвивається;

— удосконалення кредитно-монетарної політики, яку проводить НБУ, через отримання оперативної та точної інформації про переміщення грошових коштів і стан кореспондентських рахунків;

— виконання міжбанківського етапу всіх видів безготівкових розрахунків;

— мінімізація часу на виконання міжбанківських розрахунків та на обіг грошових коштів;

— високий рівень безпеки міжбанківських розрахунків;

— надання широкого спектру послуг для користувачів;

— високий рівень внутрішнього бухгалтерського обліку та контролю;

— мінімізація вартості банківського посередництва через оптимізацію платіжних засобів і раціоналізацію систем.

Система електронних платежів НБУ виконує такі функції:

— здійснення розрахунків між банками України в національній валюті України та в низці іноземних валют;

— ефективне використання тимчасово вільних ресурсів банків;

— забезпечення контрольних функцій Національного банку за станом кореспондентських рахунків комерційних банків;

— надання інформаційних послуг учасникам розрахунків;

— обмін екстреною інформацією стосовно проведення розрахунків;

— забезпечення надійності розрахунків;

— багатоступеневий контроль достовірності даних на всіх стадіях розрахунків;

— багаторівневий захист інформації від несанкціонованого доступу, використання, викривлення та фальсифікації на всіх стадіях оброблення;

— створення механізму впливу НБУ на порушників чинного законодавства та норм банківської діяльності методом обмеження їх обслуговування в СЕП.

Розрахунки за допомогою СЕП регламентуються відповідними документами Національного банку України. Це:

— "Положення про міжбанківські розрахунки в Україні", затверджене постановою Правління Національного банку України від 21 березня 1996 р.

— "Інструкція № 7 про безготівкові розрахунки в господарському обороті України", затверджена постановою Правління Національного банку України від 2 серпня 1996 р.

Порядок виконання міжбанківських розрахунків через внутрішньобанківські платіжні системи регулюється нормативними документами банків[6, c. 92-95].

СЕП побудована як деревоподібно-мережна структура. На її нижньому рівні містяться банки — учасники електронних розрахунків. Середній рівень СЕП представлений мережею регіональних розрахункових палат (РРП). Це підрозділ регіонального управління Національного банку, який обслуговує банки, що є учасниками СЕП відповідного регіону.

На найвищому рівні СЕП розташована Центральна розрахункова палата (ЦРП), яка організовує функціонування СЕП у цілому та керує діяльністю регіональних розрахункових палат.

Банки — учасники СЕП Києва та області обслуговуються в Центральній розрахунковій палаті, тобто вони не мають окремої розрахункової палати.

Головні завдання — виконання основної функції розрахунків за умови мінімального системного ризику, швидкість і надійність розрахунків.

Система переказів коштів у режимі реального часу виступає кінцевою розрахунковою ланкою для переказування значних сум на великих фінансових ринках, які функціонують у різноманітних валютах.

Система гарантує приймання початкової платіжної трансакції, якщо платіжне доручення відповідає вимогам законності та покривається наявним сальдо або кредитом.

Приймання/відхилення платежу у системі здійснюється залежно від такої інформації, що отримується в режимі реального часу з підсистеми СМР:

— відсутність заборони на виконання початкових платіжних трансакцій конкретним банком — відправником;

— наявність достатньої суми коштів на кореспондентському рахунку;

— виконання обмежень, установлених юридичною особою — власником коррахунку на початкові платіжні трансакції конкретного відправника.

Функції програмно-технічного комплексу центрального вузла:

— безпосередній зв'язок у режимі реального часу з СМР для отримання інформації про поточний стан кореспондентських рахунків та для відображення виконуваних трансакцій на відповідних рахунках;

— ведення баз даних трансакцій;

— довідкова служба.

Функції програмно-технічного комплексу банку учасника:

— емуляція віддаленого терміналу програмного комплексу центрального вузла системи для підготовлення оператором початкових

платіжних трансакцій. Надання інформації, що відповідає проведеній трансакції, в ОДБ банку;

— приймання з ОДБ банку початкових платіжних трансакцій з емуляцією підтвердження для ОДБ про прийняття трансакції до системи;

— надання відповідних платіжних трансакцій, передавання їх до ОДБ банку з емуляцією для СТП повідомлення про отримання певної трансакції банком;

— надання інформації банку про поточний стан його рахунку, виконані проведення тощо;

— довідкові функції.

Система клірингових розрахунків призначена для виконання великої кількості окремих платежів за певний період часу з малою величиною питомих витрат. Більшість трансакцій не мають термінового характеру. Суми трансакцій відносно невеликі. Ця підсистема орієнтована переважно на задоволення платіжних потреб приватних осіб та фірм під час здійснення простих економічних операцій.

СКР проводить періодичний взаємозалік платіжних документів учасників із визначенням чистого сальдо. Система взаємозаліку забезпечує виконання значного обсягу платежів за відносно низького рівня ліквідності.

Для запобігання затримання платежів, а також з метою усунення необхідності резервувати великі кошти на рахунках у Національному банку України, банкам надаються засоби урівноваження між ефективністю розрахунків та ризиком. НБУ сприяє зниженню ризику для клірингової палати, забезпечуючи достатні залишки на рахунках учасників, і водночас підвищує ефективність розрахунків, надаючи учасникам тимчасові кредити. Для цього в СКР існує механізм визначення в квазі-реальному часі додаткових лімітів оверд-рафту технічних рахунків залежно від рівня неплатоспроможності учасників розрахунків та інших обставин, як засобами власне СКР, так і засобами СМР[3, c. 236-239].

3. Засоби керування роботою банку у СЕП

Система виконує оброблення всіх видів платіжних документів, міжбанківський обмін якими автоматизований.

Існують обмеження на види платіжних документів, які приймаються до системи від різних категорій користувачів. Ці обмеження мають на меті забезпечення ліквідності та мінімізацію системного ризику.

В основу бухгалтерської моделі покладено принципи:

— централізованого ведення кореспондентських рахунків банків та їхніх установ;

— здійснення початкових платіжних трансакцій в межах поточного залишку коштів на кореспондентському рахунку;

— надання різноманітних моделей обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку банку та групі його установ.

Надається широкий спектр засобів керування Національним банком України кореспондентськими рахунками банків та їхніх установ, включаючи:

— засоби визначення лімітів овердрафту коррахунку, які варіюються стосовно засобу виконання платіжної трансакції (у режимі реального часу в СТП або в пакетному через СКР), до банківської установи або групи установ, за якою закріплено кореспондентський рахунок, тощо;

— засоби інформування Національного банку України про стан кореспондентських рахунків (у СМР) і про динаміку їхніх змін (за інформацією як із СТП, так і з СКР);

— засоби надання юридичній особі — учаснику розрахунків можливостей керувати лімітами виконання розрахунків підпорядкованих їй банківських установ тощо.

Основні принципи організації системи (провідна роль Національного банку України, склад учасників розрахунків, їхні права та обов'язки, організація експлуатації) є продовженням принципів організації СЕП.

Функціями системи моніторингу рахунків є:

— централізоване ведення кореспондентських рахунків юридичних осіб;

— відображення на кореспондентських рахунках трансакцій, які виконуються через СТП та СКР;

— централізоване ведення нормативно-довідкової інформації платіжної системи в цілому;

— надання юридичній особі можливостей керування своїми філіями;

— здійснення доступу інших підсистем та завдань до інформації, яка зберігається в СМР;

— довідкові функції.

Ефективність роботи платіжної системи загалом визначається політикою НБУ щодо підтримання резервів і керування ризиком[7, c. 82-86].

4. Розширені можливості СЕП

Система електронних міжбанківських розрахунків України — цілісна система, що базується на архітектурі "клієнт — сервер", призначена для виконання міжбанківських розрахунків у найзручнішій для конкретного користувача формі (on-line режим, кліринг тощо) та для моніторингу кореспондентських рахунків банківських установ України.

Основними завданнями системи є:

— удосконалення монетарної політики, яку провадить НБУ, завдяки отриманню оперативної та точної інформації про переміщення грошових коштів і стан кореспондентських рахунків;

— забезпечення виконання міжбанківського етапу всіх видів безготівкових розрахунків, передбачених "Інструкцією про безготівкові розрахунки в господарському обороті України";

— усунення необхідності вести кореспондентські рахунки банківських установ у кожному регіональному управлінні НБУ;

— скорочення витрат часу на виконання міжбанківських розрахунків;

— різке прискорення обертання грошових коштів;

— підвищення рівня безпеки системи міжбанківських розрахунків;

— задоволення потреб економіки, що реформується і розвивається;

— розширення спектра послуг для користувачів;

— удосконалення і посилення процедур внутрішнього бухгалтерського обліку та контролю;

— зменшення вартості банківського посередництва через оптимізацію платіжних засобів і раціоналізацію систем;

— організація взаємодії платіжної системи з процесинговими центрами системи масових електронних платежів, із системою обігу цінних паперів, з іншими платіжними системами (наприклад, SWIFT) тощо.

Система складається з таких компонентів:

— система моніторингу рахунків (СМР) — підсистема, яка призначена для централізованого ведення і моніторингу кореспондентських рахунків комерційних банків у Національному банку України;

— система термінових переказів (СТП) — підсистема для обслуговування платежів великими сумами і термінових платежів у режимі реального часу;

— система клірингових розрахунків (СКР) — підсистема для здійснення платежів малими сумами в пакетному режимі.

Особливостями цієї системи як програмно-технічного продукту є:

— великі обсяги інформації, що обробляється і зберігається, її централізоване розміщення;

— організація інтерфейсу між СМР, СТП та СКР у режимі реального часу;

— організація інтерфейсу між банками — учасниками та підсистемами як у режимі реального часу (для СТП), так і в пакетному режимі (для СКР);

— високорозвинена мережева телекомунікаційна структура;

— підвищені вимоги до надійності та інформаційної безпеки програмно-технічного забезпечення і засобів зберігання інформації;

— забезпечення захисту інформації, що обробляється і зберігається, а також захищених інтерфейсів між підсистемами та банками — учасниками як у режимі реального часу (для СТП), так і в пакетному режимі (для СКР) за допомогою вбудованих апаратних та програмних засобів захисту інформації;

— експлуатація протягом значного періоду часу (не менше, ніж 10 років);

— підвищені вимоги до гнучкості, можливості надбудови та модифікації системи з урахуванням потреб банківської системи України в цілому і Національного банку України зокрема, які постійно змінюються і зростають, удосконалення механізмів та способів міжбанківських розрахунків[4, c. 149-152].

Основними факторами, що визначають потрібні кількісні та якісні показники системи, є:

— поточна завантаженість СЕП;

— перспективи економічного розвитку України;

— можливість інфляції;

— тенденція переходу від готівкових форм розрахунків до безготівкових;

— оцінка досвіду інших країн, що розвиваються, щодо динаміки розвитку міжбанківських розрахунків.

Основним напрямом подальшого розвитку систем автоматизації діяльності банку є перехід від автоматизації власне бухгалтерського обліку до створення повнофункціональних систем, які охоплюють усі сфери діяльності банку, базуються на сучасних програмно-технічних засобах (професійні системи управління базами даних, засновані на архітектурі "клієнт-сервер") і мають підвищений ступінь надійності та безпеки зберігання і захисту інформації.

Система "клієнт-банк" в Україні розглядається як складова програм автоматизації банківської діяльності і, зокрема, як джерело надходження платіжних документів до загальнодержавних систем розрахунків (зокрема, СЕП). Тому до систем "клієнт-банк" висувається ряд вимог, визначених Національним банком України, щодо дотримання ними стандартів електронних платіжних документів, сумісних із СЕП, надання мінімального набору послуг, забезпечення певного рівня захисту інформації тощо.

В Україні вже існують системи "клієнт-банк", які є невід'ємною складовою програмного комплексу автоматизації бухгалтерії клієнта. Це дає змогу не тільки повністю автоматизувати бухгалтерський облік на підприємстві, а й побудувати єдину технологічну лінію виконання всіх фінансових операцій підприємства.

Архітектура кожної конкретної системи "клієнт-банк" та специфіка технології її роботи перебувають у досить широкому діапазоні. В Україні, розроблення та впровадження систем "клієнт- банк" тільки починається. Тому в найближчі роки очікується різке зростання як кількості клієнтів, що користуватимуться цим сучасним видом послуг, так і рівня програмно-технічних розробок таких систем[6, c. 102-104].

Список використаної літератури

1. Електронна комерція: Навчально-методичний посібник для самостійного вив-чення дисципліни/ Андрій Береза, Ірина Козак, Франк Левченко, та ін; Мін-во освіти і науки України, Київський нац. економічний ун-т. — К.: КНЕУ, 2004. — 104 с.

2. Міжнародні фінанси: Навчальний посібник/ Олег Мозговий, Тетяна Оболенська, Тетяна Мусієць, Юрій Руденко та ін.. — К.: КНЕУ, 2005. — 502 с.

3. Орлюк О. Банківське право: Навчальний посібник/ Олена Орлюк,; М-во освіти і науки України. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — 373 с.

4. Плескач В. Електронна комерція: Підручник/ Валентина Плескач, Тетяна Затонацька. — К.: Знання , 2007. — 535 с.

5. Софіщенко І. Міжнародні фінанси: Навчальний посібник/ Ірина Софіщенко,; Міжрегіональна академія управління персоналом. — К.: МАУП, 2005. — 198 с.

6. Страхарчук В.П. Платіжні системи: Навч. посіб. для студ. вуз./ В.П.Страхарчук; М-во освіти України. НБУ: Львівський банківський коледж. — Львів: Львівський банківский коледж , 1998. — 191 с.

7. Чайковський Я. Платіжні системи: Навч. посіб. для студ. вуз./ Ярослав Чайковський,. — Тернопіль: Карт-бланш, 2006. — 210 с.