Вступ

У сучасній мистецтвознавчій літературі серед художників та мистецтвознавців немає чітко виробленої й уніфікованої термінології і класифікації плаката, тому це поняття трактується досить довільно і його визначення часто суперечать одне одному. Тому актуальним є дослідження цього різновиду графічного мистецтва, яке є не тільки як одним із найдієвіших засобів візуальної комунікації, а, власне, мистецьким феноменом, що почав бурхливо розвиватись в останній чверті ХІХ — початку ХХ ст. в Європі та Америці.

До плакатного мистецтва звертались такі відомі художники, як Ж.Шере, П.Боннар, Т.Стейлен, Е.Гесс, Е.Пенфілд, Д.Гарді, О.Фішер, Г.Клімт, А.Васнецов, К.Сомов, М.Врубель, Г.Нарбут та багато ін. Плідною у цьому напрямі була діяльність Жуля Шере та Анрі Тулуз-Лотрека, які значною мірою вплинули на подальший розвиток мистецтва плаката.

Мистецтво плаката привертало увагу багатьох вітчизняних та іноземних дослідників та мистецтвознавців та все ж фундаментальних праць, де б повному обсязі було висвітлено це питання, не було. Переважна більшість розвідок із даної тематики обмежувалась роботами альбомного характеру з вступними статтями або монографічними дослідженнями про окремо взятих мистців, які в своїй творчості звертались до плаката. На даний час дослідження таких видів плаката, як соціальний, культурологічний та навчально-інструктивний практично відсутнє. Зате пропагандиський (агітаційний, політичний) плакат не був обділений увагою мистецтвознавців. А тому бібліографія, пов’язана з дослідженням цього виду плаката, є досить багатогранною.

Аналіз літератури дозволив дійти висновку, що з даної проблеми є багато невивчених і спірних питань, які потребують подальшого дослідження. Практично першим дослідником саме російської друкованої реклами до 1917 року стала Н.Бабуріна, що опублікувала чималу кількість робіт і показала жанрове різноманіття плаката кінця XIX — початку XX ст. У книзі «Російський плакат. Друга половина XIX — початок XX ст.» (1988 р.) вперше відтворені торгово-промислові плакати, створені після 1917 року в СРСР.

Однак в опублікованих матеріалах помітна відсутність системного підходу у дослідженні плакатного мистецтва. У той же час, з усього жанрового різноманіття найбільш послідовно протягом більш ніж півстоліття досліджувався лише політичний плакат (В.Полонський «Російський революційний плакат»,          1922; Н.Вайсфельд, А.Михайлов «Плакатно-картинна агітація на шляхах перебудови»,          1932; С.Б. Бутнік-Сіверський «Радянський плакат Громадянської війни 1918-1921», 1960; Г.Демосфенова, А.Нурок, Н.Шантико «Радянський політичний плакат», 1962; І.Свиридова «Радянський політичний плакат», 1975; Ю.В. Белічко «Українське радянське мистецтво періоду Громадянської війни», 1980; Н.Бабуріна «Російський плакат періоду Першої світової війни», 1990 і т.ін.).

Останнім часом у зв’язку з підвищеним інтересом до мистецтва кінця ХІХ — першої третини ХХ ст. як в Україні, так і Росії з’явилася низка альбомів із відтворенням плакатів даного періоду і супровідними статтями Н.Бабуріної, Е.Бархатової, В.Ляхова, П.Снопкова, А.Шклярук, Е.Черневич.

1. Історія виникнення плакатної графіки та основні школи

На жаль, у спеціальній літературі немає чіткого визначення, термінології і класифікації плаката, тому це поняття трактується довільно, а подекуди і суперечливо. В енциклопедії українознавства знаходимо таке визначення: «Плакат (оголошення, реклама), — рід ужиткового мистецтва, в якому гасло (політичне, суспільне, торгово-рекламне, мистецьке та ін.) відтворене в графічній або малярській формі, помножується та розміщується в прилюдних місцях. Плакат виконується за проектами мистців, переважно в техніці дереворізу, літографії, офсету, типографії і фотогравюри» [2; 211]. В інших виданнях зустрічаємо інше трактування. «Плакат (від франц. Placard, нім. Placat) — різновид графіки, лаконічне помітне зображення на аркуші паперу, що супроводжується текстом, а також вид образотворчого мистецтва, що служить завданням наочної, найчастіше політичної, агітації та пропаганди, оголошення, яке вивішується в громадських місцях з метою інформації, реклами, інструктажу тощо» [6].

Плакат (лат. placatum — оголошення, афіша) — різновид  графіки, витвір мистецтва, лаконічне, помітне (кольорове) зображення з коротким текстом, на великому аркуші паперу, що містить малюнок, фотографію, монтаж. Випускається у вигляді одного чи декількох аркушів друкованого матеріалу встановленого формату, віддруковане з однієї або  з обох сторін аркуша, призначене для експонування.

Історичними попередниками сучасного плакату вважають гравюри Німеччини початку 16 ст. великого розміру в добу Селянської війни. Їх називали тоді «летючі аркуші», бо вони виконували агітаційну роль.

З розвитком театрального мистецтва в Західній Європі поширення отримала театральна афіша (театральний різновид плакату), що мав зазвичай текст оголошення про майбутню виставу. Афіша набула значного поширення в 19 столітті, коли до її створення залучили літографію. Поряд з текстами почали з’являтися і зображення, що підвищувало візуальні і впливові характеристики плакатів.

Плакат і афіша мали значний вплив книжкової ілюстрації та станкової графіки, що пройшла до 19 століття значний історичний розвиток. Широкі можливості удосконаленої техніки кольорової літографії додали афішам і плакатам яскравості, кольорової насиченості. Плакат почав слугувати також рекламі товарів буржуазного виробництва, тоді як афіша була зосереджена на подіях культурних, мистецьких, театральних, благодійних.

Свій розквіт в коротку добу економічного піднесення на зламі 19 — 20 століть пережив плакат і в Російській імперії. До створення плакатів звернулися російські митці, що спеціалізувалися на книжковій гравюрі, гравюрі станковій та живопису. Це вирізнило буржуазний російський плакат у особливу ланку з значною мистецькою вартістю.

Російські митці добре знали досягнення майстрів плакату Західної Європи і через відвідини Парижу, і через виставки. Одна з перших виставок плакату пройшла в містах Російської імперії вже у 1897 році в столичних Петербурзі, Москві, Києві, куди привозили плакати Анрі Тулуз Лотрека та Альфонса Мухи. Нічим не гірші були плакати і афіші російських майстрів, до творення яких звертались: Сомов Костянтин Андрійович(плакат виставки «Русских и финляндских художников», 1897 р.), Сєров Валентин Олександрович (афіша до концерту балерини Анни Павлової), Леон Бакст (реклама благодійного базару ляльок, афіша вистави «Мученичество Св. Себастьяна » для балерини Іди Рубінштейн), Коровін Костянтин Олексійович, Білібін Іван Якович (афіша концерту «Духовные песнопения в Московской консерватории», 1910 р.), Васнецов Віктор Михайлович, Ларіонов Михайло Федорович (афіша лекції Іллі Зданевича про нову поезію, 1921 р.), Гончарова Наталія Сергіївна, Судєйкін Сергій Юрійович (афіша карнавалу Російського мисливського клубу, 1914 р.), Филиппов А. Ф., Пашков Г. П., Феофилактов (агітація на передплату журналу «Золотое Руно», 1900 р.)

Наприкінці 19 століття плакат пережив справжнє піднесення. Робити плакати не вважали непрестижним ремеслом талановиті майстри багатьох країн Західної Європи та США. Особливо яскраві зразки створені у Франції в 19 столітті. До створення плакатів звернувся значний прошарок інтернаціональних митців:

• Анрі Тулуз-Лотрек (француз),
• Альфонс Муха(чех),
• Джеймс Монтгомері Флегг (американець),
• Леєндекер (американець).

Плакат в сучасних формах склався в XIX ст. як вид театральної і торгової реклами. До другої половини XIX ст. його називали агітаційним. Рекламний плакат виник у Західній Європі в другій половині XIX ст., а на початку XX ст. з’явилися рекламні плакати. Зачатки  політичних плакатів простежуються у графіку часів революції 1905-1907 років («Шершень» та ін.) У роки громадянської війни з’явилися перші друковані політичні плакати, мальовані від руки і розмножуються за допомогою трафаретів: «Вікна УКРОСТА» у Харкові, «Вікна ЮГРОСТА» в Одесі та ін.

У 1920-1930-х роках плакат був популярним засобом пропаганди техніки безпеки у промисловості та будівництві. У 1960-1970-і роки широке поширення отримав плакат кінорекламний, театральний, виставковий, санітарно-просвітницький, плакати з охорони праці, 1980-1990-ті роки — торгові плакати, з охорони навколишнього середовища і т.п.

Крім малюнка, плакат використовує прийоми фотомонтажу, застосовується  також у книзі та журналі.

2. Різновиди плакату

За функціональним призначенням плакати поділяються на такі різновиди:

• масово-політичні (агітплакати, що висвітлюють найважливіші події політичного, економічного, культурного життя країни);
• нормативно-інструктивні, до яких відносяться:

а) плакати, що містять роз’яснення стандартів, технічних умов, нормативів;

б) плакати з охорони праці та техніки безпеки; виробничо-практичні (пропагують прогресивні методи праці в різних галузях промисловості, сільського господарства, охорони здоров’я, освіти, культури); науково-популярні (присвячені історії, економіці, призначені для лекційної роботи, на допомогу пропагандистам, бібліотечним, музейним працівникам і т.д.); навчальні (виконують функції навчально-наочних посібників на всіх щаблях навчання);

в) рекламні (плакати, торговельні та  ті, що рекламують різні види послуг, плакати з мистецтва: оголошення про виставки, присвячені майстрам образотворчого мистецтва, архітектури, декоративно-прикладного та народного мистецтва, плакати з музики, цирку, театрального та кіномистецтва).

Різновидом рекламного видання є афіша — рекламне або довідкове листове видання з інформацією про який-небудь культурний захід і призначене для розклеювання.

За знаковою природою інформації плакати поділяються на :

• образотворчі, що складаються з напису та зображення;
• текстові — представляють собою один художньо виконаний текст.

Особливий вид плаката – фотоплакат, створений  фотографічним способом.  Він включає в себе фотомонтаж, який будується виключно на фотографічному матеріалі. Комбінований плакат використовує фотографію, малюнок, друковані видання і весь підручний ілюстративний матеріал.

За технікою відтворення фотоплакати бувають:

• друковані — видаються масовим тиражем за допомогою літографічних або офсетних машин;
• трафаретно-шовкографічні — тиражовані ручним засобом за допомогою трафаретів з картону або матриць на шовковій або нейлоновій сітки;
• мальовані від руки — в одному або декількох екземплярах;
• світлові — статичні або динамічні, що поєднуються з зображенням, або суто шрифтові з широким використанням кольорового тону і аргону або звичайних електричних ламп;
• об’ємні — складні за конструкцією споруди, широко поширені в торгівельній рекламі.

За коштами виконання оригіналу художником (графічним або мальовничим) плакати бувають:

• площинними;
• об’ємно-просторовими або комбінованими;
• одноколірними або кольоровими.

Отже, оскільки плакат важко віднести до жодного з різновидів графіки, то його можна виділити в окремий різновид — плакатна графіка:

—         плакат — вид друкованої графіки, що належить до її окремого різновиду — плакатної графіки, виконується за проектами митців у різних графічних та живописних техніках. Сьогодні поширеним засобом створенням плаката є використання комп’ютерних технологій;

—         зібраний ілюстративний матеріал та аналіз зразків дає змогу виокремити певні види плаката, які, у свою чергу, можна об’єднати у три групи (типи): шрифтовий плакат, поєднання шрифту і графічного зображення та саме графічне зображення;

— серед різноманіття плакатів можна виокремити декілька його видів: рекламний, пропагандиський, соціальний, культурологічний та навчально-інструктивний, кожний з яких, у свою чергу, поділяється ще на підвиди та жанри.

3. Плакат та його значення для фірмового стилю

Фірмовий стиль (англ. corporate identity) — один з інструментів формування бренду і одночасно — елемент брендінга.

Поняття «фірмовий стиль» — це набір кольорових, графічних, словесних, друкарських, дизайнерських постійних елементів (констант), що забезпечують візуальну і смислову єдність товарів (послуг), всієї інформації, яка виходить від компанії, її внутрішнього і зовнішнього оформлення.

Фірмовий стиль — один з головних засобів формування сприятливого іміджу компанії, образу його марки.

Основні елементи фірмового стилю:

—         товарний знак;

—         фірмовий шрифтовий напис (логотип);

—         фірмовий бланк;

—         фірмове гасло (слоган);

—         фірмовий колір (кольори);

—         фірмовий комплект шрифтів;

—         корпоративний герой;

—         постійний комунікант (обличчя фірми);

—         інші фірмові константи.

Товарний знак (інші використовувані назви: знак обслуговування, торгівельна марка, фірмовий знак, англ. — trade mark) є центральним елементом фірмового стилю. Товарний знак є зареєстрованими в установленому порядку образотворчими, словесними, об’ємними, звуковими позначеннями або їх комбінаціями, які використовуються власником товарного знаку для ідентифікації своїх товарів. Виняткове право власника на використання товарного знаку забезпечується правовим захистом з боку держави.

Типи товарних знаків:

а) словесний товарний знак. Добре запам’ятовується. Може бути зареєстрований як в стандартному написанні, так і в оригінальному графічному виконанні (логотип);

б) образотворчий товарний знак — оригінальний малюнок, емблема компанії;

в) об’ємний — тривимірний зареєстрований знак;

г) звуковий товарний знак;

д) комбіновані товарні знаки — поєднання приведених вище типів.

Фірмовий шрифтовий напис (логотип) — оригінальне зображення або скорочене найменування компанії, товарної групи, яка виробляється даною компанією, або одного конкретного товару, що випускається нею. Як правило, логотип складається з 4-7 букв. Приблизно чотири товарні знаки з кожних п’яти реєструються саме у формі логотипу.

Фірмовим блоком є традиційне поєднання декількох елементів фірмового стилю, яке часто вживається. Найчастіше — це образотворчий товарний знак (товарна емблема) і логотип. Фірмовий блок може також містити повну офіційну назву фірми, її поштові й банківські реквізити (наприклад, на фірмових бланках). Інколи фірмовий блок включає і фірмове гасло.

Фірмове гасло (слоган) —фірмовий оригінальний девіз, який постійно використовується. Деякі слогани реєструються як товарні знаки.

До фірмового рекламного девізу пред’являються наступні основні вимоги:

—         слоган повинен органічно вписуватися у фірмовий стиль його власника і вносити вклад до формування його іміджу;

—         слоган повинен обов’язково враховувати особливості цільової аудиторії, клієнтурного ринку компанії, бути зрозумілим і близьким цій аудиторії;

—         стислість: слоган повинен добре запам’ятовуватися;

—         оригінальність;

—         інтенсивне емоційне забарвлення;

—         слоган повинен відповідати стилю життя, системі цінностей, які склалися на момент часу його використання.

Фірмовий колір (кольори) також є важливим елементом фірмового стилю. Колір робить елементи фірмового стилю привабливішими. Фірмовий колір може також мати правовий захист в разі відповідної реєстрації товарного знаку в цьому кольорі. Проте необхідно врахувати, що якщо товарний знак заявлений в кольоровому виконанні, то лише в цьому кольорі товарний знак буде захищений. При реєстрації ж його в чорно-білому варіанті він має захист при відтворенні в будь-якому кольорі.

Фірмовий комплект шрифтів може підкреслювати різні особливості образу марки, вносити свій вклад до формування фірмового стилю. Шрифт може сприйматися як «мужній» або «жіночний», «легкий» і «важкий», «елегантний» або «грубий», «міцний», «діловий» тощо.

Завдання розробників фірмового стилю — знайти «свій» шрифт, який би вписувався в образ марки.  Існує безліч типів шрифтів, які умовно діляться на великі групи: латинські, рубані, похилі, орнаментовані та інші. Групи шрифтів включають велику кількість гарнітур, що відрізняються зображенням, шириною, насиченістю тощо.

Корпоративний герой (фірмовий персонаж) — важлива частина фірмового іміджу компанії. Комунікатор ніби персоніфікує сам себе, розробляючи постійний, стійкий образ свого представника, посередника (комуніканта) в комунікаціях з цільовою аудиторією. Дуже часто корпоративний герой наділяється деякими рисами, які комунікатор прагне включити в свій імідж. Корпоративний герой може також втілювати фантазійно-ідеальний образ споживача.

Постійний комунікант, на відміну від корпоративного героя, є реальною особою. Це конкретна людина, яка вибрана фірмою як посередник в її комунікаціях з адресатом.

Поширеніші такі визначення цього поняття, як «обличчя фірми», «ікона фірми», «бренд-імідж». Причому залучення постійного комуніканта до процесу комунікацій носить неепізодичний характер. Як комунікант він виступає досить тривалий період часу.

Інколи компанія використовує зовнішню привабливість, красу посередника. В деяких випадках компанію-комунікатора можуть привабити професійні якості людини, її компетентність. В цьому випадку її риси проектуються на образ власника фірмового стилю.

Інші фірмові константи. Їх перелік постійно зростає, включаючи такі елементи, як фірмовий прапор, фірмовий гімн, корпоративна легенда (фірмова байка) тощо.

Деякі елементи діяльності компанії, в тому числі у сфері комунікацій, які характеризуються постійністю, обов’язковим і довготривалим характером використання, грають настільки важливу роль у формуванні іміджу компанії, що також можуть бути віднесені до елементів фірмового стилю.

До вказаних констант можуть бути віднесені різні емблеми компанії, що не отримали через які-небудь причини правового захисту і не є товарним знаком.

Елементами фірмового стилю можна назвати також фірмові особливості дизайну.

Компанія може розробити оригінальні сигнатури і піктограми — абстрактні графічні символи, що позначають товарні групи, розміщення служб й іншу інформацію (наприклад, у фірмових підприємствах роздрібної торгівлі).

Елементами фірмового стилю компаній з деякими обмовками можна назвати певні внутрішньофірмові стандарти (Кодекс корпоративної етики).

Основні носії елементів фірмового стилю:

—         друкарська реклама фірми: плакати, листівки, проспекти, каталоги, буклети, календарі (настінні й кишенькові) тощо;

—         засоби PR: пропагандистський проспект, журнали, оформлення залів для прес-конференцій тощо;

—         сувенірна реклама: пакети з поліетилену, авторучки, настільні прилади, сувенірна вітальна листівка й інше;

—         елементи діловодства: фірмові бланки (для міжнародного листування, для комерційного листа, для наказів, для внутрішнього листування і так далі), фірмовий конверт (звичайний і для міжнародного листування), фірмові папки-реєстратори, фірмові записники, фірмові настільні семиденки, фірмові блоки паперів для записів тощо;

—         документи й посвідчення: пропуски, візитні картки, посвідчення співробітників, значки стендистів і таке інше;

—         елементи службових інтер’єрів: панно на стінах, настінні календарі, наклейки великого формату;

—         інші носії: фірмовий рекламний прапор, однобічний і двосторонній вимпели, фірмовий пакувальний папір, ярлики, запрошення, фірмовий одяг співробітників, зображення на бортах транспортних засобів фірми тощо.

4. Технологічні засоби виконання плакату

Плакати виконуються різними матеріалами: вугіллям, олівцем, гуашшю, аквареллю, темперою, олією — на папері, картоні, фанері, полотні тощо

Конструкція плакатів відрізняється різноманіттям. Всі перераховані різновиди плакатів випускаються різними форматами. Найбільш поширений формат 60х90 і похідні від нього.

Основна маса плакатів складається з однолистих видань, однак частина масово-політичних та рекламних плакатів друкується на трьох аркушах зі склейкою і без склеювання, рідше — на п’яти і шести аркушах зі склейкою.

Плакати випускаються: у вигляді окремих видань; як випуск серійного видання з вказівкою приналежності до тієї чи іншої серії в кожному окремому виданні, що входить до неї; у вигляді комплектного видання — добірки плакатів, об’єднаних загальною темою і ув’язнених в одну видавничу обкладинку (манжетку) або папку із загальними вихідними відомостями. Серійні видання найбільш характерні для виробничих (практичних) ізоплакатов; комплектами випускаються практично всі їх різновиди.

Оформляється плакат за встановленими правилами. Ім’я художника, автора тексту або укладача приводять на лівій стороні нижнього поля; заголовок художнього плакату разом із зображенням — на образотворчій частині аркуша; заголовок текстового плакату і наочного посібника — у заголовній частині перед текстом.

Підзаголовчі частини включають: вид видання, читацьке призначення та інші дані, що розкривають заголовок. Їх поміщають після заголовку. Імена редактора чи відповідального за випуск, художнього і технічного редакторів вказують на лівій стороні нижнього поля аркуша.

Вихідні дані наводять у середині нижнього поля аркуша. Надзаголовчі дані поміщають в текстовій частині плаката. Якщо назву організації, від імені якої випускається видання, неможливо помістити в текстовій частині, то відомості про неї друкують на лівій стороні нижнього поля аркуша. У випускні дані включають: дату підписання до друку; реєстраційний номер, формат паперу і частку листа; сорт і номер паперу; спосіб друку, обсяг видання умовних друкованих аркушів, приведених до формату паперового аркуша; тираж, номер замовлення поліграфічного підприємства; ціну окремого плаката; назву та поштову адресу поліграфічного підприємства.

Особливу увагу у створенні рекламних плакатів приділяється шрифту, яким буде написаний текст. Це інформаційне послання повинно легко сприйматися і бути незабутнім.

Шрифт, незалежно від техніки його виконання, представляє собою упорядковану графічну форму певної системи листа. Шрифт є виразником культурної спадщини народу і розглядається як засіб естетичного і художнього оформлення, носієм інформації, а в поліграфії є одним з найважливіших засобів оформлення будь-якої друкованої продукції.

Найбільш зручно читаються і розбірливими виявилися шрифти Times Roman і Verdana. Саме ці шрифти вживаються в більшості рекламних плакатів. Ними виконується найбільш важлива інформація, яку бажає донести продавець до споживача товару.

Виняток у зовнішній рекламі складають логотипи, назви фірм та торгових марок, які можуть писатися хитромудрим важким для сприйняття шрифтом. Гарнітура Times Roman вживається часто, так як цей шрифт має зарубки. Засічки візуально з’єднують слова і позитивно впливають на читачів.  Людина легко сприймає даний текст. У сучасній рекламі існує тенденція — використовувати шрифти без зарубок. Гарнітура Verdana є прикладом шрифту без зарубок. Букви в цьому шрифті мають геометричну форму, вони однакової товщини, акуратні і відкриті.  Такий шрифт, на думку психологів, позитивно впливають на візуальне сприйняття.

На легкість для читання впливають такі фактори:

• форма шрифтових знаків (малюнок або тип шрифту, розмір, пропорційність відносини ширини знака до його висоти, ритм форми, насиченість, колір);
• шрифтова композиція (довжина рядка (написи) або ширина шрифтового поля (колонки), пробіл навколо рядка або шрифтового поля, інтервал між рядками, шрифтовими полями, форма рядків, шрифтового поля, ритм рядка і композиція тексту, колірне рішення);
• чіткість шрифту (відношення кольору (тони) шрифту до кольору (тону) фону — носія знаків, фактура, якість виконання); ясність шрифту (впізнаваність знаків, їх диференційованість, виправдана простота форм, представлення змісту).

5. Розвиток форма плакату та його сучасні форми

Розвиток та популярність плакату, як виду друкованої реклами, набуває актуальності і сьогодні. Сучасний плакат — це найчастіше поліграфічне виконання художнього оригіналу. Основні вимоги до плакату такі: плакат повинен сприйматися з великої відстані, бути помітним на фоні інших засобів візуальної інформації.

Сучасний плакат – не лише традиційний паперовий поліграфічний зразок у приміщенні, а й широкоформатний «біл-борд» (від англ. billboard (bill – афіша; board – дошка) – термін, що описує вид зовнішньої реклами, встановленої вздовж трас, вулиць.

До цього виду друкованої рекламної графіки належать щити, вивіски, світлові екрани, розташовані на фасадах будівель, уздовж автостради, на автотранспорті, автобусних зупинках, парках, спортивних майданчиках, вокзалах та в ін. публічних місцях.

Сучасний плакат має більш комерційний характер, проте він зберіг головне призначення – інформування, нагадування про подію чи захід, прем’єру, імідж, приваблення уваги споглядача. Завдяки розробкам сучасної комп‘ютерної графіки, змінюється не лише зовнішній вигляд плакату, а й його формотворення. Наприклад, у м. Токіо (Японія) – місті бурхливого економічного, архітектурного розвитку, рекламні носії одночасно є будинками. Фасади будинків перетворюються на рекламні плакати різноманітного змісту в залежності від вимог замовника.

Про новий етап розвитку та трансформації друкованої рекламної продукції також свідчать плакати, де зображення виходить за звичні окреслені площинні рамки, тобто воно розміщується не лише на плакаті, а й за його межами. Такий спосіб візуального композиційного трансцендентного виходу зображення здійснюється за допомогою додаткових об’ємних деталей, що кріпляться до площини або знаходиться на певній відстані від самого зображення. Прикладом можуть бути сучасні рекламні плакати, розташовані вздовж доріг.

До сучасних видів плакатної графіки можна також віднести таке явище, як «світлова реклама» – плакат, що освітлюється прожекторами. Тут широко використовуються фотографії, принципи фотомонтажу, новітні технології виготовлення та обробки та презентації графічних зображень.

У ХХІ ст., завдяки технологіям виготовлення поліграфії та сучасному дизайну, плакат змінив свої звичні розміри, щоб бути ближче до життя сучасної людини. Під впливом технологій він трансформувався у зручний, зрозумілий вид графіки. Наприклад, все частіше у всесвітній мережі Інтернет з’являються рекламні повідомлення різноманітного інформаційного змісту. Це комерційна реклама і політичні новини, соціальна реклама тощо.

До таких видів реклами належать: контекстна, банерна, вірусна реклама, реклама в блогах, відео реклама та ін. види Інтернет-реклами. Ці види повідомлень є дієвим засобом поширення інформації, а саме розміщення оголошень, акцій, підвищення пізнаваності сайту чи товару. Часто при оформленні таких повідомлень використовуються т.з. flash-технології та складна сюжетна анімація, що привертає більше уваги до рекламного повідомлення.

Плакатна графіка стає якісно новою технологією поширення інформації, що має розповсюдження не лише як вид друкованої продукції, а й як презентація у мережі Інтернет, засобах ЗМІ тощо. Рекламні повідомлення у мережі Інтернет набувають популярності як дієвий та недорогий вид комунікації. Завдяки мережі Інтернет інформаційні та рекламні повідомлення потрапляють до людини оперативно, у великій кількості, що створює інформаційне «забруднення», т.з. «кліповість», тобто фрагментарність, поверхневість, мінливість сприйняття інформації. Так, у сучасній плакатній графіці «кліповість» відображається у зменшенні кількості друкованої графіки у порівнянні із візуальним зображенням. Це дозволяє сприймати візуальну інформацію простіше, запам’ятовуючи лише картинку, рідко – текст повідомлення. Розповсюдження таке явище як «кліповість» має у мережі Інтернет.

Сучасні візуальні образи, що використовує плакат, мають експресивний, відвертий характер, на відміну від плакатів радянських часів, де увага приділялась пропаганді «щасливого» майбутнього, радісних робітничих буднів, побудови соціалізму. У сучасній графіці рідко зустрінеш плакати такого змісту. Частіше це соціальні плакати, що привертають увагу до проблем профілактики захворюваності на ВІЛ-СНІД, насиллю в родині, наркоманії, куріння, пияцтва, правил безпеки дорожнього руху та ін.

Дослідники плакату (П.Кудін, Б.Ломов, А.Мітькін) наголошують, що «плакат – масова форма зображувального мистецтва, що виконує утилітарну функцію і націлена на вирішення конкретних соціальних задач».  Тобто плакат інформує, попереджає та відображає проблеми й становище суспільства у різні історичні періоди.

Розвиток плакатного мистецтва зазнав змін та трансформацій: від написів на стовпах в античні часи до високотехнологічної поліграфії різних форматів та, навіть, реклами в Інтернеті.

Не зважаючи на всі зміни, сучасний плакат зберіг своє основне призначення – інформування, нагадування, здивування. Змінився вигляд, зміст, місце його розташування, проте він залишається важливим засобом поширення інформації у сучасному світі високих технологій. Плакат є частиною культури, носієм інформації, засобом комунікації та показником рівня життя в усіх його проявах. Він сприяє формуванню світосприйняття та поведінки людей, знаходиться на перехресті історичних, політичних та ідеологічних процесів і відображає сучасний стан речей через призму сформованих, знайомих образів.

Сучасний плакат є зазвичай поліграфічним або комп’ютерним відтворенням створеного художником оригіналу.

Висновки

Отже, на сьогоднішній день  плакат – це один із найдемократичніших видів реклами, у якого є незаперечні переваги.

Плакат – недороге задоволення, проте відгук, який можна отримати від цього виду реклами, набагато перевищує витрати на його виготовлення. Саме тому яскравий, привертає увагу дизайном та якістю поліграфії, плакат або ще довго збереже свої провідні позиції на рекламному ринку. У рекламі він використовується вже багато століть.

Своєрідний характер плаката – коли в суспільстві наступають важкі часи, то саме плакат виходить на перший план. Згадаймо революційний або військовий періоди нашої історії — тоді плакату приділялася підвищена увага. Його агітаційно-пропагандистські заклики мали певний вплив на уми людей.

Зараз повертається основна функція плаката — рекламно-інформаційна.  Високий темп життя сучасного міста, що постійно збільшуються, кількість автомобілів і швидкий рух на вулицях — все це змушує робити плакати більш яскравими, помітними, збільшувати їх розміри і приводити текст в максимально лаконічну форму, зберігаючи при цьому ту інформацію, яку необхідно донести до потенційного клієнта.

Список використаної літератури

1. Батр Р. Рекламный менеджмент: Пер.с англ. – 5 изд. / Р.Батр, Д.Майерс, Д.Аакер. – М.; СПб.; К.: Издательский дом «Вильямс», 2004. – 784 с.
2. Бернадская Ю.С. Основы рекламы: Учеб. / Ю.С. Бернадская, С.С. Марочкина, Л.Ф., Смотрова. – М.: Наука, 2005. – 281 с.
3. Бове К.Л. Современная реклама / К.Л. Бове, У.Ф. Аренс. – Тольятти: ИД «Довгань», 1995. – 704 с.
4. Гутник Л.М. Науковий каталог українського кіно-плаката 1960-1990-х років: проблеми створення і використання (на матеріалах колекції НБУВ) / Л.М. Гутник // Наук. пр. НБУВ. – Вип. 13. – К., 2004. – С. 265-274.
5. Дизайн: Словник-довідник / Ред. М.І. Яковлєва; Ін-т проблем сучасного мистецтва НАМ України / Укл. Ю.Іванченко, О.Ваврик, О.Бросаліна та ін.; Редкол.: В.Д. Сидоренко (голова), І.Безгін, Г.Веселовська та ін. — К.: Фенікс, 2010. — 384 с.
6. Енциклопедія українознавства: В 10 т. / Гол. ред. В.Кубійович. — Париж-Нью-Йорк: Молоде життя, 1954-1989. — 2112 с.
7. Кудин П.А. Психология восприятия и искусство плаката / П.А. Кудин, Б.Ф. Ломов, А.А. Митькин. – М.: Плакат, 1987. – 208 с.
8. Лагутенко О.А. Graphein Графіки: Нариси з історії української графіки ХХ століття /О.А. Лагутенко. – К.: Грані-Т, 2007. – 168 с.
9. Михайленко В.Є. Основи композиції.- К.: Каравела, 2004. С. 88-96.
10. Українська графіка ХІ — початку ХХ ст.: Альбом / Авт.-упоряд. А О. В’юник. — К.: Мистецтво, 1994. — 328 с.
11. Феофанов О. Реклама: новые технологии в России / О.Феофанов. – СПб.: Питер, 2000. – 283 с.
12. Шевченко В.Я. Композиція плаката: Навч. посіб. — 2 вид., доп. / В .Я. Шевченко. — Х.: Колорит, 2007. — 133 с.: іл.